Zest: Вибране

Лажневський

Пошепки

Ти  танцюєш  в  диму  моєї  сигарети,
пошарпані  колонки
видушують  із  себе  ноти
рипучих  п'яних  пісень.

Наскільки  сильно  тебе  зможу  відштовхнути,
шепочучи  слова  у  ритмі  танцю,
де  кожне  слово,
немов  граційне  па,
оголює,
не  знімаючи  одягу.

На  вустах  присмак  дешевого  пива,
руки  обціловані  очманілими  сигаретами,
та  мені  не  боляче  торкатись  твоїх  долонь
тримати  їх
так  близько,
так  близько,
що  якраз  час  зашепотіти.

Крізь  шаль  повільних  рухів,
я  обіймаю  тебе
на  відстані,
закутую  в  себе
й  не  наважуюсь  цілувати,
бо  у  мені  немає  потреби  інтиму
аби  відчувати  тебе
так  близько.

гітарне  соло
висмокче  нас  із  реальності
й  виплюне  у  пітьму
де  ми  —  безформні  звуки
екстаз  заплющених  очей
і  попіл
що  сивою  бородою  виріс
на  покинутій  цигарці

нікотинові  посмішки
завмирають  у  повітрі
пусті  пляшки
поснули  під  стіною

я  кохаю  тебе
тому  сьогодні  зникну
так  і  не  поцілувавши,
зате  солодко
відштовхну
пошепки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767175
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Віктор Ковач

Твоя катана

Я  хотів  би,  щоб  ти  не  читала  книжок  Мурака́мі
І  драконів  пелю́стками  сакури  не  лоскотала,
Не  складала  б  із  моїх  про  тебе  думок  орігамі
Та  щоб  в  ножнах  лежала  палаюча  блиском  катана.

Не  дозволь  почуттям  провести  ́ритуал  харакірі
І  коли  на  коліна  опуститься  їх  самурай  -  
Захисною  бронею  тепла  розійдися  по  шкірі,
Щоб  без  тебе,  бува,  не  відправився  він  сам  у  рай.

Так  що  краще,  кохана,  -  відмовимось  від  Муракамі
Щоби  сталь  не  поранила  влучним  ударом  хокку́,
Бо  відтінок  гранітний  -  омана,  і  серце  -  не  камінь
Та  й  немає  вже  сил  підставляти  черго́ву  щоку́.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763805
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Віктор Ковач

Білий прапор

Ну  що  ж?  Ти,  мабу́ть,  починай  святкувати...
Я  маю  для  тебе  цей  аркуш  зізнання:
Ти  -  перша,  хто  змусив  капІтулювати.
Ти  -  перша...  Я  впевнений  -  та́кож  остання.

Мені  все  шепочеш,  малюєш  пастелі,
Що  ляжуть  думками  вночі  на  картину.
Ці  фрази  твої  мої  спраглі  легені
Всмоктують  швидше  за  клей  нікотину.

Незвично  для  себе  бажання  розгнуздую
Й  про́шу  тебе  я,  неначе  дитя:
Побудь  ще  моєю  невтомною  музою.
Трішки  хоча  би...  Хоча  би  життя.

Мій  розум  невпинно  благає:  "Пости́сь!",
Та  серце  не  слухає  кліриків  -  
Я  дуже  хотів  би  з  тобою  зплестись...
Хоч  в  збірнику  спільної  лірики.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763073
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Станислав Бельский

и мы простуда…

и  мы  простуда
и  мы  червоточина
в
умном  спагетти
так  демон  честности
делает  сальто-мортале
на  первом  же  месяце
строительного  хайпа

так  мануэль  де  фалья
пьёт  липовый  чай
внутри  картонного  фонаря
и  так
вишнёвая  кость
помогает  слепому  ослепнуть

так-так:
то  ли  волос  пылает
то  ли  это  лобковая  вошь
составляет  доклад
о  длинной  декабрьской  жизни

Из  цикла  "И  ещё")

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762196
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Радомір

Вероятно, жизнь

вероятно,  жизнь    -  начало
очень  длинного  пути
средолесье,  средозерье
звезд  у  Млечного  пути

вероятно,  жизнь  –  как  дар
и  учиться,  и  любить
ворошить  в  кострище  жар
над  детем  главу  склонить

вероятно,  жизнь  –  удача
слово  сказанное  к  месту
ты  держи  ее  подачу
жизнь,  она…чтоб  быть  нам  вместе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762164
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Новосад Руслан Віталійович

Привіт незнайомко…

Привіт  незнайомко,  як  поживаєш?
Як  може  по  світі  ходити  краса,
А  з  іншого  боку  може  не  знаєш,  
Що  поруч  з  тобою  зоря  пригаса.

Що  поруч  з  тобою  соромляться  квіти,
Дерева  про  тебе  співають  пісні,
Весною  пташки  присилають  привіти,
Кохання  про  тебе  мріє  у  сні.

Ти  мабуть  із  тих,  що  люблять  одіти
Гармонію,  мрію,  кохання  щодня.
А  може  ти  внучкою  є  Афродіти,
Що  навіть  Афіна  тобі  не  рівня?

Хоч  буду  нав’язливий,  скажу  я  прямо
І  погляду  свого  не  відверну,
А  може  і  доля  зробить  так  само:
Ти  зачепила  сердечну  струну.

Можливо  мою,  можливо  і  інших,
Можливо  усіх  перехожих  уже.
Ти  чарівна,  і  бачиш  це  в  вірші,
Можливо  ще  пам'ять  цю  мить  збереже.

Ну  що  ж  незнайомка,  я  мушу  іти,
Тобі  на  прощання  лише  посміхаюсь.
Боюсь,  що  зненацька  підкориш  світи,
А  може  й  серця.  Боюсь,  закохаюсь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762145
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


DAMIAN

Пьяный Город

Пьяный  город,  дорожек  нити,
Гул  машин,  тротуаров  шум,
Фонари  и  на  окнах  блики,
Все  звучат  красотою  струн.

Звуки  льются  вначале  мая,
Над  деревьями,  над  толпой,
Где  моя,  где  моя  родная
Греет  образ  прекрасный  свой?

Ноги  тащат  нелепо  тело,
По  сырой  промокшей  земле,
А  скворцы  запевают  смело
И  летят  навстречу  весне.

Вы  летите,  скворцы,  летите,
Свою  песню  пуская  в  свет,
И  на  ушко  ей  тихо  скажите,
Тяжело  как  встречать  рассвет.

Обрываются  шутки,  пляски,
Прикрываются  стыд  и  срам,
Снова  ночь  начинает  ласки,
Сновиденья  бормоча  нам.

Я  один  стою  на  дороге,
Дождь  щекочет  мое  лицо,
Поднял  ворот  мой  ветер  строгий
И  мороз  охладил  его.

Ни  души.  Ни  души,  смотрите!
Только  дождь,  только  дождь  да  я,
Этой  ночью  я  будто  при  свите,
Этой  ночью  я  за  короля.

Город  тонет  вначале  мая,
В  красоте  утопает  дней,
Где  моя,  где  моя  родная?
Что  же  снится  сегодня  ей?

Ночь  прекрасна,  свежа  и  дождлива,
Дождь  утихнет,  утихнет  гул,
Даже  ветер,  хитрый  проныра,
Прекратит  свой  бессмысленный  шум.

Ночь  играет  со  мною  в  прятки
И  рассветом  стучит  в  окно,
И  опять  на  какой-то  свалке
Мое  сердце  лежит  одно.

Завтра  снова  соседей  крики
На  звучание  звонких  струн,
Пьяный  город,  дорожек  нити,
Гул  машин,  тротуаров  шум.

4  мая,  2007г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43507
дата надходження 21.10.2007
дата закладки 23.11.2017


Радомір

Йди моїм містом дощами



йди  моїм  містом  дощами
кров’ю  по  венах  до  серця  іди
п’ю  тебе  подихом  аж  до  нестями
місяцем-сонцем  мальовані  сни

йди  моїм  містом  неквапно,  велично
у  вуличку  кожну  заходь,  мов  свіча
по  темних  кутках  заятриться  намисто
в  нім  моя  тиха  і  ніжна  душа

йди  моїм  містом  не  стій,  не  журись
будуть  прощання  і  зустрічі  теж
нам  вже  з  тобою  чимало  сторіч
але  й  кохання  не  відає  меж

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761580
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 23.11.2017


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2017


Новосад Руслан Віталійович

Коли тебе уже не було…

Коли  тебе  уже  не  було
я  місто  бачив  і  село,
усе  побачив  поруч  себе
мені  тебе  уже  не  треба.

Побачив  світ  цей  дивовижний
він  є  прекрасний  і  не  книжний,
він  здатен  сам  був  розцвісти.
Раніше  світом  була  ти.

Я  бачив  гори  бачив  ріки,
я  бачив  в  травах  в  горах  бліки,
я  слухав  шум  ідей  глобальних,
я  слухав  цвіркунів  печальних,
я  нюхав  запахи  планети,
а  серце  зжалось  до  комети.

Я  слухав  дива  теплий  спокій,
а  вітер  дихав  так  глибоко,
пташки  співали  "Сонце  сяй",
а  я  лиш  чув  "Її  вертай!".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740511
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 22.11.2017


Дружня рука

Твоя рука, кохана – мій маестро

Простягнута  рука,
Візьму  її  в  долоні,
В  ній  радість  чи  журба,
Слід  пелюсток  червоних  …

Тендітна  і  легка,
Мов  пташка  та  рука,
Ти  лиш  не  налякай,
Ти  грубо  не  хапай  …

Як  треба,  зупинися  на  півслові,
Картини  чорно-білі  з’їдають  кольорові  …
Її  рука  –  то  дружній  поцілунок,
І  ніжна,  і  легка,  вона  ще  і    малюнок  …

Така  рука  –  назавжди.  Це  дарунок.
Вона  із  почуттів,    емоцій  візерунок  …
Образиш,  обпече  вогнем,  немов  жарина,
Рука  –  це  лиш  рука,  за  нею  є  людина  …

Емоції  вогню  і  теплі,  і  гарячі,
Не  бачать  душі  їх  німі,  глухі,  незрячі.
Ну  то  летіть,  немає  на  вас  часу.
З  не  справжнього  не  зроблю  я  душі  прикрасу  …

А  ті  що  справжні  мові  рук  радіють,
Тримаються  за  них  і  так  п’яніють,
І  наче  диригент  в  оркестрі  
Твоя  рука,  кохана  –  мій  маестро!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761264
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Дружня рука

Людина в стані емоцій коми

Чи  надто  близько,  чи  надто  далеко,
Чи  надто  ніжно,  може  надто  щиро,
Заповнив  надто  всю  тобою  порожнечу,
Вчинив,  мабуть,  надто    жахливо!

Говорю,  коли  «краще»  шепотіти,  
Сміюся,  коли  «краще»  сумувати,
Не  вмію  з  себе  щось  «нормальне»  удавати,
Несила  більше  чужі  ролі  грати  …

Канони,  правила,  жорстокі  норми,
Заповнили  собою  все  навколо,
Людина  в  стані  емоцій  коми,
Не  має  права  вийти  за  відьомське  коло  …

Чому  ми  не  стаємо  самі  собою,
Чому  ми  боїмося  себе  справжніх  тіні,
Чому  ми  не  назвемо  чорне  чорним,  
Ми  ж  позабруднюємо  все,  що  залишилось  білим  …

Ти  любиш  чорне,
Мабуть,  це  твій  колір,
Підкреслюєш  ним  свою  незалежність,
Я  бачу,  що  ти  також  не  сприймаєш,
Надмірну  норму  -  обережність  …

Твоя  присутність  іноді  п’янить.
Твоя  відсутність  голосно  говорить  …
А  твоє  чорне  -  біле  трішки  спить  …
Поки  мелодію  ранкову  друг  твій  створить  …

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761262
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Сволочь

Символ веры

Ни  о  чем  не  молился  я  так  пронзительно,
надрываясь  сутками  напролет...
Бог  конечно  слышит,  и  он  спаситель  но  -
я  оставил    надежду,  что  Он  поймет.

То  ли  сломлен  происками  Нечистого,
то  ли  слишком  предан  другим  делам,    
но  молюсь  я  так  горячо  и  истово  -  
что  в  конце  концов  своего  создам.

И  пускай    недоношенного  и  лишнего,  
не  способного  мертвого  оживить...  
Это  будет  стыд  и  позор    Всевышнего  -  
одинокий  беспомощный  бог  любви.

Это  бог  не  монахов  и  не  священников,  
и  не  тех,  кого  греет  родной  очаг  -  
это  бог  отчаявшихся  отшельников
с  непосильной  ношею  на  плечах.

Это  бог  не  преда́вших  после  предательства,
не  умеющих  злиться    и  жечь  мосты...  
Это  бог  последовательного  доказательства
что  никто  не  будет  любить  как  ты

Ничего  не  слышащих  и  не  знающих  
до  конца  цепляющихся  за  жизнь,
до  последнего  выдоха  повторяющих  
Символ  веры:  Почувствуй.  Пойми.  Вернись

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715689
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 19.11.2017


Сволочь

Не жди

В  небе  плывут  рыбы,  смотри,  там
Море  из  белых  туч,    голубых  звезд  
У  моря  рыбак,  под  грудью  -  косой  шрам  
У  ног  его  кошка  играет,    грызет  хвост.  


Мимо    плывут  небесные  корабли  
у  каждого  семь  палуб  и  семь  мачт
Глядят  на  тебя  небесные  короли  
Tолько  не  плачь,  девочка,  не  плачь  
 

Сразу  за  морем  в  небе  шумит  лес
Вместе  пойдем  поищем  его  край  
Там  на  краю  пара    святых  мест...  
Ты  засыпай,  девочка,  засыпай.


Сразу  за  краем  -  видишь  -  стоит  мост.  
Скоро  светает,  пора  уходить  -    иди.  
Завтра  во  сне  я  принесу  звезд.  
Только  не  жди,  девочка,  не  жди  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715535
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 19.11.2017


Льорд

Найкращий друг чи ворог?

       Здається,  як  чудово  звучить  це  слово!  Як  добре  мати  вірних  друзів,  які  тебе  завжди  підтримають,  втішать,  порадять.  Можливо,  хтось  із  вас  задумається,  як  добре  мати  таких  хороших  друзів,  із  ними  —  хоч  у  вогонь  і  воду.  Та  на  жаль,  буває  так,  що  за  великою,  щирою  усмішкою  вашого  найкращого  друга  приховується  хитрість,  зрада,  помста,  підступність.  Тож  виходить,  що  чим  кращий  друг  і  чим  міцніші  у  вас  стосунки,  тим  не  безпечнішим  для  вас  є  цей  товариш.  Все  що  я  вам  розповідаю  —  це  правда.  Хочете  вірте,  а  хочете  ні,  але  ви  у  цьому  переконаєтеся  в  плині  життя.  Дуже  багато  людей  вже  стикалися  із  цією  ситуацією.  
       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421797
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 11.11.2017


Льорд

Озираючись назад, бачу стільки болючих спогадів

Моє  життя  не  назвеш  простим  ...
Кожна  людина  проходить  власний  шлях,  не  схожий    на    інших  ...
Я  думаю,  всі  хочуть  жити  правильно,  щоб  бачити  радісні  усмішки  ...
Хочеться  дізнатися  багато  цікавого,  випробувати  себе  в  різних  сферах,
Щоб  жити  інакше,  але  чомусь  нічого  не  виходить  ...

Принаймні,  мені  вистачило  сміливості
Хоча  б  один  раз  спробувати  змінити  своє  життя,
Але  в  підсумку,  настільки  сильно  розчарувався,  що  вже  нічого  не  хочу  міняти  ...

Це  сон  наяву.  Це  мрія.  Все,  чого  домагався,  стало  реальністю.
Але  я  помилився,  не  знаю,  коли  саме  це  сталося  ...
Ніхто  не  крикнув  «зупинись»  ...
Сміюся,  щоб  жити  і  дивитися  на  наш  жорстокий  час,
Я  сумую,  я  дійсно  сумую,
Хоча,  і  пам'ятаю    щасливі  моменти  життя  ...

І  на  одному  диханні  знову  настане  «завтра»  ...
І  знову  згадаються  заховані  в  найпотаємніші  куточки  душі,  мрії  ...
Озираючись  назад,  бачу  стільки  болючих  спогадів  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759900
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Va Ko

Який мотив життя?

Який  мотив  життя?
Коли  душа  опускається  додолу,  
А  тіло  знає  тільки  втому...

Який  мотив  життя?
Коли  щиро...  душею..  кохаєш  єдину,
А  їй  це...ніби...  неважливо...

Який  мотив  життя?
Коли  ядом  наповнюються  невинні,
А  розумом  упиваються  жалюгідні...

Який  мотив  життя?
Коли  уява  може  дати  все,
А  дійсність  губить  це  і  те...

Який  мотив  життя?
Коли  людина  живе...  як  тварина...
І  людиною  ще  не  стала...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740147
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 11.11.2017


Сергій Прокопенко

Дзеркала…

Лиш,  змивши  сон  з  лиця  водою  крижаною
І  стрівши  в  дзеркалі  зображення  своє,
Я  кожен  раз  питаю  -  Хто  ж  переді  мною?
Я  кожен  раз  питаю  в  себе  -  Хто  ж  я  є?

Та  в  глибині  дзеркал,  лиш  глибина  обману  -
Де  ліве,  праве  там.  Там  правда  не  живе  –
Ти  посміхнешся  радісно,  а  в  дзеркалі  пливе,
Сльозою  по  щоці,  краплина  із  туману.

В  дзеркальнім  сріблі  сивина  густіша,
Ніж  у  житті.  І  в  нім  нема  тепла.
Чоловіки  й  жінки  з  роками  красивіші,
Щоб  нам  про  це  не  говорили  дзеркала́.

Нехай  роки  за  нас  за  всіх  спритніші,
Але  ж  вони  не  вкрали  те,  що  доля  нам  дала.
Не  вірте  дзеркала́м  –  ми  значно  молодіші!
Не  вірте  –  все  нам  брешуть  дзеркала́!

І  в  дзе́ркала  не  треба  нам  питати,
Бо  серед  інших  найважливіших  речей,
Про  себе  правду  можна  прочитати,
Лиш  в  погляді  закоханих  очей!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752243
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 27.09.2017