Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 15.11.2019
Вітер грався твоїм волоссям,
Вітер грався сірим плащем,
Тобі гарно в осені йшлося.
Посміхалась природа дощем ...
Навіть він був таким делікатним,
Джентльменом, як не дивись,
Був актором на вечір безплатним,
Нагулявсь і подався увись ...
І негоже тебе турбувати,
В тебе осінь - сузір'я сонат,
Не поможуть забуті цитати,
Час для свого, не час для цитат.
Захворію тобою такою,
Тут і ліків таких не знайдеш,
Осінь так захопилась собою,
Як чудово: ти завтра прийдеш ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854594
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
На курс ставали кораблі
І чайки на крило.
І все так само на землі,
Як і тоді, було.
Був в Середземнім морі штиль
І вечір був не гірш.
Була краса на сотні миль,
Як твій останній вірш.
А на душі лишився щем -
Не вабить синя даль
І цвіт осінніх хризантем
Підкреслює печаль.
Її не змиє плескіт хвиль
І вітер не знесе.
Застиг глибоко в серці біль -
Сильніший над усе.
Ми звикли всі, що дні летять
І рідко ціним час,
Здаються відстані життя
Безмежними для нас.
Тебе, читаючи твій вірш,
Образив, а дарма...
Я думав - вибачусь пізніш,
А тебе вже нема.
Ще чувся голос твій і сміх
У променях тепла,
А оглянутися не встиг,
Як тиша вже була.
Я лиш побачив уві сні -
Якраз, як ти пішла -
Біленька хмарка в вишині
Між сірими пливла.
Вона на місяць наповзла -
Він навіть не померк.
І лиш вона одна ішла,
Здіймаючись уверх.
Пройшла, торкаючи зірки,
І щезла в вишині,
Лиш зверху списані листки
Посипались мені.
Зірвались раптом чайки в гам,
Заплакав теплохід,
А я листочки підійняв
І похолов, як лід.
Губу кусаю і мовчу,
Щоб не зірватись в плач.
Я як до тебе прилечу,
Найперш, скажу: - Пробач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811600
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Скулити... Ну так... Щенятком.
Питаю про себе в долі.
Не бути вже геть дитятком.
І спати лишень у полі.
Не вірити в казку, диво,
Не знати, що є принцеси.
Блукають ще десь щасливі,
Рецептом вписані в п'єси.
Скількох ти навчила щастю!
Скільком дарувала віру.
І біль приймеш як причастя,
І схочеш в звірячу шкіру
Сховатись... Біль понад міру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770720
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Дізналася сьогодні, що зима
Буває і в раю. Не здивувалась.
Ми порізно, і нас давно нема.
Нічого. Ніби я підготувалась.
Дізналася сьогодні, що слова
Вкарбовані у душу зпопелились.
В раю на віз два Янголи дрова
Складали, щоб у піч... Чи не втомились?
Дізналася сьогодні :не кохав.
Напевно... Я так думала... Гадала...
Я знала :потім все життя шукав.
Пробач. Я віз тягти допомагала.
В рай... Хоч на день. Зима там... Я це знала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772938
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 01.02.2018
[b][i][color="#aa00ff"]А ти мені сьогодні снився,
І, наче плющ, по тілу вився;
А я тремтіла, бо не вперше
Ти у мені кохання вЕршив.
В солодких муках млію досі.
Ти пестив щедро ноги босі -
Коліна, стегна та сідниці...
Цілунки - з смаком полуниці!
Бентежив вкрай твій кожний дотик;
Кохання - як важкий наркотик!
Я спину вигинала...риссю!
Забракло навіть трохи кисню...
Зомліло тіло до нестями,
Я задихалась почуттями!
Була усюди твоя ласка...
То був не сон, а справжня казка!
28 06 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739776
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 01.02.2018
[b]Як Тя я кохаю[/b]
[i]автор: Сергій Прокопенко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750479
Ну...не примружуй, коханая очі!
Ти ж мене любиш, я точно це знаю!
Хочу і можу хоч кожної ночі
Ділом довести як Тя я кохаю!
Хочеш, на небі зірву тобі квітку!
Хочеш, Грааль для Тебе́ розшукаю!
Можу і хочу і взимку і влітку
Ділом доводить як Тя я кохаю!
Не закривай моя милая душу!
Нащо Ти зараз глумливо зітхаєш?
Хочеш, не хочеш, а я Тебе змушу
Ділом довести як Ти Мя кохаєш!)))
[b]Хочу не хочу...[/b]
Хочу не хочу, а Тя я кохаю.
Так бо дешевше для спільного діла.
Вся аж здригаюсь, лише пригадаю
Як Тя колись я кохать не схотіла.
Як ти за Мя по всій хаті ганявся,
Все шкереберть по тій хаті літало…
Наче скажений в коханні Мя клявся!
Вмовив нарешті. ...Та меблів не стало.
Що той Грааль? – Розшукай краще ніжку.
Ніжку стола, на якому кохали.
Друзки від ліжка… Нажахана кішка
Досі іще не виходить з підвалу…
З тої пори Тя кохання доводжу
Як піонер я – негайно і вчасно.
Бо кожна втрачена мить зразу може
Дорого коштувать в цінах сучасних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750632
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 30.12.2017
Когда смешаются слова
С тобой, со мной и с пряным дымом,
Когда измятая трава
Заменит громкие пружины,
Я потревожу негу утр
Своим, чуть хриплым сладким стоном.
Я без помад, чулков и пудр
Тобою взята незаконно
У босоногой простоты
Провинциальных скучных улиц,
У обезличенной толпы
Людей, что только что проснулись,
У голубей, клюющих крошки
С асфальта строгих серых будней
Прошу тебя еще немножко
Давай друг в друге мы побудем.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562957
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 14.11.2017
Что наша жизнь?Короче лишь строка…
Тебя влечет мой выбившийся локон,
Ревнивый свет из любопытных окон
И ощущенье кружева чулка.
Почти религия. Искусство во плоти,
Эстетика немого превращенья,
В котором все, от слез и отвращенья,
До внутренней душевной наготы.
Ты открывал касанием и взглядом,
Моих страстей клокочущую силу.
Под треск осиротевшего винила
Отравлен (Окрылен?) любовным ядом.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 14.11.2017
Подаруй мені крила. Чи старі ти зрізав?
Подаруй мені серце своє і кохання.
Якщо так - то цілуй, де лишились порізи.
Подаруй... А даруєш одненьке мовчання.
Я сьогодні листи тобі знову писала.
Я тебе цілувала. На відстані. Знаєш?
Ти залишив мене. А я досі кохала.
Ти хоч лист... Хоч один... Той... Старий... Ще читаєш?
Я молюся за тебе як спати лягаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747816
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Як же зручно :ЛГ... Пишу :Вас я люблю.
Поцілую хоч на ніч.І краще я сплю.
Потім можна сміятися довго. Хіба?
І оселиться в душу півсум... Півжурба...
Він так гарно цілує. Кохає? Та ні.
Я сміюся з ним довго, та очі сумні.
Я для нього лиш лялька. Себе продаю
За цілунки звичайні. Я з ним не в раю.
Я би й з Вами той рай не побачила. Так?
Хоч знаходила я поміж нами той знак,
Щоб повірити в щось... Та нічого нема.
Я ще трішечки з ним... Та без Вас... Я сама...
Поревнуйте мене . Ні?Не можна?..Дарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746865
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 22.08.2017
За честь і за волю, за кращую долю
Покликала рідна земля,
Хай краще загину за неньку Вкраїну,
Ніж буду рабом москаля.
До світлого раю рабів не пускають.
Тож, браття, скидайте ярмо!
Ми кров'ю свободу свою здобували -
І ми її не віддамо!
Ми - діти народу, козацького роду,
І правда, що йде крізь віки,
Ми рідну землю прикрили собою,
Як наші діди і батьки!
Одна наша доля і наша держава,
І прапор, і те, хто ми є,
І княжий тризуб, і козацька слава
Нам сили в бою додає!
Ми є Україна, велика родина!
Карпати і Крим, і Донбас,
Від Сяну до Дону залізним кордоном,
Завжди захищаємо вас!
Юра Брайтон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747217
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Знов душа геть холодними зимами вкрилася.
Один сніг. Один лід. Ні листочка з весни.
Це ж так добре. І я вже чомусь не журилася.
Стихне біль. Бо ніколи не буде... Вони...
Будеш ти. Буду я. Так далеко і порізно.
Суне біль по душі. І не змерз від тих зим!
Ти казав, що ревіти мені навіть корисно.
Я хотіла - тебе... Лікувалася... Ним...
Він приніс мені чай і з троянди вареннячко.
-Все пройде. Лиш повір у кохання й чекай.
Проколов мені перст чарівним веретенечком.
-Ну а я... Поряд... Тут... Хоч мене й проганяй...
Знов душа під дощем поцілунками схована.
Він є поряд... А ти... Ти ж ніколи не був.
Я на касі життя щастям вже розрахована...
І як добре, що поряд є він... Бог почув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747085
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
У лісочку я гуляла
І грибочків назбирала!
Ось в корзині є опеньки –
У них шапочки кругленькі.
Ось – красуні сироїжки –
В них стрункі, біляві ніжки.
Біля них - смачні лисички
В помаранчевих спідничках.
Й елегантно-блідолиці
Тонконогі печериці.
Є в корзині – маслючата,
Ще й смачні боровичата.
І великі, і маленькі, -
Всі грибочки чепурненькі!
Щоби висушити швидко –
Населила їх на нитку.
Глянула! Та це ж намисто
Получилося барвисте!
Тільки в ньому намистинки –
Не корали й не перлинки,
А грибочки кольорові.
О! Яке ж воно чудове!
Дивлюсь, білочка стрибає,
На намисто позирає.
То, мабуть, руденькій кралі –
До душі мої коралі.
Білочку я привітала,
Їй намистечко віддала:
-Одягай, носи здорова,
Я для себе зроблю знову!
Білка мій дарунок взяла,
Та в своє дупло сховала.
Жаль, намисто не оділа,
Бо усі грибочки з'їла.
І від нього, досить швидко –
Залишилась тільки нитка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746685
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Спи, моя донечко, со́лодко й ніжно,
Спи безтурботно, забудь, що болить.
Дням залиши́ заклопотаність мі́ста -
В снах віднайди, що тебе веселить.
Спи, моя донечко, міцно-преміцно,
Спи: на сторо́жі твій Янгол стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723387
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 20.08.2017
Двоєдині у лоні
Поскінчались казки,
І не ті у долоні
З неба впали зірки,
Що про щастя говорять...
Залишилась сама.
Прийде осінь. І скоро.
А за нею зима,
Де впадати у відчай
Безнадійно... Облиш.
Сніг плекатиме вічність,
І залишиться лиш
Ненатхненно писати
Недолугі рядки,
І нікчемно гортати
Із життя сторінки,
Де багаттям палаєш
У жадання раю...
...ти колись прочитаєш
Цю сторінку свою,
Що сховалась у стопці
Вікової дурні,
Мов дівча поміж хлопців
У юначім вбранні...
Хай засне у книжині
Занотований біль,
Що належить віднині
Вже не тільки тобі.
Ти це мала би знати
Про кохання... А втім...
Книгу вкинь у багаття
Із осінніх листів.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081900929
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746799
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Подобно древнегреческой камее
ваш лик смотрелся в профиль и анфас,
а я сидел – от счастья тихо млея,
пуская пузыри, как свежий квас.
Я лицезрел сквозь кружева на лифе
ложбинку меж вздымавшихся грудей.
Я ощущал себя почти калифом,
попавшим на часок в страну страстей.
Гремели пылко пламенные фразы,
устои разрывая тишины,
и Ваши взгляды, полные экстаза,
в меня метали молний гарпуны.
Прекрасный рот, связавший связки с нёбом,
в тот раз трудился только для меня,
ведь я и был тем самым «долб…бом»,
что вызвал вспышку страстного огня!
Ваш гнев был благороден и священен,
когда с попытки сто плюс ..надцать раз
понятие конечных приращений
не вышло втолковать, увы, у вас...
***
Студент и «долб..б» две идиомы
тождественны они в который раз,
любовь крушат Лагранжа полиномы
да так, что искры сыпятся из глаз.
И что любовь? Она еще быть может
мелькнет средь доказательств теорем...
Но слово «долб..б» клеймом на роже,
увы, мой друг, не выведешь ничем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746711
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Німа вистава, ролі всі відомо.
Антракт. Завіса. Я ступаю крок.
Ця маска не дістанеться нікому,
Осиплеться крізь пальці наш пісок.
О музо! Драма ця нам так знайома,
Заплутаний життя увесь клубок,
Твою цілую я святу корону
Та відлітаю у новий листок.
Чи справді ти зумієш врятувати?
Погубиш серце вихором подій.
Можливо, слово зможе дарувати
Ще сотні намальованих надій?
Хтозна. Тепер бажаю скуштувати,
Отрути приготований напій.
Мельпоме́на — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746655
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Весною, щойно сонечко пригріло –
Кульбабка в полі вмить зазеленіла.
Та трішки змерзла польова панянка,
Бо прохолодні ще весняні ранки.
Тож, сонечко зіткало для кульбабки,
З промінчиків, м'якеньку жовту шапку.
Пухнаста шапочка зігріла квітку,
Та жарко в ній рослинці стало влітку.
Тож, сонце взяло ниточки з хмаринки,
І квіточці сплело легку косинку:
Таку мереживну, прозору, світлу…
Але сподобалась косинка вітру, -
Бо дуже вже легенька і красива,
Тож він дмухнув – і розлетілось диво!
І знову, в бідолашної кульбабки,
Нема - ані косинки, ані шапки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744906
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Як тільки дощ зупинився -
У небо я подивився.
А там - веселкове диво
У небі іскриться красиво!
Біжу швиденько до хати,
Покличу я маму і тата!
Вернувся – веселки нема,
Куди ж це пропала вона?
Де ділась барвиста арка?
Певне сховалась за хмарку!
Та ні, он хмарки розбрелися,
І небо блакитне, чисте…
А може, кольоровий місток
Потрапив в зелений садок?
І ним, дбайливий садівник
Прикрасив гарно свій квітник?
Та де ж та веселка пропала?
Мабуть, в синє море упала,
І в морі її проковтнула –
Велика зубата акула!
А може розбійники вкрали, -
Веселку в печеру сховали,
Гадали – коштовна підкова,
Уся в самоцвітах чудових!
Могли ще морські пірати…
Гм.., ще треба поміркувати.
Можливо, райдужні стрічки
Впали випадково у річку…
А може, король із казки
Взяв з неба стрічки смугасті,
Щоб їх вплести у віночок
Для королівських дочок?!
А може..., а може,…а може..?
Та хто ж мені допоможе
Загадку цю розгадати?
Де ділась веселка – сказати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745089
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.
Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.
Згори дощить, внизу - глибока круча.
Ми різні з Вами - відчуваю я,
Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
Мелодії не чути скрипаля...
Чому ж іще сльоза не висихає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746450
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Мы всей семьёй спешим в поход…
Как тот отважный Дон Кихот…
Рассвет встречаем у реки…
Вчера собрали рюкзаки.
Все пробудились очень дружно.
Ещё темно…Мы – на ногах…
Нас уговаривать не нужно.
Звучит в душе Шопен и Бах!
Семья талантами богата!
Природа служит маяком.
Погода манит - хоть куда-то…
Лишь бы побегать босиком…
Приятен этот тёплый дождик…
Расположились у реки…
Один – поэт, другой художник.
А мама с папой – рыбаки.
У каждого своя работа.
Она - достойна Фаберже.
Мой брат - с мольбертом, я - с блокнотом.
А предки - с удой, в неглиже…
У мамы - "натянулась леска"!
Когда клюёт – не нужно слов…
Варить уху – всем интересно!
Мы бросились спасать улов!!!
14.08. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746085
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 13.08.2017
ОСІННІЙ ТАНЕЦЬ
Які ж то в осені ті очі сумовиті:
Два жовтих ліхтарі на цілім світі…
В накидці скромній – жовтій чи багряній
Останній вальс танцює, геть останній…
І стільки суму й туги в тому танці….
Немов навік прощаються коханці!
Гримлять до неба звуки золоті –
Чи ще вони де стрінуться в житті?
Чи суджено згубитись між людьми
Під білий танець лютої зими?
Даремно їм чекати на весну,
Не осінь та будитиме зі сну…
Даремно їм проситися у літа,
Бо ж не для них душа його зігріта…
І сонечка кричать протуберанці:
Ви – не мої, ви – осені коханці!
Гей, осене, коли вже знов прийдеш?
Двом страдникам терпіть нема вже меж!
Там очі зачекались сумовиті –
Два жовті ліхтарі на цілім світі!
07. 08. 2017 м.Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745870
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Позабыла я, не скрою,
Все, что связано с тобою,
И давно уже не мучит ночь кошмарами,
Лишь когда приходит август,
Распаляет память градус
И в траве с размаху гасит звезды шалые.
Прежним чувствам нет управы,
В ночь поманит дух лукавый,
Завлекая прегрешеньями, безумствами,
До рассвета без оглядки
Завожу с удачей прятки,
Не боюсь платить за вспышки самодурства я.
Ах, ломоть последний лета,
Оставляешь без ответа
Все, что я, осмелившись, назвала судьбою.
Дышет зноем спелый август,
Нравлюсь я или не нравлюсь,
Разъяснит внезапный ливень.
Успокоит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745510
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Настає вечір,
люблю дивитися на зірки,
сяють чутливо угорі.
Догори голівонька,
мріями бадьорими прозріва.
Хочеться до них доторкнутися,
хоча б на хвилиноньку,
до не говірких володарок.
Небесні телезірки - лицемірки
мерехтять, мірку з наших мук
зняти хотять.
Ти тільки мене не жалій,
серце сипле останніми,
рожевими пелюстками,
вони тобі, лише тобі...
На самоті не залишай мою
втомлену Душу "вижату, як лимон".
Розчини розгублену втому.
Я, як полохлива дитина,
хочу розправити свої крила.
Може і вдасться, ніби у сні,
через негаразди всі.
Лише Господь знає,
що буде зі мною далі,
які очікують радості чи печалі...
Ти тільки мене не жалій,
бо жаль, то є хвороблива печаль,
а я її вже досхочу наковталась,
більше не хочу, повір,
живу надіями майбутніми
з останніх зусиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745331
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 12.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2017
Хай не плачуть наші матері.
Залишайте смуток за порогом,
Забувайте всі свої жалі,
Не пускайте в мамин дім тривогу.
Очищайте душі і серця,
Як до матері йдете додому,
Не приносьте в мамин дім сміття,
За дверима залишайте втому.
Хай на цій приреченій землі
Мама не вмивається сльозою,
Хай не плачуть наші матері,
Не приходьте в мамин дім з бідою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745572
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Він йшов крізь натовп… оминав байдужих,
«Який дивак!» - лунало йому вслід.
Та від його дивацтв в холодних душах
Поволі танув злий, холодний лід.
Червоні очі від ночей безсонних,
Та на обличчі усмішка ясна!
Маленька пташка на шорсткій долоні,
А у душі весна, весна, весна!
Він ніс у грудях полум’яне серце,
Яке не вміло бути мовчазним,
У нім було всього і меду, й перцю,
Й бувало … от не міг справлятись з ним.
І розум вже стомивсь йому шептати:
«Та охолонь! Навіщо це тобі?!
Пора за себе вже давно подбати
Тебе ж розтопчуть у людській юрбі!»
А він лише всміхавсь дивакувато,
І намагавсь зробить добрішим світ.
Стелився шлях так гаряче, строкато,
Ішов дивак лишаючи свій слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745577
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2017
Сьогодні знову квіти падають на брук
На мокру землю із тремтячих рук,
І їх тут тисячі, мов закривавилась земля,
Мов в зиму зацвіли гвоздикові поля.
До нас всміхаються обличчя молоді
І старші, більш серйозні, мов живі.
Тут кожен – син, чи брат, чи вже дідусь,
І сльози капають – дівчат, жінок, бабусь.
Не знали і не віддали вони,
Що рідні не повернуться з війни.
З війни своїх, українських людей,
Своїх – чужинців, що забрали їх дітей.
І кожна матір їх привласнює собі
Що очі милі і тіла їх молоді.
І кожна мати сльози гірко пролива
Так, наче їм вона життя дала.
Під спів гіркий несли в останню путь,
«Кача» кричало криком: «НЕ забуть!»
І болем так стискалися серця,
Що кров спікалася – не попливе «кача»
На 6-е березня їх рівно сотня є,
Я в гніві серце стримую своє.
Таку красу і молодість згубить!!!
Хто ж ті кати і як їм на світі жить?
Та снайперу продажному потрібна була ціль.
Убивця! Кат! Тебе Господь дістане звідусіль!
О, скільки квітів скошених лежать.
Хлоп’ята милі, ви ж могли жінкам їх дарувать!
Натомість, в небі сотнею стоять,
Мов ангели, що землю боронять.
Ридає – ридма молоде дівча –
Без пари залишилося – «кача».
І квіти в ряд росою сльози ллють,
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ - ЖИВУТЬ !
Навіки всміхнені на фото, жваві
Тіла і душі віддали своїй державі.
Красуне – Україно! Пам’ятай! Тих,
Хто до ніг твоїх життя своє поклав.
6 березня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745516
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Такої планети не знайдеш, мабуть :
Лелече гніздо на хатині
вдень – сонце, а звечора – зорі пасуть,
І затишно в ньому родині.
Під хатою бабця вся сива, як світ,
І сиві у неї очі.
- Скажіть – но бабусю, а скільки вам літ?
Спитають її охочі.
- Не страшно самій?. Бабця скаже, що страх,
Не тут, він живе далеко,
А літ їй аж стільки , як скільки разів,
Сюди прилітають лелеки.
Оце – вся рідня. « Не сумуєте?» - «Ні,
візьмусь за пташині крила
та й іноді заздрять сусіди мені,
здоров`я ще маю й силу.
А сни… Ви послухайте тільки, старій
таке неймовірне сниться :
збираю ромашки, полин, звіробій,
копаю в собі криницю…»
-Бувайте здорові і многі літа.
-Спасибі, ходіть здорові…
Лелеки і бабця – одна висота,
Бо, мабуть, одної крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745528
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
У віконце стука пес:
– Відчиніть, бо дуже змерз.
Мандрував я аж півроку,
Мав напарницю сороку,
Та сорока підвела,
В люту зиму завела.
Хвіст дрижить, холодні лапки,
Сніг іде, а я – без шапки,
Без чобіт і рукавиць.
Ой! , накоїв я дурниць.
Будка жде мене порожня,
Чи зайти до неї можна?
Обізвавсь хазяїн дому:
– Радий гостю я нічному.
Грійся, двері відчиню,
Знай тебе я не виню.
Бо і сам про мандри мрію
Тож тебе я розумію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745541
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Десь в зелених лугах заховалося літо,
У високих житах жайвір вже не співа.
Місяць серп нагострив, скоро буде косити,
Споконвік так було, що у серпні жнива.
На небесних полях зорі щедро дозріли
Осипаються вниз, наче спілий горох.
Щоб закохані їх у долоні ловили
І бажання одне загадали - на двох.
Мальви - на виданні, кавалер - гладіолус,
А пригожий такий - кращих вже не бува!..
Не співають пісень, зовсім втратили голос,
І насінням рясним розгубили слова.
Айстри - море краси! Їхні хвилі барвисті,
Захопили весь світ у полон своїх чар.
Груші медом пахтять у зеленому листі,
І остання бджола п"є солодкий нектар!
Боже! що ж це за рай в цьому білому світі!
Голубі небеса - мов вікно в небуття.
Зупинись, моя мить, у прекрасному літі!
Дай відчути сповна неповторність життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745550
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Як бачите, віршу уже більше року. Я не публікував його тоді, бо відбулися надзвичайні події у моїх стосунках з кількома тутешніми авторами, позиціонуючих себе друзями і патріотами України, але вчинками довівших діаметрально протилежне. Але слово лягло на папір - тому воно має лунати.
«Не секта!» - різко відрубав мені
Учений дипломований історик.
Він певен: світло тільки у вікні
І у Московських релігійних шорах.
«Бо – найчисленніша з усіх церков
Оця колони п’ятої підкова», -
Гадає, що «в калічєствє штиков»
Лежить у Бога Істини основа.
Шановний пане! Слухайте сюди:
Ви церкву сплутали із більшовизмом!
Бо Бог – не «в прєімущєствє орди».
Він дивиться на все крізь Правди призму.
Ви ж звикли до брехні. Ось і тепер
Реальний стан речей перекрутили:
Та ваша більшість – вся в ЛДНР
Злодійську сутність світу підтвердила.
І вся Ваша риторика оця
Кремлівськими рублями припахає
Від щедрого Гундявого отця,
Котрий про «блага» єресь нам впихає.
А українці знати мусять всі:
Оте МП не може благом бути.
Початок був у Київській Русі –
То ж знову треба в Київ повернути.
Московська банда служить сатані,
Руйнуючи єхидно Божу справу.
Чи ж треба розпинатися мені,
Чом сектою назвав її по-праву?
27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745070
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017