Лілея1: Вибране

Олекса Удайко

СХИЛИСЬ

         [i]Вічне  і  думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"]                            Схились…
над  квітами,  що  неживі:
то  –  ча̀сові  достойні  монументи.
Вони  не  є  для  тебе  візаві  –
лиш  спогади,  живі    твої  моменти…

                           Схились  
над  тими,  що  уже  не  з  нами.
Де  Гідності  належний  обеліск?..
Живемо  ж  бо,  як  спершу,  між  панами,
де  кошти  для  небесних  не  знайшлись.  

                           Схились
жертовно  перед  суттю  Бога,  
йому  у  го́рі  й  щасті  помолись:
сприйми  Голгофу  як  свою  дорогу  –
для  тебе  Він  обрав  її  колись...  

                           Схились  
к  добру,  та  нижче  якомога,
до  мудрих  слів  із  шаною  схились!
Здобудемо  над  злом  ми  перемогу  –
чужій,  ганебній  долі    
                                                                   не  скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 14.08.2020


Надія Башинська

ДЕ Ж ЦЕ НАША ДОЛЯ?

Дивились  новини  із  батьками  діти
про  те,  як  живеться  гарно  всім  у  світі.

Слухали  тихенько  синочок  та  доня
як  добре  є  людям  там,  де  квітне  доля.

-  Де  ж  це  наша  доля?  -  доня  запитала.
Чи  пройшла  знов  мимо,  а  нас  не  впізнала?

Чи  пішла  із  хати  доля  пустирями,
розвіялась  в  полі    поміж  бур’янами?

Запитав  синочок:  -  Коли  повернеться?
Коли  ж  наша  доля  щиро  усміхнеться?

Спохмурнів  татусь,  глянь,  замислилась  мама,
та  через  мить  дітям  вона  так  сказала:

-  Доля  наша,  дітки,  нас  не  залишила,
літає  над  полем,  розпростерши  крила.

Плаче  наша  доля  птахом  над  землею,
щоб  не  продавали...    бо  піде  за  нею.

-  Як  стане  чужою,  хто  ми  тоді  будем?
Свою  рідну  мову  без  землі  забудем,-

хвилюється  доня,  крається  серденько...
А  тут  ще  й  синочок  запитав  тихенько:

-  Хто  нас  в  ріднім  краї  без  долі  зігріє?
Знаю,  тільки  дома  доленька  радіє.

Ой  не  продаваймо  свою  землю  рідну.
Полюбімо  долю…    хоча  поки  й  бідну.

Усміхнувся  тато:  -  Для  всіх  сонце  сяє,
де  своє  цінують,  доля  розцвітає.

Витерла  сльозину  матуся  тихенько:
-  Там,  де  край  свій  люблять,  
                                                             жити  веселенько.

Бережімо  край  свій,  ми  -  козацькі  діти.
На  своїй  землі  всі  в  щасті  маєм  жити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885620
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Ніна Незламна

Повернення ( проза)

       По  підвіконню  хлюпоче  дощ…    Великі    прозорі    краплі  потрапляють  на  скло,  подібні    тихому  тупотінню.    По  небу  хмари  метушились,  за  мить  летіли,    немов  коні    вороні.  Під  тиском  вітру,  клубилися,    кружляли  колом,    замали  вигляд  виру.    Раптовий  блиск  блискавиці,    скував  ті  хмари  темнокрилі,  освітив  все  навкруги.  Й    різкий  барабанний    удар,  наче  хтось  різко  забив  кола  в  землю  й  за  мить    луною,    ніби  з  розгону,  віддалився  вдалину.  Хмари  штовхались    між  собою,  частий,  тихіший,    барабанний    бій  рознісся  над  землею.
   Думки  -    думки…    Їх    не  зміг  позбутися    Євген.    Вкотре    рукою  торкався  чорного,    густого  кучерявого  чуба.  Чи  й  це  на  радість,  чи  й  на  біду  ця  прикмета.  Олександра    ж  приголомшила    його,  з`явилася,  як  ця  громовиця.
   Два  роки    розлуки,  лише  через    три  дні  після  зникнення,  прийшла  СМС  »  Я  в  Польщі.  Все  буде  добре.»  А  потім,  ні  дзвінків,  ні  СМС.  Дзвонив  на  цей  телефон,    але  голос    оператора  весь  час  повторював  одне  й  те  саме  -»Цей  номер    не  є  дійсним».    Згодом,  через  три  місяці,  знову  СМС  «  Уклала  договір  на  два  роки.  До  мене  не  дозвонишся.  Все  буде  добре.  Цілую».  Так  легко  сказала.  Та  нащо  ж  поїхала  в  найми?  А,  як  же  я  ?  І  чому  не  попередила  ?  Мабуть  була  впевнена,  що  я  буду  проти  поїздки.  Сто  «але»    та  вже  там,  на  жаль  нічим  не  здатен  завадити.
   Напередодні  повернення,  нічого  й  не  снилось.  Різкий  дзвінок  в  двері  спантеличив  його,  хто  б  міг  бути  в  таку  пору?    Пройшло    лише  пару  хвилин,  як    він  присів  за  стіл,  домальовував,  вже  майже  готовий  проєкт  нового    житлового  дев`ятиповерхового  будинку.  Архітектура,  це  одне,  що  він  вміє  добре    робити.  Мрія  дитинства  -  будувати  комфортні      дома,  їх  цілі  комплекси.  Кажуть  везіння  гарна  штука,  фортуна    посміхнулася.  Після    навчання  в  інституті,    працював  замом  головного  архітектора  міста.  Його    тільки    це    й    підтримало  після  раптового  зникнення  Олександри.  
   Влітку,  випадкове  знайомство    в  магазині  »Книгарня    Є  »,  продовжилося  дружбою,  а  згодом  переросло  в  кохання.  Вже    більше  трьох  років  жили  разом,  здавалося  й  вирішили  одружитися.  Та    в  неї  не  було  бажання    жити  з  ним  в  двокімнатній  квартирі,  хоч    і    кажуть,  -  «  З  милим  рай    і  в  курені  «.    Мріяла,  щоб  він    за  власним  проектом  на  околиці  міста,    побудував    приватний,  просторий  будинок.  Їй  у  спадок    давно  дідусь  залишив    тридцять  соток  приватної  землі.  Вона  й  сама  за  професією  дизайнер.  Уміла  гарно  малювати,  підібрати  кольори  фасадій  й  дахів  будинків,    їх  гармонійне  поєднування  з  розмішенням  дерев,  клумб,  парків,  дитячих    майданчиків,  тощо….
   Приблизно  за  пів  години  до  грози,    Олександра  ввійшовши  в  квартиру  тільки  й  сказала,
-  Привіт!  Я  така  виснажена».  Залишила  валізу  біля  дверей  й    з  чорної  невеличкої  сумки  поклала  на    журнальний  столик    дві  пачки  долларів  і    банкоматну  картку,
 -Ось,  я  все  ж  таки  це  зробила.  Це  додаток  до  наших  збережень.  Тепер  в  нас  є  гроші,  тож  ми  втілимо  мою  мрію  в  життя.  Не  ображайся,  що  так  раптово  зникла,  ти  б  мене  не  відпустив.    Я  пішла  у  ванну  кімнату.
     Ось  так  просто,  примруживши  стомлені  волошкові  очі,  чмокнула  в  щоку  й  зникла  за  дверима.  Її  погляд,    каштанове  волосся  розсипане  по  тендітних    плечах,    пробудило  в  нього  чоловіка.  Нагадали    про  чарівні,  безсонні  ночі,  наскільки  вони    були  спокусливими,  приємними    для  них.  
   Пару  хвилин….  вона  вже  у  ванній  кімнаті.  Вода  тече,  хлюпоче…  напливають  думки.  Така  ж  тендітна,  як  і  була,  здається  за  ці  два  роки    і  не  змінилась.  Може  зайти  до  неї….    та  ні.    Хоча  й  жвава    та  видно,  що  стомлена.  Але  в  той  же  час  підступали  інші  думки.  Яка  впевненість?!    Не  бентежили  думки,  чи    я  тут  сам?    Чи  то    така  довіра?  І  скільки  часу  мовчала  й  чому?  Сто  запитань,чи  й  буде  відповіть.  А  може  вже  й    собі    там  мала  коханця  ?    Але  в  той  же  час  в  душі  протиріччя,    заспокоював  себе.    Та  ні,  ми  ж  знаємо  один  одного  та  й    вона  ж  так  присягалася  в  коханні.  На  мить  закрив  очі  й  тут  же  їх  відкрив,  прислухався  до  свого  дихання,  здається  зняв  напругу.  І    все  ж,    довіра  в  житті  багато  значить.  Приїхала  і  це  тільки  на  краще.  Я  ж  стільки  днів  і  ночей  чекав  дзвінка,  чекав  і  вірив,  що  повернеться,  не  покохає  іншого.Та  й    знавши  її    брезгливість  до  інших      чоловіків,  вірніше  до  випадкових  знайомств,  що  нав`язуються  всупереч  бажанням,  напевно  ще  й  це    розвіювало  сумнів.
     Вона,  розслаблена  після  купеля,  бажала  одного,  впасти  в  своє  рідне  ліжко,  відіспатися.  Як  миша,  крадучись  проникла  в  спальню.  Все  ж    помітив,    ледь  посміхнувся.  Хай  відпочине,  я  ж  все  розумію,  ми  ж  не  діти.  Як  важко  вгамувати  бажання,  щоб  поруч  бути  з  нею.  Швидкоруч  склав  всі  речі,  потирав  руки.  Довгі  хвилини  в  чеканні,  швидше  б  час  пройшов.  Мила  моя,  люба  моя  квітко  ясноока,  якби  ж  ти  знала,  як  я  за  тобою  сумував.
   Де  там  довго  всидиш,  минуло  не  більше  десяти  хвилин,    тихою  ходою  зайшов  до  спальні.  За  вікном  минулася  гроза  і  поміж  хмар  визирав  ясноокий  повний  місяць.  Він  освічував,  її    білизну,    синій    атлас    переливався.  Вона  спала  на  спині….  глибоке  декольте  й      ледь  приспущені    плечики  пеньюара,  подовжують    шию,  виділяють  прекрасну  область  ключиць.  Напівоголені    пухкенькі  груди  і  тіло  млосно  –  молоде,  так  вабили  доторкнутись.  Чи  й  можна  бути  біля  неї  байдужим?  Все  ж  не  посмів  порушити  той  сон.  Вона  ж,  як  та  квітка  волошка,  певно  бачила  ясний  сон…  адже  вже  вдома.  Біля  вікна    присів  на  стілець,  любувався  нею.  Тільки  від  уяви  огортала  чарівність,  як  він  торкнеться    її    жаданого,  п`янкого  тіла.  Легенький  піт  виступив  на  чолі.  Так  важко  втриматись.  Якби  вже  відволіктися,  зняти  напругу.  Це  відчуття,  як  вогонь,  що  гріє  серце  та  все  ж  спалахує,  здається,  аж    закипає  в  жилах  кров    й  бентежить  душу.
   Терпіння….  повернувся  до  вікна…  Мала  хмарина    ледь  приховала  місяць,  накрапав  дощ,  падав  донизу  -    на  кущі    червоних  троянд.    Раніше  був  до  них  байдужий  та  наче  ненароком  ,  зірвався  з  стільця.  Ой,що  ж  це  я    та  в  мне  ж  вдома    конем  грай,  ні  випити,  ні  закусити….
   Швидкою  ходою  повертався  з  нічного  магазину.  В  руках    тримав  букет  червоних  оксамитових  троянд,  пакет    з  продуктами  і    пляшку    шампанського  вина  «Біссер».    Боявся  порушити  її  сон,  крадькома,  босоніж,    на  пальцях,  ледь  торкаючись  підлоги  пробрався      до  ліжка.    Затамувавши  подих,  вже  лише  в  білизні  приліг  біля  неї.    Не  наваживсь    торкнутись    її  тіла,  порив  одвічний….  стримував  в  собі.    Її    знову  освітив    місяць.  Здавалось,  він  не  міг  відвести  від  неї  очей.    Вона  ж  наче  відчувала  його  поряд.    Уві  сні  чарівно  посміхнулась  .  Напевно  бачить    рожевий  сон.  І  він  склавши  дві  долоні  підсунув  під  свою  щоку,  тихо  приліг  поряд.  Спи  моя  Богиня!  Спи  кохана!  Моя  половиночко,  рідненька  душа…      Нам  до  щастя  один  крок,  я  дочекаюсь  ранку….

                                                                                                                 Липень  2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 12.08.2020


rutzt

На планетіUA

Небагато  людей
На  планетіUA
Шлях  туди  непростий,
Немиттєвий.
Більше  лізуть  в  діру
МалороскрапкаRU,
Там  морозиво,  кажуть,
Дешеве.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880698
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 12.08.2020


гостя

…алгоритм



Не  тримайся  образ.  
Не  оголюй  дощам  свої  плечі.
На  занедбаних  пляжах  вдихай  прохолоду  пісків.
Переріж  цю  ріку,  алгоритм  її  пагубних  течій  
розчиняє  тебе
     на  мільйони  непевних  кусків.

Спопеляє  зелених  очей
бунтівні  аметисти.
Перекришить  на  смальту  емаль  капілярів  крихку.
Ти  не  надто  слабка…та    крізь  пальці  щезає  намисто…
………………….переріж  цю  ріку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883787
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Svitlana_Belyakova

Что будeт завтра, когда нас нe будeт?

Что  будет  завтра,  когда  нас  не  будет?
Солнце  все  так  же  зажжет  горизонт,
волна  забьется  в  пенистом  испуге.
Птица  пения  повторит  хор,
а  в  близких  сердцах  отзовется  болью
воспоминания  прошлых  лет.
Зиму  сменит  весна,
весну  –  лето,
лето  –  осень.
Круг  круговоротов  в  проседь.
Всё  вновь  повторится,
не  замедлится,
ведь  не  даром  Земля  вертится.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883724
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Знахідка із раю

Кохання  без  межі,  немов  привільне  поле.
Ромашок  простота,  волошок  погляд.
Обіймів  ніжність,  слова  гнучкість,  тепле  коло
І  ласк  твоїх  розлита  щедра  повінь.

Кохання  соковите,  ніби  стигле  ґроно,
Смакуємо  медовість  променисту
Під  літнім  благодатним  небом  на  осонні,
І  кожен  день,  мов  сонячне  намисто.

Бажання  спраглість  із  глибин  душі  черпаєм.
Сонет  магічний,  спалах  блискавиці.
Кохання  -  чистий  солод,  знахідка  із  раю,
Одна  для  двох  сердець  свята  зірниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883716
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Н-А-Д-І-Я

Тернова гілочка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XklV_sCydfw[/youtube]

Цвіте  колючий  терен  у  саду,
Стоїть  обсипаний  квітками.
Вже  в  котрий  раз  до  нього  йду,
Торкаюсь  квітів  я  вустами.

Красивий,  ніжний  білий  цвіт,
Чомусь  овіяний  чутками,
Про  це  говорить  увесь  світ:
Болюче    ранить  колючками.

Його  оспівано  в  піснях
Про  те  кохання  невзаємне,
Дівочі  сльози  на  очах,
Сховали  щось  у  нім   таємне.

Зламаю  гілочку  тернову,
Вплету  її  в  свою  косу.
Не  буду  від  чуток  сумною,
Я  захищу  таку  красу.

Не  вірю  я,  що  цвіт  медовий,
В  життя  приносить  сум,  журбу.
Милуюсь  цвітом  я  терновим,
А    на  чутки  -  моє  табу.

Так  до  лиця  коханню  цвіт,
Краса  не  може  буть  сумною.
Хоч  опадає    цвіт  із  віт,
Та  білий  цвіт  -  є  чистотою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878012
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 01.06.2020


Любов Вишневецька

Когда рядом…

Целый  вечер  под  луною
целовалась  с  милым...
-  Когда  рядом  он  со  мною,
лишь  тогда  счастлива!..

Лишь  тогда  увижу  звезды,
коль  тепло  ладоней
обогреет  даже  воздух!..
-  Милый  сердце  тронет...

Над  душОю  вижу  звезды!..
Серебро  Вселенной...
-  Ненаглядный  -  счастья  дождик!..
Необыкновенный!..

Он  такой  необходимый!..
Искренний  и  верный...
Мой  единственный...  любимый...
-  Счастлива...  безмерно!..

Вечер  тихий...  безмятежный...
Сказка  -  до  рассвета!..
-  Я  в  объятьях...  нежных-нежных!..
Миленьким  согрета...

На  ковре  под  вишенкою
счастье  пьем  глотками...
-  И  храним  возвышенное
чувство  между  нами...

                                                   28.05.2020  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877684
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Lana P.

ТИ НЕ ДОЗВОЛИШ…

Ти  не  дозволиш,  я  це  знаю,
Щоб  повернутись  у  минулі  дні,
Хоча  тебе  щораз  благаю
Крізь  хмари-непосиди  надувні,
Що  приховали  потаємне,
Закрили  очі  на  вчорашній  день.
О,  часе,  поверни  приємне,
Додай  душі  невипитих  пісень!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877659
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020


rutzt

Холодний місяць гострить лезо…

Холодний  місяць  гострить  лезо.
Крихкий  будує  тиша  храм.
Чого  Ви  плачете,  принцесо?
Ви  й  досі  вірите  казкам?
Хіба  для  смутку  є  причина?
Пощо  ганьбить  свою  судьбу?
Бо  рицар  хто?  Брудний  мужчина,
що  любить  бійку  і  гульбу.
Він  не  полюбить  Вас  до  скону.
Він  у  походи  дремене.
Повірте,  серденько,  дракону.
Кохайте,  серденько,  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877694
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Ніна Незламна

Как предсказание (проза)

         Начало  лета…    За  окном  уже  светло.  Солнечные  лучи    пробивались  сквозь  тонкие  голубые  шторы,  достигли  кровати.  Некоторые  из  них  касались  милого  личика    с    задорным  курносым  носиком,    ласкали  светлые    кудряшки  волос.  Лучи  солнца    касались  её  век,    заставляли  открыть  глаза.    Она  едва  открыла  их  и  потягиваясь,  повернулась  на  бок.  
     Вот  уже  и  утро,  наверняка    будет  хороший  день.  Лето,    красное  солнышко,  голубое  небо  и  много  -  много  всяких  цветов,  вот  что  теперь    буду  рисовать.  Интересно,  мама  спит,  или  уже  проснулась?  Наверняка  проснулась,  но    скорее  всего,  еще  нежится    в  постели.  А  так  хочется  к  ней,  залезть  под  тёплое  одеяло,обнять  её.
Она,  вдруг  вспомнив,  улыбнулась  …  О!  И  мне    так    же  хочется,    как,  наверное,    хотелось  маленькому  птенцу    под    мамино    крылышко.  Вчера    с  мамой  ходили  в  парк,  случайно,  у  куста  услышали  чириканье  птенца.  От  любопытства    заглянули  в  куст,  а  там….  В  гнёздышке  чирикал    взъерошенный  маленький  воробушек.  Он  едва  открывал  глаза  и  чирикал,  звал  на  помощь.  Потом    мы  быстро    отошли  подальше.  Присев  на  скамью,  следили,  скоро  ли  прилетит  его  мама?  Но  нам  не  пришлось  долго    ждать.  Как  только    отошли,  она  сразу    слетела  з  дерева,  попрыгала  у  куста  и  исчезла    среди  веток.  Он  больше  не  пищал.  И  я  так  хочу,  но  я  же  не  птенец,  пищать    не  буду.
   Её  голубые  глазки  засветились  радостным  блеском.  Встав  с  постели  и  подтянув  штанишки  пижамы,  слегка  покачиваясь,  направилась  в  спальную  комнату  родителей.  
   В  это  время  Светлана  уже  не  спала.  Она  пересматривала  журнал  «Мама  и  малыш».    Ведь  ей  до  родов    осталось  два  месяца.  Когда  родилась  Вика  они  жили  в  поселке,  ей  помогала  мама.  Сейчас  же  как  всё    будет?  Лёгкое  волнение  теребило  душу,  сможет  ли  справиться  одна.  На  мужа  надежда  маленькая,  с  утра    и  до  ночи,  каждый  день  на  своей  фирме;  по  техническому  обслуживанию  и  ремонту  машин.  Приходит  домой  вечно  уставший,  голодный  как  волк.    С  одной  стороны,  хорошо,  что    с  дочкой  всё  время  дома,  есть  время  приготовить    кушать.    С  другой  стороны,  все  же  плохо,  что  дочь  не  ходит  в  садик,  ведь  ей  осенью  идти  в  школу.  Лягу  в  больницу,  опять  придётся  нагрузить  маму.  Если  бы  помоложе,  а  то  ведь  года  берут  своё.  Да  еще,    эта  гипертония    её    мучит.
   Под    дверью,  Вика  прислушиваясь,  сделала  несколько  шагов,  приоткрыла    её.
-Мама,    к  тебе  можно?
Дочь  прервала  её  мысли.  Отложив  журнал  в  сторону,  улыбнулась,
-Ты  уже  проснулась?    Ну  хорошо,  иди  приляг  возле  меня.
Дочь  ,  поправив  рукой  свои  волосы,    подошла  к  кровати.  
-  Да  только  осторожно!-    отодвигаясь,  заметила  Светлана.    И  гладя  её  по  голове,    продолжила,    
-  Будь  осторожна.  Смотри    не  толкни  меня.
И  всё  же,  ещё  немного  отодвинулась.  Дочь    мило  улыбнулась,  прилегла  рядышком,  заглядывала  в  глаза,  
-А  что,  тебе  братик  не  дал  поспать?  Опять  толкался.  Мам,  дай  я  послушаю  какой  он  вредный.  
-Ну,  что  ты  дочурка,  он  совсем  не  вредный.  Это  так  должно  быть.  Это  он  даёт  понять,  что  с  ним  всё  в  порядке.  
-Вот  видишь,  ведь  я  не  зря  у  нашего  дома  рисовала    аиста.  Ты  мне  тогда  рассказала,  что  есть  такая  примета,  что  если  аист  прилетит  к  кому  –  то,  значит  родится  ребёнок.  А  я  знала,  что  у  меня  будет  братик.
 -Откуда,  солнышко?-  внимательно,  немного  с  удивлением,  заглянула  в    её  глаза.
-Вот  знаю  и  всё,-  она  обняла  её,  поцеловала  в  щеку,  хитро  посмотрев,
-  О  мам,    дай  я  послушаю  как  он  стучит.
Слегка  улыбаясь,    взяла  руку  дочери,  легонько  прислонила  к    себе.  
Затаив  дыхание,  хлопала  глазами,  прислушивалась.  За  несколько  секунд      отодвинулась,
 -Нет,    ничего  не  слышу.  Он  не  хочет  чтобы  я  его  послушала.
-Наверное  уснул,    вот    ты    его  и  не  слышишь,-    сразу  возразила,  хотела  обнять  дочь.  Но  она,  надув  губы,    слезла  с  кровати,  
-Пойду  к  себе.  Ты  всё  равно  его  будешь  больше  любить,  чем  меня.  Я  знаю….    Да,    ты  сегодня    сможешь  мне  заточить  карандаши?  Почти  совсем  стёрлись,
-Ну  конечно,  моя  маленькая  художница.  Только    сначала  позавтракаем.
     Провожая    её  взглядом,задумалась  -      вот    странно,  почему  так  часто  говорит,  я  знаю.  И  этот  её  рисунок  с  аистом,    ещё    до  зачатия  ребенка.  Твердила,  что  будет  братик.  Вдруг    вспомнила,  что  недавно,  стоя  за  спиной  дочурки,  увидела  рисунок.  Девочка    с  жёлтыми  кудряшками  стоит  на  кладке  у  реки  и  подписано-  «это  я».  Странно,  а  ведь    мы  одну    к  реке  никогда  не  пускали  и  откуда  взялась  кладка?  Фантазии…  А  может    соскучилась  за  рекой,  хочет  к  бабушке,  в  поселок.  Да  там  красиво  и  мне  бы  туда  поехать,  ведь  воздух  свежее,  да  и  спокойнее,  чем  в  городе.  Но  ведь  Руслана  одного  оставить  нельзя,    ему  сразу  даст  о  себе  знать  гастрит.
       На  кухне  свистел  чайник…    Вика,  уже  одета  в  синие  шорты  и  жёлтую  футболку,  ела  овсяную  кашу  на  молоке.  Немного    задумываясь,  обратилась  к  ней,
-А  ты  мне    сказку  прочитаешь?
Мать,    выключив    чайник,      удивилась,
-Что    сейчас?
-Угу!  А  что  нельзя.  Мне  так  хочется  рисовать,  но  тишина  меня  пугает.  А  мультики  надоели.  И  вообще  ,  разве  сказки  можно  читать  только  на  ночь?
В  ответ,  слегка  сдвинув  брови,  возразила,
-Ну  почему?  Я  просто  должна  приготовить  кушать,  а  уж  потом…
Дочь  встала  из  –за  стола,  слегка  закрыла  глаза  и  тут  же  их  открыла,  
 -Спасибо,  всё  было  очень  вкусно.  Мама,  я  тебя  жду.  
И  слегка  наклонилась.  Сдвинув  плечами,  расставив  руки  в  стороны,
-Я  как  самолёт  полечу  и  с  высоты    брошу  зернышек  воробушкам.
-Хорошо,  будь  добра,  только  осторожно  на  балконе!  
-  Не  волнуйся,  там,  мне  ничего  не  грозит.  Я  им  в  коробочку  насыплю,  а  сама  спрячусь  за  дверью.    Буду  любоваться,  как  они  будут  один  за  другим    прилетать,  чирикать    и  клевать  зернышки.  Потом  я  их  нарисую.
         Прошёл  месяц,  дни  проходили  без  приключений.  В  хорошую  погоду,    после  обеда  ходили  в  парк.  Вика  -  почти  каждый  день  рисовала  цветы,  солнышко,  безоблачное  небо  и  даже  пыталась  красиво  нарисовать  птиц.
       А  время  спешило….  Светлана  не  очень    хорошо    себя  чувствовала,  отекали  ноги,  поэтому  последнее  время  в  парк  не  ходили.  Большую  часть  времени,  дочь  на  балконе  занималась  рисованием.
     Однажды  в  обед,  Светлана,    насыпав      для  дочери  гречневый  суп  ,  погладила  по  голове,
-Я    кушать  не  хочу,  пойду  прилягу.  А  ты,  моя  умница,  сама  поешь  и  может    мультики  посмотришь?
В  глазах  дочери  грусть,  унылое  лицо,  тяжело  вздохнув,
-Иди  мамочка.  Не  волнуйся  за  меня.  Я  уже  большая.  А  у  тебя  ножки  пухнут  из-  за  братика?  Это  что  навсегда?
-Ну  что  ты,  солнышко,  это  иногда  так  бывает,  со  временем  всё  пройдет.
 Она  ушла,  но  не  в  спальню,  вышла  на  балкон.  Грустное  лицо  дочери  её  взволновало.  Ведь  пару  дней  назад,  еще    весёлая    была,  хохотушка,    а  это  ходит,  как    в  воду  опущенная.  Интересно,  что  она  сегодня  нарисовала?  На  маленьком  столике  лежало  два  рисунка.  На  одном  из  них,  изображена    зелёная  высокая  трава  и  голубое    небо  с  оранжевым  солнцем.  И    три  фигуры,  подписано;  папа,  мама,  братик.    Интересно,  а  почему  себя  не  нарисовала?  Второй  рисунок  ,  ещё  больше  удивил.  Река  разукрашена  в  серый  и  темно  синий  цвет,  а  небо  почти  всё  затянуто    чёрными  тучами,  вдалеке,  в  самом  уголке,  красная  стрела.  Такой  представила  грозу?  Странно,  буквально  три  дня  прошло,    как  была  гроза,    небо  не  было    таким.
Она  с  балкона  смотрела  вдаль.  Охота  прилечь,    совсем  отпала,  хотя  чувствовала  себя  неважно.    В  это  время  услышала,  как  дочь  включила  телевизор.  Шёл  мультик    -  «  Губка  Боб  Квадратные  Штаны».  Войдя  в  комнату,  увидела,  что    она  полулёжа  на  диване,    простым  карандашом  что  –  то  в  альбоме  пыталась    навертить.  Она,  слегка  торкнулась  её    кудряшек,    строго  сделала    замечание,
-Вика,  ты  же  знаешь,  я  запрещаю  тебе  рисовать  в  таком  положении.  Ну  отдохни  малость,    ведь  у  тебя  уже  и  так  много  рисунков.
 Не  перечила,  она  сразу  удобно  уселась,  улыбнулась,
-    Ничего,  зато  это    будет  память  о  моём    детстве.  Разве  не  так?  Ты  же  их  не  выбросишь?  
-Ну,    что  ты,  они  всегда  будут  в  твоей  комнате.    Мы  расставим  по  полочкам,будем  любоваться..  Скоро  пойдёшь  в  школу,  будет  меньше  времени  для  рисования.  Подрастёшь,    взрослой  станешь,  сама  будешь  удивляться  своему  таланту.  Вот  только    к  тебе  вопрос.  Почему  на  рисунках  река  такая  темная?  И  на  другом  рисунке  подписала  нас,  а  себя  что,  забыла  нарисовать?
Дочь  вдруг  изменилась  на  лице,  её  взгляд  показался  задумчивым,    смотрела  в  окно,
-А  меня  там  нет….  А  я  у  бабушки  буду,  что  здесь  непонятного?  Мам,  а  как  вы  назовёте  братика?
-  Ну  вот  родится,  тогда  все  втроём  и  выберем  ему  имя,  -  погладив  её  по  голове  и  поцеловав  в  лоб,  продолжила,-  Ну  я  пойду,  что  –то  устала.
     Прошло  около  недели,  Светлана  поглядывала  на  дочь,  удивлялась.  Всё  таки  семь  лет  не  пять.  Может  так  взрослеет?  Стала  замкнутой  и  уж  очень  послушной.  Но  может  это  и  к  лучшему.  
 Она,  в  который  раз,  хотела    дозвонится  к  маме,  но  телефон  находился  вне  зоны.  Да  связь  конечно,  не  лучшего  качества.  Смотрела  на  календарь,  а  ведь    ещё  день  -  два  и    малыш  появится  на  свет.
Буквально  на  второй  день,  Вику  разбудил  отец,
-Дочурка,  открой  глазки,  просыпайся!    Я    уже    готов    отвезти  тебя    к  бабушке.  
-  А  что  мама  уже  в  больнице?-  резко  сорвалась  с  кровати.
Обеими  руками    протёрла  глаза.  Поправив  волосы,    внимательно  смотрела    на  него.
-Нет,  она    дома.  Вот  в  рюкзаке  твои  вещи.  Мы  так  решили,  она  завтра  поедет  в  больницу,  а    я  тебя  отвезу  сегодня.
Она    вдруг  часто  –  часто  заморгала  глазами,  немного  щурясь,  словно  вспоминая,
-А  альбом  и    карандаши  положила?
-Ну  конечно,  не  волнуйся!    И  сказки    положила,  там    тебе  бабушка    будет  читать.  И  сама  больше  учись  читать.  Ничего  не  забыли,  не  волнуйся.
Одевшись,  она  побежала  в  спальню.  Светлана  лежала  в  постели,
-Я  не  очень  себя  хорошо  чувствую,  провожать  не  буду.  Ты  же  знаешь,  мне  тяжело  подыматься  на  пятый  этаж.
Дочь,  расставив  руки  в  стороны,  потянулась  к  ней,  в  желании  обнять.  Она,  наклоняясь  к  ней,    прошептала  на  ушко,
-Ты  моя  умница,  всё  понимаешь,  я  думаю,  ты  и  бабушку  не  будешь  расстраивать.    Будь  послушной,    аккуратной  девочкой  и    одна  от  дома  далеко  не  уходи.
Они  обнявшись,  поцеловались.  Вика,  отойдя  в  сторону,
-Мама  ты  такая  красивая,  я  тебя  очень  люблю.  У  меня    к  тебе  есть  просьба,  когда    родится    братик,  ты  сразу  назови  его  Димой.
Светлана,  нежно  посмотрев,  улыбнулась,
-  Приедешь  от  бабушки  тогда  и  выберем  имя,  я  же    уже  тебе  об  этом  говорила.
 Она,  убрав  рукой  красивые  кудряшки,  наклонила  голову  в  сторону,
-    Если  честно,  мне  почему  –то  не  очень  хочется  к  бабушке  ехать  одной,    вот  если  бы    с    тобой.  Но  если  надо,  значит  надо,  потерплю.  Правда,  долго  ли    пробудешь  в  больнице,  ведь    неизвестно.    Я  тебя    очень  прошу  назови  его  Димой.
 Погладив  дочь  по  голове,    внимательно  посмотрела  в    глаза,
-И  от  чего,    эти  синие    глазки    стали  грустные?  Я  обещаю,  ты  там  долго  не  будешь.
-Ну  всё  мам,  пока,  -  махнув  рукой  и  слегка  нагнув  голову,  пошла  к  отцу.  
Отчего  такая  грустная?  Смотря  ей    вслед,  думала  Светлана.  Ведь  раньше    только  и  разговоров,  что  поеду    к    бабушке,  ведь  там  очень  хорошо,  так  красиво.
           По  дороге    в  село,    Вика  с  машины    выглядывала  в  окно.    Все  больше  засматривалась  в  небо,  вдруг  спросила,
-Па-а  –п,  а  к  бабушке  дозвонились?
-  Нет,  это  будет  сюрприз.  Даже  не  знаем,    как  она  сейчас?  Чем  занимается?  Как  её  здоровье?
-Да  если  бы  я  стала  птицей,    взлетела  в  облака,    точно  бы  увидела  бабушку.  Пусть  даже  крохотной,  зато  знала  бы,  что  она  делает.  Или  уточек    кормит    или    в  огороде  бурьян  вырывает.
-Ох,  ты  и    выдумщица  у  нас  ,  -  он      слегка  повернул  руль  в  сторону,  продолжил,
-  Вот  и  село….  Смотри  в  саду  яблони  все  в  яблоках,  вот  это  урожай!  Только  ты  не  больно  прикладывайся  к  яблокам,  особенно,  если  будешь  пить    свежее  молоко.  Знай,  тогда    яблоки    нельзя    есть.  
Она,  задумываясь  смотрела  в  окно,  не  спеша  заговорила,
-Да    мама    мне    целую  лекцию    прочитала,  как  надо  себя    вести.  Да  и  мы  с  бабушкой  как  бы    и  не  ссорились.  Наконец-то  дождётся  меня…    Раньше,  когда  говорили  по  телефону,  говорила    что  соскучилась.    Обрадуется  моему  приезду….
   Машина  слегка  покачивалась…    Дочь,  с  заднего  сидения,  смотрела  вперёд,
-Вот  качает!  Ужас    какие  ямы  по  дороге,  как  здесь  машины  ездят?  И  почему  так  далеко  забралась  наша  бабушка.
Он  засмеялся,
-Мы  в  дороге  ровно  один  час.  Не  так  уж  и  далеко,  зато    лес    и  река  почти  рядом.  Мама    очень  скучает  по  селу,  всё  вспоминает  как  в  детстве    с  дедушкой  по  грибы  ходила  да  в  реке  купалась.
         Мария  Петровна    не  была  удивлена  приезду  гостей,  поскольку  знала,  что  дочь  скоро  должна  родить.  Обнимая  и  целуя  внучку,  сказала,
-Уж  пять  дней,  как    что-то  со  связью,  никто  из  села,    ни  к  кому  не  может  дозвониться.  Говорят  -  идут  работы…    Со  дня  на  день  обещают  сделать,    вот    уж  посмотрим.
   Она,  сложив  гостинцы  в  сумку,    поднесла  к  машине,  
-Ты  смотри  там,    Руслан,  езжай  осторожно,  не  гони  машину.  Когда  родит,  постарайся  дозвониться  к  нам.  Да  я  и  сама  буду  пробовать  вас  набрать.
Вика  подошла  к  отцу,
-Папочка  я  тебя  очень  люблю.  Нагнись  я  тебя  поцелую.
Улыбаясь,  взял    на  руки,
-Ну  что,  моя  принцесса,    придумала  чем  будешь    бабушку  развлекать?
Она  поцеловала  его  в  щеку  и    одновременно  моргнув    двумя  глазами.  Лбом  коснулась  его  лба  и    тихо  ,  почти  шепотом,  
-Чем  -  чем,  как  будто  ты  не  знаешь,  она  любит  мои  рисунки.  Слушай,  я  говорила  маме,  хочу  что  бы  братика  Димой  назвали.  Это  красивое  имя,  пусть  знает,  что  это  имя  я  предложила.
Он,  погладив  её  по  голове,  поставил  на  землю,
-Ты  сама  ему  скажешь.  Ну  я  поехал,  думаю,    через  дней  пять  ты  будешь    дома
   Вечером  они  с  бабушкой  пошли  к  реке,  напомнили  уткам,  что  пора  возвращаться  домой.  И  те,  подавая  звуки,  взмахивая  крыльями,  один  за  другим,      выходили  из  воды.  Они  пропустили  их  вперёд,  Вика  весело,  помахивая  обеими  руками,  подбадривала  их,
-Ах  вы  хорошие,    травки  наелись,  вдоволь    накупались,  пора  уж  и  баеньки.
Мария  Петровна  шла  чуть  сзади,  любовалась  внучкой.  Какое  милое  дитя,  скоро  начнётся  школа,  начнутся  мучения.  Да,  это  время    быстро  пролетит.  Иль  дождусь  увидеть  её  счастливой,  иль  доживу  я  со  своим  давлением,    до  её  свадьбы,  а  так  бы  хотелось..  
       Возле  своей  конуры  лежал  старый  пёс  Серый,  он  внимательно  смотрел  за  всем,  что  происходило    во  дворе.    Вику  он  любил,    но  подняться  ему,  наверное,    было    лень.  Хотя  очень  любил,  что  бы  его  погладили  по  голове,  дали  кусочек  хлеба.  Внучке  не  надо  было  напоминать,  она  знала,  что  каждый  вечер  его  надо  покормить  хлебушком.  И  сейчас,  перед  тем  как  ему  дать,  маленький  кусочек  оторвала  себе,  хитро  посмотрев,  подошла  к  нему,
-Ну  что,  не  сердишься  на  меня?  Ну  ты  же  не  жадный,  бабушка  и  мама  говорят,  надо  делиться.
Мария  Петровна  засмеялась,    
-Вот  уж  хитрая.  Ну  -  ка    на  ещё  этот  кусочек,    дай  ему.  Я  тоже  поделюсь  и    я  не  жадная….
       На  столе  альбом  и  карандаши.  Вика,  присев  на  стул,  складывала  карандаши  в  коробочку,
-Бабуль,  а  пойдём  завтра  к  реке,  я  хочу    нарисовать  уточек  в  воде.    
-Ну  почему  не  пойдём?  Пойдём…  У  нас,  немного  далее,  за  камышами,  кладка  есть,  рыбаки  сделали.  Я  ноги  помою,  а  ты    у  берега  маленько  искупаешься.  Если  вода  не  будет  холодной.  Только  без  меня  ни-ни,  в  реку  не  входи.  Песок  только  по  краюшке,  а  далее  глубоко.  Ну  всё,    пора  молоко  пить,  чистить  зубы  да  будем    спать  ложиться.  А    сказку  тебе  прочту  -    маленькую.    Уж  вижу  глазки  усталые,  намаялась  за  целый  день.
       Утром  Вика  проснулась  от  крика  петуха.    Улыбаясь,    хихикнула  и    встала,  как    Ванька    -  встань  ка.  Сразу  забралась  на  стул  у  открытого  окна.  Едва  не  вываливаясь  с  него,
-Эй!  Что  поёшь,  спать  не  даёшь?  А  ты  наверное  пшенички  хочешь?  
 И  сняв  ночую  рубашонку,  всунулась  в  летнее  платьице  розового  цвета.
В  это  время    Мария  Петровна  варила  овсяную  кашу  на  молоке,    услышав  внучку,  громко  позвала,
-Вика,  я  здесь…  на  кухне.
Она    в  при  прыжку  забежала  к  ней.  Увидев    внучку,  приветливо  улыбнулась,
-Ну,  ты  как  принцесса  в  этом  платьице,  а  кудряшки  запутались,  надо  привести  себя  в  порядок.  
Она  сразу  повернулась  уходить,
 -  Это  я  знаю,  пойду  всё  сделаю.
Буквально  через  пять  минут,  уже  умытая  и  причёсанная  сидела  за  столом.    Набирая    в  рот  воздух,    дула  в  кашу,  облизывала  ложку,  
-А  курочкам  и  петушку  ты  дала    пшенички?
-Конечно  дала.  И  Серого  без  тебя  накормила.  Ты  так  сладко  спала.  А  кудри  твои  шелковые  на  подушке,  ну  точно,    как  у  принцессы.  
В  ответ  довольно  посматривала  на  неё.  Прищурив  глаза,  морщила  нос,
-Ну  прям  таки  принцесса….
И  сразу  приумолкла.  Доела  кашу,  встав  из-за  стола,
-А  где  телефон,?  Я  папу    наберу,  скажу,  что  у  меня  всё  нормально.
Мария  удивилась,,
-А  почему  не  маму?
В  ответ  сдвинув  плечами,
-Ты  что  не  понимаешь,  маму  сейчас    тревожить  нельзя.  Папа  сказал,  если  что  надо,  чтобы  ему  звонила.
 Она  несколько  раз  набирала  номер,  но  так  и  не  дозвонилась.  Показав  телефон    бабушке,  она  сказала,  что  нету  зоны.  Внучка  разочарованным  голосом,  
-Я  пойду  воробушкам  дам  зернышек,  я  дома  всегда  их  кормлю.
Мария  возразила,
-Да  они  возле  кур  уже  наелись,  посмотри  на  крыше  сарая  как  весело  чирикают  да  свои    пёрышки  чистят.  Сходи-  ка    лучше  в  сад,  чёрной  смородины  поешь,  она  с  куста  вкуснее.
     После  обеда  они  пошли  к  реке.  Идти  –  то,    по  тропинке  через  огороды,    не  более  пяти  минут.  Она    отдала  бабушке  карандаши  и  альбом,  вырвалась  вперёд.  Стоя    на  кладке,  подняв  руки  вверх,  произнесла,  
-Ах  ,  какая  красота!  Мне    кажется,  я  руками  достаю  голубое  небо!  
Опустив  руки  и  слегка  опустив  голову,  засмотрелась  на  воду,
-Посмотри  как  блестит  вода  в  реке!  Лучи  солнца  так  глубоко  светят,  что  даже  рыбок  видать.
     Этот  день  был  прекрасным,  солнечным  и  тёплым.  Вика  два  раза  плескалась  в  реке.    Бабушка  стояла    по  колена  в  воде,    недалеко  от  неё,  прищуриваясь  от  солнца,    каждый  раз  напоминала,  
-Далеко  не  иди,  там  глубоко.
 После  купания,  с  наслаждением  ели  варёные  яички  и  пили  молоко.  Затем,    Вика,  сидя  на  кладке,    что-  то  рисовала  в  альбоме.
 Под  вечер  собирались  домой.  Мария  Петровна    выйдя  на  кладку,  подняла  телефон  вверх,
-Вика!  Кажется  сейчас  дозвонимся.
Она  поговорила  с  зятем  и  дала  телефон  внучке.  Та,  соловьиным  голосом,  рассказала  как  у  неё  прошёл  день.  Руслан  им  сообщил,  что  завёз  жену  в  больницу.
     Прошло  три  дня…  Они  были  на  кладке,  уже  собирались  идти  домой,  внезапно  раздался  звонок.  Мария  Петровна  улыбаясь,  на  телефоне  нажала  зелёную  кнопку.  Вика  в  это  время  собирала  карандаши  в  коробку  и  поглядывала  на  бабушку.  Удивилась,  что  она  сначала  разговаривала  весело,  а  потом  вдруг,  её  лицо  изменилось,  стало  серьёзным.
-Я  всё  поняла.  Ну  как  она  ?    Ну  хорошо,  звони,  может  как  раз  дозвонишься.  Нет.  Хорошо.  Пока.  
Вика  смотрела  на  неё,  в  недоумении,  спросила,
-А  что  со  мной  говорить  не  будет?
 -Я  тебя  поздравляю,  у  тебя  есть  братик,  а  у  меня  внучек.
 Она    поспешила  к  ней,  обняв  за  талию,  
-Ура  бабуля!  А  я  ему  уже  имя  придумала,  назовём  его  Димой.
Она,  обняв  двумя  руками  плечи  девочки,  старалась  спрятать  слёзы.  Шутка  ли,    кесарево  сечение.  Хотя  бы  всё  нормально  было.  Конечно,  мальчик  четыре  кило  и  восемьсот  грамм,  богатырь!  Как,  она  бедная,    теперь  на  руки  его  сможет  взять,  коль  так  порезанная?  Господи,  помоги  ей  в  эту  трудную  минуту!  Пряча  глаза,  посмотрела  в  сторону.  Вдруг,    у  тросника,  увидела  лодку,  отвлекла  внучку,
 -Смотри,  вон  там,-  она  показывала  рукой,  -    Гляди,  а  мы  и  не  заметили  рыбаков,  и  они  молчат,    не  признаются.
Она  громко    спросила,
-Эй,    дед  Федор!    Ты  что  ли?  Чего  не  признаётесь?  Хотя  бы  поздоровались….
Дед  крутил  спиннинг,  к  ней  громко,
-Уж  домой    собираемся…    Боялись  рыбу  распугать.  А  я  гляжу,  это  что  внучка  приехала?  
Она,  немного  покраснев  на  лице,  почти  прокричала,
-Да,    а  что  не  узнал?
В  ответ,    он  кивнул  рукой,
-Не  узнал,  подросла  за  год...
 Вика,  задрав  голову  доверху,  спросила,
-  Дед  Федор,  это  тот  который  меня  в  том  году  угощал  ранней  черешней?  А  с  ним,  что  за  мужчина  такой  высокий?
Она  погладив  её  по  голове,
-  Этот  мужчина,  его  сын  Андрей.  Они  здесь,    недалеко  живут,  третий  дом  от  дороги.
-  Ого,  дед  такой  низенький,  а  сын  такой  высокий!
Мария,  взяв  её  за  руку,
--  Да,    так  бывает,  старенькие  растут  вниз,  а  молодые  вверх.
 Вика  хихикнула,
-Ну  бабушка,    скажешь  такое…
     Прошло  несколько  дней…    Она  хозяйничала  вместе  с  бабушкой.    Мария    днём,  хоть  немного,  но  ложилась  отдыхать.  Просила  её,  чтобы    тихонько  рисовала,  жаловалась,  что  плохо  себя  чувствует,  хотя  это  скрывала  от  детей.  Но  у  девочки    пропало  желание  рисовать.  Она  набрасывала  эскиз  быстрыми  уверенными  штрихами,  но  красиво    разукрасить  не  удавалось.  Всё  казалось    хмурым,  облака  почти  касались  реки  и  никак  не  могла  подобрать  цвета,  чтобы  вода  была  посветлее.  Хотя  и  рисовала  на  ней  белые  лилии,  но  листья  получались  довольно  темными.  В  который  раз,  посматривала    на  телефон.  Ей  так  хотелось  услышать  голос  мамы  и  папы.  Но  бабушка  предупредила  её,  что  мама  задержится  в  больнице  и  еще  придется  немного  подождать.  Что  возможно  и  мама  с  братиком    после  больницы,  сразу  приедут  сюда.
           Со  связью    снова  были  проблемы  и  это  раздражало  и  Светлану  с  Русланом,      и  их  обеих,  ведь  они  ждали  звонка.  И  Мария  пыталась  набрать,  но  ничего  не  получалось.
         С  утра    стояла  чудная  летняя  погода,  хотя  был  август,  но    было  довольно  тепло  и  днём,    и  ночью.  Но  ближе  к  полудню  по  небу  собирались  темные  тучи.  Мария  Петровна  с  утра  капала  сердечные  капли,
-Знаешь  это  видно  погода  так  на  меня    действует.  Видать  снова    давление.  Я  прилягу…
Вика    испуганными  глазами  смотрела  на  неё,-
-  А  может  скорую  надо  вызвать,  бабуль  ?  Здесь  тоже  набирают  сто  три?
-Да  нет,  я  полежу  и  всё  пройдёт.  Тем  более  зоны    опять  нету,    разве  что  попробовать  пойти  на  кладку,  подальше  от  леса,    там  появится.
 Она  возле  неё    сидела  на  маленьком  стульчике,  взяв      за  руку,
-Ну  полежи  маленько,  может  и  правда  пройдёт.
       В  это  время,  Руслан    с  роддома  встречал  жену  с  сыном.  Они  решили,  что  он  сразу  отвезёт  её  к  маме.  Хотя  бы  на  пару  недель,  чтобы  после  больницы  немного  окрепла.  Да  и  дочь  будет  рядышком,  будет  помощницей,  всем  будет  спокойнее.
       Вика  рассматривала  книгу  со  сказками,  в  который  уж  раз,  беспокойно  посмотрела  на  бабушку.  Она  лежала  с  закрытыми  глазами.  Глазки  забегали  по  её  лицу,  показалось,очто  она  не  дышит.    Рукой    дотронулась  щеки  и  тихо  к  ней,
-Бабушка….  Бабушка!
 Но  она  не  реагировала  ни  на  её  руку,  ни  на  слова.  Уже  громко  позвала,
-Ты  слышишь  меня?
Маленькая  рука  потянулась  к  телефону.  В  голове  гудело,  по  телу  расходился  холод.  Позвоню  папе.  Нет,  наверное    вызову  скорую.  Она  пыталась  несколько  раз  набрать  номер  скорой,  но  связи  не  было.  Словно  птица  из  клетки,  выскочила  на  улицу,  несколько  дождевых  капель  попало  ей  на  лицо.  Волнуясь,  бросила  взгляд  на  небо,  со  всех  сторон  надвигались  тёмные  тучи.  Ею  овладевал  страх  неизвестности.
-  Надо  идти  на  кладку,  там  дозвонюсь,-  уговаривала  себя,    шептала    по  дороге,
-      Погоди  бабуля,  погоди  родимая,  я  быстро,  я  успею.
Холодные  крупные  капли  попадали  на  лицо,    на  шею,  стекали  на  хрупкие  маленькие  плечи,  мочили  платьице.    Запыхавшись,  она  подбегала    к  кладке,  навстречу  ей    шли,  те  же,  рыбаки.  Дед    удивился,
-Ты  что  под  грозу  искупаться  пришла?  А  бабушка  где?
Она  сдерживая  слёзы,    на  ходу  ответила,
-Надо    бабушке  скорую  вызвать,  ей  очень  плохо,  она  лежит  и  молчит.
Быстро    двигалась  по  мокрой  кладке,  подошла  к  середине  и  подняла  руку  с  телефоном  вверх.  Но  на  телефоне  было  всего  две  полоски.  
Дед  Федор  остановился  и    к  сыну,
-Кажется  дождь  утих.  Погоди  малость,  ей  надо  помочь.  Вон  гроза  будет,  а  она  с  телефоном,  это  же  опасно.  Иди  к  ней,  ты  же  повыше  меня,  я  подожду  и    все  вместе  пойдём.  Потом  ты  домой,  а  я  с  ней  пойду,  посмотрю,  что  там  с  Марией.
В  это  время,  Вика  подалась  вперёд,  не  замечая,  стала    на  краю  кладки  и  вдруг  поскользнулась,  выпустила  телефон.
-  Ой!-  вырвалось  с  груди.  Пыталась  поймать,  но  пошатнулась,  снова  поскользнулась  и  упала    в  реку.
       На  кладке  лежал  телефон.  Андрей    нёс  девочку  на  руках,  положил  на  траву.  Федор  быстро  подбежал,  но  ужаснулся.  На  виске  сочилась  кровь,  тело  несколько  раз  дрогнуло  и  вытянулось.  
   В  это  время  Андрей  уже    был  на  кладке,  вызвал  скорую  помощь    и  сразу  выключил  телефон,  возвратился  к  ним.    Небо  побагровело,  ослепительная  молния  вспорола  его  пополам.  Мгновенный    взрыв  пламени  на  другой  стороне  реки,  молния  попала  в  дерево.  Федор  упал  на  колени  перед    девочкой,  не  мог  сдержатся,  рыдал  навзрыд.  Андрей    на  руке  послушав  пульс,  удушливым  голосом  произнёс,  
-Нет  уже  поздно,  она  мертва.
       Гроза  снова  разрезала  небо  пополам,  сильный  грохот  раскатился    и  понёсся  вдаль.  Они  оба  плакали.  И  заплакало  небо,  пустился  сильный  ливневый  дождь.  Из  ниоткуда    взялся  сильный  ветер,  он  дождю  придавал  силы.  Им  казалось,    ему  не  будет  конца,  промокшие  насквозь,  её  тело  прикрывали    собой.  Минут  двадцать  лило,  как  из  ведра.  Когда  дождь  утих  и    одновременно  приутих  ветер.    Андрей  из  под    перевёрнутого  ведра  достал  тряпку,    с  неё  вытащил  телефон.
-  Надо  милицию  вызвать.  Ой,  по  этой  дороге  попробуй  добраться.    А  скорая  в  соседнем  селе,  так,  что    должна  скоро  быть.  Я  указал  адрес  Марии.
 Дед,  с  опухшими  глазами,    охрипшим  голосом    едва  заговорил,  
-Ты  здесь  сиди,  а  я  пойду  к  Марии,  на  минуту  заскочу  домой,  штаны  переодену,  а  то  худо  мне  будет,  не  молодой  же.
           Когда  всё  небо  засверкало  от  грозы,  внезапно  заплакал  малыш.  Они    успели  доехать  до  села,    у  сада,  Руслан  остановил  машину,    
-  Подождём  малость,  пусть  гроза  да  дождь  пройдёт,  почти    ничего    видно,  еще  в  яму  попадём.
-Вот  непогода,  а  гром,  можно  оглохнуть  -  поддержала  разговор  Светлана    и  продолжила,
-Он  есть  хочет.  Как  раз  покормлю.  Она  к  груди  приложила  сына.
После  дождя,  Руслан  завёл  машину,  не  спеша    тронулись  с  места.  Хотя    колёса  скользили,  но  всё  же    потихоньку    подъехали  к  дому  Марии.  Малыш  уже  спал  в  люльке  -  колыбельке.
     Серый,  не  сидел  в    конуре,  он  помахивая  хвостом    метался  по  двору.  Руслан  вылез  с  машины,  открыл  ворота.
 В  этот  момент,  из  дома  вышел  дед  Фёдор,
-А  вам  кто  позвонил?
Светлана  в  недоумении  смотрела,    то  на  мужа,  то  на  деда.  Почему  он  здесь?  Что  с  мамой?  Где  Вика?  Она  вылезла  из  машины,  ничего  не  спрашивая,    вбежала  в  дом.  Сразу  кинулась  в  комнату,  где  спала  Вика.  По  дивану,  в  глаза  кинулись  рисунки,  такие  же  как  дома.  Небо  в  тучах,    гроза,  черные  птицы  над  тёмной  рекой.  А  на  полу  лежал  рисунок,  на  котором  она  с  мужем  и  мальчик,  внизу  надпись  братик  Дима.  Сгоряча  схватила  рисунки,  влетела  в  спальню  мамы.  Мать  лежала  бледная,  как  стена.  Увидев  дочь,  в    её  глазах  появились  слёзы.  Светлана  лишь    успела  спросить,
-  Что  с  тобой?
Но  сию  секунду,  к  ней  подошёл  Руслан.  Сзади    него  зашли  двое  мужчин  в  белых  халатах.
 Руслан  вывел    её    во  двор,
-Иди  к  сыну!  У  мамы  наверное  инсульт.  Я  пойду  к  врачам.
 Ведь  дед  Федор  уже  успел  ему  рассказать,  что  случилось    на  реке.  Сжав  руки  в  кулаки,    до  боли,  он  не  знал  как  лучше  поступить.  Едва  сдерживая  волнение,    он  решил,  жене    о  дочери  пока  не  говорить.    Приедет  милиция,  пусть  уж  потом.  Один  за  другим  удар,  как  это  можно  пережить.  Ему  хотелось  кричать,  желание  завыть,  как  заблудившемуся    волку,  среди  пылающего  леса.
     Врачи    вошли  в  положении  молодых,  забрали  Марию  в  больницу.  Она  так  и  не  узнала  о  случившемся.
     Прошло  два  дня.  В  доме  тихо  –  тихо.    Запах  свечи  разносился  по  комнате.  У  входа,  на  лавке  сидело  несколько  старушек.  Зеркало  трюмо  завешено  белой  простынёй.  На  тумбочке  карандаши  и  альбом.  Светлана  сидела    на  стуле,  смотрела  на  останки  дочери.  В  белом  платьице,  она  лежала  как    спящая  принцесса.  Над  головой,  из  крупных  белых  ромашек,  лежал  венок.  Ручки  и  ножки  прикрыты  полевыми  ромашками.
   Убитая  горем,  она  словно  пьяная,  напичкана  медикаментами,  держала  в  руках  рисунки.  Уж  не  было  слёз.    Губы  не  уставали  шептать,
-  Если  бы  я  знала…  Если  бы  я  знала.  Эти  же  рисунки,  были    как  предсказание  мне,  почему  я  недоглядела…
                                                                                                                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                                 19.05.  2020.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876501
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Н-А-Д-І-Я

Весняна злива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9dKGUodhCvI
[/youtube]
Постукав  дощ  так  несміливо,
Краплинка  краплю  здоганя.
Спочатку  ніби  жартівливо,
Та  так  було  тільки  зрання.

А  як  почався  день  новий,
То  шкереберть  все  полетіло.
Уже  не  тихий  -  громовий...
Тепер  набрався  звідкись  сили.

По  хмарах  стріли  розкидав,
Поливсь  не  дощ,  а  ціла  злива.
В  напрузі  всіх  тепер  тримав,
Давно  не  бачили  ми  дива.

Так  несподівано  почався,
І  раптом  десь  пішов  він  геть.
Недовго  він  із  нами  грався,
Він  знав,  що  треба  мати  честь.

Струмки  текли  навперегонки,
Був  банний  день  для  гробців.
Такі  щасливі  ці  хвилинки,
А  цим  пташкам  і  поготів.

Тремтять  на  гілочках  бусинки,
Їх  дощ  на  згадку  залишив,
Бо  потім  лив  ще  без  зупинки,
Давно  не  був,  цим  й  завинив...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876753
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

У нічному морі

Розплескалось  небо  у  нічному  морі.
Шепотіла  ніжність  під  моїм  вікном.
Усміхались  щиро  золотаві  зорі.
Цілував  той  простір  місячний  поклон.

Груша  лопотіла  листям  метелково.
Обіймались  душі  у  чарівну  ніч.
Почуттів  малюнок  -  фарби  кольорові.
Вітерець  торкався  лагідно  до  пліч.

Радість,  ніби  хвиля,  лоскотала  серце.
У  нічному  морі  ми  були  удвох.
Щастя  нам  дісталось,  чисте,  мов  джерельце.
Солов*їна  пісня  розливала  "тьох".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


dashavsky

Кольорові сни.

[youtube]https://youtu.be/64mMHPu4XLc[/youtube]


Поч.  40  сек.

Часто  приходять  кольорові  сни,
В  яких  актором  я  завжди  буваю.
Бувають  дуже  хороші  вони,
Це  коли  не  маючи  крил  злітаю.

Перелітаю  з  гори  на  гору,
Тут  у  горах  молодість  зустрічаю.
По  квітучій  поляні  ідемо
І  за  талію    її  обіймаю.

Люблю,  люблю  я  кольорові  сни,
В  яких  птахом  у  вишину  злітаю.
В  них  такий  щасливий  та  молодий,
Що  сон  цей  перервати  не  бажаю.

Там  всі  друзі,  що  були-  молоді,
Веселюсь  з  ними  і  пісні  співаю.
Та  найбільше  я  щасливий  тоді,
Коли  в  своїх  снах  тебе  зустрічаю...





.


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859435
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 28.12.2019


Ольга Калина

До тата ( Павлюк Олександр Михайлович)

Павлюк  Олександр  Михайлович  

Павлюк  Олександр  Михайлович  

(  18  березня  1984р  –  2  листопада  2014  р)  
Свидя  Черняхівського  району  Житомирської  області.
 Солдат,  майстер  26-ї  окремої  артбригади.



Чотирирічна  донька  Злата
Так  часто  дивиться  в  вікно
Й  питає  маму:  -А  де  тато?  
Щось  не  приходить  він  давно.  

Хоча  маленька  -  розуміє,  
Що  тато  більше  не  прийде,  
Своє  дитятко  не  обніме  
Й  на  руки  більше  не  візьме.  

А  як  же  хочеться  до  тата,  
Щоб  з  ним  погратися  разом,  
Новеньке  плаття  показати
Й  сидіти  за  одним  столом.  

Вона  покаже  йому  ляльку
Нову,  що  з  бантиком  в  косах
І  з’їсть  смачненьку  карамельку,  
Що  зна́йде  у  його  руках.

-Ходімо,  бабцю,  до  татуся  –
Щебече  донечка  мала.  
-Я  в  гарне  платтячко  вберуся,
Вдягнутись  зможу  вже  сама.  

Ось  вже  ідуть  вони  до  тата
І  Злата  квіточки  несе.
Туди,  де  так  могил  багато,
Квітки  для  тата  покладе.      


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859169
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Lana P.

ПРОСВІТИ…

Просвіти  мене,  небо,  благаю
Крізь  осінніх  дощів  пелену.
Птаха  щастя  до  тих  прилітає,
Хто  життєву  пізнав  глибину,

Хто  пізнав  і  не  схибив  з  дороги,
Зрозумів  усіх  складнощів  суть,
Мав  падіння,  досяг  перемоги,
Хто  душею  освітлював  путь. 

Не  шукай  недосяжності  в  долі
На  земних  переплетах  доріг. 
Тут  у  кожного  —  образ  і  ролі,
Головне,  щоб  ти  совість  зберіг! 
       25/12/19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859383
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Любов Вишневецька

Серце онiмiло…

У  далекому  селі
Так  сумує  хата!..
Запах  хліба  вже  в  імлі...
що  пекли  завзято...

Позабули  свій  поріг
рідні  мама  з  татом!..
Віднайшли  нових  доріг
у  зірках  строкатих...

Не  покличуть  в  рідний  сад...
Не  зігріють  душу...
-  Лиш  пташки  тут  цвірінчать...
Розривають  тишу...

У  колодязі  вода,
як  сльоза,  чистенька...
-  Обняла  мене  біда!
А  не  рідна  ненька...

Під  фундаментом  старим
бачу...  щось  синіє!
То  сережка...  мами  тінь...
-  Серце  оніміло!..

Ще  знайшла  старий  альбом...
Наче  звіт  від  долі...
-  Довго  плачу  під  вікном...
від  смішних  історій.

Пам`ять  тче  долини  снів...
Світлих...  найніжніших...
Ланцюжок  щасливих  днів...
-  Все  там...  як  раніше!..

Дійсність  каменем  лягла
на  слабенькі  плечі...
Відібрала  два  крила...
тягне  в  порожнечу...

Груші...  яблука  рядком...
То  дерев  -  намисто...
-  В  даль  плетусь..  з  своїм  садком...        
Смак  мого  дитинства...

                                                                               26.12.2019  г.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859344
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Ганна Верес

Повнить серце журба осіння

Трави  після  жаркого  літа
Притомилися,  ледь  живі,
Мов  карлючки,  заклякли  квіти,
Забілів    лише    деревій.

Його  кругла  з  суцвіть  долоня
Себе  осені  простяга,
Та  ж  свої  золоті  корони
На  дерева  й  кущі  вдяга.

Вітер  бавиться  жовтолистом,
Що  зненацька  злітає  вниз,
Коли  ж  він  починає  злиться,
Рве  щосили  і  всім  болить:

І  листкам,  що  від  ран  страждають
На  холодній  блідій  траві,
І  гілкам,  котрі  голі  мають,
Зустрічатимуть  вітровій.

Повнить  серце  журба  осіння
За  красою  і  за  теплом,
І  шукає  душа  спасіння,
Щоб  весною  зійти  зелом.
18.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859366
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Олекса Удайко

В БАГРЕЦЬ НАРЯДЖЕНА

[youtube]https://youtu.be/rsRcop8syz0[/youtube]

[i][b][color="#f70d34"]В  червону  сукню  одяглася  вишня  –
зібралась,  певно,  в  місто  на  парад…
Та  сукня    їй,  здавалося  б,  не  лишня,
бо  в  моді  був  вже  траурний  наряд.

У  пізню  осінь  превалює  чорне:  
дерева  чорні,  чорна  вкрай  земля…
І  люд  понурий,  зовсім  не  моторний,
лиш  сонце  потай  блимає  здаля…

Тож  пахмурна  –  не  радує  –  погода,
немов  присіла  з  літа  відпочить…
А  що,  коли  трапляється  нагода
розвіяти  журби  паскудну  мить?..

Ніхто  не  рад  зрадливому  затишшю,
що  передує  торжеству  зими…
В  черленому  красується  лиш  вишня,
віншує  радість,  де  заблуклі  –  ми.

Й  несе  у  світ  свою  чарівну    сукню  –
Їй  осінь,  бачте,  зовсім  не  страшна:
Хай  іній  їй  по  статі  владно  стукне  –
і  вже  в  уяві  –  білоцвіт-весна!

Шануймо  вбір  осінній  панни-вишні  –
нехай  віщує  квітні  весни  знов!
За  шану  нам  подякує  й  Всевишній  –
в  багрець  наряджена  його  Любов…
[/b][/color]
8.11.2019
©Олекса  Удайко

На  світлині  автора:  прототип  цього  твору  -
черевнишня,  посаджена  ним  7  років  тому.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854149
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 17.12.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

То ж не було фальшивих в серці нот

Небесна  органза  висить  вгорі,
Ескортом  листя  падає  з  дерев.
Пройшов  чимало  звивистих  доріг,
А  так  хотілося  йому  перерв.

І  осені  Шопенівський  ноктюрн  
Звучав  в  роздягнутій  сумній  душі.
Парад  дерев  -  цнотливістю  скульптур,
Плоди  життя  вже  зібрані  в  коші.

І  вічний  той  неміряний  цейтнот,
І  силует  жіночий  вдалині.
То  ж  не  було  фальшивих  в  серці  нот,
І  дотепер  блищать  очей  вогні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851298
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Надія Башинська

ОЙ ТИ, ОСЕНЕ, ЧОМУ ЖУРИШСЯ?

Ой  ти,  осене,  чому  журишся?
Стихли  пісні  солов'я?
Ой  ти,  осене,  чому  хмуришся?
Під  калиною  з  милим  я.

В  тебе,  осене,  золота  коса.
Не  сумуй...  прошу  тебе.
Зачаровує  всіх  твоя  краса.
Любить  миленький  і  мене.

Золотиночко,  тиха  осене,
та  краса  зваблива.  Знай.
Вже  впустив  мене  мій  милесенький  
в  свого  серденька  ніжний  рай.

Ой  ти,  осене,  не  журись...  прошу.
Ще  теплом  на  нас  сипни.
Розплететься  вже  і  моя  коса,
бо  ж  приходить  миленький  в  сни..

Ой  ти,  осене,  чому  журишся?
Стихли  пісні  солов'я?
Ой  ти,  осене,  чому  хмуришся?
Під  калиною  з  милим  я.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851316
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Олекса Удайко

КИСЕНЬ І МЕЧ

       [i]Слово,  народжене  
       факельним  вогнем  
       Покрови  14.10.19-го…
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hgwhyjVMOzE[/youtube]
[i][b][color="#044970"]Вогню,  повірте,  так  потрібен  кисень  –
в  задусі  серце  воя  не  горить!
Та  атмосфера  ще  азотом  тисне,
прискоює  блаженну  згину  мить…

Життя  ж  бо  є  сердець  святе  горіння,
що  ближнім  віддає  своє  тепло…
Що  з  того,    що  згниє  пусте  коріння?
Воно  псує  життю  одвічне  тло.

В  наш  час  цінується  лиш  та  рослина,
що  родить  людям  життєдайний  плід…
Його  вогонь  зігріє  дім  родинний
й  розтопить  у  довкіллі  вічний  лід.

Нехай  в  добрі  народжуються  діти,
які  не  знають  диких  ворожнеч.
Від  тих  плодів  розпустяться  ще  квіти,
впаде  в  безсиллі  з  рук  злодіїв  меч![/color]
[/b]
15.10.2019

На  світлина  автора:  у  підніжжі  постаменту
поверженого  ідола  (із  сімейної  хроніки:
брат  Василь  в  День  Пкрови  та  Української
героїки  (УПА,  Козцтва,  Захисника  України).[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851594
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Ніна-Марія

КИЇВ - ПАРИЖ (оновлено)


Лиш  на  землю  Парижу  ступаю,
А  душа  вже  додому  летить.
За  родиною  сум  обступає.
Серце  навпіл,  як  можна  ділить?

Бо  сім’я  –то  безцінне  для  мене,
Це  гніздечко  моє  золоте.
І  натхнення  моє  незбагненне.
Це  -  мені  найдорожче,  святе.

Не  страшні  перепони  й  морози,
І  проблеми  життя  не  страшні.
На  шляху  подолати  все  зможу.
Тільки  б  -  вогник  у  ріднім  вікні.

Світ  барвистий  мене  не  вражає-
Пеленою  сіріє  туман...
Це  Париж  мене  так  проводжає,
Знає,  в  серці    моєму  -  зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851226
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Валентина Ланевич

Із перехресних доріг

Із  перехресних  доріг,  
Мов  безгрішне  дитя,
Я  вступила  у  ліс,  
Де  калина  рясна.
Мухоморний  там  рай  
Та  терпляча  земля.
Під  дубком  молодим  
Пляшка  і  не  одна.
На  лавиці  старій  
Хвої  голковий  стрій,
Аж  присісти  туди
Захотілось  самій.
Сироїжка  ось  тут
Загорілась  вогнем,
Як  тривожний  сигнал,  
Що  її  не  берем.
Бо  отрута  у  ній,  
Те,  загроза  життю,
Краще  рижу  козу  
Серед  сосен  знайду.
Та  й  піду  у  гайок,  
Де  берізок  танок.
А  над  ними  хмарки,  
Як  суворі  граки.
Вітер  в  кронах  шумить  
І  так  щемна  ця  мить.
Осінь  пряжу  пряде,  
Убрання  золоте
Погляд  ловить  в  магніт  
І  років  тлінних  гніт
Розпорошує  вкрай,  
А  в  душі  водограй.
То  родинний  поріг  
Шле  з  дитинства  привіт.
Залишив  у  душі  
Він  тепла  дивосвіт.  

10.10.19
світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851047
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Капелька

Дожди. И радость на душе.

Дожди.  И  радость  на  душе
-Уже  не  жарко  на  дворе
И  в  лужах  видно  облака.
Мы  лету  говорим  "пока".

Дожди.  И  воздух,  словно,  сок.
В  душе  как  аленький  цветок.
Ведь  в  воздухе  любовь,  тепло
И  оттого  в  душе  светло.

Дожди.  И  смотрим  мы  прогноз.
Нам  обещают  много  гроз.
Идут  дожди  опять  к  грибам,
К  столу  вкусняшки  будут  нам.

Дожди.  И  детям  хорошо,
Когда  несильно  глубоко.
Полазить  можно  в  сапогах
И  радость  отгоняет  страх.

Дожди.  И  осень  налегке
Озолотилась  в  октябре.
Дожди  ведь  тоже-  чудеса.
Смеются,  плачут  небеса.

     30.09-01.10  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851124
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Н-А-Д-І-Я

Краплинка краплю доганяє

[[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Краплинка  краплю  доганяє,
Їх  вітер  струшує  з  гіллі.
І  з  ними,  граючись,  гойдає,
Як  діаманти  у  імлі.

Одна  краплинка  ось  зависла:
Вона  остання  серед  всіх.
Її  залишив  він  навмисне,
Бо  хоче  знову  нових  втіх.

Він  придивлявся  так  і  сяк,
Так  дивувала  її  сила.
Невже,  він  просто  був  добряк,
Що  його  вчинок  зупинила?

Хотів  хитнути  він  стебло,
Яке  занадто  було  хиле,
Та  краплю  сонце  обдало  -
Всі  вітру  наміри  змінило.

Розтала  крапля  тут  нараз,
У  невідомість  полетіла,
Та  вітер  глянув  без  образ:
Бо  теплота  -  велика  сила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851397
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Ганна Верес

Україна і я

Україна  і  я,  і  сьогоднішній  день,  і  минулий  –
Все  з’єдналось  давно  у  єдинім  замісі  життя,
Долю  кожного  з  нас  і  гріхи,  і  обставини  гнули,
Та  чи  справді  пізнали  гіркого  ми  шмат  каяття?

Може,  саме  тому  на  плечах  несемо  ми  страждання,
Може,  тільки  тому  обезкровився  вкотре  народ,
Боже  милий,  пошли  українській  землі  мир  жаданий!
Вірю,  зможе  здобуть  у  борні  його  син-патріот!

Я  не  зволю  собі  його  збоку  терпляче  чекати,
Душу  маючи  ту,  якій  доля  держави  болить,
Ні  війною,  нічим  такі  душі  вже  не  залякати,
І  по-іншому  жить  власна  гідність  уже  не  велить.

Вийму  сміло  з  грудей  я  своє  неприборкане  серце,
Освячу  ним  синам  і  онукам-сподвижникам  путь,
Що,  немов  знамено,  поведе  найсміліших  до  герцю,
Доки  дійдуть  вони  до  своїх  доленосних  розпуть!
8.10.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851542
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 16.10.2019


dashavsky

Буває.

[youtube]https://youtu.be/qE4Edo_lIRE[/youtube]

Буває  душа  моя  страждає,
Що  від  пекучого  болю  аж  кричу.
Та  на  Бога  я  не  нарікаю
І  дякую  йому  за  те,  що  живу.

Деколи  в  холод,  дощову  стужу
Мерзну  так,  що  від  холоду  аж  тремчу.
Та  на  Бога  я  не  нарікаю,
А  дякую.  Хоч  замез  та  наплаву.  

Буває  хвороба  мене  схопить,
І  прикутим  до  ліжка  я  пролежу.
Та  на  Бога  теж  не  нарікаю,
Тільки  виздоровлення  в  нього  прошу.

Буває  хтось  соловом    образить,
Образу  незаслужену  ту  прощу.
Бо    перед  Богом  гріхи  теж  маю,
І  в  сповідді  в  нього  прощення  прошу.

А  деколи  буває  зірвуся
І  дурниць  з  нервів  комусь  наговорю.
Та  до  Бога    щиро  помолюся,
І  кого  образив  сам  перепрошу.

Старість  підкралась  так  непомітно,
Старий  і  неповороткий    уже  став.
Та  дякую  я  Богу  щоденно,
Що  ще  один  день  прожити  мені  дав.

Що  ангел  з  небес    охороняє,
По  правдивому  шляху  мене  веде.
На  добрі    справи  благословляє,
Та  від  різних  бід    завжди    застереже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835942
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Валентина Ланевич

Сліпець не кидає каміння

Затишний  парк,  тінисті  липи,
Ті,  що  пізнали  вже  роки.
Поруч  Стоходу  тихі  схлипи,
В  кронах  заплутались  хмарки.

Дорога  вниз  до  абрикосів,
Котрі  в  ліловому  цвіту.
Скільки  ж  життя  ставило  кросів
До  мене  тут,  де  нині  йду?

Кого  стрічав  на  перехресті
Вмитий  дощем  у  часі  хрест?
Думки,  думки...Ви  повні  жесті,
Чи  віднайшли  свій  Еверест?

Здобуток,  що  дає  прозріння
І  душу  сповнює  теплом.
Сліпець  не  кидає  каміння,
Що  тисне  в  плечі  лантухом.

Вогонь  спокійний  в  очах  краще
Поту  соленого  край  вій.
Прекрасне,  цінне  і  насущне  -
Все  в  палітурці  в  нитці  мрій.

13.05.19
світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835464
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Віталій Назарук

ЩЕ НЕ ЖИВ

Це  сталось  в  травні,  ще  цвіли  каштани,
Дивися  –  червень…  Як  же  час  летить.
Рахую  дні,  які  пройшли  в  тумані,
Вони,  як  птахи  пролетіли  в  мить.

Серце  буває  часом  так  заколе,
Хоча  воно  в  розлуці  вже  було.
Святе  не  забувається  ніколи,
Воно  напевно  біллю  поросло.

І  знов  нудьга,  і  знову  одиноко,
Таке  напевно  в  Бога  заслужив.
Життя,  повірте,  штука  досить  тонка,
Бо  я  насправді  ще  так  і  не  жив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835872
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Анастасія Тучемська

Знайомий

У  темряві  ночі
думками  навиліт
душевні  тривоги  
у  обрисах  милих.
Сховати  б  від  лиха  
п'янку  та  кохану.
Сказати  слова,  що
не  встиг,  безталанний.
Та  тиша  у  тінях
завершила  прозу.
Пожухла  надія  
схилилась  додолу.
Коханий  учора,  
шість  років  до  того...
Сьогодні  знайомий
З  сусіднього  дому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835748
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Віталій Назарук

ТОБІ, МІЙ СИНУ

Хмарка  пливла,  немов  білий  лебідь,
Серце  співало  пісні.
В  жовтні  зоря  появилася  в  небі,
Сама  яскрава  мені.

Приспів
Зірка  небесна  мені  говорила,
Що  народивсь  в  мене  син.
Серце  співало  –  виросли  крила,
В  світі  духмяних    ожин.
Дякую,  Богу,  дякую,  Долі,
За  цей  дарунок  мені.
Дякую,  сину,  за  моє  щастя,
Що  він  живе  на  землі.

Більшого  щастя  я  і  не  хочу,
Лиш  би  щасливий  був  він.
Мав  би  здоров’я  й  силу  козачу,
Довго  звучав  його  дзвін.

Приспів.

Все,  що  я  маю,  лише  для  нього,
Внукам,  що  дуже  люблю.
Я  прихилю,  коли  треба  їм  небо,
Я  все  для  цього  роблю.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835583
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 18.05.2019


dashavsky

Надіюсь день такий настане.

[youtube]https://youtu.be/6OUbdtNgecI[/youtube]

Поч.  35  сек.

Надіюсь,  що    день  такий  настане
В  далеку  країну  я  полечу.
На  пісочку  біля  моря  ляжу
Лице  в  небо  до  сонця  поверну.  

Послухаю  шум  синього  моря,
Йому  свої  секрети  розкажу.
Пройдусь    по  теплому  пісочку,
У    воду  розігнавшись  побіжу.

Там  запливу  в  море  так  далеко,
Тільки  чайок  чутиму  голоси  .
Туди,  де  дельфіни  вистрибують,
Та  гладь  моря  синіє    навкруги.

Повернусь  я  на    берег  лазурний,
Нігерійку  за  плечі  обійму.
Та  дівчину  гарну  темношкіру
До  танцю  веселого  поведу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835715
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 18.05.2019


OlgaSydoruk

Вам не грустно, что когда-то…

Вам  не  грустно,что  когда-то…
Что  когда-то  навсегда
Уведут  и  вас  куда-то?..
И  неведомо  куда…
Украдёт  когда-то  вечность  -
И  малиновый  рассвет,
И  сандаловые  свечи,
Что  пылали  столько  лет…
Уворует  сука-вечность
И  янтарный  амулет,..
И  ажурные  корсеты,
И  затопленный  корвет…
И  виниловое  эхо,
И  разбитый  патефон,
Искромсавши  болью  тихой
(Под  молельный  перезвон…)
И  оставит  только  ноты…
С  параллелями  планет…
Дав  мгновение  (за  что-то)  -
Не  тушить  горячий  свет…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Надія Карплюк-Залєсова

СОНЯХ



Візьму  голівку  соняха  до  рук
І  притисну  до  серденька  самого  
Насіннячка  натикано  навкруг-
І  в  кожному  початок  є  живого

Візьму  у  руки  сонечко  згори
І  прихилю,  загляну  йому  в  вічки
З  таким  гарячим,  сонячно
живим  
Вже  не  боюсь  ні  холоду,  ні  нічки

Насіннячка,  мов  дзьобики  пташат,
Пушком  сповиті,  туляться  в  тарелі
І  лиш  до  сонця!  Ані  крок  назад  -
До  рідної  і  теплої  оселі

Щоби  тепло  і  золото  промінь,
Що  увібрали  в  себе  оченята
Віддати  сонях  кожному  зумів  -
Налиті  сонечком  теплесенькі  зернята.
Н.Карплюк-  Залєсова.
17.05.19.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835820
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Олеся Лісова

Конвалії

У  росах  зелених  рясніють  конвалії
Їх  пахощі  вітер  несе  десь  у  даль.
Короткі  спіднички,  тонесенькі  талії
Прозорих  сорочечок  білий  перкаль.

Шепочуться  з  гаєм,  про  щось  розмовляючи
Неначе  від  холоду  перли  бринять,
Зелені  голівки  угору  здіймаючи,
А  очі  –  густюща  смарагдова  гать.

Чарує  тендітність  ця,  погляд  милуючи:
На  довгім  стебельці  рівнесенький  ряд,
Над  душами  лісу  давно  вже  царюючи
Лоскоче  цей  дивний,  п’янкий  аромат.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835822
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

В лузі трави піднялися

В  лузі  трави  піднялися
І  дерева  вбрались  в  листя,
Уже  яблунька  розквітла,
Бджоли  мед  збирають  з  квітів,
В  небі  сонце  припікає,
По  землі  крокує...(Травень).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835880
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Н-А-Д-І-Я

Мотив кохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]


Зроблю  тобі  хороший  настрій,
Його  в  конверті  перешлю.
І  намалюю  ніжні  айстри..
Ти   ж  пам"ятаєш,  їх  люблю?

Ще  покладу  промінчик  сонця,
(Щоб   айсберг  в  серці  розтопить)
Нехай  зайде  в  твоє  віконце,
Можливо,  зможеш  полюбить.

Хіба  душа  твоя  в  тім  винна,
Яку  тримаєш  на  замку?,
Твої  думки,  немов  хмарина,
Неначе  світ  весь  у  димку.

Пробийсь  руками  крізь  тумани,
Зніми  з  очей  всю  пелену.
Загой  надумані  всі  рани,
Згадай   єдину  ту,  одну.

Для  серця  не  видумуй  муки,
Життя  коротке,  не  гніти.
Послухай..  чуєш  ніжні  звуки?
На  зустріч  музиці  іди!!!..

У  цій  чуттєвій  заметілі,
Відчуєш,  що  не  даром  жив,
Коли  мурашками  по  тілі,
Звучить  кохання  цей  мотив


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835882
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Елена Марс

Я внемлю вашу глубь - на расстоянии

Спасибо  вам,  за  ваши  откровенья...  
Изнанка  -  это  светлая  душа...  
Я  снова,  с  нежным  чувством  восхищенья,  
Вдыхаю  вас,  по  капле,  не  спеша...  

От  каждого  трепещущего  слова,  
От  каждой  упоительной  строки,  
Где  нет  испепеляющего  злого  -
Идёт  тепло...  и  сердца,  и  руки...  

Мне  горечь  ваших  строчек  -  не  отрава.  
В  них  благость  и  проклятье  -  в  унисон...  
Увы,  мне  Бог  не  дал  такого  права
(И  есть  ли  в  том  какой  нибудь  резон)  

Прочувствовать  -  вживую  вашу  душу,  
Тепло  руки  и  сердца  страстный  стук,  
Немыслимое...  нечто...  не  разрушив,  
Мой  близкий  и...  такой  далёкий  друг...  

Я  внемлю  вашу  глубь  -  на  расстояньи,  
С  тем  чувством,  будто  всё  это  -  во  мне...  
Радею,  что  ни  встреч,  ни  расставаний
Не  будет.  Обожанье...  в  глубине

Души  моей  пусть  к  вам  пылает  -  вечно...  
И  я  -  строкой  в  глубинность  ваших  строк
Лечу,  пересекая  Путь  ваш  Млечный,  
Минуя  все  пути  земных  дорог...


29.10.2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823631
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


М.С.

Ось і січень кінця добігає.

Ось  і  січень  кінця  добігає,
В  цьому  році  він  сніжний,  морозний.
Я  Здоров'я  Тобі  побажаю,
І  хай  друг  приєднається  кожний.

Скільки  років  пройшло  з  того  часу,
Коли  в  школу  разом  ми  ходили.
Ті  роки  безтурботні,  найкращі,
Назавжди  у  серцях  залишились.

Іще  хочу  Тобі  побажати,
Щоб  жила  до  ста  літ  й  молоділа.
Щоб  завжди  був  у  домі  достаток,
Й  щоб  усмішка,  від  щастя,  ясніла.

І  таке  я  скажу  наостанок,
Нехай  сонечко  сходить  щорання.
Іще  хтось  хай  чогось  побажає,
Ну  а  я  побажаю  Кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823086
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 01.02.2019


A.Kar-Te

А снег идет…

Пусть  ждут  дела  до  завтра,  а  пока...
Как  мир  прекрасен  в  зимней  колыбели  -
Под  снегом  спят  и  берег,  и  река,
Берёзок  веточки,  и  пышность  ели...

Так  всё  бело..,  что,  кажется,  душа
Ни  что  иное,  как  снежинок  стая...
А  снег  идет  безмолвно..,  не  спеша
И  нет  ему  конца..,  и  нету  края...



(картинка  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Елена Марс

Одиночество

Вдохновенно  порой  одиночество,  
В  нём  моментов  хороших  полно.  
Но  всё  чаще  зову  его  -  сволочью.  
Не  комфортным  вдруг  стало  оно.  

........


Наблюдаю  за  псиной  стареющей,  
Ожидающей  ласки,  тепла...  
Неприятное,  в  общем-то,  зрелище.  
Жизнь  дворняги  тосклива  и  зла.  

И  такое  в  душе  ощущение,  
Будто  родственны  -  псина  и  я,  
Если  ищут  тепла  -  как  спасения,  
И  собачья  душа,  и  моя.  

А  вокруг  -  тишина  одиночества,  
Как  холодная  мрачная  вязь.  
Будто  что-то  хорошее  -  клочьями
Разлетелось,  в  ничто  превратясь.  

Не  собраться  с  тяжёлыми  мыслями,  
Что-то  каменным  стало  внутри...  
Схоронила  зима  за  кулисами
От  меня  жизнерадостный  мир.  

Этот  мир,  такой  светлый  и  песенный,  
Незаметно  куда-то  исчез.  
Что-то  есть  в  одиночестве  мерзкое,  
Коль  не  видится  в  нём  интерес.  

Коль  себя  ощущаешь  потерянной,  
Постаревшей...  Внутри...  не  горит.  
Отторгаю  безудержность  времени,
Ненавидя  души  пустыри.  

Одиночество,  всё-таки,  странное...  
В  нём  моментов  хороших  полно,  
Но  с  годами  всё  больше  -  туманами
Переполнено  стало  оно.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Н-А-Д-І-Я

Мої надії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]

 Дні  зимові  спливають  повільно.
 З  нентерпінням  чекаєм  весни,
 І   листаємо  дні  ми  невільно,
 Що  залишать  у  згадках  сліди...

 Снігопади,  заноси,  завії,
 І  квітучий  від  снігу  мій  сад,
 І   живучі  у  серці  надії,
 Безкінечний,  бажаний  їх  ряд.

 Розкладаєш  їх  так,  як  умієш.
 Головне  в  них,  щоб  віра  жила.
 Десь  на  обрії  хай  бовваніє,
 Щоб  здійснитись  колись  все  ж  змогла.

Неважливо,  чи  перша  здійсниться,
Чи   середня  в  моєму  ряду.
Завжди  зможу  у  ній  розчиниться,
Я  -  Н  а  д  і  я    в  надії  живу.

Кожну  з  них  до  душі  пригортаю,
Вірю  в  краще,  завжди  було  так.
Із  надій  своїх  долю  сплітаю,
Кожна  з  них  -  неповторний  їх  смак.

І  нехай  не  всі  разом  здійсняться,
Терпеливо  чекатиму  їх.
Так  буває,  що  просто  насняться,
Все  ж  щасливою  буду...  не  гріх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Черный Человек

Мусульманка

Піщана  самотність  палкої  Сахари
Оазиси  щастя  –  нечувана  рідкість
І  тихе  життя,  без  єдиної  хмари
Загублені  роки,  похована  гідність

Тендітна  хода,  оксамитова  шкіра
Немов  героїн  викликає  залежність
Сама  досконалість…  але  її  віра
Не  кличе  відчути  кохання  відвертість

Така  загадкова,  так  вабить  очима
Для  них  чорні  діри  банальні  дрібниці
Але  безнадійна,  бридка  порожнина
Гірке  покарання  одвічній  чорниці

Звабливо  на  плечі  спадає  волосся
Солодощів  запах,  та  трохи  шафрану
Так  мало  відчула,  ще  менше  збулося
Навіщо  ті  мрії,  що  вводять  в  оману?

Піщана  самотність  палкої  Сахари
Оазиси  щастя  –  нечувана  рідкість
І  тихе  життя,  без  єдиної  хмари
Загублені  роки,  похована  гідність…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627665
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 31.01.2019


Ольга Калина

Під Крутами

Кра́пали  бурульки  з  стріхи  над  дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона  не  знала.  

-  Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від  сина  хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні:  скрізь  війна,  розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний,  як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В  широкій  долині,  де  станція  Крути,
Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі:  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку  і  свою  Свободу,  
За  Дух  український  вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні  (десь  разів  у  десять),
Билися  відважно  у  страшну  негоду.

П’ять  годин  стріляли  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там  боєць  загинув.  
Кра́пали  бурульки  з  стріхи  над  дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала  сина..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ганна Верес

Зневіра

Найважче  для  душі  –  її  зневіра,  
Яку  непросто  нести  у  собі,
Рятують  тебе  друзі,  рідні  й…  ліра,
Якщо  вона  присутня  у  тобі.

Свої  думки  ти  в  неї  запрягаєш
І  мчиш  туди,  де  ще  ніхто  не  був,
Пів  світу  облетіти  устигаєш,
Адже  для  мрії  не  бува  табу.

Тоді  зневіра  тихо  відступає,
Частіше  гине,  іноді  втіка,
І  вже  тоді  про  тебе  забуває  –
Її  надія  на  добро  ляка.
20.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823285
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Велилюд  війною  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Паморозь-заброда

Суцільним  льодом  паморозь  осіла,
І  гілочки  дерев  оздобила  красою.
Долина  вбралась  в  одяг  сніжно-білий,
І  срібний  ранок  розбудив  те  царство  сонне.

Чарівність...  А  яка  ж  вона  холодна!
І  хочеться  під  час  зими  тепла,  відлиги.
Душевність  не  замінить  сила  лоску,
Мереживо  морозу  і  словесна  крига.

Хай  щезне  швидше  паморозь-заброда,
Чекає  ж  будь-яка  людина  змін  на  краще.
І  не  введе  в  оману  жодна  ода,
Бо  ще  болить  промерзла  льодом  давня  рана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823396
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я  приеду  в  твой  дом,  в  твой  заброшенный  сад,  мне  не  спится,
Поутру  оставляя  домашнюю  клетку  -  я  вольная  птица...
С  Новым  годом,  родной,  всё  глубоким  засыпало  снегом  -
Ни  заехать  сюда  или  даже  пройти...  ох,  давно  ты  здесь  не  был...

Я  побуду  одна,  потому  что  вчера  всё  решила,
Мне  болит  тишина,  закружила  зима,  вот  опять  закружила...
Без  тебя  даже  в  дом  не  влететь,  как  бывало,  с  разбегу...
Телефоном  пишу  дорогие  слова  по  хрустальному  снегу...

Рисовала  не  раз  нашу  встречу,  где  тёплая  осень,
Среди  белых  снегов  ты  об  этом  уже  не  узнаешь,  не  спросишь...
И  давно  не  горит  свет  в  окне  и  молчат  занавески,
И  ни  птиц,  ни  души,  ни  следа,  пустота...  почему  же  мне  тесно...

                                                   -                        -                        -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вишневі жаринки

Село  тонуло  у  жаринках  вишень.
Дозріли  в  розкоші  червонобокі
Під  співом  вітерця  в  цнотливій  тиші.
І  насолоди  розливався  спокій...

Це  лоно  виплеканих  крон  розлогих,
В  якому  бджілки  прагнули  нектару.
І  про  палке  кохання  серця  здогад,
Що  з  уст  злітало,  ніби  від  мольфара.

Цілунки  ніжні  під  гіллястим  віттям,
Сором*язливі  дотики  липневі
Вже  розчинялись  у  вечірнім  світлі,
Вишневим  смакували  вперше  мревом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822972
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 29.01.2019


dashavsky

З Днем народження!

[youtube]https://youtu.be/G-FWuSkUH2w[/youtube]


З  Днем  народження  тебе  вітаю,
Нехай  щасливі  будуть  твої  дні.
Хай  любов  моя  теплом  зігріває
І  тепло  це  буде  завжди  в  душі.

Тебе,  кохана,  щиро  вітаю,
Бажаю  здоров*я  на  усі  дні.
І  троянди  яскраво-червоні,
Щиро  сьогодні  дарую  тобі.

Подарую  я  також  сніжинки,
Ті,  що  в  небі  літають  навкруги,
Хай  відносини  у  нас  будуть  чисті.
Тільки  теплі.  Не  холодні  як  вони.

З  Днем  народження  тебе  вітають,
Діти  і  онуки  любимі  твої.
-І  довго  жити  і  нас  любити,
Так  завжди  вони  бажають  тобі.

Щастя,  здоров*я,  ще  раз  бажаю
І  мирного  неба  на  всій  Землі,
Щоб  люди  спокійно  проживали
І  не  боялись  жахіття  війни...

З  Днем  народження  тебе  вітаєм,
Нехай  щасливі  будуть  твої  дні.
Хай  любов  наша  теплом  зігріває
І  тепло  це  завжди  буде  у  душі.

З  роси  і  води  на  добру  сотню  літ!







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823104
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 29.01.2019


JuliaN

Любовь слепа… (басня)


                                                                                                                                         "Один  опыт  -  лучше  тысячи  советов".
                                                                                                                                                                                           (пословица)



Советы  раздавать,  кого  любить,  не  стоит.
Дай  опыт  пережить,  он  ста  советов  стоит.

Случилась,  вдруг,  любовь  у  Петуха  с  Свиньею.
Прекрасный  вышел  бы  у  них  дуэт,
Да,  только  как  представить  их  семьею:
Хавронья  нежится  пол  дня,
Петух  встает  чуть  свет.
Как  чудны  голоса,  сливаясь  каждый  вечер.
Им  не  нужна  соседская  братва...
О,  как  чудесны  эти  встречи.
Прекрасна  же  любовь  Свиньи  и  Петуха.
Коза  твердит  Свинье:
-  Ме-е-ня-ка,  ты,  послушай!
   С  твоими  формами  красавчика  найдешь.
Толстушка  милая  не  хочет  слушать,
Ведь  для  нее  Петух  и  так  хорош.
Гусь  Петуху  кричит:
-  Га-га,  она  тебе  не  пара,
   Ты  вовсе  с  нею  не  похож.
Но  Петуху  влюбленному  тех  доказательств  мало  -
Любовь  слепа...  Он  в  правде  видит  ложь.
Корова  и  Индюк,  и  даже  Кролик...
Советы  раздают  Свинье  и  Петуху.
А  им  все  невдомек!  И  говорить  не  стоит  -
"Советы"  братьев  ни  к  чему.

Влюбленных  не  суди  и  ты,  читатель,  строго.
Пусть  жизнь  откроет  им  глаза.
Ведь  это  видим  мы́  различий  много.
Свинья  пусть  любит  Петуха!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821138
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Олена Жежук

Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 14.01.2019


rutzt

Довга вервиця днів. Антологія зречень…

Довга  вервиця  днів.  Антологія  зречень
на  фронтирі  крихкім  між  буденним  і  ласкою.
І  не  чує  ніяких  судьба  заперечень,
прикриваючись  вічно  дорослості  маскою.
І  великі  із  часом  здаються  дрібненькими.
І  важливе  втрачає  потрібності  лаври.
Чуєш  щось  у  душі?  То  срібляники  дзенькають,
точна  плата  за  згублені  поглядів  фарби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821252
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


rutzt

Черговий крок. Епох змінився зміст…

Черговий  крок.  Епох  змінився  зміст.
Нові  картини  в  небі  пишуть  зорі.
У  сірих  плямах  знелюднілих  міст
Блукають  тіні  згублених  історій.
Усе,  що  мало  бути,  настає.
Іде  на  світ.  Ховається  по  норах.
І  те,  що  зараз  надважливим  є,
Поволі  обертається  на  порох.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820994
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Радомір

У поле кульбабове


це  ж  якщо  йти  до  обрію  куделями  стежок
витинанками  правити  свято
ніч  бо  розгубиться  сміхом  лелечих  казок
сон  заплететься  у  травах  зім’ятих

не  відпущу  твою  долоню  –  то  єдина  моя  Аріадна
коли  стільки  навколо  спокус  і  зваб
дзвоном  тугим  розіллюся  у  поле  кульбабове
прозвуком  сонця  світ  твій  в  мені  ожива

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820711
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Зоя Енеївна

За Мир, єднання!

За  Мир,єднання  українців
Для  Перемоги  світом
Летять  слова  в  етері,
Вони-як  перелітні  птахи-
Миру  посланці!
601.2019р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820544
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 10.01.2019


ЮНата

Давно так не було…


А  на  душі  давно  так  не  було  –
Самотньо,  пусто  і  безперспективно…
В  тривожних  думах  поселилось  зло,
І  лиш  печаль  там  кашляє  надривно.

І  думки  звичний,  радісний  зигзаг
Враз  вирівнявся  в  нитку  безнадії.
Наткнувшись  на  проблем  архіпелаг,
Загнав  у  недосяжність  плани  й  мрії…

По  логіці  –  за  обрієм  фінал,
Що  мав  би  сяяти  надією  новою,
Та  щось  непевність  знову  править  бал,
Закривши  зорі  страху  пеленою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.01.2019


rutzt

Запалить сонце вічну свічку…

Запалить  сонце  вічну  свічку
і  небом  зробить  перший  крок,
Розкриє  місто  годівничку
для  неприкаяних  пліток,
Насипле  сутичок  нужденним,
смішне  породить  і  дурне,
Та  в  мене  є  ще  трохи  дзену
і  мрії  коло  рятівне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820750
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Шостацька Людмила

ПОДІБНО ІСУСУ


В  Свят-вечір,  подібно  Ісусу,
Дав  Боженька  доленьку  Стусу.
Невтомно  світив  Україні,
На  світло  те  падали  тіні.
Стрічалися  Янголи  й  люди,
Та  руки  криваві  –  у  юди,
Вдягнули  на  Стуса  кайдани,
Йшли  вірші  із  ним  в  магадани.
І  їх  розпинали,  й  поета  -
Була  із  Ісусом  прикмета.
І  навіть  було  воскресіння,
Проклюнулось  правди  насіння
Моралі  його  абсолют,
Мов  прапор  триматиме  люд!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820603
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019


OlgaSydoruk

Сыплет Бозя белой стружкой…

На  морозе  стынет  груша…
И  луны  прозрачный  след…
Заглянул  на  часик  в  душу
И  остался  в  ней  на  век…  
Сыплет  Бозя  белой  стружкой
Ледяных  карандашей…
В  ту  кармическую  кружку
По  каёмочку  налей,..
Чтоб  не  спалось  на  подушке,  
Где  заветная  тетрадь…
А  любимому(на  ушко)
И  секреты    -  благодать…
Сыплет  Бозя  белой  стружкой
Ледяных  карандашей…
Встретив  родственную  душу,
Ничего  не  пожалей…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820552
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019


dashavsky

Казку чарівну малює зима.

[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]



Сніг  на  землю      падає  і  падає,
Накриває  ковдрою  безмежні  поля,
А  на  них  нам  свою  казку  малює  
Сніжно-  біла  чарівна  фея  льодова.

Розмалювала  вона  усі  гори,  
Вибілила  також  і  широкі  поля,
Як  рубіни  сніжинки  заіскрились.  
Дрімає  під  білим  пуховиком  Земля.

По  дорозі  біжать  булані  коні
І  на  шиях  весело  дзвенять    бубонці.
Впевнено  ними    фірман  управляє,
Тримаючи    віжжі  в  мозолистій  руці.

Сніжинки    над  нами  пухом  кружляють,
Осіли  на  вії  та  волосся  твоє.
Та  біг  коні  ні  на  мить  не  спиняють
І  здається,  що  навкруг  усе  чарівне.

Сніг  на  землю  падає  і  падає,
Накриває  ковдрою  безмежні  поля,
А  на  них  нам  свою  казку  малює
Сніжно-біла  чарівна  фея  льодова.

Хати  в  білі  гриби  перетворила,
Одягнула  на  річки    панцир  льодовий.
Гілочки  калині,  що  при  дорозі,
Обережно  так  пухким  снігом  накрила.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820025
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Віталій Назарук

ПОДІЛЬСЬКИЙ БУЧАЧ (фейсбук)

                         (Пісня)
Подільська  окраса  в  ярах  і  долинах,
Де  липою  пахнуть  ліси.
Солодкі    медунки,  квітує  калина,
Бандури  звучать  голоси.

Пр:  Тут  Бучач  розкинувсь  на  пагорбах  древніх,
Де    Стрипа  тече  до  Дністра.
Церкви  і  костели  здіймаються  вгору,
Квітує  Поділля  краса.

Тут  землі  родючі,  народ  працьовитий.
Ростуть  золоті  пшениці.
Узором  подільським  сорочки  розшиті,
Глибокі  стоять  криниці.
Пр.

Історія  славна  подільського  краю,
Її  пам’ятає  народ.
І  грає  бандура,  історію  грає,
У  співі  подільських  щедрот.
Пр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820088
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Валентина Мала

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

[color="#5900ff"][i][b]
Ці  частівочки  простенькі  ,дещо  трішечки  жорсткенькі
Новий  рік  розпочинаймо,  в  унісон  їх  заспіваймо.
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

Ой,пустіть  свиню  до  хати  =  збільшить  пенсії  й  зарплати
Зробить  жирним  гаманець  .А  проблемам  всім-кінець!
Й  кабана  впустіть  до  пари  =  будуть  повними    стожари.
І  розмноження  й  приплоду  буде  більше  у  народу!

В  кого  статки  замалі-ви  звертайтесь  до  свині…
Й  вам  сальця  перепаде  й  м'яса    також  =  де-не-де…
Хто  свинею  був  завжди  ,то  до  них  ти    не  ходи…
-виросте  свиняче  рило…й  ратиці  ==  таке  от  діло…

І  присниться  тим  «ку-ку!»,в  кого  рильце    у  пушку.
Й  Хто  свинячить  й  поросячить,тим  СВИНЯ  також  «віддячить».
Щоб  було  усе  гаразд  у  ґаздинь  та  і  у  ґазд-
СВИНКУ  в  хату  ви  впустіте  ,нагодуйте,обігрійте  .

Хто  глузує  над  народом,той-  свинячої  породи.
Таких  треба  кабанів-на  шашлик  ,а  чи  у  хлів…
Зустрічаймо  РІК  СВИНІ!Хто  засне,та    то  вже-  ні!
ГОЛОСУЄМО  ЗА  МИР,  український    орієнтир!

***
Рік  СВИНІ-цікава  штука....=Благодать,  а  чи  наука??  
Заохочення  чи  пряник,  чи  з  гірчинкою  медяник.  
Правда  ,а  чи  очі  й  п"ятки...Що  несе  нам  ПОРОСЯТКО??  
Чисте  рильце  чи  в  пушку,Гірку  долю,чи  м"яку???  

Чи  худі  чи  жирні  статки?  НЕСІТЬ  МИР  НАМ  ,ПОРОСЯТКИ!  :))
Україну  підніміть  й  на  добро  благословіть!
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!

30.12.2018р.


[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 04.01.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 101

[b][color="#0a8f60"]У  заснеженных  ворот
Петька  с  синей  рожей..
Льда  и  снега  полон  рот,
И    кальсоны  тоже...  

Нам  в  сельклуб  идти  облом...
Не  хватает  духа!!!
Веселимся  за  столом...
Я  и  мой  Петруха!!

Год  Свиньи  не  за  горами
Муж  язвит,  мол,  год-то  твой!!
Звал  бы  нежными  словами,
Так  ведь  нет!!  Зовет    свиньей!!

Отмечали  праздник  в  бане...
Ну,  скажу  я  вам,  масштаб!!
Сорок  лет  соседу  Ване
Потому  здесь  сорок  баб.

Коробок  нашли  под  ёлкой
С  дочкой  начали  гадать,
Кто  подсунул  его  ловко
Батя  или  сволочь-зять!

Посох  Дедушки  Мороза
Пусть  пока  гоняет  птиц!
Ну  а  мы    изучим  позы
С  камасутровских  страниц.

Со  Снегуркой  зажигали
До  утра  в  ночном  кафе...
В  детский  сад  пойдем  едва  ли
Мы  же  в  зюзю  подшофе...

Мы  стояли  в  карауле
Скукотище,  как  в  гробу!
В  прорубь  нА  спор  сиганули
А  попали...  на  губу.

Ночью  мне  опять  не  спится  
Снится    грех,  "слиянье  лун"!  
Кум  за  мной  со  спальни  мчится  
А  в  руках  большой  колун!!  

На  большом  автомобиле  
Где-то  тонн  на  двадцать  пять  
Я  привез  картохи  Миле  
На  три  года  хватит  жрать.  

Потрясающий  мужчина  
Из  соседнего  двора.  
Лучше,  Женьки,,  Константина,  
Мишки,  Васи    и  Петра.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819763
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 04.01.2019


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2019


Олекса Удайко

ПОЕТУ

                       [i]Всіх    своїх  друзів  і  поетів  
                       Віітаю  з  Новим  роком,  що
                       бреде  до  нас,  продираючись
                       через  лісову  гущавину  і  замети…  
                       Під  ялинку  кладу  свої  «мудрагелики»
                       як  жартівливі,  але  корисні  побажання…  
                       [b]ВСІМ  ПОЕТАМ  [/b]    –
                                                                                     класикам  і…  не  дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети  –  «законники»    слова,
cкажу  вам,  читачу…    Якраз  –
коли  є  ідея,  і  мова…
І  рими,  і  ритм  –  про  запас.
 
Ідея  приходить  зненацька  –
шукай  трібні  образи!  Дій!
Вагань  тут  не  треба  багацько:
фантазія  –  творчості  вій*!
 
Не  треба  віршів  про  погоду  –
вивчаю  щоденно  прогноз!
Й  газетярський  стиль  –  не  в  угоду:
пощо  бредослівний  пронос?..

А  ще:  нецікаві  присвяти,
який  би  не  був  ювілей  –
це  там,  у  компаніях  м’ятих
розхлюпуйте  мід  і  єлей…

Іще  одна  річ  делікатна
хвилює  ло  скону  мене…
Бо  то  вже  є  тема  «відкатна»,
що  кожного  з  нас  не  мине...

Усе,  що  додумано,  зайве:
поетова  річ**  -  як  оргазм!
Ловіть  словотворення    кайфи:
канони  тут  –  
                                       сущий    маразм!

В  ходу  –    поетичні  дуелі:
вони  нам  загострюють  зір…
Вода  мов  джерельна  із  гір  –
премудрі  Хайяма  газелі
(по  праву  гордиться  ним  Схід)  –
цінніші  оракулів  від...

Такі  ось  мої  мудрагелі,
немов  солов’я  "дикі"  трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут  –  як  магічна  сила  майстерності
**Позиція.  поведінка,  діяння.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 29.12.2018


М.С.

Перший раз, як Тебе я побачив.

Перший  раз,  як  Тебе  я  побачив,
Навіть  поглядом  ми  не  зустрілись.
Та  зробилось  у  грудях  гаряче,
Так  відтоді  і  там  залишилось.

Так  хотілось  Тебе  ледь  торкнути,
Взяти  руку  у  руку  легенько,
Аромат  Твого  тіла  вдихнути,
І  почути,  як  б'ється  серденько...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819199
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 29.12.2018


golden-get

В новорічну ніч казкову…

В  новорічну  ніч  казкову.
В  мріях  різнокольорових  ,
Ми  запалимо  -  вогні
Хай  яскравими  вони

Мерехтять  приємним  світлом
Дорослим  та  маленьким  дітям.
Та  зупинять  часу  біг,
Щоб  зустріти  Новий  Рік...

Треба  в  ніч  цю  поєднати  
Добрі  думки,  та  чекати  
У  житті  на  добрі  зміни,
Та  за  лічені  хвилини  

Загадати  так  бажання,
Щоб  без  страху,  хвилювання
З  чистим  серцем  та  душею
Між  добром  та  злом  межею,  
Увійти  у  рік,  що  буде,
Трохи  вже  ,  як  інші  люди...

В  новорічну  ніч  казкову
В  мріях  різнокольорових.
Всі  запалюють  вогні  -  Мрій.
Як  в  дитинстві  уві  сні...

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819361
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Любов Іванова

УЗОР НА МОРОЗНОМ СТЕКЛЕ

[b][i][color="#110ec4"[color="#de4318"][color="#ff0000"]У[/color][/color]  этого  художника  талант  волшебных  рук,
[color="#f25608"]З[/color]абеливать,  раскрашивать    он  любит  все  вокруг.
[color="#f25608"]О[/color]кно  он  наше  мастерски  в  картину  превратил
[color="#f25608"]Р[/color]исунок  этот  выполнить  других  он  не  просил.

[color="#f25608"]Н[/color]очной  порой  под  вьюги  вой  он  кисть  макнул  в  снежок
[color="#f25608"]А[/color]х,  как  красив  на  форточке  расцвел  в  момент  цветок.

[color="#f25608"]М[/color]еж  рамами  оконными  мазочек  за  мазком
[color="#f25608"]О[/color]н  складывал    мозаику  прозрачным  хрусталём,
[color="#f25608"]Р[/color]исунок  вышел  мастерский,  художник  -  виртуоз  
[color="#f25608"]О[/color]кно  к  утру  усеяно  обильем  белых  роз...
[color="#f25608"]З[/color]агадки-загогулины,  разводы  и  ажур
[color="#f25608"]Н[/color]о  если  присмотреться,  цветы  -    среди  фигур.
[color="#f25608"]О[/color]т  солнечного  лучика  картина  оживет
[color="#f25608"]М[/color]агнолия  из  инея  как    в  мае  расцветет.

[color="#f25608"]С[/color]нежком  везде  усыпана  за  окнами  земля
[color="#f25608"]Т[/color]акие  же  белесые  деревья  и  поля.
[color="#f25608"]Е[/color]сть  издревле  в  природе  пора  чудес  зимы
[color="#f25608"]К[/color]огда  сверкают  инеем  долины  и  холмы.
[color="#f25608"]Л[/color]етят  с  небес  снежинки  и  радуют  всем  глаз
[color="#f25608"]Е[/color]сть  то,  что  наблюдаем  мы  в  природе  и  сейчас...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819360
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Лія Лембергська

Давай з тобою ніжно поговорю…

В  співавторстві  з  Данилом  Київським

Давай  з  тобою  ніжно  поговорю...
Мовчання,  кава.  Тихо  серце  крає...
Йде    тепла  осінь  й  небо  яснозоре
Пісенну  зграю  в  вирій  проводжає.

Про  сни,  вірші,  згадаю  про  минуле...
Тих  давніх  мрій  вуаль  носити  мушу
Про  почуття,  що  з  часом  не  минули
І  про  любов...,  що  розпікає  душу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813318
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 29.12.2018


Віталій Назарук

ЛЕБЕДІ СВІТЯЗЯ (пісня)

Піняться  хвилі  Світязя,  
Тихо  пищать  вугрі…
Хмари  у  водах  світяться
Вечором  при  зорі.

Пара  біленьких  лебедів,
Хлюпаються  в  воді.
А  на  піщанім  березі
Лебеді  молоді.

В  них  вже  постава  мамина,
Батька  міцне  крило.
Пір’я  давно  відбілене,
Наче  із  хмар  воно.


Лебеді  Світязя,  лебеді  Світязя,
Знову  знялись  увись…
Лебеді  Світязя,  лебеді  Світязя,
З  хмарками  обнялись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818690
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ольга Калина

Головна ялинка

 
Головна  для  країни  ялинка,  
Що  поставлена  на  блокпості.
Крає  серце  до  болю  картинка  -
Гіркі  сльози  біжать  по  лиці.  

Цю  яли́нку  прибра́ли  чим  бу́ло,
Що  знайшли  у  пустім  бліндажі.  
І  поставить  її  не  забули
На  переднім  своїм  рубежі.  

Жовто-сині  повісили  стрічки
І  листівки  дітей  –  обері́г,  
Ще  ведме́ді  з  фольги́  і  лиси́чки  -    
Прикріпили  старанно  усіх.  

І  в  короткі  хвили́ни  зати́шшя,  
Коли  во́рог  стріляти  скінчи́ть,  
Усім  ви́дно,  що  тут,  на  узви́шші,
Жовто-синій  наш  стяг  майорить.

Хоч  і  тисне  мороз,  і  него́да    
Як  не  снігом  мете,  то  дощем,
Для  бійців  випадає  наго́да
Рік  Новий  зустріча́ть  з  вітерцем.  

Принесе  вітерець  із  домівок  
У  їх  серце  домашнє  тепло,  
Від  коханих  і  діток  листівки,  
Бо  їх  ждуть,  якби  там  не  було́.  

І  присниться  в  цю  ніч  їм  родина,
Вся  сім’я  за  святковим  столом  ...
Рік  Новий  зустрічає  країна
І  віншує  всіх  миром  й  добром!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819327
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


dj-joka

She and he

Был  прихотью  возвышен  до  Небес,
Затем  обрушен  в  адские  глубины,
Со  Счастьем  был  обручен  словно  Крез,
Остались  на  челе  одни  морщины!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816393
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 28.12.2018


YarSlav 2018

сумна Краса

В  суєті  -  суєт

увагу    привернув

твій  білий    силует

та    строгість  

показна,

крізь    усмішку

сльоза

самотність    у    очах

хоча-  і    серед    люду

така    сумна    Краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818415
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 28.12.2018


YarSlav 2018

Морозно на Душі

[b]Ще  так  
Морозно    на    Душі
і    холод
Самотою  -    бє  у  груди
Від  крику  -    просинається
Душа
Тремке    те    Серце  
так    пульсує    в  клітці

кістьми    затиснуте
обпеклось    -  у    шрамах...



Ніде  -  Ніхто
Ніяке  серце    
інше  
не    погука  -
і    знов    засне

Чекаючи        Весни  ...


[i][color="#0037ff"][/color][/i][/b]

Ярослав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819177
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Ольга Калина

День Ангела бабусі

Свято  Ганни,  що  є  нині,
Й  бабці  Ганни  іменини
Мені  в  одне  переплелись.  
Я  пам’ятаю  як  колись:
Біленька  хата  на  горбку
У  яблуневім  холодку
Мене  манила  в  пишний  сад.
Там  яблуні  стояли  в  ряд,
Ще  вишні,  сливи,  і  грушки,
Кущі  малини,  й  порічки́.  
Сад  здавався  мені  раєм
А  ряди  були  безкраї.  
І  для  мене:  для  малої,
Дерева  всі  були  казкові.
А  рано-вранці  на  зорі  
Сіяло  сонце  угорі,  
 Воно  світило  й  посміхалось.
То  буде  вічно,  так  здавалось,  
Й  моя  бабуся  в  тім  саду.
Думками  з  нею  поряд  йду..
Я  згадую  усі  пісні,
Які  співала  там  мені:
І  про  славетних  козаків,  
Про  батраків,  і  паничів,
І  про  дівчину  молоду,  
Про  її  долю  нелегку  -  
Про  все  те  слухала  в  садку.
Давно  покрився  час  туманом,
Немає  хати  вже  над  ставом,
А  в  пам’яті  лиш  бабця  Ганна,
 І  її  пісня  бездоганна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818613
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Гість-Наум

РОЖДЕНЕ ЛИЧНОСТИ

       РОЖДЕНИЕ  ЛИЧНОСТИ

Не  забывай,  что  ты  в  гостях
Ресурс  твой  крайне  ограничен….
Ты  не  случайность,  а  создание  Творца,
Где  каждый  непослушный  обезличен.

И  не  тебе  наивные  законы  издавать  –
Твои  познания  пока  ничтожны.
Поспешно  рвешься  Мирозданьем  управлять….
Сам  видишь,  это  немыслимо,  невозможно.

Есть  личность,  что  сумела  обмануть
Доверчивых  землян  и  крайне  безрассудных:
Нарушив  заповеди  Бога,  извратили  путь,
Свободу  воли  превратили  на  бомжей  приблудных.

Их  главное  занятие  –  борьба……
Не  мира  путь,  не  созиданье:
Безумному  так  хочется  всё  покорить,
И  это  назовёт:  «борьба  за  выживанье»!

Невидимый  и  злобный  ангел  –  Сатана
Вмешался  в  быт  людей,  переча  Богу.
Ему  на  время  власть  была  дана,
И  суд  приходит  за  все  беды  и  тревоги.

Теперь  все  демоны  идут  в  последний  бой  –
Доверчивых  людей  готовя  к  «звёздным  войнам»,
Но  в  Библии  весь  их  обман  раскрыт:
Не  избежать  им  ссылки  в  «преисподне»  полной!

Понадобится  время  –  десять  сотен  лет,
Чтобы  земля  очистилась  от  гнёта,
Но  и  тогда  примирится  не  каждый  человек  –
И  снова  демоны  возьмутся  за  работу!

Вновь  соберутся  беззащитных  истреблять  –
Людей,  что  преданы  науке  Бога  …..
Тогда  навечно  прекратится  бунт  –
Всевышний  им  воздаст  за  все  коварства  и  тревоги.

Откровение  20:7-10;  21:3,4  «Когда  же  окончится  тысяча  лет,  Сатана
 будет  освобождён  из  тюрьмы.  Он  выйдет,  чтобы  ввести  в  
заблуждение  народы,  которые  на  четырёх  углах  земли,  Го́га  и  
Маго́га,  чтобы  собрать  их  на  войну.  Их  много,  как  морского  песка.
 Они  выступили  по  всей  широте  земли  и  окружили  лагерь  святых  
и  любимый  город.  Но  с  неба  сошёл  огонь  и  пожрал  их.  А  Дьявол,
 который  вводил  их  в  заблуждение,  был  брошен  в  огненное  и
 серное  озеро,  где  уже  были  и  зверь,  и  лжепророк».    И  я  услышал,
 как  громкий  голос  от  престола  сказал:  «Вот,  шатёр  Бога  —  с  людьми,
 и  он  будет  жить  с  ними.  Они  будут  его  народом,  и  сам  Бог  будет  с
 ними.  Тогда  он  отрёт  всякую  слезу  с  их  глаз,  и  смерти  уже  не  будет,
 ни  скорби,  ни  вопля,  ни  боли  уже  не  будет.  Прежнее  прошло».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817954
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]  Буває,  квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       та  ключик  від  шастя    -  в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси:
питущого  не  відтягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  Раю  –  у  самого  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Валентина Мала

***

[i]/  померла  мама  моя...дуже  важко...
сьогодні  вранці....
Тетяною  звали...,на  86  році  життя.../

[b]Вона  життя  любила  над  усе…
Була  і  хлібосольна,і  весела…
Й  своїм  передостанненьким  есе
Зробила  все,що  можна…у  оселі…

Любов'ю  обіймала  всіх-усіх…
Добро  дарила  близьким,всій  родині…
Любила  гумор,музику  і  сміх
Й  в  житті  була-  найкраща  господиня.

Прийшлось  на  долю  всього…цілий  віз
Випробувань…і  горя…й…голодовка…
Скрізь  виживала,бо  родинна  міць
Допомагала,як  щасти-підковка…

Була  в  сім'ї-    родинний  оберіг
І  рішення  її  всі  поважали…
Молилась  часто,та  життя-то  мить
Потухла  зірка…Чи…її…забрали???

Прости  нас,мамочко,лебідочко,прости…
Мо…,чим  образили  зненацька,
Ненароком….
Не  думали,що…швидко  …ти…туди
Хворівши,тліла  й  шла…стареньким  кроком…

Багато  справ  хороших  вслід  пішли:
Хороша  жінка,мати  і  бабуся…
60  років  з  батьком  прожили…
Робітники  зразкові-…я…горджуся!

Так  важко,важко…сльози  ллють  і  ллють…
Спаси,мій  Боже,душечку  матусі!!!
Опреділи  у  царство  Боже  її  суть!!
Вона…достойна  того…Я….молюся….

10.11.2018р.
/до  9  днів  /
Мама-слово  дороге,найдорожче  в  світі,
Мамо,в  хмари  ти  пішла…Біль  ту  де  подіти??
З  неба  ти  за  нас  молись,як  завжди  молилась.
І  у  сні  мені  наснись,  де  й  куди  ти  ділась…
Біль  картання  забери  в  царство  у  небесне.
Впевнені,що  будеш  там…З  усіма…Й    воскреснеш.
Світла  пам'ять  і  тобі,  таткові,і  брату!
Тих  ,хто  з  неба  спогляда,-Будем  пам'ятати!
18.11.2018р.

[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813362
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 22.12.2018


Наташа Марос

ЧУДАК…

Красивая  осень,  нужная  -
Зима  далеко  пока...
И  я  с  дождевыми  лужами
Справляюсь  сама...  Легка
И  эта  прозрачность  синяя,
Где  яркий  осенний  лист
Закружится  с  первым  инеем
Так  сказочно...  Пианист
Играет  опять  нескучную
На  улице  -  просто  так...
Я  молча  стою  и  слушаю...
Понравился  мне...  Чудак...

               -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 22.12.2018


golden-get

Жінка - мисливець

Таких  жінок,  є  ще  богато,
Ті  що  кажуть  вам  таку  ось    фразу:  
-  Чим  ти  хотів  мене  здивувати?
Але  не  приймайте  ці  слова  -  за  образу...

Ось  хоче  вона  до  Парижу,
Чи  вночі  почути  під  вікном  серенади,
Можливо  під  ранок  троянду  -  ніжну,
Чи  парфумів  крутих  -  водоспади...

Дає  зрозуміти,  що  вона  особлива,
Що  би  йшов  за  нею  наосліп.
Бо  вона  жінка  -  гарна,  зваблива,
Із  вмінням  робити  завжди  влучний  постріл  -

В  думки,  у  таємне.  Бо  вона  є  мисливець
ЇЇ  гарні  тези  з  початку  -  принади,
Щоби    гасав  та  бігав  як  заєць.
Як  тут  бути,  та  як  дати    пораду?  

У  розумінні  -  хто  мисливець  ,  хто  жертва?
Ні  в  якому  разі  не  має  сенсу.
Бо  почуття  ,  кволі  та  мертві  
Якщо  ти  зловився  на  однім  тільки  -  сексі.  
 











: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818495
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Ганна Верес

Де стежини лягли (Слова для пісні) .

Де  стежини  лягли  хрещато,
На  горбочку,  в  садочку,  хата
Потонула  в  красі  травневій  –
В  білій  повені,  у  вишневій.
А  вгорі,  скільки  бачить  око,
Синьодаль  і  легка,  й  глибока,
Щойно  вишита  сивим  ранком,
Що  одяг  усе  в  вишиванку.

Коли  ж  крила  опустить  вечір
На  вишневого  саду  плечі,
Посміхнеться  зорями  небо,
Солов’я  стануть  слухать  верби.
Місяць  казочку  домалює,
Щире  серденько  розхвилює,
І  мені,  і  біленькій  хаті,
Де  стежинки  лягли  хрещато.
3.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818457
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018


rutzt

Зима. Хода вбиває сон.

Зима.  Хода  вбиває  сон.
Морозом  тішиться  погода.
Гучний  закашлявся  клаксон
(комусь  ізнову  недогода).
Пливуть  рожеві  плями  лиць,
У  звичних  губляться  проблемах.
Жовтаві  яблука  синиць
На  посірілих  зріють  кленах.
Хтось  відганяє  самоту,
Воює  в  запалі  з  буденним,
А  я  підморгую  коту,
Що  насолоджується  дзеном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818436
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Любов Вишневецька

На ладони тепло…

-  А  на  улице  снег!..
Но  со  мной  моя  грусть...
Часто  шепчет,  что  век
мой  истек...  -  Ну  и  пусть!..

Улечу  в  небеса!
Спрячусь  там  от  тоски...
Вспомню  всех  адреса,
Чтоб  швырять  им  снежки.

Я  взращу  пару  крыл,  
Чтобы  сеять  добро.
-  Пусть  друзья,  кто  любил...
меня  вспомнят  порой.

Вспомнит  милый  наш  сон,
когда  счастье  влекло...
Вдруг  почувствует  он...
на  ладони  тепло...

                                                             20.12.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818342
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Валентина Ланевич

Підсумки, підсумки, підсумки…

Підсумки,  підсумки,  підсумки
Прожитих  літ  у  сплетінні  доріг.
В  пам’яті  скопом  всі  відзвуки
Серця  з  думками  -  миттєвості  збіг.

Ноги  загрузли  у  снігові,
Знизу  підошви  землі  м’яка  твердь.
Важко  ступати  вже  дідові,
Тіло  підтримує  тонка  ще  жердь.

Руки  вузлами  змережані,
Схлипують  мрії  сльозою  з  очей.
Жаль,  що  у  часі  обмежені,
В  досвітку  зникли  минулий  ночей.  

Легка  пороша  притрушує,
Злегка  петляючий,  немічний  слід.
Душу  хвилює,  зворушує
Чиста  незайманість,  тупцяє  дід.

19.12.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818107
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 21.12.2018


dashavsky

Падає сніг.

[youtube]https://youtu.be/ekkHfvHLQAg[/youtube]



Падає  з  неба  густий  сніг  лапатий  ,
Покриває    гори,    ліси    і  поля.
Куди  оком  своїм  я  не  погляну,
То  навкруг  мене  побіліла  земля.

Біліють  вдалині  високі  гори,
Біліють  внизу  широкі  поля,
Наче  то    яблуневим  білим  цвітом  
Вкрилась  рідна  матінка  моя  Земля.

І    тихим  зимовим  сном  засинає,
І  засинає  не  надовго  вона.
Тільки  прошу!  Не  будіть  її    тепер.
Бо  горя  зазнала.  Зазнала  сповна!


Сніжинки  в  небі  в  танці  кружляють,
В  хороводі  вони  повільно  пливуть.
Тільки  но  одна  одну  доганяють,
То  обійнявшись  додолу  падуть.

Я  самотньо  сиджу  в  своїй  хаті
І  задумливо  дивлюсь  у  вікно.
Як  же  скоро  життя  промайнуло,
Як  то  усе  давним  давно  було.

Падає  з  неба  густий  білий  сніг...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818417
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


М.С.

Тебе хочу я Мила обняти.

Тебе  хочу  я  Мила  обняти,
Притулити  до  себе  близенько.
Ніжно  пестити  і  цілувати,
Й  відчувати,  як  б'ється  серденько.

Я  ходив  би  до  Тебе  щоночі,
Полетів  би  на  крилах  лелеки,
Подивитись  в  Твої  ясні  очі,
Та,  на  жаль,  Ти  живеш  так  далеко.

Не  діждуся  щасливої  миті,
Ясний  Місяць  світив,  щоб  над  нами,
І  зірки,  щоб  були  мов  умиті,
Про  кохання,  щоб  разом  сказали...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817139
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ВІД ХАТИ ДО ХАТИ!

Ходить  Святий  Миколай  від  хати  до  хати.
Подарунки  в  нього  є  для  усіх  завзятих.

Працьовитих  обійде,  то  ж  про  них  подбає.
Він  для  всіх,  хто  любить  труд,  подарунки  має.

Під  подушки  покладе  гарненькі  пакунки.
Бо  для  тих,  хто  чемним  є,  всі  його  дарунки.

І  на  суші,  й  на  воді  він  допомагає.
Про  всіх  добрих  Миколай  завжди  пам'ятає.

Вчить  і  нас  всіх  Миколай  про  добро  лиш  дбати.
Тоді  світлий  день  прийде  й  будемо  багаті!

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Леонід Луговий

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі.
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня,
Летять  за  вожатим  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче;
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані?
Які  пролітали  заморські  міста?
А  правда,  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.  -

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть,  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?  -

Летіли  поважно  створіння  крилаті  -
Якраз  над  садочком  вишневим  були  -
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним  протяжним  "курли":

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля.
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила,
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці,  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах,
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима.
Там,  в  Африці,  тепло  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.  -

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Рубаючи  рідне  повітря  з  плеча.
Вони  вже  дивились  на  озеро  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 21.12.2018


Капелька

Читаючи твого вірша

Цього  вірша  написано  після  прочитання
прекрасного  вірша  Леоніда  Новоградець
"Найкраща  земля"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393

Читав  я  Вашого  вірша,
І  ледь  не  плакав  як  дитя.
Чудові,  лагідні  слова.
Гарячі,  ніжні  почуття.

За  рідну  землю,  неба  край,
Що  наче  справжній  любий  рай
І  навіть  птахи  люблять  тут  
Сімейний  скласти  інститут.

Бо  тут  найкраща  їм  земля,
Тому  й  кохають  ці  місця.
Це  їх  Вітчизна,  рідний  дім.
Співається  з  любов’ю  всім.

Тут  перші  кроки  роблять  діти
З  батьками  в  всесвіт,  щоб  летіти.
Чекають  мандри  і  пригоди,
А  також  перші  перемоги.

І  силу  їм  дає  земля,  
Природа,  небо  і  вода.
Тут  річки  Буг,  Дністер,  Дніпро,
Ліси,  озера.  Все  добро.

Удосталь  неба,  щоб  літати
-Красу  Вітчизни  розглядати.
На  жаль  триває  ще  війна.
Колись  закінчиться  вона.

Птахи  до  наступу  зими
Летять  у  сонячні  краї.
Відрядження  це  справжнє  їм,
А  після  знову  в  рідний  дім...

Отак  і  люди  вирушають
І  рідну  землю  залишають.
Чекає  рідна  їх  земля
Коли  і  осінь  і  весна.

     Жовтень-Грудень  2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816920
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима сніжинки розсипала

Зима  сніжинки  розсипала  зранку,
Немов  метелики  білясті  метушились.
Летіли  і  кружляли  біля  ґанку,
М*який  пухнастий  вистеляли  в  стразах  килим.

Навколо  білизна  сліпила  очі,
Хрумтів,  немов  ванільний  цукор,  сніг  сріблястий.
Старанно  будував  морозець-зодчий
Бурульки  льоду  на  дахах,  гілчасту  казку.

Зима  у  білі  шуби  одягала,
За  щічки  цілували  снігові  родзинки.
І  кожен  з  нас  просив  лиш  Божу  ласку
У  рік  Новий,  і  миру,  й  щастя  для  країни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818324
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Н-А-Д-І-Я

Знов зима січе снігами сивими

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qb-qv1U36b4
[/youtube]
Пригорни  мене  руками  сильними,
Обійми,  як  ти  колись  умів.
Знов  зима  січе  снігами  сивими,
Захисти  мене  без  зайвих  слів.

Урятуй  від  буднів  непроглядних,
Посели  у  серці  спокій,  як  колись.
Прогони  думки,  що  непідвладні,
Що  на  дні  душі  моїй  вляглись.
                                                                
А  коли  прийде  знов  ніч  безсонна,
Тихо  мені  казку  розкажи.
Зникне  хай   рутина  ця  буденна,
Погляд  на  стосунки  освіжи.

А  тепло  людське  багато  вміє,
Тільки,  якщо  щире,  від  душі.
Завірюха,  що  надворі  віє,
Хай  позаздрить  нам  у  цій  тиші.

Обійми  не  так,  як  ти  умієш,
Обійми  сильніше,  ніж  завжди..
А  надворі  ранок,    вже  сиріє.
Непогоду  в  серці  пережди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818384
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Радомір

твій пастельно-рожевий

скільки  не  слухай
скільки  не  говори
скільки  не  кічся  своїми  the  best
настає  хвилина  –  
і  твій  човен  у  чорній  воді
по  коліна,  по  груди,  по  шию

вчишся  наново  дихати  сонячним  світлом
прочиняєш  вікно  аби  ближче  до  світу  бути
хай  би  хто  в  тебе  не  вірив  –  
знайди  відверту  й  пречисту
вона  хоч  спробує  збагнути

і  обережність  надумана  вже  ні  до  чого
твій  пастельно-рожевий  розгойдав  буревій
ти  порушила  спокій  винятково  просто
післясловом  в  тобі  
потопаю
потопаю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813801
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Радомір

Не питай

не  питай  “чому  моя  справа”
сни  невільника  не  рятують
на  Майдані  співали  славу
а  тепер  лише  поминають

не  питай  “чому  моя  справа”
бо  я  вільний,  як  нехрещений  вітер
і    дихаю  лютим  повітрям
українським  достоту  “дістали”

не  питай  “чому  моя  справа”
в  гардеробі  лишились  щити  і  мечі
я  не  вірю  пророкам  сліпим  і  кульгавим
кульгавим  на  розум,  на  серце  сліпим

не  питай  “чому  моя  справа”
кожен  робить  як  вміє  і  торує  шлях
ми  прокинулись  з  сонцем  Франковим  ласкавим
а  шукаємо  рай  по  чужинських  пітьмах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812666
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Владимир Зозуля

Обелиски

[i][b]Обелиски,  вы  так  неземны,
Как  во  времени  вечные  даты,
И  как  Вечная  Память  войны,
Уходящая  в  небо  куда  то…

Вы  в  закате  и  вы  на  заре,
У  огня,  и  в  холодном  граните,
Став  навытяжку,  и  замерев,
Эту  Вечную  Память  храните.

И  она  к  нам  нисходит  от  вас,
С  каждым  шагом  всё  ближе  и  ближе,
И  она  поднимается  в  нас,
С  каждым  взглядом  всё  выше  и  выше.

Обелиски,    о,  как  вы  земны…[/b]  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812791
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Протоієрей Роман

Лилия

Любимая!  За  тонкой  линией,  за  гранью  этой  жизни,
Ты,  безусловно,  станешь  лилией  в  Раю!
В  садах  Любви  заоблачной  Отчизны
Ты  словно  подношенье  к  Алтарю.

И  храм  земной  -  всего  лишь  отражение,
Цветы  к  иконам,  свечи,  благодать,
Нам  вручено  великое  служение,
Какое  -  даже  страшно  осознать!

И  я  б  хотел  уснуть  и  там  проснуться,
Где  в  сонме  дев  сияет  облик  твой,
И,  затаив  дыхание,  прикоснуться
К  твоим  стопам  ромашкой  полевой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811749
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Радомір

Таємна ти

таємна  ти,  розважлива  вінтажно
складаєш  в  стоси  книги  про  любов
люстерка  розмальовуєш  вітражними,
щоб  не  дивитися
а  вікна  прочиняєш,  наче  знов
нахабна,  безудержна  і  окрилена
і  не  важливо,  що  рояль  продався
не  вір  мені,  але  спроси  мене
спрости  усе,  жовтогаряча

в  нічному  радіо-етері
десь  подих  подиху  вторить
наш  міст  з  невгаданих  матерій
космічним  прозвуком  дзвенить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811948
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не нагадуй

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Бо  валізи  осінь  готує.
Заблокую  споминів  сервер,
Все  минуле  сховаю  в  тубу.

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Зона  серця  вже  недосяжна.
Не  для  мене  моделінг-вебка,
На  замках  важкі  саквояжі.

Не  нагадуй  мені  про  себе.
Посилання  навіщо  скинув?
Вже  осіннє  хмариться  небо,
А  я  досі...чайкою  скиглю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Олекса Удайко

ПОТОЙБІЧЧЯ: МЕДИТАЦІЙНА РЕМІНІСЦЕНЦІЯ

...[iРецензентам..
       трохи  езотерики  та...
       ірреальності...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]

[b][color="#5f0882"][i]Буває  –
ми  викреслюєм
                                   з  життя  свою  людину,  
забувши,
що  і  нас…  
в  свій  час…  
враз…  
                                     викреслить  життя…
Запалюймо    
сердець    живу  і  благосну    лучину,
що  не  веде  до  
руйнівного  гніву    
                                       й  забуття….

Ми  ігноруємо  –
буває  –
іншу  думку  й  долю,
що  розійшлася  з  нашою  
                                         в  концепції  життя…
Та  не  швидкуйте…  
убирати  недозріле  поле,
щоб  не  зірвать  своє  –
                                         хай  запізніле  –  каяття.

То  ж  бережімо…
кимось  в  серці  
нам  
                                         нагріте  місце:
коли  в  своєму  –
із  краплин  злоби  –
                                           замерзне  лід,
й  остудить  обсіч  нас  ота
                                           незаперечність  істин,
воно  було  б  як  скит,
                                           що  не  замів
                                           блукальця  слід...[/i]
[/color][/b]

28,10.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Радомір

Я прокинувся, я живий

я  прокинувся,  я  живий
мої  груди  дихають  вільно
б'є  по  ранах  колючий  біль
забувай  мене  повільно

струсить  вітер  зелений  дощ
жовте  листя  збереш  у  гербарій
і  не  буде  варитися  борщ
та  й  не  буде  співати  гітара

понад  хмарами  світло  рікою
пригорнути  б  до  серця  тебе
відлітає  усе,  та  з  весною
наша  квітка  в  саду  проросте

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809262
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 30.10.2018


М.С.

Місяць на небі зійшов, мов умитий.

Місяць  на  небі  зійшов,  мов  умитий,
Зорі,  навколо,  всміхались  йому.
Ніч  дарувала  хвилюючі  миті,
І  нам,  з  Тобою,  було  не  до  сну.

Місто  вогнями  яскраво  горіло,
Через  вікно  долинав  його  шум.
Очі  Твої,  діамантом,  блистіли,
Думав,  що  просто  я  в  них  потону.

Усмішку  щиру  Твою  пам'ятаю,
Ще  пам'ятаю  цілунків  я  смак.
Тепло  стає  у  душі  як  згадаю,
Як  калатали  серденька  у  такт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809740
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Чайківчанка

БУДЬ ПОРУЧ ЗІ МНОЮ

БУДЬ  ПОРУЧ  ЗІ  МНОЮ!
Будь,  поруч  зі  мною  ,коли  мені  важко!
захисти,  від  холоду  зими  і  вітру...
повір  ,я  зігрію  тебе  моя  пташко!
вдихну,  подих  весняний,  щоб  ти  розквітла.
О  ,любове,  любове  ,любове  моя!
я  думаю  ,про  тебе  днями  і  ночами...
в  ночі,  осяю  квітучі  стежки  вдаля,  
розвію,  тумани  ніжними  піснями.
Я  Витру,  із  личка  -заплакані  очі,
і  зацілую  уста  -лебідко  моя...
засію  зорепад  -скарби  найдорожчі
у  твої  долоні  щастя-любове  моя.
Плаче,  дощ....  задощило  на  серці  моїм,
без  тебе  -  одинокий  лебідь  на  землі,
скажи  ,що  любиш...  що  є  у  серці  твоїм?
я  збудую,  рай  де  співають  солов'ї.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811848
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


dashavsky

Чарівниця осінь.

[youtube]https://youtu.be/y1MGT7b4ZmM[/youtube]



Поч  50  сек.
 
Чарівниця  осінь  багрянокрила
В  гори  непомітно  до  нас  прийшла.
Взяла  палітру  кольорів  веселки
І    малювати  тут  заходилась  вона.

Розмалювала  листочки  калини,
А  ягодам  червоним-  барв  додала.
Легко  доторкнулась    до  яворини,
І  та  жовтим  листом  яскраво  розцвіла.

Забагряніли  кленові  листочки,
Поміж  них  зачервоніла  горбина.
Пожовтілим  листям  вкрила  грибочки,
Щоб    зберегти  їм  ще  трохи  тепла.

Зустрілась  з  теплим  осіннім  вітром
І  у  веселий  танець  з  ним  пішла.
Веселиться,  -по  між  дерев  гуляє.
Дмухне  на  бук.  Той  багряно  запала.

Вдалині  туман  крила  розпускає
І  сизим  крилом  пливе    в  далину.
Повільно  стелиться  поміж  дерев
І  шапкою  невидимкою  їх  ховає.

...............................................

Чарівниця  осінь  багрянокрила
В  гості  до  нас  ненадовго  прийшла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811797
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2018


Олена Жежук

Тремти, душе

Тремти,  душе,  багрянцем  полонена,
Бо  час  прийшов  на  роздуми  й  слова.
Спустилась  осінь  тихо  на  рамена,
Так  злотоцвітно…  Та  чому  ж  сльоза

Скотилася,  мов  той  багдадський  злодій?
Не  прохана,  не  прощена,  одна.
І  сивий  сум  сховавсь  в  очах  на  споді,
Мов  безталання  долі  спив  до  дна.

Тремти,  душе!  Краса  оця  не  вічна,
В  такім  тремтінні  Бог  тебе  творив,
І  Слово  дав  гаряче  і  величне,
Щоб  у  сльозі  не  згас  людський  порив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Відпахло літечко у полі кавунами

Відпахло    літечко    у    полі    кавунами,
В    саду    –    малиною,    смородиною    теж,
В    гаю    пташиними    побавилось      піснями…
І    хоч    між  осінню    і    літом    нема    меж,
Вона    за    літом    тиха    лине,    жовтокрила,
Встеляє    листом    бір    і      лісові    стежки,
Тополя    хваста  щастям    тополиним,
Ба,    зна,    що    літечко    сховалося    в    стіжки,
Де    сіно    аж    хмільне.    А    ген,    за    небокраєм
 Купляє    саван    білий    матінка-зима.
Не    чути    й    співу    вже    пташиного    із    гаю,
І    кавунів    у    полі    теж    нема.
Не    може    ж    літечко    зустрітися    з    зимою    –
Аж    надто    різні    вони    –    спека  і    мороз.
Улітку    ліс    стоїть    зеленою    стіною,
Узимку    ж    повен    снігу    і    погроз.
Та    коли    сонечко    сміливіше    погляне,
У    теплих    обіймах    розтане    сніг    і    лід;
Зазеленіють-зацвітуть    тоді    галяви,
Зустріне    радо    ліс    пташок    –    весни    послів.
29.01.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811815
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2018


Владимир Зозуля

Со сложным чувством

[i]Да…  выразить  это  сложно,
То,  внутреннее  –  наружно.
Наверное,  невозможно.
А  может  быть,  и  не  нужно.

И  всё  же…  всё  в  жизни  к  сроку.
И  ветку  рябины  так  же,
Налившись  осенним  соком,      
Гроздь  алая  тяжет…  тяжет…  

Такое  же  ощущенье.
Такая  же  в  чувстве  алость.
Проклятье…  и  отпущенье.
Прощанье…  и  благодарность  –

За  привкус  тоски,  что  горек,
А  радости  вкус  так  сластен.  
За  то,  что  случалось  горе.
А  после,  бывало  счастье.

За  то,  что  порыв  так  тщетен.
И  всё  же,  вздымает  пыл  он.
За  то,  что  вода  и  ветер
Уносят  всё  то,  что  было.

За  то,  что  любовь  не  вечна.
А  всё  же,  не  умирает.
За  то,  что  она  сердечной
Разлукой  благословляет.

За  то,  что  приходит  осень.
И  то,  что  она  такая!
За  то,  что  ноябрь  несносен,
И  всё  же,  непререкаем.

За  дождик,  что  слепо  льется,
Но  луч  погасить  не  может.
За  это  прощанье  с  солнцем
И  капли  тепла  на  коже.

За  бархатность  и  сермяжность,
И  во'время,  и  некстати.
За  то,  что  жизнь  –  это  благость,
А  стало  быть,  и  проклятье.

За  грубость  её  и  нежность.
За  плач  и  за  смех  со  всхлипом.
И  даже  за  неизбежность…
Спасибо  за  всё.  
Спасибо!
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811650
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


OlgaSydoruk

А когда умирает день…

А  когда  умирает  день,
Наступает  час  испытаний  –
Коридором  крадётся  тень
С  причиндалами  для  терзаний:
Ароматами  красных  цветов
И  звучанием  саксофона…
Чтобы  губы  дрожали  вновь
От  мелодии  Морриконе.
И  неможется  -  тихо  молчать,
Раз  душа  откликается  всхлипом…
И  неможется  -  стон  удержать…
Если  лунным  скрывается  бликом…

19  октября

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


OlgaSydoruk

Будь немного милосердней…

Будь  немного  милосердней
К  светлой  грусти,  человек,
Мою  душу  обжигает
Не  огонь,  а  память  рек.
На  седьмые  -  не  летаю…
Я  одна  там  пропаду…
Твои  губы,  забывая,
Своё  сердце  разорву…
Эти  письма  не  читаю,
Но  от  времени  храню…
Почему  –  уже  ли  знаю:
Так  надежду  берегу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811633
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Радомір

Моя Ельбо

Глибока  пані  Ельбо,  глибока  і  контрастна
У  передзимну  тишу  дихаєш  грудьми
Вологі  твої  очі,  блакитні  і  прекрасні,
Блакитні  твої  руки  і  хвилі-посмішки  твої…

Згадалося,  співалося,  летіли  понад  хмари
Два  серця,  дві  душі  сплелися  у  вінок…
Я  відчайдушно  йду  до  тебе,  моя  Ельбо,
Стежками  дивних  снів,  дороговказами  зірок…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810834
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Владимир Зозуля

Город, которого нет


[i]Этот  город  мне  так  же  близок,
Как  далек  он  сейчас  тебе.
В  дуновеньи  морского  бриза.
В  этих  волн  беговой  волшбе.

Так  же  близок,  как  наших  судеб
И  дорог  узловая  вязь.
А  далёк,  как  далёки  люди
Потерявшие  эту  связь.

Он  так  призрачен  и  реален,
Будто  мир,  где  мы  все  живём.
Только,  знаешь,  уже  едва  ли
Мы  друг  друга  отыщем  в  нём.

Нет,  уже  не  отыщем  вовсе.
Я  один  в  нём.  И  ты  одна.
В  этом  городе  даже  осень
Неприкаянностью  больна.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810589
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Владимир Зозуля

Эх, Хаим, Хаим

Вы  говорите,  мне,    я  –  странен,
К  чему  былое  ворошить,
Что  было  раньше,  было  ране,  
А  нужно  ныне  как-то  жить…

Эх,  Хаим,  горько  не  по-детски…
Подняли,  так  и    лейте  в  рот.
Помянем  наш  большой,  советский,  
Несостоявшийся  народ.

Как  там  про  птиц:  увязнет  палец?..
А  мы  теперь  по  горло  там.
Ступили  сдуру  и  попались,
А  нам  талдычат:  Бог  вам  дал…  

А  где  тут  Бог?  Какие,  на  х-р,
Свободы,  блага,  наконец?
Всё  ваш  еврейский  ша'хер-ма'хер*,
Одним  –  лафа,  другим  пи…  пец.

Богатым  –  всё,  а  бедным  –  алес*.
–  Эй,  милый,    за  бугром  ништяк!
Вас  там  таких,  поди,  заждались,
Езжайте  нах…  скорей,  земляк.

И  едет  милый,  отрицая  
Историю,  кресты  могил,
Поля,  закат  у  неба  края,
Всё  то,  что  помнил  и  любил.

И  что  хранить  заповеда'ли
Ему,  как  глаз,  отец  и  дед,
Что  строили  и  защищали,
На  чём  их  жизней  виден  след…

Ах,  как  же  горько  не  по-детски…
Хотели,  получите  вот,
Теперь  мы  не  народ  советский,  
А  кто  мы,  а?  –  
Рабочий  скот!

Кто  на  восток,  а  кто  на  запад,
А  кто-то  прямо  на  погост.  
Нет,  Хаим,  не  снимайте  шляпу,
Покойный  был,  и  гой,  и  поц.

                                     ...

Шахер-махер*-  плутовство,  тёмные  дела.
Алес*  -  безвыходное  положение.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810975
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Катерина Собова

Лелека

Вклавши    спати    ляльку    Барбі,
Дівчинка    маленька    Тася
Запитала    маму    прямо:
-Звідки    я    така    взялася?  

Мама    розкриває    тему:
-Ти    була    від    нас    далеко,
І    у    дзьобику    своєму
Нам    приніс    тебе    лелека.

На    просте    таке    питання
Відповісти    донька    просить:
-Що    тоді    лелека    робить,
Як    всіх    діток  порозносить?

Мамі    тут    сказати    легко:
-Пам’ятай,    моя    дитино,
Тоді    зразу    той    лелека
Стає    схожим    на    скотину.

На    роботу    він    не    ходить,
Кличе    в    гості    куму    Ганьку,
Жлуктить    пиво    на    дивані
І    жує    свою    тараньку.

І    не    хоче    відлітати
В    теплий    край    кудись    далеко,
Йде    в    гараж,    де    вже    зібрались
Друзі    всі    його    -  лелеки.

Цілу    ніч    там    випивають,
Обговорюють    всі    теми,
А      за    діток    забувають,
То    вже    -    мамині    проблеми!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810037
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Наташа Марос

РУБИНОВО…

Недовольна  я  стихами  прошлыми  -
Скудное  словесное  меню...
Жалко  будет,  если  я  об  осени,
Позолоте,  уходящей  просини,
Больше  ничего  не  сочиню...

Холодеет  воздух,  за  туманами,
Словно  в  тёплой  шали  пуховой,
Листья,  пожелтевшие  заранее,
Плачут  окровавленными  ранами  -
Я  по  ним  спешу  к  себе  домой...

Зажжена  кудрявою  рябиною,
Сада  красно-жёлтая  листва...
Если  на  закате  всё  рубиново,
Мечен  лес  горелой  половиною,
Значит,  холод  там  уже  бывал...

                 -                  -                  -


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809944
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Зоя Енеївна

Зі Святом Покрови вітаю!

Зі  Святом  Покрови  вітаю!
Здоров"я,миру,наснаги
І  тепла  у  душі  бажаю!
Нехай  святим  омофором
Від  усіх  негараздів
Божа  Матір  захищає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809962
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Владимир Зозуля

Вальс опадающих листьев

[i]Кажется,  шли  наугад,
Лишь  бы  куда-то  идти…
Но  осенил  листопад  –
Сверху,  с  боков,  впереди…  

И  не  понять  мне  никак,
Что  привело  нас  сюда,
В  этот  покинутый  парк…
В  танец  сухого  листа…  [/i]

Ветра  негромкое:  "бис-сс"…
И  зачаровано  длясь,
Падая,  кружится  лист,
Снова  взлетает,  кружась.

Льётся  прощальный  мотив.
Раз-два-три,  раз-два-три,  раз…
Ритм,  отбивая  в  груди,
Слышится  осени  вальс...

Кружится  вечный  миньон.
Светят  в  аллеях  огни.
Мы  в  этом  парке  вдвоём.
Мы  в  целом  мире  одни.

Рядом,  как  гроздь  и  лоза.
Вместе,  как  свет  и  огонь.
Близко  –  глазами  в  глаза.
Нежно  –  ладонью  в  ладонь.

Раз-два-три,  раз-два-три…  ах!
Нас  закружил  и  несёт
Ветра  осеннего  взмах,
Чувства  последнего  взлёт.

Явно  и  словно  во  сне.
Тихо,  но  будто  в  распев.
Чудится  что-то  во  мне...
Слышится  нечто  в  тебе…

Кружится  чувств  наших  вальс.
Легкий  и  светлый,  как  пух.
Неразличимый  на  глаз.
Неощутимый  на  слух.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809403
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Владимир Зозуля

Осень на двоих

[i]Гру’стны  наш  сад  и  двор.
Осень  твердит  –  увы…
Что-то  летит  в  костёр
Жухлым  комком  листвы.
Что-то  уже  ушло.
Что-то  еще  уйдёт.
В  трещинку,  сквозь  стекло.
В  щель,  сквозь  дверной  пролёт…

Ты  далеко  уже.
Я  не  зову,  не  жду.
Осень  в  твоей  душе.
Осень  у  нас  в  саду.
Осень  уже  вокруг.
Осень  уже  внутри.
Что-то  смыкает  круг.
Что-то  дымя,  горит.

Осень  зажгла  огонь.
Осень  коснулась  лиц.
Что-то  в  мою  ладонь
Каплей  с  твоих  ресниц.
Что-то  слезы  слепей.
Что-то  её  полней.
То,…  что  еще  в  тебе…[/i]
То,…  что  еще  во  мне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808116
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 15.10.2018


Олекса Удайко

НОЧІ ОСІННІЇ

     За...  Апух-
     т
     і
     н
     и
     м  
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4  [/youtube]

[i][b][color="#53068f"]Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ...
Ночі,  останнім  багаттям  осяяні,  
Осені  пізньої  квіт  неприкаяний…    

Най  навіть  часу  рука  безощадная
Вкаже  нам  те,  що  було  у  нас  хибного,  
Линемо  в  ніч  нашу  пам'яттю  жадібно,
Хтиво  шукаєм  вгоноби*    нетрібної…  

Вкрадливим  шепотом  ніч  втихомирює  
Річі  леткі,    галасливі,    буденнії...
Так  не  унадливо  душу    окрилюють  
Та  незбагненно  гукають  до  вирію  –

Ночі  осіннії,  
ночі  шаленії!  [/color][/b]

13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 15.10.2018


dashavsky

А дощ усе ллє.

 [youtube]https://youtu.be/BN8AQ7Ehx2E[/youtube]

Поч.17    сек.

Осінній  теплий  дощ  льє  без  упину,
І  на  землю  опадає  жовтий  лист.    
Стелиться  по  землі    багряним  килимом
І  приховує  твої  мокрі  сліди.

Краплинки  дощу,  як  ті  бісеринки,
На  пожовтілих  листочках  блищать.
Ти  під  зонтиком    спішиш  до  зупинки,
Я    позад  тебе  знову  повільно  іду.

Ще  не  спить  натомлене  за  день  місто,
У  вікнах  яскраво  світять  ранні  вогні.
Чому  не  можу    я  тобі  розказати,
Про  те  почуття,  є  що  в  мене    в  душі...

Завтра  рано-раненько  я  встану
Біля  під'їзду  до  тебе  підійду.
І  що  в  серці  давно  зародилось,
Про  те  я  тобі  усе  розкажу...

Стукають  каблуки  по  асфальту,
Химерні  тіні  кидають  ліхтарі.
Я  поряд  іду  сьогодні  з  нею
І  руку  її  тримаю  в  своїй  руці.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810027
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ольга Калина

До Дня Захистника Вітчизни Згадаймо

Сьогодні  свято  –  День  Захисника  ,
То  ж,  кожного  згадаймо  земляка.
Від  ворога  хто  землю  захищав
Й  своє  життя  не  шкодував.
А  ще  і  тих,  що  не  вернулися  з  війни,  
Вони  Герої  -  наші  це  сини.  

Згадаймо  разом  Ящука  Павла.
Прекрасною  людина    ця    була.
 Він  жив  між  нами  і  ростив  тут  сина  -
Покликала  на  поміч  Україна..
Один  із  перших  вийшов  на  Майдан,
Військовій  справі  вчив  він  громадян,
А  потім  з  друзями  пішов  на  Схід.
Коли  загинув  -  плакав  білий  світ.  

Малянівського  згадаймо  Василя  -
Без  сліз  не  вимовиш  його  ім’я.  
З  дитинства  він  не  знав  своєї  мами,
А  знав  лиш  горе  -  не  передать  словами.  
Здавалось,  розступилася  земля,  
Коли  його  в  труні  везли  здаля.  

Згадаймо  Коренівського  Сергія.
На  те,  що  виживе,  була  надія.  
Він  був  уважний  і  чудовий  син.
Ми  маємо  усі  пишатись  ним.
Життєва  обірвалася  струна,
Бо  вирвала  його  з  сім'ї  війна.  

Низесенько  вклонімось  землякам.
Своїм  життям  завдячуємо  вам.
Ми  завжди  будем  вдячні  ще  і  тим,  
Хто  з  Сходу  повернувсь  до  нас  живим.    

Служило  два  Дениси  в  Петра  Шепетюка  
Й  були  безсонні  ночі  в  сім’ї  Полішука.  
А  по  хатах  сивіли  їхні  матері.
Ми  дякуємо  вам,  Дениси  дорогі.

 Пошана  від  громади  Володі  П'явчуку
За  службу  на  Донбасі  нелегку.    
Подякуємо  Томчуку  Вадиму,  
Ми  разом  всі  молились  за  дитину.
Ще  й  Кушнірову  дякуєм  Павлу,  
За  нього  хвилювались  по  селу.

Подякуєм  Михайлу  Томчуку
І  як  справжньому  герою-вояку.
Спасибі  скажем  Віті  Кравченку  -
Солдату,  нашому  захиснику.    
На  Сході  був  Волошин  Ярослав  –
Служити  Україні  присягав.
На  тій  війні  був  Левченко  Валерій  
І  багатьом  в  селі  він  був  як  свій.  
Ще  Толю  ми  згадаймо  Ящука,
Була  у  нього  служба  нелегка.

Валерій  Базилівський  був  рік  на  Сході,  
Але  ні  разу  не  сказав  він:  "Годі".
А  ще  в  АТО  був  Базилівський  Юрій
І  також  був  Базилівський  Сергій.  
Були  в  АТО  із  Андріяшівки  зяті,  
Та  стали  вони  тут  синочки  дорогі.  
Ми  раді,  що  прийшли  з  війни  живі.
Молилися  за  вас  не  тільки  матері.  

Лариса  Романюк  в  нас  справжній  патріот,
Вона  лиш  втілення  усіх  чеснот.
Пішла  на  Схід  країну  захищати,  
Відваги  і  здоров’я  хочем  побажати.    

Вклоняємося  всім  Захисникам:
Братам,  синочкам  і  батькам.  
Вклоняємося  всім  вам,  земляки.  
Хай  Слава  лине  крізь  роки.  
Щасливі  ваші  будуть  хай  родини.  
Хай  процвітає  наша  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809995
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ольга Калина

На війні ( Ларисі Романюк)

Присвячується    Романюк  Ларисі,
 яка  знаходиться  в  зоні  проведення  ООС


У  нас  вже  й  жінка  захищає,
Бере  у  руки  автомат,
Загарбника  вона  спиняє,  
Щоб  не  ступав  на  землю  кат.  

А  ще  в  хвилину  злої  тиші,
Як  снайпер  на  часок  замовк
І  птиця  не  кричить  у  висі,
Вона  виходить  на  зв'язок.  

Коли  із  сином  розмовляє  
(Який  залИшився  удома
І  маму  кожен  день  чекає),
То  не  здолає  її  втома.  

Щодня  над  нею  світять  зорі,  
Бо  день  і  ніч  на  блокпості
В  повітрі  там  гуляє  горе  -  
Не  просто  жінці  на  війні.  

За  її  мужність  і  відвагу,  
За  приклад  стійкості  в  біді,
Висловлюєм  ми  їй  повагу  
І  ще    вклоняємось  її.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810005
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Надія Башинська

РОЗКРИЛА ОБІЙМИ НАД СВІТОМ ПОКРОВА…

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
У  храмах  й  соборах  в  молитві  ми  нині,  
бо  просимо  миру  своїй  Україні.

Стоять  дні  ще  теплі,  осінні...  казкові.
О,  пишний  наш  світе!  Вогні  веселкові
у  квітах  осінніх  до  свята  розквітли.
Покрила  Покрова  омофором  світлим.

Увесь  світ  любов'ю  Покрова  прикрила...
Тут  пташці  летіти...  нехай  легкі  крила.
Усіх  її  світла  любов  ця  зігріє,
і  кожного  з  нас  захистити  зуміє.

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
Покрово  Святая!  Під  синім  тут  небом
для  нас  всіх  надійним  Ти  є  оберегом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Анфиса Нечаева

*****

Я  умом  понимаю,
А  вот  сердцем  нет.
Какой  будет  знаю
На  вопрос  ответ.
Тебя  не  изменить  -
Да  я  и  не  пытаюсь.
Таким,  какой  ты  есть,
Воспринимать  стараюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807710
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 15.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби мене

Люби  мене  щоліта,  мов  веселку,
Яка  містком  з  усмішкою  стрічає.
Єдиному  тобі  віддам  я  серце,
Наповню  радістю  і  щастям  чашу.

Люби  мене,  мов  осінь  кольорову,  
Я  подарую  почуттів  палітру,
Лише  тебе  зігрію  теплим  словом,
Божественна  звучатиме  нам  ліра.

Люби  мене,  мов  перший  сніг  узимку,
Що  очищає  душі  від  печалі.
Неначе  у  нічному  небі  зірка,
Сплітатиму  із  ніжності  вуалі.

Люби  мене,  мов  первоцвіт  весною,
Кохай  в  промінні  сонця  до  нестями,
Бо  тільки  в  парі,  як  в  ковчезі  Ноя,
Любові  збережемо  вічність  храму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Любов Іванова

ВІТАЮ З СВЯТАМИ!!!

Тим,  хто  нині  в  строю,
Чи  в  пекельнім  бою,
Наша  щира    любов  і  вітання.
Найтепліші  слова
Хай  долинуть  до  Вас.
І  молитви  святої  звучання.

Ми  підтримуєм  Вас
Кожну  мить,  кожен  час,
Своїм  серцем,  душею  і  словом.
Богородиця  хай
Наш  прославлений  край
Захистить  своїм  щедрим  Покровом

Хай  омріяний  мир
Вкриє  розбрату  вир.
І  любов  переможе  в  двобою
Щоб  і  Захід  і  Схід
Були  вільні  від  бід.
Я  вітаю  усіх  з  ПокровОю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Леонід Луговий

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  що  все-таки,  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір  -
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  гарячим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  орбіту  креслила  за  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі.
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Яскраво  догоряючи  востаннє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 15.10.2018


OlgaSydoruk

Той ночью вещий мне приснился…

Той  ночью  вещий  мне  приснился…  –
Растрогал  чуть  ли  не  до  слёз…
Сердечный  друг,  -  как  снег  явился
И  розу  жёлтую  принёс…
Струна  торжественно  звучала…
И  флажолетом  камертон…  -
Пока  глаза  не  открывала…
Но  так  хотелось,..чтобы  он…
Касание  кроткое  -  продлилось…
А  шёпот  губ  -  не  умолкал…
Листок  смородиновый  силой
Осенний  ветер  не  трепал…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Олеся Лісова

Справи сердечні

Присіло  кохання  на  лавку.
Навкруг  тихо  вечір  бринить.
--Ще  довго  чекати  світанку,
Цвіркун  у  кущах  шелестить.

--Та  я  не  збираюсь  сидіти.
Багато  незроблених    справ.
Ще  маю  вночі  розтопити
Сердець  охолоджений  сплав.

А  ще  обійняти  за  плечі
Ту  пару,  що  поряд  сидить.
Розкласти  вже  зібрані  речі
Цілунком  сім  ‘ю  примирить.

Листа  написати  дружині,
Снів  кольорових  наслать.
Подушку  поправить  дівчині,
Слова  найніжніші  шептать.

Можливо  лише  десь  під  ранок
Я  трішки  спочину  й  засну.
Не  довго,  бо  сонце  на  ганок
Вже  каву  несе  запашну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808039
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Мені б відчути

Ніч  в  чорному  із  ластику  бурнусі,
Бо  дихання  осіннє  прохолодне.
Кружляє  листя  у  невпиннім  русі,
Знайти  думки  не  можуть  тихе  ложе.

Вкарбовані  слова  бентежать  душу,
Це  ж  ти  зумів  їх  перлами  розсипать.
Ледь-ледь  губами  доторкався  вушка,
Теплом  всміхалися  очей  бусинки.

А  ось  тепер  поїхав  ти  у  справах,
Осіння  ніч  обіймами  стискає.
Мені  б  відчути  вранці  запах  кави
І  слухати  слова  твої  ласкаві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807819
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018


OlgaSydoruk

Меня позвал октябрь в гости…

Меня  позвал  октябрь  в  гости...
Пообещала,что  приду...  -
Испить  его  прохладу  горстью
И  снять  тугую  пелену...
А  в  октябре  -  дожди  не  косят...  -
Ткут  паутины  седину...
Не  зря  октябрь  затеял  гости...  -
Чтобы  вплести  ещё  одну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018


Владимир Зозуля

Иллюзия


[i]Розы  -  цветущие  в  солнечном  ветре.
Вишни  -  парящие  в  звёздное  небо.
Кажется,  вот  оно,  рядышком,  в  метре.
Кажется  -  ясно,  да  видится  -  слепо.
...[/i]
То,  что  осыпалось,  и  облетело,
И  заосеннилось  палевым  цветом,
Стало  ничем,  паутинкою  белой,
Тёплой  иллюзией  бабьего  лета.  

И,  до  обиды  на  бога,  не  стало
Сил  и  желаний,  их  страсти  и  жажды,
Вишен  и  роз,  зацеловано-алых,
Девичьих  губ,  ароматных  и  влажных.  

Ах,  эти  юные  пылкие  сёстры
И  повзрослевшие  страстные  жёны!
Кажется,  ветром  уне'сены,  просто.
Кажется,  солнцем,  случайно,  сожжёны.  

Кажется,  будто  бы  встали  и  вышли,
В  зябь  продувную,  да  в  мокрую  осыпь.
Где  же  теперь  вы,  июньские  вишни?
Что  с  вами  стало,  июльские  розы?
...  

[i]Кажется,  вот  они...  образ  их  светел...
Кажется  -  ясно,  да  видится  -  слепо.
Розы  -  опавшие  в  призрачный  ветер.
Вишни  -  упавшие  в  чёрное  небо.

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807796
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018


Владимир Зозуля

Левкои

Случайный  стих  молчанием  зачат.
Осенний  вечер  тусклым  светом  болен.
Не  хочет  мой  случайный  стих  звучать
В  тональности  цветков  желтофиоли.  

Не  слышится  мистическая  связь
Цветов  и  слов,  события  и  чувства,
И  нервных  строк  руническая  вязь
Не  видится  на  уровне  искусства.

И  все  же,  что-то  есть,  едва-едва,
Неброское,  негромкое  такое,
Как  будто  в  желтом  лепестке  –  слова…
И  будто  в  слове  –  лепестки  левкоев…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807562
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Крихкі і зболені бредуть надії

Накрила  ніч    все  темною  габою,
Гуляє  вітер  одиноким  звіром.
А  чи  зустрінемось  іще  з  тобою?
Лойовий  каганець  тріщить,  мов  віра.

Ми  якось  розійшлися  по-англійськи,
Немов  блукаємо  у  мутнім  меві,
А  почуттів  ще  теплий  гріє  ліжник,
І  вогник  жевріє:  не  все  ж  померкло.

Крихкі  і  зболені  бредуть  надії,
І  у  пітьмі  шукають  перли  світла.
А  може  ти  залишишся  у  мріях,
Якщо  слова  мої  розвіє  вітер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807286
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018


rutzt

Хвилі пускають піну…

Хвилі  пускають  піну.
Вітер.  Прозорість  дня.
Хмарна  пасе  людина
Сонячного  коня.
Вогкої  ріні  шерех.
Думки  неквапний  плин.
Злизує  вічність  беріг,
Наче  образив  він.
Пам’ять  здає  екзамен
На  недостачу  вад.
Я  підбираю  камінь  –  
Буде  для  неї  згад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807279
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Наташа Марос

ДИВО-АЛАДДІН

Вночі  сьогодні  холодно,  роса
І  де  те  сонце,  що  її  осушить?..
О,  Боже,  ти  завжди  мене  спасав  -
Допоможи,  бо  ще  пожити  мушу...

А  ластівки,  мов  ноти-стрибунці
Порвали  всі  мелодії  на  такти,
Жаль,  запізнілі  вірші  мої  ці
Не  зможуть  їм  на  перешкоді  стати...

Усе  спонтанно,  все  -  поза  хотінь
І  поза  мрій,  і  поза  долі...  поза...
Все  -  поза  моїх  злетів  і  падінь,
Де  пишеться  скупа  житейська  проза...

Вслухаюся  у  подихи  землі,
У  зморені  передосінні  кроки  -
Болять  їй  наші  втрати  немалі
І  сниться  льодяний  зимовий  спокій...

Не  хочу  вже  "колись",  "нехай  тоді",
Бо  час  летить,  що  аж  душа  німіє...
І  де  ж  він  ходить...  диво-Аладдін,
В  якого  лампа  є,  що  все  уміє...

                   -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Шостацька Людмила

СТО ДУКАТІВ


Як  дивно  у  саду  співає  пташка!
Враз  хочеться  той  спів  намалювати.
Такий  він  дивовижний,  наче  казка.
І  дзенькає  немов  аж  сто  дукатів.
Мій  пензель  вибирає  колір  нотки,
Я  так  хвилююсь:  раптом  не  зумію?
Шукаю  колір  мрій  із  позолоти,
Натрапила  поки  на  ностальгію.
Я  знаю  колір  є  –  між  нотним  станом,
 Як  веселково  забриніло  живо.
Щоб  не  було,  а  я  його  дістану!
І  намалюю  схоже  щось  на  диво.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807163
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Шостацька Людмила

ТИША


А  тиша,  виявляється  дзвенить
Якимось  невимовним  стоголоссям.
І  неповторна  кожна  її  мить,
Немов  промінчик,  вплетений  в  волосся.
А  тиша  виявляється  –  жива!
Народжує  мелодії  і  звуки.
Вона  диктує  пошепки  слова,
Буває,  що  цілує  навіть  руки.
А  тиша  чимось  схожа  на  святу,
Її  мовчання  –  чаша  без  гріха.
Собі  збираю  мудрість  золоту,
Я  помовчу  й  вона  мовчить  нехай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Надія Башинська

ЖУРАВЕЛЬ СКАЗАВ СЛОНУ…

Журавель  сказав  Слону:  -  Я  літати  так  люблю!  
Піднімаюсь  в  небеса  -  бачу  стільки...  Ой  краса!
А  ти  ходиш  день  при  дні.  Чи  політ  сниться  тобі?
Відповів  Слон  Журавлю:  -  Цвіт  землі  більше  люблю.
Небо  кличе  і  мене,  та  тут  радію  за  тебе.
Легкість  у  твоїм  крилі,  важкий  труд  -  в  моїй  ході.
Та  віддячує  земля.  Тут  політ  мій  -  похвала...
 за  той  труд,  що  я  роблю.
Журавель  вклонивсь  Слону:  -  Я  за  труд  тебе  ціню.
Мене  небо  кличе,  зве.  Політаю  для  тебе!..
В  світі  кожному  своє.  Бережімо  те,  що  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806994
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Капелька

Стремись счастливым быть всегда

Не  надо  сильно  огорчаться.
Кругом  такая  красота!
И  в  сорок  лет  и  даже  в  двадцать
Стремись  счастливым  быть  всегда!

И  в  шестьдесят  прекрасно  время,
И  в  восемьдесят,  даже  в  сто.
Мы  боремся  с  своею  ленью,
Достойно  чтоб  прожить  ещё.

Кто  ищет  свет,  его  увидит.
Кто  хочет  тьму,  она  придёт.
Старайся  позитивно  думать
Себе  и  ближним  не  на  зло.

Стремись  к  здоровью  в  своём  теле,
В  душе  всегда  храни  тепло.
Ведь  кто  бы  в  жизни  что  не  делал.
Всё  сверху  видно  хорошо.

Увидит  каждый  в  своём  сердце
Как  отражение  в  воде.
Увидит  солнце,  небо,  месяц.
Они  в  добре  ипи  во  зле?

Увидит  горы  и  долины.
Поля  в  хлебах  иль  в  сорняках.
Красивы  нежные  равнины
Когда  не  в  шрамах,  а  в  цветах...

Не  надо  сильно  огорчаться
По  мелочам  и  просто  так.
Проблем  хватает  на  стодвадцать
-Серьёзный  и  реальный  факт.

                     12.09.2018

   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806825
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 88

[color="#268513"][b]Хороша  бывает  осень,
И  хоть  дел  полным-полно,
Мы  бегом  в  постельку  в  восемь
Что  тянуть,  когда  темно.

Ай  да  теща  дорогая
Понял  в  ЦУМе,  мать  итить,.
Что  с  одежды  выбирает,
Мне  вовек  не  оплатить!

Ох,  года  мои,  года.
Золотая  осень..
Я  сейчас  любому  дам,
Но  никто  не  просит..

Дело  было  на  Кубани
В  прошлом  жарком  сентябре
Посадил  меня  кум  в  сани
И  катает  во  дворе...

Не  ходите  девки  в  лес,
Ну  ни  в  коем  разе!!
Мне  огромный  клещ  залез
Куда  муж  мой  лазил!!

Я  за  отпуск  не  успела
Ни  в  Майями,  ни  на  Кипр.
В  сумму  крупную  влетела
Прикупила  мужу  шипр.

Под  кроватью  чья-то  брошь,
Не  было  тут  ранее!!
Муж  кричит,  ядрёна  вошь,
Чтоб  отвлечь  внимание!!

Попугая  подарили
К  новоселию  друзья.
Хоть  мы  дом  и  освятили
Только  жить    с  самцом  нельзя.

Отнесите  меня  к  морю
Кто  в  попойке  уцелел.
Может  мы  морской  волною
Снимем  вместе  опохмел.

Поздним  вечером  в  садочке
То  ли  грохот,  то  ли  треск
У  моей    красотки-дочки
Пост-гороховый  оркестр!!

Позади  макушка  лета
Страсти,  драмы  позади.
И  для  каждого  поэта
Столько  тем,  хоть  пруд  пруди.

Эй,  Петруша,  выдь  навстречу
За  калитку  со  двора.
А  не  выйдешь  -  покалечу.
Замуж  мне  идти  пора![/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806727
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Ніна Незламна

Осінні подарунки / проза /

        Осінь  на  порозі…  Відчинила  двері…  Ніжна  прохолода    з  туманом  лягла.  А  я  подивлюся,  за  згодою  природи,  вона    до  нас  в  гості
з  подарунками  прийшла.  У  саду  моєму,    достигають  груші,  яблука  червоні,  рум`янці  від  сонця,  вже    й  горішок  падає,  стукає  у  віконця,    а  персик  пізненький  вітами  гойдає,  скуштувати  плоди,  до  себе  зазиває.  Яка  насолода,  сливи  пахнуть  медом,  по  них  роса  пледом,  іскрить  бавить  очі,    а  вони  на  вигляд  ,  як  світлії  ночі.  
   Ранок  запізнився,    то  вже  час  такий,  промінь  загубився  він,  ще  лагідний.  Це  бабине  літо,  певно  кажуть  так,  павучок  уміло  в  мереживо  вплітав,  листочок  жовтенький,  в  клені  задрімав.
 О    чарівна,  щедра  осінь,  чаклує  не  дарма.  Знає,  що  робити,    господарює  всюди.    Мов  бурштину  груди,  скрізь  порозсипала,  золотом  поля  й  долини,  вміло  осипала…    Задивлюсь  на  біло  -  жовтий  виноград,  виблискують  на  сонці  грона,  добре  сонце  пригріває,  як  здалеку,  то  наче  корона    на  лозі,    так  яскраво  сяє.  
     Україна  -    моя  Батьківщина!  Велика,    чудова  і  щедра  земля  .  Радіти  б  людям  всім  її  дарам  та  на  жаль  не  все  добре    в  нас.
       Ми  тішимося  дарункам  осені  та  горюємо,  плачемо  від  подарунків  Росії.  Горить…  вже  п`ятий  рік  Донбас,  а  чи  хотів  цього  хтось  із  нас?  Ви  запитайте  в  дітей    і  матерів,  ви  запитайте  всіх    жінок,  тих  хто  поклав  до  землі  похоронний  вінок.  Хто  бачив  всі  оті  страхи,  де  земля,  на  жаль    не  родить,  все  горить,  палає  і  димить.  Ви  запитайте  тих  стареньких,  що  залишилися,  виїхати  нема  куди.Від  горя  так  стискає  у  грудях  і  під  серцем    раз  –  по  -  раз  болить..
     А  тут  де  мирно,  кажуть  йдуть  реформи.  Тільки  не  зрозуміти,  які  ті  мають  форми?  Чому    погіршення  життя?  А  ціни  вже  досягли  неба,  скажіть  кому  в  цьому    потреба?  То  певно  олігархам?    Так!  А,  що  простий  народ    -  бідняк?  Мовчить  і  стогне,  як  Дніпро.  Тож  на  покращення  життя  надіявся  народ!  Будувались  фабрики,  заводи,  по  сорок  років,  за  плечима  всі  в  роботі,  а,  що  тепер?  Кожного  дня  в  скорботі…..  Оті  часи,    здавалось  було  щастя…  Та  хто    і  навіщо    все  змінив  -    от  трасця!  Душа    в  кожного  болить  і  все  в  думках,  як  далі  жити?
         О!  Та  чи  жити,  чи  виживати?  Шкода  залишилась  одненька  чиясь  мати.  Як  зиму  пережити  і  чим  зігрітись,  пічку  чим  палити?  Який  там  газ,  як  в  селі  кілька  хатин,  гляне  довкола,  не  сховає    сліз,  гірких  краплин,  що  котятьс,  з  тремтінням  по  щоках.    Погляне  на  дереві  сидить  птах.  Теж  одинокий,  як  і  вона…  А  може  винна  в  усьому  ця  війна?
           Запитань  так  забагато,  що  сказати,  а  влада,  що?  Що  зможе  вона  дати?  Хіба,  що  теж  зробила  осінній  подарунок?
Допіру  в  магазині,  ось  була,  я  продавчині  двадцять  гривень  дала.  Купила  хліб,  а  вона  мені  на  здачу  паперові  гривні  дві  по  дві  і  копійчину  білу,  як  колись  радянські,  копійки  дві.  Аж  жах  охопив  мене,  а  хай  би  грець,  узяв  тебе,  хто  так  посмів  спаплюжити  ці  гроші,  це  ж  виявились  гривні  дві,  я  вирячила  очі  й  придивлялася  до  них.  Й  народ,  що  в  магазині  був,  від  здивування  весь  притих.  Підходив,  заглядав  у  жменю,  дивився  з  боязню,  що,  ще  ж  чекати  від  міністрів  далі?  І  злоба  й  сором  за  Державу,  невже  й  чому  ми  впали,  що  так  слизько?  Чи  то    кончина  гривні  близько?!    Пригадайте,  тож  колись  гордилися  своєю  національною  валютою.  Чому  не  цінуєте?  історія  стала  забутою?  Навіщо  соромите  країну  ви  скажіть?  В  душі  ридаю,  прошу  збережіть!  Мою  країну  –  Україну,  не  ганьбіть!  Не  в  змозі  працювати,  то  геть  йдіть!  Який  же  сором,  так  впасти  низько  -  низько….  Ці  гривні  –  копійки,  що  можна  з  них,  собі  мабуть  зробить    намисто,  як  памя`тку  мати    щоб  не  розгубити,  бо  вже  за  них  немає,  що  й  купити.  А,  що  хіба  не  так?  Реформи  в  медицині,  всі  кажуть  нині..  Кому  реформи  ,  кому  багатства  цілі  платформи…  Хтось,  від  статків,  так  жиріє,  а  хтось,  від  голоду  мертвіє.Так  і  все  своє  життя,    про  життя  щасливе  лише  мріє.
Зарплати  лікаря,  санітарки,  медсестри,  о  так  шкода,  їх  всі  зрівняли.  Хай  би  із  влади,  хтось  пішов  мити  горшки,  за  ті  підвищені  їм  копійки.  Та  чи  за  операційним  столом  по  три  години,  вистоять  в  напрузі  за  життя  дорослого  чи    дитини.
   Ось  знову  новина,  на  нас  усіх  осінній  подарунок  чекає,  вже  по  ТБ    новина  літає,  підвищення  ціни  на  газ.  Я  вкотре  хочу  запитати,  люди  вас  -  це,  що  хочуть  знищити  українців?  Тобто  нас?  Хто  буде  спроможний    заплатити  за  той  газ  не  знати  і,  як  простому  люду  доживати?
   Руйнується  країна,  а  що  далі?    Їдуть  автівки,  все  ж  вперед,  жмуть  на  педалі…    Молодь  тікає,  хто  на  чому…  їде    до  Європи…  А,  що  ж    влада?  Аж  страх  бере!  О,  що    ти!  Що  ти?  Жену  від  себе  геть  нав`язливі,  погані    думки.  Гадаю,  не  було  б  від  влади    таких  осінніх  подарунків,  якби  позбулись  ми  тих  недоумків,  що  тягнуть  віз,  як  лебідь,  щука  й  рак  і  закінчився  б  врешті  в  країні  цей  хаос  і  бардак  !
   Ледь  стримую  емоції….  Поглядаю  в  свій  сад-  залюбки.Дарує  осінь  нам  щедроти  й    радість,  так  тепло  від  цієї    доброти.  Якби  ж    діти  мали  тут  роботи,  то  не  тікали  б  у  світи.    Напевно  кожному  з  нас  гріє  серце  й  душу  одна  надія,  сподівання  на  краще  життя.  Щоб  діти  та  онуки  мали  щасливе  майбуття!
                                                                                                                                                     16.09.2018р
                                                                                               
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806776
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 19.09.2018


dashavsky

Дай, нам Боже!

Дай,  нам  Боже,    життя  прожити
І  кривди  нікому  не  робити.
Ні  немічному,  ні  старому,
Навіть  тому  звірятку  малому.

Дай,  нам  Боже,  усмішку  дарувати,  
Кого  зустрінеш  нею  привітати.
Бо  усмішка,  то  душі  дарунок,
Вона  приємна  наче  поцілунок.

Дай,    Боже,  нікого  не  обмовляти,
Щоб  пізніше  погляд  не  відвертати.
А  в  очі  правду  кожному  казати,
Тоді  повагу  в  людей  будем  мати.

Дай,  Боже,  владі  людей  не  дурити,
За  їх  рахунок  мед  і  горілку  пити.
І  до  останньої  копійки  обдирати,
А  самим  на  Канарах  жирувати.

Дай,  нам  Боже,    усім  в  мирі  прожити,
І  один  одного  щиро  полюбити.
Кожного  за  товариша  завжди  мати
І  ні  на  кого    руку  не  підіймати.

Дай  нам,  Боже!...  Дай  нам,  Боже!....  Дай  нам,  Боже!
                             



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807002
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Valentyna_S

Тераса. Сутінки. Лате

                                                       Трішки  самоіронії
Тераса.  Сутінки.  Лате
Й  думки  про  швидкоплинність  часу,
Жіночий  клопіт  —  борщ,  соте  —
Аж  зовсім  сонце  захід  гасить.

Нехитре  щастя  в  нас  таке:
Стрічаєм  музу  лиш  надвечір,
Воркуєм  з  нею  тет-а-тет,
Поки  парча  огорне  плечі.

Тоді  химерницю  метку
Я  прошу  в  хату  на  часину--
Й  до  ранку  разом  в  сліпаку
Думки  вкладаємо  у  рими.

Буває,  бачите,  повсяк  —
Як  пощастить  коли  тандему.
Ми  ще  подумаємо,  як
Рішить  назавжди    цю  проблему.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806957
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Н-А-Д-І-Я

Осінній поцілунок


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dC82gEE6KxA

[/youtube]

Повільно,  ніби  крок  за  кроком,
Вступає  осінь  у  права.
А  я  згадала  ненароком
Тобою,  сказані  слова...

Та  ні!  Нічого  там  такого,
Що  скоро  прийде  вже  зима,
Що  так  болить  душа  у  нього,
За  чимсь  сумує  крадькома.

Що  довгі  ночі  у  безсонні,
Роки  летять  у  нікуди..
А  дні  такі  всі  монотонні,
Стікають  краплями  води...

А  я  все  слухала  уважно,
Все  намагалась  зрозуміть:
Чому  ж  в  житті  його  так  складно?
Мабуть,  не  вмів  усе  цінить..

Що  було  далі?  Дай  згадаю...
Все  чула  осінь  за  вікном.
А  я  слова,  слова  шукаю.
Тут  осінь  стукнула  листком...

Я  так  хотіла  щось  спитати,
Та  десь  поділися  слова.
Не  можу  й  досі  пригадати.
Чи  час  старанно  їх  хова?.

Та  чим  розрадити  я  можу,
Тепло  руки  подарувать  ?
І  в  таку  осінь  непогожу,
Чи  поцілунком  врятувать?...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806908
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 19.09.2018


rutzt

Я мрію не Вас чекати…

Небесні  блищать  карати,
Втомившись  від  мелодрам,
Я  мрію  не  Вас  чекати
В  своєму  житті,  мадам.
Брехати  я  Вам  не  буду,
Ви  гарні  і  молоді,
Та  віри  немає  в  чудо,
Й  бажання  уже  не  ті.
Зі  мною  не  буде  свята,
А  просто  життя  земне.
Я  мрію  не  Вас  чекати.
Пробачте,  мадам,  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806937
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Анфиса Нечаева

Люблю я утро летнее

Люблю  я  утро  летнее,
Когда  прохладой  обдаёт,
А  солнышко  рассветное  
Собою  красит  небосвод.
Когда  лучи  его  приветные,
В  эти  ранние  часы,
Ещё  не  жаркие  и  нежные,
Сверкают  в  капельках  росы.
И  паучка  плетение  новое
В  саду,  меж  ветками  малины,
Как  будто  бисером  расшитое,
Для  сердца  милая  картина.
Застыла  гусеница  в  воздухе,
Спускаясь  с  ветки  яблони
На  тоненьком  своём  *канатике*,
В  каком-то  ожидании.
А  запахи  доносятся  какие
Цветов,  что  в  цветнике  растут.
И  утончённые,  и  озорные,
К  себе  так  манят,  так  зовут...
Люблю  я  утро  летнее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805571
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Valentyna_S

Просто осінь

Ніяка  це  не  казка.    Просто  осінь.
А  дощ  то  ллє,  то  падає,  моросить.
Розсипав  долі  перли-намистини--
Збирають  їх  берези  і  вербини.

Нагнувся  до  землі  низенько  явір:
Не  чує,  чи  співає  досі  жайвір.
Дубок    чубком  хитає  сонно,  в  бронзі.
Старенька  липа  плаче  при  дорозі.

Лише  радіють  пишні  хризантеми,
Поетам  презентують  свіжі  теми.
У  хороводах  з  вітром  диво-кралі
Співають  нам  позбутися    печалі,

З  повік    незвані    витерти  сльозини
Й  сказати  всім,  що  це  лиш  павутини--
Слабкі  обійми  бабиного  літа…
І  приховати  тайну  цю  від  світу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806763
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Чайківчанка

НЕ РОДИСЬ КРАСИВА

Я  не  така  ,не  така  ,як  всі?...
Чекаю,  із  моря  погоди...
Я  знаю,  що  хочу  у  житті!..
Не  ганяюсь  ,за  шармом  моди.
У  народі,  кажуть  :мудрі  слова
"Любов-сліпа,  полюбить  козла"
Не  знає  ,що  робить  ,не  чує,-
-Як  обпечеться...голосує.
Не  родись  ,красива  навесні...
А  родись  ,щаслива  на  землі,
Іди  ,назустріч  долі...  жди,
Любов  зустрінеш  серед  зими.
Доля  ,подарує  надію...
Збудуться,  всі  жадані  мрії,
Віднайде  ,тебе  принц  на  коні,
Красень  чорноморець  у  житті.
Коли  молода  шукай  щастя,
Збудувати  ,свою  сім'ю,  дім,
Відчути,  ніжності,  ласки...
У  осінь  ,не  журитись  у  нім.
М  Чайківчанка





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806534
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 17.09.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2018


Ніна-Марія

Окраєць серпня губиться у літі

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]

Окраєць  серпня  губиться  у  літі.
Вже  чути  шурхіт  осені  легкий.
Палають  айстри  і  жоржини  цвітом,
А  на  душі  чомусь  полин  гіркий.
 
Прощаючись  із  клином  журавлиним,
Рясним  дощем  заплачуть  небеса.
А  я  думками  все  ж  до  тебе  лину...
Хоч  навкруги  поглянь,  яка  краса.
 
У  помаранчі  вбралась  горобина,
Боки  ще  гріють  яблука  в  садах.
Горять  на  сонці  кетяги  калини,
Цілує  вітер  ніжно  їм  вуста.
 
Ледь  золотіють  клени  пелехаті,
Потроху  осінь  фарби  розлива.
Пора  осіння  щедра  і  багата,
Куди  не  глянь  —  то  справжнії  дива!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Надія Башинська

ТВОРИТЬ ТАК ВМІЄ ЛИШ ГОСПОДЬ…

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.    

Тут  все  святе:  дзвінкі  гаї,    
степів  безмежнії  простори,  
широкі  ріки  і  луги,  
в  медовому  цвіту  діброви.  

І  свіжість  ранків,  й  вечори...  
поля,засіяні  хлібами.  
В  грайливім  морі  кораблі,  
всі  срібні  зорі  для  нас  з  вами.

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
Щоб  солов'ї  в  саду  співали  
і  наливався  виноград,  
і  спіли  яблука  рум'яні.  

Скрізь  гнуться  віти  від  плодів.  
А  ми  -  землі  святої  діти.  
То  ж  нам  довірено  любить,  
оберігати  і  творити.

Любімо  Землю!  Бо  ж  вона  
довірлива,  немов  дитина.  
В  її  барвистому  вінку  
є  чорнобривці  і  калина.  

Ромашки,  маки,  нагідки,  
любисток,  шавлія  і  м'ята.
Тут  сонце  зігріває  всіх,  
повниться  щастям  кожна  хата.
     
Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Олекса Удайко

БУКВАРІ І ФІГУРИСТИ

       Роздуми,  що  виникли  
       в  процесі  вивчення
     творів  і  коментарів
     щодо  
     них...
   
[youtube]https://youtu.be/F_Xq_YwWZRU
[/youtube]

[i][b][color="#05696b"]Сьогодні  в  нас  в  фаворі…    "фігуристи"...
Це  ті,  що  світ  сприймають  ФІГУрально.
Не  більше,  ніж  в  льодовому  –  артисти,  
Думки  свої  трактують…  візуально

Властивий  їм  –  «скандальний»  жанр  пародій
З  травестіями  і  їдким  бурлеском…
Не    кожен  сподобає  їх  добродій,
А  відповість  злим  емоційним  сплеском.

Та  більш  доскіпливі    в  нас  "букварі"  –
Їм  все  пиши  дослівно  і…    буквально.
Таких  зануд  не  знайдеш  на  зорі:
Вони  ще  снять  й  сприймають    сни  реально.

Їм  невтямки,  що    о́брази  і  мислі
Ясніють    в  символах,  як  в  жестах  –  ігри,
Стосунок  і  кураж  до  них  геть  стислі:    
За  довід  у  таких  слугує…    фіга.
 
Фігурні  «па»    –  то  зваба  дійств  льодових,  
Уділ  митців  і  професіоналів,
Художнє,  комунікативне    слово  –  
Літературних  клубів    і    аналів![/color][/b]

08.08.2018[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802852
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 17.09.2018


Капелька

Нахмурилось небо, наверно к дождю

Нахмурилось  небо,  наверно  к  дождю.
Чуть-чуть  погуляю,  дождя  подожду.
Он  с  неба  приносит  всем  мокрую  весть
И  с  грома  слагает  серьёзную  песнь.

Из  молний  украсит  стрелой  облака,
И  хлынет  на  землю  стеною  вода,
И  ветер-дружище  ракетою  мчит.
Все  вдруг  метушаться,  показуют  прыть.

Да,  дождик  всем  стал  развлечение,  спорт.
Кто,  словно  плывёт,  спеша  попасть  в  порт.
Другой  как  рыбак  по  "колено"  в  воде.
Кто  видя  "цунами"  стоит  вдалеке.

Опять  детвора  видя  море  кругом
Мечтает  кораблик  пустить  этим  днём.
Мечтает  скорей  подрасти,  повзрослеть,
На  тучи  спокойно  без  страха  смотреть.

Мечтает  природа  достойно  расти
И  осенью  моют  всю  землю  дожди.
Мечтает-  не  будет  зимою  дождя,
В  снежки  наиграется  пусть  детвора...

Нахмурилось  небо,  но  в  сердце  светло.
Скорей  ноги  в  руки;  рекой  потекло.
И  снова  дожди  в  Украину  пришли,
Примчались,  приплыли  наверно  они.

                         Сентябрь  2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806826
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Н-А-Д-І-Я

Мовчання - золото, чи вада?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NSJ_te00tr8[/youtube]


Мовчання  -   тонка  павутинка,
Яка  опутує  серця.
Мовчання  -  пустки   серединка,
Бо  зручна  так  мовчанка  ця.

А,  може,  просто  це  -  сльозинка
На  чиєсь  серце  впала  десь.
І  не  розтала  та  крижинка.
І  тут  мовчання   секрет  ввесь

Мовчання  -  золото,  сказали,
Тут  не  потрібно  зайвих  слів.
Вони   в  мілкій  душі  десь  впали,
Чи  просто  їх  сказать  не  вмів.

Коли  нема  чого  сказати,
Тобі  не  ворог  твій  язик,
В  мовчанні  можеш  приховатись,
Бо  ти  давно  до  цього  звик.

Для  когось  просто  соломинка,
Когось  тримає  на  плаву.
Можливо,  прийде  час  зупинки,
ВІдчуєш  цінність  слів  живу.

Проміння  сонця  тихо  ллється,
І  мовчки  квіти   всі  цвітуть..
Але  мені  усе  ж  здається:
Слова  -  живі,  серця  їх  ждуть.

Мовчанням  можна  так  кричати,
Його  почує  увесь  світ.
А,  може,  все  -  таки  мовчати,
Коли  у  серці  пустоцвіт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806788
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Валентина Ланевич

І знову в бій

І  знову  в  бій,  у  котре  і  у  соте,
Спадає  втома  в  ненависті  з  пліч.
Ще  скільки  маємо  терпіти?  Доти,
Допоки  ворог  кинеться  врозтіч.

А  пороху  нам  вистачить,  наснаги,
Не  думайте,  що  слабкість  у  руках.
Вже  стільки  за  роки  напились  спраги,
Давно  підвладний  нашій  волі  страх.

Із  кіптявою  піт  утремо  з  лоба,
Наперевіс  візьмемо  автомат.
Війна  за  мир  не  ницих  зайдів  злоба,
Ми  крок  у  крок  поставимо  вам  мат.

16.09.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806859
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Ганна Верес

Колише нічка зорі

Колише  нічка  зорі  на  крилі
І  сни  мережить  звечора  й  до  ранку.
Це  час  не  одного  з  тисячоліть
Так  обіймає  ніжно  землю-бранку.

Ця  зоряна  краса,  мов  диво  з  див,
На  полотні  нічному,  ледь  імлистім,
А  інша  в  тихім  дзеркалі  води
Теж  розгубила  зоряне  намисто.

Під  ранок  роси  в  травах  зацвітуть
І  сонце  землю  подихом  зігріє,
Таку  барвисто-рідну  і  святу,
Тоді  й  душа  промінням  зазоріє.
28.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806861
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Андрій Л.

Солодкоголосі Когути

Як  сніжна  лавина  ідуть  кандидати,  
Сироватку  гоям  прокисшу  товчуть.
Співатимуть  дурникам  знову  кантати,
Як  коні  в  куточку  з  придурків  іржуть.

Круки  і  вороння  солодкоголосі,
Сховавши  в  ярмулку  опр.заний  ч.ен.  
Нахраписто  й  тупо  вилазять,  як  лосі,
Фронтмени  співочі,  артіст  і  спортсмен.

І  всьо  богхообр.ні…  -    жирні  пірати,  
Як  бджілоньки  шершні  пар.аті  гудуть.
Перевертні  в  сутінках,  не  розпізнати,
Нас  знову,  як  вчора  до  світла  ведуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806833
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Кохання переможна тяма

Полинули  у  вересневу  ніжність,  
В  етюд  осінній  світлої  любові.
Корони  сонячної  сяяв  німбик,
І  фарби  розливались  кольорові.

Вмлівало  листя  в  золоті  і  вохрі,
І  тріпотіло  крильцями  в  польоті.
В  серцях  зароджувався  теплий  вогник,
Росла  суміжність...дивний  легкий  дотик...

Осінній  поцілунок,  ледь  тремтячий...
Хоч  кажуть,  осінь  у  журбу  сповита,
Але  ж  кохання  переможна  тяма
Нас  спонукає  жити  і  творити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806836
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


гостя

…доки небо мовчить



Оминаєш  межу,  
де  молитва  тече,  наче  мантра.
Визріваєш  з  долонь.  Проростаєш  роменом.  В  руках
пломеніє  свіча  полинова  востаннє…  а  завтра
ти  прийдеш  сповідатись  мені
     по  гарячих  пісках.

Припадеш  до  колін
прохолодних…  очима  ослиці
розпізнаєш  небесних  гостей  крізь  прозору  блакить.
І  зупиниш  верблюдів  своїх  край  моєї  криниці,
…………………    доки  небо  мовчить


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806831
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


JuliaN

Спешите любить

Сложно  ль  поверить,  трудно  ль  простить...
Люди,  прошу  вас,  спешите  любить!
Если  любовь  в  вашем  сердце  живет  -
Делать  добро  Сам  Господь  призовет.
Любовь  -  всему  верит,  обиды  прощает.
Счастье  и  радость  в  ваш  дом  возвращает.
Не  делайте  больно  соседу  иль  брату,
Чтобы  за  зло  не  иметь  вам  расплату.
Не  судите  людей,  Любовь  ведь  не  судит.
Вдруг  вы́  приткнетесь  -  Бог  не  осудит.
Не  возвышайтесь,  а  будьте  слугою  -
Христос  дал  пример  Своей  жизнью  земною.
Если,  вдруг,  трудности  в  жизни  -  смиритесь
Перед  Всевышним  и  много  молитесь.
Не  раздражайтесь,  когда  нет  ответа,
Кто  лю́бит,  тому  Бог  пошлет  много  света.
Творите  добро  и  милость  творите  -
Вдовам  и  си́ротам  вы́  помогите.
Не  отверните  от  бедных  лица  -
В  ваших  глазах  пусть  увидят  Христа!
Лишь  со  Христом  можно  жизнь  так  прожить.
Люди,  прошу  вас,  спешите  любить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806094
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Nino27

Я так хотіла щоб любов…

[b][i][color="#559c45"]Я    так    хотіла    щоб    любов...
                                                                   Ти    знаєш.
Що,  розкажи    сьогодні    править    світом?
Час    невблаганний    швидко  так    минає.
Слідочки    губить    вже    в    тумані    літо.
Життя    ж    триває...
                                                         І    живу    бо    мушу,
А    коли    день    за    обрієм    зникає  -
Пташиним    співом    я    лікую    душу,
Яка    втікає    бо    тебе    шукає.
Чекання    і    думки...
                                                       І    вкотре  -  вечір.
Я    розмовляю    з  ним    немов    з    тобою.
І    знов,    і    знов    душа    планує    втечу...
І    все    це    називається    любов"ю.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 14.09.2018


Lana P.

ПОРА ОСІННЯ ЗОЛОТА…

Згадалося,  коли  писала  — 
Натхненно,  щиро,  як  могла,
Коли  в  обіймах  завмирала  —
Щаслива,  ніжна,  осяйна.

Роїлись  золотом  висоти 
На  кінчиках  листків,  пера  —
У  кожного  свої  чесноти. 
Багрянцем  вкрилася  гора.

І  вітерець  не  без  роботи  —
Цілує  осоки  вуста.
Душевні  зачепила  ноти
Пора  осіння  золота.   
11/09/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806406
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 14.09.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2018


Андрій Л.

До дня лісівника

Немає  професії  ближче  до  Бога,
До  кущика,  ягід,  трави.
Широка,  глибока  й  розлога,
І  ми  в  цій  роботі  волхви.    

Кущі  і  деревця  душею  лелієм,
Як  бджілки  готуєм  заміс.
Ведем  боротьбу  зі  злодієм,
Щоби  далі  радував,  ріс.

Як  корм,  для  пташини  затишок,
Хатина  дрозда,  солов’їв.
Ручай  хай  співає  опришок,
Хай  дме  прохолода  з  ставів.

Хай  тішить  той  спокій  мураху,
В  діброві  дзвенять  ручаї.
З  поваги  до  цінного  фаху,
Із  святом  вас  друзі  мої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806488
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Валентина Ланевич

Лоно сутності днесь

Кров  гаряча  розкриє  лоно  сутності  днесь,
Вуст  цнотливих  молитва  в  тілі  зойкне  вогнем.
Дух  покори  блаженний  вознесеться  у  ввись,
Фарб  яскравих  палітра  серце  вгонить  у  трем.

Віднайди  апеляцію  в  мороці  ночі,
Де  зневіра  душі  ще  четвертує  життя.
Що  кохання  тримає  у  щільному  скоччі,
Що  коротить  можливість  до  вершини  чуття.

Не  клянись,  не  терзайся  на  муку,  не  треба,
Зір  направ  ненароком  в  щирий  погляд  очей.
Що  побачиш  у  них,  хай  те  стане  край  неба,
Вірогідність  буття  в  звичнім  обході  речей.

09.09.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805999
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Ганна Верес

Цілителю

Буть  особливим  у  житті  непросто,
Коли  навколо  чорно-сірий  світ,
Коли  за  інших  ти  є  вищий  зростом,
І  відрізняється  від  інших  твій  політ,
Коли  на  землю  посланий  ти  Богом,
Є  носієм  і  мудрості,  й  добра,
Коли  душа  твоя  впилась  любов’ю
І  розумієш,  що  життя  –  не  гра,
Коли  ти  той,  без  кого  складно  людям,
І  особлива  місія  твоя,
І  милосердям  повні  твої  груди,
І  щедрістю  душа  твоя  буя,
Ти  є  цілитель,  а  таким  непросто,
Адже  стаєш  добра  ти  сіячем,
Ти  змінюєш  навколо  себе  простір,
Бо  ж  підставляєш  кожному  плече.
12.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806530
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Радомір

Тепер

чужі  його  руки,  чужі
і  очі  чужі,  і  мовчання
і  дотик  до  вій,  навіть  дихання
холодні,  пастельно-холодні

най  спомин  заскочить  тебе  уві  сні
секунди,  як  вибух  дощу  серед  спеки
ти  раптом  усе  зрозуміла  без  слів,
що  інколи  пристрасть…  вона  –  небезпека

коли  без  любові,  без  трепету  й  дива
проколює  серце  живе  навмання
але  певен,  що    справді  ти  щиро  любила
тепер  же  тебе  полюбив  щиро  я

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786877
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 14.09.2018


Чайківчанка

З ЮВІЛЕЄМ ЖОВТНЮ!

З  ЮВІЛЕЄМ  ТЕБЕ  ЖОВТНЮ!
Завітала,  княгиня  осінь  у  мій  сад,
на  моє  День  Народження  на  гостину,
ювілейні  свічі  запалив  зорепад...
час,  скликає  на  свято  друзів,  родину.
 На  білім  коні  приїхала  на  Покрову,
всяких  подарунків  привезла  повний  віз,
у  пишнім  розкішнім  наряді  святковім
 ніжить,  як  мати...  витирає  ,очі  від  сліз.
Ясним  блиском,  сяє  сузір'я  Терези,
золота  пора    запрошує  у  гості,
на  душі-  ще  літо  ,я  не  хочу  зими!
 самотність-дика  туга  ,ламає  кості.
О  пане  Жовтню,  налий  старого  вина!
та  заспівай,  пісню  для  серця  і    душі,
ти  вітре  ,неси  птаху  у  світи  вдаля...
де  нема  зими...    сяють  зорі  осяйні.
Вітає,  з  Днем  народження  !-Ангел  мене!
дзвенить,  мелодія  чарівна  ...відлуння...
усміхається  ,блакить  небо  голубе
Із  півстоліттям́́́,  вінчує  новолуння!.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806379
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Ганна Верес

Картина осені

Не  в  Божий  рай  прочинене  вікно  –
Де  голубих  ставків  лежать  лекала,
То  осінь  вишиває  полотно
Червоними  і  жовтими  нитками.

Гаї  в  мережках  піно-павутиннь,
Що  прилетіли  здалеку  з  вітрами…
Озер  долоні  і  небес  сатин…
Не  потребує  ця  картина  рами.

І  ліс  осінній  в  думі  непростій  :
Звірів-дітей  він  розгубить  не  хоче…
Далеко  ще  зима  і  сніговій,
Та  осінь  –  то  найкращий  в  світі  зодчий!
28.02.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806426
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Ніна Незламна

Ото вже забудько / з гумором /

Надворі  літечко,  ми  із  кумом  кайфуєм
Смачна  горілочка,  про  те  -  се  поворкуєм
Солодке  тістечко  -  вгощала,    жінка  поряд
Чи    бачу  погано?  Чи  здалось,  дивний  погляд.
-Та  нащо,  -    до  кума,  -  Варенички  в  макітрі
Закуска  смачніша.  А  в  нього  очі  хитрі…
Вкотре  налив    мені  та  й  став  пісню  заводить
Моя  дружина  все,  як  ота  пава  ходить….
У  келих  сметани,  кумові  підливає
Червона,як  той  рак,  до  нас  обох  моргає
А  вона  ж  красуня,  струнка,  пишненькі  груди
Хай  балакають,  про  неї  люди  повсюди
Знаю    любить,    мене  вкладе,  як  дитя  спати
Сама    до  півночі  смажить,  не  йде  до  хати
Вже  звечоріло  ісяють    зорі,    яскраві
Дружина,  гладить….Чую  слова  ласкаві
Це  в  ліжку  я  лежу…  Горілочка  стомила…
Труснув  головою,  лип,  де  ж  поділась  мила?
Не  видко  місяця,  не  можу  на  ноги  стать
Згадав  розмову,  тож  пішла  з  кумом  поливать
За  парканом  квіти,  городину  і  кущі
Вже  забудько,  нині  легше  стало  на  душі
Все  здалось  добре,  нехай  вдвох,  веселіше
Кум  же  молодше…    І  мені    поспати  ліпше…
Позникали  зорі….За  вікном  півень  співав
В  шовковистій  траві  …Кум  кумоньку  обіймав…
Ой,  чудова  нічка,  цілував  молодицю
Тож  лишень,  учора,  йшов  дощ,  змочив  землицю….

                                                                 07.07.2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806479
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Елена Марс

Я не буду писать о войне

Я  не  буду  писать  о  войне.  
Я  о  ней  только  косвенно  знаю.  
И  рассказывать  что-то  -  не  мне,  
Ведь  не  я...  между  адом  и  раем

Выживаю...  как  те,  кто  огонь
Ощущают  на  собственной  коже.  
Кто  -  телами  защитную  бронь...  
Для  меня  и  таких  же...  О,  Боже!  

Я  молиться  лишь  только  могу!  
Я  к  тебе  обращаюсь,  Всевышний!  
Коль  Заветы  Святые  не  лгут  -
Значит  ты  меня,  Господи,  слышишь!  

Защити  этих  смелых  солдат!  
Не  для  войн  матеря  их  рожали
И  не  ради  каких-то  наград,  
Орденов  и  посмертных  медалей!  

Чей-то  брат,  чей-то  муж  и  отец,  
Чей-то  сын,  чей-то  друг  и  любимый
Пусть  -  живым  возвратится...  Конец  
Положи  тем  смертям!    Кто  бы  ни  был

Тот  солдат,  он,  конечно,  -  за  жизнь!..
Кто  искал  бы  свиданий  со  смертью?..  
Только  души...  невидимо  -  ввысь  -
Слишком  рано,  в  войны  круговерти...  

Я  не  буду  писать  о  войне.  
Я  о  ней  только  косвенно  знаю.  
Но  не  менее  больно  и  мне
Знать,  что  кто-то  -  за  жизнь  умирает.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806469
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Владимир Зозуля

Взгляни на звёзды

[i]Одесса.  Полночь.  
Звёзды.  Звёзды.  Звёзды.
Смотрю  на  них.  
Мои  глаза  слепя’т.
Я  вспоминаю,  
Сердца  взглядом  острым,
Далёкий  мир.
Счастливого  себя.
Я  вижу  детство.  
Бабочек.  
Конфеты.
И  маму!..  
Мама…  
Звёздный  свет  над  ней…
Ах,  мама-мама,
Светлый  ангел,
Где  ты?..
Взгляни  на  звёзды.  
Вспомни  обо  мне.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806463
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ласкавої прелюдії часи

У  синь  очей  небесних  задивилась,
І  просо  мрій  теж  тягнеться  увись.
Ще  гріють  теплі  дні  -  осіннє  диво,
Стрімкий  політ  думок  в  життєвий  вир.

І  схоже  небо  всі  замки  відкрило,
Ласкавої  прелюдії  часи.
Ти  не  порань  мої  білясті  крила,
В  них  вільний  дух,  жіночність  із  роси.

І  ніжно  обійми  тендітність  серця,
І  зрозумій  закоханість  мою.
Для  мене  ти,  мов  загадковий  Всесвіт.
Під  небом  благодатним  я  стою.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806211
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Елена Марс

Свеча на столе (посвящение Б. Пастернаку)

Свеча  на  столе  пылает...  Дымок  -  ручьём...  
Он  стал  ей  в  чужие  чувства  -  проводником...  
Свеча  на  столе...  Припомнился  Пастернак...  
Как  будто  из  лет  далёких  позвал  маяк...  

Душа  улетела  в  лучшую  из  нирван...  
Поэзия  -  страсть!..  Желанный  её  дурман...  
И  чувствуешь...  будто  -  строки  горят  свечой!  
Как  будто  душа  поэта  поёт  струной!..  

Живая!..    А  мир  молчит.  И  молчит  луна.  
Мистический  взгляд,  но  голоса  лишена.
Господь  присудил  молчание  ей  и  ночь.
А  сердце,  в  любви,  молчание  гонит  прочь!  

Живое  -  всегда  поёт  о  своей  любви,  
Как  будто  Господь  диктует:  Пылай!  Живи!..  
Он  жив  -  и  сейчас,  зажжённый  вдали  маяк  -
Божественным  чувством,  
Божественный  
Пастернак...


Июнь  2018  г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806366
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Елена Марс

Молодость

Молодость...  Светлая,  будто  весна,  
Шумная,  где-то  крикливая!
Каждой  секундой  красива  она,  
Каждым  мгновеньем  -  счастливая!  

Мимо  по  лужам  бежит,  торопясь,  
Звонкая,  милая,  чистая!
Где-то  кружит  её  свадебный  вальс,  
В  такт,  с  пожелтевшими  листьями.

Где-то  на  лавочке,  в  парке,  тайком,  
Жарко  кипит  поцелуями.
Где-то  кому-то  поёт  под  окном,  
Ночками  звёздными  лунными.

Всё  умиляет:  застенчивость  слов,  
Розовость  щёк,  при  свиданиях;  
Глупые  строчки  наивных  стихов,  
Вечной  любви  обещания.

Время,  где  чувствуешь  -  ярче,  острей!  
Время  без  сумрака  прошлого.
Время,  где  столько  любви  и  страстей!  
Время,  где  больше  -  хорошего!

Столько  мечтаний,  красивых  надежд!
Жизнь  вокруг  этого  вертится!
Жаль...  но  всему  есть  какой-то  рубеж.
Шаг  -  и  в  объятиях  зрелости...

Всё  перемелется,  всё  улетит.
Даже  следа  не  останется.
Каждому  времени  -  строгий  лимит.
Вырастут  донизу  платьица...

Годы  украсят  виски  -  серебром,  
Грусть  и  печали  умножатся.
Спрячешь  слезу,  от  дождя,  под  зонтом.
Спрячешь  -  себя...  в  невозможности

Всю  эту  прелесть  вернуть,  хоть  на  час!  
Просьбы  такие  -  бессмысленны!  
...  Кружится  осени  жизненный  вальс,  
Годы  срываются  -  листьями...

Падают  под  ноги.  Их  не  вернуть.  
Нет  возвращения  в  прошлое.  
Молодость  светлая...  Жизненный  путь  -
Снегом  навек  запорошенный.  

...  Вот  она,  мимо,  по  лужам  бежит  -
Чья-то...  чужая  и  шумная!..  
...  Жаль.  Не  попросишь  у  Бога  в  кредит  
Счастья  былого  безумного.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806363
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Олекса Удайко

ТВОЇ ОЧІ – НАЧЕ РУЖІ

                                                                                                               [i]  [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]


[i][b][color="#024861"]Твої  очі  –  чорні  ружі:  і  духмяні,    й  колоритні  –
сутий    рай…
Твої  сльози  –  вільгі  роси:  чи  їх  втерти,  а  чи  пити  –
вибирай…

Твої  очі  –  мої  думи  про  прекрасне  і  високе  –
до  небес…
Твої  сльози,    мокрі  коси  –  мої  сили,  мої  соки
ремства  без.

Твої  очі  –  бистрі  ріки  життєдайні,  повноводні    -
часу  плин…
Твої  сльози    пить  не  в  змозі:    очі  спраглі  і  голодні  –
мій  полин…

Твої  очі  –  вільна  пісня  солов’їна,  жайворо́ва  –
в  душу  ллють
мої  сльози  –  майські  грози,  веселково-кольорові,
попри    лють.


Твої  очі  –  ціла  вічність:  ніжне  сонце,  мрійні  зорі,
небокрай…
Твої  сльози    –  тиха  осінь.    постріл  в  щастя,  та  не  в  горе...
Божий  рай![/color][/b]


9.09.2018[/i]
_________

Cвітлина  і...  ружі  в  палісаднику    -  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Наташа Марос

СТЕЖКИ…

А  як  тоді  сюрчали  цвіркуни  -
Луною  розливали  стоголосся,
Раділи  літу,  що  після  весни
Вже  забуяло  трав'яним  покосом...

Які  стежки  були  тоді  вузькі,
Ой,  що  то  -  літо,  леле,  що  то  -  літо...
А  десь  далеко  обізвався  кінь  -  
Хтось  толочив  ще  моложаве  жито...

Ховала  ніч  принади  неземні,
Гасила  в  серці  полум'я  ігристе,
А,  може,  то  наснилося  мені,
Та  ні...  було  ж  розсипане  намисто...

Була  ж  роса  під  ранок,  так,  була
І  сонце  розвінчало  сокровенне,
В  якому  я  тобою  ще  жила  -
Здалось  на  мить,  а,  може,  не  про  мене...

У  напівзабутті,  у  напівсні  -
Таки  то  я...  і  я...  таки  з  тобою
Ловила  вранці  зорі  осяйні
І  щедро  нарікала  їх  любов'ю...

Я  відпускати  не  хотіла  з  рук
Безмежне  щастя,  росами  умите,
Та  нас  вели  дорогами  розлук
Вузькі  стежки  столоченого  жита...

Якби  ж  на  мить,  хоч  на  єдину  мить,
На  подих  на  єдиний  повернутись  -
Зреклася  б  усього,  що  так  болить
Від  часу...  чи  солодкої  отрути...

             -                  -                  -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799414
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 11.09.2018


Nino27

Я вдячна, Ангеле, … прости…

[b][i][color="#5900ff"]Я    вдячна,  Ангеле    святий
За    це,  що    коли    важко    йти,
Коли    ламаються    мости,
В    важкі    хвилини    самоти  -
Я    не    одна,  бо    поруч    Ти.
             -            -            -          -
Я    знов    втомилася...І    Ти
сумуєш,  Ангеле,  прости...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772460
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 11.09.2018


Valentyna_S

Сорок сьомий

               Світлій  пам’яті  моєї  бабусі--вдови

Поникло  колосся  пшениці,
Сумлінням  втомившись  украй.
Уповні  снага  золотиться,
Віщує  багатий  врожай.

У  тихому  плесі  зажури
Постала  бабуся  в  імлі:
По  сніжних  іде  кучугурах,
Рятунок  шукає  в  землі.

Шопортяться  пальці  у  грудді,
Збирають  колосся  й,  мов  скарб,
Ховають  на  зболених  грудях,
Довіку  лишаючи  карб.

А  вдома  сирітство  убоге:
Маленькі  неситі  сини.
Одна  в  них  надія  на  Бога,
Й  на  зе́рно  чекають  вони.

Два  роки  минуло  відто́ді,
Як  врешті  скінчилась  війна.
Під  припічком  нишпорить  голод  —
Йому  не  завадить  вдова.

…Я  згадую  руку  безпалу
Бабусі  моєї,  вдови,
Що  символом  голоду  стала
І  жертвою  тої  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806300
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Шостацька Людмила

КРАСА КАРПАТ


Краса  Карпат  чарує  й  кличе:
«Залиш  нарешті  суєту!»
Збирає  там  Говерла  віче,
Свою  ділити  красоту.
У  соковитім  різнотрав’ї
Стоять  ялиці  на  посту.
Чарують  око  різнобарви,
Дзвенять  струмочки  тут,  як  тут.
Там  схил  крутий,  де  ходить  Довбуш.
Десь  причаївсь  господар  гір,
А  хмари  ходять,  ходять  довкруж
Й  руками  тягнуться  до  зір.
Трембіта  будить  струни  серця
Серед  цілющих  полонин.
Тут  небо  дивиться  в  люстерце,
Міняє  образ  часоплин.
Краса  Карпат  чарує  й  кличе,
До  неї  завше  будеш  йти,
То  –  храм  природи  мальовничий,
Де  глас  звучить  його  святий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806289
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Елена Марс

Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами

Вже  скоро  ця  осінь  нас  щедро  вгощатиме  зливами.
І  будуть  її  блискавиці  лякати  птахів...
А,  хочеш,  втечемо  із  міста  -  і  будем  щасливими!..  
Ми  будем  сміятись,  на  зло  їй,  в  один  з  вечорів!  

До  нитки  промокшу  зігрієш  своїми  обіймами
І  так,  як  колись,  зацілуєш  мене,  молоду,  
Десь  поміж  яскравими,  ніби  ця  осінь,  калинами,  
В  іще  не  оголенім,  ще  не  безлистім  саду.

А  потім,  усміхнені  й  втомлені,  в  затишку  нашому,  
У  домі,  в  який  свої  душі  вкладали  разом,  
За  чаєм,  ми  будемо  мріяти  -  вже  по-інакшому,  
Про  наше  майбутнє,  наповнене  нашим  теплом.

Ця  пристань  нова    незнайома  з  дощами  минулими.  
Іще  громовиці  осінні  не  били  в  шибки.
Ми  сяйво  кохання  у  спомини  наші  притулимо.
Нам  осінь  нових  кольорів  принесе  в  сторінки.

Ми  в  ній  розпочнемо  той  відлік,  де  суму  вчорашнього
Не  буде.  Позаду  залишимо  розпач  і  біль.  
Ми  вкрадемо  в  осені  соку  п'янкого  найкращого,  
Із  самих  п'янких  і  яскравих  її  божевіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Елена Марс

Релаксовий вечір

Релаксовий  вечір.  Релаксова  тиша.
Розкута  свідомість,  немов  уві  сні...  
Красу  вересневу,  подібну  до  віршів,  
Цей  вечір  сьогодні  дарує  мені...  

За  обрієм  -  сонце  вогнем  розлилося.  
Усе  пломеніє  -  і  ліс,  і  поля...  
Милує,  в  саду,  пташечок  стоголосся...  
І  справді  казкова  Волинська  земля...  

Притягує  погляд  дерев  різнобарвність,  
Де  жовто  -  зелене  злилось  з  бурштином.
Такі  краєвиди  для  серця  -  на  радість,  
Допоки  це  все  не  окутане  сном.  

Допоки  не  встигли  зірвати  вітриська
Осіннього  плаття,  на  пару  з  дощем,  
Релаксовий  вечір,  в  глибинці  волинській,  
У  теплих  обіймах  тримає  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806254
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Ганна Верес

Зустрілось літечко з осінньою добою

Зустрілось    літечко    з    осінньою    добою,
Щоб    вересню    вудила    передать,
А    та    відповіла    йому    любов’ю,
Зраділа    почуттям    отим    вода.
Городи    запишались    врожаями,
У    золоті    діброви    і    ліси,
Громи    стомились    –    більше    не    дрижали    –
Боялись    край    позбавити    краси…
9.08.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805967
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Леонід Луговий

Фото

Його  приклеїв  наш  комроти
Під  броньовим  перекриттям  -
Дівча  задумливе,  на  фото,
На  підвіконні,  з  котеням.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній,  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт,
В  очах  синеньких,  на  стіні,
Блистить  життя  німим  контрастом
Навпроти  смерті,  у  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи,
Вмостившись  з  котиком  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  вибулий  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Nino27

Та боюсь…це вже буду не я

[b][i][color="#8448b5"]Так    ніхто    не    любив...
Я    боюся    такого    кохання.
Якось    Бог    допустив,
Чи    послав    мені    випробування  -
Ти  ж    любове    єдина    моя!

Все    не    просто,    повір  -
Я    водночас    щаслива    й    не    дуже.
Душа  -    загнаний    звір
І    зі    мною    нітрішки    не    дружить,
Вже    не    знаю  -  це    я    чи    не    я.

І    ридає    душа,
Бо    не    вміє    тебе    не    любити.
Заховаю    в    віршах
Всі    тривоги    і    все    пережите
В    Бога    щастя    для    тебе    прошу.

Будь    щасливим!  Пробач,
Що  в    думках    і    у    снах    залишаю.
Час    неначе    палач,
Дні    летять    чи    так    просто  -  минають...
Можна,  в    серці    тебе    залишу?

Якщо    зникну  -  прости,
Буду    вчитись    тебе    не    любити.
Не    руйную    мости,
Хоч    хиткі,  ними    можна    ходити...
Про    одне    лиш    прошу  -  без    образ.

Найсвятішу    любов
Я    навіки    в    душі    заховаю.
І    молюсь,  знов  і    знов
Берегти    тебе,    Бога    благаю...
Ще    зустрінемось...може...не    раз.
           -          -          -          -        -        -
Та    боюсь...це    вже    буду    не    я.

[/color]




[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Краса осіння із відтінком смутку

Краса  осіння  із  відтінком  смутку,
Дерева  у  вогнястому  вбранні.
Зібравсь  сполоханий  у  серці  жмуток,
І  наче  дощ  шумить  про  щось  мені.

Удвох  ми  не  пірнали  в  щедру  осінь  
І  разом  по  дорозі  не  брели.
Між  нами  досі  тиша,  безголосся,
Хоч  в  небі  чути  лебединий  клик.

І  ти  не  пестив  ніжно  русі  коси,
Світанки  щастя  не  стрічали  ми.
А  поодинці  цілували  просинь,
Оцю  осінню  неповторну  мить.

Якби  ж  краса  вже  без  відтінку  смутку,
Дерева  у  пікантному  вбранні.
Так  хочеться  кохання  стиглий  жмуток.
Прошепочи  "люблю"  лише  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Елена Марс

Ціла зоряна ніч - моя

Тільки  музика,  ніч  і  я.
І  нічого  немає  більше.  
Спочиває  душа  моя,  
В  неймовірно  відвертій  тиші...  

Відчуття,  ніби  білий  світ
Щез  в  імлі  нічній...  Тільки  зорі
Мерехтять,  ніби  шлють  привіт,  
Десь  з  безодні  нічного  моря...  

Зорі  в  темряві,  як  любов,  -
Таємничі  і  сокровенні...  
Так  би  й  крикнула  в  ніч:  агов!..
Є  живий  ще  тут  хтось,  крім  мене?  

Є  тут  хто?  Чи  мене  одну
Залишили  на  цілім  світі?...
...  Все  живе  -  у  в  обіймах  сну...  
Тихо  так,  що  не  чути  й  вітру.

Ціла  зоряна  ніч  -  моя!
Може  в  долі  моїй  -  найліпша...  
Тільки  музика.  Зорі.  Я.  
І  нічого  не  треба  більше.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Елена Марс

Я люблю тебе

День  -  як  день,  як  і  всі  -  Господній,  
Хоч  і  втомлений,  не  на  жарт.  
Це  природньо,  цілком  природньо,  
Що  надвечір  пішов  азарт...  

Зранку  -  парубок  ясноокий,  
Повен  сили  і  метушні.  
Проти  ночі  -  стихають  кроки,  
Відлітаючи  в  далечінь.  

Ближче  ночі  пісні  пташині
Замовкають.  Так  само  й  я...  
В  невідому  мені  годину
Змовкне  пісня  в  мені  моя.  

Тільки  день  повернеться  знову,  
Повен  сили  і  метушні.  
І  пробудяться  в  час  ранковий,  
І  злетять  в  височінь  пісні!..

Це  природньо,  цілком  природньо,  
Як  народження,  так  і  смерть.  
І  людина,  і  день  -  Господня
Нескінченності  круговерть...  

Тому  й  маю  в  душі  надію,  
Що  душа  не  помре  в  мені.  
Хоч,  напевне,  що  не  зумію
Пригадати  свої  пісні.  

Може  пташкою  заспіваю,  
У  якийсь  із  Господніх  днів,  
Зазирнувши  до  цього  раю,  
До  пісенних  його  садів.  

І  зіллюся  з  його  піснями,  
Й  оспіваю  Господній  день!  
...  О,  життя  моє!    До  нестями  -
Кожним  словом  своїх  пісень  -

Я  люблю  тебе!  
Я  люблю  тебе!  
Я  люблю  в  тобі  -
Кожен  день!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804918
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2018


OlgaSydoruk

Осінь… Знову осінь…

Осінь…
Знову  осінь…  -
Стрімкий  часоплин…
Пломінь  заховався  в  китицях  калин…
Гучним  стоголоссям  білокрилий  клин
Відліта  нарешті  в  синю  далечінь…
Осінь…
Знову  осінь…  -
Смутком  пригорта…
Сонце  затуляє  хмарка  дощова…
Із  краплин  доріжка  в  зморщечку  тече…
Дякую,мій,Боже,щиро  -  за  усе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018


гостя

Грибні… дощі…



Відшелестіло  
Золотом  трави…
Відмерехтіло…  вирвалось  назовні…
Між  нами  білий  порох  ковили.
Хто  винен  з  нас,
   що  місяць  знову  вповні?

Стулило  брами,  
Вкинуло  ключі
В  озера  сині  так  безпомилково…
Ховаєш  очі  у  грибні  дощі.
Не  залишай  мені
     останнє  слово

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804827
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Елена Марс

Кохання… Таємниця незбагненна…

Кохання...  Таємниця  незбагненна...  
Гарніших  почуттів,  мабуть,  нема.  
Це  дійсно  неосяжна  теорема,  
Яка  хвилює  людство...  й  недарма...

Поріднена  з  весни  квітучим  дивом,  
Любов  -  зненацька  нас  бере  в  полон...  
Це  нібито  з  небес  раптова  злива,  
Холодна  злива,  в  сонячний  сезон.  

Це  щось,  чого  навмисне  не  чекаєш.  
Для  цього  не  плануєш  день  і  час.  
Але  й  дверей  на  ключ  не  замикаєш,  
Коли  іде,  непрохано,  до  нас...  

Даремно  зачинятись  від  тривоги,  
Яка  руйнує  стіни  і  замки.  
Любов,  коли  приходить  до  порогу,  
Змиває  перепони  і  роки.  

Такому  віроломству  є  причини...  
А  ще,  мабуть,  від  долі  не  втечеш...  
Чи  грішне  те  кохання,  чи  невинне  -
Закохана  душа  не  знає  меж!..

І  ти  летиш!..  У  небо,  чи  у  прірву...  
Кохання  не  планує  наперед...
Птахи  -  також,  коли  летять  у  вирій,  
Не  знають  -  чим  скінчиться  їхній  злет.  

Але  надій  ніхто  з  душі  не  вирве  -
Як  не  завадить...  зіткненню  планет..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804726
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018


М.С.

Сонце проснулось у хмарах.

Сонце  проснулось  у  хмарах,
Та  на  все  це  не  зважай.
Друзів  найкращі  вітання,
Тільки  приймати  встигай.

Хтось  із  них  прийде  сьогодні,
Більшість  усе  ж  відкладуть.
І  на  весільну  забаву,
Вже  у  суботу  прийдуть.

Прийдуть  Тобі  побажати,
Безлічі  радісних  днів.
Квіткою,  щоби  цвіла  Ти
І  усміхалась  усім.

Щічки  рум'янцем  горіли,
Бо  це  Здоров'я  все  знак.
Мрії  Твої,  щоб  здійснились,
Заздрити  міг,  щоб  усяк.

Ще  побажають  Достатку
І  Гараздів  повний  віз.
В  Злагоді,  Мирі,  Коханні,
Щоб  прожила  Ти  свій  Вік...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804671
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Валентина Рубан

ЛЮБОВ МОЯ


Л-юбо  так  спостерігати:
Ю-ні  серця  наші  –  в  такт.
Б-оженьку,  як  же  знати
О-сінь  це,  чи  зорепад?
В-истави  важливі  моменти-

М-узика  ,    аплодисменти.
О-вації…переполох.
Я  і  Ти.  Більш  нікого.  Ми  вдвох!

27.08.2018  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804602
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Тваринки схожі на хмаринки

Хмарка  в  небі  пропливає
І  тихенько  щось  співає,
Та  донизу  поглядає:
На  поля,  що  колосяться,
Зелен-трави  соковиті,
Соком  яблука  налиті,
І  на  тварин  на  неї  схожих.
Хто  відгадати  із  вас  може
Хто  там  пасеться  на  травичці,
Які  тварини?Звісно...(  Вівці).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804667
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2018


Владимир Зозуля

Белеет парус

Полсотни  лет  прошло…  немалый  срок…
Всё  изменилось…  всё  вокруг  другое…
А  парус  в  море  так  же  одинок,
И  внешне  неустойчив  под  волною.

И  непонятно  сразу  –  Что  и  Как,
Но  что-то  просит  чувства  и  движенья,  –
[i]И  белый  парус  –  как  вселенский  знак,
Как  вечный  символ  жизни  продолженья…
[/i]...
О,  внешнее,  легка  твоя  черта,
Ты  то,  что  и  рука,  и  время  рушат,
Но…  нерушимо  то,  чья  полнота
И  чувственность  затрагивают  душу.

Твои  ветра  стирают  внешний  след,  
Земное  время,  ты  не  бог  вселенной,
А  эта  глубина,  как  лунный  свет,
Всеневозвратна  и  всенеизменна.

Не  истинна,  быть  может,  но  чиста,  
А  потому  необходима  людям.
Да-да,  ты  слышишь,  время,  никогда
Той  глубины  у  чувства  не  убудет.  

И  это  вечно…  вечно,  будто  жизнь,
И  ни  к  чему  тоскливость  хронологий…

[i]Гляжу  на  море  –  вдаль,  на  небо  –  ввысь,
И  вижу  белый  парус  одинокий.[/i]


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795856
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 27.08.2018


Олекса Удайко

СТОЯЛА ЯБЛУНЬКА

           [i]Про  красоти  і  
           недоладності            
           природи...
           І  життя.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]

[i][b][color="#450870"]Стояла  яблунька…  І  заглядала  в  вікна,
щоб  хтось  бодай  поглянув  на  її  красу…
А  ми,  так  різні  всі  за  календарним  віком,
байдужечки  –  як  тінь  –  клепаємо  косу.

Стояла  яблунька…  Але  відчувши  літо,
відгукувалась  враз  на  всі  його  думки,
ми  ж  байдужіли  далі  –  не  одні  ж  на  світі!  –
плекали  в  темряві  нікчемні  маячки...

Стояла  яблунька…  І  сипала  плодами
в  надії,  що  оцінить  хтось  оте  добро,
а  ми  знічев’я    шту́рхали  дари  ногами,
аби  у  небуття  прискорити  свій  крок…  

Стояла  яблунька…    І  хукала  в  долоні:
її  душі,  напевне,  дошкуляв  мороз…
А  ми,  черстві,    в  теплі,  в  інформаційнім  лоні
вишукували  сенс…    у  віртуальних  роз*.

О,  Homo  sapiens  ти  наш!..  Поглянь  довкола:
як  ми,  сердешні,  живемо  без  тих  щедрот?!
Контентно  й  ситно…    
                                                                           Та  дари  Еола**
не  оминуть  й  тобі...  відміряний  горо́д!.

Стояла  яблуня.  
                                                   Й  молила  нас...  
                                                                                                       сльозами..[/color][/b].

22.08.2018[/i]

*До  речі,  яблуня,    за  існуючою  класифікацією,
   належить  також  до  родини  [i]Rosaceae[/i]
**В  грецькій  міфології  Еол  -  повелитель  вітрів.  
 Тут  –  як      символ  відповідальності  людини  за  
 зло,  скоєне  нею  супроти  її  власної  суті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Н-А-Д-І-Я

Тиша…Світанок крадеться несміло…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KBUwAvnmtCc[/youtube]


Тиша..  Світанок  крадеться  несміло.
Лагідне  літо  іще  на  порі.
Ніжні  принади  так  ллються  по  тілу,
Тільки  зітхають   чомусь  явори.

Знаю:  відчули,  що  осінь  в  дорозі.
Гляньте  на  небо  -  цвітуть  ще  шовки.
І  заспокойте  думки,  що  в  тривозі..
Осінь  торкнула  одні  лиш  ставки.

Тільки  вони  не  сумують..  повірте.
Ряска  -  це  тільки  прикраса  ставкам.
Їм  ще  не  шкодить  холодне  повітря.
Літнім  пробачуть  вони  помилкам..

Он  серед  ряски  квітує  латаття.
Наперекір   цьому  літу  й   вітрам.
Лілії  ніжні  вдягли  різні  платття...
Вдячна  за  спомин  далекий  я  вам.

Тиша  навколо..Краса  ще  вирує,
Осінь,  пробач..Не  твоя  ще  пора.
Літо  ще  трошки  хай  нас  почарує,
Хай  хазяйнує   по  нашим   дворах..


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804173
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 86

[b][color="#0d188f"]На  дрезине  я  поеду
В  лес  густой  -  к  шаману-деду.
Нашаманит  пусть  старухе
Парни  липли  чтоб,  как  мухи.

Мы  пошли  на  дискотеку
Полем,  дальше  через  реку..
Хоть  и  мокрый  был  подол,
Танцевали  рок-н-ролл.

Приезжает  милки  мамка,
Холодильник  –  отключил!
Не  то  будет  ночью  плямкать,
А  ты  слушай  и  молчи.

В  сундуке  храпит  Антон
Аж  трясется  крышка.
А  на  коечке  с  Петром
Его  жонка-пышка…

Я  вчера  перепугалась
До  сих  пор  в  горлянке  ком.
Дед  Макар  в  три    ходки  малость
Откатал  испуг  яйцом.

Мне  милашка  заявила
После  секса  в  п’ять  минут.
Не  подходит  ей  «грузило»
Не  касается  ко  дну.

Мы  с  миленком  целовались
Мол,  не  видно,  ночь  кругом
Лишь  тогда  разволновались,
Когда  муж  ворвался  в  дом!!

Что  такое  не  везет
И  как  с  этим  справиться?
Челюсть  вставил  дед  Федот,
А  бабке  не  нравится..

Повезло  мне  с  половинкой
Остальное  ерунда!!
День  с  Петром  и  три  дня  -  с  Минькой,
Оба  парня  хоть  куда!

С  парашютом  пригнул  Вася
Оскандалился  -  завал..
Три  часа  в  пруду  купался
Памперс  тщательно  стирал!

Я  нагнулась  в  огороде...
Жду  соседей-храбрецов.
Не  плоха  я  девка,  вроде,
И  сегодня  -  без  трусов!

Раньше  в  губы  целовали,
А  теперь  за  ушки.
Ну...  так  раньше  были  крали,
А  теперь  простушки...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804472
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


dashavsky

Яскраво горить свічка воскова .

[youtube]https://youtu.be/eoW4YjbQikU[/youtube]


Яскраво  горить  свічка  воскова  ,
Полум'яним  вогнем  палає.
Для  чого  в  світі  буває  війна,
Що  життя  людське    забирає?...

Мерехкотить  свічка  воскова,
Віск  повільно  додолу  стікає...
А  в  небесну  голубу  височінь,
Ще  одна  ясна  зірка  злітає...

І  високо  в  піднебесній  імлі,
Вона  буде  нам  вічно  сіяти,
Та    людям,  що  живуть  на  Землі,
Щасливого  мирного  неба  бажати.

Яскраво  горить  свічка  воскова,
Полум'яним  вогнем  палає.
Для  чого  в  світі  буває  війна,
Що  життя  людське  забирає?...

А  в  темному  небі  сяють  зірки,
І  ангели  поміж  ними  літають.
Тіла  в  землі  спочинок  знайшли,
А  душі  їх  для  нас  зорями  сяють.

Чому  люди  стали  такі  черстві,
І  милосерддя  в  серці  не  мають?
Жили  ми  роками  в  дружній  сім'ї,
А  тепер  один  одного  вбивають.

Яскраво  горить  свічка  воскова,
Полум'яним  вогнем  палає.
Для  чого  світі  буває  війна,
Що  життя  людське  забирає?...

Зупиніться!  Попрошу  усіх  вас.
І  один  до  одного  посміхніться.
То  ж  спеціально  розсварили  нас,
А  ви  на  брехню  цю  не  ведіться.

Яскраво  горить  свічка  воскова,
Полум'яним  вогнем  палає.
Для  чого  в  світі  буває  війна,          
Що  життя  людське  забирає?...







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804495
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я смакувала смаженим мигдалем

Я  смакувала  смаженим  мигдалем...
Горіхи  з  саду  -  розкіш  надто  щедра.  
І  небо  синє  вабило  перкалем,
І  сонце  розсипало  бризки  цедри.

А  ти  хотів,  щоб  бігла  я  на  зустріч
В  твої  міцні  обійми,  як  раніше.
Але  мовчить  чомусь  сердечний  зумер,
Десь  почуття  мої  сховались  в  нішу.

А  ми  були  щасливі  в  тім  романі.
Чи  зацвіте  тепер  мигдаль  квітучий?
Воскресне  світло,  а  чи  ніч  кажанна?
Чи  розрівняєш  ту  глибоку  кручу?

...Я  смакувала  смаженим  мигдалем...
Горіхи  з  саду  -  розкіш  надто  щедра.
Природна  ода  з  лона  пасторалі,
І  замість  кажана  -  пташиний  щебет.


(Світлини  мої.  Мигдаль  із  мого  саду.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804398
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Олеся Лісова

Освідчення мовчанням

Прийди  і  обійми  мене  без  слів.
Доки  не  пізно…Просто  обійми.
Мелодія  душі  –  це  дивний  спів
Кохання  не  дається  всім  взайми.

Обійми  без  лишніх  обіцянок.
—Не  зможеш  жить  без  мене,  не  кажи.
В  вічній  любові  не  клянися.  Наостанок
Від  балачок  цю  тишу  вбережи.

У  подиху  твоїм  я  розчинюся.
Очі  розкажуть  більше  ніж  слова.
За  чисте  і  святе  завжди  молюся,
Освідчення  мовчанням  теж  бува.

Хто  перед  ким,  і  в  чому  винуватий
Помовчимо  і  чесно,  і  відверто.
Щоби  серця  не  закривали  грати
Бо  втративши  тебе  —  мені  померти.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804444
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Елена Марс

От счастья, неожиданно, заплакать

Рассвет  объят  туманом...  Молоко
Парное  разлилось,  на  горизонте...
У  вод  озёрных  -  тут,  недалеко,
Журавлики  о  новом  дне  трезвонят...

В  саду  уже  проснулись  воробьи
И  тут  же  в  спор  вступили  мелодичный.  
О,  чудо!  Под  орехом  вырос  гриб!  
Красавец!  Королевское  величие!  

А  где-то  там,  в  малиннике  густом,  
Зевает  сонный  ветер,  еле  слышно...  
Такая  красота  царит  кругом!..
Спасибо  за  неё  тебе,  Всевышний!  

За  этот  мир,    придуманный  тобой,  
Где  столько  волшебства  мне  дарит  лето!  
За  то,  что  сердце  чувствует  любовь,  
Сливаясь  с  жизнью  нового  рассвета.  

Такая  блажь!..    Гулять  бы  и  гулять,  
В  тиши  босой,  вдыхая  запах  мяты...  
И  в  сердце  ощущая  благодать  -
От  счастья,  неожиданно,  заплакать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804543
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Елена Марс

Яблоки рассыпаны в саду

Яблоки  рассыпаны  в  саду,  
Алые  -  как  солнце  на  закате.  
Август  робко  прячет  наготу,  
В  травах  не  покошенных  примятых,  
Вымытых  заботливо  росой,  
Свежих,  будто  утра  дождевые!  
В  сад,  проснувшись,  я  иду  босой...  
Где  вы,  мои  солнца  наливные?  
Как  бы  вы  ни  кутались  в  траве  -
Спрячешь  ли  от  глаз  такую  алость?..  
Ах,  какая  яркость!  Вот  и  ветвь,  
Кажется...  над  вами  посмеялась...
Зря  ли  разродилась?..  Зря  ли  я  
Так  хотела  мякоти  медовой?..  
Спелость  лета  алая  моя,  
Маленькие  солнца  -  на  ладонях...

Август,  на  прощанье,  дарит  мне
Сладость  убегающего  лета...  
Я  ему  -  души  своей,  взамен,  
Строки,  переполненные  светом.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804540
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Н-А-Д-І-Я

З думкою про тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wMNdIl0E49k[/youtube]

З  думкою  про  тебе,   я ступаю  в  осінь.
Попрошу  у  неба:  не  лий  сльози.  Досить!
Будь  для  нас  шовкова,  довготерпелива,
Будь  іще  зразкова,  тільки  не  плаксива.

Ще  навчи  прощати  так,  як  Бог  прощав
Гріх  когось  карати, так  ВІН  нам  казав.
Я  спитаю  в  тебе,  як  жити  без  болю?
Це  в  житті  так  треба...  Ми  ж   жінки  з  тобою.

Треба  все  це  знати,  хоч  немало  літ.
Научи  літати,  взнати  дивосвіт.
Розкажи,  як  жінці,  чого  часто  плачеш?
Хто  твої  обранці?    Ти  ж  сильна,  неначе.

Ми  тобі  віддячим,  ніжністю  в  стосунках,
А  любов   гаряча,   буде  подарунком.
Тільки  не  лий  сльози  на  серця  гарячі,
Бо  любить  ще  в  змозі.Суть  життя  в  цім,  наче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804017
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Елена Марс

Панна

Чому  така  вродлива  мила  панна
Засмучена  сидить...  на  самоті?  
Які  вона  в  душі  ховає  рани,  
Яких  турбот  пізнала  у  житті?..  

Про  що  ж  таке  сумують  сірі  очі?..  
Прозорий  погляд  -  ніби  в  нікуди.  
Які  гріхи  у  доленьці  жіночій?  
В  скількох  серцях  залишила  сліди?..  

Вродливісь  -  як  у  мавки  лісової!  
Можливо,  хтось  чаклункою  назвав,  
Пізнавши  біль  від  панни  рокової,  
Яку  так  безнадійно  покохав.

Яскравій,  і  такій  красивій,  жінці,
Здавалося  б,  радіти  -  сто  причин!..  
О,  де  він,  люба,  твій  щасливий  лицар,  
Закоханий,  найкращий  із  мужчин?  

Такій,  як  ти,  подібної  до  квітів  -
Стелити  тими  квітами  стежки!..  
А  ти  одна  самісінька  на  світі,  
Немає  поруч  сильної  руки.  

Зірки  зривають  з  неба  -  не  для  тебе
І  кидають  під  ноги  -  не  тобі.  
...  Якби  ж  то  знати:  що  мужчинам  треба,  
Якщо  така  краса  сидить  в  журбі.  

А  ти?..    Про  що  мольби  злітають  в  Небо?..  
Яких  жадаєш  радощів  собі?.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804053
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Елена Марс

Той час, такий чужий і незнайомий

Хотіла  б  я  потрапити  в  майбутнє,  
Пізнати    -  як  змінився  білий  світ.  
Ніхто  б  не  знав,    що  я  у  нім  присутня,  
Та  й  хто  б  чекав  з  минулого  привіт...  

Я  б  вулицями,  рідними  до  болю,  
Блукала  непомітною,  мов  тінь.  
Можливо,  ті  ж  каштани  і  тополі
Залишаться  крізь  кілька  поколінь...  

Пташиною  б  сіренькою  присіла
На  гілочці  розквітлої  весни.  
Вдихаючи  той  цвіт  бентежний  білий,  
Полинула  б  -  в  свої  минулі  сни...  

Я  б  знов  про  біль  і  щастя  заспівала,  
Які  у  віршах  вилила  душа.  
Хоч  знаю,    що  тебе  б  не  відшукала
В  чужому  світі,  мій  красивий  шал...  

Згадавши  все,    що  випало  на  долю,  
Вдивляючись  в  нових  мені  людей  -
Напевне  б  не  відчула  того  болю,  
Який  би  пригорнула  до  грудей.  

Той  час,  такий  чужий  і  незнайомий,  
Мене  б  любов'ю  більше  не  зустрів.  
Даремний  той  політ  у  невідоме,  
Де  ти  не  закохаєшся  в  мій  спів...  

Без  тебе  світ,  в  якім  тебе  немає  -
Холодний,  для  пісенної  душі.  
Для  чого  мені  світ  чужого  раю,  
Де  серце  не  зігріють  спориші.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803767
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Процак Наталя

На крилах Комети…

Твої  руки  і  вигини  ніжних  долонь,  твої  очі
Незабутньо-сумні,  теплі  погляди  гріють  мене
І  упаде  в  росу  біле  сяйво  від  зір  неохоче
Оминаючи  вікна  мої  й  всю  мене  омине

Місяць  тихо  гукне  за  собою  у  слід  де  планети
Нероздільні  сузір'я,  що  створять  дорогу  тобі
Забери  мене,  Принце,  з  собою  на  крилах  комети
Назавжди  від  усіх  не  лишай  погасати  в  журбі

Не  віддай  не  впусти  і  залиш  всю  собі  до  останку
Заховай  від  людей,  що  від  заздрості  мертві  в  душі
Хай  і  зникну  з  землі,  як  зникають  вчорашні  світанки
Краще  вже  розчинитися  біллю  в  твоєму  вірші

Ти  мені  не  чужий,  але  все  ж  недосяжно-далекий
Наче  зірка  у  небі  незнаних  галактик  й  світів
Я  мов  гілка  суха,  що  вмирає  в  пустелі    від  спеки
Лиш  жеврію  в  омані  чиїхось  невдалих  життів

Коли  вернешся  знову  до  мене,  прошу  не  забути
Залишити  прочинені  вікна  в  країну  комет
Бо  не  хочу  шукати  у  вчинках  своїх  я  спокути
Вибираю  для  себе  навік  безкінечності  лет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803710
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 20.08.2018


ЮНата

Найріднішому…


ТВІЙ  ЮВІЛЕЙ  ЗНАЧНИЙ  НАСПРАВДІ.
ПРО  НЬОГО  КАЖУТЬ  –  «ЗОЛОТИЙ»
ТА  В  ОЧІ  ПОДИВИТИСЬ  ПРАВДІ,
ТО  ВІК  ЦЕ  ЗОВСІМ  МОЛОДИЙ!

АЛЕ  ПРОЙШЛИ  МИ  ВЖЕ  БАГАТО  –
І  РАДІСТЬ,  І  ТРИВОЖНІ  СНИ.
ПЕРЕПЛІТАЛИСЬ  БУДНІ  Й  СВЯТА
З  ПОСТІЙНИМ  ПРАГНЕННЯМ  ВЕСНИ…

МИ  ЙШЛИ  ЗА  РУКИ,  ЗАВЖДИ  ПОРУЧ,
КРІЗЬ  БОЛЕМ  СКРОПЛЕНІ    РОКИ…
НАВІТЬ  КОЛИ  І  НЕ  ГОВОРИШ,
ТВОЇ  ЧИТАЮ  Я  ДУМКИ.

ІЗ  НАПІВПОГЛЯДУ  І  СЛОВА,
ІЗ  ВИРАЗУ  ТВОЇХ  ОЧЕЙ
Я  ПЕРЕКОНУЮСЯ  ЗНОВУ,
ЩО  ЩЕ  НЕМАЛО  Є  ІДЕЙ.

ТВОЯ  ТЕРПЛЯЧА  ПРАЦЬОВИТІСТЬ
І  НЕАБИЯКІ  ЗНАННЯ  –
ЦЕ  ДІЙСНО  ДАР,  ТАЛАНОВИТІСТЬ  –
ВСЕ  ДО  ЛАДУ,  НЕ  НАВМАННЯ.

ТИ  ВСЕ  ВИВЧАЄШ  СКУРПУЛЬОЗНО,
І  НЕ  ЗЛЯКАЄ  НОВИЙ  СТАРТ…
ДО  ВСЬОГО  СТАВИШСЯ  СЕРЙОЗНО,
ТОМУ  Є  ЗАВЖДИ  РЕЗУЛЬТАТ.

ДІВЧАТКАМ  НАШИМ  ТИ    -  ОПОРА,
НАДІЙНИЙ  ДРУГ  І  ЗАХИСНИК.
ТАК  БУДЕ    ЗАВТРА  Й  БУЛО  ВЧОРА  –
ПОРАДНИК,    БАТЬКО,  ПОМІЧНИК.

ТОБІ  Я  ХОЧУ  ПОБАЖАТИ
ПОБІЛЬШЕ  РАДОСТІ  В  ЖИТТІ!
НАВЧИСЯ  ВЖЕ  ВІДПОЧИВАТИ,
ЛОВИТИ    МИТІ    ЗОЛОТІ.

В  ДУШІ  –  НЕ  ТЛІННЯ,  А  ГОРІННЯ,
А  В  ТІЛІ,  ЩОБ  ЗДОРОВИЙ  ДУХ.
ЩОБ  ЩИРО  ПРАГНУВ  ТИ  СПАСІННЯ,
ХАЙ  БОГ  БОРОНИТЬ  ВІД  НЕДУГ.

І  ХАЙ  ЩАСЛИВА  ЦЯ  ПОДІЯ
ТВІЙ  ВІК  ЩЕ  НАВПІЛ  РОЗІБ’Є…
Я  БОГУ  ДЯКУЮ  Й  РАДІЮ,
ЩО  ТИ  В  ЖИТТІ  У  МЕНЕ  Є!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802474
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Елена Марс

Ещё одно лето

Вот  и  август,  прощаясь  со  мной,  
Растворится  в  дали  бирюзовой...  
Только  сердце  ещё  не  готово
Повстречаться  с  осенней  порой.
В  этом  царстве  холодных  дождей
Неуютно  мне,    зябко,    уныло.  
Разрушительна  осени  сила,  
Для  души  вдохновенной  моей.  
Мне  не  в  радость  осенняя  хмарь.  
Мне  грустна  красота  листопада,  
Будто  злобное  что-то  во  взгляде  
Медной  стервы!..  Кладёт  на  алтарь
И  сжигает  листву  на  костре  -
Словно  годы!..  Кратчают  рассветы...
Разлетается  пепельным  ветром,  
Умирая  на  смертном  одре,
Бренной  жизни  
ещё  одно  
лето...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Любов Вишневецька

Осенний бал

Вечер  тихий  под  окошком...  
А  в  душе...  шелками  грусть.  
-  Помашу  заре  ладошкой...
Все  проходит...  -  Ну  и  пусть!

Вспыхнет  новая  картина...
Чувств  невиданный  салют...
-  Грусть...  души  моей  рутину...
Мысли  вихрем  унесут.

Звездный  шепот  в  поднебесье
Вдруг  разбудит  соловья.
Он  зальет  округу  песней...
-  Чтобы  души  нам  объять!

Вечера...  мои  иллюзии...
Приукрасит  птиц  вокал.
-  Я  с  мечтой  в  красивом  блюзе
закружусь!..    Осенний  бал...

                                                             16.08.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803381
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТАЄМО


                                     /Пам’яті  Андрія  Кузьменко/
Сумуємо…А,  як  не  сумувати?
На  півдорозі  зупинив  свій  хід.
Тебе  довічно  мають  цитувати
Так,  ніби  твій  продовжено  політ.
Тебе  немає,  я  у  це  не  вірю!
Я  поряд  чую  слова  твого  дзвін
Такі,  як  ти  –  літають  лиш  у  вирій,
Такі,  як  ти  –  долають  товщу  стін.
Таких,  як  ти  сама  іржа  боїться.
І  слово  правди  чисте,  мов  кришталь.
І  є  в  тобі  промінчики  провидця,
Безсмертна  думка  –  справжня  вертикаль!
Не  замовкай,  наш  рупоре  епохи,  
В  серцях,  у  душах  і  в  ясних  умах!
Допоки  ще  навкруг  чортополохи  –
Жива  Вітчизна  в  люблячих  синах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803420
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


OlgaSydoruk

Я сыграю тебе сарабанду…

На  укрытой  маркизой  веранде,
Ночь  прохладой  коснётся  груди...
Я  сыграю  тебе  сарабанду…
На  огонь  прилетят  мотыльки…
На  невидимой  параллели,
Где  печали  разводят  мосты,
Ты  полюбишь  мои  акварели  -
Из  пурпуровой  наготы…
Незабвенную  сарабанду…
И  гламурные  строки  богинь…
В  голубые  колосья  лаванды
Кто-то  вылил  небесную  синь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Окрилена

Колами

Одного  
серпневого
вечора,
як  сонце  
розсиплеться  
хною
Я  стану  
навмисне  
не  ґречною,
мов  пензликом,  
буду  рукою
виводити  
знаки  мережані
на  спину  Твою  
і  рамена
і  колами,  
ледь  обережними
насмілюся  
на  нескінченне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 16.08.2018


dashavsky

Давай вип'ємо по сто грам.

Давай  вип'ємо  ,  сусіде,    по  сто  грам
І  справи  світові    порозгрібаєм.
Та,  давай  повторимо!  Ще  раз!...  По  сто  грам...
Поки  воленьку    з  тобою  ще  маєм.

Ти,  наливай,  поки    жінок  не  має.
Поки  кожний,  як  царь,  щось  ще    вирішає...
Тільки  поглянь,  що  там  у  нас,  у  дворі,
Чи,  бува,  автобус  з  ними  не  під'їзджає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801545
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Олеся Лісова

Не щезай

Не  щезай…Не  щезай  розрадо,
Не  згубися  в  людській  юрбі.
Тихе  сяйво,  життя  принадо
З  мого  серця  прошу:    —  Не  йди…

Дай  напитися  в  спраглу  днину
Із  глибоких  джерел  води.
Я  розквітну  у  диво  –  жоржину
Лише  трішки  цього  підожди.

Дай  ступити  у  роси  -  краплини
Щойно  скошеної  трави.
Тонку  нитку  щастя  –  перлини
Я  благаю:  —  Не  рви,  не  рви…

Не  спіймаєш  всі  миті  втрачені
Згасне  ватра,  залишить  тлін.
Стрінем  порізнь  ніччю  призначений
Посаг  ранку  —  зорі  кармін.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801176
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 16.08.2018


Олена Жежук

Під липою

Цвіте  край  поля  липа    лебедино,
Отак  недільно,  мов  святковий  день.
Спочинь  отам,  утомлена  людино,
Наслухайся  бджолиних  одкровень.

Хай  стелять  трави,  укриває  небо…
А  душу  заколихують  жита.
У  мить  таку  тобі  ніщо  не  треба,
У  мить  таку  –  ти  Всесвіту  дитя.

І  ти  пізнаєш  істину  прозріння,
Як    зримий  дощ  одплачеться  душа.
Під  липою  знайдеш  своє  коріння,
Ковтнеш    із  первозданного    ковша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Валентина Мала

ЛЮБЛЮ СЕЛО, ТАМ ВСЕ НЕ ТАК

[color="#8000ff"][i][b]
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше,  зорі  низько...
Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  он  біжить  мале  дівчисько…

Собаки  гавкають,  чудні,
І  кури  бігають  в  городі,
І  дні  біжать  там  не  нудні,
Бо  розчиняєшся  в  природі…

Бабусю  бачу  й  дідуся  ,
І  яблуневий  сад  квітучий,
Ось  гусочка  манірна  вся,
А  он  трояндочки  пахучі…

Вдихаю  кисень  в  повен  рот
І  насолоджуюсь,  радію!
Навколо  хати  –  рій  щедрот!
Дивлюсь  на  все  і  серце  мліє…

Стоїть  хатина  й  досі  там,
Родина  брата  проживає,
Осанна  всім  отим  літам!
Які  коріння  наше  знають.

Я  приїжджаю  знов  сюди,
Везу  з  собою  і  онуку,
До  хати,  саду,  до  води,
Щоби  почути  рідні  звуки…

Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  ось  біжить  мале  дівчисько,
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше  й  зорі  низько!!!

     16.07.2018р.
/  на  фото  авторка  в  селі  Олександрівка  ,2014р.  /
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.08.2018


Процак Наталя

Коли цей Місяць засне…

Коли  під  Місяцем  напишеш  мені  листа
Я  чекатиму  сама  на  самоті  із  самотою
Засмучена  холодними  людьми,втомлена  собою
Побудь  зі  мною  хоч  теплотою...

Коли  під  зорями  відчиниш  мені  двері  до  раю
Крізь  стіну  сіро-синіх  дощів  де  нікого  не  знаю
Окрім  тебе  одного...згоряю...

І  можливо  десь-колись  проспівай  мені  пісню  сумну
Мій  поете  без  імені,  Принце,  опираючись  сну
Ні  не  зімкну  очей,  я  присягну...

Коли  Місяць  помре  він  засне  не  чикаючи  ранку
Його  тисячна  смерть  у  туманному  сірому  замку
Не  потішить  мене  ночі-бранку...

Там  де  світ  помирає,  завмирають  вуста
Не  заплачу!Ні  я  ж  плачу,  Принце  мій,і  заклинаю
Пусті  дні,що  на  черзі  за  ранком  спішать,їх  без  краю
Полюби  мене...й  я  покохаю...

....і  в  холодному  диханні  тихого  ранку-  одна...
Задихається  сонце,  вмирає  остання  зоря...
                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803238
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

О чувствах так много написано

О  чувствах  так  так  много  написано!..  
Вся  жизнь  в  откровенных  стихах!..  
Но  время,  опавшими  листьями,  
Истлеет...  И  в  чьих-то  руках
Чужая  судьба  прочитается,  
Откроются  тайны  души...  
...  Весенняя  жизнь  
возвращается,  
Но  всё  это  -  
...  новая  
жизнь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803189
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

Где-то небо рыдало весь вечер

Где-то  небо  рыдало  весь  вечер.  
Кто-то  грусть  укрывая  зонтом
Сам  себе,    молчаливо,  перечил,  
Не  давая  душе  нагишом
Станцевать,  в  этот  миг,  откровенно,  
О  любви  запоздалой  своей,
Растревожевшей  душу  и  вены.  
И  жалей  ты  себя,    не  жалей...  

И  никто,  никогда,    в  этом  мире,  
Безразличному  к  доле  чужой,  
Не  открыл  бы  тропу  к  перемирью,  
Где  б  поладили  разум  с  душой.  
Только  ливень,  союзник  холодный,  
Человеческим  тёплым  слезам
Создавал,  так  удачно,  погоду,  
Будто  тайну  делил  пополам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803190
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Наташа Марос

ВОРОВАННОЕ…

А  ты  приходишь  раз  в  полгода,  раз  в  полгода,
Пиджак  -  с  плеча  и  вдруг  меняется  погода...

На  небе  солнышко  опять,  где  были  тучи,
Хоть  раз  в  полгода  -  вариант  не  самый  лучший...

И    точно  так  же  -  раз  в  полгода  в  старом  сквере,
Твоя  жена  опять  в  пропажу  не  поверит...

И  будет  знать,  но  будет  думать  всё  иначе  -
Ты  умудрился  нас  обеих  озадачить...

Ну  почему  так  хороши  минуты  встречи,
Что  не  один-другой  перечеркнули  вечер...

А  ночью  мне  и  ей  ворованное  снится,
Но  ты  спокоен...  ты  летаешь  вольной  птицей...

                         -                        -                        -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803058
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

Так бывает

Не  пугайся,    когда  умолкает
Эта  птица,    которую  любишь.  
У  неё  ведь  судьба  непростая,  
Но  за  это  её  не  осудишь.  

Так  бывает,    когда  не  поётся.
Так  бывает  -  в  дождливые  будни,  
Коль  за  тучами  прячется  солнце.  
Только  всё  ещё,    всё  ещё  будет...  

Неожиданно...  Может  сегодня
Ты  услышишь  душевное  пенье.  
Переполнится  песнями  полдень
И  пробудится  в  сердце  волненье!..

Не  тревожься!    Она  встрепенётся!  
Просто  времени  дай  ей  немного...  
Ты  ведь  знаешь:  и  птицы,    и  солнце
Устают,    в  бесконечных  дорогах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803041
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

Судьбоносные тропы - красивые

Для  неё  этот  дом  на  окраине,  
Позабытого  Богом  села  -
Как  убежище  некое  тайное.  
С  ним  судьба  её  душу  свела.  
Там  уютно  и  веет  спокойствием.  
В  этом  доме  раздета  душа  -
Как  деревья,    раздетые  осенью.  
Так  свободно  в  тех  стенах  дышать!..  
Там  не  плачется  ей  о  потерянном,  
Там  не  ноет  душа  от  тоски,  
Ведь  судьбой  ещё  столько  отмеряно!..  
И  хотя  серебрятся  виски  -
Не  годами,    не  датами  в  паспорте
Исчисляется  возраст  души.  
Иногда  просто  хочется  спрятаться,  
Чтоб  душа  отдохнула  в  тиши...
Эта  пристань,  в  селе,  на  окраине  -
Это  то,    что  ей  нужно  порой.  
Там  закат  покоряет  признанием:
Сокровенному  нужен  покой.  
И  душа,  с  обновлёнными  силами,  
Молодеет  как  будто  бы  в  нём.  
Судьбоносные  тропы  -  красивые,  
Коль  её  привели  в  этот  дом.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803043
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Владимир Зозуля

Не будет

[b][i]Невозможно  все  это  понять:  
Почему  и  куда  все  уходит?..
Пустота  увлекает  меня,
В  бесконечном  кружа  хороводе...

Монотонная  дней  череда,
Безнадежны  в  ней  чувства  и  люди.
Без  возврата  уходят  туда.
Их  не  будет,  
                     Не  будет…
                                 Не  будет…[/i][/b]


                                 ...


[b]Безотчетно  проносятся  дни.
Безоглядно  уходят  года.  
Грустно  мне  от  того,  что  они
Не  вернутся  уже  никогда.

Никогда  не  вернутся  они.
Ничего  здесь  поделать  нельзя.
Как  песок,  просыпаются  дни,
Золотою  струею  скользя...

Так  слезинкой  стекает  вода.
(И  никто  её  вновь  не  нальёт).
Так  искринкой  сгорает  звезда.
(Догорит,  и  во  тьму  упадёт).

Так,  наверное,  чувствую  сам
Пустоты  этой  -  вечный  покой.
И  не  могут  искра  и  слеза
Ни  зажечь,  ни  наполнить  собой.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802983
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Владимир Зозуля

У Дніпрі вода, як воля

[i][b]У  Дніпрі  вода,  як  воля,
Хлюпа  в  очі,  в  серце…
Може,  то  вкраїнська  доля
Бризка  та  сміється…

Зараз  кине  пустувати
Тай  покличе:  –  Гойда!..

Хто  ти,  доле?  Ніжна  мати?  
А  чи  п’яна  хвойда?..

Чом  же  серце  не  радіє?
Чому  очі  плачуть?
Віра  де?  Любов?  Надія?
Як  не  було  наче.

Над  водою  берег  голий,
На-дніпровська  круча.  
Чорним  круком  –  білий  голуб,
Горем  –  неминучість.  

І  тече  сльозинка  в  горе  –
Легко  так  і  звично,
Як  тече  ріка  у  море,
А  минуще  –  в  вічне.[/i]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801885
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Елена Марс

Мабуть

Мабуть,  ніколи  у  житті,  
Душа  забути  не  зуміє
Отих  яскравих  почуттів,  
В  яких  вона  плекає  мрії...

Мабуть,  гріха  у  тім  нема,  
Коли  у  пам'яті  -  пустеля.  
Але,    хіба  не  гріх:  пітьма,  
Коли  душа  -  пуста  оселя?..  

Мабуть,  краса  душі  у  тім  -
Коли  найкраще  пам'ятає.  
Приємний,    затишний  той  дім  -
В  якому  світло  не  зникає.  

Мабуть,    ніколи  не  мине
Все  те,    що  в  серці  народилось.  
Кохай  мене...    Кохай  мене!  
Кохання  -  це  Небесна  милість

...мабуть.  Тобі  так  вірю  я  -
Як  вірю  всім  своїм  надіям!  
Закохана...    Навік  твоя,  
Яка,  мабуть,  любити  вміє...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802504
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ніна-Марія

Мамин рушник

З  полиці  мамин  я  рушник  дістану,
До  болю  рідний,  дорогий  мені.
Мов  знову  долю  нелегку  прогляну,  
Яку  лишила  ти  на  полотні.

Узорами-орлята  з  голубами,
Півонії,  мов  зірвані  в  саду.
Красу  творила,  мамо,  ти  руками,
Які  робили  все  так  до  ладу.

Хотіла  б  я  до  тебе  притулитись
Та  серце  лиш  стискає  гірко  щем…
Води  з  криниці  рідної  напитись,
З  нахиленим  над  нею  журавлем.

Між  нами  відстань  зміряна  роками.
Ти  так  далеко-там  на  небесах.
Але  любов,  що  виткана  нитками,
Довіку  буде  жити  поміж  нас.
 
Шануйте  матерів  своїх  ви,  діти,
Вони  -  є  найдорожчими  в  житті.
Лелійте  їх,  як  ранні  ніжні  квіти,
Слова  для  вас  хай  будуть  ці  святі!

Оновлено  05.08.2018р.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQaYpo8vNpmr2taPQIVKxAAqIN43zON3uIf0_jiO9r_TfzSwcoL[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801957
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Владимир Зозуля

Немилосердные

   Вчера  случайно  наткнулся  на  этот  фото  коллаж.
Это  Кристина  и  Кирочка  Жук,  погибшие
в  Горловке  при  обстреле.  Недавно
была  годовщина  их  смерти.  
 Они  просто
гуляли  в  парке...                                                                                  

                                                                         "[i][b]  Добрый  Боже,  прости  нам
                                                                                             Ту,  что  звали  Кристиной...
                                                                                             Ту,  что  Кирочкой  звали,
                                                                                             Ты  простишь  нам  едва  ли…[/b]"
[/i]
                                                                     
                                                                           …

[b]Видите?..
Угасает  Образ  Его  любви…
Слышите?..    
Умолкает:  –  Радуйся  и  живи…

Жизнь  –  это  только  проблеск
Наших  недолгих  чувств.
Жизнь  –  это  просто  отзвук  
Слова  из  божьих  уст.

То,  что  касалось  –  белым,  
Чёрной  природы  зла,
И  обретать  умело  
Ангельские  крыла,

Мы  превращаем  в  голем,  
В  глиняный  ком  души,
В  образ  войны  и  боли,  
Ненависти  и  лжи…

Что  ж,  вот  икона  смерти  –  [u]Мать  и  Её  Дитя[/u].
Будьте  немилосердны,  медные  лбы  крестя!  
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802531
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ліна Ланська

МЕНІ Б…

Мені  б  руки  ламати,  мені  б  голосить,
Тільки  хто  у  тім  винен?  -    сама.
У  веселки  скарбницю  проси    не  проси,
Сумовито  скидає:    НЕМА.

Скажеш,  грішна?..  та  звісно,  яка  там  стаття,
Як  посміла?  То  заборони.
Десь  за  осудом  зиркне  чиєсь  співчуття,  -  
Вкотре  палять  і  знов  без  вини.

За  наказом  кохати  не  буду  -  йду  геть!
Як  наказуєш  -  сам  розлюби.
Розливаю  солоних  дощів  круговерть,
Я  ж  бо  сильна?  якби  ж...

14.07.2015.
перекл.  2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802339
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2018


Олена Жежук

Ніжність

Я  ростила
         Ніжність  
                   на  плечі.
                             Все  чекала  
                                       пелюсток    
                                                   гортензії…

А  вона  
       розквітла  
                   уночі  
                             чуйними  
                                           рядочками  
                                                             Поезії…



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802288
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 08.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Гуляю, мов в садах Семіраміди

Гуляю,  мов  в  садах  Семіраміди,
Бо  ж  навкруги  серпнева  благодать:
Чарівність  сонця  із  відтінком  міді,
Червоні  в  глянці  яблука  горять.

Гуляю,  мов  в  садах  Семіраміди...
У  захваті  від  літньої  пори.
Хмарки  у  небі  -  білії  лебідки
Несуть  на  крилах  Божії  дари.

Гуляю,  мов  в  садах  Семіраміди...
Душі  і  серцю  любий  рідний  край.
Як  хочеться,  щоб  відступили  біди,
І  вічно  був  цей  український  рай.


(Фото  мої.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801682
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


OlgaSydoruk

Если рядом будешь ты…

На  шифоновых  одеждах
Шлейф  сигарный  донесу...
И  упрячу  нашу  нежность,
Если  в  строки  заверну…
Утону  -  в  том  океане:
В  бестелесных  облаках…
Этих  грешных  воздаяний
Не  желают  (просто  так)…
Чтобы  спрятать…  -  Безнадёжно:
Ни  снаружи,  ни  внутри…
Прочитают  чувства  -  кожей…
Если  рядом  будешь  ты…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801676
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


OlgaSydoruk

Девочка, запомни…

Девочка,  запомни:
Окончание  лета  -
Море  из  колючих
Ржавых  колосков…
Звёздные  караты  -
Голубого  цвета
На  кусочке  нашем
(Между  облаков)…
Девочка,а  помнишь  -
Параллели  лета?..
Полотном  дороги?..
Имя  -  городов?..
Девочка,  а  …шёпот
В  миг  рожденья  света?..
А  сначала  -  можешь?..
До,ре,ми,фа,соль…
Девочка,  мне  больно
Говорить  про  это…  -
Загорелся  красный  -
Перекрёстка  снов…
Но  ты  знай,наверно…
Я  не  жду  ответа…
Вечной  не  бывает  -
Грешная  любовь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801678
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Олена Жежук

Сонячне вино

                                           [i]Дякую  Окриленій  за  натхнення[/i]
                                           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800838

Коли  в  мої  очі  
впаде  срібна  нить  -
зіниць  твоїх
крапелька    світла.
У  серці,  мов  в  келиху,  
знов  забринить
Забута  
мелодія  
літа.

Неквапом  черлене  
із  сонця  вино
наллєш  мені  
щедро  по  вінця.
Відчую  зорею  себе...  
що  на  дно
упала  
твоєї  
криниці.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801599
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Ганна Верес

Не можу я

Не  можу  я  задніх  пасти,

Щось  кличе  туди,  де  горить.

Мій  статус  такий  –    і  баста…

Душа  за  тими  болить,

Хто  впав  тут,  переді  мною,

Лишившись  життєвих  сил.

На  себе  буваю  злою:

А  що,  коли  він  просив

Про  послугу,  ту,  останню,  

Що  тільки  одна  бува,

І  в  мозку  вже  зависають

Мої  й  не  мої  слова.

Тоді  я  себе  караю:

Чом  не  на  передовій,

Й  сіріє  картинка  раю:

Як  жити  його  вдові?


Не  можу  я  жить  в  комфорті,

Війни  де  нема  й  не  чуть,

Там  –  очі  в  дітей  голодні,

І  слізоньки  з  них  течуть.

А  матері  як  те  бачить,

Як  тухне  в  очах  життя

Дитини  її…  Й  пробачить

Тим,  став  хто  давно  сміттям?

Не  можу  іти-кульгавить,

Мовляв,  хтось  та  доведе,

Не  вмію  брехать-лукавить,

Тож  місце  моє  не  десь,    

А  там,  де  сьогодні  жарко,

Де  наш  опадає  цвіт…

І  моторошно,  і  жалко…

Чого  ще  чекає  світ?!..
14.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801484
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2018


Наталя Данилюк

На березі онтому…

Облиш  мене,  моя  буденна  втомо,  
І  не  приспи,  благаю,  не  приспи!..
Я  ще  десь  там  –  на  березі  онтому  –
Вслухаюся,  як  шурхотять  снопи.

Я  мало  не  до  пояса  деревам
І  зовсім  трішки  вища  од  вівса.
Я  –  крапелька  маленька  кришталева,
В  якій  відбилась  обрію  краса.

Я  –  стрілочка,  що  тупцяє  по  колу,
А  думаю,  що  облетіла  світ.
Я  від  грози  ховаюсь  у  стодолу
І  вірю:  духи  трав  іще  живі.

Вони  мене  у  сіні  заговорять,
Щоб  вберегти  від  лютих  громовиць.
Я  шлях  до  мрій  вимірюю  по  зорях
І  по  слідах  небесних  колісниць.

Там  все  іще  попереду.  О,  часе,
Який  же  ти  тягучий,  як  меди…
Хмарки  кумедні  скорчили  гримаси
І  ковзають  поверхнею  води.

А  я  камінчик  ки́даю  плескатий
І  пильно  вираховую  стрибки,
І  бачу,  як  ковчег  моєї  хати
Пливе  собі  у  травах  гомінких.

І,  ніби  віддаляється  від  мене,
Аж  зирк  –  а  то  вже  цяточка  мала!..
Між  нами  поле  довге  і  зелене,
А  я  гребу  руками,  без  весла.

І  все  ніяк  не  можу  наздогнати,
І  я  вже  інша  –  ніби  й  не  дитя.
Камінчик  знову  ки́даю  плескатий,
А  він  летить  –  летить  без  вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801409
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2018


Владимир Зозуля

Хопкинский вальс

https://gloria.tv/video/n4J2sAPBs9hM6qTsmJRbAVDDT


[b][i]Времени  было!  –  Песочница!
Сыпалось  время  вперёд.
(Ах,  как  вернуть  его  хочется
Только  вот  жизнь  не  даёт).

Время  оно  быстротечное,
Вмиг  –  утечёт,  как  вода.  
(И  только  в  Музыке  вечная
Длительность  –  вальсовый  такт).

Всё  в  этой  жизни  окончится,
Всё  этой  жизнью  уйдёт.
(Ах,  как  вернуть  её  хочется,
Только  вот  Бог  не  даёт).

Ну  и  какая  бы  разница?
Ну  и  чего  бы  мне  в  том?
(Может  быть,  что-то  останется.
Только  неведомо  что)…

Катится  влажная  бусинка…
Кружится  хопкинский  вальс…
Музыка…  вечная  Музыка.
Раньше,  потом  и  сейчас.

Музыка…  вечная  Музыка!
Бога?  Себя  ли  в  ней  жаль?
Музыка…  вечная  Музыка,
Радость  твоя  и  печаль

В  сердце  уже  не  вмещаются,
Словно  не  скрипка,  а  жизнь,
Плачет.  Навеки  прощается.
И…
Устремляется  ввысь![/i][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801422
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Любов Іванова

НОЧь - ХМЕЛЬНОЕ ВИНО

[b][i][color="#b113d1"]Эту  ночь  пронесла  я  с  собою  сквозь  годы
И  сейчас  на  закате    бушующих  лет...
Когда  память  бурлит,  как  весенние  воды,
Ах,  как  хочется  встретить  такой  же  рассвет..

Упиваться  губами,  как  спелой  малиной,
Слаще  меда  они  -  ты  тогда  говорил.
Той  загадочно-тайною  ноченькой  длинной
Ангел  счастье  и  нежность  нам  щедро  дарил.

А  к  рассвету  когда  солнце  лижет  туманы,
Тихо  утро  сквозь  тюль  заглянуло  в  окно.
Мы  лежали  с  тобой  негой  страстною  пьЯны.
Был  у  чувств  наших  привкус  -  хмельное  вино.

Улетели  давно  эти  годы,  как  птицы,
Вместе  с  ними  и  тот  наш  красивый  роман.
Почему  и  сейчас  продолжает  мне  снится
Ночь  хмельная  до  слез  и  молочный  туман...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800459
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Владимир Зозуля

Без страха

[i][b]Я  пройду  по  погосту,  без  страха  и  фобий,
По  колючим  кустам  у  забытых  могил,
И  спрошу,  в  тишине,  среди  мрачных  надгробий,
Для  кого  и  зачем,  я  родился  и  жил?..

Я  спрошу  вас,  немея  губами  своими,
Предстоящих  в  молчаньи,  моих  визави.
(Что  на  выцветших  фото  остались  живыми,
Миг  бегущего  времени  остановив).

Я  спрошу,  отчего  вы  так  быстро  устали,
Не-пытливостью  глаз,  не-касанием  рук?..
И  услышу,  сквозь  немость  вселенской  печали,
Прикоснувшейся  вечности  ласковый  звук.

И  с  надеждой  в  душе,  по  земному  случайной,  
Буду  вне́млить  я  звуку,  рожденному  вне…
И  быть  может,  какая-то  вечная  тайна,
В  этот  миг,  наконец-то,  откроется  мне.[/b]
[b][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800528
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Капелька

Опять взглянул на облака

Опять  взглянул  на  облака,
В  них  вдохновения  река.
Чудесны,  сказочны  всегда.
Они  не  лёд  и  не  вода.

Легко,  торжественно  летят
То  в  разнобой,  то  в  дружный  ряд.
То  задают  опять  вопрос,
Чтоб  мысленно  чуть-чуть  подрос.

Познай  природу  облаков,
Их  жизнь  ,  рожденье.  Где  их  кров?
Зачем  несутся  в  вышине?
"Не  босиком"  и  по  траве.

Есть  круглые  ,  квадратные,
То  просто  очень  странные.
Ступеньками,  полосками,
Какими  то  отмостками.

Красивыми  букетами,
Рекламными  буклетами.
То  словно  пух  и  поролон.
То  ваты  будто  бы  вагон.

Таинственны,  загадочны.
Из  дальних  сказок  радостных.
Всегда  ко  всем  приветливы.
Хоть  верьте,  хоть  не  верьте  вы...

Опять  взглянул  на  облака,
В  тетрадь  легла  ещё  строка
И  словно  мир  слегка  затих,
Из  строчек  вдруг  родился  стих.

                               Июль  2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799798
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Любові дикий хміль

Обвив  альтанку  дикий  хміль  в*юнкий,
Думкам  було  занадто  тісно.
Галопом  мчався  день,  мов  білий  кінь,
Не  вистачало  ніби  кисню.

І  думала  про  те,  чому  ж  втекла,
То  ж  каменем  упала  черствість
І  почуття  спотворила  на  злам.
Куди  ж  поділась  давня  чемність?

Коли  втікала  -  поглядом  обпік,
Не  зупинив  -  в  душі  колючість.
На  самоті  в  альтанці  -  млості  пік:
Любові  дикий  хміль  -  живучий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799655
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Любов Вишневецька

Навечно

Небо  дарит  свободу  дождю.
Солнце  позже  согреет  нам  души.
-  Знай,  любимый,  что  больше  не  жду!..
Не  ищу...  отговорки  лишь  слушать.

Я  запуталась...  Сладкий  дурман
легкой  дымкой  травил  наши  судьбы...
Сердце  чувствует  множество  ран.
Не  вздохну  теперь  полною  грудью...

Подарить  я  хотела  стихи...
Не  смогла...  -  Там  признание,  милый!
Спрячу  мысли  в  домашний  архив.
Такой  скрытный...  Такой  молчаливый...

Счастье  в  спешке  прошло  стороной.
Различаются  наши  маршруты...  
Все  закончилось  грустной  главой...
Но  душа  хранит  наши  минуты...

Пусть  одна  буду  в  звездах  парить!..
Пусть  печальную  встретит  Путь  Млечный.
-  Не  смогла  я  тебя  разлюбить!
Чувство  в  сердце,  любимый...  навечно.

                                                                                       22.07.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800309
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Ганна Верес

Хочеться у казку

Так  часто  хочеться  утрапити  у  казку,
Забувши  про  життя  суворий  ритм,
І  спраглими  губами  пити  ласку,
Вершину  не  одну  ще  підкорить!
Упитися  надією,  мов  дивом,
Ударить  лихом  об  землю:  доста!
Нелегко  жити  в  світі  цім  правдивим,
Та  кидатись  не  варто  із  моста,
Бо  стільки  ще  чекає  справ  на  мене,
І  кожна  потребує  ще  тепла.
Ділитиму  усім  по  повній  жмені,
Лиш  би  ріка  життя  іще  текла!

І  на  доріг  складному  перехресті,
Коли  я  ненароком  теж  спіткнусь,
Мене  хтось  теж  відважиться  підвести,
Та  поки  що  теплом  своїм  ділюсь!
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800314
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


dashavsky

Старий анекдот.

У  час  своєї  агрономічної  діяльності,
В  районі  члени    Партбюро  часто  засідали.
Щопонеділка,  керівників  та  спеціалістів,
На  виробничу  нараду  в  район  викликали,
І  ми  там  про    роботу  за  тиждень  звітували.

Ой  не  весело  в  той  час  тоді  нам  було.
Як  жартували:
-  Партбюро,  то  коли  зайшов  директор,
А  вийшло    звідти    лайно.  Або  навпаки...

Так  от  і  на  такому  засіданні  зоотехнік  питає:
-От  ми  тваринницьку  продукцію  виробляємо,
А  чому  в  магазині  ні  ковбас,  ні  масла  немаємо?
Де  то  є  молоко,  що  сільський  сектор  заготовляє?

В  наступний  понеділок  знов  Партбюро  засідає.
Агроном  Петро  встав  і  питання  присутнім  задав:
-  Я,  не  дивуюсь,  що  масла,  сала,  ковбаси  немає.
Та,  Бог  з  ним,    що  усе  це  невідомо,  де  і  як,  зникає,
Але  де  наш  головний  зоотехнік  Іван  пропав?



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800406
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Наташа Бруснікіна

В старій кав'ярні

Пам'ять  не  зітреш,  спогади  не  викинеш,
Та  ми  уже  давно  не  ті,
Те,  що  я  не  поряд,  врешті-решт  ти  звикнеш,
Життєві  повороти  круті...

І  в  один  із  ранків  морозно-непривітних,
Вдихаючи  кави  аромат,
Раптом  ти  відчуєш,  як  на  серці  світло,  -
Тісним  стане  простір  кімнат!

Так  життя  запустить  нові  обороти,
Поквапившись  назустріч  весні,
Ти  в  старій  кав'ярні  за  столиком  навпроти
Зустрінеш  чиїсь  очі  ясні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800410
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Н-А-Д-І-Я

Не вмира у пам*яті любов

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4
[/youtube]

Ти  мене  ніколи  не  забудеш.
Я  живу  постійно  у  думках.
Пам"ять  свою  спогадами  будиш,
Хоч  думки  тримаєш  на  замках.

Та  вони  не  терплять  оці  грати,
Вилітають  птицями  на  світ,
Ти  повір!  Не  хочуть  умирати,
І    тобі  не  втримать  їх  політ.

Чашка  кави  в  дощову  погоду,
І  думки  про  те,  що  не  зберіг,
Не  покращать  у  душі  негоду...
За  вікном  не  дощ  уже,  а  сніг.

Не  старайся  ти  спокійно  жити,
Бо  думки  обсядуть  знов  і  знов...
І  колись  ти  зможеш  зрозуміти,
Не    вмира  у  пам"яті  Любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800255
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Радомір

До тебе

я  не  повинен  знати,  що  турбує  твоє  серце,  та  я  волію
я  дихання  твоє  вкладаю  в  співи  арфи
прозрінням  стали  очі  і  все,  що  в  світі  є
твоїм  же  сміхом  заклинаю

не  відвернись,  сказавши,  що  ввостаннє
даруй  нове  життя,  криниця  у  пустелі
хто  має  силу  йти  дорогами  Помпеї
не  вміє  розлюбити  вуста  твої  тонкі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799428
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Олена Жежук

Поговори зі мною…

Поговори  зі  мною…  щоб  не  пізно  –
Розпеченій  душі  потрібен  дощ.
Бо  завтра  ми,  як  день  і  ніч,  нарізно
Впадемо  в  забуття  без  огорож.

Відмір  мені  своїх  дощів  бузкових  –
Моє  ж  бо  й  сонце  скотиться  до  ніг
Лише  твоїх…  Нащо́  йому  окови
Мого  півнеба,  тих  світів  сумних..?

Відкрийсь  мені  –  я  не    віддам  нікому,
Не  зміряю  розділені  світи
Земною  міркою…  В  слові  тім  малому
Переболиш  й  сильнішим  станеш  ти!

Торкнись  душі  –  відчуй  мене  на  дотик.
Я  –  вічна  сповідь,  твій  бузковий  дощ...
Відчуй  мене,  ось  я  сиджу  навпроти.
Поговори…    тривож  мене,    
                                                                       тривож…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 22.07.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 83

[b][i][color="#822e15"]Положу  клубничку  в  рот
А  за  ней  -  ватрушку.
Никто  замуж  не  берет
Девушку  -  толстушку.

Милка  замуж  захотела
Вот  де  дура  среди  дур.
Я  семь  раз  сходить  успела
Больше,  честно,  не  пойду!

Расшаталася  доска.
И  торчит  наружу
Не  житуха,  а  тоска.
Есть  работа  мужу!

Завела  хозяйство  я
Так,  для  показухи.
Уток,  тёлку,  бугая,
Две  козы-старухи!

Сарафан  пошью  в  горошек
И  в  горошек  платье.
У  кого  горошка  больше,
Тем  дороже  платят.

Безразличен  мне  футбол  .
Он  -  не  возбуждает!
Как  и  Петька-балабол,
Только  обещает...

А  у  женщины  забот
Всем  известно  -  полон  рот.
Ей  с  утра  бы  только  нАчать
Про  девчат  в  селе  судачить.

Как  увижу  мужика
К  скалке  тянется  рука.
Ох,  и  будут    они  биты
За  все  бабские  обиды.

Он  красивый  и  ничей!!
А  не  то,  что  мой  кощей.
Как  начнет  греметь  костями
Стыд  и  срам  перед  гостями.

Взбунтовались  что-то  бабы
Из-за  нашей  с  Митькой  свадьбы.
Он,  как  та  в  руке  синица
Обещал  им  всем  жениться.

Это  ж  надо  оплошать..
Раньше  -  ходок  двадцать  пять.
А  сейчас  -  одна,  с  ВИАГрой,
Да  и  то,  с  чужою  бабой.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800156
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018


dashavsky

Як же надоїла робота сільська.

Ой,  Боже!  Як  же  надоїла,
Робота  важка,  та  сільська.
Трави  уже  вилягають  в  полі,
А  погоди  все  нема,  та  й  нема.

Піду  з  горя  молока    нап'юся
І  в  сметані  вареників  з'їм.
Де  курині  яйця  подивлюся,
Та  й  зажарю  для  сім'ї  штук  сім...

Сонце  у  вікно  уже  заглядає,
Сонячна  погода  може  буде.
Якщо  тиждень  хоч  так  потримає,
То  й  косовиця  в  полі  легко  піде.

І  не  така  тоді  уже  робота  важка.
А    коли  ще  сіна  наробиш  доволі,
То    маєш  вдосталь  і  сира,  і  масла,
Та  й  ще  тепленького  молочка.

А  як  сходити  в  ліс  тут  недалеко,
Там  ягоди  і  грибочки  знайдеш.
В  городі  картопельки  накопаєш
І  гарну  гостину  мати  будеш.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800226
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Олеся Лісова

Ой на Івана, та й на Купала

Ой  на  Івана  ,та  й    на  Купала
Папороть  квітку  в  лісі  шукала,
Долю  просила,  нічку  не  спала
 Квітку  чарівну  в  лісі  шукала.

Ой  доле  –доле,  попроси  зорі
Щоб  освітили  доріжки  в  полі,
Щоби  сплела  я  вінок  кохання,
Щоб  плив  водою  аж  до  світання.

Ой  на  Івана,  та  й  на  Купала,
Зірка  на  небі  пару  гукала.
Горить  багаття,  іскри  іскряться
Може  знайде  хтось  папороть  -  щастя?









: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798463
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Владимир Зозуля

Вечернее

[b][i]Хочешь  сладкого  образа?..
Что  ж:
Острым  лезвием  клацая  гулко
Горизонта  кондитерский  нож,
Режет  солнца  румяную  булку…
…[/i]

Вечереет.  Зака'тится  даль.  
На  далёкое  щурится  око.  
И  лучей  –  золотая  сусаль
Осыпается  с  меркнущих  окон.

У  высокого  низкая  тень
Удлиняет  себя  бесконечно.
И  ещё  один  прожитый  день
Превращается  в  смутное  нечто…

И  не  зная,  ни  сколько,  ни  как,
Но  оплатишь  ты  снова  и  снова
Этот  сладко-усталый  закат
Обронённой  монеткою  слова.  

Что  ж…  еще  один  маленький  круг…
И  не  съеденный  ужин  –  на  завтрак.
И  едино,  что  север,  что  юг,
Всё  равно  направленье  на  –  завтра.

И  голодный  ты  снова  спешишь,
Жадным  взглядом  к  закатному  свету,
По  сплетеньям  деревьев  и  крыш,
По  надеждам  оставленным  где-то…
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799992
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Владимир Зозуля

Силуэт

[i][b]…  ты  слушал  бездну?  
И,  у  края,
Стоял  ли  в  сумраке  ночей?
А  может,  падал,  понимая
Иную  сторону  вещей?                                                      

Иная  суть  пугает  душу,  
Но  так  болезненно  влечёт,  
Как  будто  скрытое  –  наружу,
Как  будто  чётное  –  в  не  чёт.  

За  Богом  –  бес,  за  чувством  –  мысли,
Как  за  игольным  ушком  –  нить,
За  невозможностью  –  осмыслить
Проникновенность  –  ощутить.

Тебя?..  Себя?..  Наполовину?..  
А  может,  там,    вовне  еще,
Ты,  что-то  светлое  отринув,
Был  чем-то  темным  совращён?


Что  это?..  Утра  призрак  ранний?
Иль  поздней  ночи  тленный  свет?
Чьё  это  мрачное  сиянье?..
Чей  это  тёмный  силуэт?..[i][/i][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799648
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Ганна Верес

Вона є світу рятівниця

Жінок  у  світі  білому  багато  –
Застигла  їх  краса  й  на  полотні,
Та  найсвятіша  поміж  ними  –  мати,
Що  йде  частіше  боса  по  стерні.
Вона  і  є  та  світу  рятівниця,
В  якої  діти  –  справжній  дивоцвіт.
Душа  –  любові  світлої  криниця,
Приречена  урятувати  світ.
Матуся  –  й  роду  вірна  берегиня,
Хоч  створена,  говорять,  із  ребра,
Не  побоюсь  назвать  її  БОГИНЯ
Любові,  щастя,  миру  і  добра!
14.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799316
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Коток Оксана

Нас вже не існує

Між  нами  крок,  а  начебто    безодня.
Прощальних  слів  вирує  течія.
Була  коханою  -  тепер,  на  жаль,  самотня,
Була  потрібною  -  тепер  я  нічия.
А  думалось,  що  ми  разом  навічно,
Що  неподільні  ми:  ти  -  мій,  а  я  -  твоя.
Мій  любий,  глянь,  прошу,  мені  в  обличчя
Й  скажи:  -  Чому  ідеш?  В  чому  вина  моя?
Що  сталося?  Чим  так  не  догодила,
Що  ти  ураз  від  мене  віддаливсь?
Тебе  всім  серцем,  як  уміла,  я  любила.
Згадай  усе,  коханий,  і  спинись!
Твоя  байдужість,  наче  ніж  в  долонях.
Ти  замість  слова  [b]"ТАК"[/b]  говориш  [b]"НІ"[/b].
Якщо  любов  для  тебе  гра  й  неволя,
То  йди!  Прошу,    дай  спокою  мені!
Нехай  цей  крок  буде  взаємним  й  спільним.
І  доля  в  кожного  тепер  уже  своя.  
Хай  не  кохана  вже,  проте  я  буду  вільна.
Вже  не  існує  [b]НАС,[/b]  тепер  є  [b]Ти[/b]  і  [b]Я[/b].

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798576
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Анфиса Нечаева

За окном дождь…

За  окном  дождь  идёт  -
Серый  день  унылый.
Вдалеке  гром  гремит
Всё  с  большей  силой.
И  в  душе  идёт  дождь
Уже  день  который.
Я  гоню  его  прочь  -
Не  хочу  нашей  ссоры.  
И  гремит  в  душе  гром,
Молнии  сверкают.
Я  прошу  об  одном  -
Пусть  гроза  утихает.
Боль  свою  я  стерплю,
Под  замок  закрою...
И  обиду  свою...
Лишь  бы  быть  с  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798861
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Капелька

Не может самолёт без крыльев

Не  может  самолёт  без  крыльев
Подняться  ввысь  и  там  летать.
Беспомощный  он  будет  в  мире
Всегда  как  вкопанный  стоять.

И  груда  он  металлолома,
Ведь  не  подняться  в  небеса.
Далёк  небесного  он  дома,
Без  крыльев  ведь  никак  нельзя.

Без  крыльев  птица  не  летает.
Комфортно  с  ними  плыть,  ходить.
И  по  другому  не  бывает,
Счастливо  чтобы  птичке  жить.

А  что  для  человека  крылья?
Что  сразу  трогает  сердца?
Во  все  века,  да  и  поныне
И  в  будущие  времена.

                                       Июнь  2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799091
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018


OlgaSydoruk

Пока любишь - не умрёшь!. .

Обещал  -  не  позабудешь…
В  нежность  кутали  слова...
Не  обидишь,  не  погубишь…
Ни  за  что  и  ...никогда…
И  свою  -  не  растерзаешь…
И  мою  -  не  проклянёшь…
Пока  любишь  -  ты  летаешь!..
Пока  любишь  -  не  умрёшь!..
Только  сон  -  короче  ночи…
Только  ночь  -  длиннее  сна...
Догорают  быстро  свечи
У  надежды  алтаря…
Когда  сон  –  длиннее  ночи,
Когда  ночь  –  черным-черна,
Твои  руки  мои  плечи
Обнимают  (как  тогда)…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


dashavsky

Цвітуть орхідеї.

[youtube]https://youtu.be/mcisXgK7ZgM[/youtube]

Програш  до  42  секунди.

Я  до  вікна  задумчиво  підійду,
В  руки  орхідею  ніжно  візьму,
Пригадаю    давні  юні  роки,
Ту  зоряну  ніч,  де  тільки  я  іти.

Цвіте  орхідея  у  моєму  вікні,
Та,  що  подарувала  її  мені.
І  пам'ять  про  тебе    не  згасає,
Як  полум'я  квітів  в  серці  палає.

Орхідеї  бархатні  квіти  чарівні,
Кольорові  ліхтарики  ви  мої.
Скільки  ж  у  вас  є  ніжності  і  тепла,
Бо,  квітка  ця,  подарунком  Бога  була.

Цвіте  орхідея  у  моєму  вікні,
Та,  що  подарувала  її  мені.
І  пам'ять  про  тебе  не  згасає,
Як  полум'я  квітів  в  серці  палає.

Цвітуть-цвітуть.    Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,
Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,
Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,
Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,

Давно  уже  пройшли  мої  юні  роки,
Білим  снігом  волосся  засіла  сивина.
Та  тільки  пам'ять  мене    завжди  завертала,
В  ту  мить  коли  ці  квіти  ти  мені  дарувала  .

Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,
Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,
Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї,
Цвітуть-цвітуть.  Цвітуть-цвітуть  бархатні  орхідеї.

Юні  мої    роки,  яка  ж  то    далечінь.
Не  в  змозі    повернути  вас  я  назад,
Бо  від  того,  що  давно  уже  прожито,
Залишилась  тільки  примарлива  тінь.

Цвіте  орхідея  у  моєму  вікні,
Та,  що  подарувала  її  мені.
І  пам'ять  про  тебе  не  згасає,
Як  полум'я  цих  квітів  палає.














: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799049
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Валентина Ланевич

Ой, летіли дві зозулі

Ой,  летіли  дві  зозулі,  притомили  крила,
Одна  одній  кукували,  що  жити  несила.
Що  нестерпно  обіймає  груди  дужий  холод,
А  вони  бо  відчувають  до  любові  голод.

Що  у  ніч,  як  зійде  місяць,  туга  сушить  груди,
А  вони  ладні  шукати  дитинчат  повсюди.
Витискають  сльози  марні  з  очей  по  краплині,
А  як  втомляться  дурити,  кують  на  калині.

Розходиться  луна  гаєм,  дзвенить  в  високості,
А  зозулі  сивоброві  летять  в  мандри,  в  гості.
Видивляються,  де  пташка  лишила  гніздечко,
Підкидають  господині  в  крапинку  яєчко.

Так  безпечно  проминають  літа  за  літами,
Не  пізнати  тим  зозулям  любові,  що  в  мами.
Підростають  зозулята,  сироти  від  роду,
Ну,  а  мати,  знай,  співає  до  Петра  в  погоду.

08.07.18

світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798566
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Ніна-Марія

СОЛОДКОСОЛОНИЙ БРИЗ



Ти  море  моє  синьооке  без  дна,
Що  хвилями  берег  так  ніжно  лоскоче.
Як  вабить  мене  ця  твоя  глибина
Й  ніяк  відпускати  з  обіймів  не  хоче.

Як  довго  мене  по  світах  ти  шукав.
Я  в  шатах  зелених  явилася  п’янко…
До  себе  міцним  ланцюгом  прикував.
Тепер  я  довічна  твоя  полонянка.

Несла  нас  з  тобою  життя  течія
На  хвилях  жагучих  палкої  любові.
У  мене  був  ти,  і  була  в  тебе  я…
І  доля,  з  якою  в  таємній  ми  змові.

Так  гарно  було  під  вітрилами  мрій!..
У  гавань  печалі  наш  човен  причалив.
Тепер  лише  дум  неприкаяний  рій…
О  як  же  нам  жалібно  чайки  кричали!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799156
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Як вперше

Засмаглий  липень  заглядає  в  лиця,
Сплітаючи  із  сонцем  макраме.
І  коники  цвірчать,  цвірчать  в  пашниці,
Мохнатий  джміль  збирає  диво-мед.

Куштуємо  дозрілі  вишні  з  дички,
Що  стрімко  проросла  окрай  села,
А  гіркота  її  -  мала  дрібничка
В  коханні  свіжий  неповторний  лас.

Укрилось  небо  килимом  бажання,
Пливуть  ванільні  пілігрими  хмар.
Цілуємось,  як  вперше,  не  востаннє,
Медовий,  відчуваючи,  нектар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018


A.Kar-Te

Магнолия

Не  мне  магнолия  в  бутоне
И  страсть,  и  нежность  берегла  -
Любовь  в  божественном  флаконе.
Моя,  похоже,  отцвела...

Но  манит  цвет  средь  чёрных    листьев,
Как  бабочку  огонь  свечи...
Как  безысходно  мало  жизни  -
Мелькнула  сном  былой  ночи.

О,  женщина  во  мне,  молчи...


(фото  автора)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Гість-Наум

БУДИЛЬНИК

БУДИЛЬНИК  (Уляна  Супрун…)

Ми  так  глибоко,  непробудно  всі  спимо,
Що  легко  вміємо  на  кожну  зміну  виходити.
Як  добре,  що  для  цього  є  в.о.  міністр,
Що  нас,  невдах,  навчить  як  справді  жити!

Допоки  нам  ще  не  вживили  чіп,
І  поки  пат  анатоми  не  зовсім  ще  готові,
Прислухаймось,  а,  може,  щось  навчить,
Вона  ж  бо  вчить  на  рідній  мові…..

Вік  технологій,  мрій  і  «перспектив»  кипить,
Та  організм  людини  не  залізний….
Вона  теж  створена  і  має  свій  встановлений  ліміт,
Часом  «інструкцію-закон»  читає,  та  запізно!

А  там  для  нас  надія,  втіха  і  життя  --
Ця  добра  новина  стосується  всього  живого:
Перед  людиною  лежить  чудове  майбуття,
Та  ворог  не  дає  знайти  туди  дорогу.

Всесильний  Бог  нам  Сина  не  на  дармо  посилав,
Його  наука  не  пройшла  повз  кожні  вуха.
По  всій  землі  напевно  буде,  хто  сприйняв  –
Кінець  прийде  для  тих,  хто  гордий  і  не  слухав.

Ніхто  не  скаже:  --  Я  не  чув  про  це,
Бо  свідки  будуть  непідкупні  проти  нього.
Мамона  і  хабар  тоді  вже  не  пройде:
Життя  почнеться  без  тривог,  і  вічності  дорога!


Матвія  24:14  «І  цю  добру  новину  про  Царство  будуть  проповідувати  по  цілій  населеній  землі  на  свідчення  всім  народам,  а  тоді  прийде  кінець.
Римлянам  6:23;  13:11-14  «Бо  плата  за  гріх  —  смерть  а  дар  від  Бога  —  вічне  життя  завдяки  Христу  Ісусу,  нашому  Господу.  Робіть  усе  це  тому,  що  знаєте,  в  яку  пору  живете:  вам  уже  час  пробудитись  зі  сну,  бо  тепер  наше  спасіння  ближче,  ніж  тоді,  коли  ми  повірили.    Ніч  минає,  а  день  наближається.  Тож  скиньмо  із  себе  вчинки,  притаманні  темряві,  та  одягнімо  зброю  світла.  Поводьмося  пристойно,  як  удень:  не  віддаваймося  буйним  гулянкам,  пияцтву,  аморальним  статевим  стосункам,  розгнузданості,  чварам  і  ревнощам.    Натомість  одягніться  в  риси  Господа  Ісуса  Христа  і  не  обдумуйте  наперед,  як  задовольнити  бажання  плоті».  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799390
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Олена Жежук

Люби

Цей  світ  до  нас  не  був  таким  красивим,
Усе  було  закрите,  як  Сезам.
Любов'ю    розговілись    небосхили,
І  ллють  у  серце  золотий  бальзам.

А  ми    п'ємо  –  нам  мало  цього  світла,
І  тлієм  щастям,  шепотом  долонь…
Цілуєм  квітку,  що  між  вуст  розквітла,
Радієм  сонцю,    б'єм  йому  чолом.

Тепліє  світ  від  нашого  кохання,
І  б'є  ключем,  повставши  на  диби.
Цей  рай  для  двох,  у  нім  нема  вигнання,
У  нім  любити  вмієш  -    так  люби!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Олекса Удайко

БЛУКАЛА МАВКА

                 [i]  …Старі    дуби    
                   у    сивому        тумані
                   бентежать,    певно,    
                   душу    не    одну…[/i]
                                         [i][b]Олена  Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]

[i][b][color="#077a65"]Блукала  Мавка  
                                                           в  лісі,  як  в  тумані,
Поміж  дубів  –  свого  вона  шукала…
Та  стріла  не  жаданого  –  шакала!
…О,  ця    цнотлива  невідь!  
                                                                     О,  омана!

«Дуби  –  мов  люди…»    
                                                         Та  за  них  сильніші,
Бо  непідвладні  вітровій  стихії…
О,  як  тих  мавок  красно  розумію,  
Що  втрапить  норовлять  
                                                                         в  дубові  ніші!  

...Дубіє  тіло,  
                                             та  не    фібри  серця  –
Сильніші  у  дубів  фібриногени,
Як  правота  і  праці  Орігена*,  
І  чистота...  
                                         І  фібри    милосердя...
 
І    в  час,  коли  
                                           у  груди  втрапить  смуток,
Не  гріх,  а  шарм  –  з    дубами    подружитись
І  спокоєм,  й  бентежністю  упитись,
Відчувши  в  лісі  
                                               Вічності  набуток.

…Блукала  Мавка…    
                                                 Поміж  дерева́́ми…
Шукала  втіху,  а  знайшла  шакала.  
А  ви,  читачу,  долю  відшукали?...
Чи  то    було  із  іншими,  
                                                 не  з  Вами?  

[/color][/b]

17.06.2018
_________
*Ориге́н  Адама́нт  –(185—254  рр  н.е.)  –  грецький  філософ,
прибічник  ідеі    апокатастасису  (  в  противагу  апокаліпсису)  –  
кінцевого  спасіння  всього  сущого.  Стверджував  принципи
реінкарнації  душі  і  земного  раю,  сповідуваного  Ісусом,  але  
замовчувані  апостолами.    За  це  і  заплатив  своїм  життям.
           [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 15.07.2018


Ганна Верес

Спішила жить

Стелилась  доля  дівчини  непросто…
Спішила  жить,  де  тисячі  людей…
Залишила  красу  села  і  простір
І  долі  віддалась:  нехай  веде…
Летіла  в  світ  без  остраху,  як  завше,
В  п*ятнадцять  років  дивляться  на  світ.
Може,  вернутись?!    Ні,  уже  нізащо  –
В  Чернігові  он  скільки  є  робіт!
Камвольний…  Там  працює  без  утоми
(Не  звикла  задніх  пасти  у  житті),
Молилась  іноді,  ледь  вміючи,  святому,
Хоч  це  й  заборонялося  тоді.
Раділа  першим  успіхам,  зарплаті,
Сіреньким  будням,  сонячним  святам,  
Любила,  як  і  молодь  вся,  поспати,
У  мріях  в  сьомім  небі  політать…

Зустрілась  якось  дівчині  і  пара:
Вдівець,  в  літах,  з  ним  –  шестеро  дітей…
Та  не  вважала  це  за  Божу  кару
Й  на  труднощі  не  скаржилась  ніде.
Пливло  життя  не  човником  –  паромом,
Під  ним  –  каміння,  сильна  течія.
І  грози  були  з  блискавкою  й  громом.
Трималась  на  плаву  таки  сім*я.  
Народжено    і  діточок  ще  двоє  –
Тепер  вже  мали  власний  дитсадок  –
Трудилися,  немов  воли,  обоє.
До  праці  кликав  кожен  день  гудок.
Державу  підіймаючи  з  руїни,
Складали  надважкий  життєвий  тест.
Ледь  вижили  під  голод    всі.  Й  боліли
Їх  душі  і  народжувавсь…    протест.
Здолала  все  в  житті  ця  дивна  пара
(Від  неї  старший  він  на  надцять  літ),
Утрапив  у  тридцятих  він…  на  нари,
Не  залишивши  й  діткам  заповіт.
Вона  ж  сама  виводила  їх  в  люди,
Шукала  всюди  і  його  сліди.
Для  внуків-правнуків  вона  була  і  буде
Криницею  любові  й  доброти.
11.05.2018.    

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799214
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Н-А-Д-І-Я

Час пересіє, перемеле…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I7ED1Azkp0g[/youtube]


Час  пересіє,  перемеле,
З  муки  спечу  смачний  пиріг.
Новеньку  скатерку  застелю,
Для  друзів.  Ви  -  мій  оберіг.

Заходьте,  друзі,  вас  чекаю.
Тут  місця  вдосталь  для  усіх.
Тепло  я  ваше  відчуваю.
Ось  вже  ідуть..  Я  чую  сміх.

По  кілька  крапельок  вина,
За  нашу  дружбу  віртуальну,
Давайте  вип"єм  всі  до  дна.
Ця  дружба  краща,  ніж  реальна.

За  те,  що  ви  у  мене  є,
Ви  завжди  поруч,  коли  важко.
Ця  дружба  сили  додає.
На  ваших  лицях  нема  маски.
---------------------------------------
Дякую  всім,  хто  мене  привітав
вчора.  Ваші  щирі  слова  додали
мені  сили  і  віру   у  доброту.  
Дуже  вдячна  і  адміністрації  сайту,
за  привітання  та  щирі  побажання.
Будьте  всі  щасливими..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799249
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Віталій Назарук

НАПУТНІ СЛОВА

Щоб  життя  удалося  в  знаки,
Його  вивчити  варто    уроки.
«Не  спіши!»  -  в  сні  мені  говорили  батьки…  -
«Проживи  на  землі  свої  роки».

«Знай,  не  легке  життя  на  віку,
Що  тюрма,  що  сума  -  однакові.
По  житті  шлях  пройти  і  здолати  ріку,
Козаки  можуть  лиш    гонорові».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799375
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 82

[b][i][color="#137021"]Я  б  заразе-"футболисту"
Налила  пурген  для  дрысту.
Чтобы  с  каждым  криком  "ГОЛ!!!!"
Был  в  штанах  "крутой  прикол!"

В  нашем  райвоенкомате
Всё  построено  на  мате.
Военком,  устой  круша
Гонит  мат  в  три  этажа!!

Старшина  мне  дал  лопату
Не  иначе,  как  по  блату.
Заусениц  на  ней  столько,
Как  иголочек  на  ёлках.

Девка  в  армии  служила
Всех  солдат  приворожила.
И  теперь  все  в  части  нашей
Ходят  строем  за  Наташей...

Я  с  ефрейтором  в  казарме
Пока  рота  на  плацдарме.
Тут  мы  с  ним  и  без  приказа
Успеваем  два-три  раза.

Мы  сидим  на  дне  окопа.
Чья  над  ним  поднялась  ^опа?
Блин,  так  это  ж  нашей  Таньки
Отвлекает  вражьи  танки!

Муж  из  отпуска  вернулся  
А  глаза-то  -  с  хитрецой  
Предлагает  мне  -  Маруся,  
Секс  не  к  месту,  лучше  спой!  

Мы  с  соседкой  загуляли  ...
Мой  меня  гулящей  звал.,
А  соседке  моей  Гале  
Муж  набил  большой  фингал!  

Для  загара  крем  купила  
Продавец  сказала  -  класс!!  
Оказалось,  он  из  ила.  
Вот,  хожу,  как  черномаз.  

Мы  поспорили    с  Иваном,  
Что  его  леталка  -  пшик!!  
Я  -  пешком,  он  -  дельтапланом  
Но  добрались  в    тот  же  миг...

Не  корми  мужчину  хлебом
А  корми  его  мясцом.
Будет  он  смотреть  на  небо,
С  сытым,  радостным  лицом!!

Дед  поймал  такую  щуку.
От  предплечья...  на  всю  руку...
Бабка  верить  не  желает
Сантиметром  замеряет![/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799360
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


гостя

Позолочена… вода…



Перегортаєш
Спалахи  тепла.
Вдивляєшся  в  зворотній  бік  емалі.
Ота,  що  в  чорній  сукні  підійшла,
Сказала,  
   що  світ  сповнений  печалі.

Дурманно  
Пахла  м’ята…  череда
Впліталась  в  її  пасма  кольорові…
Так,  ніби  позолочена  вода
Текла  крізь  серце,  
   діставалась  крові.

Так  ніби
Ви  востаннє  віч-на-віч,
Глухі  сліпці  спотворених  маршруток.
У  смолоскипах  ваших  протиріч  –
Щось  значно  більше,
   ніж  синхронний  смуток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798555
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Н-А-Д-І-Я

Павучок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AvSnDau9nBk[/youtube]

Павучок  плів  павутинку:
Тонку,  ніжну  та  тривку.
Працював   без  відпочинку.
І  вдалася  до   смаку.

Озирнувся  він  навколо:
Є  такі,  щоб  тут  впіймать?
Та  думки  ці  були  кволі.
З  кого  ж  треба  починать?

Пролетіла  мала  мушка.
Знає  злого  павучка.
Вона  хитра  чепурушка,
А  до  того  ще  й  гнучка.

Облетіла,  подивилась.
Бачить  хитрість  павука.
Озирнулась,  усміхнулась..
І  дала  тут  драпака...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798460
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Наташа Марос

ТИХИМ БОЛЕМ…

Це  зі  мною  зраджував  ти  жінці,
А  Вона.  Я  думаю,  що  знала...
Зраду  наливав  по  самі  вінця,
А  Вона.  Мовчала  і...  прощала...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Я  не  знаю,  опускав  ти  очі,
Як  заходив  уночі  до  хати,
Звідки  плач  її  отой,  щоночі,
Мабуть,  не  додумався  спитати?

Я    тебе  ніколи  й  не  просила,
Щоб  забув  усе  і  йшов  за  мною...
І  яка  водила  тебе  сила,
Ти  ж  бо  називав  її  любов'ю...

Так  і  жив.  На  два  двори.  Роками.
В  пеклі  жив.  А  діти  підростали...
Хоч  своїми  все  ламав  руками  -
На  заваді  і  вони  не  стали...

Але  не  питають.  Чи  забулось,
Чи  -  дорослі  і  не  так  болить...
Як  там  не  було.  Це  я  звернула
В  інший  бік  від  чорної  хули...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
І  коли  згадаю  час  від  часу  -
Біль  озветься  в  глибині  душі...
Що  ж  мені  назвати  своїм  щастям?
Пригадати  сніг  чи  спориші?

Чи  далеку  за  селом  дорогу,
Що  вела  уперто  в  нікуди?
Чи  забути  геть  усе,  їй-Богу,
І  не  повертатися  туди?..

Що  ж  мені  забути?  Може,  ночі?
Може,  квіти  -  прямо  у  вікно?
Чи  твої  жагучі  карі  очі?
Чи  розлите  в  темряві  вино?

Може,  шепіт,  що  покраяв  душу,
На  шматочки,  без  анестезій?..
І  тепер  забути  це  я  мушу?..
Хто  сказав?  Нізащо.  І  не  мрій...

Бо  роками  очі,  плечі,  руки  -
Все  було  моїм  -  до  забуття...
Та  хіба  ж  боялась  я  розлуки  -
Я  з  тобою  міряла  життя...

Ревнощі  ніколи  не  палили  -
Гріла  непідкуплена  любов.
Може,  я  сама  себе  дурила,
А  тебе  впускала  знов  і  знов...

Плакала  і  боляче  клялася:
"Схаменуся...  Діти  там,  сім'я,
Де  мені  оця  біда  взялася,
Відпусти  мене.  Невільна  я...

Чом  не  відмовляється  від  мене,
Не  втіка  додому  навпрошки?.."
Знову  листя  падає  із  клена
І  не  перший  рік,  а  вже  роки...

Може,  пригадати  ту  стежину,
Що  вела  у  поле,  за  село?..
Яблука  солодку  половину,
Що  до  тебе  (грішну)  привело...

Чи  останній  рейсовий  автобус,
Як  зникав  у  темряві  доріг,
Бо  шофер  "не  бачив"  твою  "спробу"
Й  ти  тоді  поїхати  не  зміг...

Знову  поле,  річка,  сад  -  і  в  хаті  -
Мокрий  одяг.  Кава  і  тепло.
Й  ми  з  тобою,  на  любов  багаті,  -
Мов  те  сонце,  що  давно  зійшло...

І  не  чули,  як  півні  співали,  -
Вже  й  калюжі  висохли  ущент,
Та  хоч  би  і  всім  селом  гукали,
Не  почули  б...  Ми  жили  дощем...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Ті  шляхи  давно  позаростали,
Постеливши  в  ноги  каяття,
Ми  із  Нею,  навіть,  вже  вітались.
Довелось.  Таке  воно...  життя...

І  тепер,  коли  тебе  я  бачу,  -
А  води  багато  відгуло  -
Не  хвилюйся,  справді,  я  не  плачу,
Те  кохання  трепетним  було...

І  були  живі  весняні  квіти,  
І  осіння  стоптана  трава,
І  гарячим  був  холодний  вітер,
Сніг  тоді  горів...  таке  бува...

Ми  щасливі,  бо  не  всі  пізнали,  
Ту  любов,  що  рветься  до  небес.
І  не  випадково  заблукали  -
Вдячна  долі,  знала  я  тебе...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Хоч  і  ходять  нашими  стежками,
Не  до  всіх  прихильні  почуття...
Стало  все,  що  гріло  нас  роками,
Тихим  болем  нашого  життя...

           -      -      -  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 07.07.2018


Процак Наталя

Неосяжність…

Я  почую  твій  голос,  Маленький  мій  Принце,  у  сні
Ти  приходиш  до  мене  торкаючи  пальцями  скроні  
А  над  дахом  моїм  заворожені  голосом  коні  -
Невловимі  сузір'я,  не  підвладні  нікому,  о  ні!
Лише  й  тільки  тобі...

Чи  дозволиш  мені?
Ти  сьогодні  побути  з  тобою  до  ранку(  до  сонця)?
Обіцяю  не  буду,  як  вчора,  молити  навіки
Залишитись  зі  мною  тебе,  зачинивши  віконця.
Цілувала  б  так  палко  твої  золотії  повіки
Чи  дозволиш,  прошу?  

Я  тихенько  пишу...
На  холодному  склі,  що  між  нами  -  прозора  стіна
Я  крізь  неї  твій  погляд  сумний  бачу  й  в  серці  до  болю
Відзивається  та  неможливість  побути  з  тобою
І  за  що  дві  душі  небеса  посадили  в  неволю?
Роз'єднали  обох...

Чи  диявол  чи  Бог?
Чи  не  вдячність  людей  небесам  є  виною  всьому?
І  що  нарізно  руки  і  душі  блукають  між  світом
Ти  закований  осінню  -  в  ній,  я  обвуглена  літом
Навіть  час  не  для  нас,  не  про  нас.Відкидає  магнітом
В  протилежні  боки...

Доторкнуся  щоки...
І  сріблясте  волосся  твоє  пропущу  я  крізь  пальці
У  цю  мить  до  світанку  щоб  встигнути  і  не  забути  
Образ  твій,  голос  твій.Ми  ж  з  тобою  -  одвічні  скитальці  
І  безсилля  оце  для  нас  гірше  гіркої  отрути
Знов  обернемось  в  пил...

Не  хватило  нам  сил...
І  не  хватить  ніколи  бо  час,  як  пісок  невловимо-  сипкий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797198
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 07.07.2018


Леонід Луговий

Ведмедиці

Затьмарила  землю  і  небо  покрила
Сріблястими  зорями  ніч.
Зі  сходу  на  захід  повзуть  небосхилом
Мільйони  палаючих  свіч.

Пливуть  вони  дружно,  мигають  звисока,
Не  сходять  зі  шляху  ніде.
А  з  ними  сузір'ям,  завжди    одиноким,
Велика  Ведмедиця  йде.

Далеко  на  Північ,  проходить  по  небу
Маленька  сестричка  одна,
І  з  нею  Великій  зустрітися  треба,
Та  тільки  не  може  -  сумна.

Їх  в  просторі  космос  з  своєї  колиски
Розкидав  ще  зовсім  малих.
Під  розміром  різним,  горінням  і  тиском
Вирує  життя  своє  в  них.

Летять  вони  двоє,  кружляють  по  колу,
По  тверді  своїй  голубій,
І  жаль,  що  не  зможе  Велика  ніколи
Потиснути  лапку  Малій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 07.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Знайди мене

Шукай  мене  вечірньою  порою,  
Як  сонце  стомлене  за  обрієм  приляже.
Вдихни  повітря  з  пряного  настою,
Відчуєш,  як  сумую  я  без  тебе,  княже.

Шукай  мене  в  графіті  темнім  ночі,
Я  зіркою  світитиму  тобі  яскраво,
Бо  Світлая  ім*я  моє  жіноче.  
Побачиш  погляд  щирий,  зовсім  не  лукавий.

Шукай  мене  на  золотім  світанку...
Тебе  зустріну  у  пшеничнім  ріднім  полі.
Нестерпно  жити  більше  у  мовчанці,
Знайди  мене  і  зрозумієш,  що  це  доля.

(  Княже  -  ввічливе  звертання  до  чоловіка).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798302
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Ніна-Марія

Стомився Донбас від війни…

Донбасу  зЕмлі,  стомлені  й  змарнілі,
Затьмарила  від  вибухів  імла.
Серця  людей  неначе  зледеніли
В  очікуванні  миру  і  тепла.

Бо  ця  війна,  так  підло  розпочата,
Вбиває  нації  найкращий  цвіт.
Чи  є  душа  у  того  супостата,
Який  за  владу  здатен  знищить  світ?

В  страшному  сні  нам  не  могло  наснитись,
Що  ворог  гострить  проти  нас  мечі,
Що  стільки  крові  може  тут  пролитись,
Яку  віки  змиватимуть  дощі.

Земля  здригнулася  б  від  болю  й  горя,
Аби  докупи  всі  звести  жалі.
Кремлівскі  утопились  би  потвори
В  сльозах  осиротілих  матерів.

Ти  вистоїш  в  двобої  цім,  я  знаю!
Очиститься  від  ворога  земля,
І  воля  запанує  в  ріднім  краї,
І  звільнимось  від  хижих  пут  Кремля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797709
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 07.07.2018


OlgaSydoruk

Просите Господа немедля…

Просите  Господа  немедля,
Чтобы  ослепли  снайпера  –
Летали  Ангелы  намедни
На  смертный  бой  у  блиндажа…
К  тем  душам  смелым  и  мятежным,
Забывшим,  напрочь,  что  одна…
Просите  Господа  с  надеждой  –
А  вдруг…закончится  война…
Тогда  –  живой  домой  вернётся…
И  скажет:  "Мама,  это  я"…
Молите  Господа  немедля…
За  тех,которые  вчера…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Олекса Удайко

ЛИПА

           Липню        п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]

[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене  знічев’я  нарікли  як...  липа,
Не  зводячи  себе  семантикою  слів.
Я  ж  істина  –  свята  й  багатолика  –
Таких  не  знайдеш  в  лісі  диваків!

Цвіту  я  пишно,  зеленію  рясно  –
Несу  в  природу  сенс  і  колорит,
Та  декому  усе-таки  не  ясно,
Що  я  не  фальш...  Святої  правди  скит.

Проте  (я  каюся),  мій  дух  духмяний
Запаморочить  може  будь-кого...
Й  буркоче  у  чаду  ваш  мозок  п'яний,
І  кидається  серце  у  вогонь!  

То  ж  «липу»  кожен  хай  шукає    в  со́́бі:
Чи    не    завівсь,  бува,    гризотний  черв’ячок,
Який  тверезі  відчуття  "коробить"...
Відтак  все  «липове»  повісьте  на  гачок!  

Й  відчуєте  себе  цілком  здоровим,
Коли  із  тіла  зникне  короїд...
Бо  не  спаскудить  вам  формату  крові!
І,  головне,  –  не  згасне  родовід.  [/color][/i]  [/b]

03.07.2018    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Ніна Незламна

На світанку


Твій    смак  солодкий,  цілунок  на  світанку,
Як  той  туман,  білий,  що  ліг,  над  річкою,
І  ми  обоє,  так  радіємо  ранку
Ти  обіймав  і  називав  суничкою.

А  твої  очі,  як  небо,  ясне  й  чисте,
І    ніжний  погляд….  мов  сонячне  проміння,
Спокуса,  дотик…  волосся  золотисте,
Геть  тьмарить  розум,  не  брало  нас  сумління.

Так,  це  кохання…  Тож  ми  в  його  полоні,
Ці  трави,  квіти,  то    мабуть  наші  свідки,
Ти  присягався,  вже  цілував  долоні,
І  я  раділа,  найщасливіша  в  світі!


07.07.2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798421
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Гість-Наум

ТАЙНОЕ ОБЩЕСТВО

ТАЙНОЕ  ОБЩЕСТВО  (Из  раздела  «Страхи»)(акро)

Когда  подобие  несостоявшейся  культуры
Сектантским  способом  решать  проблемы  норовит,
Ей  не  под  силу  завладеть  всем  миром,
Но  есть  возможность  легковерных  заманить.

Они  таинственностью  покрывают  все  дефекты,
Фиктивные  учения,  как  святость,  берегут.
Особо  ценят  «избранность»  свою  как  факты
Божественного  обещания,  что  в  небеса  уйдут.

И  каждый,  не  признавший  ихних  «истин»,
Является  врагом  и  не  достоин  жизни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798382
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Олена Жежук

Юний день

Заглянув  в  вікна  велелюдний  день.
Він  зовсім    юний,  він  іще  світанок.
Чи  він  мені  всіх  горестей  мішень?
Чи  я  йому  всіх  радостей  серпанок?

Чого  я  жду?  І  що  я  дам  йому?
І  хто  в  мені  -  чи  раб,  чи  звір  повстане,
Коли  засмокче  й  світло  у  пітьму,
Коли  злелію  слово  не  останнє..?

Посію  слово  ...    другу  чи  врагу?
Усяк  -  людина,  всяк  іде  до  Бога.
Сотаю  в  слові    тугу      і  снагу,  
Сотає  дні  
                       в  вікні  моїм    
                                                     епоха…



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Любов Іванова

ГОРЯТ ЛУЧИ ПОД СВОДАМИ ДОРОГ

[b][i][color="#1100ff"][color="#e0043b"]Г[/color]-оризонт  зажегся  светом  алым  
[color="#e0043b"]О[/color]-свещая  нам  с  тобою  путь.
[color="#e0043b"]Р[/color]-азговор  был  как  бы  запоздалым,
[color="#e0043b"]Я[/color]-  поймать  в  словах  пыталась  суть.
[color="#e0043b"]Т[/color]-ы  в  глаза  смотрел    с  какой-то  грустью

[color="#e0043b"]Л[/color]-ился  свет  на  лица  с  высоты...
[color="#e0043b"]У[/color]-носило  время  в  захолустье
[color="#e0043b"]Ч[/color]-истотой  манящие  мечты...
[color="#e0043b"]И[/color]  винить  друг  друга  слишком  поздно,

[color="#e0043b"]П[/color]-росто  спишем  все  на  давность  лет,
[color="#e0043b"]О[/color]-тпуская  тропкой  придорожной
[color="#e0043b"]Д[/color]-анный  нам  волнующий  сюжет...

[color="#e0043b"]С[/color]-вет  бросает  солнечные  блики
[color="#e0043b"]В[/color]-ечереет...  рядом  бродит  ночь
[color="#e0043b"]О[/color]-тчего  из  сердца  рвутся  крики
[color="#e0043b"]Д[/color]  онимают...  Шли  бы  дальше  прочь.
[color="#e0043b"]А[/color]  тропинка  наша  та  же...  та  же...
[color="#e0043b"]М[/color]-ы  по  ней  ходили  столько  раз
[color="#e0043b"]И[/color]-  рука  твоя  привычно  ляжет

[color="#e0043b"]Д[/color]-абы  трепет  в  сердце  не  погас.
[color="#e0043b"]О[/color]-багрится  вечер  нашей  страстью
[color="#e0043b"]Р[/color]-азбудила  встреча  нежность  слов.
[color="#e0043b"]О[/color]-божглась,  теперь  борюсь  за  счастье
[color="#e0043b"]Г[/color]-де  есть  ты  -  там  радость  и  любовь.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798364
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Валентина Ланевич

Я - не відьма, коханий

Я  -  не  відьма,  коханий,  не  відьма,
Я  люблю  тебе  понад  життя.
Чи  ж  любові  твоєї  негідна?
Чом  мовчиш?  Рветься  в  серці  струна.

Крапле  сум  на  долоні  сльозою,
А  на  думці  ласкаві  слова.
У  тривозі  турбуюсь  тобою
Та  чекаю,  чудна  я,  дзвінка.

Зблідла  тінь  закрадається  в  вечір,
Розбавляє  самітність  в  кутках.
Я  -  не  відьма,  -  зривається  клекіт,
В  грудях  втрати  кохання  лиш  страх.

06.07.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Валентина Ланевич

Я - не відьма, коханий

Я  -  не  відьма,  коханий,  не  відьма,
Я  люблю  тебе  понад  життя.
Чи  ж  любові  твоєї  негідна?
Чом  мовчиш?  Рветься  в  серці  струна.

Крапле  сум  на  долоні  сльозою,
А  на  думці  ласкаві  слова.
У  тривозі  турбуюсь  тобою
Та  чекаю,  чудна  я,  дзвінка.

Зблідла  тінь  закрадається  в  вечір,
Розбавляє  самітність  в  кутках.
Я  -  не  відьма,  -  зривається  клекіт,
В  грудях  втрати  кохання  лиш  страх.

06.07.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Н-А-Д-І-Я

На хвилинку лягла тиша…

То  не  грому  гуркотіння,
Це  не  блискавки  розряд,
Не  природи  озвіріння,
Це  летить  снарядів  ряд.

Потемніло  небо  синє,
Хмара  чорна  наповза.
І  з  яких  причин  й  по  нині,
Брата  брат  тут  убива?

Ллються  сльози.  Гнів.  Прокляття;
Стогне  зранена  земля.
Вся  краса  тепер  у  шматтях,
Це    війна  все  спопеля.

Вдарив  грім  -  і  дощ  шалений.
В  перемішку  сльози, кров,
Новий  день  гряде   вогнений,
Канонади  знов  і  знов...

На  хвилинку  лягла  тиша...
Сонце  вийшло  у  зеніт.
Атмосфера,  ніби  інша...
Відпочинь,  душе,  мій  світ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798350
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


dashavsky

Рідний край.

[youtube]https://youtu.be/OsnZQ1njPGk[/youtube]

Мені  милі  Поліські  простори,
Зачаровує  чудовий  цей  край.
Де  озера  і  гаї  верболози,
Що  розкинулись    аж  за  небокрай.

Завжди  проводжаю  я  сонце,
Милуюсь  коли  за  обрій  іде
І  сіре  покривало  туману,
Ніч  над  гладдю  озер  розпростре.

Тоді  душею  завжди  полину
В  рідні  гори  Карпати    свої.
Де  залишив  свою  родину,
Де  пройшли  роки  мої  молоді.

Там  по  зелених  полонинах,
Де  смереки  купались  в  росі,
Босоніж  ходив  я  по  стежинах,
Що  тепер  заросли  уже  усі.

Немає    буйних  лісів  тих  зелених,
Тільки  стоять  сухі  смереки  сумні.
Гори  дорогами  пробороздили,
А  по  узбіччю  виглядають  тільки  пні...

Мені  милі  Поліські  простори,
Зачаровує  чудовий  цей  край.
Де  озера  і  гаї  верболози,
Що  розкинулись  аж  за  небокрай...









: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797882
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Віталій Назарук

ДУМАЙ, НАРОДЕ!

Скрізь  білборди  наклеюють  -  пики,  а  не  лиця,
Скоро  вибори  в  державі,  варто  придивиться.
Хоч  в  цілому  народ  мудрий,  та  є  заковика,
Треба  добре  роздивитись,  яка  в  кого  пика.
Щоб  не  бився  він  у  Раді,  не  бив  себе  в  груди,
Щоб  дивився  на  всі  біди,  бо  те  й  далі  буде.
Щоб  з  коханкою  не  їздив  він  поза  кордонах,
А  возносив  Україну,  неначе  ікону.
Коли  він  слуга  народу,  то  має  служити,
А  зарплату  встановили,  з  неї  має  жити.
Обдумайте,  порадьтеся,  бо  не  все  так  просто,
Щоби  знову  не  вибрали  для  себе  коросту.
Вибирати  їх  потрібно,  як  до  пива  раки,
А  то  купимось  за  гречку,  а  вони  до  ср…ки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797398
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 07.07.2018


Ганна Верес

Тихо спало літо

Ще  дзвеніло  літо
В  теплих  споришах,
Сонце  ясно  світить,
Спать  не  поспіша.
Пахнуть  квіти  й  трави
Медом  та  вином,
Бабки  крильми  грають
Бавляться  давно.
Небо  синьооке
Простір  обняло,
Бігли  на  толоку
Вівці  за  село.
Сірі,  кучеряві,
Теплі  кожушки
Обминали  ями,
Бігли  навпрошки,
Адже  заблищало
Срібло  там  води,
Швидко  наближались
Й  ми  усі  туди.
Засинає  літо
В  теплих  споришах,
Майорить  в  повітрі
Осені  душа.
14.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798424
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Наташа Бруснікіна

Крапка-кома-крапка

                                                                   
Ска́жу  я  тобі  "прощавай".
Думаю,  все  буде  на  краще.
Приготую  каву  чи  чай
І  згадаю  минуле  пропаще...

В  спогади  порину,  як  в  сніг,
Не  отямлюсь  -  засутеніє...
Кожен  з  нас  любив  так,  як  міг,
Кожен  з  нас  живе,  як  уміє...

Сяду  під  вікном,  як  колись,
Сльози  із  очей,  як  в  дитини:
Мрії,  що  були,  -  не  збулись,  -
Є  на  все  "поважна"  причина...

Як  би  там  не  було:  бувай!
Дякую  тобі  за  чимало,
Зла  на  мене  ти  не  тримай:
Я  тебе  відверто  кохала...

Може,  зрозумієм  колись,
Що  по  чім,  де  крапка,  де  кома...
А  за  мрії,  що  не  збулись,
Вдячна  я  тобі,  як  нікому.

















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798439
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Олекса Удайко

КУПИНА НЕОПАЛИМА

           [i]  Свято  перемоги!  Радіймо,    українці!
             Бо  «побіда»  у  кожного  народу  своя…
             Вийшло  так:  у  нас  вона  –  обопільна.
             Одна  вже  в  історії,  а  інша  –  в  дії….
             Гуртуймося  ж,  брати  мої  славні!
             Ради  останньої  і…  
             незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти  зродилась  в  період  третинний,
Коли  наша  була  молодою  земля  –
Та  така  молода  і  красою  невинна,
Що  примітна  прохожому  навіть  здаля…

Мордували  тебе  й  холоди,  і  негоди
І  куйовдили  коси  залітні  вітри…    
Хоч  була  та  краса  для  сусідів  не  в  моді,
Заглядали  до  тебе  –  з  боліт  і  згори.

Майориш  на  горі  гордовито  красою,
Споглядаючи    доли  з  небесних  висот,
І  обходить  ота,  що  в  досі  із  косою,
І  докучливі  трави  –  пирій  і  осот.

Ти  ростеш    з  давнини,  купина  неопалима*,
Коли  щез  із  біоти  гігант-динозавр…

Та  попереду  ще  та  щаслива  хвилина,
Коли  здохне  останній  в  Русі  "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!    

9.05.2018
_______
*Ясенець  кавказький  (неопалима  купина).
   Реліктовий  вид,  з  третинного  періоду.
   Квіти  ясенцю  кавказького  під  час  спеки  
   виділяють  велику  кількість  ефірних  олій,  
   які  можуть  спалахнути  від  вогню.  Полум’я  
   не  шкодить  самій  рослині.  Тут  –  образ  України

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 01.06.2018


Анфиса Нечаева

*****

Быть  с  другой  хочешь  -
Не  возражаю.
Уйти  ты  можешь-
Я  отпускаю.
Уже  ты  не  любишь-
Я  принимаю.
Мил  силой  не  будешь-
Я  понимаю.

   (  Из  дневника  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780492
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 01.06.2018


A.Kar-Te

Гроза

Под  кроною  перестоим,
Коль  душный  день  грозу    накликал.
И  аромат  предвосхитим
Взъерошенного  базилика

И  мяты  перечной  листа,
Что  спали  в  пухе  тополином...
Но  дождь,  ныряя  в  цвет  куста,
Божественно  запах  жасмином...

Давай  немного  помолчим,
Умолкли  нынче  даже  птицы...
В  раскатах  грома  ощутим,
Как  чувства  рвут  свои  границы!



http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от  LaurA

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 01.06.2018


Владимир Зозуля

Сослагая

Знаю,  не  будет  иначе,
Сроки  не  вечны  любви:
Я  не  стесняясь,  заплачу,
Руки  целуя  твои…
Сердце  болезненно  дрогнет…
Нерва  натянется  нить…

Милая,  если  бы  мог  я
Жизнь  и  любовь  возвратить…

Ка’бы  не  кудри  белёсы,
Да  не  печальны  слова,
Выросла  б  в  поле  берёза,
Встала  б  под  нею  судьба…

Я  бы  пошёл  к  той  берёзе,
Если  бы  только  я  мог,
Сквозь  расставанья  и  осень,
Через  скрещенья  дорог,
Если  бы  чувства  да  святы,
Если  б  огонь  –  не  зола,
Милая,  если  б  меня  ты
Там,  под  берёзой,  ждала…  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2018


Н-А-Д-І-Я

Коли ти хмуриш брови…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TXDxcphcoLM
[/youtube]


А  я  люблю,  коли  ти   хмуриш  брови,
На  мене  поглядаєш  з-під  тишка.
Душа  твоя   завжди  в  якійсь  обнові,
Ти  ноша  у  житті  моїм  важка.

Ти  все   уважно  дивишся,  вивчаєш.
А   я  хвилююсь:  може,  щось  не  так.
Мою  усмішку  ти  не  помічаєш.
Обличчя  запашіло,  наче  мак.

Підходиш  ти  до  мене  боязливо,
Від  страху,  як  осінній  лист  тремтиш.
Та  я  на  все  дивлюся  терпеливо.
Невже,  так  бережеш  ти  свій  престиж?

Та  вже  терпіння  добігає  краю.
До  тебе  я  рішуче  підійшла.
Повітря  повні  груди  набираю:
І  раптом  ..  пригорнулась,  обняла.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793905
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018


Процак Наталя

Любовна забаганка…

Грайливе  сонце  крізь  фіранку
Подасть  сигнал:"Початок  ранку!"
Яскравий  промінь  -  дня  уламок
Зруйнує  наш  сонливий  замок...

Ти  посміхнешся,  замуркочеш:
"Що  на  сніданок,  люба,  хочеш?"
Я  усміхнуся  пустотливо:
"Тебе,  моє  кохане  диво!

Хочу  із  лоскоту  узвару
Його  скуштуєм  вдвох(на  пару)
Із  поцілунків  -  міцну  каву
З  пестливих  слів  -  легеньку  страву

Прошу,  із  ласки  бутербродик
Цього  бажає  мій  животик...
І  ніжності  налий  у  чашку
Зготуй  із  шалу  пишну  кашку

З  спокуси  попрошу  цукати
Мене  не  пробуй  ошукати!
А  ще  млинці!  -  із  насолоди
Краплинку  зваби  (для  пригоди)

Бажаю  всього  і  багато!
Тому  давай  -  готуй  завзято!
Тебе  я  хочу  смакувати
Тобою  голод  втамувати!"

Ти  прошепочеш:  "Ненажера!"
Я  засоромлюсь:  "Що?...проблема?"
Ти  приголубиш,  залоскочеш:
"Тобі  кохана,  все  що  хочеш!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681154
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 29.05.2018


Любов Вишневецька

Буря стихнет…

-  Почему  ты  меня  не  нашел?
Я  все  время,  любимый,  ждала!..
Ты  ведь...  так  же  любовью  горел?!
Иль  в  душе  твоей...  только  зола...
Все  случайно  привиделось  мне?!
Светлый  луч  промелькнул  со  стрелой...                              
Точно  счастье  согрело  во  сне...
-  Я  любима!    Любима  тобой...

Как  напомнить  ему  этот  сон?..
Там  смотрели  на  нас  рыбаки...
Милый  был  беспредельно  смущен...
Но  меня  целовал  у  реки!
Мы  в  реальности  кружим  иной...
Судьбу  держат  в  тисках  холода...
-  Понимаю...  сейчас  ты...  с  другой!..
Не  согреет  меня...  глыба  льда...

Я  мелодий  не  слышу  волны...
Безграничная  давит  тоска.
-  Солнце  всходит  с  твоей  стороны!..
Но  не  греет...  Попала  в  капкан.
Надо  мною  плывут  облака...
То  с  щемящею  горечью  вид...
Бесконечная  в  небе  река!..
Не  разрушит  мой  храм  из  обид...

-  Почему  ты  меня  не  нашел?
Я  все  время,  любимый,  ждала...
Дождь  холодный  над  сердцем  прошел...
Оборву  два  промокших  крыла!
-  Ничего  от  тебя  уж  не  жду...
Буря  стихнет...  Все  смоет  дождем...
Я  сама...  в  неизвестность  уйду.
-  Помни  лишь...  как  смеялись  вдвоем...

                                                                                                         20.  05.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792534
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 29.05.2018


М.С.

Повний Місяць на небі зійшов.

Повний  Місяць  на  небі  зійшов,
Після  хмарної  днини  і  зливи.
Тут  своє  я  кохання  знайшов,
І  з  тобою  я  буду  щасливий.

Ой  який  же  тепер  довгий  день,
Ледве  я  дочекався  вже  ночі.
Серце  хоче  співати  пісень,
На  побачення  вийти  ти  схочеш.

Заховаємось  десь  під  вербу,
Вона  віттям  плакучим  нас  вкриє.
Буде  нічка  вся  наша  без  сну,
Розійдемось  як  півень  запіє.

Зірочки  порахуємо  всі,
Після  кожної  в  губи  цілунок.
Нескінченою  буде  хай  ніч,
У  Коханні  увесь  порятунок.

Бачу  вогник  у  твоїх  очах,
Щічки  ніжні  і  трохи  рум'яні.
Зупинись  на  хвилиночку  час,
У  обіймах  ми  стали,  як  п'яні.

Коли  Сонечко  ясне  зійде,
Що  ранковими  росами  вмилось.
Хай  століття  в  Коханні  мине,
Щоб  на  згадку  нам  щось  залишилось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793195
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 29.05.2018


Фея Світла

Співала мама…

[youtube]https://youtu.be/L7qfsb3dkVg[/youtube]

Лежав  боєць  в  пшениці,  в  полі,
у  рани  вп'ялася  стерня.
Він  знемагав  від  втоми  й  болю,
горіла,  стогнучи,  земля.

Там  жайвір  трепетав  у  висі,
хитавсь  від  вітру  колосок,
що  нахилився  низько-низько.
Кровавив  юнака  висок...

Спливали  дорогі  хвилини
бійця  хороброго  в  бою.
Країну  боронив  до  згину,
Вітчизну  захищав  свою.

У  мреві  голос  ніжний  чує,
співає  мама...  "Боже,  мій!
Це  ж  колискова,  що  віщує
життя  прекрасне"."Сину,  стій!"  -

Співала  мама,  щебетала,
немов  пташина  на  зорі,
надію  в  колискову  вклала  -
почуй,  Всевишній,  угорі!

Слова  наповнені  любов'ю
звучали  в  полі:  день  і  ніч,
не  перелилися  журбою  -
одужав  син  всьому  опріч.

Співають  мами  колискові,
дарують  дітям  майбуття...
Цілюща  сила  у  тім  слові,
мелодія  -  на  все  життя.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790990
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Олена Жежук

Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2018


Надія Башинська

ЖИТТЯ ДАНО… Є ПРАВО ЖИТИ!

Життя  дано...  є  право  жити,
ми  для  добра  прийшли  в  цей  світ.
Для  нас  тут  ясне  сонце  світить,
росою  вмитий,  яблунь  цвіт.

Є  зорі  у  нічному  небі...
А  днями  світиться  блакить,
що  щедро  землю  напуває,  
дощами  тихими  шумить.

До  себе  манять  полонини,
дзвінкі  вершини  синіх  гір.
Тут  джерело  втамує  спрагу
й  потішить  всіх  пташиний  спів.  

Беремо  ми...  всього  без  краю,
світ  не  рахується  -  дає.
Знай,  мудрість  та,  що  вчить  давати,
багатством  найціннішим  є!

То  ж  головне  -  вчись  працювати,
щоб  кращим  світ  із  нами  став.
Старайся  жити  так  ,  щоб  більше
того,  що  дав  ти...  а  не  взяв.

Розквітла  квітка  бджілок  вабить,
в  слідах  добра  і  наш  є  крок.
Тут  кожен  день  -  життя  екзамен,
для  нас  усіх  новий  урок.

До  чого  ж  світ  наш  є  прекрасним...
Творцем  він  створений  для  нас.
Живім!  Творім!  Оберігаймо!
Робить  добро  -  це  наш  є  час.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793130
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Валентина Ланевич

Не затулюсь я від чужого горя

Не  затулюсь  я  від  чужого  горя,
Не  відхрещусь  від  болю  та  біди.
Призупинюсь,  коли  сирена.  Скора.
Погляну,  в  який  бік  ведуть  сліди.

Протектори  відбились  на  дорозі
Від  швидкісної  квапної  їзди.
Душею  не  черствій,  якщо  ти  в  змозі,
Подати  руку  слабкому,  не  жди.

Ти  не  чекай,  щоби  не  ти,  хтось  інший,
Прийшов  на  допомогу  в  скрути  час.
Не  думай  що  король,  а  той  хтось  гірший,
У  совісті  на  те,  свій,  Божий  глас.

26.05.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793302
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Олеся Лісова

Сонце-грай почуттів

Скільки  років  пройшло,  як  зустрілися  ми,  
Потонув  у  очах,  серце  взяв  в  кайдани.
 Закружляв  у  танку  та  навік  полонив  
   І  тернисту  дорогу    обом  освітив.

Ти  кохаєш  мене,  я  тебе  –  ти  мій  рай!
І  всю  ніжність  душі  я  віддам...  Лиш  тримай!    
Бо  так  рідко  буває  у  цьому  житті  -
Зберегти  сонце-грай,  теплоту  почуттів.

Як  з  кришталю  намисто,  несемо  любов,
І  нові  сподівання  зустрінемо  знов.
Бо  це  доля  так  щедро  дала  нам  аванс
І  із  мріями  в  серці  кружляємо  вальс.

За  терпіння,  за  муки,  за  біль  і  за  час,  
Що  невпинно    ішов  і  летів  -  та  без  нас.
Та  ми  встигли  на  потяг,  що  йшов  до  мети.
Це  кохання  на  двох  –  лише  я,  лише  ти.


Цей  вірш  я  присвячую  своєму  чоловіку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793493
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Шостацька Людмила

СВЯТО ТРІЙЦІ

                                 Свята  Зелені,  Божа  Трійця.
                                 І  день  святий,  і  ніч  свята.
                                 Земля,  немов  імператриця*,
                                                 На  ній  –  корона  золота,
                                                 Коштовний  квіт  –  на  пишній  сукні.
                                                 Церковний  дзвін  гуртує  душі,
                                                 Приймаю  істину  по  суті
                                 І  шлю  мольби  свої  насущні.
                                                 Вінок  сплітає  день  святковий,
                                                 Предивна  велич  торжества,
                                                 Його  відкрив  сам  ключ  скрипковий
                                                 Для  величання  божества.


                                                                                               *Наші  предки  вважали,  що  на
                                                                                               Зелені  свята  -  День  народження  Землі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793398
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не випадково

Навколо  панувала  тиша  неймовірна,
І  опинилась  я  в  полоні  чарівнім.
Всміхнулось  життєдайне  сонечко  манірно,
Яскраво  блиснув  золотавий  щедрий  німб.

І  вранці  погляд  зупинився  на  трояндах,
Цілуючи  сліди  сріблястої  роси.
Пелюстки  лагідно  тримали  стебел  стани,
Очей  не  відвести  від  ніжної  краси.

Лилися  пахощі  п*янкі  троянд  казкових,
Не  випадково  садівник  їх  посадив.
Якщо  на  серці  щире  почуття  любові,
То  для  коханої  не  жаль  квіткових  див.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Любов Іванова

Без тебе ніч болюча і самотня

[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає  місяць  темними  стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем  залишив  і  пішов    в  світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути  б  все,  що  було  поміж  нами,

[color="#ba0784"]Т[/color]-а  тільки  серце  взяв  з  собою  ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій  шквал,  до  повного  зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а,    не  у  них  земного  щастя  суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт  з  любові  і    могО  терпіння

[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно,  що  від  смутку  не  спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]-    день  новий    знов  темрява  накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру  накине,  і  пірне  у  сон.

[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає  небо  землю  оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми  туги  вмить  замкнуть  в  полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький  вітер  за  вікном  шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить  безсоння  в  фалдочках  гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и  то  ввійти...  ввірватись    в  сум  мій  хоче
[color="#ba0784"]А[/color]-  з  вітерцем  і  легший  часу  плин.  

[color="#ba0784"]І[/color]-так  щодень,  коли  тебе  немає

[color="#ba0784"]С[/color]-он  десь  біжить,  неначе  він  не  мій
[color="#ba0784"]А[/color]-  розум  знов  тебе  у  снах  шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо  є  ти  ...  десь  у  файлах  мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно  так,  любов  тривожить  серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить,  як  лист  та  виплива    в  віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно  десь    серед  мінорних  терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к  одинак,  живе  моя  душа.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 28.05.2018


OlgaSydoruk

Девочка…

Девочка  ходит  встречать  пароходы…
Девочка  может  считать  поезда…
Девочка  вырвана  с  плена  свободы  -
Девочка,кажется,вновь  влюблена…
Девочка  будто  бы  -  и  не  здорова…
Девочка  будто  бы  -  и  не  больна…
Девочка  снова  в  объятиях  слова  -  
Девочка  пишет  романы  сама…
Девочка  любит  не  жёлтые  розы…
Девочка  видит  цветастые  сны…
Девочка  знает  -  солёные  слёзы…
Девочка  с  розовым  носит  очки…
[img]https://c.pxhere.com/photos/2c/d7/girl_woman_hat_denim_shirt_fashion_blue_sky-892055.jpg!d[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793487
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Владимир Зозуля

Колыбельная для берёзы

[i]Лунно.[/i]  Лик  ночи  светел.
Шелест  листвя'ных  грёз.
Тихо  качает  ветер
Белые  сны  берёз.

Шелеста  вздохи  редки,
И  приглушая  звук,
Вниз  опустились  ветки,
Словно  предплечья  рук.

Спите,  березки,  спите,
С  неба  и  до  земли,
Тысячью  темных  нитей
Сны  кружева  сплели.

Пусть  вам  за  по’лночь  снится,
Всё,  что  за  по’лдень  жаль:
Легкость  и  крылья  птицы,
Солнце  и  неба  даль.

Снится  вода  в  колодце,
Дождь  и  речной  туман.
Пусть  вам  во  сне[i]  напьётся[/i]
И  [i]долетится[/i]  вам,

Там,  где  не  дорастёте,
Всё,  что  не  тронет  рук,
В  белого  сна  полёте
Пусть  [i]ощутится  [/i]вдруг  –

[i]Сните[/i]  о  новом  месте
И  о  лесной  любви.
Спите,  берёзки,  грезьте,
Милые  вы  мои…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792967
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 27.05.2018


Владимир Зозуля

А в Одессе май

В  жизни  вешнесть  не  наглядеться,
Всё  наполнила  красота,
До  краёв,  и  глаза,  и  сердце,
Верх  груди…  (и  низ  живота).

Месяц  май  золотой,  весенний,
Столько  чувства,  солнца…  (и  шлюх).
В  старом  парке  цветут  сирени
И  летит  тополиный  пух.

Месяц  май…  а  в  Одессе  жарко…
Тополиной  метели  тишь…
Ты  идёшь  по  аллее  парка,  
На  девиц  молодых  глядишь…

Вот  одна,  сидит  на  скамейке,
Лет  семнадцать  с  гачком,  на  вид,
Взгляд  весенний,  зовущий,  клейкий,
И  коленки…  ах,  как  сидит!..

И  возможно,  под  солнцем  юга,
Всё!  Лишь  проще  будь,  да  смелей…
[i]–  А  почем  нынче  жизнь,  подруга?
–  Дядя,  такса  семьсот  рублей.[/i]

Да…  всё  так  же  мир  одинаков,
И  всё  тот  же  порочный  круг…
Но…  какая  сирень,  однако!
А  девчонка,  какая  –  ух!..

И  весенне  смыкая  в  жизни,
Страх  Иова  и  страсть  Лилит,    
Гроздь  сирени  пахуче  виснет,
Грудь  девчонки  торчком  стоит.

Под  оранжевым  солнцем  юга
Всё  возможно  тебе  и  ей,
Можно  даже  любить  друг  друга
За  каких-то  семьсот  рублей.

Не  беда,  что  ты  малость  поздний
И  усталый  уже  чуть-чуть.
У  сирени  такие  гроздья!
У  девчонки  такая  грудь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791090
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 23.05.2018


Олена Жежук

Синій дощ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
                                                                                   [i]  продовження[/i]

Ну  що  ж,  іди  –  я  не  люблю  прощань…
І  забирай  усе,  що  поміж  нами:
І  сьому  вись    нездійснених    бажань,
І  мокрі  клени,    зрошені  дощами.

Лиши  лиш  дощ…  цей  справжній  синій  дощ,
Який  не  нашим  щастям  срібно  плакав.
Він  знав  тоді  серед  чужинських  площ
Розлукою  завиє  вовкулака.

Іди  наосліп  у    свої    сніги!
Була  твоєю,  ти  ж  моїм    -    ніколи…
І  не  вертайсь,  не  скигли  від  нудьги    –
Дощу  вже  не  побачиш  справжній  колір.

Не  треба  слів  –  хай  дощ  про  нас  шумить…
Цей  синій    дощ  без  крил  і  без  омани.
Лиши  лиш  мить…  одну  -  єдину  мить,
Як  справжнє  «ми»  в  руках  було  між  нами…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018


OlgaSydoruk

Реанимировала память пыл…

Реанимировала  память  пыл...
Ведёт  атаку  на  покинутые  доты...
Сражается  стареющий  кумир,
Забыв,  про  не  отмеренную  квоту...
Замки,разорванных  оков,
Заброшенных,  к  последней  параллели:
На  ложе  незабвенных  снов  -  
(Карминовых),в  которых  обгорели...
Видения  -  догоняют  тень...
Впервые  -  подгибаются  колени...
Когда  приходит  судный  день,
Не  озираясь,исчезают  тени...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790419
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Елена Марс

Весна іде до епілогу


Весни  шовкову  завірюху,
Красу,  в  годину  надвечірню,
Хтось  з  неба  ніби  тихо  дмуха
Землі  в  обличчя.  Безпричинно
Душа  сумує  в  ці  хвилини.
-  О,  Весно  люба!  Я  щаслива,
Що  знов  душа  моя  -  дитинна!..
Хоча  і  зріла.  Скроні  сиві
Ховає  фарба  чорно-синя.
Та  чи  сховаєш  під  замками
Душі  народжену  сльозину,
За  неповторними  роками?..
...  А  що  -  попереду?  Пустеля?
Куди  веде  життя  дорога?..
А  вітер  цвіт  під  ноги  стелить  -
Весна  іде  до  епілогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790330
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Елена Марс

Чи це я всі пісні розгубила…

Чи  це  я  всі  пісні  розгубила,
Чи  пісні  розгубились  в  мені?..
Це  тепло  весняне  запізніле,
Ці  яскраві  усміхнені  дні
Не  пробуджують  в  серці  натхнення.
Не  співає  душа,  як  колись.
Ніби  ноти  її  одкровення
У  безслів*я  німе  одяглись.  

А  весна  -  соловейком  щебече!..
В  ній  немає  ні  сліз,  ні  прощань.
Ллється  пісня  із  ранку  -  у  вечір,
Ніби  кличе  до  світлих  бажань.
Заспівала  б  і  я,  із  весною,
Та  слова  ніби  вмерли  в  мені.
Хоч  живу  я  в  душі  із  любов*ю
І  радію  Волинській  весні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790323
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018


гостя

Рифи…


А  що  залишається  нам?
Надто  виразне  “дихай”.
Рев  дикого  прайду    і  ран  агресивні  краї.
І  дихаєш…    дихаєш…    дихаєш!  вперто    і  …  рифи,
які  розбивають
     дощенту  твої  кораблі.

І  спогадів  тих
оксамитових  сонячні  згустки.
Оте,  що  пульсує  й  кипить  капілярами  скронь,
що  стало  прозорішим  від  найповнішої  пустки.
І  маки  прозрінь,  
   що  з  твоїх  проростають  долонь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790442
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Владимир Зозуля

Прости и забудь

Вчера  Одесса  поминала  погибших
2  мая  2014  года.


Года,  словно  божья  немилость,
Намедни  вот  пятый  пошёл.
Калёная  скорбь  притупилась,
И  больше  не  режет  ножом.

Одни  это  всё  позабыли
И  отдали  Богу  на  суд.
Другие,  как  к  братской  могиле,
Цветы  и  лампадки  несут

Туда,  где  над  парком  и  маем,
Как  пепел,  кружит  вороньё.
Где  злоба  людская  сожгла  их,
А  кротость  простила  её.

Обычное,  в  общем-то,  дело,
Привычны  и  смерть  нам,  и  жизнь.
И  вера  их  слепо  отпела,
На  Бога  грехи  возложив…

За  всех…

В  кафедральном  соборе,
Как  будто  отпели  зараз,
Всё  скопом,  и  радость,  и  горе,
И  море,  и  город,  и  нас.

Поющий  –  с  хоров  –  зафальцетил.
Звонящий  –  ударил  в  било'.
И  всё…
И  ни  правды  на  свете,
Ни  кары,  содеявшим  зло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790100
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Олена Жежук

Je t'aime, je t'aime…

Просились  зорі  в  спраглу  ніч    мені  у  руки,
Сипнув  до  ніг  мигдальний  місяць  дивні  звуки.
Почулося    «je  t'aime,  je  t'aime»    в  небесних  схилах.
Лягали  ноти  на  слова  –  «чи  ти  щаслива?»

Всевладна  ніч  на  сотні    ядер  розривалась,
Ота  мелодія    небес  в  мені    озвалась  -  
І  вже  ні  тіла,  ні  ваги  –  лиш  невагомість...
Вливають  зорі  хмелю-  меду  в  невідомість.

Тамуй  мене,    допий  до  дна,  мій  безпощадний  -
Кипить  жага  моїх  чуттів  –  безодня  влади!
Із  непідвладності  стихій  –  вогнів  тих  злива!
Прощалась  ніч…    мені  ж  зосталося    -  
                                                             щаслива...


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 02.05.2018


Шостацька Людмила

ДВА РІЗНИХ ПОЕТИ

                                                                                   В  вині  розчинилися  рими
                                                                   І  випали  в  осад  слова.
                                                                                   Що  роблять  з  поетами  зими
                                                                                   Й  кому  перейшла  булава?

                                                                                   Немає  гармонії  ритму
                                                                                   І  серце  –  розпатланий  м’яз.
                                                                   В  такій  атмосфері  нехитрій
                                                                                   Поет  свій  розтринькував  час.

                                                                                   Розпалював  віршами  грубку
                                                                                   І  долю  свою  проклинав,
                                                                                   Журивсь,  що  відбився  від  гурту,
                                                                                   Не  мав  узаконених  прав.

                                                                   Не  мав  він  мандата  на  думку,
                                                                                   Йому  не  дістався  значок.
                                                                   Тим  часом,  боєць  шукав  ручку  –
                                                                                   Заглянула  Муза  в  окоп.

                                                                                   Не  знав  він  дороги  до  спілки,
                                                                                   Не  знав  і  смаку  нагород.
                                                                                   Війна  впилась  в  серце  настільки…
                                                                                   Грудьми  він  стояв  за  народ.

                                                                                   І  буде  жива  його  рима,
                                                                                   Поезія  болю  й  війни.
                                                                                   Послання  він  пише  до  сина
                                                                                   І  тій,  що  приходить  у  сни.

                                                                                   Він  мамі  цілує  сивини
                                                                             Словами,  що  сходять  із  уст
                                                                                   І  пише  листа  Україні,
                                                                                   Як  Богу  писав  Златоуст.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 02.05.2018


Любов Вишневецька

Зіронька впала…

Зіронька  впала...
Всесвіту  мить.
Їй  того  мало...
-  Серце  болить!..

В  душу  кохання  
Промінь  налив...
Як  покарання...
-  Світ  спопелив!..

-  Нащо  на  світі
Є  почуття?!
Ним  оповиті
Ціле  життя...

Доля  мандрує  
Серед  вогню...
-  Янгол  не  чує,
Як  я  горю!..

Зіронька  впала...
Серце  болить.

                                                   27.04.2018  р.

Малюнок  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789232
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 02.05.2018


Радомір

Весняні кола

1

Весна  обирає  стратегію  повені
заповнити  все  і  залити  життям
кволі,  голі  дерева  здивуванням  напоєні
напружують  пальці  і  руки,  й  дитям

здається  хмаринка  залюблена  в  небо
у  просині  світу  непрошені  хтось
залишили  прозвук  нічного  альбому
і  вибух…,як  крапка  говорить  “вже  досить”

але…

2

Весна  втручається  у  приватне  життя
котів,  птахів,  людей
їй  байдуже,  що  ви  думаєте  з  цього  приводу
їй  байдуже,  що  хтось  сумує
інфіковані  й  очманілі  усі  довкола
навіть  бездахий  волоцюга  осушує  пляшку  святково

затамовує  подих  підлога  та  стіни
бо  на  порозі  стоїть  вона
зі  зв’язкою  ключів  –  
мо  серед  них  і  до  твого  серденька  місток

3

Весна  по  хатах  збирає  на  свічу
страсну  свічу,  страшну  своїми  сльозами
восковими,  застиглими  в  мовчанні
але  то  про  людське,  Йому  то  всеодно

4  

Весна  обумовлює  нас  нестриманих
розмальовує,  мов  простирадла  тюльпанів  землю

вона  ніколи  не  випадкова,  проте  раптова
як  ніч,  що  тулиться  щокою  до  вікна

яка  приємна  річ  –  розуміння  миті
нам  би  з  тобою  летіти
нам  би  з  тобою  зоріти
вологою  свіжості  вмитими
під  небом  одним  жити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787301
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 02.05.2018


Зоя Енеївна

Війна не затихає!

Війна  на  Сході  не  затихає,
Нам  ворог-агресор  загарбливий,
Як  свою  криваву  подругу  привів,
Життя  дорогоцінне  відбирає,
Землю  нашу  святу  спопеляє,
Все  живе  і  неживе  вбиває,
Але  час  її  гіркий,сумний  минає
І  довгоочікувана  Перемога
Стоїть  на  порозі
Із  яскравим  прапором  
Звитяг  у  руці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789949
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018


Н-А-Д-І-Я

Долгая разлука…

Стих  составлен  в  соавторстве  с  Владимиром  Люсиным  (музыкальный  сайт).
Музыка  и  исполнение  его  же  -  Владимира  Люсина.

 В  череду  непогоды,
 когда  сыплют  дожди,
 станут  слякотью  воды,
 но  грустить  подожди.

 Наши  годы  умчались,
 все  надежды  круша,
 только  горечь  печали
 не  приемлет  душа.

 Скоро  небо  завьюжит
 и  посыплется  снег.
 Кто  из  нас  кому  нужен
 и  в  мечтах,  и  во  сне?

 Когда  ранней  весною
 с  крыш  прольётся  капель,
 от  сердечного  зноя
 рвётся  нежность  с  петель.

 Затуманится  лето
 белоснежной  фатой,
 вновь  тебя  без  билета
 я  пущу  на  постой.

 Нанесёт  снова  осень
 бабье  лето  как  грим.
 Птицы  годы  уносят…
 Что  с  тобой  мы  творим?..

 Вновь  придёт  непогода
 с  моросящим  дождём,  -
 что  не  ищем  мы  брода,
 что  в  разлуке  мы  ждём?

 Пусть  не  быть  звездопаду
 в  ватной  серости  туч,
 я  поставлю  лампаду  –
 маяка  дальний  луч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 02.05.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Світлий сум

Світлий  сум.Що  це  таке,
Скаже  хто  мені  про  те?
Якщо  сумно,  вже  погано,
Радість,  мов  туман  розтане.

Світлим  сумом  називаєм,
Як  дитинство  ми  згадаєм
І  ті  роки  галасливі,
Коли  ми  були  щасливі.

Коли  дві  людини  літні
Та  близькі  такі  і  рідні
Книгу  споминів  гортають,
Світлим  сумом  називаєм.

Згадує  хтось  про  вербичку
Кучеряву  біля  річки,
Яблуневі  заметілі  -
Кажемо,  що  сум  той  світлий.

Та  бува  журба  і  туга
Огортає  нашу  душу,
Гіркі  сльози  ми  ковтаєм,
Це  вже  смутком  називаєм.

Краще  ж  бо  не  сумувати,
Усміхатися  й  кохати,
Працювати  і  радіти,
Якщо  сум,  то  тільки  світлий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789946
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018


Миколай Волиняк

Дуга веселки… в таїні.

До  гаю  лугом  пісня  ллється,
Ушпарив  жайвір  на  струні.
Чи  то  я  сплю  чи  то  здається,
Дуга  веселки...  в  таїні.

Запахло  медом  у  садочку,
Шепочуть  мальви  в  табуні.
Вдяглися  в  вишиті  сорочки,
І  пломеніють…  як  вогні.

Я  хочу  світ  домалювати,
Так  часто  бачу  у  ві  сні.
Як  сина  ніжно  любить  мати,
Й  немає  ж.да…  і  брехні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782826
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 01.05.2018


JuliaN

Любовь - морковь

Любовь  -  морковь.
Какое  странное  сравненье.
(К  моркови  есть  и  у  меня  любовь,
Но  не  на  "овощ"  ставлю  ударенье).
Так  почему  же  все-таки:
"Любовь  -  морковь"?
Быть  может  потому,  
Что  овощ  сладкий.
Бывает  очень  сладкою  любовь,
Когда  взрастишь  ее  на  "сердце-грядке".
Чтоб  го́речи  в  любви  нам  не  познать  -
Ее,  как  и  морковь,  нам  нужно  поливать.
Прополка  -  нужная  работа!
Чтоб  сохранить  любовь  -  нужна  забота!
Всегда  смотри,  чтоб  сорная  трава
Не  заглушила  корень  сладкого  плода.
Пустые,  глупые  слова  -  для  сердца  -  яд,
Когда  они  из  уст  -  не  будет  лад.
Не  допускай,  чтоб  в  "сердце-огород"
Вползал  "докучливый  народ".
Ведь  вредные  привычки  -  это  "мошки",
Они  испортят  зелень  "крошки".
Любовь  -  как  и  морковь  взрастить  нельзя
Без  света  и  тепла,  заботы  и  дождя.
Чтоб  сохранить  любовь  как  плод  -
Заглядывай  почаще  в  "сердце-огород"!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788577
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 01.05.2018


OlgaSydoruk

И стены - видят…

И  стены  -  видят…
И  стены  -  слышат…
И  стены  помнят  -
Пока  в  них  дышат…
Тогда  поверишь,
Когда  узнаешь:
В  стенах  родимых  -
Не  потеряешь…
И  душу  лечат
И  -  согревают…
А,  укрывая,  -
Оберегают…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789875
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018


Олекса Удайко

НІ, НЕ СТОМИВСЯ Я, НІВРОКУ

         [i]  Вкотре  беру  тайм-аут…
           Бо  так  мені  треба  –
           стомилося  небо,
           не  я…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває  так,  що  треба  відпочити
Хай  від  нагальних,  та  посильних  справ,
Щоб  нові  плани  і  задачі  снити,
Яких  твій  розум  
                                                 ще  не  розібрав…

Відтак  й  шукаєш  лісову  хатинку,
Де,  окрім  тебе,  лиш  мишиний  писк...
Бо  ж  хто  не  любить  творчу  самотинку,
Де  свій,  тобі  лиш  
                                               притаманний,  зиск?

Ні,  не  стомився  я….  І,  слава  Богу,
Запал  життєвий  в  серці  не  погас…
Та  хочеться  пройти  нову  дорогу,
Духовних  сил  
                                             розвідати  запас.

А  ще  –  оглянуть  нові  горизонти,  
Щоб  не  скотитись  раз  на  манівці:
Чи  починав  з  нуля  новий  сезон  ти,
Щоб  гідно  оцінить  
                                           хвилини  ці?

Подуги  смак  відчуєш,  коли  вгору
Піднімеш  врожаю  незрушний  віз
Й  коли    в  осінню,  непогожу  пору
Не  явиш  люду  власних,  
                                       прикрих  сліз.

Ні,  не  стомився  тілом  я  –  нівроку!
Не  бракне  ще  мені  й  духовних  сил,
Та  щось  таке  впадає  в  спрагле  око,
Що  розриває  душу  так  жорстоко,
А  в  мозку  виють  
                                         зголоднілі  пси.[/color][/b]

27.03.2018
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 01.05.2018


Любов Вишневецька

Мой свет

В  моем  сердце  сонет
о  любви...  Слышу  часто...
-  Мой  любимый  -  мой  свет!..
Берегу  свое  счастье...

Легкой  поступью  грусть
спешит  в  ночи  бессонны...
-  Я  щекою  прижмусь
к  его  грубой  ладони!..

Пока  нЕ  рассвело...
наша  ночь...  неизбежность!
К  звездам  тянет  крыло!..
Где  шлейф  ласки...  где  нежность...

Я  напомню  ему  
все  забытые  песни...
Завлеку  в  полутьму!..
Закружу  в  поднебесье...

Пусть,  чеканя  свой  шаг,
вдаль  торопятся  годы...
А  я...  будто  бы  маг...
заслоню  от  невзгоды...

                                                                             28.04.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789457
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Капелька

Памяти Чернобыльской трагедии

Стих  написан  28-29  апреля
                                     2001  года  

Пятнадцать  лет
С  тех  страшных  бед.
Чернобыль  был
И  не  остыл.

Смывается  дождём  земля
И  очищается  она.
И  снова  кругооборот
-  По  судьбам  и  финансам  бьёт.

В  Чернобыле  кто  побывал,
В  Афгане  словно  пострадал.
Навек  увидел,  перенёс
Немало  крови,  пота,  слёз.

И  плачут  матери  порой,
И  очень  часто  ждут  домой.
Полынью  в  сердце  пролегла
Для  них  Чернобыля  беда.

Так  весь  народ,  знать  неспроста,
Опять  коснулася  беда.
И  вскоре  пал  Большой  Союз.
Его  побил  Солидный  Туз.

Мы  независимы  теперь.
Ты  хочешь  верь  или  не  верь,
Но  раны  всё-равно  болят
И  вопрошают  нас  опять.

За  тех,  кто  мог  не  уберёг
И  кто  навек  костями  лёг.
Кто  ныне  продолжает  жить
И  от  Чернобыля  тужить.

Всё  это  общая  беда.
Хоть  тяжело,  но  ведь  всегда
-  Что  жизнь  не  поле  перейти
И  с  поля  брани  не  уйти.

Чернобыль-  то  Полынь-звезда.
Взорвалась  вовсе  неспроста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789155
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 01.05.2018


OlgaSydoruk

Такие чувственные гаммы…

Касание  -  лунною  дорожкой...
Подкожный  трепет  -  мотылька...
Изгибы  тела  дикой  кошки  -
В  горячем  пламени  огня...
Волной,  желанного,  цунами
Глаза  -  за  шторами  ресниц...
Такие  чувственные  гаммы
Не  помнят  правило  границ...
Когда,желаемые  губы,
Попробуют  сладчайший  мёд,
Горчинка  нежного(пачули)
С  височной  вены  упорхнёт...
Да  и  запреты  неуместны,
Пока  в  крови  бурлит  река...
И  потаённое  -    прелестно
На  половине  ложа  сна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789284
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Svitlana_Belyakova

Мамо, Ви казали

Мамо,  Ви  казали,
не  знаючи  броду
не  лізь  дитино  у  воду.
Та  хіба  ж  почула,
бігла  у  той  міраж,
сподіваючись  на  кращий  час.
Чому,  мамо,  Ви  не  брали
мої  довгі  коси
у  свої  долоні  та  крутили,
як  ті  вуса,  щоб  боліли  скроні.
Краще  б  я  одного  разу
так  ревіла,  як  ті  води,
що  з  гори  шумлять,нам  на  диво,
а  не  все  Життя,  помираючи  з  суму,
ховала  від  тебе  очі  боязкі,
та  гіркі  думи.
Вже  пожовкли  ті  покоси,
та  опали  роси,  коли  бігали  босі,
кружляли,  як  голосні  альбатроси.
Відцвіта  краса,
сльозами  умита,
Голосить  Душа  й  досі
до  стоголосого  ліса.
Зітру  з  позарання  вуста  у  молоці,
відпущу  страждання,
хочу  сум  згасить.
Ранок,  колоски  нам  роблять
ввічливі  реверанси,
радіти  усьому  навкруги  дають  шанси.
Ми  свої  рефлекси  в  пазуху  сховаймо,
та  романсу  старовинного  серцем  заспіваймо.




Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789815
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018


Дружня рука

Не йшла, пробігла, пролетіла

Не  йшла,  пробігла,  пролетіла,
Забрати  щось  на  пам’ять  захотіла.
Нічого  кращого  для  себе  не  знайшла,
Тож  раптом  серце  узяла  …
Поклала  десь  в  свої  глибини,
Десь  до  скарбів  своїх,  можливо,  додала.
Ти  не  могла  ці  щедрості  хвилини
Так  просто  викинути.  Справді,  не  могла  …
Падає  дощ.  Злітають  краплі  з  парасолі.
Неначе  вправні  стрибуни.  Їм  миті  досить  і  вони  на  волі.
Летять  кудись  стрімким  потоком  далі.
Вже  не  краплини.  Величаві  кралі.
А  ти  чомусь  кудись  сховала  серце.  
Саме  по  собі  вже  на  камінь  твердне.
Ти  не  питаєшся  ні  в  кого:  Верше,
Куди  ти  нас  ведеш  уже  не  вперше?
Чому  роздарував  всі  наші  квіти,
Думки  кудись  порозсилав  мов  діти,
Себе  нема  куди  тепер  подіти,
Словами,  поглядом  холодним  не  зігріти    …
А  серце  те  немов  вогонь  горить,
Не  плавиться,  хоч  і  мовчить,  не  спить,
Немов  якась  фортеця,  зовні  мур.
Вистава  двох  не  шахових  фігур  ...
Фортеця  ця  нізащо  не  здається,
Вона  стоїть.  Якось  собі  назветься.
Така  собі  маленька  Ля  Рошель  -
Усе  ще  не  закінчена  дуель.
А  може  в  неї  і  нема  кінця?
Є  речі,  на  яких  нема  купця.
Є  те,  що  ні  за  що  не  продається.
Якщо  хтось  сумував,  то  зараз  вже  сміється  ...  




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789426
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Валентина Ланевич

Не питай мене весно…

Не  питай  мене,  весно,  чом  сумую  ночами,
Чом  зітхаю  так  гірко,  коли  зійде  зоря,
Коли  місяць  у  повні,  а  я?  Я,  до  нестями,
Серцем  щиро  кохаю,  а,  як  вечір,  одна.

За  вікном  соловейко  вверх  витягує  ноту,
Паруватись  в  природі  вже  настала  пора.
Віддавала  б  з  любов’ю  всю  жіночу  турботу
Та  на  грудях  цілунком  малювала  би  два.

Ти  б  лежав  головою  на  тремтячих  колінах,
Позабувши  на  мить  ту,  що  іде  ще  війна.
Хоч  душа,  сивиною,  вся  в  не  згоєних  ранах,
Підібрала  би  теплі  я  для  неї  слова.

29.04.18
світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789613
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Надія Башинська

ТА Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ…

Приснись  мені...  легким  дощем  пролийся.
Чи  вітром  прошуми,  чи  сонцем  усміхнися.

В  снах  сад  в  цвіту,  і  пісні  дзвінко  ллються.
і  ясени  шумлять,  і  весело  сміються.

Приснись  мені...  блудному,  земле,  сину!
Барвінок  там  цвіте  і  мальви  біля  тину.

Дорога  та,  що  з  споришу  та  м'яти,
Хай  приведе  мене  до  батьківської  хати.

Приснись  мені...  дай  для  польоту  крила.
Солодка,  земле,  ти,  що  нас  усіх  зростила.

Тепер  на  жаль...  Час  сіє  гіркотою.
Та  я  люблю  тебе,  в  думках  завжди  з  тобою!






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789688
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Тридцять шоста весна

Ластовинням  жовтим  розляглись  кульбаби
У  траві,  гаптованій  нефритом.
Очі  твої  сині,  ніби  неба  зваба
В  сонячно-веснянім  колориті.

Я  не  мислю  навіть  вже  без  тебе  світу,
Ніби  Лель,  ти  граєш  на  сопілці.
Віття  у  рясному  сніжно-білім  цвіті,
Задзвеніла  золотава  бджілка.

Ми  весну  стрічаєм  разом  тридцять  шосту
Дружно  у  родиннім,  теплім  колі.
Хоч  було  нам  жити  не  завжди  і  просто,
Богу  щиро  дякуєм  за  долю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789575
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Олеся Лісова

Черемхове диво

Біла  імла  черемхи  ніжить  око
Духмяний,  милий  цвіт  мене  п’янить,
Гілки  цілують  хмари.    Рік  за  роком
Квітуче  щастя  кличе  і  манить.

Уже  не  дотягнутися  руками:
Стовбур  міцний,  неначе  оберіг.
Пелюсток  сніг  летить  під  небесами
Їм  навперейми  вітер  взяв  розбіг.

А  ось  маленький  кущик.  Біле  диво
Рясний  і  пишний,  серцю  дорогий,
Солодкий  трунок  пестить  особливо
Хоч  ліс  змінився,  наче  вже  чужий.

Схиляю  гілочку  і  ніжно  квіточками
Дитинства  аромат  лоскоче  ніс,
Несе  мене  прожитими  літами
Де  кожен  день  цей  ліс  зі  мною  ріс.
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789701
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Гість-Наум

МИФОТВОРЧЕСТВО

МИФОТВОРЧЕСТВО  (акро)
«Правду  невозможно  скрыть,
но  можно  до  поры  запрятать….»

Любимый  способ  кормчих  наглецов,
Единственно  приемлемый,  доступный  –
Героев  измышлять  из  подставных  «отцов»,
Елейный  образ  сочинять  на  мир  преступный.

Народ  доверчивый  героями  живёт,
Доколе  правду  не  узнает,  ….
А  плут  уже  им  новых  представляет.

Исаия  43:9  «Пусть  все  народы  соберутся  вместе
 и  пусть  сойдутся  племена.  Кто  из  них  может
 рассказать  об  этом?  Могут  ли  они  сообщить  о  том,
 что  произойдёт  вскоре?  Пусть  они  представят  своих
 свидетелей,  чтобы  можно  было  объявить  их
 праведными,  или  пусть  люди  услышат  и  скажут
 „Это  правда!“».


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789734
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018


dashavsky

Зацвіла вишня біля хати.

Зацвіла  вишня  біля  старої  хати,
Мереживом  обплів  її  білий  цвіт.
Біля  неї  стояла  завжди  мати
Коли  проводжала  мене    у  світ.

Похилилась  уже  старенька  хата,
Сумно    вишня  віти  додолу  опускає.
Давно  немає  уже  неньки  та  тата
І  ніхто  мене  уже  тут  не  чекає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789829
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018


Ганна Верес

Чернігівцю Андрію Лебедєву присвячую (посмертно) .

(Його  поховали  25.04.2018.  після  3-ох  років  пошуків).

Шукали  три  роки,  поки  відшукали…
Засвідчив  про  те  результат  ДНК…
В  полон  захопили  Андрія  «шакали»…
Безжальна  вбивала  іззаду  рука…
Стріляла…  в  беззбройного…  Щоби  надійно…
Аби  не  ожив…  Щоб  навіки  закляк…
Три  роки  країна  шукала  Андрія,
Бо  син  її  був  він  і  є,  позаяк.

Хоч  років  відвів  йому  Бог  небагато,
Та  воїн  свій  край  научився  любить.
Послав  не  один  він  «гостинець»  для  «брата»,
Уклав  москалів  у  «двохсоті  гроби».
Ридали  за  ним  і  рідня,  й  побратими,
І  друзі.  І  місто  притишило  крок…
Це  воїна  душу  до  раю  впустили,
Й  поменшало  в  небі  яскравих  зірок.
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789693
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 4

[b][color="#711d82"]В  турпоездку  отправила    мужа
И  решила  -  а  чем  же  я  хуже?
Лишь  покинул  он  дом
Я  -  в  Анталью  бегом!!
Мне  же  отдых  давно  уже  нужен
*
Манекенщица  Филькина  Рая
Арендует  кусочек  сарая..
Там  дает  мастер-класс.
Учит  тонкостям  нас.
В  пеньюаре  меж  свинок  шагая..
*
Не  могу  я  уснуть  без  рюмашки
Как  не  пить-то,    мой  бегает  к  Машке!
На  меня,  идиот
Постоянно  орет.
И  частенько  бьет  в  глаз  без  промашки.
*
Папуас,  побывавший  в  Париже,
Возвратился  под  панка  подстрижен.
От  Армани  костюм,
Самый  лучший  парфюм.
И  под  ручку  с  девахою  рыжей.
*
У    девицы  одной  на  балконе,
Франт  во  фраке  играл  на  тромбоне..
Мы  бы  слушать  не  прочь,
Если  б  день,  а  не  ночь...
Ну,  козел,  будь  готов  к  обороне!!
*
Толстый  повар  Данила  Котлетов
Накормил  здесь  лапшою  поэтов.
А  теперь,  как  на  грех,
Диарея  у  всех.
Наконец-то  сознался  он  в  этом...
*
Прилетели  в  село  марсиане
Встретить  их  вышли  наши  земляне.
Кум,  Петро  мой    и  брат
Каждый  пьяный  в  умат
И  у  каждого  шкалик  в  кармане...
*
Пациентка  дантиста  Петрова
Еще  та  доложу  Вам,  корова!
Нет,  Вы  гляньте,  кино!
Ей  и  кресло  теснО!!
Он  прогнал  ее,  втиснулась  снова.
*
Два  пришельца  с  далекой  планеты
В  окна  смотрят,  а  мы-то    раздеты!
Петь,  ты  не  хохочи,
Вдруг  они  -  трепачи
И  про  наши  расскажут  секреты!
*
А  сосед  любит  наш  обниматься.
Тут  он  ПРОФИ,  изысканный  мастер!
Мою  дочку  обнЯл
Та  брюхата!  Скандал!
По  судам  теперь  будет  тягаться...
*
Дама  старая  в  розовой  шляпке
Изорвала  мне  кофту  на  тряпки,
А  причина-то  -  тю!!
С  мужем,  мол,    её  сплю.
Каждый  день  ко  мне  носит  он  бабки.
*
Стюардесса  из  Аэрофлота,
Избежала  надысь    эшафота.
А  причина  вся  в  том,
На  борту  (под  столом),
Провезла  грудничка  бегемота...

.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789715
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2018


dashavsky

В Карпатах вишні зацвіли.

В  Карпатах  вишні  буйно  зацвіли,
Яблуні  теж  пелюстки  розкривають.
Літають  бджоли  і  джмелі    навкруги,
І  солодкий  нектар  з  квітів  збирають.

Суворий  клімат  у    нас  Карпатський,
Пізні  заморозки  завжди  бувають.
Зацвіте  весною  садовина,
Та  квіти  і  зав'язь  часто  обмерзають.

А  як  і  виросте  вишенька  якась,
То  рідко  вона  тут  доспіває.
Налітають  часто  зграями  птахи
І  що  залишилось  ще,  -  об'їдають.

Мало  садимо  огірків,  помідорів.
Кислотні  дощі,  хвороби  їх  з'їдають.
Тільки  радість  в  людей  тут  тільки  одна,
Бо  грибів,  та  ягід  вдосталь  вони  мають.

Та  дуже  люблю  я  свій  край  Карпатський,
Здається    мені  кращого  і  немає.
Навкруги  гори  і  стрункі  смереки,
А  над  ними  веселка  райдугою  грає...


















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789727
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018


Капелька

К чему стремятся люди на Шаре на Земном?

Здоровью  не  прикажешь.  Кто  толстый,  кто  худой,
Кто  просто  очень  сильный,  кто  долго  молодой.
Но  есть  закономерность.  К  чему  стремимся  мы?
То  чаще  достигаем,  порою  вопреки.

Вселенной  не  прикажешь.  Несётся  Шар  Земной
И  всё  закономерно  вращает  Он  с  собой.
Но  есть  кто  утверждает:  "Не  Шар,  а  Круглый  Диск
И  всё  стоит  на  месте,  получше  присмотрись."

К  чему  стремятся  люди  на  Шаре  на  Земном?
Но  кто-то  снова  спорит:  "Под  куполом  живём."
Нам  двигают  идеи  про  равенство  кругом,      (1)  
Но  что-то  незаметно  и  словно  бардаком.

Опять  несправедливость.Случайна  ли  она?
Есть  страны  процветают,  спокойнее  всегда.
Но  есть,  кого  стремятся  всегда  закабалить.
Свободу  сделать  рабством,  лукаво  подменить.

Внушали  на  идеи  построить  коммунизм
И  Церкви  разрушали.Такой  антагонизм.
Людей  столкнули  сильно  друг  друга  победить.
А  лучше  бы  проблемы  в  хозяйстве  разрулить.

Про  "честные  реформы",  которым  сотня  лет.
Колхоз,  голодоморы,  репрессий  страшный  след.
Зачем-то  снова  вспомнил.  Случайны  ли  они?
Поломаны  устои,  традиции  семьи.

И  нравственность  ломают  все  годы  и  века.
Свободных  посчитали,  присвоив  номера.
Но  есть  в  народе  правда,  ей  очень  тяжело.
И  в  Украине  раны-  Её  штурмует  зло.

Она  на  растерзанье  элитой  отдана?
А  может  процветанье,  чтоб  была  красота?
Так  в  чём  закономерность  на  Шаре  на  Земном?
Что  вредно,  что  полезно,  когда  же  разберём?

(1)-Равенство  стран,  народов  и  людей.

                                                       Апрель  2018      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788152
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Олена Жежук

МАВКА

Не  сполохніть  вітри  гірського  сну,
І  не  гойдайте  тишу  в  ранніх  росах.
Лелію  квітку  серед    бур'яну,  
Несу  з  Карпатських  гір  у  довгих  косах.

А  наді  мною  -  зоряний  намет,
Мовчить  у  надрах  вічність  бурштинова.
Смереками  торкаюся  планет
І  дивину    небес  вплітаю  в  Слово.

Одна  із    Мавок,  інші  де  ж?    Агов!
Йду  до  людей,  хоч  буду  там  чужою.
Іду  на  клич  утомлений  його,
Пливу  вінком  купальським  за  водою.

Тікає    ніч  на  місячнім  коні,    
Упав  додолу  повід    на  світанку.
Принишкло  тіло  Мавчине    в  тіні,
Та  світить  в  душу  квітка-полонянка.

Зірви    ту  квітку  у  Купальську  ніч,
Цю  ружу  в  серці  для  тебе  ростила,
Пізнай  жагу  життя  межи  сторіч,  
Безсмертну  мить  візьми  на  дужі  крила.

Бо  я  відлунням  йшла  на  поклик  твій,  
Всі  чари,  силу,  міць  біля  підніжжя  
Тобі  кладу  в  обрамлений  сувій
Тернових  руж,  тенет    і  бездоріжжя…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 19.04.2018


Процак Наталя

покохати ВЕСНУ…

Чому  сумуєш  моя,  Весно?  Поділись
Чому  з  дощами  посіріла  й  неба  вись
Блідніє  тьмяністю  печалі  твоїх  віч
Що  сталося  з  тобою,  леле,в  чому  річ?

Йому  довірилась  наївно,  обманув.
Вродливий  Березень,  мінливий-  ким  же  був?
Пообіцяв  тобі  він  ніжність  і  тепло
Та  всі  слова  його  снігами  замело

Замерзло  серденько  твоє.  Пекучий  лід
Залишив  у  душі  твоїй  болючий  слід.
Ти  кинулась  в  обійми  Квітню,  між  вітрів
Щоб  приглушити  від  образи  гіркий  гнів

А  він  кохав  тебе  не  довго  й  наче  сніг
Лавиною  накрив  тебе  від  зради  сміх.
І  вже  не  тішили  ні  квіти  ні  слова
Коли  ти  знала,  що  у  нього  не  одна.

Ти  заблукала  у  безодні  сірих  днів
Де  морок  огортає  душу  й  світ  дощів
Стіною  хмурою  безжально  гриз  тебе
Де  вже  ніхто  таку,  як  ти  і  не  знайде.
....    ................
Коли  зійде  яскраве  сонце  з-за  гори
Опинишся  в  його  долонях  вперше  ти
В  його  очах,  що  кольору  високих  трав
Побачиш  ту,    котру  так  довго  він  шукав

Він  подарує  тобі  з  неба  сяйво  свіч
І  теплі  вечори  удвох,  де  віч-на-віч
Ти  засинатимеш  у  Травня  на  руках
І  своє  літечко  чекатимеш  у  снах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780109
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 19.04.2018


Процак Наталя

Ти мій бешкетник з рідними очима…

Ти  щось  замислив  від  самого  ранку
Коли  у  ліжко  срібну  філіжанку
Приніс,  весни  нектарних  промінців.

І  ніжно  обійняв  сонливі  плечі
На  вушко  шепотів  немов  малечі
Шепочуть  матері,  казкове  щось.

Лоскоче  подих  так  тепленько  носик
Грайливих  поцілунків  повний  стосик
Мене  окутав,  не  вагомо,  всю.

Запахне  за  вікном  Весна  бруньками
І  полетять  вони  у  низ  шпильками
Коли  їх  вітер  крадькома  здмухне.

Ти  мій  бешкетник  з  рідними  очима
Не  у  Весні,  насправді,  тут  причина
А  в  тому,  що  мені  коханий  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781582
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 19.04.2018


Процак Наталя

НІЖНІША ніжності…

Хочу  бути  з  тобою  ніжнішою  так  щоби  ніжність
Нам  позаздрила  двом  і  не  мала  реваншу  для  себе
І  нехай  поміж  нами  і  є  не  суміжна  суміжність
Я  без  тебе,  як  без  неба...

Хочу  плавно  з  тобою  вплітатися  жилами  в  весну
В  цю,  що  зараз  пелюстки    мов  сніг  осипає  у  трави
І  вслухатися  в  спів  солов'я,  мов  у  службу  воскресну
В  тлі  заграви,  як  октави...

Хочу  бути  відтінком  яскравим  на  тлі  сіро-синім
Дні  буденні  і  тьмяні  розбавити  кольором  раю
Наче  грішник  в  покуті  впаду  на  порозі  яскині
Всім  чим  маю,  тим  кохаю...

І  в  освітлені  місяця  й  зір  хочу  бути  весною
Безкінечною  й  вічною  жрицею  сонця  живого
Хочу  бути  для  тебе  і  тільки,  щоб  бути  з  тобою
Хочу  цього,  більш  нічого...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782206
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 19.04.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2018


Любов Іванова

ВИШНЕВАЯ МЕТЕЛИЦА

[b][color="#266e12"][color="#960f84"]В[/color]-есна  в  права  свои  вступила  
[color="#960f84"]И[/color]-  расстелила  зелень  трав,
[color="#960f84"]Ш[/color]-алунья,  сразу  предложила
[color="#960f84"]Н[/color]-аряд  для  рощ  и  для  дубрав.
[color="#960f84"]Е[/color]-ще  с  азартом  прогулялась,
[color="#960f84"]В[/color]-  фату  невест  одев  сады,
[color="#960f84"]А[/color]-  в  них,  ликуя,  изощрялась
[color="#960f84"]Я[/color]-нтарной  страстью  тамады.


[color="#960f84"]М[/color]-ожет  быть  вьюга  здесь  гуляла
[color="#960f84"]Е[/color]-ще  бы  –  все  белым-бело.
[color="#960f84"]Т[/color]-анцуя,  листьями  устлАла
[color="#960f84"]Е[/color]-два  ль  не  весь  сад  за  селом.
[color="#960f84"]Л[/color]-етят    и  землю  застилают,
[color="#960f84"]И[/color]-  так  повсюду,  почитай.
[color="#960f84"]Ц[/color]-ветами  все  благоухает.
[color="#960f84"]А[/color]-х  этот  май,  цветущий  май![/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787639
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Гість-Наум

"ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЙ ЗЛО ДОБРОМ"

«ЗАВЖДИ  ПЕРЕМАГАЙ  ЗЛО  ДОБРОМ»(Римлян  12:21)

Про  людське  око  не  старайся,
Ніхто  ще  їм  повік  не  догодив.
Яка  б  не  була  безнадійність,
Борись,  щоб  Бог  благословив.

Випробувань  навкруг  багато:
Насмішки,  упередженість  і  злість.
Не  варто  руки  легко  опускати  –
Про  Божий  мир  дбай  і  духовний  ріст.

Майбутнє  світу  щонайкраще  –
Злий  світ  іде  вже  до  кінця….
Як  Боже  схвалення  здобудеш,
Не  зникнеш  десь  на  манівцях.

Не  закують  тебе  у  бронзу,
Бог  знов  поверне  до  життя.
Воскреснуть  праведні  і  грішні,
Щоб  мати  шанс  на  вічне  майбуття.

Замовкнуть  байкарі,  філософи,  фантасти,
Учені  неуки  до  мавпи  втратять  апетит.
Планету  –  вічний  дім  не  будуть  руйнувати,
Величний  Бог  суспільство  нове  сотворить!

Дії  24:15  «До  того  ж,  так  само  як  і  вони,  я  покладаю
 надію  на  Бога,  що  буде  воскресіння  праведних  і  неправедних.  
Об’явлення  21:3—5  «Тоді  я  почув  з  престолу  гучний  голос:
 «Ось  намет  Бога  з  людьми,  і  він  житиме  з  ними.  Вони  будуть
 його  народом,  і  сам  Бог  буде  з  ними.  Він  витре  кожну  сльозу
 з  їхніх  очей,  і  вже  не  буде  ні  смерті,  ні  жалоби,  ні  голосіння,
 ні  болю.  Колишнє  минуло»  А  той,  хто  сидів  на  престолі,  сказав:
 «Ось  я  творю  все  нове,  —  і  додав:  —  Напиши,  бо  ці  слова
 надійні  і  правдиві».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787961
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Любов Вишневецька

Сильной стану…

Ровным  строем  наши  даты
Вдаль  спешат  упрямо.
-  Вспоминаю,  как  когда-то...
Обнимала  мама...

Все,  как  пыль...  Ничто  не  вечно.
Маршем  перемены.
-  Но  тепло  хранит  сердечко...
Не  отнимет  время.

Повзрослеть  пришлось  мне  рано...
Обнимал  лишь  холод...
Обещала...  -  Сильной  стану!
Только  боль  колола...

Часто  к  прошлому  касаюсь...
Кровоточит  рана...
-  Знаю...  среди  звезд  скучает...
Милая...  родная.

                                                                                     18.04.2018  г.

Фото  з  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788013
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Ліна Ланська

У НЕЛЮБОВІ


У  нелюбові  світ  оцей  втопив
Зухвалий  день,  приречений  до  страти.
Щоби  щось  мати,  мало  відібрати
Зернину,  коли  складені  снопи.

У  нелюбові  покликом  бравад,
Вмирає,  передчасно  скрижаніле,
Хоча  й  тріпочеться  іще  в  півсили,
Маленьке  серце,  -  точка  больова.

У  нелюбові  тіні  самоти
Із  Задзеркалля  знову  визирають,
Олію  ллють,  хоча  оті  трамваї
Ще  так  далеко,  близько  тільки  ти,  -
Відлуння  неозначеного  раю.

У  нелюбові  скупана  душа,
Вже  долю  набіло,  не  перепише.
Розкаже  про  тугу  багато  більше,
Остання  крапка,  не  твого  вірша...

10.04.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786829
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Олена Жежук

Лише знайома

Хотілося  так    щастя  превеликого
Напитися,  мов  з  лісу  меду  дикого.
Здавалося,  воно  в  тобі  заховане,
В  безодні  серця  ланцюгами  сковане.

Бажала  я  всі  радощі  крилатіЇ
Помножити  на  двох  і  стать  багатою.
І  сипати  з  душі  барвисте  марево,
В  твоїм  саду  сухе  квітчати  дерево.

Воліла  снитись  млістю  незбагненною,
Із  непідвладних  хвиль    -  тобі  смиренною.
Дивитися  очима  вічно  спраглими,
Словами  говорить  неперестиглими.

Початись  небом  й  бути  нескінченною,
Щоби  вивчав  довіку  неприземлену.
Щоб  щастя  відгукнулося  оскомою  -
Та  я,  на  жаль,  була...  
                                                             лише  знайомою.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Ніна Незламна

Знов цвіт опадає


Весна  квітне  та  знов  цвіт  опадає,
Молоденький,  ніжно  припав  до  землі,
Боєць  смілий,  в  серці  біль  відчуває,
За  що  йшли?  Його  друзі  усі  в  імлі.

Садок  цвів,  плачучи,  аж  прибрав  фату,
Де    не  глянь,  всюди  пелюстки  літають,
Не  простять,  черешеньки  орків  -  (братву),  
За    смертя!  Жаль,  наречених  втрачають.

Дощ  пустився,  піднебесся  сумує,
Як  пелюстки,  летять  птахи,  не  спинить,
Млада    яблунька,  мов  землю  цілує,
Давно  в  смутку…  як  зупинити  цю  мить?


квітень  2018р



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788064
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


OlgaSydoruk

По-другому уже не умею…

Не  люблю  я  тебя,а  -  жалею...
По-другому  уже  не  умею...
Не  хочу  на  пути  повстречаться...
Не  нечаянно  и  прикасаться...
Почему  -только  эта  зараза
Разливалась  отравою  сразу?..
Прогоняешь  её  -  не  уходит...
Между  венами  бродит  и  бродит...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787975
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Надія Башинська

РАДІЙ ЖИТТЮ!

Розтанув  сніг...  З'явивсь  струмок.
Сьогодні  народився.
Побачив  світ...  Ой,  як  зрадів!
Дзвінкою  піснею  полився.

Біжить...  Дзвенить...  Виспівує...
Йому  усі  радіють.
Пташки  дзвенять  всі  в  унісон,
вони  теж  весело  уміють.

А  тут  ось  камінь...  Подивись!
О!  Що  ж  тепер  робити?
Струмку  не  хочеться  чекать,
він  народився,  щоб  радіти!

Ще  молодий...  Не  розумів...
Об  камінь  дужче  бився.
Хвиля  за  хвилею...  і  вже
струмок  над  каменем  полився!

Отак  і  в  нашому  житті...
є  каменів  доволі.
Та  головне  -  бажання  жить,
і  завжди  прагнути  до  волі!

Радій  життю...  Десь  обійди...
Десь  зачекать  потрібно,
щоб  сили  й  мудрості  набрать.
Ти  маєш  право  жити  гідно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788069
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Валентина Ланевич

Одне на всіх на небі сонце

Одне  на  всіх  на  небі  сонце
Тепло  навпіл  усім  нам  шле.
Журчить  під  каменем  джерельце,
Там,  оленятко  воду  п’є.

Співом  зайшлась  в  саду  синичка,
Над  квіткою  чаклує  джміль.
З  вітром  шепочеться  вербичка,
В  серці  кохання  б’ється  хміль.

Одна  на  двох  любов  з  тобою,
Життя  тривоги  стереже.
Закрила  б  кривду  всю  собою,
Що  в  грудях  так  ятрить,  пече.

Що  плач  розносить  Україні,
Хижо  гуляє  між  бійців.
Печать  печалі  вчора,  нині
І  вистражданий  правди  гнів.

15.04.18
світлина  автора:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787597
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А він все грав

А  ось  і  нічка  в  довгій  темній  сукні,
Зірки  шпильками  заблищали,
І  неба  з  місяцем  ясна  сполука
Пишалася  на  п*єдесталі.

...А  він  все  грав  і  грав  на  саксофоні
Мелодію  чарівну  ночі.
І  сумніви  розвіяли  мусони,
Краплинки  сліз  з  очей  жіночих.

Жадали  так  давно  серця  любові,
Немов  ковток  води  в  пустелі.
І  снились  серіали  кольорові,
І  двоє  в  ролі  менестрелей.



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


OlgaSydoruk

На панели прошедших драм…

На  панели  прошедших  драм  
Я  стояла  совсем  нагая...  -
Примеряла  крылья  плечам,
Капли  красные,  вытирая...
В  эту  ночь  -  рябина  цвела...
В  эту  ночь  -    те  крылья  надела...
Неулыбчивая  Луна  
Так  печально  на  всё  лицезрела...
Было  больно  -    уже  не  там...
Было  слышно,как  ветер  дышит...
Обнимала  Луна  мой  храм...
И  рябину,и  медную  крышу...
Убывающая  Луна  
Серебро  собирала  на  росах,..
Забывая,  серую  нить  -
Незаметную,длинную  в  косах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788098
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Ганна Верес

Коли весна утопиться в красі

Коли  весна  утопиться  в  красі,
Отій  найпершій,  свіжій  і  цнотливій,
Купають  ранки  трави  у  росі
І  перший  грім  розбудить  теплу  зливу,
Й  зозулине  озветься  з  гаю  «ку»,
Й  веселка  з  небом  землю  поєднає,
Хіба  красу  ще  стрінеш  де  таку,
Й  земля  така  у  світі  лиш  одна  є.
7.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788128
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


OlgaSydoruk

И для чего мне эти грёзы…

И  в  Риме  снег…  
Упал  на  розы,
На  лук  венеры,  Колизей…
И  для  чего  мне  эти  грёзы
В  пути  неведомых  морей?..
И  для  кого  все  эти  слёзы  
Воруют  ночь,  не  красят  день…
А  в  Риме  снег  укутал  розы…
И  не  одну  нагую  тень…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Процак Наталя

Зірвана вуаль 16+…

Оголені  плечі,  де  локони  плавно  виводять  шляхи  для  цілунків.
Ох,  скільки  у  ній  ти  спокуси  й  незайманих  бачиш,  тривог.Пригорни
Так  міцно  до  своїх  грудей  і  не  смій  відпускати  її.З-за  лаштунків
Минулого  дня,  опускається  ніч  вся  чорніше  землі  і  не  сни
Вам  дарує  вона  до  весни...
......................а  інтиму  терпкий  аромат...

Лине  тремтливо  долоня  твоя  по  лініях  стегон  й  колін.А  вона
У  ритм  із  руками  твоїми  мов  лань  вигинає  тендітний  свій  стан.
І  скромно  зриває  із  губ  солодко-п'янкий  еліксир.Де  наче  струна
Тихо  бринить  у  долонях  твоїх.А  нічка  нишком  опустить  туман.
І  обох  вас  охопить  дурман...
......................тих  одвічно-  чарівних  сонат...

На  подушці  вуаль
Мов  прозорий  кришталь
І  зімкнуться  від  палкості  губи
За  вікном  магістраль
Ви  спивайте  грааль
Повен  трунку,  солодкої  згуби
І  безцінні  слова
Ти  жива  й  не  жива
Наречена  його-  панна  серця
І  пора  снігова
Як  самотня  вдова
Тихо  заздрила  вам  через  скельця

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779396
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Олена Жежук

… по всьому

Оце  й  усе…  скінчився  снігопад    –
В  далеких  горах  проростає  рута.
Вчорашнє  «ми»  закладено  в  ломбард,
Давно  знецінене,  немов  гірка  отрута.
 
Це  був  лиш  сон,  короткий  дивний  сон.
Де  ти  –  наснага,    я  –  твої  бажання.
Ти  обирав  про  всяк…  під  свій  фасон,
І  перестигле  залишив  мовчання.

Чому  ж  блукаєш  в  лабіринтах  снів?
Шукаєш  зелен-руту  невідому.
Сезон  дощів…  забракло  сонця  й  слів…
                                                       …  оце  й  по  всьому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 25.02.2018


Елена Марс

Зими неперевершена картина

Зима  вдягнула  сосни  в  білі  плаття.
Я  чую  пісню  лісу  Закарпаття...  
Гірський  струмок  підстрибує  граційно,  
А  вітер  спить,  дитинно  так,    спокійно.  

Хай  спить.  Мабуть  набігався  й  втомився.  
Знайшов  собі  для  сну  таємне  місце
Й  сховався,  ніби  втік  від  всього  світу.  
Боюсь  його  і  подихом  збудити.  

Боюсь  злякати  цю  ранкову  тишу,  
Де  знов  душа  наповнюється  віршем,  -
Словами  й  кроком.  Саме  в  ці  хвилини
Народжується  сонечко  невинне.  

Промінчики  гуляють  поміж  гіллям,
А  сніг  летить  -  кружляє  елегійно...  
Красу  цю  не  любити  -  не  можливо,  
Коли  душі  так  радісно  й  щасливо...  

І  хочеться  це  все  запам'ятати!..  
І  хочеться  це  все  намалювати:
Цю  казку  закарпатську  білосніжну,  
Цей  ранок  незабутній  дивовижний.  

Зими  неперевершена  картина
Залишиться  в  мені  і  на  світлинах...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777887
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Олена Жежук

Причал справжнього

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
                                                                                                             [i]продовження[/i]

В  глибині  мого  серця  лелійно  ховаються  спогади,
І  весніє  любов,  і  дзвенить  кришталева  печаль.
Повертаюсь    у  юність,  йдучи  в  часоплин  перелогами.
Там  у  світлі  і  справжності  серце  знайде  свій  [i]причал.[/i]

Ось  невдачі  мої…  поряд  мрії  крилаті  й  розвихрені!
Біля  хати  криниця    по  вінця  живої  води…
Ось  бабусині  руки  й  слова,  що  живуть  до  цих  пір  в  мені:
«Жий  в  любові  й  по  совісті,  й  Богу  одному  годи!»

Там  п'янить    медом  груша  й  лякає  кусючими  осами,
А  за  пагорбом  сонце  лягає  щовечора  спать.
Найміцніші  там  сни,  й  найбадьоріші  ранки  із  росами  –
І  на  все  там    у  Бога  була  [i]благодатна[/i]  [i]печать[/i].

Повертаюсь  зі  спогадів  духом  сильнішою  й  вищою,
І  любов'ю  зігрітою    рідного  краю  мого.
Як  тепло  не  розхлюпать,  й  не  стати  черствою  та  іншою..?
Й  зберегти  оцей  вогник    у  хаосі    світу  цього…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Олена Жежук

Навіщо?

Навіщо,  мій  Боже,  навіщо  мені  оцей    шлях?
Ось  той,  що  ліворуч,  зеленими  травами  вкрився.
Там  пісню  співає  над  полем  заквітчаним  птах,
А  тут  на  моєму  лиш  ворон  старий  оселився.

І  пустка,  і  холод  –  бреду  по  багнюці  одна.
І  ноша  найважча    утомлене  серце  стискає.
Бо  ж  сильною  бути  мені  не  навчитись    ніяк,
Та  й  силу  хитку  вража  помста  у  крил    однімає.

Вже  й  крилами  жертвую…  Нащо  без  віри  вони?
О  скільки  прекрасних  світів  з  ними  я  повидала!
Та  віру  розтоптано,  вбито  без  суду  й  вини,
Й  слова,  що  посіяла,  лю́дська  байдужість  стоптала.

Подай  мені,  Боже,  подай  у  дорогу  свічу,
Бо  я  ще  жива,  і  десь  в  грудях    тепло  прозріває.
До  білого  світу  крізь  біль,  крізь  лукавство  лечу  –
Ростуть  знову  крила  …  Невже    отак  в  світі  буває?



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Процак Наталя

Нетвереза любов

Сп'яніла  від  тебе,  від  першого  погляду  твого
Що  ниткою  з  золота  вник  у  зіниці  мої
Тобі  не  хотіла  насправді  нічого  я  злого
Та  щось  розпалило  в  мені  невблаганні  бої.

Незнаною  дикістю  б'ється  в  мені  непокора
На  себе  несхожа,  як  привид  з  старого  кіно
Я  зовсім  не  та,  не  свідома  й  до  чортиків  хвора
Мене  ти  заводиш  і  хмільно  п'яниш  мов  вино.

Бери  роздягай,    відкривай  в  мені  кожну  сторінку
Читай  між  рядками  усю.  Я  оголений  нерв.
Жадай  мене  так,  як  бажають  омріяну  жінку
І  хай  ця  потреба  в  тобі  не  включає  перерв.

Моя  нетвереза  любов  -  почуття  наркотичне
В  тумані  дурману  твого  я  блукаю  всліпу
І  вабить  до  тебе  мене  щось  незнано-містичне
Жадобу  на  тебе  я  маю  до  жаху  скупу!

Від  тебе  не  хочу  взамін  я  нічого,  й  ні  слова
Не  прошу  із  уст  тих,  що  мають  у  собі  магніт
Моя  нетвереза  любов,  мов  любов  підліткова
Така  ж  бо  гаряча  й  палка,  як  розпечений  дріт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756774
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 10.02.2018


Надія Башинська

ДОЩИК КАПАЄ НА ХАТИ

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова


Дощик  капає  на  хати,
Заховавсь  Барбос  кудлатий.

З  ним  сховались  каченятка,  
Не  намочить  дощик  лапки.(2р.)

         Кап-кап!  Кап-кап!
         Кап-кап!  Кап!
         Не  намочить  дощик  лап.(2р.)

І  радіє  пес  кудлатий,  
що  й  у  нього  сухі  лапи.

Пересидить  дощ  у  буді,
по  калюжах  бігать  буде.(2р.)

         Кап-кап!  Кап-кап!
         Кап-кап!  Кап!
         Доганятиме  каченят.(2р.)

Дощик  капає  на  хати,
Заховавсь  Барбос  кудлатий.

З  ним  сховались  каченятка,  
Не  намочить  дощик  лапки.(2р.)

         Кап-кап!  Кап-кап!
         Кап-кап!  Кап!
         Не  намочить  дощик  лап.(3р.)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776018
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


OlgaSydoruk

За елей, пьянящий, кожи…

И  -  рассеялись  тревоги...
Спало  -  марево  тоски...
Только  душу  недотроги
Растерзали  на  куски…
За  то  небо  (над  дорогой)…
За  дыханье  -  у  щеки…
За  елей,  пьянящий,  кожи
Между  холмиков  груди…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775962
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Радомір

Небо зорями

небо  зо́́рями  колоситься  в  неозо́ру  далеку  путь
ти  дозволиш  собі  помилитися  і  зі  мною  цей  вечір  побути
ти  дозволиш  собі  кухоль  радості  і  неквапність  цієї  хвилини
ніч  надихає  нам  взаємності  на  долоні  солодкі  і  милі

твоя  повінь  затопить  мене  безоста́нку
я  в  далекі  полину  незнані  світи
цілуватиме  місяць  твої  губи  до  ранку
я  любитиму  очі  твої  на  віки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775898
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Олеся Лісова

Чому, коханий?

Дивлячись  передачі  про  вдів  «Героїв  України»,
що  загинули    в  АТО,  відчуваючи  їхній    біль    
написала    цей  вірш…

Чому,    коханий,  скажи  мені,
Цей  світ  без  тебе  печаль?
На  серці  думи  стали  сумні
Тягнуть  за  чорну  вуаль.

Чому  так  гірко  дзвенить  струна
Птахів  на  гілках  в  саду?
Перед  очима  якось  пелена
Може  не  я  іду?..

Йде  посивіла  жінка  –  вдова
На  плечах  тягар  страждань,
Всі  темні  ночі,  наче  сова,
Блукаю  стежками  вагань…

Бог  уже  визначив  долю  мою:
-Молилася  може  не  так?
Чому  коли  гинув  ти  у  бою
Не  зрозуміла?  Був    знак...

Не  розірвалося  серце  навпіл
Коли  хоронила  -  бійця,
«Героя  Вкраїни».  З  навколишніх  сіл
Йшли  люди,  не  видно  кінця…

Від  сліз  і  ридання  тремтіли  вуста
Любий,  коханий  мій…
Без  тебе  втратила  зміст    життя
Я  тінь  на  свічі  твоїй…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775835
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Анфиса Нечаева

БЕССОНИЦА

Ночь  зимняя,
Ночь  поздняя,
Не  спится  мне.
Смотрю  в  окно-
Бело,  светло,
А  при  луне
Снег  серебрится,
Снег  так  искрится,
Как  в  сказке  он.
Пальто  беру,
Во  двор  иду-
Мороз  силён.
Иду  я  в  сад
Шаги  шуршат,
А  мне  мороз
Морозит  руки,
Щиплет  щёки
И  нос  до  слёз.
И  я  бегом
Обратно  в  дом,
Там  так  тепло.
Ложусь  опять
В  свою  кровать,
Смотрю  в  окно...
А  на  стене
Мне  в  тишине
Часы  стучат.
Тихонько  так-
Тик-так,  тик-так
И  спать  велят...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775864
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018


OlgaSydoruk

Трепет порвёт тишину …

Трепет  порвёт  тишину  -
С  чувством  адажио  звуки…
Тянутся  души  к  огню,
Словно  озябшие  руки…
За  фейерверком  любви
Время  приходит  расплаты…
Не  объявляя  войны…
Шрам,оставляя,заплатой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775910
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Ганна Верес

Чи можна не любить своїх дітей?

Чи  можна  не  любить  своїх  дітей,  
Яких  зачав  у  обіймах  любові?..
Ця  розповідь  моя  саме  про  те,
Хоч  швидше  це  гірка  життєва  сповідь.

Вона  його  кохала,  як  ніхто,
Й  вогнем  палало  особливим  серце,
Не  хизувалась,  а  жила  з  хрестом.
Та  з  долею  зустрілася  у  герці.
Були  вони  з  коханим  молоді
І  щирою  любов’ю  одержимі.
Здавалося,  й  Всевишній  їм  радів  –
Бо  щастя  слав  закоханим  стежину.
Воно  ж  їм  посміхнулося  обом
Тай  полетіло  ластівкою  в  безвість,
Лишивши  їм  на  двох  одну  любов.
І  потекли  струмочком  їхні  весни.

З  кохання  того  народився  син  –
Такий  до  болю  бажаний  синочок  .
Доволі  в  нім  і  розуму,  й  краси,
Міцним  зростав,  неначе  той  дубочок.
Літа  майнули  в  віковічну  даль,
Міцніли  крила  синові  щоднини...
Татусь  усе,  що  мав,  йому  віддав.
Душі  не  чула  й  мати  у  дитині.
За  полудень  поквапились  літа,
Батьки  обоє  в  інеї,  у  сивім,
Та  в  погляд  попросилася  сльота,
Адже  чужими  стали  вони  з  сином.
Його  ж  чекали  вранці  і  удень,
Молитву  щиру  Богу  посилали.
Було,  почують  щось  через  людей
Й  серця  тоді,  немов  вогнем  палали.
То  п’ють  гірку  розлуку,  мов  полин,
І  батько,  й  мати  (син  не  каже  очі)…
В  запої  то  невісточка,  то  син…
Тікають  дні.  Безсонні  мучать  ночі…
Та  батьківська  любов  сліпа  завжди,
Навіть  тоді,  коли    розчарування
Їм  душі  роз’їдає,  ніби  дим,
Любов  жива,  бо  син  –  то  плід  кохання.
Не  можна  не  любить  своїх  дітей!..
16.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775810
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Марічка9

Ще б…

Ще  стільки  слів  було  сказати,
Ще  вчора  стільки  було  сил...
А  нині  сіра  мряка  втрати
Стоїть  над  тишею  могил.

Тремтить  вогонь  малої  свічки,
сльозами  воску  догора.
А  пам'ять..  -  кольорові  стрічки,
Летять  за  вітром,  як  стара
Давно  забута  кіноплівка.
Любов  -  не  квіти  на  гробах.
В  душі  моїй  -  твоя  домівка,
Молитви  пам'ять  на  вустах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775794
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

В гармонии

Ночное  небо...Звёздные  алмазы,
Волшебник-месяц  вновь  колдует.
И  шёлковая  леска  крепкой  связью
Соединяет...Он  целует.

Ночное  небо  и  слепые  звёзды,
Им  стыдно  проявлять  сиянье.
Ведь  от  любви  и  страсти  ночи  пёстры,
Когда  сплетаются  лианно.

Ночное  небо,  блёкнет  месяц  тихий,
И  обнажённых  прикрывает  
Небесным  пледом  из  индиго  лихо.
Влюблённый  он...  и  понимает...

Ночное  небо,  только  двое  рядом.
И  тонут  без  воды  друг  в  друге.
Вселенная  проводит  нежным  взглядом...
В  гармонии  сердца  и  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775779
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

З-під снігу визирає

Коли  ласкаве  сонечко  пригріє
І  сніг  поволі  в  лісі  розтає,
Зима  стрічатиметься  з  красною  весною,
Птахи  почнуть  співать  свої  пісні,

Пелюсточки  угору  він  підніме,
Радітиме  і  сонцю,  і  теплу.
То  як  же  звати  квітку  цю  малу,
Що  із-під  снігу  визира?..(Підсніжник).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775771
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Ніна Незламна

Я ж не станцюю

   
Немов  багаття    в  молодій  душі,
Запекло  в    грудях,  мабуть  горіло,
Перед  очами    пухкий  сніг,  кущі,
Він  опритомнів,  небо  сіріло.

Червона  пляма,  зовсім  поряд,
Жме  серце,  страшно,    чому  такий  сніг?
Його  трусило,  до  неба  погляд,
Суворо,  згодом,  подививсь  до  ніг.

 Живий  напевно,  то  сон  наснився?
Знов    засвистіло,  здригнулась  земля,
Чому  один,  я    тут  залишився?
 Десь  зник  бліндаж,  щось  гудить  звіддаля.

 У  очах  темно,  ні,  то  був  не  сон,
Та  де  ж  поділась…  та,  друга  нога,
Як  же  станцюю…з  жінкою  «Бастон»?
Чарівний  танець?  Рве  душу  жага.

Лицем  до  снігу,  на  смак  солоний,
Почувши  шурхіт,  зібравщи  сили,
Я  живий,  друзі!  Лиш  біль  нестерпний,
Ледь  похитнувся,  в  очі  світили.

Тепло  відчув  і  дотик  ніжних  рук,
Він  просинався,  думав  про  сім`ю,
Уявляв  жінку,  того  вальсу  звук,
 Моя    ти  зірко,  я  ж  не  станцюю.    

                                   08.02  2018р
     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775760
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Любов Вишневецька

Ковыль

Превратилось  чувство  в  пыль
И  взлетело  вслед  за  ветром...
Упадет...  трава  ковыль
прорастала  на  планете.

Вечный  пух...  Из  века  в  век
шлейф  туманный  вьется  в  поле...
Прикоснется  человек
и  сорвет...  Поранит  долю.

Травушка  по  нраву  всем...  
И  встречается  повсюду!
Только...  темный  тот  посев.
-  То  печаль  срывают  люди...

Очарованы  травой..
Сердце  тает  в  нежном  шелке...
Но  укроет  грусть  волной...
-  Кто  сорвет...  тот  взвоет  волком!

У  природы  неспроста
Сохраняются  секреты...
И  плывут  из  уст  в  уста
тайны.  Древние  советы...

Чтоб  душа  была  чиста,
Уходило  зло  и  горечь...
А  печаль  была  пуста...
-  Чтоб  судьба  не  знала  горя!

Вот  и  мой  совет  простой,
Чтобы  счастье  было  в  доме...
-  Не  тащи  ковыль  домой!
Пусть  красуется  на  поле.

                                                                             8.02.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775748
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


OlgaSydoruk

Не так - целуешь алый рот…

экспромт

Твоя  харизма  -  по  душе…
Но  не  хочу  в  тебя  влюбиться…
На  романтической  волне
И  не  такое  приключится…
И  ты  –  не  он…Но  так  похож,
Когда  словами  обнимаешь…
Не  так  -  целуешь  алый  рот…
И  до  мурашек  не  ласкаешь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775714
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Н-А-Д-І-Я

Пливе човен

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]

Кудись  тече  замріяна  ріка.
Спокійно  хвильки  гладять  ніжно  човен.
І  вечір  десь  повільно  утіка,
Вже  ніч  думками  плине,  наче  повінь.

А  на  човні  лиш  двоє:  він  й  вона.
В  тумані  їх  невиразні  обличчя.
А  он  з-за  хмари  місяць  виплива,
І  вже  ясніше  видно  їхні  лиця.

Чомусь  в  човні  ні  жодного  весла.
Невже  їх  випробовує  так  доля?
І  річку  затягнула  сіра  мла...
Природа  без  обов"язків  -  сваволя.

Грайливий  вітер  спостеріг  човна.
Хіба  для  нього  це  -  сидіть  без  діла?  
І  полетів,  прибивши  млу  до  дна...
Щоб  човен  врятував,  я  так  хотіла...

А  я  стою  на  березі    одна.
О!  як  мені  знайомі  оті  двоє.
Чи  вітер  прижене    того  човна?..
Там  ти  і  я...в  минулому  обоє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2018


Ліна Ланська

* * *

Втомлена  безголоссям,
Сивіє  недарма.
Хай  би  колись  збулося!  -
Тиша  глуха  й  німа.

Як  поцілунком  втомить,
В  повінь  розтане  біль.
І  не  додому  -  з  дому...
Вистуджена  постіль

Втомлену  і  забуту,
Кригою  обійма.
Виплакана  спокута:
Осене,  вже  зима...

12.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775758
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Юлія Л

Сузір'я снів

Пливе  луною  пісня  колискова  –  
Мадонна  заколисує  дитя,
Вплітає  в  мрії  барви  кольорові,
Мережить  щастя  у  його  життя.

Маленький  гном  гаптує  ніжну  казку,
Сміється  сон  дитячими  вустами,
А  понад  світом  каравани  ласки
Летять  Молочним  Шляхом  за  зірками.

Блукають  між  пустелями  галактик
Чарівні  ельфи,  наче  пілігрими,
Там  крила  загубив  якийсь  романтик
Тепер  лунають  колискові  рими.

І  сяють  щастям  очі  малюків,
І  затишок  ховається  в  долонях,
Своє  дитятко  у  сузір’ї  снів
Колише  мати,  наче  на  іконі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775699
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Надія Башинська

СПИТЬ НАША КИЦЯ

Спить  наша  киця,  за  день  натомилась.
Спи,  моя  рідная!  Спи.
Спить  моя  киценька,  хвостиком  вкрилась.
Сняться  солодкі  їй  сни.

Бачить,  напевно,  як  сонечко  сходить.
Квітка  в  саду  розцвіла.
Сниться,  як  весело  бджілка  літає.
Яблунька  квітне...  Весна!

Хай  ще  хурделиця  сіється  снігом.
Тепло  тут  киці  моїй.
Спить  моя  киценька,  хвостиком  вкрилась.
Добре  зі  мною  тут  їй.

А  як  прокинеться...  дам  їй  сметанки.
Рибки  попросить  сама.
Ще  й  покатаю  на  саночках  зранку.
Сніжна  надворі  зима!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775576
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Надія Башинська

КІТ МАРКІЗ

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Веселився  весь  клас,
веселився  весь  клас.
Бо  прийшов  на  урок  
кіт  Маркіз  до  нас.

         Сидів,  муркотів,  
         хвостиком  вертів.
         Разом  з  нами  читав,
         ще  й  співать  захотів.(2р.)

Веселився  весь  клас,
і  лунав  дзвінкий  сміх.
Бо  веселий  цей  кіт
розважав  нас  всіх.

         Сидів,  муркотів,  
         хвостиком  вертів.
         Нас  усіх  доганяв,
         пиріжки  з  нами  їв.(2р.)

Дуже  дружний  наш  клас.
Дуже  дружний  наш  клас.
Навіть  кіт  захотів
бути  тут  весь  час.

         Сидить,  муркотить,  
         очками  пряде.
         Знаєм  всі:  завтра  знов
         він  до  школи  прийде!(2р.)
         

         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775631
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Luka

Світ лихоманить

Посеред  зими
То  дощ,  то  завірюха.
Світ  лихоманить.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775246
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Svitlana_Belyakova

Холодно…

Холодно  без  тебе  повір,
чи  шумить  вітер  за  вікном,
чи  хльостає  ще  дощ,
та  хоч  і  сніг,
все  одно  на  Душу  сум  наліг.
Нікого  не  хвилює  жива  я,  чи  може  вже  ні,
плачу  зараз  чи  сміюся.
Пояснити  складно,
чому  такий  поворот  Долі  
на  цьому  життєвому  полі.
Усім  байдуже,  добра  чи  зла,
страждає  чи  радіє  моя  Душа.
Знову  я  сама,  на  всю  ніч  сумна.
Чому  так,  що  бачу  тебе  тільки  в  снах.
Де  ти  блукаєш  у  цьому  Світі,
а  може  і  в  тобі  плаче  самотня  Душа.
Ніяка  сльоза  мені  не  помічниця,
а  скрізь  так  багато  людей.
І  десь  там  поміж  них,
ти  міряєш  кроками  доріжку,
очікуєш  сердешну  посмішку...



Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775613
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


ЮНата

Любовь не задаёт вопросов …

 Любовь  не  задаёт  вопросов,
И  потому  небезответна.
Не  веря  в  подлинность  прогнозов,
Приходит  тихо,  незаметно…

В  любви  отсутствуют  сомненья,
Их  пелена  вдруг  исчезает…
Восторженность,  благоговенье
Изъяны  нежно  закрывает.

Она  не  явится  снаружи,
Хоть  жаждущий  и  призывает…
Ведь  внутренний  огонь  ей  нужен.
И  лишь  душа  её  рождает.

Её  источник  -    не  иссякнет.
Ты  награждай,  делись,  дари…
Конкретный  образ  и  абстрактный
Исходит  всё  же  изнутри.

Её  правдивость  –  несомненна,
Ведь  без  вопросов  утверждает.
Её  загадка  –  сокровенна,
Над  разумом  преобладает.

Как  Солнце,  не  спросив  планету,
Свой  щедро  изливает  свет…
Так  и  любви  нет  без  ответа.
И  без  ответа  Бога  нет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775570
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ - 3

***
Буває  й  сильний,  а  не  тільки  кволі,
зламається  в  невідворотних  жорнах  долі.

***
Не  зміниш  долю  люттю  і  злобою,
якщо  вона  й  знущалась  над  тобою.

***
Бездумно  ліпиш  іншому  тавро  –
до  тебе  швидко  вернеться  воно.

***
Зачепиш  ненароком  друга  гідність  –
побачиш,  на  яку  він  здатний  підлість.

***
Ні  сан  високий,  ні  великі  гроші
не  куплять  репутацію  хорошу.

***
Чим  вищої  вершини  досягаєш  ти,
тим  болячіше  буде  з  неї  падати.

***
Лиш  та  душа  вдягне  світліші    шати,
що  вміє  людям  помилки  прощати.

***
Тим,  хто  отримав  дар  –  кохати,
підвищено  тариф  розплати.

                                         5.02.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775258
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Лілея1

РОМАНТИКА БАЛІ…

[i][b]Така  невдала    прикрість  у  житті,
Неначе  злість  підступної  фортуни,
Ах...  стала  серцю  ближча  вмить    тобі
Тонка  прозорість  теплої  лагуни.

Та  бірюзові  зонтики  із  пальм.
Пощо  тепер    "люблю"  якогось  "плакси"?
Коли  давно  на  жаль,  на  жаль,  на  жаль,
Любов  до  мене  побороли    "бакси".

Тепер  уже    мігрують  журавлі
До  тебе,  взявши    українську  зливу,
Туди,  де  ти  із  іншим  на  Балі,
Цілуєшся  під  музику  припливу.

А  раптом,  як  вертаєшся  в  земне,
В  осиротілу  мамочку  -  Одесу,
Тобі  так  важко  вгледіти  мене,
Крізь  темні-темні  вікна    "мерседесу".
[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775504
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 65

[b][color="#1231e0"]Девки  в  проруби  купались
Рядом  Ванька-рыбачок,
На  крючок  к  нему  попались
Мощный,  видно,  мужичок.

Вышла  замуж  по  залету,
Зря  поверила  речам.
А  к  любимому  пилоту
Забегаю  по  ночам.

Дед  Мильдония  напился
Бегал  голый  по  селу
Говорят  -  ума  лишился,
Сел,  как  Ёжка  на  метлу.

Разболелся  зуб  у  Петьки
Шел  бы  лучше  -  удалил.
Приложила  к  зубу  редьки,
Так  он  редьку  проглотил.

Занял  тыщу  до  зарплаты
Я  у  кума  и  кумы.
Говорю  им,  вы  богаты..
Просто  дайте,  не    взаймы.

Понедельник  всем  не  в  радость
Ну  а  мне  -  наоборот,
Будет  то,  о  чем  мечталось,
У  меня  с  Петром  развод.

Надоело  мне    годить
Шефу  и  главбуху
Одному  из-за  обид
Откусила  ухо.

Я  терпела  целый  год
Без  любви  и  ласки...
А  теперь,  держись,  народ
Буду  строить  глазки!!

Вот  мечта  моя  сбылась
Радуюсь...  и  плачу!!!
Отсудила  дома  часть,
Вертолет  и  дачу.

Воробей  сидит  на  ветке
И  щебечет  в  тишине...
Обещал  жениться  Светке,
А  женился  Петр  на  мне.

На  две  части  коромысло
В  клочья  кума  галифе
Я  ж  совсем  не  с  этим  смыслом
С  кумом  встретилась  в  кафе[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774943
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 07.02.2018


OlgaSydoruk

Одну монетку - палачу…

Одну  монетку  -  палачу…
И  это  сделает  не  больно  …
Тогда  и  я  не  закричу…
Всё  будет  выглядеть  пристойно…
Одну  секунду  -  палачу…
Пусть  день  свиданий  назначает…
Такой  красивою  приду…
(Красивых  только  обожают)…
Я  и  сегодня  палачу  -
Не  позвоню…Не  ожидает…
А  предпоследнюю  главу
С  надежды  тоже  начинают…
Не  вспоминает…  -  Не  хочу…
Да  и  слова  не  подбираю…
Одну  монетку  палачу
Не  отыскать  никак…я  знаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775630
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А сонце пробивалось

А  сонце  пробивалось  крізь  зіниці  вікон
І  в  оболонку  райдужну  очей.
І  бризкало,  і  бризкало  лимонним  світлом,
Торкалося  оголених  плечей.

На  спині  цяточками  родимок  сузір*я.
Тремтіння  в  грудях  і  весняний  шал.
І  дотик  вуст,  неначе  лебединим  пір*ям
Так  лагідно  душі  співав  хорал.

І  ранок  за  вікном  прозорим  бив  джерельцем.
Довір*я  у  житті  -  міцна  шлея.
І  завмирало  в  шепотінні  ніжно  серце:
-  Ти  рідний  мій  тепер,  а  я  -  твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Миколай Волиняк

Вурдалаки

Що  ви  робите  потвори,
Влада  розморила?
Мабуть  скоро  ви  "соколи",
Сядете...  на  вила.

І  брехню  й  голодомори,  
Терпіти  втомились.
По  Дніпру  підете  в  море,
Щоб  там  загубитись.

Зачекались  вурдалаків
В  бездонній  могилі.
Тож  потонете  собаки
Й  поховають  хвилі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775542
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


М.С.

В душі погасло все у мить одну.

В  душі  погасло  все  у  мить  одну,
І  час  іде  в  безцільному  блуканні,
Коли  втрачаєш  Зірку  провідну,
То  й  сон  не  сон,  лише  чекання.

Нема  вже  насолоди  від  розваг,
Не  можу  я  забутись  і  в  роботі,
Невже  прийшов  підвести  риску  час?
Та  ні,  не  час  ще  думати  про  спокій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774927
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 06.02.2018


OlgaSydoruk

Пусть всё останется, как прежде…

Те  тучи  серые  вчера
Пригнали  северные  ветры…
Засыпав  щедро  города
Глубоким  снегом  незаметно…
Из  нити  мягкого  клубка
Перебирают  спицы  петли…
Устали  пальцы  и  глаза,
Пока  связала  эти  гетры…
Я  столько  думаю  о  нас…
А  вдохновенность  -  отвергаю...
И  повторяю  тыщу  раз  -
Однажды  чувства  растерзают…
Свечу  мгновенно  потушу,
Снимая  лишнюю  одежду…
И  очень  тихо  попрошу  –
Пусть  всё  останется,  как  прежде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Сергій Лісовий

Квітка

Мені  щоночі  сниться  дивна  квітка.
Для  чого  ти  приходиш  уночі?
Для  чого  мені  ця  кохання  мітка?
Для  чого  слід  лишаєш  на  щоці?

Чому  приходиш  і  щораз  тікаєш?
Чому  даруєш  щастя  лише  мить?
Чому  по  снах  моїх  блукаєш?
Чому  твій  аромат  п'янить?

І  сниться  поле  де  барвисті  трави
Де  одинокі  верби  розпустили  коси,
Де  в  відблисках  вечірньої  заграви,
Готуються  з  туманом  впасти  роси...

І  я  ще  зовсім  юний  в  тому  лузі,
Шукаю  тую  квітку  чарівну,
Природа  грає  у  ліричнім  блюзі,
Але  чомусь  мелодію  сумну

Поміж  зеленого  засяє  білосніжним,
Серед  волошок,  тонконогу  -  жителів  ланів,
До  мене  посміхається  обличчям  ніжним,
Ромашка  -  квіточка  зі  снів.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775217
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


laura1

Якби могла літати

Вночі  і  вдень  чекає  від  сина  звістку  мати.
Одні  думки́  тривожні.  Не  йде  до  неї  сон.
–  Хто  ж  ці  придумав  війни?  Воліла  б  запитати.
Чому  мовчить  уперто  мобільний  телефон?

Якби  ж  то  мала  крила!  Якби  ж  могла  літати!
Полинула  б  до  нього  крізь  пекло  і  вогонь!
І  попри  перешкоди,  усупереч  гарматам,
притиснула  б  до  серця  теплом  своїх  долонь.

Собою  заступила  б  від  куль  свого  солдата.
Лише  б  він  залишився  здоровим  і  живим.
І  байдуже  що  буде,  та  краще  ніж  чекати,
тремтіти  неупинно,  не  знаючи,  що  з  ним.

І  так  в  бентежних  думах  не  спить  вона  до  ранку.
Невтомно  молить  Бога,  щоб  сина  захищав!
А  вітер  тужно  виє,  гойдаючи  фіранку,
немовби  темні  сили  зібралися  на  бал.

Вже  свічка  догоряє,  тремтить,  немов  від  болю.
Зморив  нещасну  жінку  гіркий,  підступний  сон.
І  бачить  мати  сина  в  крові  на  полі  бою,
а  поряд  з  ним  в  мовчанні…  мобільний  телефон.

18.  01.  2018              Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771979
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 06.02.2018


Гість-Наум

Писав вірші з пустим сюжетом

Писав  вірші  з  пустим  сюжетом.
(На  вірш  «Манія  величності»  Миколи  Коржика)

Коли  нас  надихає  незбагненна  рима,
То  вже  від  Бога  надзвичайний  дар.
А  як  навколо  все  незрозуміле  і  незриме….?
Та  ж  не  один  мудрець  сьогодні,  як  школяр!

Де  мудреці?  Немає  ні  одного,
Чи  припинились  суєта  і  марнота?
Всі  обіцянки  йдуть  по  колу  до  старого,
І  винахідник  нові  горизонти  відкрива  ….

Хто  скромність  втратив,  почувається  героєм,
Чим  менше  знає,  тим  відважніші  думки:
Он  той,  на  Марсі  яблуні  саджає,
А  той  все  «знає  наперед»,  щебече  залюбки.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774887
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Гість-Наум

Молодь у небезпеці

                               Молодь  у  небезпеці.

Яка  байдужість  і  зухвала  ненависть  до  правди  –
Дитячий  розум  у  фантазіях  марних  здрібнів.
Наївно  вірить  кожній  недолугій  пропаганді,
Розважно  дослідити  факти  не  зумів.

Закоханий  в  казкові  міфи  і  сюжети,
Посвячений  у  втаємничені  діла….
«Захищений»,  бо  свято  вірить  в  амулети,
Поняття  про  реальний  світ  –  і  натяку  нема!

У  морі  філософських  вигадок  і  марень
Так  легко  вибрати  облуду  до  душі.
Свобода  думки,  вірувань,  вподобань
Несе  загрозу  не  побачити  смертельної  межі.

Ідея  вседозволеності  надзвичайно  згубна,
Для  недосвідчених  –  тернистий  шлях.
В  суспільстві  хаосу,  де  темінь  непробудна,
Всі  пошуки  кінчаються  на  манівцях.

Яка  лукава  сатанинська  підлість:
Дітей  впрягати  у  політики  ярмо.
Мільйони  жертв,  де  щирість  і  невинність
В  загони  смерті  гітлер  –  югенду  пішло….

Хто  дав  зелене  світло  біснуватим,
Знаряддя  вбивства  до  «бліцкрігу  освятив»?
Хіба  для  людства  жертв  не  забагато,
Чи  знову  ворог  людства  розум  засліпив…..

Боїв  звитяжних  і  останніх,  в  принципі,  не  буде….
Допоки  меч  в  руках,  не  згине  в  світі  зло.
Аж  поки  на  планеті  не  прозріють  люди,
Щоб  хижаків  гидких  тут  більше  не  було.

Ця  справа  для  людей  реально  неможлива.
Одна  надія  –  Бог  без  нас  очистить  світ.
Мільйони  ангелів  достатньо  мають  сили  –
Де  ми  опинимся,  хай  кожен  чесно  відповість….

Ефесян  6:1-4  «  Діти,  будьте  слухняні  своїм  батькам,  пам’ятаючи  
   про  єдність  з  Господом,  бо  робити  так—  праведно.  «Шануй  
батька  і  матір»  —  це  перша  заповідь,  до  якої  було  дано  обіцянку:
 «Щоб  добре  велося  тобі  і  щоб  довго  ти  жив  на  землі».    Батьки,  не  
дратуйте  своїх  дітей,  а  виховуйте  їх,  повчаючи  і
 наставляючи,  згідно  з  волею  Єгови».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775168
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Lana P.

ДВА МАЛЕСЕНЬКІ КОТУСІ

Два  малесенькі  котусі
Завітали  до  Настусі  —
Дружно  гралися,  стрибали,
До  малятка  припадали,
Муркотіли,  спинки  гнули,
Разом  з  Настею  заснули.      5/02/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775389
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


dashavsky

Стоїть розхристана небога…

Стоїть  розхристана,  як  та  небога,
І  тіло  своє  уже  не  прикриває...
Чому  ж  стала  тепер  така  убога?
Напевно,  що  захисту  в  тебе  немає?

Віками,  варвари,  насилують  тебе,
Та  на  найдрібні  шматки  роздирають.
А  де  ж  то  діти  поділись  рідні  твої,
Чого  тебе  вони  не  захищають?

Стоїть  розхристана,  як  та  небога,
І  прикритись  нічим  уже  не  має.
Здирають  з  неї,  хто  що  може  усе!
А  де  ж  діти?  Де  діточки    твої  то  є...
-Діти?...  Діти  за  світ  очі  втікають!...

Скільки  ж  то  горя  уже  натерпілась,  ти,
Не  раз  ворожа  нога  по  тобі  топталась,
Та  із  згарища  і  попелища    завжди,
Як  Софія  Київська    гордо  підіймалась.

Чого,  Україно,  доля  твоя    важка?
Чому  від  Бога  порятунку  не  маєш?
Який  гріх  народ  твій  в  давнину  зробив,
Що  уже  віками  так  важко  страждаєш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775441
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


dashavsky

Снігопад.

Густий  лютневий  снігопад,
Білим  пухом  землю  вкрив.
Побілів    яблуневий  сад,
Каштан    гілки  опустив.

Віхолою  зима  гуляє,
Вітер  виграє  на  дуді
І  в  лице  мені  шпурляє,
Холодні  сніжинки  малі.

Та  й  мороз  не  дрімає,
Боляче    за  ніс  бере.
Під  одяг  він  залізає,
І  тепло  в  мене  краде.

Швидко  біжу  до  хати
Дрова  смерекові  несу.
В  грубці  буду  топити
І  холод  геть  прожену.

Потріскують  сухі  дрова  смерекові
І  водичка  на  плиті  уже  кипить.
Засиплю  я  кави  дві  ложки  столові
І  буду  з  насолодою  її  пить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775451
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Н-А-Д-І-Я

Мої крила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVjl-7BkpDI[/youtube]


Дякую  Олексі  Удайко,  що  надихнув.  Хоч  теми  у  нас  різні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
------------------------------------------------------------------

Про  крила  я  не  мрію,  не  літаю.
Все  вчуся  твердо  по  землі  ходить.
І  головне:  не  впасти,  добре  знаю,
Якщо  ж  впаду,  не  так  уже  й  болить.

Мабуть,  тому  й  не  виростають  крила:
З  дитячих  літ  лякаюсь  висоти.
Чомусь  завжди  я  мрію  про  перила:
Занадто  я  боюсь  тепер  сльоти.

Твоя  рука  -  надійні  мої  поручні.
Схилюся,  коли  вже  не  буде  сил.
В  душі  моїй  не  буде  й  тоді  порожньо,
Коли  побачу,  що  ти  теж  без  крил.

Та  що  казать:  у  мріях  теж  літаю,
Коли    тебе  захочу  я  обнять.
В  цей  час  мене  чекаєш,  добре  знаю..
А,  може,  все  ж  навчитися  літать?

Політ  душі  не  схожий  на  пташиний,
Душа  здола  безмірну  висоту.
Її  політ  казковий,  мелодійний.
В  польоті  випромінює  красу...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775439
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Олеся Лісова

Роки-журавлі

Чом  ви  коні  років
Все  частіше  тягнете  за  віжки,
Притишують  звук
 Голосочки  ваших  дзвінків.
Вповільняються    кроки
На  знайомі  з  дитинства  доріжки,
Заснував  там  павук
Пряжу  білих  холодних  снігів.

Всі  прожиті  літа,
Як  сумні  журавлі  відлетіли
Запорошений    погляд
Проводжає  згуртований  клин,
Їх  сліди  заміта
Листя  осені  тихо  тремтіло,
Кружляло,  як  спогад,
Життя  заспокійливий  плин.

Ти  зозуле  накуй:
-Скільки  зим  ще  мені  залишилось,
Чи  у  долі  є  шанс,
Чи  опустить  небесне  крило.
Як  життя  не  смакуй,
За  полудень  сонце  схилилось,
Доспіваю  романс  і  ,  як  кажуть  :
-Було  не  було…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775458
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Любов Вишневецька

Самый лучший…

Не  возвратиться  в  кокон  мотылек...
Хоть  кАк  порхал  бы  над  Вселенной!
Любимый  в  прошлом...  -  Как  же  он  далек!..
Уходит  безвозвратно  наше  время...

Из  хризантем  храню  букет...  Как  сон,
сухие  выцветшие  ветки...
А  память  возвращает  вновь  и  вновь...
-  Когда-то  бросила  монетку...

И  невозможно  что-то  изменить...
-  Как  вытравить  из  сердца  верность?..
Как  разорвать  связующую  нить?!
Забыть  любовь  его  и  нежность...

-  Жалею  я...  И  он  жалеет  сам.
Еще,  казалось,  будет  время,
Чтобы  летать,  как  птицы  в  небесах...
И  сад  растить...  и  хризантемы...

Еще,  казалось,  будет  много  встреч...
И  будут  падать  звезды  в  души...
Закат  крылом  коснется  наших  век...
Чтобы  в  объятьях  сказки  слушать.

Судьба  знакома  только  с  драмою...
А  счастье  так  необходимо!..
-  Он  не  сказал  о  том,  что  главное...
И  я  о  том...  что  так  любила!..

Нам  больно  от  незавершенных  дел...
Мечты  несбывшейся...  -  Так  больно!..
-  Сквозь  сон  я  слышу  запах  хризантем...  
Взамен  тепла  его  ладоней.

Пусть  нет  возврата  к  прожитым  денькам...
Пусть  память  будоражит  чувства!
Добавлю  лишь...  к  несказанным  словам...
-  В  моей  судьбе...  он  самый  лучший!..

                                                                                                         6.02.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775453
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Серафима Пант

Любов

Наповнені  змістом  в  любові  прожиті  моменти.
Всі  злети  й  падіння  закохані  ділять  на  двох.
Любов  -  це  бажання  зігріти:  словами  і......пледом.
Любов  -  не  подяка,  не  плата  емоцій  за  борг.
В  любові  ніхто  і  нікому  нічого  не  винен.
Чуттів  невагомість  польотом  думки  окриля.
Вона  нездоланна,  душі  як  сягає  корінням.
Що  падає  долу  -  поламане  вітром  гілля.
Любов  -  це  потреба  угору  тягнутись  натхненно,
Рости  і  рясніти  на  сонці  наливом  плодів.
В  любові  ніколи  не  буде  самотньо  і  темно:
Душі  це  основа  -  безсмертям  народжений  спів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772014
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 06.02.2018


Ганна Верес

Патріота глас

«Не  за  таку  я  Україну  згинув,  –
Озвався  патріота  юний  глас,  –
Ніколи  не  ховався  я  за  спини
І  скуштував  вогню  в  бою  не  раз.

Не  про  таку  я  мріяв  Україну
І  за  цю  мрію  заплатив  життям…
Мабуть,  Всевишнього  було  на  це  веління,
Хоча  для  матері  і  досі  я  дитя.

Я  не  шкодую,  що  пішов  так  рано,
Тай  з  долею  є  марними  торги,
Немало  нас  тоді  зима  забрала
Зі  Світлодарської  смертельної  дуги.

Лиш  одного,  вкраїнці,  я  боюся,
Чи  ж  не  дарма  ми  полягли  в  бою…
За  Україну  я  і  тут  молюся,
Ви  ж  землю  й  гідність  не  зганьбіть  свою!»
4.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775420
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Lana P.

ХУРТОВИНА

Розкида́ла  хуртовина
Пасма,
Обснувала  павутинням 
Рясно,
Наче  зграя  лебедина
Біла,
На  горбочку,  де  калина, 
Сіла.
Будувала  щільні  мури-
Рамки,
Накрутила  кучугури-
За́мки.      
Заливалась  стоголосим
Сміхом,
Чепурилася  пухнастим
Снігом.                     
                                 5/02/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775348
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Капелька

Земле не нравится война

                     В  февральский  дождь

Зима  "скучает"  без  дождя,
Земле  не  нравится  вода.
Земле  под  снегом  лучше  быть,
Чем  снег  и  лужи  замесить.

                   Душе  не  нравится  война.
                   Но  вот  деваться  ей  куда?
                   Войну  же  кто-то  замесил,
                   Чтоб  словно  в  лужу  угодил.

Не  первый  год,  не  первый  век
У  выбора  вновь  человек.
Кому-то  горе  и  беда,
Кому-то  словно  мать  родна.

                     Ведь  сам  не  стрельнет  автомат,
                     Пока  он  будет  отдыхать.
                     Причины  долго  создают,
                     Отмашку  сразу  не  дают.

И  вот  уже  как  снежный  ком
-Переплетается  всё  в  нём.
Семья,политика,друзья,
Работа,пенсия,волна.

                       Дают  квадратное  катать,
                       А  круглое  спиной  таскать.
                       Законы  с  каждым  днём  честней,
                       А  жить  становится  трудней.

На  "тыщу"  пенсии  никак
Нельзя  не  жить  ,не  умирать.
Да  и  на  две  нельзя  никак
Себя  счастливыми  назвать.

                       Кому-то  голод  и  война,
                       Кому-то  бизнес  и  дела,
                       Кому-то  не  на  что  прожить,
                       Кому-то  миллиард  учить.    (1)

И  вроде  честно  всё  кругом,    (2)
Но  держат  словно  за  "лохов"...
Земле  не  нравится  война.
Но  вот  деваться  Ей  куда?

         (1)-теория  Золотого  миллиарда.
         Оставить  на  Планете  миллиард  
         и  потом  их  учить  как  жить.
         (2)-кругом  на  всей  Планете.

                                         04.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775320
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Валентина Ланевич

Слава! Слава, Україно!

Слава!  Слава,  Україно!  Слава  там,  де  степ  гуде,
Де  снарядами  в  окопи  ворог  цілить  і  іде
Убивати,  гвалтувати  землю  нашу  і  народ,
Слава  шириться  між  хлопців  без  претензій  нагород.

В  дні  осінні  по  грязюці  місять  місиво  бійці,
Ув  окопах  вахта  миру,  де  приклад  в  міцнім  плечі.
Де  лапатий  сніг  лягає  на  розтрощений  бетон
І  ніколи  де  вже  листя  не  укриє  мертвих  крон.

Хрустить  слава  на  морозі  під  підошвою  ноги,
Мерзнуть  пальці  рук  і  сльози  вітер  витиснув,  борги
Віддають  солдати  нині,  не  свої,  -  чужі,  в  оброк,
Та  недовго  глум  нестиме  ненажерливий  божок.  

Слава  в  зливі,  що  гуляє  на  посту  й  за  шию  ллє,
Слава  вперта,  вона  знає,  щире  братство  в  неї  є.
Та  армійська  дружня  сила,  що  підтримає  завжди,
Без  якої  в  миті  скрути  на  війні,  як  без  води.

Слава  в  зорях,  що  в  загравах  в  небі  водять  хоровод,
Не  торкається  лиш  слава  всіх  непрошених  заброд.
Слава  в  маках,  символ  крові  тихо  стелиться  до  ніг,
Славу  з  вибору  по  духу  ще  ніхто  не  переміг.

03.02.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774994
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Анфиса Нечаева

Яблунька

Стоїть  в  зажурі  яблунька,
Сердешній  сумно  стало-
Пожовкло  її  листячко
І  з  гілочок  опало.
Стоїть  вона  оголена,
Безжальними  пронизана  вітрами
І  сниться  яблунці  весна
Холодними  осінніми  ночами.
Тоді  була  вона  красунею,
Вся  в  цвіті  ніжно-білому.
Здавалась  нареченою,
Мов  в  одязі  весільному.
І  гріло  її  сонечко,
Бджілки  нектар  збирали
І  весело  на  гілочках
Пташки  пісні  співали.
Тепер  же  пізня  осінь
І  йдуть  дощі  холодні.
Не  за  горами  і  зима,
І  люті  дні  морозні.
І  з  думкою  про  зиму  яблунька,
В  сон  порина  зимовий.
Їй  будуть  снитись  літо  і  весна
І  ніжно-білий  одяг  новий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764653
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 05.02.2018


Ніна-Марія

Я знов тобі про осінь нагадаю

[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]

[color="#730808"]Вже  грає  на  полин-сопілці  осінь,
І  тугою  бринить  в  моїй  душі.
А  я  дивлюсь  на  сиву  неба  просинь,
Яка  лягає  смутком  у  вірші.
 
У  спогад  днів  я  золотавих  лину.
Їх  вересень  нам  щедро  дарував.
А  час  летів  крізь  нас  все  мимо  й  мимо-
Той  знає,  хто  по  —справжньому  кохав...
 
Ми  слухали  мелодію  осінню,
Купаючись  у  барвах  кольорів.
Обох  нас  гріли  почуття  нестримні,
Коли  на  зустріч  ти  мені  летів.
 
Тоді  весь  світ  навиворіт  ставав.
Найкращі  ми  були  у  нім  актори.
Сюжет  цей  нам  Господь  намалював
І  об'єднав  у  дві  щасливі  долі.
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 05.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Таємниці ночі…

Зимова  ніч  в  містичній  таємнниці,
Блукає  з  зорями  у  далині.
Ще  з  літа  заховались  громовиці,
Притихла  річка  у  казковім  сні.

Десь  вітер  грає  на  віолончелі,
Свої  пісні  розносить  по  селі.
Яскраве  світло  світиться  в  оселі,
В  зажурі  курять  трубку  димарі.

Пухнасті  шуби  одягли  ялини
І  поле  загорнулось  у  сувій.
Малює  пензлем  ніч  свої  картини,
Дарує  місяць  поцілунок  їй.

Вона  його  приймає  дуже  радо
Й  невинно  посміхається  зорі.
Тому,  що  він  сьогодні  її  зрадив,
Зоря  засумувала  угорі



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775263
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Коток Оксана

Домашні психотерапевти

Біля  нас  живе  відома  й  невідома  таємниця  .
Незалежна,  волелюбна  й  дуже  гарна  киця.
Ви  не  смійтесь,  не  дивуйтесь  –  я  вас  розумію!
Та  сьогодні  цю  загадку  я  для  вас  розкрию  !

Це  не  просто  звір  у  домі  –  це  сімейний  лікар.
Ви  погладьте  йому  спинку  –  і  не  треба  ліки,
Заспокоїть  муркотінням,  хвостиком  потреться  -  
Стреси,  клопоти  й  турботи  -  все  кудись  минеться.

Двійко  в  мене  лікарів  –  психотерапевтів,
Вони  мене  краще  знають  від  всіх  екстрасенсів.
Це  коти  -  Гришко  й  Марго.  Наче  просто  киці,
А  насправді  –  це  великі  диво  –  таємниці.          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775064
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ганна Верес

Ти земна людина

Летять  літа  крізь  радощі  й  тривоги,
І  крізь  людські  невдачі  теж  летять,
Бо  в  кожного  своя  –  одна  дорога,
Як  і  одне  –  одне  лише  життя.
Летять  літа  крізь  бурі,  спеки  й  грози,
Летять  крізь  час,  наперекір  всьому,
І  крізь  життєві  відлиги  й  морози…
Будь  вдячний,  вдячний,  все-таки,  йому.

Летять  літа  крізь  сірі  будні  й  свята,
Де  чи  рушник,  чи  прапор  майорять,
Хтось  мало  проживе,  а  хтось  –  багато,
Допоки  очі  і  серця  їхні  горять.
Летять,  де  ще  неходжені  дороги,
Й  стара,  як  світ,  одвічна  суєта.
Вбери  у  себе  всі  земні  тривоги,
І  серед  доль  твоя  буде  свята!

Летять  літа  крізь  сни  посеред  ночі,
Летять  крізь  днів  шалену  круговерть,
Та  хай  завжди  цвітуть-радіють  очі,
І  серце  щастям  повниться  ущерть!
Життєвий  слід  у  кожного  єдиний  –
За  інших  шлях  не  можеш  ти  пройти,
Бо  в  першу  чергу,  ти  земна  людина.
У  Всесвіті  ж  лише  піщинка  ти! 28.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775020
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ганна Верес

Місяць

Щокатий  місяць  виспиться  за  день
На  іншім  боці  нашої  планети,
А  ледь  стемніє,  знову  він  зійде
І  зачарує  зорі  і  поетів.

Пливе  поважно,  мов  небесний  цар,
Зібравсь  нарешті  зорі  полічити,
Та  хоч  лічбі  далеко  до  кінця,
Зникає,  хоче  знову  відпочити.
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774525
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ганна Верес

Дістану перо і ліру

Дістану  перо  і  ліру,
Слова  у  думки  зв’яжу
І  те,  що  в  душі  назріло,
На  вістря  часу  нижу.
А  там  –  і  земля,  і  люди,
І  неба  ясна  блакить,
І  те,    що  було  і  буде,    
Й  прожиті  мої  роки.
Я  в  сутність  людську  проникну,
Бар’єри  усі  проб’ю
І  черствість,  напевне,  зрихлю,
Бо  світ,  хай  такий,  люблю.
Казали,  сльоза  не  в  моді,
А  світ  же  не  без  сльози:
Поглянь:  на  траві,  в  городі
Скільки  блищить  роси!
Сльозою  вмиває  небо
Травинку,  і  гору,  й  гай  –
В  житті  є  така  потреба  –
Радіти  й  плакать  встигай!
20.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775018
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


ЮНата

СУПЕР-КОЛОБОК

(п’єса-казка)

АВТОР
Жили  –  були  дід  і  баба,
Вередливий  дід,  нахаба.
Що  малому,    те  й  старому,
Бабі  хоч  тікай  із  дому.

Не  дає  старий  спокою,
Сидить  з  книгою  новою.
І  по  сто  разів  «на  дню»
Замовляє  він  меню.

Так  надумав  старий  дід
Заказати  на  обід  -
Не  спекти  «окорочка»,
А  смачного  колобка.

ДІД
-  Ти  вже,  бабо,  покидай
Свої  мелодрами
Йди-  но  тісто  замішай,
Поміняй  програму.

АВТОР
Баба  каже:  -  Може,  я  
Яєчню  підсмажу
А  дід  грізно:  -  Цить  ,  стара
Роби  те,  що  кажу.

Бабі  нічого  сказати,
Поплелась  хазяйнувати.
І  проворненько,  й  завзято
Стала  тісто  готувати.

БАБА
І  сироватки,  й  мукиці,
Соди,    оцету,    кориці,
                                     Пачку  масла,  шість  яєць,
Гарний  вийде  Колобець!

Поки  серіал  іде,
Колобок  якраз  зійде.
Суну  я  його  на  ніч
У  мікрохвильову  піч.

АВТОР
Доки  пара  проглядала
Кримінальний  детектив,
Колобок  через  шпарину
Понавчався  різних  див.

І  коли  набухли  щоки,
Підрум’янилися  боки,
«Колоб»  наш  дверцята  зніс
І  поплентався  у  ліс.

Ходить,  бродить,    розглядає,
В  кожен  кущик  заглядає.
Тут  назустріч  йому  Заєць,
Знаменитий  пострибаєць.

ЗАЄЦЬ
Ей,  Хот-дог,  іди  сюди,
Не  наклич  собі  біди.
Я,  як  пес,  вже  зголоднів,
Бо  не  їв  аж  вісім  днів.

Врожаї  вже  всі  зібрали
І  ретельно  заховали.
Ситуація  така,
Що  зжую  і  Колобка.

КОЛОБОК
Щось  багато,  куций,  хочеш,
Мені  голову  морочиш.
Маю  гарний  я  сопрано  
І  співаю  непогано.

ЗАЄЦЬ
Що  ж,  співай,  як  годен  ти,
Пісня  може  помогти.
Апетит  я  свій  тримаю,
Ще  хвилинку  почекаю.

КОЛОБОК  (мелодія  пісні  «Сів  коник  на  листочок»)
Дід  з  бабою  у  хаті
Лишились  спочивати,
А  тут  мені  вухатий
Погрожує  завзято.

Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти,  зайцю,  начувайся.
Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти  ,зайцю,  начувайся.

АВТОР
Тільки  Колобок  замовк,
Куцого  перехитривши,
На  дорогу  вийшов  Вовк,
Колобочка  перестрівши.

ВОВК
Що  за  запах  на  весь  ліс,
Забива  чутливий  ніс?
Слина  котиться  густа,
Їжа  проситься  в  уста.

Стережися,  Колобочку,
Я  даю  тобі  відстрочку.
Пісня  хай  звучить  прощальна,
Це  останнє  вже  бажання.

КОЛОБОК  (пісня)
Зустрів  я  щойно  зайця.
Його  я  обдурив.
Тебе  я  не  злякався,
Йди  геть,  не  говори.

Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти,  вовче,  начувайся.
Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти,  вовче,  начувайся.

АВТОР
Лиш  він  пісню  заспівав,
Тут  Ведмедя  хтось  наслав.
Йде,    бреде  звір  клишоногий,
Аж  вгинається  дорога.

ВЕДМІДЬ
Ох  і  зустріч,  ну  й  удача!
Лиш  в  казках  таке  я  бачив.
Сам-  один,  без  охорони
Колобок,  яка  персона!

Унікальний  варіант
Особливий  провіант.
Можна  з  медом,  можна  з  маслом,
Ох  і  поласую  класно!

КОЛОБОК  (пісня)
Це  в  тебе  марні  мрії,
Я  утекти  зумію.
Тебе  я  не  боюся
І  весело  сміюся
Хоч  ти  і  ведмідь,  хоч  ти  і  ведмідь,
Тебе  я  не  боюся.

АВТОР
Від  ведмедя  відхрестився,
Ще  один  герой  зустрівся  –
Пишна  й  горда,  як  цариця,
Розфуфирена  лисиця.

ЛИСИЦЯ
Ой,  кого  я  бачу,  браво!
Мій  улюблений  десерт.
Повечеряю  на  славу,
Починай  вже  свій  концерт.

Знаю  казку  я  цю  гарно,
І  стараєшся  ти  марно.
Шлях  один  твій,  Колобок,
Мені,  хитрій,    у  роток.

КОЛОБОК  (  пісня)
Забудь  про  свої  плани,
Тут  все  не  так  погано.
Готуйся,  люба  Лиско,
Розв’язка  дуже  близько.

І  нам  у  фінал,  і  нам  у  фінал
Добавився  рядок.
Я  всіх  обхитрив,    я  всіх  обхитрив
Я  –  Супер-Колобок.

ВСІ  (  пісня  )
Він  всіх  обхитрив,  він  всіх  обхитрив
Він  –  Супер-Колобок!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775162
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


М.С.

Ще не знаю, як маю я жити…

Ще  не  знаю,  як  маю  я  жити,
Розум  каже  Тебе  відпустити,
Серце  ж  цього  все  слухать  не  хоче,
Милі  спогади  душу  лоскочуть.

Передумав  я  і  перемріяв,
Скільки  раз  починав  все  спочатку,
Та,  чомусь  я  ніяк  не  зумію,
Розгадати  Твою  ще  загадку.

Серце  мліє,  як  ще  пригадаю,
Твої  очі,  тих  бісиків  повні,
Перед  поглядом  голос  втрачаю,
Я  одразу  лечу  у  безодню.

А  медові  уста  полуничні,
Які  так  поцілунку  чекають,
Як  білесенькі  зубки  ще  блиснуть,
Як  магнітом  мене  притягаєш.

Що  ж  попробую  якось  забути,
Але  це  вже  навряд  мені  вдасться,
Бо  Ти  вперто  шукаєш  те  щастя,
А  знаходиш  одні  лиш  напасті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775208
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Олеся Лісова

Послухай серце

Сама  свою  я  долю  вибирала
Тепер  над  нею  хоч  засмійся,  плач,
Чи  хоч  заголоси,  бо  добре  знала,
Що  не  завжди  солоденький  калач.

Я  не  шкодую.  Лиш  дійшла  до  краю,
Всі  почуття  із  зливою  знесло.
Сонце  років  пекло  за  небокраєм
Життя  ж  вело  за  руку  і  вело.

Думки  розбіглися  від  мене  мимоволі
(Наче  передчувають  -  проженуть,  )
З  мірою  власної  чи  волі  ,  чи  неволі
Стривожили  й  на  лаві  тихо  ждуть.

Все  заніміло.  Не  чекала  зміни,
Лиш  мрії  лізли  в  голову  всякчас,
Без  дозволу.  Ставали  на  коліна
Й  благали:  -  Ти  прислухайся  хоч  раз.

Послухай  серце  і  воно  підкаже
Де  твоє  щастя  ходить  по  землі,
Кохання  й  радість  вузликом  зав’яже  
 Назавжди  прожене  усі    жалі.


 
Надихнула  книга"  Софія"  Лесі  Романчук

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774916
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Олеся Лісова

Білий оксамит


Час  зупинися!  Ось  вона,  мить!
Зимова  ніч.  Там    місяць  бринить.
Зірки  сміються,  сніжки  у  руках
Палають  тисячі  свіч  в    небесах.

Оксамит  білий,  ніжність  свята
Сніг  первозданний  і  чистота.
Гріхи  завмерли.  Світ  іще  спить.
Ні  сліду,  ні  тіні…  Кришталь  блищить.

Невинність  ночі.  Ой    дивина
Казка  зими-по  вінця,  сповна.
В  білім  заметі  місто  лежить.
Умиротворення.  Тиша  дзвенить.





Сьогодні  проснулася  вночі  і  серце  завмерло.
Такої  краси  не  бачила  давно.Народився  вірш.
04.02.2018.  м.Костопіль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775083
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Коток Оксана

Дітям з особливими потребами

В  школі  мирно  вчаться  діти  -  
Це  життя  людського  квіти!
Серед  них  є  більш  тендітні,  
Більш  допитливі  й  привітні,
Більш  вразливі  й  загадкові,
Що  чекають  допомоги,
І  підтримки,  і  підказки,  
І  прочитаної  казки.                                                                                                                                                            
Діти  ці,  мов  світ  у  світі,  
Потребують  більше  світла,
Більш  уваги  та  турботи,
Більше  похвали  в  роботі,  
Більше  ласки  в  кожнім  слові,  
Материнства  і  любові,  
Усмішок  найбільш  тепліших,  
Поглядів  в  сто  раз  добріших.
Кожен  з  них  це  -  є  Людина,  
Неповторна  і  єдина,      
Яка  хоче  мирно  жити,  
Як  і  всі  у  школі  вчитись,
Адже  знати  і    уміти  
[b]Здатні  й  особливі  діти![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775264
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


OlgaSydoruk

Пенятся в омутах глыбы…

Реками  вздыбились  льды…
Пенятся  в  омутах  глыбы…
Те  чёрно  -  белые  сны
Очень  хочу  ненавидеть…
Ночи  кровавой  Луны
Не  исполняют  желаний…
Помнится  -  святость  любви
Главный  закон  мирозданий…
Запахи  юной  весны
Ветер  приносит  с  дождями…
И  открывает  глазк`и
(Синенькие)  под  снегами…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774388
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 05.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

І буденна, і святкова

Років  вже  пройшло  багато,
Вона  й  досі  в  кожній  хаті
І  у  будні,  і  у  свята,
Нею  стіл  всі  накривають.
Є  лляна  і  полотняна,
Що  обрусом  називають.
Шовком  вишита  і  сріблом,
То  святкова  уже,  звісно.
Є  буденна  чорна  й  біла,
Це,звичайно...(  Скатертина).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775204
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Гість-Наум

Кут зору

             КУТ  ЗОРУ
(На  вірш  «Спосіб  бачити»,  автор  Metrolog)

Скільки  світла  ми  бачим  
під  кутом  свого  зору….
Ми  до  темряви  звикли,
правда  нам  невідома.

Щоби  щось  оцінити,
 треба  збоку  дивитись.
Людям  це  не  під  силу,
у  Творця  треба  вчитись.

Божий  Син  нас  навчив
як  потрібно  всім  жити:
Вміти  вислухать  всіх,
гріх  і  зло  не  чинити.

Спати  зараз  не  час,
треба  розум  будити.
Ворог  так  нас  приспав,
що  лиш  вмієм  блудити.          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775178
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Торкається теплом твій дотик словом

Втрачає  сніг  одежу  з  мельхіору,
Сліди  лиш  акварельні  світло-сірі.
Гармонія  в  повітрі  Піфагора,
І  гама  почуттів  у  повній  мірі.

І  незабутній  спогад  про  цілунки,
Про  подих,  що  торкався  ніжно  тіла.
Виводив  ти  любові  візерунки,
А  я,  мов  сонечко,  тобі  світила.

Бо  тільки  ти  умів  отак  кохати,
Щоби  душа  в  душі  палахкотіла.
Напою  присмак  із  п*янкої  м*яти
ЗалИшився  до  цього  часу,  милий.

Втрачає  сніг  одежу  мельхіору,
Лиш  Viber  нас  єднає  ниттю  знову.
Весна  спішить,  гармонії  опора,
Торкається  теплом  твій  дотик  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Володимир Олійник

Стань дессертом моим.

                                             

                                     Стань  дессертом  моим,  в  этот  миг,я  всеръёз,
                                     Диким  криком  тишину  разорву.  
                                     Поведу  я  тебя  по  аллее  берёз,
                                     Под  сиянием  звёзд  тебе  всё  расскажу.
                                     
                                     Стань  десертом  моим,  в  этот  час  в  этот  миг,
                                     Только  ты,  дай  мне  знать,можешь  взглядом.
                                     Я  весну  подарю,понесётся  мой  крик,
                                     Я  достану  эвезду,но  будь  рядом.      

                                     Стань  дессертом  моим,подари  привкус  мяты,
                                     Поцеллуями  мая  разорви  меня  в  клочья.
                                     Улыбка  твоя,поцелуи  приятны,
                                     Только  ставить  сегодня  нельзя  многоточья.

                                       В  нашу  жизнь  мы  прошли    слишком  поздно,
                                       Сколько  лет  уж  прошло,сколько  зим,
                                       Но  сегодня  тебе,говорю  я  серъёзно,
                                       На  колени  стаю,стань  десертом  моим.

                                                                                                                                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775261
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Лілея1

ЛЮТНЕВЕ БАРОКО…

[i][b]За  віконцем  у  Вас  
сніжну-сніжну  зими    борозну́
Теплого  лютого
губить    розмите  бароко.
Денний  -    "плюс  п'ять",    
забира,  мов    підсніжник  весну,
В  щирі  обійми    
широкі...  широкі...  широкі...

Вам  не  до  того...  
спітнілий  квадратик  вікна,
Щільно  ховає  цю  іншу...  
замовкли  куранти...  
Лиш  споглядаю,  
як  гине    остання  краса,  
Тої  зими  -  
дорогі-дорогі  діаманти.

Тихо  крадуся,    
 мов  тінню,  у  вікнах  стою,      
І  розумію,  
 сніги  не  прикрити    собою
Й  нашу  любов,    
що,  мов  дюна    сніжинок  в  саду,
Зовсім  недавно
скотилася  в  землю    сльозою.
[/b][/i]






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Надія Башинська

КОЛОСЯТЬСЯ ЖИТА В ЧИСТІМ ПОЛІ…

Колосяться  жита  в  чистім  полі,
і  калина  в  вікно  заглядає.
Новий  світлий  день  солов'ями
Україна  моя  зустрічає.

         Україно  моя!  Моя  доле!
         Чиста  хвиля  Дніпра...  житнє  поле.
         Ти  у  пісні  дзвінкій,  в  гроні  калини.
         В  кожній  посмішці  дитини!

Сяє  Київ  ясний  куполами,
плине  велет-Дніпро  ген  полями.
Тут  заслухаюсь  соловейка...
Він  так  любить  вставати  раненько!

         Україно  моя!  Моя  доле!
         Чиста  хвиля  Дніпра...  житнє  поле.
         Ти  у  пісні  дзвінкій,  в  гроні  калини.
         В  кожній  посмішці  дитини!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775239
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Наташа Марос

БРОДЯЖКА…

Я  тебя  потеряла  недавно,
Не  хотела,  но  вот  потеряла...
Так  любила  тебя  я,  мой  славный,
Но,  наверное,  этого  мало...

Заблудился  в  лесу  ли,  дорогой,
Где  мелькают  шальные  машины,
Может  быть,  я  была  очень  строгой
Или  что-то  не  то  совершила...

Где,  родной  ты,  смешной  и  курчавый,
Проискала  уже,  где  возможно,
Я  себя  уморила  печалью  -
Возвращайся  домой...  осторожно...

Молоком  вот  заправила  булку  -
Вдруг  вернёшься...  Я  даже  не  знаю
По  каким  бродишь  ты  переулкам,
Моё  чудо,  бродяжка  родная...

               -                  -                  -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774021
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 05.02.2018


Ліна Ланська

У НИХ НЕ БУДЕ


У    них    не    буде,  ні  спільних  дітей,
Ні  спільного  сміху  у  власній  оселі.
Непроханих  їм  не  стріти  гостей,
Лишень  ілюзорні  світи  невеселі.

У    них    не    буде  попкорну  в  кіно...
П"ють  німоту,  щоб  не  вити  на  місяць.
Якщо  не  судився  ефект  доміно,-
Червоні  вітрила  і  сни  не  повісять.

У    них  не    буде?..  ніколи,  ні  з  ким?..
Самотністю  в"яже,  приречено,  доля
На  нотнім  стані    змарнілі  роки.
Мелодія  та,  в  чотири  руки,
Не  зіграна  й  досі,  але  мимоволі,
Уперті  душі  -    навстріч  навпрошки.


 23.01.18  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775167
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Леонід Луговий

Другу Толі

Вже  трап  хиткий  і  палуба  під  вами,
Позаду  дім  і  стихлий  ураган.
Нудьгуючих  на  суші  за  штормами,
Вас  знову  кличе  синій  океан.

Вперед,  орли!  Не  гайтеся  ні  миті.
Для  вас  вітри  і  з  вами  небеса  -  
Там  ждуть  моря,  і  всі  порти  відкриті
Для  тих,  хто  підіймає  паруса.

Стихії  не  підвладні,  і  під  неї
Ніколи  ви  не  змінюєте  шлях.
Ви  з  тих,  хто  підійімаються  на  реї
Під  шквали  завиваючі  в  снастях.

Хай  вахта  в  ніч  і  кубрики  затісні,
Зате,  як  нестихаючий  орган,
На  всіх  широтах  вам  співає  пісню
Безслівно  й  зрозуміло  океан.

Ви  знали  найгарніших  і  химерних,
У  золоті  і  в  поясі  з  рослин,
І  вас  приймали  ввічливо  таверни
На  островах  віддалених  країн.

Вам  ураган,  свинцевими  валами,
І  рифи  закриваючий  туман
Не  зможуть  перешкодити,  бо  з  вами
Удача  і  відважний  капітан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775210
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Любов Іванова

Загубились у покосах молоді літа

[b][color="#951dad"]Загубились  у  покосах  молоді  літа,
Вплела  стрічку  у  волосся  осінь  золота.
Десь  надія  моя  в"ється    в  віршах  поміж    рим
І  природою  кладеться  на  обличчя  грим.

І  у  дзеркалі  я  бачу    вже  не  ті  вуста
А  у  посмішку  закралась  долі  гіркота.
Покриває    мої  скроні  срібна  заметіль,
Ніби  й  далі  йде  дорога,  а  не  та  вже  ціль.

Те,  що  в  дзеркалі  я  бачу,  все  не  до  смаку,
А  було  ж  -  коня  спиняла    на  усім  скаку
Але  падати  у  відчай  не  погоджусь  я,
По  весні  ще  хочу  слухать  співи  солов"я.

Я  покосами  густими    в  далечінь  піду.
Може  десь  там  поміж  ними  молодість  знайду.
Ну  то  й  що,  усе  міняє  невблаганній  час
Та  ще  хочу  я  кохати,  як  у  перший  раз...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Олена Жежук

Небо у мені

Сьогодні  небо  плакало  мені.
Вечірнім  смутком  оповило  плечі,  
І  заповзало  в  шпарки  порожнечі
Моїх  ілюзій    в  темному  вікні.

Воно  мені  сповідало  дощем,  
Роздоллям  синім    проникало  в  груди,
І  сипалось  в  мої  холодні  руки…
В  мені  сотало  невигойний  щем.

Глибінь  небес  тривожить  і  зове…
От  тільки  я  до    пір  оцих  не  знаю,  
Чи  я    із  неба    зовсім  не  спускаюсь?
Чи  й  справді    небо  у  мені  живе..?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


М.С.

Зорі ласкаво всміхались.

Зорі  ласкаво  всміхались,
Цвітом  буяла  весна,
Як  Ти  зі    мною  уперше,
З  танців  додому  ішла.

Очі  Твої  намистинки,
Щічки  рум'янцем  горять,
Складені  бантиком,  губки,
Часто  я  бачу  у  снах.

Глянь,  як  надворі  красиво,
Місяць  над  нами  висить,
Тихо  Тобі  прошепочу,
Серце  моє  як  горить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774944
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Надія Башинська

ПОСВАРИЛИСЬ ДВІ ВОРОНИ…

         Посварились  дві  ворони...  Десь  зранку  вкрали  макарони.
Принесли  їх  у  лісок.  А  тут  чути  голосок:
-Тук-тук-тук!  Тук-тук!  Тук!  Тук!  
А  ще  мимо  біг  борсук.    
І  сказали  дві  сварилки:-Не  дамо  їм  ні  краплинки!
         Полетіли  до  діброви,  а  там  паслися  корови.  Підлетіли  до  
берізки  -  розмовляли  там  дві  кізки.
І  сказали  знов  ворони:-Не  для  них  ці  макарони!
А  де  росли  три  ялинки,  весело  стрибали  білки.
Знов  сказали:-Заберуть...  Заберуть!  Ой,  не  дамо!
Краще  все  самі  з'їмо!  
         То  ж  усілись  на  місточку,  біля  річки,  в  холодочку.
А  там  рибки.  Їх  багато.  Чути  знову:-Щоб  не  стало,
не  дамо  їм...  Для  нас  мало!
Що  за  лихо,  за  біда?!  Макаронів  же  нема!..  Бо  весь  час,  коли  
ховались,  макарони  висипались.
         То  ж  наївся  дятел  Стук,  білка  Сілка  і  борсук,  і  корови,  
і  козички,  й  рибенята...  біля  річки  сумно  тим  воронам  стало.
Так  буває,  коли  мало!
         Посварились  дві  ворони  за  чужі  ті  макарони...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774805
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Наташа Бруснікіна

Лоскотно

Вже  ранки  значно  потепліли
І  посвітлішали...  В  душі
Затріпотіли-зазоріли
Прозорими  крильми́  вірші́.

Так  ло́скотно  і  так  ласкаво
У  серці  -  шурхіт  крил  ловлю́,
А  на  вустах  -  зі  сма́ком  кави
Мої  слова  "тебе  люблю".


́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774892
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Миколай Волиняк

Баришівські митці

Баба  Зайра  Гугушівна,
Ой  весела  ж…  ой,  чарівна.
З  міста  Баришівка  жінка,
Коваленкова…  -  грузинка.
Небагато  ж  їй  либонь…
Раз  вона  немов  вогонь.
Вправна,  швидка,  чорноброва,
Як  веселка  кольорова.
І  художник…  і  поет,
У  роботі  кулемет.
Енергетика  дивує...
Молодь  вмить  організує.
Творчі  люди,  як  митці,
Як  джерельця  в  озерці.
І  Галинка  і  Маруся...
Свисне  баба  і  зберуться.
І  малюють…  і  співають,
І  кругом  вони  встигають.
Ось  така  вона  вкраїнка,
Гугушівна…-  наче  дівка.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774791
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Надія Башинська

БІЛЯ РІЧКИ, ТАМ ДЕ КЛАДКА…

         Біля  річки,  там  де  кладка,  в  очереті  живе  жабка.
Жабку  Жавку  знають  всі.  Бо  стрибає  по  росі  вона  
весело  щоранку.  Любить  тут  робить  зарядку!
На  місточку  пострибає...  лапки  вліво,  лапки  вправо,
лапки  вгору  піднімає.
         Як  зарядку  робить  Жавка,  дивиться  на  неї  Равка.
Це  маленьке  рибеня  теж  тут  плаває  щодня.  Хвостик
вправо,  вліво  хвостик...  Робить  вправи  теж,  де  мостик.
Так  разом  вони  щоранку  роблять  весело  зарядку.
           З  ними  дві  веселі  щучки,  краснопірка,  бджілок  рій,
Галя,  Юрчик  і  Полінка,  Оля,  Петрик  і  Андрій,  п'ять  ли-
нів,  три  карасі...  І  стараються  усі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774518
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Лютневий ранок

Лютневий  ранок  і  пахуча  кава
Із  присмаком  кориці  і  весни.
Струмочком  ллється  спілкування  жваве,
Стрибає  сонце  зайцем  на  стіні.

І  щастям  заціловані  обличчя,
Зими  краса,  сплетіння  теплих  вій.
Слова  любові,  ніби  хіт  музичний,
Проникливі,  сердечні  і  живі.

І  лютий,  попри  назву,  добрий.
Експресія  бажань  -  і  тане  сніг.
Любов  взаємна  -  долі  світлий  обрій.
І  ніжність,  ласка  -  Амальтеї  ріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774744
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Валентина Ланевич

Згасає хмурий день у царині безлистій.

Згасає  хмурий  день  у  царині  безлистій,
Ховає  краплі  дощ  в  зеленім  ялівці.
І  підпирають  горизонт  дуби  кречисті,
І  дятел  стук,  і  вмовк.  Чи  вчулося  мені?

Сойка  кричала  йойком  на  старій  вербині,
А  вітер  пестував  її  та  колисав.
Милий  із  фото  усміхавсь,  у  середині,
У  серці  стислім  видих  чисто  завмирав.

І  марилася  нічка  та,  котра  до  рання
Розлуку  стерегла,  лягала  на  поріг.  
Ловила  у  поділ  ніжні  грудні  зітхання,
Щоби  майбутній  день  у  мирі  те  зберіг.

02.02.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774743
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Любов Вишневецька

Помечтаем…

Бывают  в  жизни  повороты...
-  Так  часто  нам  дает  судьба
Ненужные  совсем  заботы...
Совсем  ненужные  дела.

Людей  ненужных...    ситуаций,
без  смысла...  с  горечью  нам  всем...
-  Когда  захочешь  отказаться...
Нельзя  терять  все  насовсем.

Нам  бы  прислушаться  к  совету:
,,Расставит  время  по  местам...,,
Судьба  открыла  бы  секреты,
Чтоб  нам  понять...  кто  друг,  кто  так...

Попал  Амур  стрелою  в  сердце...
Взаимность  только...  не  для  всех.
Взлетаешь  раненою  птицей,
Не  видя  солнца  и  небес...

-  Так  обжигает  это  чувство!..      
Любовь...  Ее  Высочество...
Обхватит  нас  волна  безумства...
И  губит  одиночество.

-  Зачем  душа  рвалась  на  части?
Себе  оставив...  только  боль.
-  Зачем  искать  пыталась  счастье?..
Судьбе  дана  иная  роль.

Но  не  всегда  вот  так  печально...
-  Вдруг  не  хватило  времени,
Увидеть  окончательно,
Какое  пламя  у  любви?..

Понять  заранее  нам  всем  бы...
Какой  потом  встречать  сюрприз...
-  Одних  поднимут  крылья  в  небо...
Кому-то  камнем  падать  вниз.

Но  чувства  часто  переменны...
Ползут  немые  облака
И  не  пускают  нас  к  Вселенной.
Мы  помечтаем...  Пусть  пока...

                                                                                                   2.02.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774747
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


AnnaHodko

Синові

Притулилась  я  ніжно  й  причаяно  
до  маленького  твого  плеча…
Я  відчула  цю  мить.
Я  вхопила  момент  наче  скарб,
До  тремтіння,  до  солі  в  очах.  

Я  не  маю  й  єдиного  сумніву,
Що  ти  ангелом  був  в  небесах…
Ти  є  кращий  за  мене,
Мудріший  у  своїй  щирості
І  я  вірю,  що  ти  обрав  мене  сам.

За  тобою  таким  я  сумую  вже  зараз
Час  безжально  втікає  митями…
Я  милуюсь  тобою,
молюся  про  долю,
дивуюсь,  хвилююсь  та  обіймаю…
А  як  станеш  дорослий  –  не  смітиму.  

В  жодне  слово,  
тим  більше  в  затерте  «люблю  тебе»,
не  вмістити  любов  мою  ту.
Лиш  з  тобою  я  зрозуміла,
Я  відчула  до  щему  у  серці  
Мікеланджелівську  П’єту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774713
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018


Любов Іванова

ПРОШУ, ВСПОМИНАЙ ОБО МНЕ

[b][color="#0e286e"]П-амять  сыграла  со  мной  злую  шутку,
Р-ежет  по  сердцу  и  рвет  на  куски.
О-х,  возвратиться  б  туда  на  минутку,
Ш-кольной  любви  своей  видеть  ростки.
У-лицу  нашу  и  белые  платья

В-ишен    в  цвету  и  метель  лепестков.
С-нова  почувствовать  радость  объятий,
П-ервую  в  жизни  охапку  цветов...
О-тчий  там  дом...  и  разбитое  сердце,
М-амин...  за  позднее  время...  упрек,
И-  гром  мелодий  немыслимых  герцев
Н-очи  без  сна,    губ  и  рук    твоих  шелк.
А-  вот  теперь,  когда  годы...    и  опыт,
И-волга  снова  поет    у  реки,

О-чи  напротив  и  твой  милый  шепот,
Б-удто  у  сердца    в  груди  мотыльки.
О-сень  уже  обнимает  за  плечи,

М-еньше  оттенков  в  ней,  меньше  огня,
Н-е  забывай,  как  и  я,  наши  встречи,
Е-сли  любил  ты  и  вправду  меня...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774591
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Олекса Удайко

РІДНЕ ДЖЕРЕЛО

       [i]  Бува,  настає  мить,  коли  розмова
         з  нащадками  набуває  
         особливого
         змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав  той  час,  що  треба  естафету
комусь  з  рідні  нехибне  переддать,
не  лише  вміння  й  задуми  поета,
але  й  усю,  
                   що  маю,  благодать.

Щоб  все,  що  коренем  проникло  в  душу,
у  новій  гілочці,  як  даність,  проросло...
Які  слова  знайти  ще  маю  й  мушу,
щоб  прищепить        
                   життєве  ремесло?..

Бо  ж  не  хотілося  б,  щоб  дріб’язковість
над  всім,  що  вище,  прикро  брала  верх.
Розгледіти  б  правдивість  і  казковість,  
щоб  глузд
                     здоровий  раптом  не  пришерх.  

Щоб  мудрості  хватило  в  лихоліття
добро  від  зла  гапевне  відрізнить,
щоб  квіточки  єднались  у  суцвіття  –
єднала  душі  
                   зв'язувальна  нить.

Щоб,  все  життя  молившись,  пам’ятати
своє  коріння  й  рідне  джерело,
що  б'є  від  прадіда...  І  рідну  хату,
що  виглядати  
                   вийшла  за  село...

...А  ще...  Щоб  в  нас  нащадджувались  діти,
доконче  знать,  де  сіяти  зернят,
щоб  свято  мати…    Ніде  правди  діти  –
ми  гідні  
                   і  варті  всі  родинних  свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн,  ФНР

На  власній  світлині:  "лапка"  6-місяної
внучки  Hanna-Mari  в  "лапищі"  автора.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Анатолій Волинський

Відгоріло

Відгоріло…відцвіло  кохання,
Пролетіли    дивовижні    дні,
І  в  душі  застигли  трепетання,
Так  недавно,  радісні  мені.

Все  рожденне,  що  в  душі  горіло:
розвивалось,  пристрасно  цвіло,
Десь  в  тумані  парусом  біліло…
Промайнуло...  мов  би  й  не  було.

Більш  не  буде  зірка  серед  ночі,
Променем  сіяти  у  вікні,
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть    уві  сні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 02.02.2018


Радомір

Оказалось

[i]После  чтения  стихов  Влада  Клена[/i]
[i]  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=3004  [/i]


Во  уж  с  листа  читать
не  пристало
ни  одним  клином  не  сошлись
под  сохою  сопит  устало
ты  ли  его  услышишь?..
сердце  –  
ни  точка,  ни  центр,  ни  начало
это  то,  что  вчера  прокричали
ты  ли  ему  чета?  –  
он  ведь,  как  черт  усталый
и  не  было  бы  вам  конца
да  кольцо
оказалось
ржавым

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774603
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Радомір

Оказалось

[i]После  чтения  стихов  Влада  Клена[/i]
[i]  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=3004  [/i]


Во  уж  с  листа  читать
не  пристало
ни  одним  клином  не  сошлись
под  сохою  сопит  устало
ты  ли  его  услышишь?..
сердце  –  
ни  точка,  ни  центр,  ни  начало
это  то,  что  вчера  прокричали
ты  ли  ему  чета?  –  
он  ведь,  как  черт  усталый
и  не  было  бы  вам  конца
да  кольцо
оказалось
ржавым

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774603
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Гість-Наум

ВЫШЕ ХОЗЯИНА

                 ВЫШЕ  ХОЗЯИНА

Кабы  не  Моськи,  была  бы  тоска  …..
Отчаянно  полают,  и  пускай.
Они  умеют  за  оградою  резвиться,
Ведь  сами  знают,  что  в  футляре
                                 им  беспечно  спится.

Коль  что  не  так,  дурные  корчат  рожи,
Шутов  ведь  никогда  не  присадят  вельможи.
Их  «умный»  вид,  что  эталон  безумья,
И  каламбурный  вздор  –  что  волк  на  полнолунье.

И,  всё  же,  правду  говорят  в  народе:
Собака  –  копия  хозяина  в  определённом  роде.
Хозяин  иногда  растерянно  молчит,
А  Тварь  ретивая  так  угрожающе  рычит….  


Притчи      6:12-14;  ц12:18;  26:22  «Человек  негодный,  злонамеренный
 ходит  со  лживыми  устами,  подмигивает  глазами,  делает  знаки
 ногой,  показывает  пальцами.    Его  сердце  извращено,  он
 постоянно  замышляет  зло,  сеет  раздоры.    Иной,  говоря  бездумно,
 ранит,  как  мечом,  а  язык  мудрых  исцеляет.  Слова  клеветника  —
 как  жадно  поглощаемые  лакомства,  попадающие  в  самые  внутренности».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774675
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018


Олена Жежук

Сезон розлуки

Ожинове  небо    –  зимою  не  йдуть  дощі.  
Осінні  дощі  стягали    розлуку  між  нами.
Стою  під  прицілом    /спокути?/    на  стрільбищі,
А  тиша,  мов  вирок,  шматує  цю  ніч  ножами.

Мовчання  від  тиші,  а  тиша  –  фантомний  біль.
Лиш  тіні  танцюють  під  звуки  німого  вальсу.
Уламком    на  груди  упала    не-слів  твоїх  сіль…
У  нетрях  пустоти  зникає  надія    завчасу.

Вливаюся  з  тінями    в  цей  безголосий  вальс.
Хай  небо  проллється!    Мені  так  потрібні  звуки…
Сама    відтанцюю  сезон  бездощів'я    за  нас…
За  нас  відзимую      /мінорно…/    сезон    розлуки.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774421
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ліна Ланська

* * *

В  стражденнім  краї,    перехрестя  кожне  
Окроплено  брехнею  сім  віків.
Нужденний  люд,  зневірений  такий,
Розправить  плечі  досі  неспроможний,
Та  завтра,  -    перегорне  сторінки.

В  стражденнім  краї  душі  потерпають
Засліплені,  од  відчаю,  німі.

Чого  голодній  хочеться  кумі?..
Чого  нема,  того  вона  й  бажає,  -
Сьогодні  статків,  післязавтра  -  слави!
Накинув  оком  посланець  чуми...

Ніколи  від  тюрми  і  від  суми
Не  зарікайся,  не  дріма  Лукавий.

Прозріє  люд,  літопис  перепише,  -
Торкнуться  неба  мертві  і  живі.
Вороже  сім"я,  вкотре,  булаві
На  вірність  присягне  посеред  тиші.
І  стануть  раєм  пустки  степові.

18.01.18


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774426
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Наталі Рибальська

Тихенько, легко сонечко стікає

Тихенько,  легко  сонечко  стікає,  
Як  спіла  вишня,  в  синій  океан.
Вітрило  хмарки  слідом  поспішає.
І  все  густіше  навкруги  туман.

Темніє  небо,  місяць  наче  рибка
Пірнає  легко  поміж    зорь  ясних
І  вітер  стих,  а  коники  на  скрипках
Заграли  серед  чистих  трав  рясних

Я  на  порозі  затамую  подих,
Щоб  чути  казку,  щоби  не  відлякать
Чаріний  час  та  мій  солодкий  подив,
Щоб  знов  до  ранку  в  мріях  заблукать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774180
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


OlgaSydoruk

Если пришёл, заходи…

«Если  пришёл,  заходи…
Нить  на  запястье  от  сглаза?..
Помнишь  –  какие  цветы
Ставлю  в  муранскую  вазу?
Слышал  –  вчера  соловьи
Словно  поэму  экстаза?..
Видел  –  срывались  с  пути  
Млечного  яркие  стразы?..
Чувствовал  –  устье  реки
Из  прикасания  неги?..
Если  пришёл,заходи…
Не  поминай  про  те  снеги…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774350
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Миколай Волиняк

Водолії

Ці  люди  з  мужніми  серцями,
Знак  геніїв  величних…  надлюдей,.
Бо  створені  Ураном  бунтарями.,
Для  другорядних  не  вони  ролей.

На  інші  знаки  просто  не  похожі,
Народжених  до  дії  в  них  печать.
Тож  чешуть  правду  прямо  в  очі,
Не  вміють  знаки  ці  мовчать.

У  намірах  продовжувачі  Божі,
Не  проявляють  явний  героїзм.
В  них  благородні  наміри  вельможні,
Їх...  не  присутній  суті  егоїзм.

Любові  їх  частенько  забагато.,,
Душею  скрізь  в  компанії,  м’які,
Гостинні  і  довірливі  аж  надто,
В  діяннях  щирі…  наміри  благі.

 Довірливі...  хоча  і  незалежні,
Обману  не  потерплять  і  брехні.
Хоча  бувають  часом  протилежні,
Романтики  ж  вони  у  глибині.

Філософи  і…  втілення  надій,
І  вперті  у  пориві  до  нестями.
Думками  завше  в  вирії  подій,
Як  правило  помазані  богами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774090
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Миколай Волиняк

У Бабинім Яру сторожить прах.


Лежать  в  Яру  романтики  й  матроси,
Сім  сотень  душ  бійців  ОУН.
Лежать,  як  скошені  у  дубині  покоси,
Лежать  вони  у  холоді  без  трун.

В  притулку  тут  і  шлюхи  й  комісари…
Їх  двадцять  тисяч  тут  лягло.
Цигани  тут  з  кибитками  і  хали,
На  їх  кістках  покоїться  метро.

Доклали  рук  коричневі  й  червоні,
Не  в  забутті  ще  й  Куренівський  страх.
Та  телевежа...  смутком  у  районі,
У  Бабинім  Яру  сторожить  прах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773887
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 31.01.2018


dashavsky

Нестаріюча любов

[youtube]https://youtu.be/RrgbkkL3j4Y[/youtube]
Пригадаймо  наші    роки  молоді,
Згадаймо  призабуті  давні  ті  дні.
Коли  разом    до  світанку  гуляли,
А  навкруги  сади  сніжно  біло  цвіли.    2р

Наші  роки,  ви  як  бистрії  коні,
Що  вдалину  швидко  біжать  і  спішать
Не  зупинити  вас  ні  на  хвилину
І  не  хочете    повернутись  назад

Нагадаймо  ще  раз  ми    з  тобою,
Ті  щасливої  юності  наші  дні    
Коли  милувались  ранньою  весною,
А  в  небі    світили  нам  зорі  ясні                        2р
           
Наші  роки,  нами  прожиті  роки,
В  океані  життя  пливуть  і  пливуть,
Далеко  за  обрій  вони  назавжди,
Хвилями  в  минуле  далеко  ідуть.  ...                                        
Хвилями  в    минуле  далеко  ідуть...
Тільки  хвилиною  спомину    завернуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773804
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 31.01.2018


JuliaN

Ты не грусти

Ты  не  грусти...
Ты  не  грусти,  что  не  сможем
Больше  по  небу  кружится.
Пусть  добрый  Бог  нам  поможет.
Пусть  эта  сказка  приснится.

В  ней,  мы  летаем  как  птицы.
В  небе,  в  заоблачной  дали.
Наша  любовь  повторится,
В  ней  не  познаем  печали.

Ты  позовешь,  прилечу  я.
Будем  парить  в  вышине.
Танец  любви  вновь  танцуя,
Там,  насладимся  во  сне...

Я  не  хочу  просыпаться.
В  сказке  останусь  с  тобою.
Нет,  нам  нельзя  расставаться,
Станем  одною  судьбою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774141
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Валентина Мала

Я У ТЕБЕ- СЕБЕ ЗАБЕРУ

[color="#001aff"][i][b]Щось  не  пишуться  знову  вірші...
Й  настрій  ,мов  та  погода,-  не  той…
Ти  із  висновком-стій,не  спіши…
Риму  красну  -  закидав  «конвой»…

Я  докупи  себе  не  зберу…
Душа  плаче,вся  мокра,в  сльозах…
Я  у  тЕбе  -  себЕ  заберу…
БО-  в  задусі…в  твоїх  "віражах"…

Й  настрій  ,мов  та  погода,-  не  той…
Ти  із  висновком-стій,не  спіши…
Риму  красну  -  закидав  «конвой»…
Щось  не  пишуться  знову  вірші...

31.01.2018р.
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774310
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Наташа Марос

НА РАССТОЯНИИ…

Что-то  было  странное  в  наших  отношениях,
Словно  потеряли  что  в  этой  кутерьме,
Даже  не  заметили  кораблекрушения,
Доверяясь  искренне  раненой  зиме...

Может,  не  подумали,  что  бывают  лишними,
Даже  подслащённые,  тёплые  слова,
Засыпая  души  нам  крадеными  вишнями,
Снежными  метелями  -  кругом  голова...

Только  я  не  думаю,  что  придётся  мучиться
Раненою  птицею  на  моём  окне  -
И  на  расстоянии  всё  у  нас  получится,
Коль  не  испугаешься...  и  поверишь  мне...

                 -                  -                  -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774330
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Тільки вдвох

Самота  роз*їдає  людину,  
Ніби  цвях  покриває  іржа.
Час  безжальний  біжить  неупинно,
Не  існує  для  нього  межа.

Розкажи,  як  живеш  наодинці.
Не  приховуй.  Твій  біль  струменить.
Відчуваю,  бо  в  кожній  клітинці
Так  вразливо  й  тривожно  щемить.

Не  мовчи.  Загою  твою  рану
Теплотою  своєї  душі.
Від  акорду  старого  органу
Розіллються  рікою  вірші.

Не  залишиться  сліду  від  суму,
Із  шпаринок  його  прожену.
Лиш  твої  бачу  очі  у  тлумі,
І  вночі  мені  теж  не  до  сну.

Я  втамую  твій  біль  поцілунком
І  хмарини  розсію  суцільні.
Візаві,  мов  бальзам  порятунку.
Тільки  вдвох  ми  з  тобою...  сильні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774342
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Валентина Ланевич

Короткі миті щастя

Забрав  від  мого  серця  милесенький  ключі,
Короткі  миті  щастя  ти,  доленько,  спини.
Як  відчувала  радість  на  любому  плечі,
Забувши  про  тривоги  клятущої  війни.

Тільки  сльоза  ятрила  у  кутику  очей,
Коли  торкавсь  цілунком  сколиханих  грудей.
Як  милувалась  тілом  у  солоді  речей,
А  час  вже  міряв  кроки  на  вихід,  до  дверей.

Години  пролетіли,  немов  їх  й  не  було,
Світило  з  неба  сонце,  закравшись  у  вікно.
Поривчасте  прощання.  Дорога.  Мутне  скло.
Молитва.  Віра  в  зустріч.  Зими  біле  панно.

30.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774232
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ольга Калина

Я дякую за плин мого життя

Я  дякую  за  плин  мого  життя.
Моя  дорога  вся  окроплена  сльозами,
Хоча  назад  немає  вороття
І  наперед  не  можу  знать,  що  буде  з  нами.  

Я  Богу  дякую,  що  ще  живу,
Що  світ  цей  можу  ще  побачити  очима.
Та  думка  дуже  часто  та:  "Чому
Важка́  ця  доленько  моя?  Яка  причина?"

Напевно,  я  зробила  щось  не  так.  
За  це  тепер  покарана  я  Богом.
Я,  навіть,  відбиваюсь  від  атак,
Випробувань,  що  за  моїм  порогом.

Несла  я  хрест  по  світу  як  могла.
Той  хрест,  що  доля  на  мої  звалила  плечі.
Я,  все  таки,  в  житті  щось    досягла,  
Але  дорога  повернула  вже    в  надвечір.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774303
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ганна Верес

Чоло її у ранній сивині

Чоло  її  у  ранній  сивині,
Під  очі  –  зморшки,  мов  печать  недолі:
Синок  її  загинув  у  війні,
Прибув  недавно  мертвий  він  додому.  
Єдиний  був  він  у  матусі  син,
Може,  тому  й  душі  у  нім  не  чула,
Любов  ця  добавляла  їй  краси.
Чому  ж  її  молитви  не  почули
Ні  вороги,  ні  Божі  небеса?
Чому  ж  на  вік,  ще  юний,  не  зважали?
І  капає  з  очей  її  сльоза,
Адже  його,  живого,    вона  ждала.

Тікають  дні,  біжить  життя  удаль,
Та  біль  матусі  й  трохи  не  вщухає,
Душа  її  і  молиться,  й  рида…
Криниця  горя  в  ній  не  висихає.
Свій  день  вона  з  молитви  почина:
«Нехай  усі  здорові  будуть  діти.
Ніде  й  ніколи  не  гримить  війна
Й  не  плачуть  матері  за  дітьми  в  світі…»
16.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774259
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2018


Наташа Бруснікіна

Минуле

Минуле  у  житті  сплило,  а  значить,
Що  я  дивлюсь  на  обрій  той  здалля.
І  хоч  у  серці  був  вогонь,  одначе
Колись  згадаєм  одне  одного  ім'я?..

Бо  в  зелен-травах  у  моїх  зіницях
Немає  бісиків  колишніх  спраг,
Й  не  скуштувати  (й  може,  не  насниться)
Медову  м'яту  на  моїх  вустах.

Те  все  залишилось  за  небокраєм  -
П'янка  весна  і  літній  дивограй,  -
І  хоч  в  душі  моїй  з  полегкістю  світає,
Чомусь  в  вухах  дзвенить:  "Не  забувай".







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774151
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Евгений Познанский

В КАТАКОМБАХ

В  катакомбах  здесь  почти  уютно-
Ни  жары,  ни  ветра  ледяного;
Пусть    сюда    сойти  немного  трудно
Здесь  мы  для  моления  Святого.

Там    шумит  над  нами  где  то  Рим,  
Форумы,    инсулы*,  акведуки,
Здесь    перед  распятием  Святым  
Мы  в  молитвах  простираем  руки.

В  Риме  мы  рабы  и  господа,
Скульпторы,  певцы,  легионеры,
Но  как  только  спустимся  сюда  -
Нас  в  Христа  объединяет  вера.

Говорит  священник  Иоанн,
Свечи,  от  людей  большие  тени…
Император  против  христиан
Начал  небывалые  гоненья.

Или  поклонится  лже-богам
Или    на  кресты  и  на  арены.
Не  богатый  выбор    всёже  дан,
Смерть  или  ужасная  измена.

Рим  в  амфитеатре  показал  
Всей    души    ужасную  изнанку.
Как  вчера  ливийский  лев  терзал
Мученицы    серце,  христианки.

Крик    восторга  несся  по  рядам!
В  диком  исступлении  зверином!
Плебс  ревел!  Чего  ж  молчал  я  сам?
Не  назвал  себя  християнином.
 
Пусть  бы  на  арену  в  когти  львов!
Пусть  узки  ведущие  в  Рай  тропы,
Я  проклясть  открыто  был  готов
Озверелых  сыновей  Европы.

Но  сам  бесшептал  ушам  моим,
Что  не      за  своё  сейчас  берусь  я,
Что  ведь    кто-то  должен  быть  живым
Чтоб    осталась  Вера  Иисуса.

Ах,  ну  да,  рискую  я  и  тут
Если  стража    тут  нас  всех  застанет,
Львы  и  пытки  нас  конечно  ждут
Ибо  мы  конечно,  христиане.

Но  сурово  совесть  так  зовёт,
«Сколько  и  чего  не  говори  ты,
Но  Христу  на  деле  верен  тот,
Кто,  не  дрогнув,  чтил  его  открыто».  

В  катакомбах  тихо  и  уютно
Здесь  звучит  молитва  тихо,  чинно.
Только  мне  теперь  ужасно  трудно
Называть  себя  христианином.
*  Инсулы  -  многоэтажные  дома,  в  которых  жила  римская  беднота,  снимая  комнаты  у  домовладельцев.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774016
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Надія Башинська

ЛИСЕН

         Мале  руденьке  лисеня  сиділо  біля  нірки,
де  гнулись  низько  до  землі,  ялинові  дві  гілки.
Це  був  Лисен,  маленький  лис.  Він  спинку  грів
на  сонці.  Не  тільки  ж  світу  є  того,  що  бачиш  
у  віконці.  А  сонце  зранку,  золоте,  так  гарно  
пригрівало,  що  лисеняточко  мале  засинати  
стало.
         Сидить.  Дрімає...  Аж  тут  вовк  йде  сірий  
та  сердитий.  Учора  вкрав  він  каченя,  то  ж
видно,  що  був  битий.  Мисливці  гналися  за  ним,
собаками  цькували.  Ой,  ще  б  хвилину...
 Ой,  ще  б  мить...  в  ярку  були  б  догнали!
         А  тут,  поглянь.  Ось  подивись!  Лисен  вийшов  
погратись.  Відволіклись  мисливці...
Вовк  -  таки  встиг  заховатись!  А  лисеня  хоч  і  мале,
проворне,  що  й  казати.  Чкурнуло  ген  через  кущі  
до  своєї  хати.  
Хоч,  правда,  мало  і  воно,  як  кажуть,  на  горіхи.
Бо  ж  бігало  там,  де  не  слід.  Від  того  мало  втіхи.
Могли  його  лихі  хорти  без  шубки  залишити.  Тому  
Лисенові  тепер  треба  дома  сидіти.
         Ото  ж  на  сонечку  є  час  дрімати  лисенятку.
До  нього  вовк  стиха  підкравсь...  й  поклав
цукерку  в  лапку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774146
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Ганна Верес

Герой – це той

Герой  –  це  той,  у  кого  в  серці  рана,
Коли  горить  прабатьківська  земля,
Котрий  за  неї  гідно  умирає
Й  собою  дух  козацький  ізціля!

Герой  –  це  той,  хто  сміло  вибирає,
Перемагати  чи  вмирать  в  борні,
Він  прапор  честі  високо  тримає,
А  це  важливо  надто  у  борні.

Герой  –  це  той,  кому  не  по  дорозі
Із  тим,  хто  здатен  все  і  всіх  продать,
Й  коли  ворожі  танки  на  порозі,
Впаде  під  них,  життя  щоби  віддать!

Герой  –  це  той,  хто  зовсім  небайдужий
До  того,  як  живе  його  народ.
У  нім  любов  жива  і  дух  потужний,
А  це  найкращі  із  людських  щедрот!
10.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774082
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Кричить голосова реклама

-  По  вісімнадцять  гривень  цигарки,  -
Кричить  голосова  реклама.
І  над  базаром  зморщились  хмарки,
Майбутня  курить  смачно  мама.

Ні  фрукти  рекламують,  ні  шкварки,
Кричить  голосова  реклама...
О  восьмій  ранку  сморід...цигарки...
Ой,  леле,  леле,  що  за  мама?

Як  весело  торгівля  диму  йде!
І  хто  дозволив  цю  рекламу?
Чекає  покоління  молоде
В  житті  трагедія...Ой,  мамо!

(  Дійсно,  у  нашому  місті  з  8.00  до  15.00  щодня  йде  реклама  цигарок.  Ось  такий  вийшов  вірш  про  сьогодення.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773957
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Олена Жежук

Знов падають зорі…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
                                                                                 [i]  продовження
[/i]

О  світе  прекрасний,  ти    більший,  аніж  у  вікні.
Та  зорі  тьмяніють…  їм  важко  забуть  незабутнє?
Ще  вчора  рожевим  світанком  гойдалися  сни,  
Ще  вчора  у  небо  я    линула  птахом  могутнім.

Та  небо  без  сонця  –  і  я  не    знаходжу      доріг,
Блукаю  без  світла  у  зорянім  всесвіті  тихо…
Скотилось  до  ніг  моїх  світло  твоєї  зорі,  
Та  сонце  в  мені  ще…  і  я  шепочу  йому:  Дихай!

Слова-заклинання  над  тлінням  небесних  вогнів…
Навіщо    лунає  мелодія    срібного  суму?
Знов  падають  зорі…  та  я  не  знаходжу  вже  слів.
Торкаюся  неба  -    впускаю  в  свою    лагуну…



                                       
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Зробити треба вибір

Гойдалась  ніч  у  місячнім  човні,
Сніжинки  дріботіли  босі,
Оголені  лягали  по  стерні,
Думки  снувались  у  хаосі.

Попереду  бар*єри  снігові,
І  темінь  гірко  обіймала.
Ятрили  душу  точки  больові,
Мабуть,  ми  втратили  кресало.

І  ніч  байдужа,  в  холоді  сліпа,
І  лиш  сніжинок  білі  шати.
Межи  слідів  видніється  стопа,
Чи  принесе  вогонь  до  хати?

Зробити  треба  вибір  непростий...
Без  світла  журиться  лампада.
Та  вчасно  сказане  душі  "прости"  -
І  в  дім  вогню  добавить  Лада.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773753
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Наташа Марос

ВЕРНУЛСЯ…

Он  вернулся  под  самое  утро,
Чтобы  тихо  скулить  у  окна,
Нашептать,  человеческим  будто:
"Просто...  раньше  проснулась  весна...

Увлекла,  повела  за  собою,
Танцевала  и  пела,  пьяна...
Мы  -  за  ней,  всей  собачьей  гурьбою  -
Это  к  нам  прикасалась  она"...

Ляг,  пропажа,  поспи,  мой  хороший,
Видишь,  белое  стелет  зима,
Где  ты  видел  весною  пороши?..
Только  в  зиму...  не  верю  сама...

Накормила  и  спать  уложила,
А  ведь  правда  -  запахло  весной...
Вот  причудилось  или...  Скажи  мне,
Эй,  зима,  испугалась?..  Постой!..

Очень  скоро  заплачут  метели  -
Спит  бродяжка,  ему  невдомёк,
Что  мы  тоже  поверить  успели:
Шалунишка  весну  приволок...

                 -                  -                  -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774127
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Владимир Зозуля

Слышится, чудится

[i]Лучше  б  лещина  с  калиною,
Или  сосна  да  осина.
Лучше  бы  позднее,  длинное,
Алое  чувство  рябины.

Лучше  б  лоза  виноградная
Или  цветочек  белёсый.
Только  не  эта  проклятая  
Поросль  от  черной  берёзы…

Вижу  я,  слышу  и  чувствую
Ивовый  шелест  печали.
Листьев  мелодией  грустною
Ноты  её  зазвучали…

Что  это…  реквием  нежности?
Ветра  прощальная  милость?
То,  что  уже  отнадеждилось
И  навсегда  отлюбилось  –

Слышится,  чудится,  мучает,
Так  шелестя  сиротливо,
Будто  береза  плакучая,
Словно  ольховая  ива[/i].

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774130
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2018


OlgaSydoruk

И ты боготворил…

А  я  тебя  любила…
И  ты  боготворил…
А  я  тебя  просила…
А  ты....не  отпустил…
А  я  -  не  рассказала…
Молчанием  отвечал…
Сердечко  рисовала…
Конечно...понимал…
Любимое  надела…
Но  ты  не  увидал…
Огнём  горело  тело…
А  ты  -  не  приласкал…
Печаль  и  я  растила…
А  ты...не  поливал…
Однажды...попустило…
Ты  так  и  не  узнал…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774053
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


OlgaSydoruk

Больше не буду о нём…

Больше  не  буду  о  нём…
Чувствую:  нить  оборвалась…
Где-то  под  левым  ребром
Молнией  расписалась…
Длинным  зигзагом  огня…
След  изнутри  незаметный…
Только  -  не  для  меня…
Он  почему-то  приметный...
На  горизонте  моём  -
Проблески  нового  света…
Снова  все  мысли  о  нём  
Будит  порывистость  ветра…
Крышею  -  шелест  дождя…
Сонные  -  шорохи  утра…
Гаснет  большая  звезда…
И  на  душе  так  уютно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774170
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Лілея1

ХАЙ СПОГАДОМ ВІДЧУЖЕНИМ СНІГИ…

[i][b]Хай  спогадом  відчуженим  сніги
З  твоїм  теплом  лягають  у  долоні,
Хай  краще  так,  ніж  пасмом  сивини,
Від  безнадії  падають  на  скроні.

Бо,  може  ,    це  останній  падо-сніг,
Остання  завірюха  в  цьому  році,
Вона  колись  повернеться,  а  ти  -
Залишишся  пекти  у  лівім  боці.

Ти  станеш  тільки  світлом  у  меню
Для  сенсору,  мовчанкою  в  кишені.
У  нім,  як  бачиш,  функцію  "люблю"
Змінили  "смайли"  й  дотики-мішені.

Хіба  ж  за  ними  згадуєш  про  ті,
Обняті  снігом,  львівські,  теплі  кнайпи,
Як  чорним  віям  ставили  тоді
Сніжинки  білі-білі  вподобайки.
[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773087
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Марічка9

* * *

Була  в  світі  колись  надія,
було  світло  і  був  маяк.
А  питати  тепер  не  смію,
бо  слова  не  знайду  ніяк.

І  не  страшно  померти  навіть,  
і  не  страшно  навік  піти.
В  цьому  світі  усе,  що  ранить  -  
не  перейде  в  тамті  світи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730200
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 25.01.2018


Марічка9

* * * (про солоне)

Ти  знаєш,  мамо,  більше  не  болить,
І  та  самотність  -  вже  мені  не  мука.
Лиш  гола  тиша,  чим  її  прикрить,
Мене  тримає  впевнено  за  руку.
Нема  ні  злоби  спалювать  мости,
Нема  бажання  рухати  кордони
В  твоєму  серці  більше.  Відпусти.
У  щастя  смак,  напевно,  не  солоний.
То,  мамо,  все  тепер  лише  зола.
Шукала  світла,  де  вже  було  хмарно.
І  все  ж  чекати  б  вічністю  могла,
Якби  на  мить  відчула,  що  не  марно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731161
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 25.01.2018


Ліна Ланська

* * *

Терпкий  у  пізніх  квітів    аромат
Примхливий  цвіт  задимленого  снігу.
Марніє  лід  у  серці  -  на  відлигу,    -
Весна  у  листопаді  не  сама.

Заквітчану  тумани  сповили,
У  лестощах  заплутали,  сп"янілі,
А  завтра  стануть  бранцями  золи  -
Пелюстки,  передчасно,  почорнілі.

01.01.18.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773186
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018


ЮНата

Я хочу паузу…


                 
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  нічого  не  трапляється…
Застигне  думка  в  німоті,
В  повітрі  тиша  розчиняється…

Я  просто  дивлюся  на  світ
У  звичній  цій  його  буденності.
І  він,  сповільнивши  політ,
До  мене,  може,  теж  повернеться…

І  хай  ця  пауза  –  лиш  мить,
Та  раптом  стане  новим  подихом,
І  життєдайно  забринить
Душа  захопленням  і  подивом…  

Цей  світ  в  невпинній  суєті…
І  як  він  досі  ще  тримається?
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  на  мить  все  зупиняється…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773200
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018


JuliaN

Дар от Бога

Стремление  человека  к  совершенству,
С  рождения  заложено  Творцом.
И  Он  дарует  нам  Свое  блаженство,
Единство  предлагая  со  Христом.

Нам  так  привычна  суета  земная,
И  не  хватает  времени  на  все.
Но  Бог  нас  видит,  Он  все  знает,
Святого  Духа  всем    дает!

Чтобы  мы  главное  могли  заметить,
Чтобы  увидели  свой  грех.
И  распознали  "свет",  что  к  "жизни"  светит
И  не  ушли  туда,  где  "света"  нет.

Мы  все  спешим...Все,  в  разных  направлениях.
В  движении  нет  никаких  преград.
Но  все  равно  нам  Бог  дает  Свои  благословения.
И  их  приняв,  не  поворачивай  назад!

Мы  все  участвуем  в  "забеге".
И  только  к  финишу  узнаем  результат.
Кто  не  сошел  с  пути,  тот  силен  в  вере
И  сам  Христос  им  вручит  аттестат.

Не  по  заслугам  "дел",  дается  им  награда.
У  них  нет  гордости,  что  к  финишу  пришли.
Для  них  -  Христос  одна  отрада,
К  Его  ногам  они  "венцы"  несли!

Они  с  Христом  свой  хлеб  делили
И  были  с  Ним  всегда  в  пути.
Они  Отца  всем  сердцем  возлюбили,
Всегда  желали  быть  Его  детьми.

Отец  Небес,  я  знаю  с  детства,
Имеет  множество  детей,  нет  ни  сирот,  ни  вдов...
Они  есть  дети  Божьего  наследства,
Их  дар  от  Бога  -  ВЕЧНАЯ  ЛЮБОВЬ  !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773254
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2018


Миколай Волиняк

Тетянки

Цілеспрямовані,  напористі,  активні,
Хоча  буває  часто  через  край.
В  хандрі  своїй  бувають  об’єктивні,
Тож  глибоко  впадають  у  відчай.

Бувають  запальними  безпричинно,
Також  вони  уперті,  як  воли.  
Гостей  приймають  чемно  і  гостинно,
В  компанії  завжди  вони  згори.

Знаходяться  частенько  на  розпутті,
Буває  часом  й  коники  творять.
Їм  важко  вибиратись  з  каламуті,
Отож  вони  за  це  себе  й  корять.

Набуте  часто  гублять  у  дорозі,
Доводять…  лиш  цікаве  до  кінця.
Образливі  за  звичай  тонкосльозі,
За  те  вони  красиві  ж  із  лиця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773207
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018


Мазур Наталя

Я повернулася

Я  повернулася  туди,
Де  пахне  васильок  і  м'ята,
Де  босих  ніг  малих  сліди
Стрічає  на  світанку  хата.

У  вікна  заглядає  без,
Город  біжить  з  горбка  до  річки,
І  свіжа  синява  небес
Цілує  розпашілі  щічки.

У  кошику  курчата  аж
Побились,  лізучи  на  квочку.
Бабусин  шепіт:"Отче  наш"...
Тремтять  поклони  у  куточку.

Із  печі  -  аромат  борщу,
За  скринею  висока  лава.
-  Бабусю,  де  Ви?  Помовчу...
-  Я  тут,  дитино,  ти  б  поспала...

Я  повернулася  в  оці
Святі  краї  малого  раю,
Можливо,  серед  чебреців
Своє  дитинство  відшукаю.

Хатини  глиняна  стіна,
Тягнусь  до  сволока  рукою.
Очиці  мовчазні  вікна
На  мене  дивляться  журбою.

Нема  бузку,  сад  постарів,
Заросла  стежка  до  порога.
Початок  всіх  моїх  світів...
Стою,  загорнута  у  спогад.

             .  .  .

Погладить  сонце  по  плечу,
Лице  від  сліз  рукою  витру.
-  Бабусю,  де  Ви?  Помовчу...
-  Я  тут,  дитино,  -  шепіт...  вітру.

18.01.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773104
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Капелька

Как радостно когда стихи…

                                               Как  радостно  когда  стихи
                                               Легки,красивы,хороши!
                                               Из  сердца  ведь  исходит  стих
                                               И  много  личного  есть  в  них!

                                                                           Он  мелодичен  и  красив,
                                                                           В  нём  есть  гармонии  мотив.
                                                                           И  хочется  опять  прочесть;
                                                                           Воздать  хвалу,почёт  и  честь!

                                               У  каждого  особый  стиль,
                                               В  нём  есть  покой  и  моря  штиль.
                                               В  стихах  бывает  лёгкий  бриз
                                               -Как-будто  тайна  и  каприз.

                                                                           Бывает  лёгкая  волна
                                                                           И  увлекает  нас  она.
                                                                           А  иногда  в  стихах  видна
                                                                           Гроза,  и  буря,  и  шторма.

                                               Как-будто  там  девятый  вал,
                                               Он  многих  выживших  смывал.
                                               Он  силу  разрушенья  нёс,
                                               Обидно  было  мне  до  слёз.

                                                                           Но  вот  на  море  вновь  покой,
                                                                           Сдружилась  лира  со  строкой.
                                                                           Рождает  моря  красоту;
                                                                           Пленяет,дарит  чистоту.

                                                 Мы  видим  парус  далеко
                                                 И  будто  с  ним  плывём  легко.
                                                 Мы  верим-что  он  доплывёт
                                                 И  компас  истину  найдёт.

                                                                         Укажет  правильный  нам  путь,
                                                                         Поможет  ложно  не  свернуть.
                                                                         И  парусник  у  всех  в  душе,                                            
                                                                         Словно  на  Ноев  корабле.

                                                                                           24.01.2018

                                               
                                                                         

                                                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773160
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Єйжена Кашицька

***

Ты  та  мечта,которая  сбылась
Ты  тот,  кто  отворил  мне  двери.
Ты  перенес  меня  через  порог
Закрыв  за  нами  злое  время!

И  наконец  -  то  счастью  суждено
И  мы  с  тобой  везде  успеем,
И  скажем  "Я  тебя  по  прежнему  люблю",
Через  сто  лет,я  знаю,  мы  сумеем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715868
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 24.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І в душі хуртовина

Білу  гриву  зима  розпустила,  
Розвіває  її  заметіль.
І  не  видно  Селени-світила,
Тільки  сніжна  встеляється  сіль.

І  в  душі  хуртовина  тривоги,
Хоч  давно  відпустила  його.
Крає  серце  від  леза  дороги,
І  думки,  й  відчуття  на  арго.

Задаю  риторичне  питання:
-  І  для  чого  минуле  мені?
Все!  Не  буду  я  більше,  востаннє!
Але  ж  бачу:  вже  близько  вогні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773038
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Надія Карплюк-Залєсова

ЇЖАЧОЧОК-ХИТРЯЧОЧОК

ЇЖАЧОЧОК-  ХИТРЯЧОЧОК

Їжачочок-хитрячочок
Під  пеньком  знайшов  грибочок,
Наколов  собі  на  плечі:
Не  віддам  грибка  малечі!
Ходять,  наче  біля  квочки:
Геть  зберуть  усі  грибочки!
Нам  з  Рудою  їх  сушити,
Зиму  треба  пережити!
І  мерщій  до  себе  в  нірку,
Лапками  зашпортав  дірку,
Довго  чмихав  і  сварився,-
Бовхнув  в  ліжко  та  й  накрився.
І  приснилось  їжачкові
Літо  тепле  і  шовкове,
Калачиком  з  гірки  котить,
З  білочкою  танці  водить...
Вмить  прокинувсь  їжачочок:
Зараз  не  до  балачочок,
Нема  часу  бити  ляси,
Йду!  Збиратиму  запаси,
Аби  взимку  тепло  снилось,
Добре  їлось,  добре  пилось...
Із  Руденькою  харчами
Поділюся,  бо  без  мами
Зиму  буде  зимувати...
Вже  побіг  грибки  шукати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773154
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Надія Башинська

СТРИБАВ ПО ГІЛКАХ БІЛЧ…

         Стрибав  по  гілках  Білч...  так  весело,  й  так  спритно!
Літав,  літав  весь  день,  аж  доки  було  видно.  Яскраві  промінці
сонце  розсипало,  то  ж  хутро  все  за  день  ще  золотішим  стало.
         Під  вечір  він  прибіг  додому,  бо  ж  чекали.  Та  лишенько...
Його  дома  не  впізнали!
-  Та  це  ж  не  наш  синок!  -  промовив  строго  тато.  Можливо,  
білка-мама  його  зможе  впізнати.  
На  жаль,  і  мама-білка  синочка  не  впізнала.
-  Наш  син  є  працьовитим!  -  впевнено  сказала.  Ось  наші  на  го-
роді  полили  усі  грядки.  А  цей  про  працю,  бачте,  не  має  навіть  
гадки!
-  Це  сонечко  ясне  яскраво  так  світило,  -  заплакав  Білч.  Воно  
всю  шубку  ззолотило!
         Здивовано  дивилися  на  Білча  білченята.  Бо  ж  всі  у  їх  сім'ї
любили  працювати!
         З  тих  пір  в  городі  й  Білч  став  з  усіма  стараться,  бо  зрозумів:
не  шубка...  всіх  прикрашає  праця!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773057
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Ліна Ланська

ХІБА ЦЕ Я?

Хіба  це  я?  Малюєш  мій  портрет?
Іще  не  демон,  але  близько  так...
Ціна  йому  пощерблений  п"ятак?
Не  віддавай,  хтось  інший  забере.

За  сотні  миль  -  клубочиться  гроза.
Розпалить  літо  посеред  зими.
Візьми  промінчик  сонечка,  візьми
У  душу,  чуєш    холод  виповза?

Рипить  не  сніг,  а    стишена  хода
Осмислених  думок,  -  скресає  лід.
Тиняються  по  світу  добрі  й  злі,
Як  чорний  дим,  чи  блискавка  руда,  

Звичайні  люди  в  пошуках  тепла.
Налякані,  зневірені,  сумні,
Кострище  палять.  Димом  на  стіні
Малюють  лики  дивні,  неземні.

Страхіття!..  на  війні,  як  на  війні.
Там  свічечка  тремтить,  така  мала,
Пітьму  ковтнула  і  слізьми  спливла,
Зігріла  душу,  щезла  вдалині.

Кого  малюєш?  Чорно-сіре  тло
Сріблястим  перекресли  і  забудь.
Свою  нестерпну  безпричинну  лють
Розвій  за  вітром,  наче  й  не  було.




21.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773137
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Марічка9

***

І  тільки  сльози  тихо  на  папері
Про  біль  розкажуть,  змучений  в  мені.
Колись  підеш  і  не  закриєш  двері,
Згубивши  слід  в  осінній  далині.
А  я  зостанусь  вдумливо  чекати,
Що  ти  повернеш  витрачені  дні.  
Хвилини  мчать,  як  черга  автомата,
І  дуже  влучно  цілять  по  мені...  

Ведіть  нас,  сни,  загублених  додому,
Сповільнюй,  небо,  спогад-зорепад...
На  нім  видніє  вибіліла  втома
Всього,  що  не  вертається  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772817
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Анатолій Волинський

* * * (переклад)

             А.  Пушкин.

Я  пережил  свои  желанья,
Я  разлюбил  свои  мечты;
Остались  мне  одни  страданья,
Плоды  сердечной  пустоты.

Под  бурями  судьбы  жестокой
Увял  цветущий  мой  венець  –  
Живу  печальный,  одинокий,
И  жду:придёт  ли  мой  конец?

Так,  поздним  хладом  поражённый,
Как  бури  слышен  зимний  свист,
Один  –  на  ветке  обнажённой
Трепещет  запоздалый  лист.

                   Переклад
   
Я  пережив  свої  бажання,
І  свої  мрії  розлюбив;
Одні  лишилися  страждання,
І  пустку  в  серці  розплодив.

Під  бурями  років  жорстоких
Зів’яв  квітучий  мій  вінець  –  
Живу  печальний,  одинокий,
Чекаю:  чи  прийде  кінець?

Так,  пізнім  холодом  змарнілий,
Мов  взимку  бурі  чую  свист,
Один  –  на  гілці  спорожнілій
Тріпоче  запізнілий  лист!..    


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773053
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Master-capt

Муж ревнивый…

Муж  ревнивый,  муж  лукавый…
Жизнь  чужую  -  не  понять!        
В  отдалённые  дубравы
Не  пускает  отдыхать;

Держит  в  клетке  несмеяну,
Уж  поверьте  мне,  друзья,
То  ли  сдуру,  то  ли  спьяну  –  
Заточил  он…соловья.

Не  поёт  душа  в  теснине  -  
Издевается  вампир…
Среди  гор  и  на  равнине
Опустел  зелёный  мир.

Соловьиные  распевы
Предавали  мне  покой:
Золочёные  оковы  –  
Её  голос  роковой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771078
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 23.01.2018


@NN@

Пісня зі слів солодких…

У  Вічності  часу  вдосталь...
Вистачить  всім  ще  й  залишиться...
Та  вставати  потрібно  вдосвіта,
Поки  ніч  ще  сповнена  тишею.
Допоки  найрання  пташечка,
Ще  сопе  у  своєму  гніздечку,
А  біленька,  мов  сніг,  ромашечка,
У  пелюстя  ховає  сердечко,
Поки  сонце  ще  десь  за  обрієм,
Золотаве  проміння  вмиває,
Ранок  пензликом  обриси
Дня  прийдешнього  намічає.
Стань  тихесенько  на  коліна,
Прошепчи,  слів  солодких,  пісню,
Для  Того,  Хто  від  віку  й  донині,
Поряд  йде  і  ніколи  не  кине.
І  запіниться  ранок  золотом,
Заспіває  пташина  маленька...
Часу  у  Вічності  вдосталь,
Та  вставати  потрібно  раненько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772727
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Миколай Волиняк

Діагноз у холопа

Втомився  від  принижень  і  зневаги,
Терпіти  більш  не  можу  холуїв.
Прибилися  в  Украйну  андрофаги,
Із  племені    чужинців  –  сцикун.в.

Інстинкти  ж  є  бо  рабські  їх  овечі,
В  покірності  тримає  вічний  страх.
Як  роботи  живуть  у  порожнечі,
Сновидами  виглядають  в  кущах.

Хоча  живуть  самі,  як  ті  собаки,
Але  не  можуть  вже  без  ланцюгів.
Тримають  їх  у  лапах  вовкулаки,
Поштують  власть  єдину,  від  вовків.

Невже  в  кінець…  діагноз  у  холопа,
Чи  то  такий  безмежний  рабський  страх?
Забув  майбуть,  що  він  людська  подоба,
Лише  б  до  будки  кинули  маслак.

21  год.01  хв  .  Діагноз  вам.  Ви  дійсно  сцикуни!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772922
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Миколай Волиняк

Сірко веде їх…Отаман!

Не  чутно  слів  палких  ні  дзвонів,
Прости  нас  друже  Нігоян.
Вкраїна  й  далі  у  полоні,
Терзають  ворони  киян.

При  владі  ті  ж  самі  злочинці,
Жлоби  в  гетьманах  й  св.нопас.
В  АТО  вбивають…  поодинці,
Зливають  русів…  в  унітаз.

І  сльози  скрапують  солоні,
В  скорботі  змучений  Майдан.
Іще…  недовго  нам  в  полоні,
Сценарій  пише  вже  Боян.

Говорить  вітер  з  небесами...
Зберем  вас  в  купу  бусурман.
Розплати  Сотня  йде  степами,
Сірко  веде  їх…  -  Отаман!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772820
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Наташа Марос

З ЯРМАРКУ…

Він  зайшов,  так  упевнено  й  легко,
Наче  в  серці  моїм  споконвік,
В  моїм  літі  і  веснах  далеких
Завжди  жив  саме  цей  чоловік...

Малювала  у  мріях  його  лиш,
Хоч  і  знати  ніяк  не  могла...
Ти  чого  моє  серце  неволиш  -
Я  вже  з  ярмарку,  наче,  ішла...

Не  збиралася  геть  оглядатись  -
Все  відплакано  рясно  дощем,
Вже  відстукало  серце  всі  дати,
Що  на  душу  лягли  тягарем...

Молодий  ти,  вродливий,  о,  Боже,
Навіть  голос  зрадливо  тремтить,
Але  я...  закохалася,  схоже,
Бо  не  можу  ні  дихать,  ні  жить...

                   -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772939
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Радомір

У безіменну зиму

У  безіменну  зиму  сніг  приходить  гостем…
Дідусь  над  казаном  чаклує  під  Різдво…
І  все  було  в  дитинстві  нашому  так  просто,
І  все  було  до  серця,  і  до  душі  було…

Синіє  хрест,  що  гарнорізьблений  майстрами
В  червоному  кутку…  коти  снуються  попід  лав…
Ми  всі  в  усьому  прагнули  розфарбувати  білі  плями...
Нічого,  що  порушивши  традиції  устав…

Я  бачив  світ  навколо  засіяний  на  щастя
Рукою  благодатною,  що  роздає  дари…
У  безіменну  зиму  сніг  стає  причастям
Багатої  на  радість  зеленої  пори…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771408
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Яна Яна

Молчание

Сейчас  от  меня  нужно  только  молчание.
А  это  даётся  мне  хуже  всего.
Я  осень.  И  неотвратимо  прощание.
Но  как-то  казалось  -  не  будет  его.

Вот  так  вот  -  не  нужной,  усталой  отчаянно,
застыла  под  тоненькой  корочкой  льда...
Сейчас  от  меня  нужно  только  молчание.
И  это  даётся  мне  не  без  труда.

А  сердце  упрямо  заныло  печальное.
Хоть  я  умоляла  его  не  о  том.
Ведь  знала,  что  неотвратимо  прощание.
Что  быть  мне  последним  опавшим  листом.

29.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772760
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима крохмальна свіжістю спокус

В  розлуці  важко  по  кризі  льоду,
І  душі  майже  студеніли.
А  дотик  ніжний,  рум*янець  глоду,
Тепло  цілунків  прагли  цілі.

Зима  крохмальна  свіжістю  спокус,
Сніжинок  білий  танець  в  ритмі.
У  варіаціях  молочний  мус,
Фермент  кохання  в  колориті.

В  шоломі  білому  зими  вогонь,
Свічок  на  канделябрі  світло.
Щасливі  в  поглядах  очей-безсонь,
У  ніжності  безмежжя  світу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772730
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Капелька

Какая ныне красота

Какая  ныне  красота
-Как-будто  Новая  Земля!
Всё  в  белых  праздничных  тонах
На  улицах  и  площадях.

                           Пришёл  к  Нам  праздник  вновь  в  Страну.
                           Господь  явил  себя  в  снегу.
                           Как  в  дуновеньи  ветерка
                           Воспринял  Бога  Илия.

Как  в  плаче  блудница  у  ног
Познала-перед  нею  Бог!
Когда  Сын  Божий  с  ней  стоял
И  от  расправы  избавлял.

                           И  Савл  так  же  осознал
                           Когда  он  видеть  перестал.
                           Ведь  он  увидел  Божий  Свет
                           И  понял-Богочеловек!

Уверовал  от  всей  души,
Стал  проповедником  Любви.
Святых  посланий  написал
-Он  очень  много  объяснял.

                           И  вот  сейчас  чтоб  Нам  понять
                           -  Надо  побольше  наблюдать
                           За  Небом,Солнцем  и  Землёй.
                           И  за  погодою  такой.

Ведь  на  Крещение  мороз
И  снега  "целый  паровоз".
На  Пасху  расцветает  всё
И  на  душе  всегда  легко.

                           Природа  тоже  ведь  всегда
                           Слушает  Божии  слова.
                           Давайте  Мы  услышим  Все
                           Крещение  дано  для  Всех!

Чтоб  свято  верить  и  любить.
И  миротворцем  в  сердце  быть...
Летит  снежок  спешит  опять
-Красиво  Землю  наряжать.

                                               22.01.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772791
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ніна-Марія

КОЛИ МИ УДВОХ…

[img][/img]

[b][color="#4d2066"]Нехай  за  вікном  уляжеться  ніч,
А  місяць  розсипле  зорі  по  небу.
З  коханням  своїм  тепер  віч-на-віч,
А  більшого,  любий,  нам  і  не  треба.
 
Хурделить  нехай  надворі  зима,
І  смачно  хрумкоче  сніг  під  ногами.
Та  кращого  раю  в  світі  нема.
За  той  неземний,  який  поміж  нами.
 
Вдивляюсь  в  очей  твоїх  голубінь.
Від  погляду  наче  в  небо  злітаю.
Мене  не  лякає  та  височінь.
О,  Боже,  ти  чуєш,  як  я  кохаю.
 
Напитись  любові  нам  дай  досхочу.
Встели  чебрецем  ту  стежку  над  плаєм.
Назустріч  весною  тобі  полечу
І  в  серці  твоїм  розквітну  розмаєм[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Любов Іванова

ЗВУЧИТ РАПСОДИЯ МЕТЕЛИ

[b][color="#4d1154"]З-авоет  вдруг  волчицы    диким  рыком,
В-ысокой  нотой  испугает  птиц.
У-тратив  страх,  гуляет  вьюга  с  шиком!
Ч-ижи  с  верхушек  пасть  готовы  ниц.
И-  столько  нот  в  её  многоголосье
Т-о  тишина,    а  то    каскад  сирен.

Р-аспелась  вьюга  в  этот  вечер  вовсе
А-ртистка,  что  под  стать  самой  Марлен
П-оет  буран..  скажите,ну  не  чудо  ль?
С-нег  исполняет  в  танце  пируэт
О-ткуда    же  у  вьюги  эта    удаль?
Д-а  и  не  стоит  тут  искать  ответ...
И-    люди  все,  как  будто  на  концерте
Я-вляет  нам  ненастье  свой  талант.

М-ажор  зимы    играет  резво    ветер
Е-ще  бы..  он  -  искусный  музыкант.
Т-о  громко  вдруг  ,  то  снова  тише-тише
Е-ще  не  всё  пропел,  идет  на  БИС!
Л-егко  взлетел  в  своем  напеве  к  крыше
И-  на  поклон  легко  спустился  вниз.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772784
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ганна Верес

До Дня Злуки

Де  Дніпро  гуля
Сріблом-хвилями,
То  моя  земля,
Із  калиною,
І  з  озерами,
Невеселими,
І  з  долинами,
Ледь  журливими,
Із  садочками,
І  туманами,
Ясеночками
І  з  лиманами.
Бог  її  водив,
Пестив  мукою,
Поки  висвятив
Врешті  злукою.
В  дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все  пройшла  тоді  –
Не  розпалася.
Скільки  ж  за  життя
Настраждалася!
Волю  ж,  мов  дитя,
Все  ж  діждалася!
Не  чужі  вітри  –
То  історія:
Майдан  вибухнув,
Владу  створено.
Дуже  дорого
Небу  сплачено…
Знаєм  ворога,
Та  не  страчено.
У  День  Злуки  як
Двадцять  другого
Сергій  Нігоян
Був  загублений.
Білорус  упав
У  недобрий    час,
Як  колись  УПА
Полягла  за  нас.
А  тепер  Донбас
Пече  раною,
Скільки  треба  нас  –
Нігоянових,
Скільки  ще  впаде
Наших  діточок?
А  весна  прийде
То  барвіночок
Проросте-зійде,    
Зеленесенький,
Синьо  зацвіте
Молодесенький  –
То  синівська  кров
Проросте,  либонь
Щоби  Бог  ізнов
Дарував  любов.
22.01.2015.    

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772804
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ганна Верес

Якби земля уміла говорить…

Якби  земля  уміла  говорить,
Дізналися  би  ми  про  все  немало:
З  яких  народ  наш  вибрався  горнил,
І  долі  й  досі  він  чому  не  має,
Як  сіяв  він  жита  і  як  збирав,
Губив  і  знову  й  знов  знаходив  віру,
Орел  в  степу  як  груди  роздирав,
І  як  служила  вірно  йому  ліра.

Ще  не  знайшлись  ніде  такі  гаки,
З  яких  би  не  зірвався  він  додолу,
Карався  у  неволі  хоч  роки,
Та  повертався,  знов,  сліпий,  додому.
І  волю  в  битвах  грізних    здобував,
Горів  і  воскресав  з  золи,  мов  фенікс,
Він  знав,  для  козака  що    –  булава,
І  вуса,  й  оселедець  здоровенні.

Із  шаблею  лягав  він  і  вставав,
Щоб  честь  приберегти  собі  й  родині,
І  танцював  найкраще,  і  співав,
Не  проклинав  оту  лиху  годину.
Якби  земля  уміла  говорить,
Розповіла  би  нам  вона  чимало:
Чому  Всевишнього  навчивсь  народ  хвалить,
Хоча  в  житті  лиш  землю  й  віру  має.
17.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772807
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Любов Вишневецька

Нахабнію…

Я  коханій  приніс  апельсини...
Та  п`ять  різних  сортів  винограду.
Так  прошу...  -  Народи  мені  сина!..
А  вона:  -  Хочу  я  шоколаду.

Завірюха  та  снігу  лавина...
Я  помчав,  що  є  сил,  в  супермаркет.
Шоколад...  мармелад...  мандарини.
-  Не  шкодую  я  милій  дарунків!

У  нас  з  нею  три  лапоньки  дочки...
Катя,  Ліза...  маленька  Орина...
-  Подаруй  мені,  рідна,  синочка!..
А  вона:  -  Мені  ще  апельсинів!

Все,  що  хоче!..  Хоч  зіроньку  з  неба...
-  Я  все  зможу  для  тебе,  кохана!..
Мені  сина  для  щастя  ще  треба!..  -
Шепочу,  знахабнілий...  під  ранок.

                                                                                                       23.01.2018  р.


Фото  з  інету.


                                       Наглею...

Я  любимой  принес  апельсины...
И  пять  разных  сортов  винограда.
Так  прошу...  -  Родила  бы  мне  сына!
А  она:  -  Я  хочу  шоколада...

Сквозь  метель  и  сквозь  снега  лавину
Я  бегу,  что  есть  сил,  в  супермаркет!
-  Шоколад...  мармелад...  мандарины...  -
Покупаю  любимой  подарки.

У  нас  с  нею  три  лапочки  дочки...
Катя,  Лиза...  всех  младше  -  Арина.
-  Подари  мне,  родная,  сыночка!..
А  она  мне:  -  Еще  апельсинов!

Все,  что  хочет...  -  Хоть  звездочку  с  неба!..
Я  смогу...  постараюсь...  успею.
-  Мне  сыночка  для  счастья  еще  бы...  -
Прошепчу  ей  под  утро...  наглея.

                                                                                                             23.01.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772862
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ярослав К.

Перлини

Шукаєш  перлини,  шукаєш  скарби,
Яскраве  коштовне  каміння...
Між  сірої  маси  людської  юрби  -
Сердець  світлозарних   горіння.

Посеред  байдужості  і  холодів  -
Хоч  трохи  тепла  й  розуміння,
В  буденності  хмарних  однакових  днів  -
Весняного  сонця  проміння...

Подібне  з  подібним  -  то,  кажуть,  рідня,
Хоча  й  відрізняються  зовні,
Не  бачиш  ти  сонця  і  світлого  дня  -
Зніми  окуляри  ті  чорні.

Здається,  на  холод  ще  скаржився  Кай,
Бо  серце  на  лід  було  схоже...
Тепла  джерело  ти  в  собі  відшукай,
Зігрій  ним  усіх  перехожих.

Можливо,  ти  поки  не  гідний  перлин,
Щоб  стати  душею  їм    рідним,
Та  можеш  повірити,  що  не  один
Відчув  це  таким  необхідним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772751
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ганна Верес

Спішу-несу до тебе я любов

Спішу-несу  до  тебе  я  любов,

Мій  Борисфене,  повноводий,  сивий,

З  часів,  коли  створив  тебе  Дажбог,

І  до  сьогодні  твій  потік  красивий.


Широка  й  вільна  в  тебе  течія,

Що  береги  навіки  поєднала;

І  правда  теж  –  одна  на  всіх  –  своя,

Топталась  ворогами  –  не  сконала.


Одне  в  нас  сонце  і  одна  земля,

Твої  ми  діти,  мати  Україно,

Нехай  нам  душі  горді    звеселя

Ця  водяна  глибока  серцевина.
18.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772604
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Гість-Наум

Вічність

                   ВІЧНІСТЬ

Учора,  нині,  завтра  і  завжди:
Питання  для  всіх  смертних  так  незрозуміле.
Ми  знаємо  --  від  смерті  не  втечеш....
Тому  всі  наші  почуття  такі  вразливі.

Не  в  стані  з'ясувати  чоловік
Події  всі,  що  пильно  їх  чекає.
Аж  поки  не  загляне  у  минулий  вік,
Коли  пророки  до  людей  звертались.

З  глибин  віків  до  нас  дійшли  слова
Від  Розуму,  котрий  існує  вічно.
І  створений  Ним  перший  чоловік
Йому  подібний,  але  напрочуд  безпечний!

Він  знав  –  життя  можливе  без  кінця,
І  вільний  від  хвороби  і  турботи….
Та  гордий  ангел  вічність  зруйнував,
Довів  до  бунту,  збочення,  розбрату.

Адаму  вдалося  прожити  дев’ять  сотень  літ,
І  тридцять  років,  аж  прийшла  розплата.
Бог  вічність  для  людей  наразі  зупинив.
І  з  того  часу  смерть  --    за  гріх  відплата…

Питання  суверенності  не  вирішене  ще  –
Брехун  відомий,  але  ще  на  волі.
Сьогодні  час  для  підсумків  настав,  уже:
Брехню  покинути,  щоб  вічно  жити  в  дружнім  колі.

Син  Бога  до  людей  із  космосу  прийшов,
Вказав  для  всіх  одну  надію  і  дорогу  :
Щоб  жити  по  Закону,  так  як  Бог  велів,
Бо  оправдаються  лиш  ті,  хто  служить  Богу!

Ісая  57:15,16.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772631
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018


ЮНата

Я хочу…

Я  хочу  мріяти  про  тебе.
Щоб  мрії  були  неземні…
Але  щось  мало  мені  неба
І  аж  занадто  вже  землі.

Я  хочу,  щоб  не  гасли  очі,
Буденності  ввібравши  пил.
Й  думки  щоб  бУли    ще  жіночі,
Й  на  все  щоб  вистачило  сил…

Я  хочу,  щоб    хотілось  жити,
І  кожен  день  суттєвим  був.
Щоб  було  прагнення  творити,
Й  натхнення  вогник  не  заснув.

Щоб  ще  не  тліло,  а  горіло  –  
В  душі,  у  серці  і  в  думках…
І  мрія  тихо  щоб  блудила
Десь  по  незвіданих  шляхах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772649
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Валентина Ланевич

Я люблю тебе

Я  люблю  тебе,  чуєш,  люблю,
Та  любов  є  у  серці  неспинна.
Засвітило  кохання  зорю,
Що  здаюся  собі  я  причинна.

І  від  радості  плачу,  тремчу
І  горнуся  до  тебе  ночами.
Як  самотньо  в  душі  промовчу
І  збираю  у  тілі  цунамі.

Не  собі  ти  належиш,  війні,
Тому  часу  суворому  нині.
І  кохання  з  мольбою  в  мені,
І  уклін  всіх  синам  України.

Хто  на  службі  закону  в  степу
В  ніч  морозну,  у  сльотаву  днину.
Хто  терпляче  всю  зносить  нужду
Днів  солдатських  у  лиху  годину.

22.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772666
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Любов Вишневецька

На вулиці стояло босе…

На  вулиці  стояло  босе
Дівча  мале.  Опухлі  очі...
Не  заспокоїться...  голосить.
Бо  серце  дуже  неню  хоче...

Душа  від  розпачі  ледь  тліє…
Згасає  Сонечко  без  неї…
Матуся  більше  не  зігріє.
Вона  присипана  землею...

-  Та  хто  ж  це  робить?!  -  крикну  в  небо.
-  Чи  горе  це  комусь  потрібне?!
Дні  попливуть  тепер...  як-небудь...
Бо  матінка  вже  не  обійме.

Яке  ж  те  горечко  болюче!..
А  сльози  ті...  то  вже  найгірші.
Життя  не  буде  вже  квітучим...
Весь  світ  без  мами...  зовсім  інший.

Здається,  хтось  малює  долі...
Комусь  веселку,  іншим  -  драму.
Не  всім  є  фарби  кольорові.
Й  ніщо  не  зміниться  з  роками...

                                                                                             22.01.2018  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772681
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Н-А-Д-І-Я

Вітання…

Зимовий  ранок  проситься  до  хати.
Ви  стоїте  в  цей  час  біля  вікна.
Ну  що  сказать?  Не  треба    так  зітхати.
Вас  ще  чекає  не  одна  весна.

Ваші  роки,  не  тільки  це  багатство.
Ви  людям  віддала  усе  сповна.
Робота,  діти,  внуки  і  хазяйство.
Ця  жінка  неповторна,  чарівна.

Прекрасний  лікар,  жінка  і  бабуся.
Хай  щастя  не  минає  ваш  поріг.
Хорошими  словами  я  торкнуся
Цієї  жінки,  що    є  оберіг.

Життів  дитячих  безліч  врятувала,
Подяки  від  батьків  без  меж  було
Свою  роботу  бездоганно  знала...
В  вас  позитиву  повне  джерело.

Усмішка  на  лиці.  Ви  -  жінка    сильна.
Спішите    на  роботу,  як  завжди.
У  помислах  своїх  ви  неухильна.
Нехай  в  житті  не  взнаєте    біди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772697
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ліна Ланська

НЕ ЧАС…


На  тлі  вечірніх  ліхтарів  -
Сніжинок  круговерть.
Злітає  вітер  -  геть,
Моргає  Місяць  угорі.

Зупинка,  вкотре,  не  моя...
Ховає  дикий  шал
Нестримана  душа,  -
Твоє  повторює  ім"я.

Біжу,  ковтаючи  сльозу,
Смішного  мало  в  тім,
Що  десь  у  німоті
Через  "боюсь"  повзу...

На  тлі  вечірньої  зими
На  вікнах  тане  сніг
І  гальма  голосні,
Нагадують:  не  час,  прийми...

15.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772698
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2018


Капелька

Кто создал эту красоту?

"Кто  создал  эту  красоту?"
-Тебя  я  искренне  спрошу.
Ведь  множество  больших  картин
Являет  этот  чудный  мир!

                       В  любую  сторону  взгляни
                       -Загадки,тайны,ребусы.
                       Природа  радует  глаза.
                       А  где  глаза-там  и  душа.

Глаза  ж  не  сами  по  себе
Ногами  ходят  по  Земле.
Взаимосвязь  конечно  есть.
Но  почему  Мы  ходим  здесь?
               
                         Не  просто  так  сейчас  Зима,
                         А  где-то  летняя  жара.
                         В  чём  смысл  снега  на  Земле?
                         И  он  не  в  каждой  ведь  Стране.

В  чём  смысл  жизни  на  Земле?
Бывает  задаём  Себе.
Зачем  душа  порой  болит?
Где  добрый  Доктор  Айболит?

                           Зачем,за  что  и  почему?
                           -У  Нас  всё  чаще  на  слуху.
                           Зачем  сейчас  вновь  тает  снег?
                           Ведь  он  красивый.Он-не  грех.

Приходит  время-  Мы  поймём.
Не  просто  так  Мы  здесь  живём.
Не  просто  так  опять  снега
И  сказочная  красота.

                           Прекрасно  снег  лежит  кругом
                           И  Солнце  согревает  днём.
                           И  нет  мороза  на  душе
                           -Картины  чудные  везде...

Кто  создал  эту  красоту?
Кто  вдохновляет  доброту?
Кто  Нам  ответы  подсказал,
Когда  их  только  задавал?    (1)

                     (1)-И  в  жизни  Нас  не  оставлял

                                           21.01.2018


                         


                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772620
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Ганна Верес

Небо над Україною

Мов  золоті  курчата,  зорі

В  нічному  небі  розбрелись.

Воно  ж,  безмовне,  непрозоре,

Все  пам’ятало,  як  колись


Стогнала  матінка-землиця

Під  кіньми  дикої  орди,

Та  була  змушена  скориться…

Багато  утекло  води,


Крові  пролитої  немало,

Що  обагрила  води  ті.

Списів  –  не  тисячу  зламали…

А  скільки  ж  зламаних  життів!


На  все  те  зорі  німо  зрили,

Від  жаху  падали  униз,

Та  українці  не  скорились  –

Здобути  волю  спромоглись.


Квітуй  же,  мати  Україно,

Тобі  хай  заздрять  вороги.

Навік  зіллються  воєдино

Дніпра  обидва  береги.
24.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772606
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Наташа Марос

СТО РАЗІВ…

Сто  разів  я  включатиму  світло
І  постіль  сто  разів  застелю,
Відчиню  і  закрию  всі  вікна,
Але  марно  -  я  знову  люблю...

І  нічого  з  собою  не  вдію  -
Стрімголов,  де  побачу,  мабуть...
Я  не  тільки  в  душі  молодію  -
В  мене  крила  відчутно  ростуть!..

І  впізнаю  за  тисячу  кроків
Твої  плечі,  а  серцебиття
Порозтрушує  прожиті  роки,
Бо  без  тебе  немає  життя...

Ти  -  цілюща  вода  і  повітря,
Ти  -  мій  пліт,  що  трима  на  плаву,
Але  знову  боюся  повірить
Безнадійно  у  казку  нову...

             -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771679
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 21.01.2018


ЮНата

Воспоминанья…

Вдруг  робкий  стук  воспоминаний
Развеет  мыслей  скучных  прах…
Я  вспомню  светлый  миг  свиданий,
И  трепет  рук  ,  и  блеск  в  глазах.

И  вечер,  соловьями  полон,
Вздыхает  тёплою  струёй,
Он  нашим  чувством  очарован,
Он  –  покровитель  наш  с  тобой.

Я  помню  каждый  жест  и  слово,
И  звон  мелодии  ночной
В  звучанье  воздуха  хмельного...
И  всё  для  нас,  для  нас  с  тобой.

Воспоминаньям  ставят  свечи
Не  смея  прошлое  вернуть,
Но  ты  в  душе  храни  тот  вечер
И  повтори…  когда-нибудь.

1996

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772431
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018


@NN@

З Новим роком… всіх, всіх, всіх

Вибачте,  часу  не  маю,
писати  розлогі  вірші.
Всіх  Вас  друзі  вітаю
із  Роком  Новим  від  душі.

Будьте  здорові  й  багаті
(більше  за  все  на  любов).
Дай  Боже  всім  нам  зустрітись
У  Новому  році  ізнов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769064
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Любов Вишневецька

Льет дождь

Сквозь  капли  грусти  на  окне
Я  вижу  город...
И  там...  любимый  вдалеке...
Он  очень  дорог.

Дожди  залили  путь  к  нему...
Намокли  крылья...
-  Зачем  люблю  я?..  Не  пойму...
Не  мой  он...  милый.

-  А  я  ведь...  не  жалея  ног...
Сквозь  зной  и  ветер...
Прошла  бы  тысячи  дорог!
К  нему  навстречу...

Льет  дождь  с  тоскою  бледною...
Мне  нет  просвета.
-  Прощусь  с  любовью  нежною...
И  безответной.

                                                                           21.01.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772555
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Надія Башинська

БЛАКИТНІ ВІЧЕНЬКИ В ЗИМИ…

Блакитні  віченьки  в  зими,
рожеві  в  неї  щічки.
Біленька  шубка  пухова,  
легенькі  черевички.

Морози  їй  підвласні  всі
і  віхоли-завії.
Метелиці  всі  снігові,
сріблясті  заметілі.

Снігами  стелиться  вона,
вплітає  білі  стрічки
Калині,  що  біля  ставка,
і  вербам  біля  річки.

А  кленам,  ясенам,  дубкам
вдягає  кожушинки.
І  в  хороводи  всіх  звірят
вже  кличе  до  ялинки.

Й  малому  зайчику  дала
вона  кожух  біленький.
Красиву  шапку  пухову
і  валянки  тепленькі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772543
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Любов Іванова

У разлуки слишком много боли

[b][color="#580559"]У-ходя,  возьми  с  собою  ношу,

Р-епортаж  о  гибели  мечты,
А-  вослед  метелица-пороша,
З-аметет  ушедшего  следы.
Л-ишь  любовь  осталась  на  распутье,
У-мирать  в  который  раз    уже.
К-ак  ты  мог...  охапкой  мокрых  прутьев
И-стязать...  и  резать  по  душе?

С-острадать?  Я  не  прошу,  не  надо.  
Л-абиринты  мук    -    увы,  мои.
И-  мираж...  повсюду  ходит  рядом,
Ш-лейфом  грусти,  горя  и...  любви.
К-ак  прожить  без  веры  и  надежды,
О-щутив  всем  сердцем  груз  потерь?
М-ожет    мир  таинственно-безбрежный

М-глой  кромешной  весь  укрыт  теперь​?
Н-ет!  Не  надо  больше    расставаний,
О-твергаю  грустное  "Прощай!"
Г-орький  вкус,  осадок,  ил  страданий,
О-ставляет  нА  сердце  печаль!

Б-оже  правый,  успокой  тревогу,
О-тведи  все  пытки  сердца    прочь.
Л-учше  дай  мне  Ангела  в  подмогу
И-    способность    муки  превозмочь.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772064
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Шостацька Людмила

ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ

                                                             Вітаю  Вас  із  Новим  роком  -
                                             Початком  радісних  турбот,
                                                             Нехай  іде  щасливим  кроком!      
                                             Вам  віршів  нових  у  блокнот.          
                                 
                                                             Нехай  життя  дарує  барви,
                                                             Малює  щастя  і  добро,
                                             Любові  світлої  литаври
                                                             Звучать  і  щоб  там  не  було

                                             Щасливі  будьте  і  здорові,
                                                             Із  миром  йдіть  у  це  життя,
                                                             Хай  сни  вам  сняться  кольорові
                                             Й  чекає  гарне  майбуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769093
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Світла (Імашева Світлана)

Нуртує Новоріччя карнавал…

                                                                                         *****************
                                                                 Нуртує  Новоріччя  карнавал:
                                                                 Зима  вальсує  в  шатах  срібносяйних...
                                                                 Сонцеворот  -  життя  і  світла  бал
                                                                 На  зламі  Проминущості  -  і    Тайни...

                                                                 І  чути:    дзвінко  у  казковий  час
                                                                 Відлунь  дванадцять  з  Вічності  зринають.
                                                                 То  сам  Господь    благословляє  нас,
                                                                 Любов  свою  неміряну  являє...

                                                                 Даруй  самотнім  -  друга  за  столом,
                                                                 Щоб  гіркоту  і  радість  розділити;
                                                                 Закоханим  -  і  вірність,  і  любов,
                                                                 Аби  рождались  і  зростали  діти.

                                                                 Усім  бабусям  -  посмішок  внучат,
                                                                 Щоб  обіймали  рідні  рученята,
                                                                 І  Казку  Щастя  до  Різдвяних  свят
                                                                 Малечі  нашій  хочу  побажати...

                                                                 Поетам  -  неповторності  чуттів,
                                                                 Щоб  осідлать  невтримного  Пегаса,
                                                                 Ще    друзів  добрих  -  мудрих  читачів
                                                                 І  слави  поетичного  Парнасу...

                                                                 Достатку  вам  і  затишку  в  сім'ї,
                                                                 І  Миру  -  нашій  славній  Україні,
                                                                 Щоб  з  фронту  повернулися  усі,
                                                                 І  Єдності  в  Державі    та    в  родині...

                                                                 Нуртує  новорічний  карнавал  -  
                                                                 Сонцеворот  зимового  розмаю...
                                                                 Життя  стрімкий  продовжується  бал...
                                                                 Я  Людяності,  люди,  нам  бажаю
                                                             

                                                               
                                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766299
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 21.01.2018


JuliaN

Ангелы в пути

В  руках  билет.  Вокзал.  Перрон.
Ночной  экспресс.  Сажусь  в  вагон.
И  с  первой  станции    -  отсчет,
Я  снова  еду.  Кто-то  ждет.
Минули  станцию  "Карпаты",
За  ней  -  "Свалява",  "Воловец"...
Мы  в  "сердце"  гор,  горят  лампады.
Тоннели...Видно  ли  конец?
Один,  второй...и  вот    -  четвертый...
Вот,  вырвались  из  "плена"  гор.
Опять  светло.  Вокруг  -  красоты...
Мосты  над  пропастью.  Стоит  дозор.
В  окно  смотрю,  машу  рукой.
Уже  вдали  и  постовой...
А  поезд  мчит  под  стук  колес.
Ту-ту-у-у,  им  вторит  паровоз.

День  пролетел  и  скоро  ночь.
В  купе  тепло,  тревоги  -  прочь!
Веду  отсчет:  вот  -"Стрий",  Вот  -  "Львов".
Вздремнуть  бы,  посмотреть  бы  снов.
Но  нет,  в  вагоне  яркий  свет  зажжен,
В  купе  заходят  с  багажом.
Внезапный  плач,  исчез  покой.
Ребенок...Маленький  такой.
Бедняга,  он  не  хочет  спать.
Всем  -  ночь  для  сна,  ему  -  играть!
Ничем  дитя  занять  не  могут,
Я  вызываюсь  на  подмогу.
Мы  с  ним  гу-ли-ли,  даже  пели,
И  скоро  спать  все  захотели.
Все  успокоились,  вновь  -  тишина.
Все  спят  уже.  Ложусь  и  я.
И  только  поезд  мчится,
А  мне  совсем  не  спится.

Я  потеряла  ритм  и  счет.
Опять  берусь  вести  отсчет...
Волнуюсь,  как  бы  не  проспать  -
В  четыре  ночи  мне  вставать!
Огни  уносятся  вновь  прочь,
Передо  мной  -  глухая  ночь!
Соседи  спят,  ребенок  спит,
Лишь  носиком  своим  сопит.
Не  сплю  в  купе  лишь  я  одна,
Боюсь  проспать,  мне  не  до  сна.
И  вот,  на  страже,  как  солдат,
И  лишь  колеса  отбивают  такт...

Борюсь  со  сном,  нельзя  уснуть
И,  сидя,  продолжаю  путь.
Я  в  ожидании  таком,
Уснула  прямо  за  столом.
Сморил  меня  коварный  сон
И  заковал  в  оковы  он.
Расслабив  тело,  отключив  тревогу,
Спокойно  сплю  я  всю  дорогу...
О  чудо,  просыпаюсь  я!
Смотрю  -  вот  станция  моя.
Хватаю  сумку  и  бегу.
Где  проводник?  Не  нахожу.
А  дверь  вагона  заперта,
Выпрыгивай  хоть  из  окна.
И  вот  случилось  диво  -
Пришел  на  помощь  Ангел  милый!
Помог  открыть  мне  он  вагон
И  даже  выйти  на  перрон!

Вот  Винница.  Вокзал.  Перрон.
Умчался  поезд,  исчез  вагон  и  он...
А  я  смотрю  все  в  след  ему
И  от  души  благодарю
За  то,  что  мне  вернул  покой:
"Благодарю,  о,  Ангел  мой!"
Господь  хранит  нас,  слава  Богу!
Он  Ангелов  дает  в  дорогу.
Ты  веришь  в  это,  милый  друг?
А  если  нет,  то  присмотрись    вокруг!
Их  много,  Ангелы  везде,
Они  повсюду  на  Земле.
К  кому-то  Ангелы  с  Небес  сошли,
А  для  кого-то  Ангел  -  ТЫ  !!!
И  напоследок,  я  задам  вопрос,  дружок,
Ты  хочешь  Ангелом  побыть  хотя  бы  разок?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772408
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Владимир Зозуля

Первый и… поздний

[i]Снег[/i]…  
Первый  снег  –  в  январе  –
Он  был    теплой  зиме  непричастен.  
[i]Поздний[/i]…  
Он  летел  на  заре,
Будто  темному  светлым  причастьем.  
[i]Нежный[/i]…
Он  летел  в  нелюбовь,
В  безысходности  скверное  чувство.
[i]Кроткий[/i]…  
Он  летел  в  суесловь,
В  то,  что  сказано  грубо  и  пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как    надежда  в  судьбе,
Между  прошлым  её  и  грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как  слезинка  в  мольбе,
От  земли  и  до  неба  идущей.
[i]Белый[/i]…  
Как  березовый  крест
На  скрещении  двух  бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он  стелился  окрест,  
Ни  на  что...  ни  на  что  непохожий…


Знаешь…
Я  пишу,  а  вокруг
Тишина…  белоснежность  покоя.
Знаешь…
Я  подумал:  а  вдруг,
Этот  снег  –  это  что-то  другое…  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Леонід Луговий

Волонтерка

Летять  кілометри  невпинно...
І  хто  би  подумати  зміг  -
Ти  гониш  легенько  машину
Сплетінням  донецьких  доріг.

Забуті  проспекти  столичні
І  сяйво  неону  навкруг,
Для  тебе  свята  новорічні
Настануть  не  в  колі  подруг.

Біноклі,  приціли  зенітні  -
Не  зовсім  жіночий  вантаж.
І  в  двадцять  на  юній,  тендітній
Не  в  розмір  лежить  камуфляж.

Доросла,  гарненька  і  сміла,
Для  когось  лиш  тільки  одна,
Ти  впевнено  вибір  зробила,
Коли  розгорілась  війна.

Не  місце  розвагам  і  модам,
Коли  покривалом  густим,
Над  кров'ю  стікаючим  Сходом,
Чорніє  тротиловий  дим.

Для  тебе  -  студентки  ще  вчора  -
Стрічати  святкове  число
В  дорозі,  з  нагрітим  мотором,
Сьогодні  не  вперше  було.

Крутили  сніжинки  свій  танок,
Хрустів  під  колесами  лід.
Позаду  -  столичний  світанок,
У  фарах  -  темніючий  Схід.

І  в  вечір  останній  грудневий,
Прийнявши  безцінний  вантаж,
Тебе  на  ура,  королеву,
Прокурений  стріне  бліндаж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767226
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.01.2018


Надія Башинська

КРАПЛИНКА ЩАСТЯ

Як  гарно  грає  барвами,  ясна,
мала  росинка  в  ранішньому  сонці.
Радіє  син  і  донечка  мала.
Краплинка  щастя  на  її  долоньці!
Краплика  щастя...  росяні  луги,
густі  ліси,  що  так  пахнуть  грибами!
Доріжки-стрічки,  що  біжать  у  світ
і  квітнуть  споришем  і  чебрецями.

         Краплинка  щастя...  Краплинка  щастя.
         Краплинка  щастя  у  вранішньому  сонці.
         Краплинка  щастя...  Краплинка  щастя.
         Краплинка  щастя  у  доні  на  долонці.


Краплинка  щастя...  кущ  бузку  в  цвіту,
жовтогарячі  соняхи,  джерельце.
Ключ  журавлів,  який  несе  весну.
Ой,  як  йому  завжди  радіє    серце!
І  мамина  усмішка  осяйна,
і  погляд  татуся,  що  сяє  ясно!
І  наші  чорнобривці  під  вікном,
і  вишні,  що  вродили  рясно-рясно!

Краплика  щастя...  неповторна  мить,
що  ніжністю  у  зорях  розіллється.
Рясним  дощем  над  полем  прошумить,
і  сонцем  крізь  пітьму  проб'ється.
Що  б  не  було...  дитино,  пам'ятай!
Нехай  з  тобою  буде  й  ця  перлина.
Краплиною  ясного  щастя  є
для  нас  всіх  й  наша  сонячна  країна!

Як  гарно  грає  барвами,  ясна,
мала  росинка  в  ранішньому  сонці.
Радіє  син  і  донечка  мала.
Краплинка  щастя  на  її  долоньці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771990
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 21.01.2018


М.С.

Моє серденько знову й знову краєш.

Моє  серденько  знову  й  знову  краєш,
Була  в  руках  і  вислизла,  втікаєш.
Перетворила  в  рану  мою  душу,
Сама  зникаєш,  а  мене  ти  не  відпустиш.

Собі  я  місця  часто  не  знаходжу,
Хотів  забути  та  ніяк  не  можу.
У  снах  щоночі  птахом  прилітаєш,
Чому,  скажи,  ти  іншого  кохаєш.

Чи  може  ні,  а  тільки  робиш  вигляд,
Щоби  мене,  в  черговий  раз,  позлити.
Щоб  в  моїх  жилах  закипала  кров,
Згорало  серце  знов  і  знов,  і  знов.

Зима  пройде  і  забуяє  цвітом  рясно,
Душа  радітиме,  та  де  вона...  Погасла.
Давно  вже  за  тобою  полетіла,
Залишила  самотнє,  грішне  тіло.

Та  сподіваюсь  час  пройде,  загоїть  рани,
Не  знаю  чи  щасливою  ти  станеш.
Чи  пам'ятатимеш  щасливі  миті  наші,
Чи  може  позабудеш  все    назавжди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771522
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 21.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2018


Окрилена

Фемінне

Бувають  дні  з  небесними  щілинами,
де  календар  -  суцільний  марґінес,
коли  силкуєшся  аби  сміливими
були  слова,  та  як  їх  добереш??

Бувають  дні  -  епіграфи.  Загоює,
що  алегорія  -  моя  любов,
і  сірі  очі    в  неї  пахнуть  хвоєю
і  непотрібно  жодних  післямов,

коли  вуста  порушують  симетрію
і  сльози  -  це  зимовий  атрибут...
Закутуй  серце  в'язаними  светрами,  
допоки  вітер  і  сніги  метуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772043
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Затерялись

Затерялись  с  тобой  в  снежном  ворсе  зимы...
Мне  твоих  не  хватает  с  искринками  глаз.
Как  же  трудно  найти  в  белом  хлопке  Пимы,
В  бахроме  белизны  где-то  канула  связь.

Затерялись  с  тобой  в  снежном  ворсе  зимы...
Не  хватает  твоих  сильных  ласковых  рук,
Укрывавших  меня  теплотою  каймы,
Создавая  чувствительный  нежности  круг.

Затерялись  с  тобой  в  снежном  ворсе  зимы...
Как  найти  после  вьюги  друг  друга  теперь?
Знаю:  ищешь  меня  средь  морозной  кошмы.
Приходи,  даже  в  холод  распахнута  дверь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772515
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


ullad1

Віршик-четвіршик. Оптимізм.

[color="#82047e"][b]Як  важко  думать  розумом  заснулим  —
Не  видно  у  житті  нічого  путнього.
Це  гірше  в  порівнянні  із  минулим,
Та  набагато  краще  від  майбутнього.
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772508
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Ніна Незламна

Таємна ніч


Таємна  ніч  -  вже  зіткала  вуаль
Ясніли  зорі,  тікала  печаль
Кришталь  надворі,  блиск.  яскравий  сніг,
Ти  усміхалась,  я  спішив,  аж  біг.

Мінливий  місяць…опромінив  шлях,
Сяяла  радість  у  твоїх  очах,
В  мене,  закохуйся  без  обману,
Любий,  люби,  ніжну  і    кохану.

Мерехтіли  зорі…ніч  минала
В  твоїх  обіймах,  я  засинала.


2013р






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772510
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Валентина Мала

СХОЖИЙ ТИ НА ЗИМОВУ НІЧ

[color="#0400ff"][i][b]д  и  т  я  ч  е

Ти-холодний  гірський  кришталь,
Океанський  льодовий  Айсберг  !
Холоди,остуджуй  ,  дзеркаль…
Все  морозь  в  ширину  і  аж    вверх!

Ти  розтанеш  від  рук  тепла,
Попливеш  від  проміння  Сонця!
І  з  тобою  мов  хуґа  прийшла…
Що  ж-бо  криється  в  білому  донці?

Схожий  ти  на  зимову    ніч,
Величезний  й  холодний  мильник
Як  зовуть  цю  цікаву  річ?
Ну,звичайно,це---холодильник!

10.01.2018р.
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770630
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Ніна Незламна

Там, в дремучем лесу


Там,в  дремучем  лесу,скрип  деревьев  чуть  слышен,
Постарался  мороз,  в  изморозь  всё  приодев,
Задержалась  зима,  лес  казалось  обижен,
Уж  довольно  долго,  звучал  осени  напев.

Всё  с  холодным  дождём,  иногда  тихо  –  тихо,
Пригласит  ветерок,    уж  было,  к  себе  в  друзья,
Запоёт    веселясь,  разгуляется  лихо,
И  сорвёт    из  шиповника  все  ожерелья.

Вот  теперь  на  ёлках,  все  иголочки  в  пуху,
Хотя  им    не  холодно  ,  они  всё  ждут  снега
Белоснежную,    им  бы    вуаль  одеть  сверху,
Хотят  все,  чтоб  украсила  зима  –  подруга.


28.12.  2017г





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772511
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


laura1

Мої пухнасті друзі

Мої  найкращі  друзі  -  коти  собаки  й  свинка!
Всього  їх  тільки  дев'ять  і  всі  вони  -  мої!
Прокинувшись  уранці,  гасають  без  зупинки
І  байдуже  їм,  мабуть,  що  бачу  сяйні  сни.

Мої  лиш  чують  кроки  -  одразу  всі  у  зборі.
Один  поперед  одним  танцюють  вальс  бостон.
Приносять  дружно  миски:  –  "Дивися,  ми  голодні!
Готуй  скоріш  нам  їжу"  -  волають  в  унісон.

Мерщій  біжу  на  кухню,  і  хай  сама  ще  сонна,
Закочую  швиденько  обвислі  рукава.
Дивлюсь  у  холодильник,  стає  одразу  сумно,
–  Ну  як  мені  зробити  із  мухи  знов  слона?

Тим  часом  всі  на  варті  й  чекають  на  дарунки.
Очей  своїх  не  зводять,  немовби  жебраки.
І  знову  над  плитою  чаклую,  мов  чаклунка.
Варю,  печу  і  смажу,  шинкую  буряки.

І  кожен  день  у  мене  такі  щасливі  ранки,
А  ще  такі  ж  прекрасні  і  милі  вечори.  
Живуть  і  процвітають  усі  мої  тваринки,
А  я  служу  їм  зранку  й  до  пізньої  пори.

У  думах  часто  ставлю  для  себе  запитання.
–  Я  хто  для  них?  Хазяйка?  –  Упевнена,  що  ні!
Скажу  вам  по  секрету,  без  зайвого  вагання,
Вони  у  домі  справжні,  хвостаті  хазяї.

–  І  хай  там  що,  панове,  панянки  й  милі  пані,
Завдячую,  що  поряд  вони  зі  мною  є.
За  віддані  їх  очі,  за  шубки  надзвичайні,
За  їх  веселу  вдачу  і  серце  золоте.

20.  01.  2018                    Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772455
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Lana P.

ПІСНЯ ЛІСУ

Відкрилась  брама  лісу  ранньої  пори.
Лепече  свіже  листя  вітру  небилицю,
Яскраве  сонце  усміхається  згори
До  трав  пахких,  що  так  і  просяться  в  копицю.

Зелені  віти  розтулили  диво-світ,
Вустами  ловлять  потаємну  насолоду,
Додолу  сиплеться  пилок  —  зі  сосен  цвіт  —
На  оксамитний  мох,  що  держить  прохолоду.

Медунками  і  рястом  уквітчався  шлях,
Зі  свіжістю  нектар  просочується  в  груди.
Кущі,  дерева  веселяться  в  солов’ях,
І  пісня  лісу  розливається  усюди.

Голубку  голуб  ніжно  обійняв  крильми,
Воркує  милій  казоньку  —  витають  гами.
В  мелодіях  весни  вже  розгубились  й  ми  —  
Дві  долі  розійшлись  терновими  стежками. 
   20/01/17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772471
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Livoberezhna forever

Двомовне

Наступний  з  двох  диптихів  за  картиною  Rafal  Olbinski  (Рафал  Ольбинський)  «Third  Dimension  of  Time»  (Третій  вимір  часу)
[b]Диптих  написаний  у  співавторстві  з
Herr  Veliborr  von  Purr-pur,  велика  дяка  за  співпрацю[/b]

[b]Город  без  единого  гвоздя[/b]

Весь  день  я  гулял  в  этом  Городе...
(Резной  весь,  во  всём  -  ни  гвоздя!)
Пятнадцать  веков  ему,  вроде  бы...
Точнее  узнать  уж  нельзя.

Всяк  дело  -  боится  же  мастера,
А  их  тут  работала  тьма!..
Подгонка  -  точнее,  чем  лазером,  -
Бревна  и  другого  бревна.

Из  дерева  -  как  3D-принтером  -
Дома́  взращены  и  цветы;
Дома́  -  черепицею  крытые...
Цветы  -  эталон  красоты.

Трудились  и  жили  здесь  гении;
Оставлен  прекраснейший  след...
Делами,  а  не  словопрением
Добились  они  всех  побед.

Победы  -  труда,  тобишь  мирные  -
Во  всем  тут  запе́чатлены;
Работой,  как  тонкими  рифмами  -
Пленяются  очи,  умы...

Такие  они,  -  трудоголики!
Найти  тут  нельзя  на  ладонь
Пространства  свободного,  ровного...
Но  всё  здесь  покрыто  резьбой!

Церквушки,  фасады  все,  здания  -
Куда  тут  ни  глянь  -  всё  сюжет!
Сравненье  отыщем  наврядли  мы,
Сравнения  попросту  нет!

Картины  -  из  жизни,  из  Библии  -
Со  всех  окружают  сторон;
Здесь  -  где́  бы,  читатель,  вы  ни́  были  -
Работ  филиграннейших  сонм.

От  детских,  мельчайших,  игрушечек  -
И  аж  до  огромных  палат...
Цветасто,  нарядно  все,  лу́чше  чем
Любой,  современнейший,  град.

Лоза,  хоровод,  геометрия...
Орнамент  -  на  всяческий  вкус!..
Рассы́паться  на́  междометия  -
Безследно,  в  восторге,  боюс[b]Ъ[/b].

Ну  все,  до  малейшей  деталечки  -
Продуманно  и  хорошо!
Шедевры  -  простые  тут  лавочки...
Любуюсь,  желая  ещё.

В  нем  всё  так  добротно,  незыблемо!..
Живой  это  город-музей...
Восторг  обрывается  глыбами;
Влюбляюсь  я  в  здешних  людей!
...............................................
Так  ночка  настала  негаданно!
(В  прекрасном  ведь  время  летит)
В  мансарде  ночую  -  вот  славно-то!..
В  окошко  открыт  мне  весь  вид  -

Из  Града  -  на  [b][i]дивное,  вечное[/i][/b]...
(На  то,  что  прекрасней  всего,
Что  Город  поклал  уж  на  плечи  мне)
Картина,  вдали,  от  Сафо...

Стою  я  пред  ней,  очарованный...

Любуюсь,  дыханье  тая...

Прекраснее  славного  Города

Манящий  проСвет...  без  белья

""""""""""""""""
[b]Проникнення  без[/b]

Маревом,  міражем...
Ніби  ковтком  вина
Спраглого  серця  щем...
Ясність  і  глибина...

Перетікання  тем...
Спокій  -  в  чеканні  див.
Місяць  кривим  ножем
Міста  вікно  закрив...

Він  не  шкодує  барв,
Промінь  кида́є  вниз
На  потаємний  скарб,
На  незбагненний  приз.

Ніби  солодкий  джем
З  Місячної  руки,
Чи  перехід  в  Едем  -
Світяться  пелюстки́...

Промінь,  неначе  змій,
В  надра  глибин  пірна...
Тільки  нічний  крадій
Не  дістає  до  дна!..

Плавиться  в  серці  віск...
Інший  я  жду  кінець.
Погляд  -  уже  завис!!!
Орієнтир  -  стілець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772486
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Любов Вишневецька

Приснись…

Отыщу  свою  потерю...
И  не  буду  маяться...
-  Как  же  я  наивно  верю,
Что  мечты  сбываются!..

Прикоснулось  сердце  к  счастью...
Душу  сразу  тянет  ввысь.
Прошепчу  сквозь  время:  -  Здравствуй!
Милый  мой,  ко  мне  вернись!

Подарить  мечтала  небо...
Вышить  звездами  узор...
Только  счастье  было  слепо.
-  Сколько  лет  прошло  с  тех  пор?..

Вспоминаю...  мы  любили!..
Средь  иллюзий  -  истина.
Чтоб  летать  нам  -  были  крылья!..
-  Только...  кто  в  нас  выстрелил?!

У  судьбы  свои  задачи
И  свое  течение.
Вечность  с  нами  горько  плачет...
В  прошлом  все  мгновения.

Ну  и  ладно...  Пусть  так  будет.
Упаду  я  камнем  вниз...
Милый  пусть  меня  забудет...
Все  равно  шепну:  -  Приснись!..

                                                                                           21.01.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772501
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


@NN@

Передвечір Різдва…

Передвечір  Різдва.  Небо  сіре  й  важке,
В  чорну  землю  стікає  дощем.  
І  не  видно  Зорі.  Почекаю  іще...
Може  зглянеться  Бог  і  біленьке    м'яке
Простирадло  постеле  для  Сина  свого.
Буде  Свято  Різдва.  Буде  Мати  і  Син
З  віншуванням  заходити  в  кожну  оселю.
Буде  радість  і  сміх,  буде  Вечір  Святий...
-  Не  залиш  нас,  улюблений  Лельо*.

*  Лельо,  тато,  батько,  отець,  Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769796
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Світлана Семенюк

Колюча сніжка

Зазвичай,  серед  зими,
Як  щипа  мороз  тріскучий
Смачно  спить  і  бачить  сни,
В  нірці,    їжачок  колючий.


Та  одного  разу,  в  ліс,
Завітали  хуртовини.
Намели  заметів  скрізь:
І  в  ярочку,  і  в  долині.


Від  світанку  до  зорі'
Так  вже  дмухали  щосили.
Що  звірятко,  у  норі,
Ненавмисно,  розбудили.


Позіхнувши,  їжачок
Листя  обібрав  зі  спинки.
Обтрусивсь  від  гілочок,
Виткнув  носика  з  хатинки.


Потім  виліз  за  поріг,
Все  навколо  роздивився.
А,  коли  побачив  сніг,
То  страшенно  розлютився:


-Хто  на  мій  поріг  приніс
Стільки  крижаної  вати!?
-Хто  шумить  на  цілий  ліс,
Й  не  дає  спокійно  спати?


Грізно  їжачок    кричав,
Тупав  ніжками,  сварився.
Потім  посковзнувся,  впав
І  з  горбочка  покотився.


Обгорнувся  у  сніжок,
Що  стелився  вздовж  доріжки.
І  став  схожим    їжачок  -  
На  пухку  колючу  сніжку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771260
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 20.01.2018


rutzt

А день якийсь сьогодні не гіркий…

А  день  якийсь  сьогодні  не  гіркий,
А  він  уміє  бути  щедрим  досить,
Сідає  сніг  утомлений,  м’який,
Та  вітер  в  димарі  своє  голосить.
Нема  людей,  гризоти  і  держав,
Гуляє  погляд  світом  кришталевим,
І  обіймати  хочеться  дерева,
Які  давно  ніхто  не  обіймав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772419
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Олена Жежук

Її ім'я звучить неначе річка…

[b][color="#0416bf"][i]Її    ім'я    звучить  неначе  річка  –  
В  нім  стільки  світла,  сонця  і  тепла…
Жаги    найвища  нота  віковічна,
Де  світ  кружля  і  обертом  земля.

В  її  очах  сховались  дивні  зорі,
Душа  налита  сонцем  вщент  й  сповна.
Її    слова  гойдають  хвилі  в  морі,
З-під  вій    сміється  молода  весна.

І  розцвітають  соняхи  в  долонях,
А  за  спиною  крилами    вітри
Несуть    ім'я  те,  і  той  дивний  сонях…
У  ті  світи,  де  треба  ці  дари...
[/i][/color][/b]


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772441
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


@NN@

Передсвяткове прохання…

Хори-дзвіночки
Сини  і  дочки,
Тобі  Вкраїно
Свято  готують.
Ангели  линуть,
Небеса  чують.
Сина  і  Матір  
В  Різдві  віншують...
Дай  Боже  щастя,
Дай  Боже  миру,
Прозри  нещасних,
Сховай  сокиру
Розбрату  й  воєн.
Рани  Христові
Всеньким  народом
Будемо  гоїть.
Хай  *чорні  круки*  
Змовкнуть  на  сході.
Засій  нам  радість
В  кожній  господі.
Дай  Боже  щастя,
Дай  миру,  Боже,
В  СвятВечір  людям
Плакать  не  гоже.
Хори  дзвіночків  
Чути  усюди.
Божого  Сина  
Віншуйте  люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Ганна Верес

Пісня козака

По  долині  річка  плине,
Та  не  вибігає.
Росте  поруч  тополина  –
До  небес  сягає.
Що  та  річка-синьострічка
Хвилечками  грає,
Понад  нею  пісня  лине  –
Котиться  над  плаєм.

Що  тій  пісні  в  грудях  тісно
Ще  й  серденько  крає  –
То  до  неньки  козаченько
Обізвався  з  раю:
«Прости  мене,  рідна  нене,
За  хустину  чорну.
Знаю,  вісточка  про  мене
Прийшла  відучора.

Свою  пісню  невеселу
Болем  спеленаю,
Віру  в  душах  хай  поселить,
Гімном  залунає…»
По  долині  річка  плине  –
Назад  не  вертає..
Мати  сива  свого  сина
Чека-виглядає…
18.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772433
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Надія Башинська

СРІБЛИТЬСЯ СНІГ… СВІТ СЯЄ БІЛИЗНОЮ!

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!

Над  ним  в  безмежній  голубій  блакиті
тріпоче  голуб  білими  крильми.
То  зійшов  Дух...  весь  повен  благодаті,
до  Землі!

О  дай,  водице,  сили  душі  й  тілу,
щоб  всі  ми  в  мирі  й  злагоді  жили.
Щоб  Божою  любов'ю  освятились  
й  наші  дні...

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 63

В  баньку  с  веничком  еловым
Повели  Петра  с  кумой.
Будет,  гад,  теперь  здоровым,
Но  по  бабам  -  ни  ногой!

Ветер  в  поле  завывает,
Мне  пора  ложиться  спать.
Где  гулёна  мой  гуляет
Ночь,  не  ночь,  пойду  искать..

На  колядки  нарядились
Кто  во  что,  я  в  мини  топ.
К  девкам  хлопцы  прицепились,
А  ко  мне  столетний  поп.

Из  мешка  четыре  уха
И  мужик...  едва  живой...
-Это  кто!!  -  орет  свекруха,
Не  иначе  хахаль  твой!!

Ночь  Васильева  звездиста
Для  колядок  -  в  самый  раз!
Колядуют  -  три  артиста
Два  альта  и  Мишка  бас!!

Любят  девки  угощенье
Это  вовсе  не  секрет.
Я  принес  кило  печенья
А  она:  -    Хочу  конфет!!

Ты  послушай,  милый  мой.
Сколь  же  мне  надеяться?
Как  с  Наташкой  -  ты  герой,
А  со  мной    -  не  клеится!!

Печка  топится,  дымит,
А  я  за  измену,
Подложила  динамит
Машке...  через  стену.

Мой  миленок  весь  в  веснушках
Рыжий,  ярче  от  огня!
Но  характер,  просто  душка..
Да  и  любит  он  меня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772406
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Ніна-Марія

КАРПАТСЬКИЙ КРАЙ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTe1VqL5SAvjmH9uIv_-CRpqEvYTZsn2-L-9XzYZIc6tXauerN9wQ[/img]

[b]Який  вродливий  ти,  Карпатський  краю!
Лісів  чубатих  незаймана  краса.
Щоразу  ти  дивуєш  і  вражаєш.
Господь  лиш  здатен  творить  ці  чудеса.

Довкруж  усе  в  зелених  оксамитах.
П'янить  так  запах  квітучих  полонин.
У  купол  неба  голубий  сповите,
Який,  немов,  їх  торкається  вершин.

Такі  тут  свіжі  росянисті  ранки.
У  мареві  туману  сплять  долини.
Сюди  вже  поспішає  осінь  -  бранка.
Стихає  гомін  голосів  пташиних.

Струмків  дзвінких  мелодія  чарує.
Вода  в  них  чиста,  як  вранішня  роса.
Душа  моя  впокорена,  аж  мліє,
Яка  ж  довкола  несказана  краса![/b]

[i]На  світлині  один  із  струмків  Східниці.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748722
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 20.01.2018


Миколай Волиняк

Хрещення в променях Сварги


Ступлю  сміливо  до  купелі,
У  лоно  Матінки…  –  Води.
В  її  руках,    я…  як  в  тарелі,
В  обіймах  ласки  й  доброти.

Весь  світ  оновлення  благає:
- Неквапом  душу  оновлю.
Всевишній  Духом  розмовляє,
У  нього  прощення  молю.

Сніжинки    Дана  розсипає,
Коловорот  крижини  рве.
Кров  в    венах  юно  закипає,
До  справ  оновлених  зове.

Купання  на  Новоявлення
Богині  –  водиці  нашої  Дани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772399
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Олена Жежук

Учусь…

Навчилась  пережити  біль  і  радість
Ненависті  у  серці  не  держу.
Учусь  прощати  й  поважати  старість,
І  справжнє  щось  у  серці  
                                                                     бережу…

Спіткаюся…    встаю  і  знову  вчуся  –
Коліна  здерті  згодом  заживуть.
Байдужості  людської    лиш  боюся  –
Крізь  неї  зло  і    помста  
                                                         проростуть…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771561
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 20.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2018


Олекса Удайко

КВІТОЧКО МОЯ

         [i]Всім,  хто  хочуть  мати  
         та  мають  діточок,
         внуків,  правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]  
[i][b][color="#073e78"]Недарма  квіточками  звуть  дітей,
Бо  зерня  прокидається  із  квітки.  
Коли  нема  їх  –  темно  без  ночей,
Кохання  у  житті  вінчають  дітки.

І  хай  ти  батько,  мати  чи  дідусь,
Чекаєш  зерня  як  свою  кровинку.
Не  вірте  в  те,  що  сказане  комусь:
«В  житті  не  чаю  на  свою  дитинку».

       Приспів:  

       Любітеся,  кохані,  за  життя  –
       На  світі  тім  не  матимете  права!
       І  хай  в  вас  буде  не  одне  дитя  –
       Радітимете  ви  і  дід,  і  прадід…

       На  дітках  бо  плететься  родовід,
       На  них,  жаданих,  квітне  вся  держава.
       І  усміхнеться  в  вуса  бравий  дід,
       І  відгукнеться  квіткою  купава.

І  грішно  тим,  хто  дитинча  вбива,
Нехай  в  утробі,  в  батькові  чи  в  сині:
В  землі  убитій  не  росте  трава,
Лелеки  не  кружляють  в  небі  синім.

Тримаймо  пальці  о́хрест  на  зорі,
Щоб  день  явився  сонячним  і  тихим.
Бо  діти  родяться,  коли  в  борні  
Візьмемо  мир,  і  в  нас  немає  лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Каминский ДА

Эпилог с прологом

Пролог  (дочери)

Вот  уже  и  двадцать  пять.
Четверть  века  позади.
Через  четверть  ты  опять
Нас  на  праздник  позови.

А  за  четверть,  может  статься,
Нам  придётся  распрощаться.
Всё  равно,  хоть  издали
Нас  на  праздник  позови.

Может  статься  нас  не  станет.
Не  теряя  головы,
Отмечая  день  рожденья,
Нас  на  праздник  позови.

08.03.94

Эпилог

Ау,  дочурка!  Где  твой  клич?
Вторая  четверть  на  исходе.
Пора,  пора,  мой  друг,  покличь,  
Ведь  так  обещано  же    вроде.

А  где  же  спутники  твои?
Где  мама,  братец,  где  сама?
Заждался  я,  ведь  мы  свои.
Душа  моя  тревог  полна.

Почто  молчишь  и  не  зовёшь?
Откликнись,  я  бреду  в  пустыне.
Когда  на  праздник  позовёшь?
Я  жду.  Я  жду,  как  ждал  поныне…

20.01.18

(Дочь  схоронил  19.  01.18,  на  крещенье.
Жену  и  сына  -    раньше)  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772343
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Олеся Лісова

Зима запрошує на вальс

Лапатий  сніг.  Несеться  хуртовина.
На  вальс  мене  запрошує  зима,
Сніжинки  крутяться  повз  мене  без  зупину
Я  ж  в  цьому  вихорі  чомусь  сама-  одна.

На  білий  танець  запросила  вітер
Він  обійняв  грайливо  й  попливли,
Завія  посипала  білим  цвітом,
Неначе  враз  черешні  зацвіли.

В  польоті  танцю  тамувала  подих
 Не  налякать  сліпучі  міражі
Хмарин  купчастих,  наче  трішки  гордих
Везли  в  санчатах  вірні  їм    пажі.

Вражала  чистота  ця  первозданна
На  віях  розтавав  казковий  цвіт,
Розносив  вітер  музику  органа
Танком  чарівним  на  усенький  світ.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772378
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


OlgaSydoruk

Как никогда, как никогда…

Укрыли  снеги  до  утра
Все  парапеты  бытия…
А  я  была  с  тобой  нежна…
Как  никогда,  как  никогда…
А  я  тебе  одна  нужна  -
Ты  повторил  опять  вчера…
Когда  заплакала  свеча
И  не  молчала  тишина,
Среди  темнеющих  небес,
Не  Он  (единственный)  воскрес…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771814
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 20.01.2018


OlgaSydoruk

Я те пути прошла давно…

Так  не  хочу  смотреть  кино,
В  клубок,  мотая,  нервы…
Я  те  пути  прошла  давно…
Слыла  однажды  первой…
Раз  на  роду  не  суждено
Остаться  без  надежды,
То    -  позабытое  одно…  -  
Как  больно  было  прежде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771856
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Анатолій Волинський

Незаметно

Незаметно  подкралось  зимовье…
Серебром  разлилось  на  висках,
И  прошедшее…  с  болью,  с  тоскою,
На  бумагу  ложится  в  стихах.

Не  вернуть,  неуёмных  желаний,
Не  забыть  перечёркнутых  дней,
Ожиданье  страстей  и  страданий,
Во  глубокой  печали  моей.

Помню,    жадно    желал  окунуться
В  передряги  морской  суеты  –  
За  штурвалом  судьбе  улыбнуться  –  
Всё  мелькало…причалы,  порты.

Всё  прошло,  нет  нужды  торопиться,
И  потерь  непознанных,  не  жаль,
Предназначенным….  в  море  влюбиться  –  
Возлюбите  тоску  и  печаль!

Сколько  лет  промелькнуло  напрасно
Средь  друзей  поражённых  мечтой,
Среди  волн  и  погоды,  ужасной,
Упивался  стихией  морской…

И  не  думал,  не  верил,  не  снилось,
Что  способен  опять  воздыхать,
Снизошёл…  к  капитану,  на  милость,
Выдал  крылья,  чтоб  смог  полетать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

На Водохреще

Ісус  у  тридцять  років  Хрещення  прийняв.
З  небес  почувся  голос  Бога,
Христоса  сином  він  своїм  назвав,
І  Дух  Святий  вказав  дорогу.

На  Водохреще  є  цілющою  вода,
Лікує  всі  хвороби  люду.
Освячує  хрестом  церковная  хода.
Хто  п*є  святу  -здоровим  буде.

В  Йорданськім  святі  таїнство  причастя  є,
Очищення  душі  водою.
Хай  Віра  всім  добро  і  злагоду  зів*є,
І  щастя  потече  рікою.  

Вітаю  всіх  зі  святом  Водохреща  Христового!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772002
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Ліна Ланська

ЗДРАСТУЙ



У  криниці  глибокій  втопився  не  місяць,  а  лиш
Невеликий  промінчик  чужого  забутого  "здрастуй".
Ти  по  кварті  черпаєш  напитись,  як  серце-м"якиш
Розливається  слізьми  кривавими,  -  це  не  відкласти.

Не  відкласти,  -  криниця  джерельним  хизується  дном,  
Хай  не  тямить,  коли  і  навіщо,  вода  прибуває.
Щось  ще  ниє,  пручаючись,  тисне,  немовби  паском,
Обіймає...не  дихаю  майже,  звисаючи  скраю.

Наче,  бульбашку  мильну  покинув  повітряний  змій,
А  хотілось  за  хмари,  -  гукали  з  собою  лелеки?  -
Тільки  мовило  небо  тій  крапельці:"Мріять  не  смій!.."    
І  туманом  скотилась,  а  всі  поривання  далеко.

Хай  забутому  "здрастуй"  невіра  плете  личаки,
Озирнись,  жодне  коло  кінця  і  початку  не  має.
Якщо  вперто  шукати  і  йти,  навіть  край  той  вузький
Чиюсь  долю  уперто  в  обіймах  і  досі  тримає.
03.10.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772155
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Гість-Наум

Счастливые времён не наблюдают….

СЧАСТЛИВЫЕ  ВРЕМЁН  НЕ  НАБЛЮДАЮТ….

Те,  кто  свой  род  ведёт  от  обезьяны,
Счастливее  и  проще  ощущают  мир.
Им  все  проблемы  –  детские  забавы,
Один  авторитет  лишь  –  сказочный  Кумир.

Вселенная  для  них  –  случайное  явленье,
Счастливый  случай  –  появилась  жизнь!
Земля  случайно  выбрала  надёжную  орбиту,
И  Солнце  светит  ей,  не  убегая  ввысь  …..

И  вот  Кумир  –  «Счастливый  Случай»  постарался:
Умом  приличным  человека  наградил  …..
А  дальше  –  тот  случайно  развивался  –
Творил  науки  сколько  было  сил.

Дошел  до  высшей  точки  –  коммунизма,
Планету  в  сказочное  царство  превратил,
Нашел  возможность  покорять  пространство,
Искать  себе  подобных  средь  светил  …..

Но,  приглянись  –  ан  нет,  руками  машут  –
Наивно,  артистично,  часто  невпопад.
Нательный  крест  зачем-то  надевают,
И  даже  в  прорубь  с  головою  норовят….

Наверное,  пришло  к  ним  просветленье….
Случайно  это,  или  в  этом  страшный  Рок?
Но,  всё  же,  это  чудное,  незабываемо  явленье:
В  потомков  Обезьяны  мысли  поперёк!







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772374
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


dashavsky

Щасливий той хто розум має.

Щасливий  є  той  хто  характер  та  розум  має,
Комп'ютер  і  телевізор  не  тримає  в  хаті.
На  вулиці  та  на  природі  часто  гуляє,
То  сам  і  діти  його  будуть  здоров'ям  багаті.

Бо  усе  це  час  дорогоцінний  забирає,
А  лінивство  та  хвороби  нам    залишає...
Бо  ніби  в  інший  світ  ти  уже  потрапляєш,
І  реальність  часу  дуже  швидко  втрачаєш.

То  хочу  я  Вам,  любі  друзі,  таке  сказати,
Буду  напевно  я  тепер  побільше  гуляти.
Ну,  якщо  щось  путьове  в  голову  мені  прийде,
То  аж  тоді    можна  буде  вірші  написати.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770786
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Н-А-Д-І-Я

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі  сцени  сходить  треба  вчасно,
І  не  кажи,  що  ще  не  час.
Аплодисментів  вже  нерясно,
І  забувати  стали  нас.

Та  ми  надіємось,  все  ж  любим,
І  щоб  пом"якшить  гіркоту,
Свою  надію  все  ж  голубим,
Плекаєм  мрію,  та  не  ту.

Надія  тішить,  зігріває,
І  зводить  з  розуму  підчас.
Але  в  цей  час  ми  ще  не  знаєм:
Давно  забули  вже  про  нас.

І  десь  багаття  мрії  гасне,
І  ледве  блима  промінець,
Та  почуття,  що  так  прекрасне,
Згасить  не  зможе  вітерець...

Бо  ми  погане  все  забули,
І  пересіяли  зерно,
І  живемо  лиш  тим  минулим,
Хоч  й  не  повернеться  воно..











: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


ЮНата

Щастя


Зліпив  Господь  людину  з  глини.
Старався,  щоб  все  вийшло  досконало.
Роботу  завершив  тієї  ж  днини
Й  помітив,  що  ще  глина  залишалась.

І  Бог  спитав:  «Зліпити  що  тобі?»  -  
Звертаючись  з  теплом  до  чоловіка…
«Зліпи  ще  щастя,  може  я  тоді
І  зберегти  його  старатимусь  довіку».

Господь  йому  нічого  не  сказав…
І,  не  замислюючись  навіть  на  хвилину,
Ту  глину  чоловікові  віддав    –  
Мовляв,  усе  в  твоїх  руках,  людино!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772285
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Валентина Ланевич

Змахну сльозу

Змахну  сльозу  долонями  із  вій,
У  грудях  серце  щемом  озоветься.
На  лінії  вогню  затихнув  бій,
Десь  снайпер  ще  невидимий  крадеться.

Зібрались  побратими,  гомонять,
З  цигарок  дим  над  головами  в’ється.
Торкаються  розмовами  понять
За  гріш  де  мідний  гідність  продається.

І  закипає  в  душах  правий  гнів,
І  злість,  назбирана  війни  роками.
Стискається  кулак  без  зайвих  слів,
Не  панувати  ворогам  над  нами.

19.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Миколай Волиняк

Сестричка

Тобі  сестричко  сімдесят,
Старіємо  потроху.
Давно  вже  маєш  правнучат,
Не  віриться  їй  богу.

Неначе  вчора  ще  було,
Як  гусенят  водила.
Ну,  як  забути  те  тепло,
Лебідко  сизокрила.

Було  нас  надцять  ластів’ят,
Все  встигнуть  було  треба.
У  буднях  мало  було  свят,
Була  в  руках  потреба.

Чи  то  по  жолудь  в  дубину,
Чи  в  верболіз  по  рибу.
Хтось  по  волошки  у  льону,
А  хтось  стеріг  садибу.

А  ще  ж  бо  гуси  і  качки,
Щодня  пасли  корови.
Жаль,  поросли  ті  стежечки,
І  знищені  діброви.

Нема  правічних  тих  дубів,
Пішла  у  невідь  Стубла.
Ми  там  тягали…  карасів,
Залазили  у  дупла.

Світився  в  вербах  виднокіл,
Я  поплавом  ганявся.  
Дражнив  метеликів  і  бджіл,
В  росі,  як  жук  вмивався.

Я  був  бешкетником  малим,
Вреднюще,  войовниче.
Ох  і  далеко  ж  не  святим,
Тобі  дісталося  сестрице.

Отож...  у  ноги  поклонюсь,  
Сестро  здоров’я  зичу.
Із  щирим  словом…озовусь,
Свою  любов  засвідчу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772296
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Любов Вишневецька

Всё пройдет…

-  Не  нужно,  милый,  много  слов.
Внесем  в  судьбу  свою  поправки...
-  То  я...  придумала  любовь.
Вонзала  в  грудь  себе  булавки...

-  Ты  был  важнее  всех  торжеств...
Моим  дыханием...  иконой.
Важнее  всех  земных  существ!..
Не  заживающею  раной.

-  Ты  был  царем...  персидским  шейхом...
Нежнее  крыльев  мотылька,
Душа  звенела  в  звездных  шлейфах...
Свой  свет  роняя  сквозь  века.

-  Но  ты  в  моей  судьбе...  лишь  гость.
Твоя  душа...  моей  не  рада.
-  Жаль...  не  сложилось...  не  сбылось.
Мне  не  нужна  твоя  прохлада.

Пусть  тихо  грусть  ко  мне  зайдет...
И  дождь  мои  обнимет  плечи...                            
-  Ты  не  волнуйся.  Все  пройдет...
Растает,  как  прощальный  вечер...

                                                                                                                         20.01.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772316
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Розквітла білими трояндами

Розквітла  білими  трояндами  зима,  
Пелюстки  шовку  сніжні  скрізь.
Відбитки  діамантів,  срібного  клейма  -
Морозу  витівка-реприз.

А  у  кімнаті,  на  вікні  троянди  теж  -
Природний  витвір  чистоти.
І  обіймають  неофітом  із  мереж,
Розкривши  душу  наготи.

Зайшов  з  морозу,  серце  тепле  в  квітах.
В  пелюстках  білих  суть  одна.
Не  зрозуміти,  може  цьому  світу:
Троянди  для  душі  -  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772322
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Миколай Волиняк

Людина, що залишила сліди

Кохають  не  за  личко  і  браваду,
Кохають  не  за  груди  чи  косу.
За  мурами  високого  фасаду,
Шукають  задушевну  чистоту.

Боготворять  людей  не  за  посаду,
Не  за  подать…  з  немитої  руки.
За  дії  люблять  їх,  а  не  за  владу,
Добро  ж  воно  пакується  в  роки.

Шанують  благородну  добру  справу,
Насіння…  що  породжує  плоди.
Цінують  не  положення  і  славу,  
Людину...  що  залишила  сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772363
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Елена Марс

В доме моём

В  доме  моём  ещё  пахнет  столяркой  и  краской.
Новый  совсем.  Ничего,  что  пока  не  жилой.
С  нежностью  трогаю  стены,  даря  ему  ласку  -
Пусть  наполняется  любящей  женской  душой.

"Здравствуй,  мечта  моя!  Здравствуй,  земной  уголочек!
Долго  я  шла  к  тебе.  Трудной  дорога  была...
Скоро  совсем  расцветёшь  -  как  красивый  цветочек!
Как  же  душа  моя  этого  часа  ждала!..

Как  же  хочу  я,  чтоб  ты  переполнился  светом!
Всю  свою  душу  вложу  я  в  твой  скромный  уют!
Сердцем  мечтаю,  чтоб  был  ты  похожим  на  лето,  
Тёплое  доброе  лето,  которого  ждут...

Милый,  хороший!  Моя  ты  желанная  пристань!
Время  пришло  познакомиться  с  женской  рукой...
Будет  у  нас  хлебосольно,  уютно  и  чисто..."
Господи!  Я,  наконец-то,  вернулась  домой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771454
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Процак Наталя

Мамина колискова

                                 
                                                             ...Миру  нам  по  всій  землі...


Там  у  твоїм  краю  не  чужім  (він  до  тебе  так  близько!!!)
У  підвальних  руїнах,  що  сняться  в  жахливому  сні
Похилилось  дівча  над  колискою  стомлено  й  низько
І  співає  від  болю  і  жалю  журливі  пісні...

Вітер  грізно  сопе  у  розбиті  двернії  шпарини
В  унісон  із  гарматами  власні  бої  зачина
А  вона  попри  все  колискову  співа  для  дитини
І  від  співу  того  кров  у  жилах  смолою  вскипа...

-  Спи  моє  янголя,  засинай  моя  пташечко  ніжна
Хай  твій  сон  не  лякають  постійні  здригання  землі
Хай  пора  ця  невтішна,  жорстока,  холодна  і  грішна
Оминає  твій  спокій,  як  в  морі  хиткі  кораблі...

Спи  моє  дитиня,  засинай  моя  крихітна  доню
І  не  слухай  той  свист,  що  від  куль  голосить,  звідусіль
Мама  поруч,  ось  тут!  Я  тебе  вбережу  і  схороню
У  обіймах  сховаю  своїх,  утамую  твій  біль...

Розцілую  твої  ще  маленькі  дрібні  рученята
Пригорнувши  до  серця  умию  гіркими  слізьми
А  над  нами  сичатиме  досі  війна  ця  проклята!
І  коситиме  душі  не  винні  в  покоси  зими...

Тільки  ти  не  лякайся,  маленька,  вони  не  вартують!!!
Твого  спокою  й  снів,  бо  тепер  ти  далеко  від  зла.
....
......  І  співатиме  мама  пісні  де  гармати  лютують
Над  колискою,  що  вже  віддавна  пустою  була...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771264
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2018


Гість-Наум

Плід спокуси (На вірш"Яблуко спокуси" Автор Лілея1)

Плід  спокуси    (На  вірш  «Яблуко  спокуси»,  автор  Лілея1)

Коли  правдиві,  чисті  почуття,
Коли  не  вабить  хтиве  марнослів’я,
Достатньо  погляду  щасливого  на  мить,
Щоби  на  все  життя  кохання  і  довір’я.

Коли  любові  в  нас  правдивої  нема,
Не  зрозумієм  ми,  не  оправдаєм.
Любов  все  зносить,  труднощі  –  дарма,
Ми  їх  у  злагоді,  без  сумніву,  долаєм.

За  мить  пізнати  можна  хижака,
В  овечій  шкурі  звіра  лютого,  чужого…
Чому  в  нас  розуму,  розважності  нема,
Чому  так  довго  йшли  до  того?

Шукаймо  друзів  вірних  назавжди,  без  плям,
Навчімось  бути  ними  задля  того,
Щоб  тішитись  правдивим  почуттям,
Бо  це  єдиний  захист  від  Лихого.

Знання  правдиві  дано  нам  згори,
Ми  з  ними  не  потрапим  на  розбійників  дорогу.
У  світі  так  багато  зваб  і  марноти  –
Мамона  мучить  нерозважних,  сіє  в  них  тривогу.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770141
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Гість-Наум

АСГАРДИЯ-1

                         АСГАРДИЯ-1
                                           (Безумству  храбрых….)
Страну  «Утопию»  напрасно  все  искали,
И  ею  бредили,  и  там  мечтали  жить.
Планету  всю  аж  по  уши  изгадили,
Нет  уголка,  чтоб  в  безопасности  там  быть!

«Вопрос  решен»  --  Земля  неузнаваема,
Её  просторы  невозможно  возродить.
Мы  разумом  своим  построим  остров  обитаемый,
Свою  вселенную  научимся  творить.

Пускай  нас  причисляют  к  племени  мечтателей,
Мы  первыми  отважились  в  решительный  прорыв….
И  станем  на  земле  единой  гордой  нацией,
Где  коммунизма  дух  непобедим.

Конечно,  были  и  до  нас  отважные,
Что  ход  истории  пытались  изменить.
Так  англичане  «Общество  Толстовское»  затеяли,
Но  Лев  отважный  их  сумел  угомонить….

Он  им  напомнил:  на  земле  есть  общество,
Его  не  надо  заново  творить:
Создатель  создал  всё,  и  замечательно  –
Род  человеческий  здесь  вечно  будет  жить.

Земля  стоит  на  прочном  основании,
Невидимые  Силы  весь  порядок  берегут.
Бунт  ангела  в  печальном  окончании  –
Здесь  впредь  порядок  непременно  наведут.

Не  надо  измышлять  наивных  «конституций»,
Творец  Свои  Законы,  как  основу,  ниспослал,
Все  мятежи  людские,  революции
Всегда  кончались  именем:  «ПРОВАЛ!»

Наивный  человек,  твой  ум  печальный,
Твои  дороги  от  дороги  Бога  далеки.
Мечты  твои  бесплодны  изначально,
Хотя,  на  первый  взгляд,  и  смелы  и  дерзки.

«Hello,  Igor!»:  Асгардия  становится  первой  нацией  с  территорией  в  космосе
Но  ещё  более  важны  другие,  менее  очевидные,  аспекты  запуска  «Асгардии-1».  Ведь  это  вообще  первый  в  истории  человечества  свободный  выход  знаний  в  открытый  космос.  Конечно,  космические  аппараты  снабжаются  «памятью»,  хранилищами  данных,  но  распоряжаются  этими  хранилищами  всегда  хозяева  спутников  –  чаще  всего  военные  или  спецслужбы,  реже  промышленники,  ещё  реже  учёные.  Здесь  же  простые  люди  добровольно  участвуют  в  эксперименте,  а  заодно  и  сообщают  о  себе  всей  Вселенной.  Это  не  вечное  хранилище  –  через  2  года  эксперимент  планируется  завершить,  а  ещё  через  2,6  года  «Асгардия-1»  войдёт  в  атмосферу  и  разрушится.  Но  к  тому  моменту  на  разных  орбитах  вокруг  Земли  будет  вращаться  уже  несколько  его  преемников,  выполняющих  самые  разные  задачи.  «Асгардия-1»  не  просто  несёт  на  себе  оцифрованные  сведения  о  людях,  нет  –  спутник  также  является  их  суверенной  территорией,  их  маленьким  символом  независимости.  Всё  уже  есть  у  Королевства  Асгардия  –  Конституция,  идеология,  руководитель  (видный  российский  учёный,  специалист  в  области  воздушно-космической  обороны  Игорь  Ашурбейли),  флаг,  герб,  гимн,  потенциальные  граждане.  На  сайте  asgardia.space  уже  идут  выборы  в  первый  парламент  Асгардии  и  скоро  будет  назначено  первое  правительство.  А  вот  территории  не  было  –  до  12  ноября,  когда  ракета  Orbital-ATK  OA-8  покинула  ближайшие  окрестности  Земли,  давно  поделённой  между  государствами  старого  типа,  крепко  привязанными  к  земной  поверхности.  А  сейчас  на  наших  глазах  создаётся  нация,  которая  прямо  ставит  перед  собой  такие  задачи  и  за  счёт  собственной  добровольной  налоговой  системы  (а  также,  конечно,  привлечения  других  источников)  намерена  финансировать  их  выполнение.  И  этому  можно  только  радоваться.
По  материалам  сайта  «Русская  планета»
ТЕГИ
Asgardiaпрессаспутникзапуск  спутника


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770635
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Світлана Семенюк

Сунички для ведмежати

Казка


1

Рано-вранці,  із  барлоги,
Висунулося  звірятко:
Безтурботне  й  клишоноге
Непосида-ведмежатко!
Вмило  мордочку  швиденько,
З*їло  чемно  кашу  манну,
І  почапало  раденько
По  сунички,  на  поляну.

2

Так  вже  ягідки  шукало,
І  ретельно  заглядало
Під  кожнісінький  листочок
Під  грибочок,  під  пеньочок.
І,  нарешті,  у  травичці
Показалася  суничка.
Та  така  уже  духмяна,
Солоденька  і    рум*яна.

Але,  тільки-но  дитятко
Клишоноге  ведмежатко
Простягнуло  свою  лапу,
Щоби  ягідку  зірвати:
Равлик  вигулькнув  з  травички
І  сказав:  
-  Моя  суничка!
Тож  облиш  і  не  чіпай.
Краще  іншу  йди  шукай!


3

Ведмежатко  не  здавалось,
Знов  на  пошуки  подалось.
В  кожну  зиркнуло  щілинку
Під  берізку,  під  ялинку.
І,  нарешті,  у  травичці
Показалася  суничка.
Та  така  уже  духмяна,
Солоденька  і  рум*яна.

Але,  тільки-но  дитятко
Клишоноге  ведмежатко
Простягнуло  свою  лапу,
Щоби  ягідку  зірвати:
Як  цвірінькнула  синичка:
-Зачекай!  
Моя  суничка!
Тож  облиш  і  не  чіпай.
Краще  іншу  йди  шукай!


4

Ведмежатко  спохмурніло.
Дуже  вже  йому  кортіло
На  пеньок  сухий  присісти
Та  ягід  пахучих  з*їсти.
І,  ось,  знову  у  травичці
Показалася  суничка.
Та  така  уже  духмяна,
Солоденька  і  рум*яна.

Але,  тільки-но  дитятко
Клишоноге  ведмежатко
Простягнуло  свою  лапу,
Щоби  ягідку  зірвати:
Як  мурашка  невеличка
Зойкнула:  
-Моя  суничка!
Тож  облиш  і  не  чіпай.
Краще  іншу  йди  шукай!

5

І  розрюмсалось  бідненьке
Ведмежаточко  маленьке:
-Хочу  ягідку  смачненьку!
Ну,  хоча  би    невеличку…
Хочу,  хочу  теж  суничку!


6

Саме  в  цю  саму  хвилинку
Сонце  вийшло  з-за  хмаринки.
І  побачило,  неначе  б,
Як  звірятко  гірко  плаче.
Стало  йому  жаль  малого…
Тож,  прийшло  на  допомогу.
Й,  підрум'янило  малятку
Непосиді-ведмежатку
Смачних  ягід    повну  жменьку!
-Хай  поласує  маленьке!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770896
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Любов Вишневецька

На прогулке

Первый  плащик...  Первый  дождь.
Тучка  плачет...  -  Ну  и  что  ж!..
Мы  ее  развеселим  
Улюлюканьем  своим!

Осень  машет  нам  листвой:
-  Скоро  встретитесь  с  Зимой!
Нам  смешно  -  не  верится,
Что  планета  вертится!..

Капельки  дождя  летят…
А  потом  вдруг…  снегопад!
Кружат  хлопья  в  небесах…
-  Чудо  пляшет!..  Ах-ах-ах!

На  ладонь  ловлю  снежок…
-  Посмотри  вокруг,  дружок!
Счастье  сыплется  на  нас...
Как  нам  весело  сейчас!

Осень  кружится  с  Зимой...
Ну  а  мы  -  уже  домой.
Засыпает  Лапонька...
Маленькая  Катенька.

                                                                                 02.06.2016  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769534
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018


yaguarondi

Сніг, мій по сонцю й повітрю сусід

Сніг,  мій  по  сонцю  й  повітрю  сусід,  
Землю  сховав  від  війни...  
Бе́зуме  білий,  хіба  ж  так  рятують  світ?

Сніг,  мій    дружочок  єдиний,  
Виказав  землю  війні  -
Почервонів  
Після  снаряду  виття.

Падає,  падає  сніг
Прямо  у  сон  
Хлопцеві  після  життя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768253
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 13.01.2018


М.С.

Про кохання 2

Жива  розмова  нашу  душу  зігріває,
Емоції  листом  звичайним  ти  не  передаш,
По  тону,  інтонації  відразу  знаєш,
Що  у  душі  твоїй  -  порядок,  чи  розгардіаш.
***
Вода,  вода  залити  може  жар,
І  полум'я  вона  погасить,
Але  кохання  чудодійних  чар,
Й  жагу  до  волі  і  життя,
Вона,  нізащо,  не  затьмарить.
***
Але  у  того  лиш  душа  літає,
Хто  палко  й  самовіддано  кохає,
Готовий  хто  віддати  душу  й  серце,
За  усмішку  і  блиск  в  очах  -  озерцях.
***
Чому  закрила  іншим  свою  душу,
Чому  одна,  на  самоті  страждаєш,
Чому  палкого  серця  стукіт  не  почуєш,
Чому  не  скажеш,  що  його  кохаєш.
***
Якщо  надів  рожеві  окуляри,
Не  помічаєш  вже  нічого,  що  навкруг,
Обгортка  все  тобі  затьмарить,
Хоч  душу  підлу  може  мати  "друг".
 ***
Не  бачить  і  не  відчуває  він  твій  стан,
А  може  бачити  щось  інше  заважає,
Напевно  очі  застила  туман,
А  може  стежку  вже  до  іншої  шукає.

До  нього  ти  уважно  придивись,
І  заведи  про  це  пряму  розмову,
Не  зрозуміє  -  сміло  розійдись,
І  починай  життя  спочатку,  знову.
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771055
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Ніна-Марія

Зимовий вечір

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQozcD5Xb2vZ51HBEYnVs2YsE5mCi8XUH5qVfiuRs7V_RfyykMq[/img]

[i][color="#28289c"]Зимовий  вечір  проситься  до  хати...  
Йому  зігрітись  хочеться  в  теплі.  
Хутенько  чаю  заварю  із  м'яти.  
Й  пиріг  уже  готовий  на  столі.  

Зима  хурделить  ніжно  сніжно-біло.  
Бешкетник-вітер  гріється  в  танку.
Мороз  малює  візерунки  вміло.  
Фіранку  місяць  лагідно  торкнув.
 
Сріблясті  витанцьовують  сніжинки.
Чаклунка  творить  за  вікном  дива.
Зимовий  вечір…  Мрію  наодинці.
Бувають  зайві  іноді  слова…
[/color][/i]


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRjVTV0tKa_8yfhIXuHI6ELwKHQiRTxs5yrh8EBTZ3iOpQWUyCAmQ[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768843
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 13.01.2018


Наташа Марос

БЕНГАЛЬСКИЕ…

Как  хорошо,  что  есть  на  белом  свете
Роскошная  мелодия  любви,
И  хорошо,  что  повзрослели  дети,
А  Бог,  в  который  раз,  сказал:  живи...

Красиво  нам  нарисовали  сказку
У  ёлочки  бенгальские  огни,
Под  звон  бокалов,  что  полны  шампанским,
Я  верю  в  завтра  всей  большой  родни...

Ещё  бы  снега  белого,  как  раньше,
И  воздуха  морозного  вдохнуть,
Да  пожеланий  искренних,  без  фальши  -
И  в  счастье...  с  головою  утонуть...

Увидеть  мир  открытыми  глазами,
Перелистав,  сменить  календари
На  новые  -  без  смуты  и  терзаний  -
Уверенностью  близких  задарить...

                 -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 13.01.2018


гостя

Гості…



…і  гості  йдуть  
непрохано  і  спрагло.
…і  на  порозі  завмираєш  ти.
Вода  тече  нестримано  і  нагло.
Вода  тече…  
   твій  ангел  самоти

освячує  усе,  
що  не  збулося.
Вода  тече  пришвидшено  й  навхрест.
Вода  тече…    на  промені  волосся,
на  згин  плеча  
   твій  ангел  ставить  перст.

На  маки  губ,  
які  мовчали  досі,
сакральну  тишу,    півпорожній  стіл.
…і  гості  йдуть  розгублені  і  босі,
щоб  приглушити
   пульс  твоїх  пісків

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770993
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Володимир Олійник

Я ухожу…

                                                                                 Я    ухожу,  я  не  такой,
                                                                                 Боюсь    себя…Чтоб  не  обидеть,
                                                                                 Но  завтра    нежный    образ    твой
                                                                                 Хочу  я    вновь    и    вновь    увидеть.

                                                                                 Я ухожу,  я    не    такой,
                                                                                 Я    ухожу,  что    б    позабыть,
                                                                                 Обиды    те,  я    не    такой,
                                                                                 Хочу    сильнее  полюбить.

                                                                                 Я    ухожу,  чтобы    вернуться
                                                                                 И    кофейку    в    постель    подать,
                                                                                 Чтобы    с    тобою    вновь    проснуться
                                                                                 Моя  ты    нежность,  благодать.

                                                                                 Сегодня    мне    и    вечер    вечность
                                                                                 Я    ухожу,  но    жду    тебя,
                                                                                 В    твою    не    верил    бессердечность
                                                                                 Ведь    думал,    любишь    ты    меня.

                                                                                 Зачем    ушёл,  я    сам    не    знаю,
                                                                                 Зачем    же    эта    суета?
                                                                                 За    всё  теперь    себя    ругаю,
                                                                                 Любить    тебя,  одна    мечта.

                                                                                 Но    где    ты    бродишь,  я    не    знаю
                                                                                 Всегда    люблю    я,  говорил,
                                                                                 Поверь,    ты    мне,  не  понимаю
                                                                                 Зачем    тебя    я    полюбил?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771111
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Радомір

Біла хмаро

Будь  зі  мною,  біла  хмаро,
Полишились  тільки  сни.
Доторк  ніжними  губами
Не  спиняє  боротьби.

Най  обнімимось  вітрами
У  сузір’ї  водоспаду
Я  по  степу  ковилами,
Ти  по  небу  раптом  градом.

Будь  зі  мною,  янголятко,
Кучеряві  твої  дні…
Хвиля  котиться  до  ранку
Чути-чути  сплеск  води.

Мої  руки,  твої  очі  –  
Не  спиняйся  –  говори.
Стались  ми,  як  світ  пророчі...
Ти  в  усьому  повторись.

Не  чеканнями  –  бажанням,
Не  відлунням  –  тембром  злив.
Будь  зі  мною,  біла  хмаро,
Твій  цілунок    пив  би  й  пив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771002
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Олекса Удайко

РІЗДВ’ЯНІ ПЛЯЦКИ

             [i]У  християн  східного  обряду  Рідв’вяні  свята  прийнято  
             зустрічати  12-ма  їствами  на  столі  за  числом  учнів  
             Ісуса  Христа.  Одним    із  страв  є  деруни  або  терті
             (переважно  картопляні)  [b]пляцки*…[/b]      Про  них  
             (і  не  тільки)  в  цьому  коротенькому  рев’ю    з  
             площі  Neumarkt  міста  Кельну,  куди  забрів,                                            
             мов  ненароком,  за  10  діб  до  Цього  року  
             автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось  і  знов  у  Кельні  я,
де  живе  моя  сім’я  –
донька    й    внучка  –
дві  колючки,
внук  Максим  та  ще  й  зятьок  –
славний  польський  козачок.

Їли  пляцки  та  й  гадали  –
що  то  за  холера?  –
як  би  видать  свою  дану
заміж  мільйонеру…
Ми  жили  б  тоді,  як  пави,
горя  та  й  не  знали…

Ну  а  ще  на  думку  спало  –
(нам  прости,  мій  Боже!)
коби  ми  ся  враз  так  стало,
нам  було  би  гоже…
На  когось  там  ся  молити,
йти  кудись  в  Європу?    –

Най  вона  до  нас,  облитих
миро,  здійме  попу…
Щоби  не  жувати  латекс**
й  не  постить  Хануку***,
ліпше  буде  їсти  пляцки
й  пестити  онуків…

Недарма  ж  із  України  
вранці  сходить  сонце…
І  живуть  тут  жовто-сині  –
славні  оборонці.[/color]

[/b]8.01.2018,
Кельн,  ФРН
________
*Назва  дерунів,  характерна  для  більшості  
   слов’янських  країн  Центральної  Європи.
**Деруни  у  єврейській  кухні,  що  супроводять
святкуванні  єврейського  свята  Хануки***.

На  світлині:  автор  з  внучкою  Ханною
на  brench  в  одному  із  ресторайій  Кельну...[i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 13.01.2018


OlgaSydoruk

Всё это было, было, было…

Всё  это  было,было,было…
И  повторяется  опять…
Тавром,  пометив,  свои  крылья,
Число  рисую  наугад…
Всё  это  было,было,было…
Не  надоело  поминать…
Пока  ещё  имею  силу,
Не  прерывать…Не  прерывать…,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770329
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Олена Жежук

О світе білий, певно, ти минаєш…

О  світе  білий,  певно,  ти  минаєш…
Ідеш  на  свій  призначений  рубіж.
Між  злом-добром  летиш  кудись  навстіж,
Людською  болем-радістю  страждаєш.

Четверту  зиму  душить  нас  війна…
А  чи  молитви  не  дійдуть  до  Бога?
Терниста?  Ні!  Під  кулями  дорога
До  тої    правди…    гіркая    ціна.

Напевно,  ти,  мій  світоньку,  сказивсь…
Щоб  в  ХХІ    брат  убивав  брата?
За  що,  скажи,  земля  моя  проклята?
Чом  нечестивий  ірод    тут  упивсь?

Чорнієш,  никнеш,  світе,  і  мовчиш,
Свята  земля  ступає  до  омеги…
Коли  посієш  в  душі    обереги..?
Всевишнього  любов'ю  люд    простиш…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Анатолій Волинський

Зимовий ранок. (переклад)

                         Зимнее  утро.
                           А.  Пушкин

Мороз  и  солнце;  день  чудесный!
Ещё  ты  дремлешь,  друг  прелестный  –  
Пора,  красавица,  проснись:
Открой  сомкнуты  негой  взоры
Навстречу  северной  Авроры,
Звездою  севера  явись!

Вечор,  ты  помнишь,  вьюга  злилась,
На  мутном  небе  мгла  носилась;
Луна,  как  бледное  пятно,
Сквозь  тучи  мрачные  желтела,
И  ты  печальная  сидела  –  
А  нынче…  погляди  в  окно:

Под  голубыми  небесами
Великолепными  коврами,
Блестя  на  солнце,  снег  лежит;
Прозрачный  лес  один  чернеет,
И  ель  сквозь  иней  зеленеет,
И  речка  подо  льдом  блестит.  

Вся  комната  янтарным  блеском
Озарена.  Весёлым  треском
Трещит  затопленная  печь.
Приятно  думать  у  лежанки.
Но  знаєш:  не  велеть  ли  в  санки
Кобилку  бурую  запречь?

Скользя  по  утрешннему  снегу,
Друг  милый,  предадимся  бегу
Нетерпеливого  коня
И  навестим  поля  пустые,
Леса,  недавно  столь  густые,
И  берег,  милый  для  меня.


                           Переклад.
                   Зимовий  ранок.
                           
Мороз  і  сонце;  день  чудовий!
Ще  ти  дрімаєш,  друг  вродливий  –  
Пора,  чарівниця,  проснись:
Відкрий  очам  своїм  простори
На  зустріч  з  півночі  Аврорі,  
Зорею  півночі  явись!

Згадай,  як  в  вечір  хуга  злилась,
На  мутнім  небі  мла  носилась,
І  Місяць  повний  –  бліде  чоло,
Так  сумно,  із-за  хмар…  жовтіло,
І    ти  зажурена    сиділа…
А  зараз…  виглянь  у  вікно:

Під  голубими  небесами
Покритим  сяйвом    килимами,
Іскрить  на  сонці,  сніг  лежить;
Прозорий  ліс  один  чорніє,
Крізь  іній  хвоя  зеленіє,
Під  льодом  річечка  блищить.

Кімната  вся  янтарним  блиском
Озорена.  Веселим  тріском  
Тріщить  протоплена  вже  піч,
Приємно  думати  з  лежанки.
А  знаєш:    запрягти  б  у  санки
Кобилку    буру  –  і    навстріч…

Нестись  по  ранішньому  снігу,
Друг  милий,  піддамося  бігу
При  нетерплячому  коні,
Провідавши  поля    пусті,
Ліси,  недавно  ще  густі,
І  берег,    милий  так  мені.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769661
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Гість-Наум

ПРОДАЮ КАРТИНУ ПОПУГАЯ

ПРОДАЮ  КАРТИНУ  ПОПУГАЯ
                             (для  избранных)

Мой  Попугай  совсем  неподражаем,
Но  человека  может  подражать.
Его  из  Африки  доставили  мне  в  чемодане,
От  стресса,  видно,  стал  соображать…

Когда  он  в  мастерской  маэстро  кисти  очутился,
Его  восторгу  не  было  конца  –
В  палитру  красок  клювом  уцепился,
Манеры  как  у  Леонардо,  в  подлеца  ….

Я  покупаю  краски  только  дорогие,
Шедевр  не  должен  преждевременно  стареть.
И  создать  копию  у  простака  нет  силы:
У  мастихина  моего  особый  след!

В  порыве  творчества  совсем  не  замечаю
Как  рядом  на  холсте  является  шедевр:
Мой  Попугай  мои  манеры  повторяет  –
Цветная  гамма  –  протрясающий  пример!

Скрывать  реликвию  такую  –  преступленье,
Квадрату  черному  ещё  б  расти,  расти  …..
Ценителей  полно  в  элитном  окруженьи,
Но  по  цене  –  не  каждому  её  приобрести.

На  этот  случай  не  найдёте  правил,
Ведь  знают  все:  умом  такое  не  понять,
И  в  этом  наша  сила  богатырская  и  слава  –
Никто  не  может  нас  ни  понять,  ни  догнать!

Псалмы  39:6  «  Поистине,  человек  бродит,  как  тень.
Поистине,  напрасно  суетятся  люди.Человек  накапливает
 добро  и  не  знает,  кому  оно  достанется».





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771006
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Фея Світла

Рідний край (Муз. В. Оха)

Велике  спасибі  за  музичний  супровід    і  допомогу  у  створенні  першої  пісні  Віктору  Охріменку  і  Олексі  Удайку.

Де  б  я  не  ходила,
не  бувала  я,
завжди  наймиліша
батьківська  земля.
Там,  де  батько  й  ненька,
і  моя  сім'я,
погляди  тепленькі,
жде  уся  рідня.

Приспів

Вернусь  домів,
де  б  шлях  не  вів.
Уклінно  стану  на  поріг.
До  тебе  йду,
де  цвіт  в  саду,
мій  краю  рідний,  оберіг.

Тут  хатина  тепла,
миле  все  довкруж…
І  пташині  співи
серед  мальв  і  руж.
Так  спокійно  серцю,
тішаться  думки,
мови  дорогої
жебонять  струмки.

Приспів.

Матінко  рідненька,
тату  любий  мій!
Вам  поклін  доземний
і  землі  святій.
Богу  помолюся  –
щиро  в  височінь,
миру  попрохаю
я  для  поколінь.

Приспів.


23.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771128
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Леонід Луговий

Оленята

Був  ранок,  і  сонце  на  лапи  ялин
Накинуло  вже  позолоту.
Брели  з  оленихою,  схожі  в  один,
Двійнятка  по  краю  болота.

Старанно  по  сліду,  тримаючись  в  ряд,
В  траві  обережно  ступали,
І  в  променях  очі  в  смішних  оленят
І  носики  чорні  блищали.

Здавалось  все  мирним,  і  тиша  була
У  світі  тваринних  ідилій,
Та  з  блиском  сталевим  зіниця  ствола
Вже  хижо  дивилась  на  цілі.

Здригнулись  ялини,  і  грубо  свинець
Звершив  свою  чорну  роботу.
І  з  жахом  малята,  одні,  навпростець
Пустилися  в  ліс  по  болоту.

Далеко  в  гущаві,  в  дрімучих  кущах
Спинились  і  впали  безсилі.
І  розпач  в  великих,  блискучих  очах
Застиг  у  звіряток  змарнілих.

Був  ранок  і  вечір  вчетверте  підряд  -
Ще  відчай  відступить  не  скоро,
А  двійко  голодних,  сумних  оленят
Бредуть  спотикаючись  бором.

Їх  ночі  морозили  холодом  зір,
Лякали  в  грозу  блискавиці.
І  знову  жахливий,  стріляючий  звір
Десь  поряд  палив  із  рушниці.

Над  ними  у  кронах  кричала  сова  -
Ховались  від  неї  плямисті...
Тривожно  дубина  шумить  вікова,
На  вітрі  наспівує  листям.

А  двійня  крадеться,  іде  з  укриття
На  луг  з  запашною  травою.
Несуть  оленята  над  смертю  життя
На  ніжках  тоненьких  з  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Ганна Верес

У полоні


 Заніміли  над  ставом  верби,

Ледь  дзвеніло  над  ними  небо,

Замовкає  пташина  пісня  –

Все  чекає,  що  буде  після…


Місяць  виплив  уже  із  хмари,

Пасти  вивів  зірок  отари,

З-поміж  верб  заглядав  до  ставу…

Впав  у  нього…  Ось-ось  дістану,


Зачерпну  його  із  водою,

У  човні  з  ним  всю  ніч  простою.

А  як  ранок  зарожевіє,

Місяць  з  рук  утекти  зуміє.


Подивлюсь  на  свої  долоні,

І  здається,  що  я  в  полоні

Вже  у  сонечка,  а  не  в  місяця.

Жаль,  в  долонях  воно  не  вміститься.
20.10.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Валентина Мала

ПЛЮШКИ ЗМІНЮЮТЬ ФІГУРУ

[color="#9d00ff"][i][b]/  про  себе  ...з  гумором...  /

Валя  МАленька,Валя-Валюшка  
Нещодавно  влюбилась  у  плюшки.                          
Ті  смаколики    їла    щодня  би  ...
Ой,привабливі    дуже==ням-нями  !!!  
                               
Чом  цю  смакоту  розпiзнала  недавно?
Ранiше  не  їла  їх...  навiть  уявно!
Смачні  й  медові,ванільно-  цукрові,
Солоденькі  ,гарненькі  й  пудрОві...
                                                                 
Їх  кусала  б  ,також  смакувала  б
І  помадку  з  поверхні  б  .изала    б..                                                  
Плюшки  змінюють,звісно,фігуру!
Буде  класна,не  карикатура.  
                                                     
А  Додати  потрібно  шам-панське,
щоб  картинка  отрималась-панська!

07.01.2018р.[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770049
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Любов Вишневецька

Замри, душа…

-  Замри,  душа!
Не  плачь,  сердечко…
Судьбу  круша,
Усну  навечно.  

-  Лишь  только  ты...
Одним  лишь  взглядом...
Меня,  сквозь  дым,
Дышать  заставишь.

-  Лишь  только  ты  
Своею  властью
Зажжешь  костры
Любви  и  страсти.

В  твой  плен  хочу…  
-  Зачем  свобода?
С  тобой  взлечу
я  к  небосводу!..

-  И  жизни  суть  -
С  твоим  участьем!
С  тобой  мой  путь!
С  тобою  счастье...

Был  знак  с  небес...
-  Не  я  невеста!
В  его  судьбе
Моей  нет  места...

-  Замри,  душа!
Не  плачь,  сердечко…

                                                                   12.01.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771036
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Любов Вишневецька

Под зонтом

Тепло  сердец…  -  Да  нет,  остаток  свечки...
Сгорал  с  надеждою  в  моих  руках.  
Мы  назовем  последним  этот  вечер…
В  раскатах  грома,  в  серых  облаках.

Вдруг  хлынул  дождь…  Судьба  роняла  слезы.
Высоких  чувств  деньки  пережиты...
Для  нас  останутся  стихи  и  проза...
К  минувшему  мы  не  найдем  тропы.                                      

Любовь  для  нас  желанна,  но  не  вечна...
Еще  чуть-чуть  искрится  фитилек...
Но  нам  от  этого  никак  не  легче...
Дождь  затушил  бесценный  огонек.

Напрасно  примеряла  к  свадьбе  платье...
К  нему  напрасно  мерила  венец.
-  Нам  больше  не  дарить  друг  другу  счастье!..
Мечтам  и  отношению...  конец.

Погода,  как  волнение  присяжных...
Такой  итог  безрадостного  дня.
-  Что  между  нами  было  -  все  не  важно...
Теперь  нас  только...  зонт  соединял.

                                                                                                             13.01.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771126
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Ніна-Марія

СВЯТО РІЗДВА

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTVopHhKopx80Z-shqHGUOfVRKZds531uQhgXqYYpP-LPrDzqjGlw[/img]


[color="#4b85d1"]Коли  Святвечір  зайде  нам  до  хати,
І  ясна  зірка  на  небі  засія,
Вертепи  будуть  радо  віншувати
І  світле  славить  Ісусове  ім'я.

Усіх  торкнеться  це  таїнство  святе,
Душа  замре  у  передчутті  дива.
На  землю  Янгол  нам  звістку  принесе:
Марія-Діва  сина  народила!

Почнуть  колядки  весело  лунати,
І  вся  родина  збереться  за  столом!
Щоби  кутю  медову  смакувати,
Щоби  вітати  із  світлим  всіх  Різдвом!

Попросим  нам  пробачити  провини,
Бо  ж  перед  Богом  ми  всі  завинили.
Нехай  жорстоку  цю  війну  зупинить,
Щоб  ми  жили  у  злагоді  і  в  мирі![/color]

[i]Всіх  вас,  друзі,  вітаю  із  Різдвом  Христовим!
Всім  злагоди,  миру  і  життєвих  щедрот![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770071
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Надія Башинська

ОЙ ДОЗВОЛЬТЕ, ПАНЕ, ПОКОЛЯДУВАТИ!

Ой  дозвольте,  пане,  поколядувати!
Щастя  побажаєм,  як  зайдем  до  хати.

Ось  ведем  Маланку,  танцюєм  на  ганку.
Василька  стрічайте,  ковбасу  давайте!

В  нашої  Маланки  щічки  червоненькі,
Бо  любить  Маланка  пироги  смачненькі!

В  нашого  Василька  чоботи  добротні.
Будемо  вам  вдячні,  як  дасте  по  сотні!

Циган  каже  "Мало"...  то  ж  давайте  й  сало.
Долари  та  євро  є  у  вас,  напевно!

Кізку  не  минайте,  м'ясечко  давайте.
Кланяємось  щиро  та  йдем  далі  з  миром!

ЩАСТЯ!  ЗДОРОВ'Я!  НА  УВЕСЬ  РІК!
ЩОБ  УСІМ  ЖИЛОСЯ  КРАЩЕ,  НІЖ  ТОРІК!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771104
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Валентина Ланевич

У старій свиті

У  старій  свиті,  сивину  вкрила  пороша,
Вона  стояла  серед  натовпу,  що  мимо  йшов.
Сніжинки  танули  на  ній,  хоч  була  боса,
А  люд  штовхав  її  та  осудом  своїм  боров.

Вона  ж  терпляче  зносила  глум,  чужу  хулу,
Хилила  голову  лишень  щоби  через  нужду,
Котра  зволожила  обличчя,  скупу  сльозу,
Не  бачив  недруг,  те  займало  не  її  одну.

Посестри,  то  правда,  віра  та  любов  жива,
А  ще  розтерзана  боями  змучена  земля.
Стікала  болем  покрита  струпами  душа:
"Скільки  біди  ще  принесе  загарбницька  війна?"

12.01.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770995
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Миколай Волиняк

Є на Волині Дубівка село

Село  моє,  бурштинове  село,
Мої  льони    з  дитинства  сині.
Й  старе  на  хаті  буськове  кубло,
Ще  пам’ятає  ночі  журавлині.

Колись  його  будили  ковалі,
Дзвінкоголосо  повнили  етюди.
Несли  весну  птахи  їм  на  крилі,
Ранкова    радь  наповнювала  груди.

Я  виростав  в  любові,  серед  див,
Чередників  бо…  верби  колихали.
Світанок  босих  в  росах  голубив,
А  жайвори  ніде  так  не  співали.

В  душі  моїй,  як  стежка  пролягло…
Журавлики  з  їх  криком  у  дубинні.
Село  моє  ти…  -  Дубівка  село,
Лежить  в  корчах  у  серці  на  Волині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771027
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


ЮНата

Мільйон за наречену


Старий  досвідчений  суддя
Зустрів  знайомого  хлопчину:
«Моє  вітання!  Радий  я,  бо  чув,
Що  вибрав  ти  дружину.

І  хто  ж  обраниця  твоя?»  –  
Суддя  звернувся  небайдуже.
«Вона,  як  уночі  зоря,
Краса  її  яскрава  дуже!»

Суддя  записничок  дістав
І,  не  роздумуючи  довго,
У  ньому  нуль  він  написав,
Спокійно  мовивши:  «Продовжуй!»

«Вона  й  проворна»,  -  так  юнак
Розхвалював  свою  дівчИну.
І  знову  –  нуль,  той  самий  знак
Суддя  виводив  безпричинно.

«Посаду  гарну  навесні
Отримає  моя  кохана!»
Та  на  папері  знов  нулі
Суддя  виписував  старанно.

І  ось  вже  шість  їх,  як  на  те,  -  
Якесь  математичне  диво!
«У  неї  серце  золоте!»  -  
Юнак  тут  вигукнув  щасливо.

«Вона  завжди  там,  де  біда,
Де  нам  потрібна  з  вами».
Аж  тут:  «Один!»  -  сказав  суддя
І  написав  ПЕРЕД  нулями.

Сердечно  він  потиснув  руку
І  радо  мовив:  «Любий  друже!
Сім'я  –  це  непроста  наука,
Мій  досвід  хай  тобі  послужить.

Тебе  я  хочу  привітати  –  
Твоя  кохана  –  на  мільйон!
В  житті  разом  вам  крокувати,
І  є  в  моїх  словах  резон!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771014
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Ніна Незламна

Стану подарунком


Йшли  босоніж,  як  колись  дітьми,
Ледь  м`яка    -трава  шурхотіла,
Сіра  пташка,  вмить  вдарила  крильми,
На  березу,  стрімко  злетіла.

Колисалися  віти  рясні,
Листя    блиск,  сіяє  на  сонці,
Задивляюся    в  очі  ясні,
Зловлю  промінь,  я    у  долонці.

Й  подарую,  його  вмить  тобі,
Разом  з  ніжним,  теплим  цілунком,
Сховай    погляд  холодний  в  імлі,
Я  бажаним    стану  дарунком.


2000р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771083
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Жіночністю я вишивала

Я  вишивала  ниточками  сонця,
Ти  ангелом  летів  крилатим.
У  пластиці  блищало  пір*я-стронцій,
І  поглядів  скреслось  зачаття.

Жіночністю  я  вишивала  ніжність
В  мусони,  блискавиці  грізні.
Стіжків  росла  міцна  суміжність,
І  струмінь  відчуттів  наскрізний.

Я  вишивала  бісером  дороги,
Ти  подихом  вливався  в  душу.
І  повертавсь  зорею  до  порога,
Сердечна  розкривалась  мушля.

Я  вишивала  під  покровом  неба.
Ти  Всесвіт  і  моє  повітря.
І  проза,  і  поезії  потреба  -
На  вишивці  уся  палітра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771105
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Н-А-Д-І-Я

Відлига

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v6d78pIkfFg[/youtube]


Відлига  -  це  на  щось  надія,
Це  -  потепління  серед  зим.
Таємно  квітне  чиясь  мрія,
Маленьким  вогником,  блідим.

І  ти  малюєш  вже  картину,
(От  тільки  б  мрію  не  злякать).
Що  буде  потім?  Відпочину...
І  знов  в  фантазії  блукать.

Відлига  взимку  -  ненадовго,
Бо  раптом  вдарить  морозець.
Від  мрій  залишиться  -  нічого.
Пішло  усе  тут  нанівець.

Засипе  сніг  усі  бажання,
Доріжки  мрії  замете.
Та  все  ж  у  серці  є  вагання:
Ще,  може,  білим  зацвіте?

Відлига  в  серці  теж  буває.
Це  значить,  що  надія  є,
Бо  серце  добре  пробачає,
І  болю  вже  не  завдає...





                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771108
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


ЮНата

Я ж знаю…

Я  ж  знаю,  що  так  не  буде,
Я  ж  вірю,  що  ти  не  такий!
І  спаде  з  очей  полуда,
І  завтра  ти  будеш  мій…

Той,  справжній,  кого  кохаю…
За  кого  душа  болить…
Той  рідний,  якого  знаю…
А  зараз  –  це  просто  мить…

Це  слабкість  скороминуча,
Це  захист  від  злих  вітрів…
Хай  зовні  слова  колючі,
Та  в  серці  є  досить  слів.

Я  вірю,  все  добре  буде!
Давно  вже  ми  не  чужі.
Не  зможе  жорстокий  будень
Понищити  свята  в  душі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768560
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Любов Іванова

СНЕГ ЛЕТИТ ЗА ОКНОМ

[color="#1c18de"][b]С/тряхивая  пышные  перины
Н/ебо  распахнуло  закрома,
Е/й  же  Богу  пухом  тополиным
Г/ород  приукрасила  зима.

Л/ёгкое    лебяжье  одеяло
Е/сть  теперь    у  матушки  земли.
Т/о,  чего  так  сильно  не  хватало  -
И/  поля,  и  горы  обрели.
Т/ихим  вальсом  над  землей  кружится,

З/аметая  белым  санный  след.
А/  потом  метелью  вольной  мчится

О/  сугробы  вспушивая  плед.
К/адрами,  фрагментами  из  сказки,
Н/аст  играет  всюду  серебром...
О/блаком  веселой  зимней  пляски,
М/ножеством    снежинок  за  стеклом[/b].[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768544
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Ярослав К.

Не пользуйтесь дешёвыми такси

(по  мотивам  рассказа  одного  таксиста)


Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Три  цифры  их  из  памяти  сотрите,
Ведь  издавна  все  знали  на  Руси:
Извозчика  с  цирюльником  не  злите...

Не  пользуйся  дешёвыми  такси
Ты  спросишь:  "Ну,  а  разве  это  плохо?"
А  ты  подумай  прежде,  чем  спросить,
Ты  хочешь,  чтоб  оно  в  пути  заглохло?

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Где  голос  милый  скажет:  "30  гривен"...
Ну,  кто  к  тебе  приедет,  согласись?
Конечно  же,  никто,  не  будь  наивен.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Не  надо  бредить  слоганом  рекламы.
"Машинок  нет,  и  даже  не  проси,"--
Ответит  через  время  голос  дамы.

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси  -
Познаете  всю  "прелесть"  ожиданья,
Как  время  превращается  в  часы,
А  встреча  --  в  горечь  разочарованья.

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Они,  как  фейк,  и  как  мираж  в  пустыне.
В  них  верит  ненормальный  или  псих,
Он,  видно,  ожидает  и  доныне...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси.
У  Хатико*  спросите,  он  расскажет,
Ведь  время-то  бежит,  и  вы  --  не  псы,
Надеяться  и  ждать  не  стоит  даже.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Что  будет  эСэМэСочка,   не  верь  ты,
Ведь  если  луч  надежды  не  гасить,
То  можно  её  ждать  до  самой  смерти.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси  -
Померкнет  смысл  понятия  "измена",
Когда  тебе  диспетчер  огласит
Суровый  приговор:  "Опять  замена..."

Не  пользуйся  дешёвыми  такси  -
Тебе  же  позарез  нужна  машина  -
Уставши  ждать  и  выбившись  из  сил,
Поедешь  на  трамвае,  "як  людина..."

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Заказ  "на  время"  не  спасёт  вас  тоже.
За  "время"  может  всё  произойти:
Умчит  водитель  с  кем-то  подороже...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Нет  смысла  вызывать  их  два  десятка.
Ведь  шпильками  своими  грязь  месить
До  пункта  назначения  несладко...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
С  баулами  в  руках  их  ожидая,
А  то  придётся  булками  трусить,
По  взлётке  самолёт  свой  догоняя...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Ведь  даже,  если,  (я  скажу  открыто)
Вам  скажут,  будет,  чуть  не  лимузин,
Подгонят  вновь  какое-то  корыто...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси
Они  -  как  уценённая  селёдка:
Салон  смердит,  хоть  трупы  выноси,
На  коврике  -  бутылка  из-под  водки...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси:
Приедет  к  вам  "гниющий  корч"  на  вызов,
Что  надо  в  нём  ногами  тормозить...
Остерегайтесь  эдаких  "сюрпризов..."

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Подарок  если  нужно  вам  доставить:
Весь  город  с  ним  таксист  исколесит,
А  может,  и  возьмёт  себе  на  память...

Не  пользуйся  дешёвыми  такси.
Дешёвое  такси  -  это  ловушка.
Дешёвый  только  сыр  -  пойди,  вкуси...
И  вот  -  ты  в  западне  уже,  простушка...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Их  нет  и  быть  не  может  априори.
Нельзя  рукой  потрогать  надписИ,
Которые  вам  пишут  на  заборе.

Не  пользуйся  дешёвыми  такси,
Ведь  время  -  деньги,  и  у  всех  в  лимите.
А  на  меня  так  злобно  не  косись,
Мне  просто  объяснил  один  водитель:

"Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Не  думайте,  что  цену  набиваю.
Я,  как  в  футболе  -  Лионель  Месси
Немножко  эту  кухню  понимаю...

Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Скажите  всем  знакомым  и  соседям,
Что  пусть  тариф  там  дёшев  и  красив,
ВОТ  ПОТОМУ  МЫ  К  ВАМ  И  НЕ  ПРИЕДЕМ!"

P.  S.     Не  пользуйтесь  дешёвыми  такси,
Пусть  лучше  вам  диспетчер  скажет:  "Триста..."
Вы  ж  не  хотите  Новый  год  в  пути
Отпраздновать  в  компании  таксиста...


*Хатико  -  верная  хозяину  собака,  герой  одноимённого  фильма.

                                 31  декабря  2016  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768508
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Надія Башинська

БО ТАК СИЛЬНІШИМИ СТАЮТЬ!

         Він  народився  поміж  гір  в  спекотний  літній  день  із  хмари  сильної.
-  Дзінь-дзінь!  Дзелень-дзелень...  Дзелень!  -  так  дзвінко-дзвінко    задзвенів.
Так  швидко  через  ліс  побіг...  побіг...  мерщій...мерщій  ...у  гай  аж  до  беріз!
         А  там  велика  є  ріка.  Бурхлива.  Так  шумить!  І  хвилями  хлюпочеться,  і
стрімко  так  біжить!
         З  тією  річкою  струмок  тепер  єдиним  став,  від  радості  -  пустився  в  пляс,
дзвінкіше  заспівав.  А  тут,  таких  як  він,  струмків  дуже  багато  є.  
Радіє  кожному  ріка  і  сили  додає.
         І  плине  вільно  вже  вперед  красива  та  ріка...  Могутня,  вільна,  гомінка,
весела  і  легка!
         Отак  і  ми  усі  тепер  у  дружбі  маєм  жить.  Повік  нікому  не  здолать,  краплин
не  розділить!  Бо  так  сильнішими  стають  навіть  в  найтяжчий  час.
Мов  джерело  ясне  дзвенить  нехай  і  кожен  з  нас.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768462
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олена Жежук

Це зовсім не дощ…

Це  зовсім  не  дощ,  бо  ж  дощі  недоречні  у  грудні.
І  вже  не  сховатись  туманам  у  зимні  вірші…
Невипите  небо  стікає  в  надії  облудні,  
Які  підставляють  під  стріхи  діряві  коші.

Це  навіть  не  смуток  –  печаль  достеменно  чистіша.
В  цих  водах  нейтральних    ні  радості,  ані  журби.
Це  просто  епоха  міняє  сезонну  афішу,
Бо  десь  між  століттями  
                                                           зи́ми  цей  світ  розгубив...





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767995
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Юлія Сніжна

Барвінком…

Твоїх  очей  оливковий  відтінок
і  губ  твоїх  міцне  п'янке  вино.
Ти  так  далеко...  Але  все  одно
тебе  я  відчуваю.  Як  барвінок

вкриває  землю  килимом  рясним,
так  огорнув  теплом  ти  мою  душу.
Ти  знаєш,  я  сказати  тобі  мушу  -  
Тебе  я  не  відпущу!  Й  поза  тим,

що  за  вікном  лютує  непогода,
і  поза  нашим  світом  холоди  -
Ти  став    ковтком  живильної  води,
з  тобою  розцвіла  моя  природа.

Мої  сади  розквітли  і  туди
злетілись  знову  стоголосі  птиці.
Барвінком  обплітай  усі  криниці
й  стежки  якими  буду  далі  йти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768483
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Наташа Марос

НАУЧИСЬ…

(под  впечатлением  чужой  истории...)

Он  не  встретит  тебя  на  вокзалах,
Не  рассыпет  по  взлётной  цветы,
Потому  что,  когда  уезжала,
В  его  сердце  смеялась  не  ты...

Он  не  хочет  менять  и  меняться,
И  сподручней  ему  налегке,
С  той,  что  рядышком  плакать-смеяться  -
Не  с  тобой,  где-то  там...  вдалеке...

Не  ему  дышит  встречный  твой  ветер,
Он  не  знает,  куда  держишь  путь,
А  того,  кто  любя  тебя  встретит,
Постарайся  же...  не  обмануть...

Кто  привычно  обнимет  за  плечи,  
Зная  каждую  точку  твою,
А  потом,  а  потом  будет  вечер...
Он  так  ждал...  это  ты  не  в  раю...

Научись,  прижимаясь  к  синичке,
Отпускать  болтуна-журавля  -
Пусть  летит  к  незатейливой  птичке,
Ты  -  домашний  очаг  исцеляй...

Время  тает,  меняя  хотенья,
Всё  проходит...  и  это  пройдёт...
Оставляя  мечты  сновиденьям,
Дома...  дома  встречай  Новый  год...

                       -                -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Володимир Олійник

Відчуття.

                 

                                                           
                                                                                       В  мене  в  серці  таке  відчуття
                                                                                       Не  марно  живемо  на  світі
                                                                                       Спасибі  за  все,  за  життя,
                                                                                       Що  мамою  й  татом  зігріті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768475
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

ПОКОХАВ БЛОНДИНКУ (Балада-фантазія)

       [i]Тут  трохи  реальності  
       (зима  ж  така)  і  видумки:
       марці,  мавки,  вітровії  тощо...      
       Але  
       вже  
       як  
       є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав    блондинку…  
Вітре-вітровію,
розстібни  доху  їй,  
я  ж  бо  сам  не  вмію.
Розпусти  бретельки  –  десь  там  милі  перса…

А  блондинка  гарна.  Видно,  що  із  перцем!
Чарівну  блонпинку  торкать  не  посмів  він...
То  ж  просив  пройдисвіт  вітру-вітровія:

«Демонструй  мені  ти  всі  принади  тіла,
Розпитай  у  неї,  що  б  вона  хотіла!
Та  погладь  їй  сукню,  розчеши  їй  коси,
Ще  узнай  в  блондинки,  що  під  сподом  носить.
Я  десь  у  прихожій…  приховав  пакунок,
там  для  молодої  –  цінний  подарунок…
Ще  спитай  кохану,  чим  зігріти  душу,
знати  щоб  допевне,  що  казати  мушу.
Натякни,  як  зм’якне,  чи  запросить  в  хату,
щоб  в  зимову  хугу  переночувати…»

Все  зробив,  як  треба,  вітер-вітровійко  –
правду  про  блондинку  козаку  повідав:

«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,
під  мереживами  –  скаменіле  серце».

Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.
«Певно,  ще  не  час  нам  в  хугу  взимку  пхатись,
З  чічками  із  льоду  не  пора  кохатись!»  

…так  подумав  марець*  й  повернув  додому,
щоб  не  остудити  серця    молодого.

Сніг  усохне  в  лісі  –  не  до  запита́ння  –
З  мавкою-весною  на  рушник  він  стане!
[/color][/b]  
27.12.2017,
Кельно,  ФРН      
________
*Березіль,  березень./i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Н-А-Д-І-Я

Та двобій триває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kj-3TayH_vI[/youtube]


От  весна  уперта,  все  з  зимою  грається.
В  почуттях  відверта:  догодить  старається.
Снігу  зима  кине  -  раптом  вийде  сонце.
Сніг  швиденько  гине,  і  вода  в  долоньці.
Що  зимі  робити,  як  весну  здолати?
Може,  попросити:  Досить  в  жмурки  грати?
Та  весна  не  слуха,  грається,  сміється.
Пада  зима  духом...  Скоро  це  минеться?
Вітер  чеше  коси  молодій  берізці.
Де  б  ще  взяти  роси,  щоб  помити  ніжки?
Раптом  щось  згадає  і  дощем  заплаче.
Та  зима  не  вірить:  хоче  одурачить.
І  двобій  триває.  Хто  ж  тут  переможе?
Ми  це  добре  знаєм,  що  зима  все  зможе.
Всі    тебе  чекаєм  з  снігом,  подарунки...
Тут  весна  безсильна,  хоч  вона  й  чаклунка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768464
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


dashavsky

Сидить самотня мати.

Сидить  самотньо  мати  біля  столу,
Із  телевізора  пісня    лунає.
З  далекого,  незнаного  їй  світу,
Син,  з  Днем  народження  її  вітає.

Звучить  пісня  ніжна  і  така  щира,
Що  материньке  серце  розриває.
Стікають  сльози  по  її  обличчю,
Та  вона  їх  навіть    не  помічає...

Пролітають  в  очах  молоді  роки...
Як  синочка  свого  ростила,  кохала.
Та  полетів  голуб  із  свого  гнізда,
Молода  голубка  в  неї  забрала.

І  далеко  тепер  вони  у  світах,
Своє  гніздечко  там  давно  мають.
Та  не  забувають    матусью  свою,
Подзвонять.  Із  святами  привітають.

А  були  колись  щасливі    у  них  часи...
Але  ми...  Ой  як  же,  не  шанували!
Діти  та  онуки,  щороку,  завжди,
Як  голуб'ята  до  неї  прилітали...

Довго  ще  так  в  задумі  посиділа,
А  потім  ціпок  в  руки  свої  взяла.
І  за  хлібом  до  сільського    магазину,
Обережно  по  снігу  пошкандибала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768347
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Ярослав К.

Принцеса

А  Ви  мої  читаєте  думки,
Римуєте,  сумуєте  над  ними...
Вас  зовсім  не  торкаються  роки,
Чарівні  Ваші  осені  і  зими...

Ваш  погляд  випромінює  тепло,
А  в  усмішці  щось  світле,  загадкове...
Такого  ще  зі  мною  не  було...
Ці  очі  незабутні,  волошкові...

Ви  мрій  моїх  нездійснених  політ,
Принцеса  неіснуючого  бала...
Ви  просто...  Ви  для  мене  цілий  світ,
В  якому  Вас  мені  чомусь  так  мало...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768368
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

Скупые строки - без оков…

И  снова  -  месяц  молодой…
Не  в  такт  -  мерцание  каратов…
Закон  один  для  всех  -  простой…
И  не  нуждается  в  дебатах…
Скупые  строки  -  без  оков…
Но  только  сложностью  богаты…
У  эпилогов  вещих  снов  -
Не  поминальные  набаты…
Утихомиренная  боль  -  
У  чёрно-белых,  и  цветастых…
Не  переменчивый  -  пароль:
Кривою  систолой  из  счастий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768380
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

И недаром искушают…

Разлюбив,  не  обжигают  приворотные  глаза…
Позабыв,  не  окликают...Но  приснятся  иногда…
Разбивается  -  на  счастье...Сберегают  черепки...
Когда  болью  разрывают,не  сшивают  лоскутки...
Потеряется  заветный,  поменяются  замки…
Не  выплёскивать  наружу,если  спрятано  внутри…
Розы  красные  даруют,  -  значит  велено…  судьба…
И  недаром  искушают  райским  яблоком  тогда…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768180
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 28.12.2017


OlgaSydoruk

До горизонтов душистых маслин…

Снежное  марево  зимнего  царства…
В  панцирь  закована  темень  глубин…
Самый  пушистый  ковёр  распластался
До  горизонтов  душистых  маслин…
Холодом  дышит  морозная  вьюга…
Пламень  свечей  согревает  сердца…  -
Все.....Настоящее  -  голову  кружит...
Венами  плещется  жизни  река…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768179
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Не купиш ти любов

Не  купиш  ти  любов  за  гроші,
За  золото  і  діаманти,
Бо  почуття  це  найдорожче
Знайдеш  по  волі  Божій  в  мандрах.

Хмільне  воно,  аж  до  бестями,
І  романтичне,  і  сердечне,
І  усміхається  зірками,
Мов  небо  світле,  безкінечне.

Буяє  в  молодому  віці.
На  старість  теж,  як  дар  приходить.
На  жаль,  буває  камнем  в  річці,
Даремно  вже  питати  броду.

Дай,  Боже,  справжньої  любові,
Як  скарб  духовний  збережемо.
І  щастя,  й  радуг  кольорових,
Бо  лиш  єдиний  раз  живемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768398
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Наталя Данилюк

Є такі дні…

Вранішня  мла,  мов  кефір,  прохолодна  й  густа,
Краплі  загуслі,  як  бісер,  срібляться  на  сходах…
Є  такі  дні,  коли  слово  вмерзає  в  гортань,
Міцно  стискає  за  горло,  спираючи  подих.

І  ні  ковтнути,  ні  вирвати  з  себе  клубок,
Не  розімкнути  зненацька  це  замкнуте  коло!..
Поки  планета  Земля  робить  звичний  виток,
Ти  випадаєш  з  реалій  і  стишуєш  голос.

Ти  намагаєшся  скласти  докупи  свій  день
З  крихітних  дивних  відрізків,  з  мозаїки  митей,
Поки  над  хмарами  віхолу  грудень  пряде,
Поки  вікно  твого  серця  од  світу  закрите.

І  не  важливо,  що  кілька  худих  сторінок
В  календарі  залишилось  до  року  Нового…
Є  такі  дні,  коли  робиш  невпевнено  крок
І  розумієш,  що  тут,  між  людей  і  зірок,
Можна  в  житті  покладатися  тільки  на  Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Процак Наталя

Дивитися на зорі…

Мале  дівча  з  зеленими  очима
Так  вірило  у  казку  в  дні  суворі
І  кожну  ніч  коли  спадали  зорі
Воно  мрійливо  зводило  плечима
І  вірило  у  чудо...

Блистіли  очі  з  сліз  наче  перлини
Молилася  душа  до  неба  скромно
Там  споглядав  на  неї  місяць  сонно
І  нотував  бажання  він  дитини
В  небеснії  скрижалі...

Ні  не  хотіла  золота  й  багатства
Ні  суконь,  як  в  принцес  (їхні  корони)
Не  марила  сягнути  аж  до  трону
І  не  просила  половину  царства
Не  в  тому  її  мрії...

Потрібною,  вона  хотіла  бути
Комусь.Для  когось  стати  вірним  другом
Щоб  зменшити  самотності  напругу
І  в  свою  сторону  колись  почути:
-Ти  не  самотня,  більше...

Минали  дні.Летіли  зими  й  весни
Вродлива  жінка  з  усмішкою  неба
Ще  й  досі  в  зорях  бачила  потребу
І  досі  палко  в  серці  мрії  несла
І  вірила  у  чудо...

Одного  дня  звела  зоря  стежини
Двох  незнайомців  з  мрією  одною
Котрі  ходили  спільною  тропою
І  відтоді  не  були  вже  чужими
Збулася  їхня  мрія...
.................
....гаптує  місяць  килими  прозорі
Спускається  на  землю  ніч  незрима
І  дівчина  з  щасливими  очима
Вже  має  з  ким  дивитися  на  зорі
Тримаючись  за  руки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Божена Гетьманчук

Привет - это длительное Прощай

[i]Твоё  "  Привет"    это  как  длительное  "  Прощай",
Заходи,  может  кофе  ?  А  хочешь  ,  у  меня  есть  чай..
Посидим.  Поговорим.  Помолчим.  Пошутим  .
А  потом  разойдемся  ,  как  вовсе  чужие  люди.  
Не  спеши  уходить,  еще  ведь  не  так  уж  и  поздно  !
У  тебя  дела  или    кто-то  ждет  дома  возможно  ?
Ах,  прости,  действительно..это  же  не  моё  дело.
Да  нет-нет,  не  обидел,  нет  нисколечко    не  задело  .
Зачем  обнимать  меня,  просто  так,  как  подругу  ?
Да  ладно,  не  грех  это  и  закон  не  нарушен  ...
Просто  ,  знаешь,  я  чувствую  ,  как  ты  ко  мне  равнодушен,
и  как  рвутся  на  части  когда-то  влюблённые  души  .
Но  меня  ты  не  слушай  ...

Обещаю  писать,  хоть  ему  это  безразлично  ,
и  я  буду  скучать,  это  вошло  в  привычку  .
"И  не  надо  жалеть..  -  говорю,  -
от  любви  ведь  не  умирают.
Да,  сгорают,  но,  все  же,  при  этом  живут  ".[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765147
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Чайківчанка

ЗАСЯЯЛА ЗІРКА НАД ВЕФЛЕЄМОМ

 ЗАСЯЯЛА  ЯСНО  ЗІРКА  НАД  ВЕФЛЕЄМОМ

Засяяла  ясно  зірка  над  Вефлеємом...
блискучим  сяйвом  запалила  свічу,
Пречиста  Діва    народила  Божого  Сина...
і  зоря  сповіщає  землі    радість  святу.

Торжествуйте  ,веселіться  люди  на  землі...
у  бідній  стаєнці  народилось  дитя  Боже,
Месія  світу  дарує  надію  спасіння  душі-
і  відкриває    храм  у  любові  в  серце  кожне.

Ангел  Божий    розбудив  пастушків  від  сну...
звістив  священну  благовість  про  Ісуса  сина,
і  в  офіру  несуть  золото  ладан  миро    йому
у  Різдво  Христове  славимо  Божу  родину  .

Пресвята  Марія  Небесна  Божа  Мати...
колискові  співає  на  руках  леліє  дитя,
Йосип    колише  у  божій  благодатті-
Рожденому  Богу  віддають  честь  і  хвала.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766845
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


ЮНата

Початок мудрості


Явився  чоловік  до  мудреця:
«Не  покидає  мене,  старче,  думка  ця.
Навчи  мене,  як  мудрим  стати,  друже.
Для  мене  це  важливо,  навіть  дуже».

Задумавсь  мудрий,  та  лише  на  мить,
Й  сказав  йому,  хай  за  дверима  постоїть.
Хоч  чоловік  і  вельми  здивувався,  
Та  все  ж  слухняним  бути  намагався.

Він  вийшов  з  дому,  за  дверима  став.
Надворі  дощ  всього  його  пробрав…
Стояв  сердешний,  весь  до  нитки  змок
Й  коли  вже,  здалось,  вийшов  його  строк,

Він  повернувся  в  дім  і  запитав:
«Що  з  того,  що  під  зливою  стояв?
Хіба  в  мені  від  цього  щось  змінилось?»
«Невже  тобі  нічого  не  відкрилось,

Коли  під  проливним  дощем  стояв?»  -  
Мудрець  у  чоловіка  запитав.
«Змінилось?  –  крикнув  чоловік.  –  
Спитаєш  теж!»  Обуренню  його  не  було  меж.

«Коли  в  лице  рясний  потік  дощу  хлюпнув,
Останнім  дурнем  я  себе  відчув».
Мудрець  на  все  те  чоловікові  сказав:
«То  недарма  ти  у  негоду  цю  стояв!

Зробив  насправді  ти  важливе  відкриття.
Це  перший  крок  до  мудрості  життя…
Коли  людина  себе  дурнем  признає,
Початок  мудрості  для  неї  уже  є!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765056
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 18.12.2017


М.С.

Знову Тебе непокоять думки.

Знову  Тебе  непокоять  думки,
Знов  собі  Принца  шукаєш?
На  роздоріжжі  стоїш  знову  Ти,
Вірного  шляху  не  знаєш.

Та  подивись  у  минуле  своє,
Зваж  усі  за  і  всі  проти,
Десь  певно  ходить  Кохання  Твоє,
Треба  за  нього  боротись.

 Сміло  зроби  в  невідоме  Ти  крок,
Ближче  до  мрій  своїх  станеш,
Може  отримаєш  щастя  ковток,
Більш  ні  на  кого  не  й  глянеш.

Навіть,  якщо  обпечешся  ще  раз,
З  ким  же  таке  не  буває,
Робить  сильнішими  завжди  стократ,
Що  не  відразу  вбиває.

Рухатись  треба  завжди  уперед,
Наперекір  всім  незгодам,
Та  пам'ятай  між  людей  Ти  живеш,
Й  друзі  Твої  завжди  поруч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766472
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Світлана Семенюк

Не зрубаємо ялинку!


Не  зрубаємо  ялинку
Любі  друзі,  любі  діти!
Для  птахів  вона  хатинка,
Що  в  її  гніздяться  вітах.

А  малесеньким  зайчатам,
Що  ховаються  від  вовка.
Її  гілочки  крислаті
Служать  прихистком  і  сховком.

Навіть  крихітна  ялинка  –
То  окраса  для  природи.
Справжня  лісова  перлинка!
Не  зробімо  її  шкоди!

Та  й  насіннячком  із  шишки
Люблять  дятли  смакувати.
А  ще  білочки  і  мишки,
Шишкарі  і  їх  пташата.

Не  зрубаємо  ялинку
Так  бездушно  й  необачно!
А  за  це  птахи  й  тваринки
Будуть  нам  безмежно  вдячні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766659
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Зоя Енеївна

У День народження Настуні!

Сьогодні  мені  
Перший  рік  минає-
Я  навчилася  ходити,
Вмію  трішечки  співати,
По-дитячому  розмовляти,
Буду  старших  поважати,
Все  навколо  пізнавати!
Маму  й  татка,
Дім  я  рідний  свій  люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765910
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Шостацька Людмила

СОН У НОВОРІЧНУ НІЧ

                                                             Наснилась  Новорічна  ніч,
                                                             Така  весела  і  казкова,
                                                             У  миготінні  дивних  свіч  
                                                             Для  нас  була  не  випадкова.

                                                             Від  голубих  ялин  –  парфум,
                                                             Шампанське,  іскри  наче  зорі.
                                                             Із  східним  присмаком  лукум,
                                                             А  ми  –  немов  святі  в  соборі.

                                                             Мов  промінь  сонця  –  дотик  рук,
                                                             Твій  погляд,  наче  подих  льону,
                                                             Без  жодних  натяків  розлук
                                                             І  без  претензій  на  корону.

                                                             Утік  подалі  від  гріха,
                                                             Злякався  сон  такого  щастя.
                                                             Лиш  місяць  –  в  ролі  пастуха
                                                             Й  самотня  ніч  і  зір  причастя.

                                                               Та  ж  сама  молода  душа,
                                                               Парфум  той  самий  від  ялини,
                                                               Рядки  із  нового  вірша
                                                               Й  журлива  пісня  хуртовини.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Шостацька Людмила

ПРОЩАЙ, СТАРИЙ РІК

                                                         Прощай,  Сімнадцятий,  назавжди.
                                                         Нелегким  був,  як  не  крути.
                                                         І  не  забути  й  не  згадати,
                                                         Хотілось  часом  утекти…

                                                         Іди  собі,  як  кажуть:  з  Богом.
                                                         Наллю  тобі  бокал  вина.
                                                         І  не  затримуйся  за  рогом
                                                         Так,  як  затрималась  війна.

                                                         Ти  обіцяв,  коли  зустрілись.
                                                         Чекала  цілий  рік  щодня,
                                                         Що  перестане  ворог  цілить,
                                                         А  те,  пробач,  було:  брехня.

                                                           Візьми  з  собою  всі  печалі,
                                                           Спакуй  в  рюкзак  усі  жалі.
                                                           Вже  жме  Новий  на  всі  педалі,
                                                           Чекаєм  з  миром  на  Землі!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


ullad1

Український Ґарик 448

[color="#801b80"][i]За  мотивами  І.  Губермана[/i]

[b]Не  бігав  за  жирним  шматком,
А  жив  за  своєю  природою:
В  буремнії  дні  —  зі  смаком,
У  спокою  дні  —  з  насолодою.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766688
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Lana P.

СВІТИТЬ СОНЦЕ

Світить  сонце  за  горою  
Інші  краєвиди.
Лебединою  ходою,
Чарівничко,  вийди.
Поговорим  під  сосною,
Свідок  —  місяченько.
Обвінчає  нас  з  тобою
Ніченька,  серденько.
Заколише  на  травичці,
Посріблить  росою,
Замережить  тінь  у  мжичці
Дивною  красою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765675
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Миколай Волиняк

Упокоривсь.

Я,  в  цнейтноті,  я  х.єю,
Червонію…від  стида.
Що  довіривсь  Фарисею…
Об’єб.шила…  Орда.

Ходу  з  берега  не  маю…
Загороджена  вода.
Лише  хр.на  ще  тримаю,
Все,  що  мав  уже  в  ж.да.

Затоварюся  свічею,
В  власній  хаті…  сирота.
Упокоривсь…  від  єлею,
У  триклятого  хр.ста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766441
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Миколай Волиняк

Чи то воля… - чи ганьба!

Я  люблю  тебе  неню  свята,
Батьківщино  моя  сумовита.
Гнуть  ординці  і  нечисть  люта,
Як  могила  в  степу  ти  розрита.

Ні!  Ніколи  тебе  не  продам.
Для  тебе  буду  мріяти…  жити.
Ради  тебе  життя  я  віддам,
Щоб  могли  мої  внуки  творити.

Українно!  -  Душа  ти  моя.
То  левади  твої…  водоспади.
То  травневі  пісні  солов’я…
Хіба  ж  душу  можливо  продати?

Нехай  пекло  присниться  вужам,
Мужні  внуки…  відв’язують  коні.
Тебе  рідна  чужим...  не  віддам,
Досить  сльози  втирати  солоні.

               Приспів:
Гей,  ви  думи  сивочолі,
Хай  обійде  вас  журба.
Нам  же  писано  на  долі,
Воля  браття...  не  ганьба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766397
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кружляла віхола людським єством

Кружляла  віхола  людським  єством,
Колючим  снігом  в  душу  світлу.
Біліло  скрізь  мережане  шитво,
І  сипалась  байдужість  світу.

Німа,  мов  королева  снігова,
Крижиною  врослося  скерцо.
Пекли  із  інею  давно  слова,
Що  дотиком  взяли  за  серце.

Хотілося  пройти  крізь  заметіль,
Не  впасти  в  ополонку  свіжу.
А  холодом  ще  дмухало  звідтіль.
Зими  калейдоскопом  сніжним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766658
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


dashavsky

Споришева стежина.

Хатино    моя,  ти  стоїш  при  дорозі,
Тут  дитятком  перше  слово,  мама,  сказав.
Ще  босоногим    бігав    я  по  підлозі
І  ту  щиру  любов  материнську  пізнав.

Хатинко  моя  дерев'яна,  старенька,
Журавликом  вертаюсь  до  тебе  завжди.
Відійшли  в  інші  світи  батько  і  ненька,
Тільки,  ти,  залишилась  в  мене  одненька.

Знаю,  що  ти    мене  усе  виглядаєш,
Частенько  сняться    сумненькі    вікна  твої.
Моя    стежина,  що  змійкою  петляє,
Яка  весною  як  завжди  вся  в  спориші...

Стоїть  дерев'яна  хатина  край  села,
І  все  сумними  вікнами    поглядає.
Яка  ж  то  щаслива    в  неї  доля  була!
На  жаль    одиноко  тепер  пропадає...

До  тебе  незабаром  я  все  ж  повернусь,
Старим  іржавим  ключем  відкрию  двері.
З  криниці  холодної  водички  нап'юсь,
Разом  з  сім'єю  сядемо  до  вечері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766678
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017


Олена Жежук

Місячне есе

[b][color="#0004ff"][i]О  цей  солодкий  трунок    вечорів...  
Мов  музика  найглибшої  печалі,
Мов  стиглий  сум  найпершої  зорі,  
Мов  вічний  код  на  місячнім  мангалі.

Цей  зимній  вечір  –  місячне  есе,
Найтонший  щем  ввірвався  в  безголосся.
Сезон  самотності…    а,  власне,  це  й  усе…
Лягає    тиша
                                     на  моє
                                                   волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Kudelya

П'ять міліметрів

Крапки  слідів  на  білім  полотні...
В  відлуннях  кроків  стогнуть  протиріччя
Зима-обман,що  зітканий  з  снігів
Зсутулений  між  мною  і  узбіччям.
На  шкірі  тінь  від  віїв  і  роса.
П'ять  міліметрів  між  холодними  губами
Розтане  сніг,і  правда  поміж  нами
Хтось  схлипне,прошепоче  хтось  "Краса"...
Мені  час  йти,вбираючись  в  пітьму,
В  таку,  що  навіть  сніг  в  ній  розчиниться,
Що  ти,що  правда  -чари,як  водиця,
Що  знов  імітуватиме  сльозу.
Кружляє  сніг...Засніжені  клени
В  солодких  снах  зелені  крони  бачать,
Хтось  в  душу  влив  півкелиха  вини
Хоча,  спочатку  думав,  що  удачі...
Над  містом  мрії  віхола  кружляє,
Неволить  в  сніг  похнюплені  дахи,
Кохання  справжнім  вдруге  не  буває,
Та  й  перше  тяжко  інколи  знайти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765262
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 17.12.2017


ЮНата

Хрупкий подарок


Жил  мудрый  человек  в  селении  одном,
И  был  для  всех  открыт  его  радушный  дом.
Он  не  был  одинок,  всегда  –  среди  людей.
Особенно  любил  он  маленьких  детей.

И  мог  часами  с  ними  о  жизни  говорить.
Ещё  любил  он  часто  игрушки  им  дарить.
Но  были  очень  хрупкими  подарки  мудреца,
Поэтому  у  каждого  ломались  без  конца…

Тогда  игрушки  новые  он  детям  мастерил.
Увы,  ломалось  вновь  у  них  всё  то,  что  он  дарил!
Родители,  не  выдержав,  пришли  его  спросить:
-  Зачем  такие  хрупкие  игрушки  всем  дарить?

Они  всегда  ломаются,  и  дети  горько  плачут,
Хоть  как  беречь  стараются,  но  снова  –  неудача.
Но,  улыбнувшись  ласково,  ответил  им  мудрец:
-  Мы  бренны  в  мире  этом,  и  время  –  наш  венец…

Пройдёт  немного  времени,  и  повзрослеют  дети,
А  с  возрастом  становишься  за  многое  в  ответе.
И  если  кто  захочет  им  сердце  подарить,
То  этот  дар  бесценный  надо  уметь  хранить.
А  хрупкие  игрушки  их  могут  научить,
Как  искренней  любовью  должны  все  дорожить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765641
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 17.12.2017


ЮНата

Життєвий хрест


Печалі,  скорбота,  хвороби  страшні
В  житті  його  не  полишали  …
«Чому  ж,  Боже,  хрест  цей  призначив  мені?»  -  
Уста  його  гнівно  кричали.

У  відповідь  Бог  у  видіннях  явивсь,
Завів  у  простору  кімнату.
На  безліч  хрестів  наш  герой  надививсь.
І  право  дав  Бог  вибирати.

«Я  дам  тобі  хрест,  який  вибереш  сам,»  -  
Сказав  Бог  таке  чоловіку.
Він  взяв  золотий,  але  важко  рукам,
Не  зможе  тягти  аж  довіку.

Тоді  він  взяв  срібний,  та  гострі  кінці
Щосили  врізалися  в  тіло.
І  так  перебрав  всі  хрести  він  оті,
Аж  руки  і  плечі  німіли.

Один  –  незручний,  другий  –  надто  важкий,
Нарешті  –  легкий,  дерев'яний.
«Напевно,  я  зможу  донести  такий,
І  сили  мені,  мабуть,  стане».

Закинув  його  на  плече  він  миттєво  …
Спинився  Господь  перед  вибором  тим:
«Так  це  ж  він  і  є,  отой  хрест  твій  життєвий,
Що  видавсь  тобі  аж  занадто  важким».

Господь  нас  і  любить,  і  сам  добре  знає,
Щоб  кожному  хрест  по  можливостях  дати.
Хтось  тягне  гранітний  і  не  нарікає,
А  хтось  і  від  легкого  буде  стогнати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765840
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Наташа Марос

ЩЕ…

Шалена  завірюха,  мов  остання,
Та  я  вже  не  страхаюся  пітьми,
Бо  ще  не  всі  здійснилися  бажання
І  в  різні  боки  не  розбіглись  ми...

Короткий  день  ще  не  злякав  зимою,
Ця  довга  ніч  не  тягарем  звиса,
А  місяць  над  густою  пеленою
Іще  не  всі  зірки  заколисав...

Хоч  ми  останні  загасили  свічі,
В  каміні  ще  потріскують  дрова  -
Попереду  ще  недосяжна  вічність
І  теплі  весни,  бо  й  таке  бува...

                     -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765646
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

     [i]  Відлига  чи  запізнення  зими?..  
       Та  це  -  не  завада...  
     [b]  "[color="#0088ff"]Новорічному  теплослів'ю[/color]"[/b]
         Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]

[b][color="#074469"]Зимова  млява…  Не  тріщать  морози,
Не  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  
               мляв  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютих,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  
               статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  ті  сльози-ренегати,
Що  на  амвон  пожертви  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  
               справжню,  вистраждану  суть.

Хай  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  
               не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  
               що  нам  –  не  вороги.

І  зникне  враз  гірка  неоднозначність  
З  зимової  природи  і  держав,  
Бо  навчена  статечність  і  обачність
Скують  
               кайданки  для  зимових  мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Надія Башинська

ЯСНА-ЯСНА ЗІРОНЬКА ЗАСВІТИЛАСЯ…

Ясна-ясна  зіронька  засвітилася,
Де  мала  дитиночка  народилася.
А  до  неї  Ангели  посміхалися,
Пастушки  малесенькі  їй  вклонялися.

Колихала  ненечка  та  й  дитиночку,
І  співала  матінка  ніжно  синочку.
-  Спи,  моя  дитиночко...  Ой  спи,  рідная!
Бо  для  тебе  зіронька  зійшла  світлая.

Колихала  ненечка  та  й  дитиночку,
І  співала  матінка  тихо  в  сінечку.
-  Спи,  моя  дитиночко...  Спи  гарнесенька!
Біля  тебе  матінка  та  й  ріднесенька.

І  ще  більше  зіронька  заяснілася,
Бо  співала  матінка.  Веселилася.
-Спи,  моя  дитиночко...  Спи  прекрасная!
Щоб  у  тебе  доленька  була  ясная.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766428
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


OlgaSydoruk

Не чёрные – белые ночи…

Признаниям  –  «счастлива  очень»  
Не  веришь?..Не  верь…Никогда...
Не  всё  до  ноля  обесточит    
Разлука…Умеет  она…
У  времени  век    -  бесконечность…
Известная  мера  -  одна…
Прошедшее  спрятано  в  вечность…
Но  путников  много  туда...
Прогнозы  синоптиков  точны…
И  будет  снежить  до  утра…
Не  чёрные  –  белые  ночи
Когда  наступает  зима…
Звучание  мелодий  так  сочно…
Красивые  -  вязью  слова…
Не  всё  до  ноля  обесточит    
Разлука…Умеет  она…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766401
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2017


Анатолій Волинський

* * * ( переклад)

Я  думал,  сердце  позабыло…
                     А.  Пушкин.

Я  думал,  сердце  позабыло
Способность    лёгкую  страдать,
Я  говорил:  тому,  что  было,
Уж  не  бывать!  Уж  не  бывать!
Прошли    восторги,  и  печали,
И  легковерные    мечты…
Но  вот  опять,  затрепетали
Пред    мощной  властью  красоты.

                   (переклад)  
Я  думав,  серце  призабуло
Як    вміє  лагідно    страждати,
Я  говорив:    що  все  відбулось,
Вже  не  бувати!  Вже  не  бувати!
Пройшли:  захоплення,    печалі
І  мрії,  з  легковірній  суєти…
Та  знов,  вони  затрепетали
При    сильній  владі  красоти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715070
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМА-КОРОЛЕВА

                 [i]Тепло  чи  холодно,  але...  зверстано...
                 за  умовами  та  вимогами  
                 [color="#090569"][b]"Новорічного  
                 тепло-
                 слів'я"  [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік  притомився  в  нестримно-диявольськім  та́нці  –
він,  наче  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Осінь  віддала  всі  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  
                 зоравши  –  солодких  плодів  переліг…  

Снігом  укутала  землю  зима-королева,    
ліс  потонув  у  дрімотно-теплесенький  рай...
В  небі  дзвенить  від  морозу  струна  металева  –
грайся,  
                 природо,  у  зиму!  І,  граючись,  грай!  

Фуги,  кантати,  симфонії  й  щебет  сопілки  –
щастя  мелодії  й  зроджене  ними  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  ревністю  пчілки,  –
вірша  
                 нового,    мов  матері  рідне  дитя…

Словом  поети  кмітливі  весну  повертають…
Ранок  рожевий  природу,  що  спить,  зустріча!..
Словом  своїм  я  майбутнє  натхненно  вітаю…  
Гасне  
                 у  променях  сонця  небесна  свіча…[/color][/b]

28.12.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Миколай Волиняк

Отаке

У  кожного  з  нас  є  бо  людська  межа,
Лежить  у  терпінні  вона  чи  в  зневазі.
В  ненависті  може…  на  лезі  ножа,
Чекає  холєра  моменту  на  разі.

Народ  може  довго  мовчати,  терпіть,
Народ  може  вірити  щиро  і  довго.
Та  пізно  напевне,  ото  ж  бо  брешіть...
Далеко  зайшли  вже…  нема  діялогу.

Чекає…    у  терні  із  лика  петля,
Для  цього  готуємо  вже  калібровку.
А  так,  як  "неб.сним"  чужа  вам  земля,
Для  вас  богх.Опр.них  жалько  й  вірьовку.

Адже  грабували  нас  стільки  століть,
Обманом  покорою  нас  убивали.
Пора  вам  у  пеклі…  лукаві…  горіть,
За  те,  що  наш  світ  ви  тепер  зруйнували.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766340
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Шостацька Людмила

РІЗДВЯНЕ ДИВО

                                                                       
                                       З  Різдвом  народжується  диво.
                                                       Ісусик  входить  в  кожен  дім.
                                       І  зірка  в  небі  мерехтливо  -
                                                       Так  схожа  на  Святого  німб.

                                       Приймає  небо  всі  бажання,
                                       Молись,  загадуй  і  бери.
                                                       Усі  надії  й  сподівання
                                                       Святкові  вдягнуть  кольори,

                                                         Зійдуться  душі  на  вечерю.
                                                         І  будеш  чути  їх  тепло.  
                                                         Волхви  зберуться  у  печеру,
                                                         Як  тисяч  …  літ  тому  було.

                                                         Кутя  перлинками  всміхнеться,
                                                         Із  серця  вийде  «Отче  Наш»,
                                                         Добро  на  світі  поведеться,
                                                         Як  благодать    поллється  з  чаш.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766324
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Марія Попова

Росток

Мов  ластівка  в  турботливих  долонях,
Серед  зими,  як  ніжності  ковток,
Далеко  від  очей,  в  снігу  на  полі
Пустив  коріння  ледь  живий  росток.

Його  безжальні  руки  погубили  -
Зірвали  і  жбурнули  у  куток.
Ні  крапельки  цю  казку  не  любили.
Аж  ось  упав  останній  пелюсток.

Він  не  загинув,  хоч  і  був  повинен...
Тремтів  у  холод  і  від  зливи  змок.
Здавалось,  що  вже  сонця  не  зустріне,
Та  ще  покаже  стежку  до  зірок.

Ти  підібрав  тоді  листочки  кволі,
Беззахисні  -  холола  в  жилах  кров.
І  ось  через  роки,  в  твоїх  долонях
Розквітла  знов  відроджена  любов.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760638
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.12.2017


Олена Жежук

Шлях до себе

Пощо  тривожить  в  зимнім  безгомінні  
Моїх  думок  невигадана    суть?
Людське  життя  тоді  лиш  має  цінність,
Якщо  воно  комусь  несе    красу.  

Навчись  любити!  Простягни  долоні,
Малюй,  будуй,  ліпи  цей  світ  –  твори!
І  душу  ізціли  в  сльозі  солоній,
І  щиро-щиро  з  Богом  говори.

Коли  ж  усе  отримаєш  й  засяєш
Правічним  Сонцем  серед  корогов,
Знайдеш  любов,  безсмертя,  рай…  та  знаєш,
Комусь  віддати  мусиш  і  Його.

Бо  сенс  життя  у  тому,  щоб  віддати
Усе,  що  зміг  посіять  в  тобі  Бог.
Цей  шлях  до  себе…  аби  щастя  мати
І  надлюдських  сягнути  перемог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Елена Марс

А год конечно же будет новым…

А  год  конечно  же  будет  новым...  когда  сама  ты  того  захочешь.
Не  в  датах  дело,  а  в  тех  основах,  где  расшаталась  немного  прочность.
Ремонт  затеять  в  году  грядущем...  внутри  и  вне...  не  нужна  отвага,
Не  прибегая  к  кофейной  гуще,  чтоб  архитировать  будней  благо.

Тебе  нужна  лишь  твоя  свобода,  чуть-чуть  упорства  и  твёрдость  мыслей.
Самонадеянность  -  это  модно,  где  каждый  шаг  приближает  к  выси.
Чуть-чуть  стервозности  -  разве  глупость?  Есть  в  каждой  Еве  немного  стервы.
Такое  качество  -  не  преступность.  Преступней  -  боязнь  и  суеверья.
 
Тебе  давно  сороковник  с  плюсом.  И  ты  имеешь  такое  право:  
Иметь  привычки  -  тебе  по  вкусу  и  делать  то,  что  тебе  по  нраву.
Чужих  ошибок  тебе  не  нужно.  Свои  ошибки  -  надёжней  опыт...
Не  ждёшь,  что  кто-то  предложит  ужин.    От  тех  зависимостей  коробит...

Тебя  не  спутать  с  пушистой  кисой,  как  и  с  жеманно  -  слащавой  заей.
Тебе  не  нужно  играть  актрису.  В  тебе  натура  живёт  другая.
Не  соболь  греет  худые  плечи.  Такая  ценность  -  гнилая  прочность.
И  пусть  кому-то  живётся  легче,  а  ты  -  свободный,  живой  источник!..
.....................................................  и  тем  счастливей...  Счастливей  -  точно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Любов Іванова

ТИХО КРУЖАТСЯ СНЕЖИНКИ

[color="#2dcf3e"][b]Т-акая  ночь  запомнится  на  годы,
И-скрятся  хлопья  на  моем  окне.
Х-очу  просить  у  матушки-природы
О-ставить  сказку  этой  ночи  мне.

К-  окну  прильнув,  смотрю  на  царство  пуха,
Р-аскинул  ветер  настовую  сеть.
У-жель  зима,  ворчащая  старуха
Ж-упан    решила  на  дома  одеть.
А-  пух  с  небес  все  падал,  падал,  падал,
Т-о  нежный  вальс,  то  польку  танцевал,
С-  поры  осенней,  после  листопада,
Я-  нтарь  рябины  ветер  разбросал.

С-текло  покрыто  дымкою  морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а  нём  оставил  мастер  свой    эскиз.  
Е-два  сквозь  иней  проступают  звезды,
Ж-ивой  набросок,    мой  ночной  каприз.
И  -пусть  к  утру  растает  чудо  это,
Н-​агой,как  ангел,  спустится  слезой.
К-ак  хорошо,  теплом  мечты  согретой
И-з-за  гардин  смотреть  на  мир  большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 57

Снега  много  навалило,  
Ни  проехать  не  пройти,  
Потерял  наш  поп  кадило  
Весь  аул  не  мог  найти.  

Дед  слепил  из  снега  бабу,
Что  скрывать  -  меня  стройней!  
Он  жених,  конечно    слабый,  
Но  кричит  -  женюсь  на  ней!!

Что  ты  мне  глаза  мозолишь?  
Говоришь  -  на  все  готов!!  
Опоздал  ты,  Петь,  твой  кореш  
Уж  заслал  ко  мне  сватов.  

А  наш  дворник  дядя  Вася,  
На  бомжа  похож,  свят-свят!!  
С  моим  мужем  вместе  квасят  
После  в  луже  вместе    спят.

Сколько  клавиш  у  рояля,
Нефиг  делать  -  сосчитать...
Опоздал!  Супруга  Галя
Уж  в  ломбард  успела  сдать!

Для  своей  любимой  шкоды
Приключения  искал.
Как  дурак  ходил  в  походы
Пять  пар  тапок  истоптал.

Пролетая  над  Парижем
Я  в  кабину  прокричал:
-  Эй,  пилот,  возьми  пониже..
Башню  сфоткать  обещал!

Не  смущайте  Ованеса
Сняв  с  груди  своей  батист
Вы  -  романтик-поэтесса,
Он  же  карикатурист!!

С  полпути  верблюд  вернулся,
Он  же  не  тяжеловес!!
До  земли  хребет  прогнулся,
Когда  я  на  спину  влез...

У  Матрёны  в  огороде
Есть  огромная  нора
А  она  орет,  навроде,
С  моего  ведет  двора!

Возвратился  муж  с  курорта,
Сплетни  ждали  у    ворот.
-  У  меня,  мол,  три  аборта,
Зафиксировал  народ!

Насмотрелся  дед  порнухи,
И  такой  поймал  стояк,
Дед  с  войны-то  -  однорукий,
Не  впихнет  в  штаны  никак.

Поругался  кум  с  кумою
Не  общались    целый  год,
А  вчера  смотрю  и  вою  -
На  руках  ее  несет!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764836
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 16.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

В БІЛІ ОДЕЖІ УБРАЛАСЬ ПРИРОДА

         [i]В  зимовому  [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color]  [/b]
         основне  -  одежа...
         Краще  -  біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]

[b][color="#43055c"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  
                   стрічає  трудяга-земля…    

Рік,  що  минув,  свою  старість  в  кожуха  
Сором’язливо  навіки  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білу
           одежу  Новому  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Чиста
           криштально  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  осудить:
Має  на
           стягнення  право  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Землю  вітає  добряк  Водолій*!
Білі  одежі  лаштують  поети:
Чорне  –  
           в  хімчистку,  що  біле  –  білій!  [/color][/b]

16.12.2017

*Наступна  за  Рибами  (нині)  астрономічна  
   епоха  Землі  (з  період  біля  2300  років).[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ганна Верес

Я є Землі і Вічності дитина

Літа  прибрались  в  білу  павутину,
На  скронях  доля  вивела  печать,
Я  є  Землі  і  Вічності  дитина,
І  вдруге  вже  життя  не  розпочать.

Та  разом  з  тим,  я  істину  ту  знаю:
Життя  моє  –  для  Вічності  лиш  мить,
Тому  красу  природи  я  пізнаю,
Прислухаюся,  як  вода  шумить.

У  шумі  тім  звучить  людський  неспокій,
Гармонія  між  вчора  й  новим  днем.
Я  жити  хочу  на  Землі  допоки,
Допоки  доля  щедра  напряде.
24.02.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766102
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ніна-Марія

Сніги десь в мареві дрімають…

[color="#2a2d30"]Стомився  день,  змарнілий  від  негоди,
Туманом  сірим  котиться  у  ніч.
Яких  ще  примх  чекати  від  природи,
Не  хоче  грудень  з  нею  протиріч.

Сніги  десь  сонні  в  мареві  дрімають.
Сипне  з  мішка  хтось  наче  крадькома.
Як  тут  дощі  їх  хутко  розмивають.
Чомусь  бариться  зимонька-зима.

Дерева  мерзнуть  голі  і  вчорнілі,
Земля  вляглась  спочити  до  весни.
Одягне  грудень  все  у  шати  білі.
Нехай  теплом  зігріються  вони.[/color]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT_lSzqBgBvKt8x4MTP4NVnYVc-qVtkrDb74ORwQ5T4opWwBriE[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764989
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ліна Ланська

Є ЧАС

Є  час  для  мовчання,  -  хвилина  щодень,
Чи  більше?  -  сузір"я  Стожар
Зливає  перлистий  нектар,
Коли  хтось  попросить,  укотре,  знамень

Єдиної  миті,  -  не  злюблень  -  злиття.
Лиш  спалаху  вирветься  трек,
Як  небо  ось-ось  відбере,
Оте  безголосся,  що  звуть  майбуттям.

Мовчати  і  слухати...  падають  вниз
Німі  і  прекрасні  вогні,  -
На  щастя  тобі  і  мені  -
Останньої  нашої  ночі  каприз.

Є  час  говорити  не  вголос...  Чомусь
На  клаптик  паперу  -  рядок.
Моє  перо  -  від,  твоє  -  до...
Нехай  запитання,  -  душею  тулюсь.

Нехай  мої  вірші  не  рівня  псалму,
Є  час  для  зізнання  Йому...

11.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766296
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Валентина Ланевич

Затремчу, як назвеш своєю

Припадаю,  горнуся  зором
Та  торкаюсь  тебе  душею.
І  дивлюся,  втрачаю  сором,
Затремчу,  як  назвеш  своєю.

Обпечеш  так  цілунком  щирим
Прямо  в  щічку,  а  далі  в  губи.
Розпашіла  я  мовлю:"Милий!"
Упаду  на  широкі  груди.

І  в  обіймах  сердечних  двоє
Знайдем  щастя  в  кохання  владі.
Все  навпіл,  що  нам  вділить  доля,
Дару  Господа  в  дяці  раді.

12.12.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765626
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 16.12.2017


OlgaSydoruk

Я в пастель наряжаю картины…

Акварелью  рисую  картины…
Голубые  –  Джоконде  глаза…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Покидаешь  меня  навсегда…
А  свеча  -  полыхает  в  окошке…
На  листочках  –  надежды  слова…
Припорошена  крупкой  немножко
И  тропинка  моя  до  тебя…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Не  оставишь  на  память  следы…
Я  в  пастель  наряжаю  картины,
Размывая  мазки  наготы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Процак Наталя

Вона любила…

Вона  любила  фільми  про  любов
Латте  із  карамеллю,  детективи.
На  світ  дивилась  через  об'єктиви
Остерігалась  пристрасті  оков...

Вона  любила  джаз  і  трішки  рок.
Гучні  компанії  та  тихі  ранки
Яскраві  зорі  на  дні  філіжанки
У  невідомість  несміливий  крок...

Вона  була  поетом  у  душі.
Як  Байрон  понад  все  хотіла  в  гори
Торкати  поглядом  їхні  простори.
Про  них  писала  трепетні  вірші.

Вона  була  тендітна  і  тверда.
Тепліша-  сонця,  холодніша-  криги.
Прологом  не  дописаної  книги.
Бурхлива  і  спокійна,  як  вода.

Вона  любила  кеди  і  бумбокс
Запах  кориці  і  відтінки  сталі.
Осінні  шати  із  дерев  опалі.
І  в  голові  з  думками  парадокс.

Вона  була  несхожою  до  всіх.
Так  трішки  дивна,  може  божевільна.
До  вітру  схожа  -  невловимо-вільна
Нехай  і  за  спиною  чула  сміх...
..........
....
Вона  була  далека  від  землі...
А  він  понад  усе  любив  її...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 16.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове теплослів*я

Читаю  книгу  білої  зими.
На  сторінках  кристали  чисті  льоду,
Сніжинки  стелять  з  блиском  килими,
Чекаю  новорічну  насолоду.

І  хвойно-мандариновий  коктейль
Струнких  ялинок  і  гілчастих  сосен.
І  забринить  в  душі  віолончель
Святково-ніжним  духом  стоголосся.

Блаженство  шоколадне  і  зефір,
Зимові  чудеса  і  подарунки.
І  фейєрверки  вирвуться  в  ефір,
Сюрпризи  щастя  від  зими-чаклунки.

І  перша  зірка  -  благовіст  Різдва
Засяє  діамантом  в  небі  миру,
Теплом  зігріють  дії  і  слова,
Життю  я  заспіваю  оду  щиру.

Читаю  книгу  білої  зими,
На  сторінках  в  красі  моя  країна.
Любові  застелю  я  килими  -  
Зимове  теплослів*я  Україні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Миколай Волиняк

Агенти Москви

Як  з  Пітьми,  ненаситний  індик…
Божі  Ангели  нас  бороніте.
За  смердючим  фасадом  інтриг,
Януковича  нам  поверніте.

Вітька  був,  проти  Цього,  святий…
Представляв  пусту  нав.лоч  сіру.
Це  ж  страшне  щось,  це…  яко  Батий,
Апетит  в  крок.дила  в  безміру.

Путін  цілі,  напевне  достиг…
Вприснув  в  тіло  отруту  зміїну.
Нав’язав  «компетєнтних»  бариг,
Добивають  разом  Україну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766253
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Н-А-Д-І-Я

Відгукнися, білесенька пані

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jjel5bw3Phw[/youtube]


Так  чекали  ми  зиму-білявку,
Що  розкине    біленький  свій  пух.
Подарує  землі    ще  обновку:
Теплий  білий,  пухнастий  кожух.

Бо  земля  теж  чекає  на  свято,
Натрудилась  вона  за  цей  рік.
Що    їй  треба?  Всього  небагато:
Щоб    кожух  від  морозу  зберіг.

Оголились  кущі  і  дерева,
Закоцюрблі  тріщать  гілочки.
Забарилась  зима  кришталева.
Де  ж  біленькі  її  хусточки?

Притаїлась  природа  в  чеканні.
Чи  не  збилась  зима  із  шляху?
Відгукнися,  білесенька  пані..
Не  додай  у  серця  нам  страху.

Може  вітер  у  всьому  виною?
Розганяєш      ти  хмари  пухкі.
Знову  дощ  ляпотить  ось  стіною..
Навіває  думки  нам    гіркі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766282
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2017


Миколай Волиняк

Буду лиху співати пісні

Неньку  рідну  не  дам  в  поталу,
Не  дозволю  її    зруйнувати.
Розвінчую  брехню...  і  хулу,
І  не  дам  вам  її  лінчувати.
*
В  Зиму  люту  посію  квіток,
Хай  голосять  завії  й  гармати.
Дам  водиці  останній  ковток,
Коли  буде  вона  помирати.
*
Буду  лиху  співати  пісні,
Словом  горе  її  заливати.
Витру  матері  слізки  рясні,
Неньку  буду  повік  шанувати.

Приспів:
Уставай  Україно  вставай,
Гірко  плаче  зажурена  мати.
Кипить  в  серці  пекучий  одчай...
Україно,  Тебе  не  зламати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765406
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Ніна Незламна

Просить Бога. .



Четвертий  рік,  все  спокою  немає
Пташки  притихли,  геть  посірілий  гай
Біля  віконця  мати  виглядає
І  просить  осінь  -  зиму  не  підпускай.

Нехай  поніжить,  сонце  рідну  землю
Проміння  тепле,  зігріє  дитину
Адже  на  Сході,  син  стоїть  за  волю
Йому  так  тяжко,  в  холодну  годину.

Який  там  сон,  все  день  при  дні  чекає
І  просить,  в    Бога  за  всіх,  хто  на  війні
І    вона    вкотре,  в  душі  відчуває
Як  важко,    рідній  ненці  Україні.

Вже  завітав,  до  нас  святий  Миколай
Як  завжди,  ми  в  очікуванні  дива
Мати  молить,  ворога  затримай
Щоб    була,  кожна  родина    щаслива.

Хай  не  думає,  отой  ворон  клятий
Нас  не  вдасться,  поставить    на  коліна
Працьовитий  народ,    завжди  завзятий
Захистить  здатен,  не  бере  сумління.

Погляд  далеко,  не  меркне  надія
Вірить,    діждуться  життя,    щасливого
Діти  повернуться,  збудеться  мрія
Стріне    з  перемогою,  сина  свого

11.12  .2017р



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765519
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Миколай Волиняк

Гей, ви думи…

Буде  линуть  солов’їна,
І  в  яри…  і  в  доли.
Бо  не  вмерла  Україна,
І  не  вмре,  ніколи!

Ненько  люба,  сиротино,
Як  билинка  в  полі.
Ти  не  впала  на  коліна,
Між  тернами  долі.

Суть  твоя  ж  бо  триєдина,  
На  просторах  волі.
Будеш  вічна,  як  калина,
Доки  світять  зорі.


Приспів:

Гей,  ви  думи,  на  роздоллі,
Досить  спати  в  полі.
Просинайтесь  сивочолі,
Застоялись  коні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765439
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


ЮНата

Склянка води або безгрішність


Гуляв  по  площі  проповідник.
Йому  зустрівся  чоловік.
Стояв  окремо,  як  самітник,
Не  піднімаючи  повік.

І  проповідник  зупинився,
Розмову  тихо  зав’язав.
Тут  чоловік  розговорився
І  співрозмовнику  сказав:

«Живу  я  праведно  і  чесно!
І  з  певністю  скажу  –  в  мені  
Людина  грішна  вже  померла!
І  сплили  місяці  і  дні

Від  того  часу,  як  безгрішно
У  світі  білому  живу.
І  сперечатись  -    безуспішно,
Моя  безгрішність  –  наяву!»

Заінтригований,  священик
До  столу  гостя  запросив
І  за  розмовою  нечемно
Води  в  обличчя  йому  влив.

І,  як  годиться,  співрозмовник
Обурився  і  різко  встав.
«Як  можна!  –  гнівно  він  промовив,  -  
Від  Вас  такого  не  чекав!»

І  проповідник  усміхнувся
І  розчаровано  зітхнув:
«А  як  безгрішність?  Чи  забувся,
Як  тільки  воду  я  хлюпнув?»

«Бо  не  померла  вдача  грішна,  -  
Священик  сумно  знов  зітхнув,  -
Лиш  знепритомніла,  й  так  вийшло  –  
Стакан  води  її  вернув».

В  житті  є  не  одна  та  склянка,  
Що  виявляє  в  нас  гріхи…
Ото  ж  трудися  до  останку,
Поспішних  рішень  не  роби!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765450
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимовий ексклюзив

Мов  сніжне  королівство  моє  місто  -
Зимовий  справжній  ексклюзив
Життя  наповнив  зовсім  іншим  змістом,
Навколо  стільки  різних  див.

Ось  храми  з  золотими  куполами
Блищать,  мов  сонце  угорі.
Внизу  дерева  у  кришталь  сховались,
Кущі  у  білому  шатрі.

Мости,  будинки  в  сріблі  потонули,
У  хутрі  білім  парк  міський.
І  холодом  зима  мерщій  дихнула:
Сніжинки  падали  пухкі.

Зима  в  фотелі  править  королівством.
Милуюсь  ексклюзивом  цим.
Як  хОроше  у  зимньому  Подільську!
А  ось  -  і  рідний  бачу  дім.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765497
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Н-А-Д-І-Я

Зимовий вечір


Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Так  хочу  я  думкИ  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти,
Все  норовлять  покинути  мене,
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе,
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  вони,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні,
Я  дякую  за  це  мандрівникам...

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2017


OlgaSydoruk

Красным герань расцветает…

Зимнее  солнце  неярко…
Серые  -  неба  глаза…
Я  новогодние  марки  
Клею  в  конце  декабря…
Синим  сверкают  гирлянды…
Дух  вездесущ  мандарин…
Всё  повторится  однажды…
Даже  сюжеты  картин…
Сплин  о  любви  напевает…
Звуки  стихают  во  мгле…
Красным  герань  расцветает
С  розою  белой  в  стекле…
Сильный  мороз  обещают…
Ветер  холодный  и  снег…
Но  всё  равно  ожидаю,
Мой  дорогой  человек.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


OlgaSydoruk

Модная шапочка «бини» тёплою очень была…

Модную  шапочку  «бини»  вьюга  носила  сама…
С  неповторимых  снежинок  елям  зелёным  сплела…
Кинула  всем  на  макушки,чтобы  не  мёрзли  в  мороз  -
И  деревянной  избушке,  клумбе  из  розовых  роз…
Модная  шапочка  «бини»  тёплою  очень  была…
Столько  ажурных  петелек  вьюга  придумать  смогла…
Снова  мела  вдохновенно  –  с  вечера  и  до  утра…
Шапочка  белая  «бини»  каждому  была  нужна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765022
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 12.12.2017


OlgaSydoruk

Несколько точек без слов непонятны…

Серого  неба  чёрные  птицы
Кружат  над  венами  длинных  дорог…
Несколько  строк  закончат  страницу…
И  озаглавят  её  -  «Эпилог»…
Пальцы  струной  скользят  непривычно…
Верных  аккордов  не  сразу  найти…
В  чувственном  море  всё  необычно…
И  -  переменчиво…Как  не  крути…
Несколько  точек  без  слов  непонятны…
Звонко  -  молчание  лет  тишины…
Тесная  келья  -  старого    платья…
Краткая  -  исповедь  юной  души…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764533
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Любов Іванова

С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ, АМЕЛИН!!!

[color="#1d1f91"]C-егодня  праздник,  я  желаю  счастья!!
Е-сли  рыбалки  -  чтоб  улов  большой.
Р-азмеры  рыб  от  шеи  до  запястья,
Г-иперуспеха,  радуги  цветной!
Е-ще  желаю  крепкого  здоровья,
Й  -  всех  возможных  радостей  земных

А-  для  души  -  полета  и  раздолья,
М-ечты  красивой  и  удач  крутых!
Е-рик  любви  пускай  не  станет  сушей,
Л-егко  дается  спуск  и  высота!
И-  рядом  те,  кто  нежно    греют    душу
Н-у  а  годков,  так  это,  друг,  до  СТА!!![/color]

[color="#29a321"]Сегодня  наш  АМЕЛИН  празднует  свой  день  рождения!!!
Поздравляю  и  шлю  ему  самые  теплые  пожелания[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764503
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Удвох межи морозного пленеру

Так  тихо-тихо  сіявся  із  неба  сніг,
Неначе  біле  конфетті  вкривало,
Мереживом  сріблястим  мерехтів  і  ліг,
А  шосте  почуття  про  зустріч  знало.

Фантомами  тепла  блукали  дві  душі
Замерзлим  лабіринтом  білосніжним.
Сміялася  зима  в  люстровім  кунтуші,
Доріжкою  лягала  м*яко  ніжність.

Зійшлись  ці  вогники  у  царстві  льодянім.
Єдині  жести,  усмішки,  манери.
І  гАряче  було  від  поглядів  хмільних
Удвох  межи  морозного  пленеру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764263
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Н-А-Д-І-Я

На порозі зима…

Новий  крок  у  природі:  на  порозі  зима.
Заметіль  хороводить,  все  в  напрузі  трима.
Закоцюрблі  дерева,  річку  лід  вже  пройма.
Морозець  тихо  ходить,  обійма  крадькома.

Але  лід  ще  крихкий,  небезпечно  пройти.
Але  ж  ти  там  чекаєш.  Прошу  сніг:  Не  мети.
Обережно  ступаю.  Лише  крок  до  мети...
Лиш  тепер  розумію:  жаль,  спалили  мости.

Що  ж  робить:  повернутись?  Чи  мети  досягти?
Хтось  кричить..  Озирнулась...  То  лиш  звук  німоти.
Неймовірне    завзяття  все  ж  примушує  йти...
Але    бачу  чийсь  слід...  Побоявся  сльоти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764394
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


OlgaSydoruk

Договариваться с душой. .

Договариваться  с  душой
Я,наверное,научилась…
Говорила  ей  -  что  со  мной…
Почему  -  всё  так  получилось…  
Оборвалась  опять  струна  –
Очень  долго  ноту  искала…
Объявлялась  на  день  война,
И  все  правила  изменяла…
Когда  лодочка  вверх  плыл`а,
А  в  терновнике  птица  пела,
Обнажалась  душа  сама...
Не  случайно  ведь...Так  хотела...  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764172
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Шостацька Людмила

МАННА НЕБЕСНА


                                                                                                   Ще  одна  думка  про  Поезію

                                                                         
                                                                             НЕБЕСНА  МАННА

                                           Ти  –  тамариксу  цвіт  прекрасний,
                                                           Квітуєш  величчю  світів,
                                                           Ти  –  дар  небес,  небесна  манна,
                                                           Священний  лик  і  образ  ясний,
                                                           Твоя  величносте,  Осанна!
                                                           Скарбничка  слів  і  відкриттів!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763712
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Божена Гетьманчук

Хто керує собою, той справді керує світом?

[i]  Диким  голосом  тривожачи  лихо  ,
душа  закричала  .  .  .  І  знову  тихо.  [/i]

Мушу  повідомити  ,  поки  я  ще  тут,    не  прив'язуйтеся,  ніколи  (  ні  до  когось,  і  ні  до  чогось)  .  Не  ставайте  залежними  .  Цінуйте  свою  волю  .

[i]Я  ж  невільницею  бувала,
Сама  поневолювалась  і  втікала  .
Комусь  намагалась  віддати  все,  
...не  тим,  не  те  .[/i]

Не  забуваймо  сталі  істини  ,  що  просто  -  значить  добре,  а  складно  -  значить  погано.  Це  аксіома,  не  потрібно  ще  раз  її  доводити.  Це  стосовно  відносин  між  людьми.  Нам  не  потрібні  стосунки,які  обтяжуватимуть  наше  життя.  Ми  всі  прагнемо  легкості,  адже  не  так  ?
 Коли  нас  запитували  "  Хто  ж  твій  ідеал  ?"  або  "  Опиши  мені    ту  людину,яку  б  ти  хотів(ла)  бачити  поруч  з  собою  напротязі  всього  твого  життя  "  Ми  метушилися,  в  голові  відразу    виникало  мільйон  думок  водночас  ,  ми  намагалися  їх  зібрати  в  хоча  б  якийсь  цілісний  образ  ...  І  що  ,  комусь  вдавалося  навіть,  правда  ?  Чудово,  значить  хтось  з  нас  все  ж  таки  знав  чого  хоче  .  Але  коли  ми  зустрічали  когось,  хто  так  близький  до  образу  того  "  хто  нам  потрібен"  ,  що  ми  робили  ?    Вагались  ?  Чи  відразу  кидались  в  обійми  ,  вигукуючи  "Нарешті  я  тебе  знайшов(ла)"  ?  Бувало  щось  подібне.  Одним  не  довіряли  ,  а  іншим  чомусь  безпідставно  й  свято  вірили.  Ми  вчились  ,  як  то  кажуть  "розбиратся  в  людях".  Гаразд  ,  нехай,  "уроки  пройшли",  чогось  навчились,  щось  трохи  розуміємо  ,  начебто  знаємо.  Але  хто  нам  потрібен  ?  Ми  завжди    благородно  повідомляємо  кожному  ,  що  нам  не  важлива  зовнішність,  будь  то  кривий,  горбатий,  лишайний,  байдуже  .  Хоч  лукавимо,  ми  завжди  звертаємо  увагу  впершу  чергу  на  все  яскраве  й  об'ємне,  і  це  нормально!  Це  не  цинізм!Красиве  ,  на  те  й  красиве,  щоб  подобатись  і  отримувати  перевагу.  Це  відчуття  естетики  .  Коли  ми  кажемо,  що  для  нас  важливий  інтелект  ,глибинність  душі  ми  не  замислюємося  над  тим,  а  чи  будемо  ми  цікаві  для  цих  душевних  інтелектуалів.  До  свого  ідеалу  потрібно  дорости  ,  як  дехто  каже.  Але  .  .  .нам  не  потрібні  ідеальні,  нам  просто  потрібне  "наше".  
У  світі  7  430  000  000  чоловік,  невже  серез  цієї  кількості  людей  ми  не  взмозі  знайти  своє  ?    В  житті  не  все  і  не  завжди  відбувається  так  як  ми  того  бажаємо  ,  це  всім  відомо.  А  чи  знаємо  ми  чому  так?  А  чи  не  замислювалися  ми  над  тим,  що  можливо  ми  іноді  самі  не  зовсім  впевнені  в  своїх  бажанях,  ми  хочемо,  потім  вагаємося,  і  цими  ваганнями  наче  самі  собі  забороняємо  отримати  бажане.  А  у  Всесвіті  є  свої  сталі  закони  і  вони  чіткі  ,  і  думка  -  це  сила,  рушій,  енергія,  що  створює  нашу  реальність.  
"Хто  чого  боїться  ,  те  й  має"  -  відомий  вислів.  "Думка  матеріальна"  -  філософія  ,  що  теж  правда.  Наш  Всесвіт  -  це  всесвіт  почуттів  і  думок.    Щоб  жити  так  як  ми  того  хочемо,  чи  як  дехто  каже  правильно  ,  потрібно  навчитися  правильно  мислити.    
"Хто  керує  собою,  той  керує  світом"  ,  пірнімо  в  глиб  цих  слів  і  знайдімо  інструкцію  до  власного  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762571
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 04.12.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПІД НЕБОМ З ТИСЯЧАМИ СВІЧ

Із  присмаком  спізнілим  матіоли
На  почіпки  присіла  тихо  ніч
Із  діамантами  роси  довкола,
Із  тисячами-тисячами  свіч

Кохалась  нічка  з  вечором  до  втоми:
Зітхала,  вкрилось  росами  чоло
І  відчуття  застигло  невагоме,
Обрусом  вкрила  втомлене  село

Зітхає  став,  верба  над  ним  схилилась,-
До  вишитого  гладдю  полотна:
Чи  плакала,  чи  просто  молодилась
Аж  поки  зірка  рання  не  зійшла...

Кохання  плід  -  то  ночі  матіола,
А  вечір  вчив,  як  царювати  в  ніч,
Як  розносити  пахощі  довкола
Під  небом  чорним  з  тисячами  свіч

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763919
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Почути плач дитини

Цей  жах  війни  ввірвався  смерчем  в  груди,
Невже  комусь  ота  біда  потрібна?
О,  схаменіться!  не  стріляйте,  люди,
Вбиваєте    ж  себе  й  собі  подібних.

Як  хочеться  прокинутись  уранці
Й  не  чути  більше  про  загиблих,
Щоб  не  трясло  в  воєнній  лихоманці,
Щоб  не  вбивали  більше    друзів,  рідних.

Чому  б  не  жити  всім  спокійно,  в  мирі,
Молитись  Богу  за    свої  родини.
Зганьбили  душі  у  воєннім  вирі,
Не  чуєте  вже  плач  дитини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763834
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Олена Жежук

У долонях…

На  землю  впала    благодать  найпершим  снігом,
Журби  замкнулися  вуста  твердим  горіхом.
О  ні,  не  сніг  це,  не  кришталь  –  життю  начало…
Дощами  стяжені  поля    зима  вінчала.

Дивлюся    вдаль,  де  журавлі  ятрили  душу,
Печаллю  спогади  прощальні  не  порушу.
Бо  перший  сніг  як  дивне  твориво  космічне,
Незриму  радість  принесе  у  душу  вічну.

З    журбою  радість  обнялась  на  вітрі  злому.
О  світе,  хто  для  тебе  я  в  цю  мить  содомну?
Відносить  душу…  й  ось  уже  в  небеснім  лоні
Тримаю  світ  оцей  величний    у…    долоні.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Svitlana_Belyakova

Життя пiд укiс летить

Життя  під  укіс  летить,
як  потяг  з  рейок,
що  не  намагаюся  робити,
але  швидкість  вже  узята,
миготять  роки  прожиті  разом,
загальмувати  не  можна,
і  озирнутися  теж,
на  що  ж  вони  схожі  -
на  бурю,  ураган,
на  смерч,  що  відносить  бажання,
чи  хвилю,  що  змиває  усе
у  прірву  -    далечінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763739
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Любов Іванова

АКРО-АЛФАВИТ-2

А-  мне  бы...  мне  бы  вернуться  в  детство,  
Б-ежать  вприпрыжку  тропинкой  в  сад,  
В-  коротком  платье  с  былым  кокетством  
Г-улять,  как  много  годков  назад...  
Д-рузей-подружек  позвать  на  речку,  
Е-ё  прохлады  черпнуть  рукой...  
Ж-асмина  ветку  прижать  к  сердечку,  
З-десь  даже  воздух  совсем  иной.  
И-  скать  счастливый  цветок  сирени,  
К-ормить  цыплят  у  веранды  с  рук,  
Л-ишь  потеряв,  мы  все  это  ценим,  
М-осты  в    былое  исчезли  вдруг.  
Н-ет  и  не  будет  обратной  тропки,  
О-  ней  лишь  чаще  приснятся  сны...  
П-орой  от  грусти  прольются  строки,  
Р-убцами  боли  меж  слов  полны...  
С-егодня  снова  пишу  об  этом,  
Т-акой  опять  у  души  настрОй.  
У-  очень  многих  вокруг  поэтов  
Ф-ортуна,  счастье  тот  путь  домой.  
Х-отя...  пишу  вот...  и  стало  легче,  
Ц-епляюсь  рифмой  за  давность  дней.  
Ч-его    с  годами    канаты  крепче,  
Ш-аги  к  той  речке  еще  ценней...  
Щ-адить  не  стоит  себя  от  болей,  
Э-дем  ,  где  юность,нам  не  вернуть  
Ю-лой  крутись,  но  не  в  нашей  воле,  
Я-  лишь  страницу  переверну...

Использованы  все  буквы  алфавита,  кроме  Й,  Ё,  Ъ,  Ы,  Ь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763741
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


ЮНата

Ці чорно-білі фотографії…

                       

           Ничто  на  земле  не  проходит  бесследно…
           И  юность  ушедшая  всё  же  бессмертна…
           Как  молоды  мы  были…

Ці  чорно-білі  фотографії…
До  болю  дорогі  обличчя…
Уривки  рідних  біографій
У  подорож  в  минуле  кличуть…

Яка  ж  матуся  тут  красива!
Який  чудовий  тут  пейзаж!
Чому  ж  сльоза  моя  зрадлива
Туманний  створює  міраж?

А  тато  з  блиском  молодечим
В  юно-закоханих  очах…
Життя  світанок,  ще  не  вечір,
Проблеми  ще  в  далеких  снах…

І  погляд  мрійно-романтичний…
Спокійний  безтурботний  час
Так  ностальгічно  манить-кличе,  
 На  згадку  проситься  до  нас.

Це  чорно-білі  фотографії,  
А  сяють  кольором  життя!
Ще  лиш  почались  біографії,
Ще  не  відоме  майбуття…

Життя  сторінка  не  заповнена,
Лише  дрібнесеньким  рядком
Почата,  враженнями  сповнена.
Із  знаком  оклику,  без  ком…

О,  хай  цей    час  на  мить  повернеться
У  їхні  молоді  роки…
І  хай  у  серці  зійде  зерно  це,
Дасть  сили  духу  на  віки.

Ці  давні  фото  чорно-білі
В  душі  розбудять  дивний  щем.
Бо  ми  ж  самі  вже  мудрі  й  зрілі!
І  сльози  просяться  дощем…

Колись  дивилася  допитливо,
Тепер  –  з  тривогою  й  печаллю…
Батьків  обличчя  дрібно  виткано
Морщинок  ниткою-вуаллю…

І  погляд  так  уже  не  сяє…
І  біль  з  усмішки    вигляда…
Рятує  те,  що  певно  знаю  –
Душа  ж  то  –  вічно  молода!




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763653
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


OlgaSydoruk

Пред распятым крестом

Пред  распятым  крестом  -
И  обет  и  молитва…
Не  желавшему  славы,  
И  не  нужно  наград…
Чтобы  страх  победить,
Честью  выиграть  битву,
Лишь  дороги  пройти,
Уносящие  в  ад…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763734
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Шляхи життєві

Хтось    вибрав    шлях,    прямий,    гладенький,
Тримавсь    порогу    батька-  неньки
І    фрази    завчені    казав,
А    коли    стрівся    у    двобої,
Не    зміг,    бач,    витримати    болю    –
Його    роззброїла    сльоза.
А    цей    не    любить    егоїстів,
Смачне    не    зможе    сам    поїсти.
Його    дорога    не    проста.
Та    з  ним  і    небеса  синіші,
І    гріє    сонечко    тепліше,
Бо    там    людська    є    доброта.
27.10.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763691
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Радомір

Не говори

Не  говори,  что  скучаешь  –  просто  приедь.
Не  говори,  что  любишь  –  дай  понять.
Нет  ответов  на  все  вопросы    и  это  –  прекрасно.  
Жить  без  любви  в  нашем  мире  опасно.
Знаешь,  опасно  –  тебя  потерять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763685
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Радомір

Хворію на тебе


я  хворію  на  тебе  вже  вкотре,
чи  здається  мені,  чи  так  є
під  шаленою  магмою  сонця
моє  серце  по  місту  бреде

і  вино  молоде  бродить  в  бочці,
обіцяючи  хмільні  меди,
будували  це  місто  зодчі
яких  з  тобою  не  знаємо  ми

і  хворію  на    тебе  востаннє,
може  правду  кажу,  може  ні
якщо  скошені  трави  сміються,
чи  невже  є  сумні  косарі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763684
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Шостацька Людмила

ПОЕЗІЯ

 
                                                                             Продовжую  тему  любові  до  Поезії,  прочитавши
                                                                             вчорашні  публікації  поетів  КП  Віктора  Северина  і
                                                                             Оксани  Батицької
                                                                             


                               Поезія  –  це    особлива    форма    любові.  Вона    є    всеохоплюючим    поєднанням
             усіх    видів    любові:  до  Бога,  Всесвіту,  природи,  дітей    і    батьків,  до  усього  
             прекрасного...                                                                                                                                                        
                                 Вона    схожа    на    квітучий    сад,  жива  і    має    свій    дух.
             Поезія  –  це    життя,  боротьба    людини    за    найвищі    цінності,  тріумф    розуму    і                                      
             думки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763683
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Елена Марс

Жизнь изломать свою - самое страшное

Милое  солнышко  -  боль  моя  вечная,
Рана  душевная,  рана  сердечная!
Как  мне  помочь  тебе,  что  посоветовать?
Как  увести  на  дороженьку  светлую?

Крестик  одеть?  Он  -  внутри  тебя.  девочка!
Хоть  и  не  лёгок,  не  мал,  будто  семечка,  -
То,  что  предписано  -  ноша  посильная,
Пусть  и  не  носишь  нательного  символа.

Я  и  сама-то  без  крестика  внешнего.
Души  не  в  том,  моя  милая,  грешные.
Слушай,  родимая,  слушай,  хорошая:
Грех  -  это  тропы  тенистые,  ложные!..

Малая  радость  в  тенистом  безумии!
Ну  же,  очнись,  моё  счастье  разумное!
Ну  же,  очнись,  моя  боль  светлоглазая!
Жизнь  настоящая  вовсе  не  праздная!

Жизнь  -  это  камни  подводные  частые,
Люди  -  как  овцы,  и  люди  -  как  ястребы!
Будь  благородной  -  в  любых  обстоятельствах!
Худшего  нету  -  чем  боль  от  предательства!

Лгу!!!  Есть  и  худшее!..  Слышишь,  хорошая?!
Хуже  -  предать  своё  Я,  изничтоживши!..
Жизнь  изломать  свою  -  самое  страшное!
Жизнь  не  даётся,  любимая,  дважды  нам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763572
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Lana P.

В ШКАТУЛЦІ НЕБА

В  шкатулці  неба  розсипи  зірчасті
Спалахують  вогнями  вдалині.
Молодик-місяць  їде  на  коні,
Де  хмароньки  розходяться  купчасті.

Уздечки  у  руках  тримає  вправно  —
Не  схибити  б  на  зоряних  шляхах,
Щоби  Пегас  завчасно  не  зачах,  —
Дугою  небо  проскакав  забавно.

Втирав  чоло,  і  падали  краплинки,
Котилися  намистом  до  землі,
Скупалися  у  вранішній  імлі,  —
І  задзвеніли  у  траві  росинки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763670
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


dashavsky

Чого дівчата липнуть.

-Скажи,  Петре.  Тільки  чесно  скажи  мені.
Чому  до  тебе  липнуть  дівчата  у  зимі?
Чи  може  невідомий  секрет  ти  знаєш,
Що  до  себе  їх  завжди  так  привертаєш?
-Та,  секрету  зовсім  ,  хлопці,  я  не  знаю,
Просто,  дуже  гарячі  руки  завжди  маю,
То,  кожна  дівчина  так  собі  мріє:
-Якщо  не  полюбить,    то  хоч  руками  зігріє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763514
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Миколай Волиняк

Ще той…

Жорстокий,  підлий…  -  ал.гатор,
Лукавий…  ниций    С.л.м.н.
Ще  той…  з  Майдану,  провокатор,
Торгаш  офшорний…  і    піж.н.

Усіх  нагнув…  -  усьо  заграбав,
В  судах  рехворми…  прлакурол.
Це  ж  треба…  так  розвів,  чухаба,
Детальки…  висотав…  із  тор.

Обвів  круг  пальця…ненаситний,
Чи  дурні  всі…  чи  може  сон…
Пакує  благость  ненаситний,
Писання…  в  нього…  за  Закон.

Це  ж  треба  так…  такої  ср.ні,
В  омані…  соплів…  бутафор.
В  Печери…  виліз…  із  ковбані,
Актор…  -  зашт.паний  го.дон!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763638
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Кожен пише власну повість

Життя  не  можна  розписати  –
Тут  графік,  розклад  неможливі:
Хто  –  сіяти,  хто  –  колисати–
Збирає  кожен  власне  жниво.

Сховай  небажану  сльозу,
Стряхни  задуми  темний  колір,
Прислухайсь,  очі  теж  роззуй,
І  не  карай  себе  ніколи.

Зумій  у  цім  житті  вціліть,
Не  розгуби  гуманність,  совість.
Знай:  серце  в  кожного  щемить,
І  кожен  пише  власну  повість.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763600
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Моїх поезій диво-сад

Моїх  поезій  квітне  диво-сад,
Де  почуття  й  краса  в  одне  сплелися,
Там  дощики  осінні  моросять
На  голий  гай,  що  зняв  останнє  листя.

Заплетені  у  спогади  думки
І  в  вельон  білий  на  травневих  вишнях:
Ген  пролетіли  зграйкою  роки
Над  школою,  училищем  і  вишем.

Там  літо  з  осінню,  мов  сестри,  обнялись,
Вслухаються,  як  журавлі  голосять,
І  волошкова  заніміла  вись,
Теплом  підперта  зжатого  колосся.
11.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763596
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


М.С.

Подивись все навколо біле.

Подивись  все  навколо  біле,
Ще  не  сильно,  а  так  ледь-ледь,
Все  ж  це  краще,  ніж  брудно-сіре,
Не  нагадує  про  байдужість  людей.

Хоч  погода  поки-що  похмура,
З  неба  падає  щось  підозріле,
Ти  подумай,  що  Сонце  зійде,
І  тоді  заяскрить  все  довкола.

Вдарять  перші  грудневі  морози,
Ляже  рівним  килимом  сніг,
Ти  забудеш  про  сіру  осінь,
І  чекатимеш  чудо  весни.

Коли  Сонце  ласкаво  загріє,
І  навколо  розквітне  усе,
Хтось  бажаний  в  твій  обрій  ввійде,
І  в  душі  знов  любов  розцвіте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763533
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Шостацька Людмила

НЕЗРАДЖЕНА ЛЮБОВ


                                                     Я  відгризаю  пуповину
                                                                     І  не  кричу,  хоча  й  болить.
                                                                     Любов  тримаю  за  провину,
                                                                     Та  рву  із  примусу  цю  нить.
                                                                     Не  знає  хтось,  як  я  любила…
                                                                     Ходила  боса  по  стерні.
                                                                     Й  не  знаю,  де  взялась  та  сила
                                                                     В  напівживій  іще  мені?
                                                                     Я  віддала  себе  до  крихти,
                                                                     Не  стало  навіть  річки  сліз.
                                                                     Лише  жалі  –  душі  бурсити
                                                                     Й  напіврозбитий  механізм.
                                                                     Я  відгризаю  пуповину.
                                                                     Я  вільна  від  усіх  оков!
                                                                       «Не  божевільна!»  -,  чую  в  спину  –
                                                                       Моя  незраджена  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763203
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


Віталій Назарук

РОКИ ЖУРАВЛЯМИ

Болі  всі  відійшли,  а  по-іншому  -  «канули  в  лєту»,
Залишилась  надія  і  ще  перебите  крило.
Знову  ніжний  сонет  підбирає  штрихи  до  портрету,
Що  мазками  тонкими  в  душі  музикально  лягло.

Та  часи  ще  не  ті,  що  зібрались  загоїти  рани,
Перевернеться  світ,  як  побачить  життєвий  портрет.
Помінялися  фарби  і  кісті  змінились  з  роками,
Нам  лише  залишився  незмінним  єдиний  сонет.

От,  якби  нам    на  мить,  залишити  портрет  свій  юначий,
Щоб  без  болі  і  ран,  щоб  летіти  удаль  на  крилі.
Щоб  спинились  роки,  нехай  доля  портрет  свій  побачить,
Щоб  вернулися  так,  як  додому  назад  журавлі.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763544
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Валентина Мала

ЗИМА ПРИЙШЛА

***************************
[youtube]https://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]

д  и  т  я  ч  е

Зима  зненацька  й  тихо  так  прийшла,
Лиш  календар  про  неї  повідомив,
Неначе  дівчинка  –сніжиночка  мала,
З  якою  батько  ще  ні  з  ким  не  познайомив.

Мороз  сховавсь  і  десь  ще  забаривсь,
З  вітрами  десь  загрався    вдалині,
Можливо,із  зимою  посваривсь?
А  чи  сидить  в  фортецях  кам'яних.

Чекають  зимоньку  і  діти,і  дорослі,
Вона  несе  розваги  і  свята.
Й  ми  дуже  любимо  її,наосліп!
Вона  –чаклунка-чарівниця  та,

Яка  вкриває  ковдрою  весь  світ,
І  одягає  в  іній  всі  дерева,
І  всім  казковий  шле  вона  привіт,
Бо  білосніжна    й  справжня  королева.
02.12.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763538
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Дружня рука

Пригода в замку

Оце  жага  ...  провести  ніч  у  замку.
І  попросити  на  одну  єдину  ніч  
Покинути  свої  сріблясті  рамки  …
Шляхетних  слуг,  прекрасних  дам,
Галантних  кавалерів  -
Всього  того,  чого  немає  ...  там,
У  світі  найпростіших  тем  і  схем,  
У  рамках  почуттів,  що  
скупчились
бентежно
 на  папері  …

Я  теж  сходив  на  це  велике  диво,
Це  мило,  просто  і  красиво.
Це  вам  не  джинси,  галстук  чи  піджак,
Не  оцифрований  і  не  стандартний  смак  …
З  картин  весна  і  осінь,  львівське  ретро,
Діти  художника  всміхались  щиро  й  тепло,
І  намальовані  замислені  жінки,
Й  заглиблені
в  своє  чоловіки  …

Тут  раптом  опустів  один  портрет.
З  нього  пропав  жіночий  силует.
Точені  форми,  посмішка,  німі  слова,
Чи  легковажна,  чи  така  жива?!
Стояла  вишукана  і  чуттєва,
Може  Гелена,  може  Єва  …
Неначе  статуетка  з  порцеляну  …
Але  коли  у  очі  її  глянув  …
Там  цілий  вир  емоцій  й  почуттів  ...
Це  ж  треба.  
Сотні  літ  висіти  тут  без  слів!

А  що  у  вас  тепер  у  моді,  що  читають?
Чи  пишуться  ще  вірші,  чи  пісні  складають?
Ще  миють  тротуари?
Чи  дивуються  картинам  Халса*,
Чи  оперу  вітають?
Танцюють  полонез,  гавот  чи  вальси?

Згадав,  що  це  був  дивний  час  незгоди,
Прорвалась  жінка  в  світ  мистецтва  й  моди,
Зробили  з  неї  центр  насолоди!
Що  пасувало  до  чарівності  і  вроди  …

На  всі  питання  я  відповідав  …
В  захопленні  від  щирості  очей
І  ніжності  таких  тендітних  рук,  плечей,
І  не  лякався  нереальності  пригоди  …

Моя  супутниця  пропала  наче  вогник,
Не  забувався  губ  легенький  дотик.
Такою  нереальною  була.
Торкнулась.  Засміялась.  І  пішла    …

[i]*Маються  на  увазі  «Портрет  пана,  що  тримає  череп»,  "Циганка"  та  інші  Франса  Халса[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763519
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Любов Іванова

МНЕ РАССКАЖЕТ НЕБО

М-лечный  путь  да  лунную  дорожку
Н-очь    для  этой  тайны  берегла.
Е-й-же...  звездной  феей  на  ладошку.

Р-адость  нежно  на  сердце    легла.
А-  душа    до  дрожи    смаковала
С-ладостью    событий  и  вестей,
С-нова  у  сердечного    причала
К-ладезь  необузданных  страстей.
А-  у  выси  между  облаками,
Ж-емчугом  сверкает  россыпь    фраз.
Е-сть  то,  что  расскажешь  лишь  стихами,
Т-о,  что    вдохновляет  каждый  раз!

Н-ежная  любовь  дается  свыше
Е-ю  и  очерчен  новый  путь.
Б-лаго,  о  котором  все  мы  пишем,
О-  любви,  с  которой  жизни  суть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763206
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


Н-А-Д-І-Я

Уступати вмій…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VSsRSmllvLQ

[/youtube]

Знову  дощ  іде  стіною.
Ніби  вже  ж  зима?
Осінь  вправно  у  двобою,
Ще  гальма  трима.

Озирається  навколо.
Що  ж,  уже  пора...
І  складає  речі  кволо,
Треба  йти  з  двора.

Досить  чемно  попрощались.
Сльози    ти  не  лий.
Надто  довго  ми  втішались
Красоті  твоїй.

А    тепер  так  хочем  снігу,
Зрозумій  ти  нас.
Хочем  ми  його  на  втіху.
То  ж,  звільни  Парнас.

Все  майно  взяла  на  плечі,
Ноша  неважка.
Так  не  рада  оцій  втечі...
Де  б  тут  взять  візка?

Тут    навколо  все  притихло.
Хто  все  ж  вигра  бій?
Ти  з  дороги  зійди    тихо...
Уступати  вмій..








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763517
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Елена Марс

В объятьях таинства любви

В  какой-то  вечер  тихий  зимний
Рождался  наш  с  тобой  сюжет...
Исповедальностью  интимной
Пролился  чувства  яркий  свет...

До  тризны  -  тайный...  Мне  -  синицей
Не  пить  тепла  из  рук  твоих...
Мне  лишь  -  скиталицей  -  блудницей
Касаться  струн  твоих  седых...

...  Люби  во  мне  мою  наивность
И  голос  звонкий  -  от  весны!
За  грех  люби  и  за  невинность,
Коль  -  так  любить  обречены!..

Тебе,  желанный,  -  птицей  райской,
Все  песни  буду  петь  свои,
Чтоб  мир  вокруг  казался  -  майским,
В  объятьях  таинства  любви!..

Люби!...  Лишь  холодом  не  мучай...
Не  дай  ржаветь  моей  струне...
Пусть  -  тайной  -  век!..  -  гораздо  лучше,
Чем  мёртвость  чувств,  в  живой  весне...

И  каждый  стих,  во  мне  рождённый,
Отвергнет..  нелюбви  покой.
Любимой  быть  хочу!  Влюблённой,
Не  зная  чувства:  быть  чужой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763208
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


Валентина Ланевич

Не тебе кохаю я

На  городі  виросли  соняхи  й  гарбузи,
Не  ховайся  там,  міняючи  картузи.
Не  тебе  кохаю  я,  не  тебе,  ти  повір,
Не  ходи  за  мною  в  слід,  не  крадись,  як  звір.

На  городі  кукурудза,  стигнуть  качани,
Не  ховайсь  між  листям  ти,  свічку  не  світи.
Як  кохаюся  із  іншим  я,  аж  до  зорі,
Бачить  тільки  місяць  в  небі  та  ліхтарі.

На  городі  червоніють  морква  й  буряки,
Всі  стоптав  мені  ти  овочі  й  будяки.
Вечором  приходь  до  хати,  дам  до  рук  гарбуз,
Хай  не  носить  моє  серденько  зайвий  груз.

16.09.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750847
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 02.12.2017


Надія Башинська

НІЖНУ ПІСНЮ ЗАСПІВАЮ…

Ніжну  пісню  заспіваю,  ніжну-ніжну.
Хай  зігріє  в  дні  негоди  й  зиму  сніжну.
Нехай  усмішкою  ніжною  засяє.
Добрий  сон  до  хати  кличе...  Присипляє.

Ніжну  пісню  заспіваю,  тихо-тихо.
Нехай  радість  завжди  з  нами,  зникне  лихо.
Нехай  в  росах  вона  вранці  заіскриться.
В  нічку  зоряну  хай  казкою  присниться.

Ніжну  пісню  заспіваю  я  для  тебе,
Моя  люба  дитиночко...  Ангел  з  неба
нехай  пісню  цю  почує,  прилітає.
Дитиночку  малесеньку  колихає.

Ніжну  пісню  заспіваю,  ніжну-ніжну.
Хай  зігріє  в  дні  негоди  й  зиму  сніжну.
Нехай  мальвами  розквітне  під  віконцем.
І  розбудить  тебе  вранці  разом  з  сонцем.







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763267
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Надія Башинська

ОЙ ВИСОКА ТА ГОРА…

Ой  висока  та  гора,
біля  неї  вища.
Ой  широка  та  ріка,
біля  неї  ширша.

Ой  тяжка  та  чужина,
а  дома  ж  не  важче.
Треба  всім  
         край  свій  любить.
Буде  жити  краще!

Бо  багате  поле  те,
яке  гарно  сіють.
І  щаслива  доля  та,
де  радіти  вміють!

Ой  висока  та  гора,
біля  неї  вища.
Ой  широка  та  ріка,
біля  неї  ширша.

Шлях,  де  гори  і  ріка,
в  далину  повився.
Є  найкращою  земля,
де  ти  народився!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763270
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Я беременела страстью…

Я  беременела  страстью…И  рожала  от  греха…
По  велению  высшей  власти  –  моя  лёгкая  рука…
И  мои  пылали  свечи…И  болела  мне  душа…
Обнимала  память  плечи,  не  молчала  тишина…
И  мои  пути-дороги  на  ладони  у  судьбы…
И  мои  заветы  строги…И  кому-то  так  важны…
В  этом  мире  беспокойном  ожиданием  живут…
Если  словом  согревают,  то,  наверное,  не  лгут…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

День останній листопада

Так  надворі  непривітно,
Дощик  зранку  моросить,
І  зірвався  сильний  вітер,
Всюди  чути  його  свист.

Та  сніжок  легенько  пада,
На  долонях  розтає.
День  останній  листопада
Руку  грудню  подає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763155
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


геометрія

У МОЄ ВІКОНЦЕ ЗАГЛЯДАЄ СОНЦЕ…

                                 У  моє  східне  віконце                            Піднімається  все  вище,
                                 заглядає  зранку  сонце,                  нагріває  вже  й  горище,
                                 тепло  мені  посилає,                            мені  лагідно  моргає,
                                 світлом  дім  мій  наповняє...        до  роботи  закликає...
                                                                       Я  звичайно  вже  проснулась,
                                                                       ранку  лагідно  всміхнулась...
                                                                       Маю  я  завжди  турботи,
                                                                       поспішаю  до  роботи...
                               Я  виходжу  на  подвір"я,                      Накормлю  котяру  Рудю,
                               усміхаюсь  сонцю  й  вітру,                й  про  собачку  не  забуду,
                               по  землі  легко  ступаю,                        півня  звісно  й  курочок  
                               господарство  оглядаю...                    і  гусей,  і  ще  й    качок  ...
                                                                     У  дворі  попідмітаю,  
                                                                     квіти  свої  доглядаю,
                                                                     на  городі  попрацюю,
                                                                     з  сусідами  поспілкуюсь...
                               Як  стомлюсь  відпочиваю,                Я  усіх  їх  пам"ятаю,
                               горизонт  я  споглядаю,                        пам"ять  вічна,  я  це  знаю...
                               знаю  там,  за  горизонтом,-              Я  їх  бачу  журавлями,
                               мої  рідні  пливуть  фронтом...        лелеками  й  лебедями...
                                                                     І  посиджу,  й  посумую,
                                                                     десь  думками  помандрую,
                                                                     щось  приємне  пригадаю,                    
                                                                     і  цікаве  прочитаю...
                               Потім  знову  попрацюю,                      Пообідаю  і  знову,
                               що  стомлюся  я  відчую,                        я  шукаю  справу  нову,
                               тоді  йду  уже  до  хати,                            у  домашнім  господарстві,
                               обід  пора  готувати...                              вистачає  їх  насправді...
                                                                     Бува  згадую  війну,
                                                                     вже  не  в  снах,  а  на  яву,
                                                                     не  напружую  уяву,
                                                                     бо  все  й  нині  пам"ятаю...
                               А  коли  вже  звечоріє,                                Люблю  сидіть  вечорами,
                               тоді  знов  мені  зоріє,                                  і  з  газетами  й  книжками,
                               в  моє  західне  віконце:                            не  минаю  й  інтернет,
                             "На  добраніч!"-моргне  сонце...    поповнюю  інтелект...
                                                                         Так  проходять  дні  за  днями,
                                                                         поміж  справами  й  ділами...
                                                                         Зима,  весна,літо,  осінь,-
                                                                         сніг,  дощі  і  квіти,й  просинь...                                                    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763364
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Процак Наталя

Закоханість…

Листами  застелила  осінь  сквер
Жовто-багряні  клаптики  дерев
В  обіймах  вітру  танцювали  вальс
Весь  світ  завмер...

Зірвався  вітер,  підхопив  листок
І  ти  мене  запросиш  у  танок.
До  серця  пригорнеш  немов  свою
Щем  до  кісток...

Кокетливо  всміхнуся  тобі  я.
В  твоїх  долонях  вся  душа  моя.
І  нас  з  тобою  різко  сполохне
Крик  солов'я...

Гуляє  осінь  вітром  поміж  нас
Та  нам  з  тобою  розійтися  час.
Тужливо  посміхнешся,  в  очах  -  жаль.
Осінній  джаз...

Ввімкне  на  небі  ніч  першу  зорю.
І  від  бажання  я  уся  горю.
Ледь  чутно,  мов  відлуння,  забринить
Твоє  "люблю"...

Листами  застелила  осінь  сквер,
Спадало  листя  із  сонних  дерев.
До  ранку  танцювали  ми  у  двох
На  тлі  химер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750204
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 02.12.2017


Капелька

Цікаво тут і без реклами

Цікаво  тут  і  без  реклами.
Мандруєш  з  гарними  друзями.
Гуртом  і  зиму  зустрічаєш,
У  сплячку  осінь  відправляєш.

       Як  радість,  то  відпочиваєш.
       Коли  жартують-не  скучаєш.
       Тут  діляться  добром  своїм,
       У  кого  чим  багатий  дім.

В  віршах  побачив  гарний  фільм
-Неначе  Клуб  мандрівників.
Хтось  сердце  Вам  своє  відкрив
-Про  наболіле  розповів.

       Завжди  тут  наче  як  в  кіно,
       Але  по  справжньому  воно.
       Дана  путівка  в  Царство  мрій
       І  в  наш  реальний  сьогоднів.
 

                                           Грудень  2017      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763485
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


dashavsky

Вітер твої сліди замітає.

Осінній  вітер  в  полі  гуляє,
Лист  багряний  несе  по  землі  .
Сухим  листом  твій  слід  замітає,
Що  зникає  в  туманній  далині.

Приспів:
А  я  кричу  тобі  що  маю    сили:
-Ти,  постій!  Зупинись!  І  не  спіши!
Багато  дурниць  ми  наробили,
Та  не  варто  нам  палити    мости!

Пригадай,  що  щасливими  були,
Як  ті  два  береги  одної  ріки
І  на  довгий  час  нас  поєднали,
Ці  збудовані  нами  мости...

Приспів:
А  я  кричу,  тобі  що  маю  сили:
-  Ти,  постій!  Зупинись!  І  не  спіши!
Багато  дурниць  ми  наробили
Та  не  варто  нам  палити  мости!

Яскраве  сонце    за  гору  сідає,
І  густий  сніг  до  ніг  моїх  паде.
Замітає      твій  слід,    замітає,          2р
Що  далеко,  аж  за  обрій  веде...


Програш:
............................................
............................................
Замітає  твій  слід,  замітає,
Що  далеко,  аж  за  обрій  веде.

Приспів:
А  я  кричу,  тобі  що  в  маю    сили:
Ти,  постій!  Зупинись!  І  не  спіши!
Багато  дурниць  ми  наробили,
Та  не  варто  нам  палити  мости!

Повернись,  прошу  тебе,  до  мене,
І  усмішку    свою  мені  подаруй,
Ще  раз  новий  міст  ми  збудуєм,
Тільки    гарно    його    намалюй...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763486
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Валентина Мала

НА РУХОМОМУ ЖИТТТЄВОМУ КОЛЕСІ

***
/[i]  перепрошую,що  сьогодні  не  про  погоду  і  не  про  Любов  [/i]/
***
На    рухомому    життєвому  колесі
Ненавиджу    диктатуру  голосу!
Принижене  безголосся  в  піднебессі,
Й  Темні  зеброві  полоси  ,в  мегаполісі!!!

Можна  на  то  все  не  звертати  увагу,
Засунути  подалі  свою  зневагу,
Включити  табло  «Моя  хата  скраю!»
І  грати  спектакль  «Події  з  раю».

Та  я  …
Допоки  існує  неподобство  в  світі-
Відправляю  протидію  по  орбіті.
Знаю,що  то  все-  не  є  вірно,
Для  себе-  шкідливо,підшкірно…

Та,[b]ЯК[/b]
Мовчати,коли  скрізь  присутні
"Мега-Вірусо-козибели"  могутні,
Які  розтлівають  наше  суспільство
І    пропагують  архі-  насильство!!!

Разом  зі  своєю  великою  родиною,
Своєю  натурою  світлою  й  Людинною
-[b]НІ[/b]!!!-  говорю  властителям  хибним!
-[b]Ні[/b]!-  кричимо    очільникам  згубним!
-[b]Ганьба![/b]-скандуємо  чорній  війні!!!
Корупціонерам  –також  наше    [b]НІ!НІ!НІ![/b]

Люде,мій  люде,допоки  ми  будем  
Жувать,пережовувать  те,чим  годують?!
Нами  гидують,у  сірість  карбують...
Наші  дороги  –  у  темінь    прямують!

Нужбо  встаємо  на  повнії    зрости!
Дружно  виходимо  в  світ,на  помости!
Захотимо  жити  краще  ,інакше!
А  не  чекаєм  в  квартирах  пом'якшень!
Дружно  скандуємо!  І    вимагаємо!
В  кращі  одежини  всі  одягаємось!

«НІ!!!»  говоріте  -властителям  хибним!
«Ні!»  всі  кричіте    очільникам  згубним!
Ганьба!-скандуймо  всі    чорній  війні!!!
Корупціонерам  –також  наше    НІ!НІ!НІ!

І  тріумфуємо  :  «Ось  ПЕ-РЕ-МО-ГА!!
В  краще  майбутнє  відкрита  дорога!!


[i][b]Корупція[/b]  є  широко  поширеною  проблемою  в  Україні.  У  2016  році  в  Індексі  сприйняття  корупції  міжнародної  організації  Transparency  International  Україна  зайняла  131-ше  місце  зі  176  країн,  що  досліджувалися  (поряд  з  Росією  і  Казахстаном).  Ще  в  2007  році  Україна  займала  118-те  місце  (зі  179  країн,  що  досліджувалися  протягом  року).  Міжнародна  аудиторська  компанія  Ernst  &  Young  у  2012  році  поставила  Україну  в  трійку  найбільш  корумпованих  країн  світу  разом  з  Колумбією  та  Бразилією.

Дипломатична  служба  Сполучених  Штатів  Америки  описувала  Україну  часів  президентства  Леоніда  Кучми  та  Віктора  Ющенка  як  клептократію,  як  це  випливає  з  витоку  Wikileaks.
Transparency  international  2015

За  час  із  2014  року  корупція  в  Україні  тільки  зростала.  [b]У  квітні  2017  року  міжнародна  аудиторська  компанія  EY  поставила  Україну  на  перше  місце  в  світі  за  рівнем  корупції  серед  41  досліджуваних  країн  (у  тому  числі  з  Африки)[/b].[/i]  /  Джерело  https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96    /

[i][b]Антитерористична  операція  на  сході  України  (АТО)  [/b]—  комплекс  спеціальних  організаційно-правових  заходів,  спрямованих  на  протидію  діяльності  незаконних  російських  та  проросійських  збройних  формувань  на  сході  України  під  час  російської  збройної  агресії  та,  зокрема,  під  час  війни  на  сході  України.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763263
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Ніна Незламна

Первый снег

Ах,  первый  снег,  пушистый,  я  с  ним  подружилась
Да  весь  такой  искристый,  в  танце  закружилась
И    так  легко  на  сердце,  летают  снежинки
Так  хорошо,  чаруют  лёгкие  пушинки…

Среди  тучек  солнышко,  нежно  улыбнулось
Засияло  полюшко,  ему  что  –  то    снилось
Ах  снег,    искрит  белый,  метелица  хороша
Снежок  серебристый,  веселись  моя  душа….

01.12.2017г







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763465
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Олекса Удайко

ЧИ ЗАРЖАВІЛИ В ВАС ШАБЛЮКИ

           [i]Знову  піднімає  голову  5-та  колона,  щоб  повалити  
           конституційний  лад  в  Україні,  повернути  зуспід  хід  
           [b]революційних  перетворень[/b]  а  нашій    державі.  
           Згадаємо,  за  що  полягли  і  все  ще  кладуть  голови  
           найкращі  сини  і  дочки  на  наших  фронтах!

           Читаймо,  "вчитуючись"  в  прочитане,  новоприбулі  
           члени  і  членкині    нашого  клубу:[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]            

                                                   [b]  [i]
                               [color="#02555e"]Чи  заржавіли  в  вас  шаблюки,
                               Вкраїнські  дужі  козаки?
                               Чи  притупились  пера  й  руки
                               Творити  правду?  Чи  совки?!
                               
                                 А  мо',  пішли  ми  всі  на  службу
                                 До  Путі  -  батюшки-царя?..
                                 Чи  вже  померкли  воля  й  дружба,
                                 Дороговказ  -  ясна  зоря?!

                                 А  контра  барко  наступає,
                                 Береться  знову  за  старе,
                                 Бо  в  серці  правдоньки  не  має
                                 Та  своє  ґарґало  дере!

                                 А  ми,  вкраїнці,  між  собою
                                 Не  розбере́мось...  Нам  ганьба  –
                                 Не  час  нам  чубитись  в  двобої,
                                 В  похід  вже  кличе  нас  труба!

                                 Бо  "уКРАХінці"  йдуть  до  краху
                                 І  нас  туди  усіх  ведуть,
                                 Не  цуплять  зайд  отих  на  плаху,
                                 Не  зводять  єдності  редут.

                                 Відтак  панують  тут  ординці,
                                 Леліють  лідера  свого…
                                 Один  козак  між  українців,
                                 Та  й  той  по  імені  Міхо![/color]
[/b]

                           [i]1.12.2017  [/i]      
                                   [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Наташа Марос

НЕ ХАНДРИ…

Да...  не  хандри,  нам  надо  пережить
Вот  эту  зиму...  ну,  а  дальше  -  дальше!
А  кто  за  нас,  если  не  мы,  скажи,
Сумеет  продержаться  здесь  без  фальши...

Прогнившее  и  вдоль,  и  поперёк...
И  небо,  что  над  нами,  как  бы  тоже...
Осеннее,  ему  и  невдомёк,
Что  и  оно-то  на  хандру  похоже...

Ну,  не  грусти,  я  -  рядом,  я  смогу!
Нам  вместе  -  до  весны  подать  рукою!
Мне  очень  хочется  на  берегу
Ещё  пожить...  Да...  не  хандри  -  нас  двое!!!

                         -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763287
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Радомір

Залишена кохана в'язня

[i]Станіславська  область,  рік  1944,  репресії[/i]


було  до  сліз,  до  крику,  до  паралічу
несли  надію  в  серці,  у  груді  своїй
повстав  Калігула,  святі  перехрестилися
криваве  сонце  віщувало  чорні  дні

як  пташка  в  клітці  крилами  об  сталь...
перебирала  в  пам'яті  яскраві  і  печальні...
початки  і  кінці  зійшлися  на  одній  струні
повстали  колом  знаки  запитальні  

у  церкві  правилось...торік  у  цей  же  день...
сьогодні  пустка  дихає  у  вічі
твоя  донька  народжена  з  пісень
в  руці  тримає  пам'ять  таємниці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763288
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

В грудневу ніч безсоння

В  грудневу  ніч  безсоння  спогад-запах...
Малюю  пуантильно  профіль,
І  розгортаю  кольорову  мапу,
Хоч  не  топограф,  ні  не  профі.

Але  Карпати  -  гори  екзотичні
Пізнала  серед  розмаїття.
Згадала  слів  потік  твоїх  дотичних,
Як  обіймали  руки-віття.

Не  здатна  полонини  я  забути,
Тебе  мені  не  вистачає.
Червоної  так  захотілось  рути,
Бо  ніжність  в  серці  проростає.

А  на  світлинах  ми  удвох  щасливі,
Купались  в  любощах  і  квітах.
Груднева  ніч,  а  почуття  як  злива,
Кохання  пригадалось  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763443
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Lana P.

НА ДЕРЕВІ ЖИТТЯ…

На  дереві  життя  минай  сучки,
Не  слухай  дятлів  дзьобоносих.
Нехай  летять  подалі  оси,  
І  не  гніздяться,  капосні  жучки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763455
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Самый лучший…

Протыкают  ветви  тучи  -
В  небо  рвутся  тополя...  
Снег  пушинками  кружится...  
На  озёрах  -  лёд  до  дна...  
Листик  жёлтый  припорошен...  
Снится  первый  зимний  сон...  -  
Тёплый,нежный...Самый  лучший...
Улетает  птицей  стон...  
О  тебе  -  строку  сплетаю..
О  тебе  -  страницы  рву...  
О  тебе  опять  мечтаю...
О  тебе  одном  грущу...  
И  зову,зову(немая)...  
И  кричу(до  хрипоты)!..  
А  у  розы  моей  алой  
Опадают  лепестки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763197
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Анатолій Волинський

Їду

Їду  я  додому…
Серденько    співає,
Так  бурхливо  в  ньому
Щастя    оживає.

Там  де    перші    кроки,
І  слова,  і  сльози  –  
Найдорожчі  роки,
Сподівання  й  грози.

Наче  зрада  друга  -
Марно  не  минає,
Так  в  чужині  туга
Душу  розриває.

Їду  я  додому,
Спогадами  лину:
Послужив  чужому,
А  вмирати  –  кинув.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674255
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 30.11.2017


Ніна Незламна

Вони стояли за правду

Знову  повертаємось  в  ті  часи
Буремні  дні…Слава  Україні!
Чули,    молодих  пташок  голоси
Зібралися  на  площі  в  надії…

Вони  стояли  за  правду  й  волю
За  рідну  неньку,  свою    країну
За  мир    і  радість,    щасливу  долю
За  рідний  край  й  мову  солов`їну…

Хто  зрадив  їх,  як  посмів  зганьбити?
За  погляди  до  кращого  життя
Чи  можна,  людям  віру  розбити
За    світле  і  щасливе  майбуття.

Зранені  і  вбиті,  біда  прийшла
В  небо  злітли,  один  за  одним
Мов  янголята  -  птахи.  Не  знайшла
Сина  свого.  Скрізь  чути  паленим…

В  поклоні…»Пливе  кача»  лунає
Душа  зморена,  полум`ям  горить
В  серцях  біль,  неначе  ножем  крає
Стоять,  ворог  не  може  підкорить.

А  потім  втеча(баті)  і  зрада
Сусід  радий,  хапнув  у  обійми
Країну  обікрала  та  влада
Ворогами  стали  заклятими..

Йде  поспіль,  вже  четвертий  рік  війна
Не  на  колінах,  ні,  не  зламати
Всі  знають,  що  закінчиться  вона
Тож  спромоглись,  народ  об`єднати.

Вміють  воювати,  козаченьки
За  правду,  навчили  пращури  їх
Віримо  відступлять,  вороженьки
Свою  землю  відстояти  не  гріх.

Згадаймо    сьогодні,  всіх  загиблих
Героям  Слава!  В  журбі  країна
Сусідів  -    не  боїмось    зухвалих
Прийде  час  розквітне  Україна!

Листопад  2017р







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763085
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Осене, до скорого побачення…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA
[/youtube]


Я  дякую  за  все,  прекрасна  феє.
Чекатиму  наступної  пори.
Для  мене  ти  була,  як  панацея.
Прошу  тебе,  це  чудо  повтори.

Ти  йдеш,  але  чомусь  мені  не  сумно,
Я  збережу  дароване  тепло.
Просити  залишитись  -  нерозумно.
Усе,  що  я  хотіла,  все  було.

В  короткі  дні,  і  довгі  твої  ночі,
Зі  мною  поряд  завжди  ти  була.
Удвох  ділили  сльози  ми  жіночі.
Сльоза  твоя    не  раз  по  склі  текла.

Частенько  зазирала  мені  в  очі,
Дивилася  в  зачинене  вікно.
А  іноді    здавалось,  щось  шепочеш.
Та  це  було  лиш  вчора,  не  давно..

Ну  що  скажу  тобі  я  на  прощання?
Чимало  все  ж  навчити  ти  змогла.
В  дорогу  подарую  лиш  зітхання..
Найкращою  в  житті  моїм  була...

ДО  ПОБАЧЕННЯ,  МИЛА  ОСЕНЕ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763175
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


OlgaSydoruk

Не испугайся, мon amore…

Когда  случайно(в  коридоре)
Не  на  стене  увидишь  тень,
Не  испугайся,  мon  amore,
Голубизны  ажурных  вен  -
Потустороннего  астрала...
Прохлады  (из  его  вершин)...
Не  говори  ей,что  устала...
Не  разливался  долго  Нил...
Не  говори,прошу!  -  Не  время.....
Не  говори,что  нету  сил!..
На  ней  -  таинственное  бремя:
Один-единственный  берилл...
Ты  приласкай  её  до  света...
До  первых  лучиков  зари...
Коль  не  дождёшься  ты  ответа,
Все  двери,молча,отвори...
Пускай  идёт,куда  желает...
Пускай  -  не  ведает  оков...
Наверно,кто-то  ожидает  -  
Где  Нил  выходит  с  берегов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763169
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Наташа Марос

НЕ ЗАСНУТИ…

Прости  мені,  осене,  тиху  молитву,
Яскраво  шматочками  літа  малюй,
Твоєю  рукою  сльозу  свою  витру,
А  ти  мені  -  бабине  ще  подаруй!

Зігрієш  в  обіймах  -  з  журою  не  сплутай
Тремтливу  покору  опущених  вій  -
У  теплу  довіру  надійно  закутай,
Мелодію  серця  почути  зумій...

Засип  мене,  осене,  листям  кленовим,
Хай  ковдрою  ляже  на  сотні  доріг  -
Засліпить  золоченим  заревом  знову
І  вже  не  заснути  мені  до  зорі...

                           -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Анатолій Волинський

* * * (переклад)

                           Я  вас  любил.
                               А.  Пушкин

Я  вас  любил:    любовь    ещё  быть  может,  
В  душе  моей  угасла  не  совсем;
Но  пусть  она  вас  больше  не  тревожит;
Я  не  хочу  печалить  вас  ничем.
Я  вас  любил  безмолвно,  безнадежно,
То  робостью,  то  ревностью  томим;
Я  вас  любил  так  искренно,  так  нежно,
Как  дай  вам  бог  любимой  быть    другим.

                               (переклад)

Я  вас  кохав:  кохання  ще  можливо
В  душі  моїй  не  згаслий  біль  і  щем;
Та  хай  воно  вас  зовсім  не  тривожить;
Не  хочу  вас  засмучувать  нічим.
Я  вас  кохав  безмовно,  безнадійно,
То  боязню,  то  ревністю    стомав;
Я  вас  кохав  так  щиро  і  так  ніжно,
Що  дай  вам  бог,  щоб  інший  так  кохав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715587
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 30.11.2017


Надія Башинська

НАХИЛИЛАСЯ НАД РІЧКОЮ ВЕРБА…

Нахилилася  над  річкою  верба.  
Нахилилась.
Ходить  берегом  дівчинонька  одна.  
Зажурилась.

Ой  хилися,  вербонько!  Ой  хилися.
Не  журися,  дівчино!  Не  журися.

Умиває  своє  личенько  верба.
Ще  й  купалась.
Жде  дівчина  свого  милого  давно.
Зачекалась.

Ой  купайся,  вербонько!  Ой  купайся.
Не  сумуй,  дівчинонько!  Усміхайся.

Розпустила  свої  віти  всі  верба.  
Їх  багато.
Знай,  повернеться  додому  сокіл  твій.  
Буде  свято.

Ой  розкішна  вербонька.  Віт  багато.
Повернеться  милий  твій.  Буде  свято!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763022
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Існують ліки для душі

Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
Хто  скінчив  свій  давно  політ.

Хто  слово  це  давно  чекає,
І  втратив  віру  в  доброту.
До  сірих    буднів  вже  звикає,
Згубив    давно  свою  мету.

А  втішне  слово  приголубить,
І  стане  м"якшою  душа.
І  віру  в  людяність  не  згубить.
Вона  йому  вже  не  чужа.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762893
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Дружня рука

Струна

Струна  розмовляє,  сміється  і  навіть,  коли  мовчить,
Мене  обіймає  ...    собою,  своїм  звуком  ...  вона  мене  вчить,
Бачити  хоч  іноді  тобою,
Другом,  коханою  і  навіть  чужою.
Струна  не  ображає,  навіть  коли  бринить,
Її  ж  треба  торкатися  ніжно.  Кожної  лінії  її  тіла,
І  не  спішити  звісно,  щоб  вона  не  затремтіла  …
Струна  іноді  плаче,  коли  ти  її  справжню  не  бачиш.
Не  думаючи,  що  її  від  грубого  дотику  болить.
Ти  вважаєш,  що  вона  байдужа,
А  то  її  душа  втомилась  і  мовчить    ….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763021
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Олена Жежук

Несказані слова

А  що  оті  несказані  слова?
Тремтять  дощем  на  сонцекрилих  віях.
Торкнулась  тиші  мертва  тятива  -
Окрилена    душа  не  розговіє.

Мовчать  оті  несказані  слова,
В  німе  відлуння  пустку  огортають…
А  час  порожні  мрії  розбива,
Що  тихими  ночами  серце  крають.

Усе  так  просто:  я,    ти…  і  слова,
Які  зуміли  б  відімкнуть  світання.
Без  них  так  темно  –  нас  без  них  нема…
І  солоніє  біль  у  час  мовчання.

Болять  в  мені  несказані  слова,
Їм  не  зійти  шептанням  невблаганним.
Осиротіло    в  пам'яті  сплива  –  
«Неска́зане  лишилось  несказа́нним…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


rutzt

Чи добре в тебе все? Не знаю.

Чи  добре  в  тебе  все?  Не  знаю.
І  ти  мовчиш,  і  я  мовчу,
Щоночі  в  небо  поглядаю,
Зірки  рахую  досхочу.
Збиваюся.  Тамую  подих.
Гарячим  чаєм  тішу  кров.
І  чую:  Бог  іде  по  водах,
Та  гомін  слухає  дібров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762990
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Валентина Ланевич

День вклякає

День  вклякає  перед  зріділим  листопадом,
Сонечко  скупує  на  ласку  у  промінці.
Цегла  кусками,  де  стіна  розбита  "Градом"
І  лози  виноградні,  подерті  ремінці.

Сік  скапує  із  перестиглих  грон  вишневих,
Землю  змучену  порційно  біллю  напува.
Росія-мать  вкотре  трясе  плечем  м’язевим,
Сталлю  брязкає  та  нашу  гідність  попира.

Дерева-смолоскипи  горять  вогнем  в  серцях,
Злість  підіймається  з  глибин  і  повнить  груди.
Зброю  мають  наготові  хлопці  у  руках,
Не  пхайтесь  у  чужу  хату,  вам  зась,  паскуди.

19.11.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761178
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Миколай Волиняк

Гаркаве

Таке  собі…  воно…  з  нарцисів,
З  богхо  –  опраних…  вочевидь.
Дивись  в  ціні  себе  возвисив,
Гарк.ве…  котиком  мурчить.

Для  нас  не  вартуєш  і  глини,
Безкрилий  птєнчик  ти,  орьол.
Не  хєнеральний…  України,
В  кармані  кума  пракурол.
   
Юрлко,  зароблено…  збирайся,
Пора…  -  сухарики  суши.
Скоріше  йди…  посповідайся,  
Чекають  в  зоні,  поспіши.

Хол.й  ти  ниций  і  лукавий,
Тебе  чекає..,  що  й  Луї.
Розплата  близенько  ка…вий,
Кінчають…  славно,  халуї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763158
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Радомір

В каждом слове мыслю

Глубокий  с  синевою  аквариум  небесный,
Где  рыбы  чешуёю  трутся  о  Луну…
Тебе  ли,  мудрая,  о  том  ли  неизвестно,
Что  я  ...  что  я  …  что  я  тебя  пою
И  в  каждом  слове  мыслю  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763114
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Процак Наталя

Йому…💔

Я  всихала  без  тебе  немовби  плакуча  верба
І  голівку  тужливо  хилила  до  берега  твого
А  мене  роз'їдала  на  крихти  жорстока  журба
До  кісток  обпікала  струна  від  жалЮ  вікового.

А  мене  розпинали  листи,  де  чорнило  бліді
Залишало  сліди,  пропитавши  папір  й  мою  пам'ять.
І  ніщо  ж  бо  тоді  не  віщало,  що  бути  біді
Коли  й  досі  від  тебе  вірші  тихим  трепетом  манять.

Мені  вирвали  серце  з  грудей  ці  вітри-маяки
Що  у  морі  осінньому  лист  направляють  до  раю
І  бурштинова  леді  впинала  щосили  гаки
Там  де  погляд  до  болю  сумний  твій  в  уяві  ховаю.

Так  ця  осінь  забрала  тебе,  залишила  дощі
Які  холодом  бродять  примарним,  ведуть  дисонанси
І  без  тебе  з  моєї  душі  проростають  хвощі
Мене  душать  й  ламають  вони...ну,  а  решта?  -  нюанси.

Вимальовує  дощ  твою  тінь  по  асфальтній  тропі.
Клятий  жовтень  не  милий  мені  і  ця  осінь  не  мила!
І  ще  довго  тебе  я  шукатиму  в  сірій  юрбі
І  не  скоро  в  душі  моїй  вщухне  неприязна  злива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757176
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 30.11.2017


Серафима Пант

У закоханих ніч коротка

У  закоханих  –    ніч  коротка.
У  залюблених  –  ніч  п’янка.
Із  цілунком  до  тіла  нотка
Потрапляє  і  ціль  шука  –  
Доростає  в    мелодій  стріли,
Долітає  до  всіх  кутків,
Щоб  вуста  від  жаги  німіли,
Щоб  небесний  по  тілу  спів
Розливався,  міг  дамби  знести,
Був  луною  сердечних  струн,
Щоб  тонула  душа  в  блаженстві
Від  любові  –  чуттів  тайфун.
У  замріяних  очі  –  небо,
В  зацілованих  –  зорепад.
Ти,  мій  всесвіте  і  потребо,  –  
Наймажорніший  серця  лад!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763040
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ярослав К.

Батончик

Вы  знаете,  быстрее  всех  на  свете
От  всяких  там  уныний  и  тоски
Спасают  нас...  батончики  от  Пети
Рецептам  психиатров  вопреки.

Не  "баунти",  не  "сникерсы",  не  "марсы",
Не  всякий  там  бельгийский  шоколад
И  прочие  "блатные"  выкрутасы,
Которым  я,  конечно,  тоже  рад.

Но  это  не  всегда  мне  по  карману,
Батончики  же  любит  наш  народ.
И  я  кормить  агрессора*  не  стану
Ещё  и  потому  что  патриот.

Ведь  фабрика  несёт  в  казну  налоги,
И  это  наш  национальный  бренд!
За  нею  зорко  бдит  предельно  строгий
И  самый  справедливый  президент!

А  басням  про  оффшоры  вы  не  верьте,
Плодят  их  провокаторы  Москвы.
Покушайте  батончиков  от  Пети,
Чтоб  стали  патриотами  и  вы.


*всякие  "сникерсы"  производят  в  России

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763046
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Lana P.

МИ, НАЧЕ КРАПЛІ…

Ми,  наче  краплі  на  віконних  шибах,
Такі  подібні,  —  і  малі,  й  великі, 
Подорожуєм  по  життєвих  глибах, 
По-різному,  —  яскраві  і  безликі.

Наповнюєм  річки  і  океани,
Злітаємо,  щасливі,  в  небо  часто,
Під  сонцем,  потрапляєм  до  нірвани,  
У  землю  повертаємося  з  часом.

Стікаємо  —  то  злито,  то  роздільно
Струмками,  розливаємось  водою.
Не  завжди  почуваємося  вільно
В  людському  натовпі  й  самі  з  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763062
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Lana P.

ЧЕРВНЕВА НІЧ В ПАРИЖІ

Воркує  голубом  червнева  ніч  в  Парижі.
Принишкли  солов‘ї  у  парку  Тюїльрі.
В  солодких  нотах  розгойдались  в  Сені  брижі,
В  зірковому  убранні  клени  угорі.

Бузкові  пахощі  проникли  у  повітря,
Парфуми  «Фрагонар»  відчулись  запашні.
Повиснув  місяць  рогом  на  шпилястих  вістрях
Червоного  Млина  —  там,  де  бульвар  Кліші.

Полями  Єлисейськими  пахтять  кав‘ярні  —
Гарячим  шоколадом,  сидром  і  лате.
Багетами  і  круасанами  —  пекарні.
Магічний  Нотр-Дам  на  острові  Сіте

В  імлі  розказує  Парижські  таємниці,
Не  згадані  в  історії  для  людських  мас.
Здається,  Квазімодо  знову  на  дзвіниці
Гойдає  тишу  і  назад  вертає  час.

Уперлось  небо  лобом  у  залізну  вежу,
Утримує  її,  сяйливу,  мов  ґрааль.
Учувся  цокіт  королівського  кортежу,
У  Тріумфальній  арці,  шля́хом  Лувр  ─  Версаль.

Струмлять  фонтани  кольорові,  в  мерехтінні,
Торкають  неповторні  контури  споруд,
На  воду  падають  вогненні  їхні  тіні,
Освітлюють  життя  і  розважають  люд.

Париж  підтримує  високу  моду  —
Зусилля  всіх  епох  вкладались  чималі.
Вселяє  місто  в  душі  радість  і  свободу  —
Вогнів  столиця  і  романтиків  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763083
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ганна Верес

І знову – кров… Допоки, Україно?


Вона    Всевишнього    благала,    ні,    просила,
Щоби    війни    спинилася    гроза.
В    гіркій    жалобі    прапор    жовто-синій,
І    землю    кропить    матері    сльоза,

 І    знову  –    кров…    Допоки,    Україно?
Чи    кров    синів    така    тобі    смачна?
Чому    найкращий    цвіт    на    Сході    гине?
Нащо    тобі    й    гібридна    ще    війна?
Чому    тепер?    За    що    дітей    караєш,
Великий    Боже,    милий,    схаменись!
Вони    своєму      так    потрібні    краю,
Де    перші    кроки    зроблені    колись.
Тоді    ти,    земле,    діточкам    раділа,
Любов’ю    напувала    їх,    теплом,
Не    для    війни    ростила    їх    –    для    діла…
Якби    ж    то    все    по-іншому    було!

Та    дійсність    –    то    не    казка    веселкова
І    інші    кольори    частіше    в    ній.
Для    щастя    й    миру    викую    підкову,
Щоб    край    покласти    цій    брудній    війні!
21.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763087
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ганна Верес

Ще мир повернеться сюди

Давно    вже    висохла    трава.
Косилась    тим,    хто    в    батальйоні.
Він    кров    за    край    свій    пролива,
Дружина    теж    у    медзагоні,
Бо    ворог    топче    землю    їх.
Нема    кози,    згоріла    хата.
Давно    не    бачили    своїх,
Дітей    забрала    його    мати.
І    хоч    не    поряд    він,    вона    –
Одну    велику    роблять    справу:
Воюють,    адже    йде    війна,
І    їхні    дії    чесні,    праві.

Із    ним      трофейний    автомат.
Ні    камуфляжа,    ані    берців  
Не    міг    він    з    ворога    знімать,
Хоча    і    був    у    небезпеці.
Та    ось    знайшовся    волонтер,
Такий    же    сміливий,    хоробрий,
Підкинув    одяг,    бетеер,
Обув,    на    перший    погляд,    добре.
У    нього    вже      не    батальйон,
А    полк,    стоять    на    смерть    готовий,
Щоб    вигнать    «руське    стадо»    вон,
Й    радітиме    Донбас    від    того.

Він    є    розвідник,    знає    це,
Від    нього    доля    всіх    залежить.
Знайшов    якось    в    траві    кісце.
Сховав.    Нехай    це    не    бентежить:
Ще    мир    повернеться    сюди,
Збереться    вся    його    родина,
Він    вип’є    свіжої    води
Й    косити    буде    знов    долину.
24.09.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763089
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Свобода творчості - дух для поетів

Свобода  творчості  -  дух  для  поетів,
Нікому  думку  їх  не  зупинить.
І  не  купить  за  золоту  монету,
Народу  правди  слово  в  ній  бринить.

Від  Господа  ця  думка,  безумовно,
І  гріє,  ніби  сонця  сяйво.
І  оживляє  Муза  невгамовна
Натхнення  у  крилатім  майві.

І  все  залежить  від  чуття  поета.
"Сункаром"  досягне  він  суті.
Ріка  проллється  віршів  чи  сонетів,
Лиш  віра  в  Бога  має  бути.                                                                                                                                                                                                                                                                                                            


("Сункар"  (казах.  сл.)-  1.Сокіл.
                                                                       2.Ракета-носій)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763138
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


dashavsky

Осінь.


Ми  підемо  в  гори  сині,
Там  де  річка  на  бистрині,
Де  ростуть  дерева  високі,
І  гуляє  вітер  по  долині.

Гуляє  вітер  у  долині,
Тихенько  пісню  він  співає,
Стрункій  молодій  соснині
Про  кохання  розповідає.

Приспів:
Паде,  паде,  сухий  лист  паде,
Іде,  іде,  дрібний  дощик  іде,
Паде,  паде,  сухий  лист  паде,
Іде,  іде,  дрібний  дощик  іде.
Біжить,  біжить,  бистра  річка  біжить
Шумить,  шумить,  буйний  вітер  шумить,
Біжить,  біжить  і  вдаль  річка  спішить.
.

Я  зійду  високо  в  гори,
І  тебе  візму  з  собою.
І  красою  гір  чудових
Помилуємось  разом  з  тобою.

І  там  на  гірській  височині,
Загляну  в  очі  твої  сині
В  очі    в  твої  я  щиро  гяну
І  щасливим  назавжди  стану.

Приспів:
Паде,  паде,  сухий  лист  паде,
Іде,  іде,  дрібний  дощик  іде,
Паде,  паде,  сухий  лист  паде,
Іде,  іде,  дрібний  дощик  іде.
Біжить,  біжить,  бистра  річка  біжить,
Шумить,  шумить,  буйний  вітер  шумить.
Біжить,  біжить  і  вдаль  річка  спішить

Погляньмо  разом  ми  навкруги,
На    багряні  гаї,  та  ще  зелені  луги.
Та  на  оту  річку,  що  ген  там  вдалині
Що  поважно  несе  вона    води  свої.

Паде,  паде,  сухий  лист  паде,
Іде,  іде,  дрібний  дощик  іде,
Паде,  паде  сухий  лист  паде,
Іде,іде,  дрібний  дощик  іде.
Біжить,  біжить,бистра  річка  біжить,
Шумить,  шумить,  буйний  вітер  шумить,
Біжить,  біжить    і  в  даль  річка  спішить,


А  вдалині,  там  на  бистрині,
Співає  пісню  клен  яворині.
Листочки  на  землю  скидає,
Килим  багряний  Їй  простилає.


Он  під  лісом  зеленіє  калина,
Нахилила  багряні  грона  свої
Немов  то  молодая  дівчина,
Хизується  вінком  на  голові.

Паде,  паде,  сухий  лист  паде,
Іде,  іде  дрібний  дощик  іде.
Паде,  паде,  сухий  лист  паде.
Іде,іде  дрібний  дощик  іде.
Біжить,  біжить,  бистра  річка  біжить,
Шумить,  шумить,  буйний  вітер  шумить.
Біжить,  біжить,  і  вдаль    річка  спішить.




 ,




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762393
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 30.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2017


Ніна-Марія

Літа кружляють спогадом далеким

[img][/img]


[i]Літа  кружляють  спогадом  далеким,
Мов  кличуть  нас  у  юність  золоту.
Крилом  махають  із  гнізда  лелечим,
Там,  де  моя  й  твоя  весна  в  цвіту.
 
Де  гай  шумів  пташиним  стоголоссям,
Де  співом  нас  вінчали  солов'ї.
З  небес  нам  щастя  зоряне  лилося
В  твої  долоні,  любий,  і  мої.
 
Весна  довкруж  красою  полонила.
П'яніли  ми  до  млості  без  вина.
Несла  любов  удаль  нас  легкокрила,
ЇЇ  сипнула  доля  нам  сповна.
 
Та  все  нові  писала  нам  сюжети.
Летів  життя  нещадний  часоплин.
За  обрієм  виднілись  силуети
Отих  крутих  вготованих  вершин...
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Наталя Данилюк

Останній видих осені

Останній  видих  осені…  Бувай,
Руда,  парчевопишна,  кароока!
Вже  сивиною  вкрилася  трава,
Холодна  гладь  дзвенить,  така  висока.

О,  ця  межа  між  сірістю  садів
І  снігопаду  пудрою  легкою,
Коли  згасають  кола  на  воді,
І  світ  пірнає  в  по́ру  супокою…

Щоб  перейти  у  ще  одну  весну,
Прийнявши  сон  зимовий,  як  турботу.
Отак  і  ти,  пізнавши  глибину,
Мудрішою  стаєш  бодай  на  йоту.

На  тлі  цієї  величі  й  краси,
Де  зорі  в  душу  сіються,  мов  зерна,
Де  чуються  космічні  голоси,
Стаєш  така  всесильна  і…  мізерна.

І  з  першим  снігом  віриш  у  дива,
Відкинувши  турбот  буденних  втому,
Бо  кожен  рік  з  наближенням  Різдва
Ти  відкриваєш  світ  цей  по-новому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763090
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

П*янила казка …

Лимонним  мармеладом  вабив  місяць
Із  сині  купола  нічних  небес.
І  зорі  бджілками  зайняли  місце.
І  спалах  почуттів  в  очах,  і  скрес.

Нічні  світила  мигтіли  у  вікно,
І  з  ними  фліртував  міський  ліхтар.
І  через  вінця  текло  снаги  вино,
Відвертістю  розкривсь  жаги  портал.

Торкались  губи  гнучко  шовку  тіла...
Стихія-подих  магічно-ласий...
Розкішна  ніч  від  дотиків  тих  мліла.
П*янила  казка,  як  "ню"  Пікассо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762907
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ніна Незламна

Одинока Килина / проза/

   Сонце  добре  пригріває….  Надворі  літня  пора….  Вітер  коси  розвіває,  жінці  смуток  навіває…
 В  неї  справи  не  прості,  роботи  на  обійсті,  не  початий  край,  часом      бере  відчай.
Килина,  баба  хитра,  діда  запросила.  Каже,  жити  стало  важко,  покинула  сила.  Треба  дрова  нарубати  та  й  всі  переносити.  Тож  не  легко  однісінькій  у  хатині  жити.  І  паркан  вже  похилився,  треба  поладнати,  знає  добре  за  роботу  треба  буде  дати.  Чи  горілочки  й  закуски,  чи  м`ясо,  чи  сало…  Бо  це    ж  не  життя,  а  мука,  так  усе  дістало.
Дід  не  дід  -    вдівець  Степан,  чоловік,  ще  в  силі,  вчора  рихтував  Христині  сокиру  й  косу,  то  все  правда  за  дарма  -  за  її  красу.  Молодиця  чепурненька  і  на  погляд  так,  гарненька,  як-то  було    не  піти,  треба    славу  зберегти.  Мужик  славний,  знає  діло,  у    руках  в  нього  все  горить  та  з  молодими  не  дуже  сміло,  бо  спина  часом  болить.
Ось,  прийшов  до  Килини,  зирнув,  усміхнувся,  їй  до  баби,  ще  далеко,  гарна  молодиця.    Сама  пишна  і  гарненька,  все  всміхнена,  веселенька,  як  його  побачить,  мов  життя  покращить.  Розпашілась,  завертілась,  він  вже  на  порозі  є,  ледь  не  вискочить  сердечко,  мов  зозуленька  кує.  В  хаті  чисто,  затишно,  рушники  висять,  так  приємно  -  очі  веселять.  У    кімнаті  пахне  м`ята,  аж  голову  п`янить,  не  розгубилася  жінка,  стала  до  столу  просить.  На  столі  ковбаска,  сало  -  підчеревка  і    в  трьох  літровій  банці,  якась  ото  випивка.  Чи  вино  було,  чи  квас    та  запах  духмяний,  вже,  як  випив,  на  обличчі  став    дуже  рум`яний    та  так  раптово-    п`яний.
   А  Килина  жінка  мудра,  нема,  що  сказати.  Усміхнулась,  підморгнула,  вклала  його  спати.  Навіть  чоботи  зняла,  вкрила  простирадлом,  довго  не  думала,  відвернулась  задом.  Біля  нього  задрімала,  тож  зранку  на  кухні,  коли  їсти  готувала,  випікала  струдлі.  Ось,  тут  поряд  з  ним,  немов  молодша  стала,  та  все  ж  таки,  не  ті  роки,  трішечки    пристала.
Степан  тихо  засопів,  щось  під  носа  бурмотів  -  так  зненацька  обійняти  захотів.  Жінка  не  вагалась,  вже  була  в  обіймах,  а  сама  то  відчувала,  що  летить  на  крилах.  Він  же  чоловік  серйозний,  аж  скрипить  перина,  ото  уміє  кохатись  жіночка  Килина.
 Вже  під  ранок,  протверезіли,  що  за  чортівня,  та    вже  удвох  опам`ятались,  як  почули  півня.
 У  вікно  сонце  заглядало,  миленько  дрімали  і  на  душі  легко  стало,  обличчя  сіяли.
       Дуже  пахтіло  в  кімнаті,  пиріжки  гарячі,  гукає  з  вулиці  Степана,  сніданок  на  часі.  А  він  вуса  підкрутив,  цілував  у  щічку,  немов  той  півень  ходив,  наливав  горілочку,
 –Ну,  що,  як  тобі  паркан,  буде  до  вподоби  ?  Вже  закінчив,  полагодив  двері  до  худоби.
А  в  очах  у  Килини,  знову  бісики  горять,
-Ти  ото,  подивися,  треба  ж  ліжко  зремонтувать.    Розхиталося,  щось  дуже,  треба  закріпити,  щоб  наступного  разу,  нам  з  нього  не  злетіти….
             Вечоріло  надворі,  чоловік  зайшов  до  хати.  Як    воно  Килині    сказати,  що  хоче  знов  ночувати?
 Тут  напевно  не  треба  слів,  парував  чай  на  столі.  Щира  усмішка  і  жарти,  а  пізніше  грали  в  карти.
     Як  стемніло  надворі,  на  гойдалці    гойдались,  ну  й  справді,  як  молоді,  до  соловейка  прислухались….
 Степан  дививсь  на  Килину,  як  на  молоду  дівчину,  думав,  то  напевно  доля,  а  чи  може  Божа  воля,  щоб  було  з  ким  вік  доживати,  тож    Килиноньку  свою  -  буду  шанувати.
                                                                                                                                                                   Липень  2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762888
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


OlgaSydoruk

Достань с тайника арбалет…

Достань  -    с  тайника  арбалет…
И  стрелы,чтоб  в  душу  попали…
Плесни  пару  капель  в  сонет  -
Из  грусти  и  светлой  печали…
Быть  может,  за  тысячу  лет,
Про  чувства  такие  забудут…
А  тот,  восьмистрочный  сонет,
Наверно,никто  не  осудит…
Достань  -  с  тайника  арбалет…
Дыханье,  смирив,  осторожно…
И  в  тот(незабвенный)  сонет  -
С  пронзительно-нервною  дрожью…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762619
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Н-А-Д-І-Я

А у вікні, он тім, навпроти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Hi3HJzxYhgY[/youtube]


Осінній  день  згасає  тихо.
Міленька  мжичка  за  вікном.
Повільно  вечір  свіжий  диха,
Торкає    землю  ледь  крилом.

Земля  півсонна,  ще  дрімає,
А  під  вікном    чекає  сон.
Від  скрути  він  людей  звільняє,
В  дощем,  стривожений  сезон.

В  напіввідчинену  кватирку
Ледь  чутно    музика    вліта.
А  он  зійшла  вечірня  зірка,
Небесна  квітка  розцвіта.

А  у  вікні,  он  тім,  напроти,
Жіночий  бачу  силует.
Невже  гнітять  якісь  турботи?
В  собі  сховала  цей  секрет..

Ледь  тьмяне  світло  огортає
Її  привабливе  лице.
Про  що  задумалась?  Хто  знає..
Ніхто  не  взнає  з  нас  про  це..

Герань  цвіте  на  підвіконні  -
Надійний  хатній  оберіг...
Дощі  холодні  невгамовні...
Осінній  смуток  в  серце  ліг.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762789
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 56

Объявленье  на  телеге:
-  Потерялся  Митька  егерь!
Бабы  в  лес  мчат,  через  рожь,
Больно  егерь  был  хорош!
*
Как  то  раз  перед  грозою
Клим  завел  в  палатку  Зою.
Дождь  прошел,  помилуй  Боже,
Клим  прогнать  ее  не  может!
*
По  реке  плывёт  полено,
На  нем  Петька,  дыбом  грудь.
Хоть  река-то  -  по  колено,
Он  боится  утонуть!
*
Подарила  мне  Авдотья,
Не  костюмчик,  а  лохмотья!
И  в  отместку  ей  за  это
Секс  объявлен  под  запретом!
*
Ветерок  играл  подолом
Раздраконил  Василя..
И  он  мне  за  частоколом
Сделал  то,  чего  нельзя!
*
Банки  ставила  Матрёна
Прямиком  на  торс  Димона!
Дура-баба,  ставь  на  спину!
И  не  сотню!!!  Половину!
*
Бег  в  мешках  предпочитаем
Я  и  мой  столетний  дед.
Мы  ж  в  деревне  обитаем
И  у  нас  кроссовок  нет!
*
Не  стремилась  я  к  успеху
А  он  взял  и  сам  пришел!!
А  теперь  мне  и  морпеху
Очень  даже  хорошо!
*
Пусть  к  тебе  пришло  веселье
Хочешь  быть  на  высоте!
Но  на  этом  новоселье
Глупо  выглядишь  в  фате!
*
Пирсинг  сделала  в  пупке  я
В  языке  и  возле  глаз!
Называли  раньше  Фея,
Прости-господи  -  сейчас.
*
Наводнение  в  подвале,
Но  не  кроет  воду  кран!!
Поменять  прокладку  Вале
Взялся  мой  кинг-конг  Иван!
*
Мне  гадалка  нагадала
Счастье,  ЗАГС,  как  у  других.
Я  ей  золото  отдала....
Где  обещанный  жених?
*
Милый  гнал  пургу  и  вьюгу
Что  он  чистый,как  слеза!
Приведу  сейчас  подругу,
Пусть  посмотрит  нам  в  глаза.
*
По  асфальтовой  дорожке
Шаг  чеканю  строевой!
Завтра  буду  на  обложке
Я  журнальчика  "Плейбой!"
*
В  двух  мешках  лежит  морковка,
В  третьем  -  красный  бурячок.
Верка  хитрая  плутовка
К  ней  ушел  мой  дурачок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762821
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ганна Верес

Бешкетниця-осінь

Бешкетує  всюди  осінь:
То  дерева  роздяга,
Й  гілочки  на  вальс  запросить,
То  в  ріллю  зерном  ляга.
Чи  впаде  дощем  на  землю,
Скропить  місце  для  зерна,
З  очерету  у  озерах
Витче  й  казочку  вона.

А  у  воду  як  загляне,
Стане  зорі  рахувать,
Закурличе  над  полями.
Заклубочить  між  левад.
У  садку  плоди  дотрусить  –
Не  зимі  ж  їх  залишать!
Все,  як  слід,  зробити  мусить.
Дивна  в  осені  душа!
27.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762834
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Миколай Волиняк

…на порозі

В  снігу  модрини  золотаві,
У  перли  вбрані...  ошатні.
Стоять  рядочком  наче  пави,
Красуні  юні...  -  не  земні.

Дуби  червоні  -  жовточубі,
В  плащі  вдяглися  з  восени.
Ще  довго  будуть  в  сірій  шубі,
Як  оберіг  їм  до  весни.

Як  диво  -  камінь  у  оправі,
Сніжинки  падають  малі.
Синички  грають  у  гущаві,
Чіпляють  в  туях  ліхтарі.

Ялинки  світяться  убрані,
Гарцюють  коні  угорі.
Микола  вже  готує  сані,
Зібрав  дарунки  дітворі.

Упали  зорі  при  дорозі,
Як  світлячки  висять  зі  стріх.
То  Новий  Рік  іде...  -  в  порозі,
Несе  надію  нам  з  доріг.
*




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762840
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Lana P.

ПІЙМАТИ Б…

На  хвилях  мрій  піймати  стержень  слова,
І  зачепитись  вчасно  за  чуприну,
Щоб  зріли  речення  в  поривах  плину,
І  бризкала  в  емоціях  промова.

Відкрити  сутність  бачення  прозору,
Купатись  втішно  в  кожному  куплеті,
І  не  ховатись  від  чужого  зору,
А  римами  стелитись  у  сонеті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762883
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2017


Елена Марс

…куди навіть Небо не дасть вороття

Не  шкодую  я,  ні,  про  народжені  вірші.
Це  ж  безумством  було  б  шкодувати  про  те,
Що  родились  вони  у  душі  моїй  грішнй...
Сьогодення  -  зима,  у  свій  час,  замете...

Відживе  все,  чим  повниться  серце  весняне,
Залишаючи  старість  жорстоку...  Та  все  ж
Є  надія,  що  вірші  -  утіхою  стануть,
У  яких  я  літаю,  не  знаючи  меж...

...  Я  порину  у  них,  як  в  пожовклi  світлини,
Де  свята  і  буденність,  і  радість,  і  біль...
Де  палає  душа,  мов  червона  калина...
Почуттів  сьогоденних  не  вб*є  заметіль.

Я  подяку  промовлю  безсонням  за  рими,
Бо  за  римами  тими  -  безцiнне  життя!..
Може  старість,  хоч  трохи,  потішать  у  зими  
Дні...  куди  навіть  Небо  не  дасть  вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762446
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Осінь - ще далеко не зима

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9qE5rFhe6BY
[/youtube]
Є  дороги,  які  треба  пройти  одному.
Є  моменти,  де  треба  поставити  крапку.
Є  ситуації,  коли  варто  попрощатися.
Є  люди,  до  яких  не  варто  повертатися...
------------------------------------------------

Не  впускай  у  серце    рано  зиму,
Осінь  -  ще  далеко  не  зима.
Ти  знайдеш  у  ній  ще  соломину
Ту,  що  на  плаву  ще  потрима.

Треба  подивитися  уважно,
І  в  згасанні  віднайти  красу
Ту,  що  іншим  буде  недосяжна.
 Будь  щасливим  і  в  такім  часу.

Іноді  мороз  залізе  в  душу:
Осінь  випробовує  тебе.
Ти  скажи:  я  вистояти  мушу!
І  за  це,  все  ж  похвали  себе.

Як  зима  спіткає  ненароком,
Налаштуй  себе  на  новий  лад.
І  продовжуй    йти  повільним  кроком,
Бо  дороги  вже  нема  назад.

Не  сумуй,  не  нарікай  на  долю.
Хтось  підставить  ніжку  і  впадеш,
Але  ти  сильнішим  стань  від  болю.
Твоїй  силі  тут  не  буде  меж..
----------------------------------
Натисніть  на  картинку  і  прочитайте..  Повчально!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762387
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


OlgaSydoruk

Сегодня купила билет…

Сегодня  купила  билет  -    
На  зиму  (со  снегом,  морозом)…
Ангоровый  шарф    и  берет…
И  самую  красную  розу…
Я  снова  пишу  для  тебя  –  
Стихами,  сонетами,  в  прозе…
Темнеют  у  неба  глаза,  -
Прольются,  наверное,  слёзы…
Неровно  тобою  дышу…
Мечтами  себя  окрыляю…
Последний  листок  ноябрю
Специально  не  отрываю…
А  время  –  куда  -то  летит…  
Кометой…За  ним  -  не  угнаться…
А  слово  за  словом    -  спешит…
А  я  -  не  желаю  прощаться…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Lana P.

НЕ СОН ЦЕ…

Не  дрімота,  не  сон  це  —
Осінило  день  сонце.
Де  тополя  зелена,
Ніжне  листячко  клена
Заквітчалось  в  розмаї,
Солов‘їному  гаї.
Лине  пісня  у  трелях,
Золотих  акварелях,
Намастивши  палітру,
Усміхається  вітру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762335
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Lana P.

ЛИНЯЛА НІЧ…

Линяла  ніч  від  досвітних  вогнів,
Пантерою  у  всесвіт  утікала.
Край  неба  де-не-де  вже  посвітлів,
Складались  пазлами  його  лекала.

Зажеврів  сірий  обрій  вдалині,
Врочисто  запалився  феєрверком.
Зникали  срібні  зорі  в  вишині,
Водичка  в  річці  блиснула  люстерком.

Побігли  сині  роси  в  чобітках,
Снувалося  повітря  оксамитом.
Зшивали  хмари  небо  у  латках,
Проміння  просівалося  крізь  сито.

Ген  місяць  одинокий  догорав,
Вужем  звивалася  пітьма-небога.
Осліпла  ніч  від  сонячних  приправ,
І  прояснилася  у  день  дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762340
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Серафима Пант

Передзимова пісня

Вітер  осінній
Очерету  сухого
Настроює  звук.
Соло  річки  стихає
Під  льодом  тонесеньким.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762266
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ганна Верес

Голодна зима

Вітри  зимові  завивали,
Закуталось  у  сніг  село…
Ні  люди  в  нім  не  сновигали,
Котів,  собачок  не  було…

Стемніло  рано…  Чорні  вікна
Пили  мовчання  і…  печаль…
Чиїсь  здригнулися  повіки…
Каганчик  на  столі  зачах…
Зі  смертю  дівчинка  змагалась…
Устати  вже  не  мала  сил…
Бліденьке  личко  посміхалось…
Над  нею  –  божі  образи…

А  їй  приснились  мама  й  тато,
І  братик  з  нею  у  саду,
(Прийшли  сюди,  щоб  погойдатись…
Ще  не  послав  Господь  біду)…
Сміялись  діти  синім  сливам.
Тут  груш  і  яблук  рясота…
І  кожен  стиглий  плід,  красивий  –
Такі  давались  у  свята.

А  темінь  крила  розправляла,
Вітри  стогнали  за  вікном…
Маленьке  серце…  зупинялось  –
Завмер  життєвий  метроном…
25.11.2017.


Ганна  Верес  (Демденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762344
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ярослав К.

А давайте… на "ти"

А  давайте...  давай  на  "ти"...
Ми  вже  досить  давно  знайомі...
Щоб  стосунки  могли  рости,
Так  же  ближче,  принаймні...  зовні...

А  давайте...  давай  на  "ти"...
Навіть  серденько  швидше  б'ється...
Як  же,  мила,  мені  кортить
Чути  й  Вашого  стукіт  серця...

А  давайте...  давай  на  "ти"...
Так  приємніше,  так  рідніше...
Як  же  ж  хочеться  перейти...
Та  у  відповідь...  Ваша  тиша...

А  крізь  неї,  як  вітром:  "ні"...
Нам  із  Вами  іще  зарано,
Бо  на  "ти"  -  вже  як  на  війні,
Де  смертельні  бувають  рани...

Бо  на  "ти"  -  це  не  те,  не  те...
Це  -  цнотливостей  наших  втрата...
Наче  зближення,  а  проте,
І  кінцем  воно  може  стати.

Не  втрачаємо  голови,
Та  тримаємося  залізно,
Залишаючись  все  ж  на  "Ви",
Бо  ніколи  на  "ти"  не  пізно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762270
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Лиш троє діток матері вдалось спасти

Цій  жінці  років  сорок,  бліда  і  худорлява,
А  очі  величезні  повні-повні  сліз,
Дітей  чим  годувати,  лиш  гичка  мерзло-в*яла
Від  буряка  із  поля  старший  син  приніс.

Пуста  сусідська  хата  темніла,  мов  примара.
В  ній  вимерла  від  голоду  уся  сім*я.
За  що  цим  працьовитим  людям  страждання  й  кара,
Ніхто  вже  не  згадає  роду  імена.

Хоч  промайнули  страшні  і  болісні  тридцяті,
А  у  садках  батьків  могили  і  хрести.
У  пам*яті  спливає  той  геноцид  проклятий.
Лиш  троє  діток  матері  вдалось  спасти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762261
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Олена Жежук

… на твоём плече

                                               [i]Дякую  Ярославу  К.  за  натхнення...[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890

Ночь...  и  ветер  стучит  за  окном,
Нагоняя  тоску  дождливую.
Ну,  а  я  на  плече  твоём
Закрываю  глаза  счастливая.

Вот    ладошка  в  твоей    руке  –
Моё  сердце  любовью  греется.
Прикоснуться  губами  к  щеке  –
В  сладкой  нежности  чтоб  рассеяться.
 
Как  хочу  я  тебя  целовать,
Обнимая,  пылать  до  забвения.
А  потом  о  любви    напевать,
О  счастливых  минутах  мгновения.

За  окном  знойный  ветер  утих,  
Позабыв  о  тоске  печалиться.
Нам  не  нужно  слов    никаких,
Чтобы  в  сердце  
                                 друг  друга
                                                   отправиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Анатолій В.

Світ без тебе

У  світі,  де  тебе  нема,
Цвітуть,  але  не  пахнуть  квіти;
Там  холодно,  завжди  зима,
Ніколи  не  буває  літа.

Цей  світ  від  себе  назавжди
Жену,  як  страх,  як  сну  примарність!
Хай  снігом  замете  сліди  -
Я  йду,  у  іншу  йду  реальність.

У  зиму  вже  не  повернусь.
З  тобою  вдвох  ми  вище  неба!
І  навіть  думати  боюсь
Про  світ,  про  мертвий  світ  без  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 26.11.2017


Процак Наталя

Не плач моя крихітко…

Не  плач,  моя  крихітко,  сліз  не  вартує  цей  день
Не  плач,  моя  леле,  не  треба!Не  смій!  Не  журись!
Ти  глянь  за  вікном  прокрадається  начебто  рись
Жовтаво-червоні  шматочки  зрива  до  кишень.

Не  треба  печалі  коли  так  прекрасна  вона
Бурштинова  панна  з  далеких  казкових  світів
За  шлейфом  її  простягається  потяг  з  листів
Й  засмучені  тіні  октав,  що  співала  весна.

Поглянь,  моя  пташко,  відкрий  оченята  свої
Хай  дощ  з  твоїх  щік,  вітер  висушить  трепетно(вщент)
І  хай  огортає  веселково-теплий  брезент
Від  смутку  тебе,  розбавляючи  біль  і  жалі.

Ти  ластівко  дика  моя,  янгол  вицвілих  мрій
Два  неба  для  тебе,  між  ними  -  лукава  земля.
І  пахне  зимою  оголено-сива  рілля
Її  як  тебе  осліпив  листопадовий  рій...

Не  плач,  моя  крихітко,  сліз  не  вартує  цей  день..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762308
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2017


Ліна Ланська

ТИ ЧУЄШ?

Ти  чуєш?  Вони  ось-ось...
Завмерлі  горять  цурпалки.
Чийсь    погляд  жадібно  й  палко
Торкнувся?  -  не  довелось.

Услід  знедолений  дим
Вилизує  сіре  небо,
З"їдає,  хоч  і  не  треба,
Одвічне:  звідки,  куди?

В  минуле,  де  на  траві
Ще  бавиться  сонне  хочу,
Допоки  день  проти  ночі,
Ми  жевріли,  бо  живі.

Вціловує  спину  мох,-
У  оксамитних  лаштунків
Смолисті  тіні-малюнки,
То  ми  серед  прірви  вдвох.

Ти  чуєш?  Вітри  гудуть
У  демонів  на  підхваті
Багаття  розклали  кляті,
Примару  будять  руду.

Щоб  хрумала  нас,  як  хмиз?
Ми  й  так  догорим,  безсило.
Боги,  що  ми  сотворили
Щоб  кара  дістала  скрізь?

Чи  предки  клянуть  з  могили?
Не  дим,  а  душі  униз,
Угору?..  хмарами  сліз,-
Прокляття  заголосили.
25.09.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762356
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Любов Іванова

Чому це так, ніхто не знає

Ч-орне  і  біле...  біле  і  чорне
О-чі  сприймають,  як  є,  без  прикрас.
М-ріється  завше  про  щось  неповторне
У-спіх,  нажаль,  не  у  кожного  з  нас.

Ц-інності  маємо  ми  особливі,
Е-кстра  бажання,  свій  смак  ,відчуття

Т-е,  що  для  когось  лиш  миті  звабливі,
А-ле  ж  для  іншого  -  подих  життя.
К-рила  ростуть,  як  людина  кохає,

Н-іби  сам  Бог  того  щастя  хотів.
І-ншої  долі  собі    не    бажає….
Х-тось  же  не  знає  таких  почуттів.
Т-ам,  де  взаємність  -  розрада  і  щастя,
О-плески  долі    красивій  такій.

Н-ебо  їм  дало  Господнє  причастя,
Е-рос  -    у  поміч  любові  палкій.

З-  вісно,  трапляються  різні  події,
Н-аче  прописані    з  неба  підчас…
А-нгел  з  небес  додає  нам  надії,
Є-мність  душі  не  міліє  у  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


гостя

sorry



Раптом  на  сонячних
Рунах  спливуть  кити.
Море  на  дотик  занадто  мені  солоне.
Надто  глибоке  і  чорне.  Глухі  кути
Строго  збережені,  
   виразно,  чітко.  Мона

Ліза  сміється,
Згортає  твою  печаль
У  персональні  глибини  глевкого  стресу.
Зорі  вібрують  у  травах.  Легку  вуаль
Вечір  вкладає  
   в  долоні  нам  і…  Олеся

Бродить  Поліссям,
Шукає  своїх  богів.
Тиша  у  відповідь  (sorry,  Олеся,  sorry…)
…  море  за  обрієм  знову  без  берегів
…очі  з  минулого,
       очі  мольфарські,  чорні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762251
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Процак Наталя

Вінтажні поцілунки

Стара  кав'ярня  у  стилі  "прованс"
На  розі  міста  -  тихо,  малолюдно.
І  місяць  розпочав  нічний  сеанс
Спускаючи  на  землю  своє  судно.

Скрипить  платівка,  аромат  "Шанель"
В  повітрі  закружляє  в  тон  до  кави
А  на  вустах  солодка  карамель
І  спогадів  хвилюючі  октави.

В  тонкім  пальто,  що  кольору  бордо,
Висока  шпилька,  матова  помада  -
Сьогодні  я  у  образі  "Бардо"
Для  тебе  не  абияка  принада.

Чекатиму,  за  келихом  вина.
(Незмінна  у  очах  моїх  покора)
За  нами  вже  не  злічена  зима
А  так  здається,  що  це  було  вчора.

Тривогу  наганяє  бас-кларнет,
Судомить  моє  серце,  нетерпляче.
І  у  дверях  затліє  силует
І  ти  такий  же,  не  змінився  наче?

Два  погляди  зіллються  у  один.
Забракне  слів  і  стрілка  циферблату
Зірве  наш  календар  з  життя-вітрин
На  мить  вернувши  нам  потрібну  дату.
....
Скрипить  платівка  і  не  спить  бульвар
І  ніч  ховає  місто  за  лаштунки.
А  на  устах  не  випитий  нектар
Й  твої  тепер  вінтажні  поцілунки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749960
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 25.11.2017


Ірин Ка

Наснилося

Що  Бозя  хліба  дав,  наснилося  дитині.
Малий  оповідав:
-  На  білій  скатертині  лежали  калачі,  медяники,  ватрушки.  А  поряд  з  часником  в  полумиску  пампушки.
-  Поспи,  мій  рідний  ще.
Благала  сина  мати.
-  А  раптом  і  борщем  там  стануть  частувати.
-  Боюсь...  ковтну  води.
-  Чого  ж  тобі  не  спиться?
-  Бо  може  і  туди  злий  дядько  нагодиться.  Та  забере  усе  із  Райської  комори.  Ще  й  стане  вимагать  від  янголів  покори.
-  Не  відома,  дитя,  йому  туди  дорога.  Царюють  у  душі  совєти  замість  Бога.
 Поснули,  на  вустах  їх  усмішка  іскриться.  Смакує  вже  обом  захмарна  паляниця...

 Дзвенів  жалобний  дзвін,  читали  панихиду.  Мільйони  не  вернулись  з  небесного  обіду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762097
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Радомір

Ризикую

ризикую  тебе  не  любити
загубити
вловити
спинити

ризикую  тебе  боронити
від  помилок  потрібних  в  житті

ризикую  прем’єрою  стати
чи  гамбітом
за  білих
за  чорних
а  навчився  сторінку  гортати
бо  інакше  життя  все  повторно

відбивається  в  скельцях  туманами
відбуватися  має  на  вістрі
ми  з  тобою  вже  п’яні  чеканнями

ризикую  сподобатись  тиші

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762017
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


геометрія

МИ СВОЇ БОЛІ У СОБІ ХОВАЛИ…

                               Сонце  і  небо,  село  і  квіти,-
                               І  ми  з  тобою,як  малі  діти,
                               Раділи  сонцю,небу  і  світу,
                               Селу  і  людям,  й  нашому  літу...
                                                   Зима  і  осінь,  весна  і  літо,-
                                                   У  нас  з"явились  чарівні  діти...
                                                   Життя  чудове,як  диво-казка,
                                                   В  нім  нескінченні  любов  і  ласка...
                               Вулиці  чисті  і  наш  будинок,
                               Робота,діти  і  відпочинок...
                               І  дні,  і  ночі,  будні  і  свята,
                               І  щебетанням  сповнена  хата...
                                                   Так  непомітно  роки  злітали,
                                                   І  наші  діти  в  світ  відлітали...
                                                   А  ми  лишились  удвох  з  тобою,
                                                   Нам  і  не  снилось  горе  з  бідою...
                                 Ми  працювали,сповнені  сили,
                                 Були  в  пошані  й  вірно  любили...
                                 Діти  дорослі  часто  дзвонили,
                                 І  нас  до  себе  їхать  просили...
                                                     Хоч  і  нечасто  їздили  в  гості,
                                                     Навіть  до  кризи  не  мали  злості...
                                                     Коли  зарплат  нам  не  видавали,-
                                                     Ми  і  сапали,  і  торгували...
                                 Та  до  нас  горе  вже  підступало,
                                 Не  лише  крила  й  душі  зламало...
                                 Та  ми  й  у  горі  більше  мовчали,
                                 І  свої  болі  в  собі  ховали...
                                                   Голови  наші  тоді  збіліли,
                                                   Ми  постаріли  й  село  збідніло...
                                                   Молоді  люди  десь  від"їжджали,
                                                   Зрілі  старіли  і  помирали...
                                 Тепер  одна  я  у  нашій  хаті,
                                 Все  ж  намагаюсь  не  сумувати...
                                 Тебе  немає  уже  в  цім  світі,
                                 Та  є  онуки  і  наші  діти...
                                                 Вони  чудові,на  нас  похожі,
                                                 І  працьовиті  як  ми,  і  гожі...
                                                 За  своїх  діток  вони  вже  дбають,
                                                 Та  і  про  мене  не  забувають...
                                   Сонце  і  небо,село  і  квіти,
                                   Хоч  важко  жити,вмію  радіти...
                                   Та  все  минуле  завжди  зі  мною,
                                   Спогади  гріють  навіть  зимою...
                                                   На  душі  й  в  серці  щемно  у  мене,
                                                   В  спогадах  лину  знову  до  тебе...
                                                   Велике  щастя  жити  у  світі,
                                                   Радіти  сонцю  квітам  і  дітям...
                                   Я  вдячна  Богу,світу  і  долі,
                                   Що  мала  щастя  в  життєвім  полі,
                                   Що  була  в  мене  сім"я  чудова,
                                   Живе  й  донині  мрія  казкова...
                                                   І  я  цю  мрію  передам  дітям,
                                                   Своїм  онукам,людям  і  світу,-
                                                   Бережіть,люди,все  що  ви  маєте,
                                                   Тоді  і  щастя  ви  ще  пізнаєте!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762084
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Капелька

Я нещодавно приєднався

Я  нещодавно  приєднався
-Вступив  у  Клуб-у  світ  вірша.
Потрапив  як  в  Країну  щастя,
І  в  Таємничії  края.

       Дивлюсь-рослина  засинає
       І  багатьох  пташок  нема.
       Дивлюся-осінь  відступає,
       Зима  на  п’яти  наступа.

Побачив  море  людських  кроків
-Куди  чия  душа  ступа.
І  в  почуттях  є  радість,  спокій.
Бува  у  сльози  наверта.

       Війну  побачив,  що  буває
       -Самий  жахливий  буревій.
       Людей  як  щепки  розкидає.
       Багато  болю,  горя  в  ній.
 
Побачив  кривду  та  печалі.
Велику  кількість  почуттів.
Але  душа  завжди  бажає
Більш  насолод  і  гарних  днів.

       Багато  гідності  в  країні,
       Любові,  гарних  теплих  слів.
       Душа  перебува  у  мирі,
       Неначе  цар  зібрав  на  спів.

Багато  є  патріотизму.
Та  в  сердці  знову  постає:
Хто  друг,  хто  ворог?  К  комунізму  (1)
Це  теж  стосується,  але....

       Пробачте,  знов  постали  речі.
       Куди  дорога  завела?
       Бажа  дорослий  і  малеча
       Щоб  Україна  розцвіла.

Щоб  Рідна  Ненька  Україна
Була  щаслива  несумна.
Щоб  підростало  покоління.
А  хто  нам  в  цьому  заважа?

       Зробив  маленькі  перші  кроки  
       У  світ  вірша-мандри  у  Клуб.
       Хай  буде  Божий  мир  і  спокій.
       Щоб  був  гарніший  за  Ютуб.
 
                   (1)комунизм  -  воінствующий  атеізм
                     

                                                             Листопад  2017    


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762063
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2017


Олекса Удайко

ФОРМУЛА ЩАСТЯ

             [i]  Думи  мої,  думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]

[i][b][color="#5b0478"]Коли  душа  твоя,  хай  без  причин,  в  комфорті,
й  коли  здоров’я    ще  –  нівроку,  хоч  куди,
коли  твоя  кохана  –  ягідка  на  торті,
і  дома  
               вже  давно  ніякої  біди;

коли  роботу  маєш  по  душі    (і  гроші),
коли  вночі  не  маєшся,    й  здоровий  сон,
коли  у  тебе  ще  й  сусідоньки  хороші,
коли  
               й  з  природою  живеш  ти  в  унісон;

коли  збираєшся  до  праці,  як  на  свято,
додому  мчиш,  немов    фрегат  на  парусах,
коли  найтяжчу  справу  владнуєш  завзято,
коли  тебе  
                 бентежить  вранішня  яса;

коли  тобі  ще  Бог  послав  палке  кохання,
й  дружина  не  в  журбі    почерез  твій  запа́л,  
коли  із  друзями  приємне  спілкування  –
щасливцю,  
               осуши  наповнений  бокал!

Коли  тобі  всміхається  привітно  сонце  –
твоє  кохане,    яснооке  цвіт-дитя…
О  світе  Божий!  Чи,  бува,  не  сон  це  –
оте  до  
                 щему  бажане  життя?
                                         
                                                       [color="#ff1a00"]  ♥    ♥    ♥[/color]
...Та  міра  щастя  в  кожного  із  нас  є  різна,
бо  в  кожного  в  житті  є  свій  пріоритет:
один  в  ясну  погоду  рюмсає  і  кисне,
а  той,
               в  понеб'ї  хмаровинному,  –ПОЕТ.  [/color][/b]      

24.11.2017                                [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


dj-joka

Превращение в Свет

Я  б  мечтал  стать  лучом  от  прожектора,
Очень  ярким  и  мощным  лучом,
Или  маленьким  Солнечным  Зайчиком,
Подружиться  с  игривым  котом.

Стать  частицей  Сияющей  Светочи,
Испускающей  Радость  и  Цвет,
И  сказать  всем:  Смотрите  и  Радуйтесь,
Я  Везде  и  меня  Нигде  Нет!

И  отведать  Нездешние  Лакомства,
От  которых  кружится  в  глазах,
Впереглядку  с  Звездою  Далёкою,
Я  Свободен,  Не  На  Якорях!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762096
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ганна Верес

Пливли журавлі в печалі

Пливли  журавлі  в  печалі,
Їх  небо  вгорі  стрічало,
І  води,  мов  скло,  блищали,
Й  тремтів  напівголий  гай,
Та  душі  птахів  кричали,
Землі  своїй  сповіщали,
І  глухо  слова  звучали:
«Не  всіх  дочекався  край.»

«Ви  шлях  не  кропіть  сльозами,  –
Хмаринки  їм  відказали,  –
Про  долю  просіть  в  молитві,
Зумійте  її  здолать.
Тримайте  міцніш  руками,
Не  так,  як  колись,  роками,
Не  сльози  вже  треба  лити,
Навести  в  родині  лад».

Отак  і  моя  країна
Долала  шлях  журавлиний,
Здобувши  священну  волю,
Спішила  сльозу  зронить,
А  з  неба  їй  вільні  птахи:
«Врятуй  же  синів  від  плахи  –
Від  третьої  світової,
Нав’язаної  війни».
19.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762023
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ганна Верес

Я українка

Я  українка…  Це  високе  ймення

Усе  життя  несу  я  у  душі,

І  істину  пізнала  достеменно,

Як  до  свободи  мій  народ  тяжів.


Я  українка  в  –еннім  поколінні,

Тут  пращурів  могили  і  хрести,

І  пам'ять  є  про  них  свята  й  нетлінна,

Як  споконвічне:  Господи,  прости!


Я  українка  й  гордо  заявляю,

Що  Україна  –  це  моя  земля.

Сьогодні  ж  в  серце  у  моє  стріляють

Недолюдки,  керовані  з  Кремля.


Я  українка  –  випалене  часом.

Це  код  мій  і  єдиний  позивний.

Моя  земля  –  це  є  земля  Донбасу,

Карпат,  Полісся  й  Криму  без  війни!

Я  Українка!
23.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762025
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ніна Незламна

По привычке


Рассвет..  Радуюсь  по  привычке
Улыбка  и  тихо  -  Ах  синички!
Корм  насыплю,  какое  счастье
Пусть  всех  вас,  обойдёт  ненастье!

24.11.2017г





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762030
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Думаєш, скупа я?

Думаєш,    скупа  я?  Ані  трохи.
Подарую  крапельку  тепла.
Вийму  колючки  чортополоха.
Довго  витягала,  як  могла.

Може,    тобі  сонця  вже  забракло?
Довго  у  пітьмі  чомусь  сидиш..
Серце  у  депресії  заклякло.
Кров  свою  мовчанням  холодиш.

Подарую  усмішку  ласкаву,
Думаю,  розтопить  серця  лід.
Знаю:  любиш  ти  гарячу  каву..
Крил  твоїх  відновлю  знов  політ.

Та,  дивлюсь:  зима  уже  на  носі.
Бачу,  що  від  слів  моїх  ти  зблід.
Десь  думками  ти  літаєш  й  досі.
Ти  ще    молодий,  та  все  ж  ти    дід.

Умощусь  зручненько  на  дивані,
Котик  муркотить  мені  пісні...
Раптом  я    схопилась  в  здивуванні...
Треба  ж,  все  побачила  у  сні..

----------------------------------------

 (  Прошу,  щоб  ніхто    не  приміряв  цей  вірш  до  себе.
Це    трохи  гумору  з  мого  домашнього  архіву  ).
-------------------------------------------------------------
Дякую  всім,  хто  читав..Бажаю  вам  приємних  вихідних...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762062
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Миколай Волиняк

Євгенії Власовій

Євгенко  наша  сонячна  наш  Овен,
Ти  радість  тепла  люба  –  ти  пташа.
Коли  співаєш,  як  у  хвилях  човен,
Вкраїни  ти…  божественна  душа.

Господь  твої  підтримує  вітрила,
Плече  підставлять  Ангели  святі.
Звучати  буде  пісня  легкокрила,
Й  слова  печаль  зігріють…    золоті.

Нехай  несе  у  даль  луна  ярами,
Струну  зачепить…  серце  оживе.
Євгенко  люба  будеш  знову  з  нами,
Знов  усміхнеться  небо  грозове.

Євгенко  наша  сонячна,  наш  Овен,  
Ти  радість  люба  тепла,  -  ти  пташа.
Коли  співаєш,  як  у  хвилях  човен,
Вкраїни  ти…  божественна  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762095
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Миколай Волиняк

Водять… козу.

Вчергове  рейтинги  “втирають”,
В  повітрі  вибори  витають.
І  знову,  ті  ж  самі  –  з  лопати…
Ідуть...Украйну  доконати.

Знов  Поцьку,  Жульку,  Ярчука,
Веде  “божественна”  рука.
Під  марш…  і  звуки  серенад,
Своїх,  до  влади,  байстрючат.

Як  миші  в  осінь  -  вуркагани,
“Голодні”...  лізуть  пелікани.
Путана...  Халка...  Шокуляд,
Всьо  відпрацьовують  підряд.

Олійку,  цюкор  й  ковбасу,
Заборчик  бахнуть  унизу.
Й  на  вуха  звішають  соплі,
Й  коли  ми  виймемо  граблі?

Воняє  лоєм  с.чий  смрад.
 І  з  шкури  лізе  кандидат.
...вовки  матьорі…  й  молоде...
Хтось  з  “бохоопраних”…  пройде.

Єдиний  вибір...  всьо  жи2,
Лише  вкраїнців  там  нема.
В  раба  роботи  стільки...  воєн,
Раб  кандидатом...  -  недостоєн.

Попи  кадильником  махахають...
Нам  інфо  -  лекції...  читають.
Все  рідше  й  рідше  ку-ку  з  гаю,
Відправлять  скоро  нас...  до  “раю”.

То  мо  '  прервемо  полосу...
Лукаву...  видоїм  козу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761964
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щоб тебе вберегти…

Щоб  тебе  вберегти,  я  сама  замерзаю  як  сніг
І  сльозою  пливу  від  холодних  твоїх  берегів.
Сніг  так  біло  мовчить  у  обіймах  асфальтних  доріг,
Серед  натовпу  знов  мою  душу  любов'ю  зігрів...

І  вона  ожила,  мов  весняний,  грайливий  струмок,
В  переливах  дзвінких,  веселкових  весни  кольорів.
Перевтомлене  серце  докраю  мрійливих  думок,
Вітер  взяв  і  поніс  ті  думки  до  далеких  морів...

Серце  б'ється  шаленно  і  вирватись  хоче  з  грудей,
Заспокійся  прошу  і  мелодію  ніжну  зіграй.
Хай    полине  вона  наче  казка,  туди  до  людей,
Де  кохання  палке,  там  душі  переповнений  рай...

Почуття  що  в  думках,  змалювала  коханням  сюжет,
І  тобі  через  сон  віддала  всі  палкі  почуття.
В  ніч  зимову  мороз  намалює  для  мене  букет,
Доторкнуся  до  нього  і  буду  щасливою  я...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761684
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Зоя Енеївна

Трагічні часи.

У  тридцятих  -минулого  століття,
Прийшли  тяжкі  часи
На  нашу  землю-
Працьовиті  землеробські  родини
Морок  і  голодна  смерть  обійняли!
Стогнала  від  біди  і  горя
До  смерті  голодом  зморена
Плодюча  земля!
Пам"ять,  про  померлих  
У  роки  геноциду  українців,
Залишиться  у  наших  серцях  
               Назавжди!
20.11.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762071
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Валя Савелюк

НА ПЕРЕТИНІ

на  перетині  паралельних  ліній
цвіт  переходить  в  іній…
хвиля  стає  каменем,
ніч  –  днем

Любов  же  зостається  собою:
Теплом  і  Світлом  –
тобто  Любов`ю

09.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759570
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ірин Ка

Летиш? Лети…

Перехопило  подих,  лопнула  струна
І  шурхіт  крил  твоїх  лунає  наче  вирок.
А  як  же  я,  тепер,  у  цьому  мороці  одна?
Серед  затертих  буднів,  без  яскравих  бирок.

Летиш?  Лети...  Візьми  з  собою  сміх
І  теплий  погляд  у  кишеню  -  то  на  згадку.
Мені  ж  лишається  одна  з  останніх  втіх:
Недоброзичливцям  на  лихо  бути  у  порядку.

Печаль  загорнута  у  риму  -  справжній  кат,
Що  в  жертви  обирає  надто  гордих.
Скажи,  чи  лиш  мого  відтяли  світу  шмат,
Чи  лиш  мені  одній  перехопило  подих?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761990
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Lana P.

РОЖЕВИМ ПТАХОМ…

Рожевим  птахом  прилетів  світанок,
Вмочив  у  воду  сонячне  крило, 
Пітьму  зібрав  у  кришталевий  дзбанок,
Повітря  наливалося  теплом.

Порозкидав  вогненні  пера-стріли  —
Зажевріли  яскраві  кольори.
У  срібних  росах  трави  задзвеніли
В  засіках  вересневої  пори.

Змарніла  постать  місяця-сновиди, 
Пів  неба  засвітилось  в  вишині.
Розвиднілись  тутешні  краєвиди, 
І  клин  гусей  прощався  вдалині.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761996
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Lana P.

ПРОШИТА ОСІНЬ…

Прошита  осінь  золотим  промінням 
Відчалила,  неначе  корабель, 
До  дальніх,  ще  незвіданих  земель,
Укривши  землю  дощовим  насінням,

Завуальовану  туманом  сивим,
На  фоні  вже  обідраних  дерев.
Сердитим  вітром  покотився  рев
Коротким  днем  —  холодним  і  примхливим.

Довгенька  ніч,  устелена  думками,
Переступила  чутності  поріг,
Притрусить  сум  та  тугу  перший  сніг,
І  радість  лунко  потече  струмками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761998
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І стеарином спогади стікають

Щодня  вражає  осені  відвертість,
Бо  листопад  завершує  етап.
Летять  сніжинки-вісники  з  конверта
Зими,  що  надіслала  білий  крап.

А  я  листи  твої  перегортаю...
Зачитані  до  чорних  дір  рядки.
І  стеарином  спогади  стікають,
Розлуки  свідки  -  крижані  зірки.

Сніжинок  досконала  аксіома,
Змерзає  у  самотності  душа.
І  блідне  жовтий  листопад  від  втоми,
Зима  спішить,  а  сум  не  полиша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Миколай Волиняк

Женщина року

Їх  женщини  року,  чи  збоченці  геї,
Бандити  –  сновиди,  з  Бродвея  шансон.
Пігмеї  плюгаві…  -  у  церквах  плебеї,
То  їх  єталони…  -  культура  й  кіно.

Їх  Слуги  народа…  Глава…  Воєвода,
Сє.арди…  хоз.ри,  -  блохи  різновид.
Кругом  де  вигода  там  їхня  природа,
Вкраїну  загарбав,  лукавий  гібрид.

Моделі  худОби,  артисти  маститі  ,                                        
Утеплені  крісла..,  даремне  бабло.
Усе  короновані…  -  все  дзябловиді,
Успішні.  Найвищі…  -  пречисте  л.йно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761400
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Лiлiя_Cтacюк

Моя, невольна-вільна Україно

Моя,  невольна-вільна  Україно,
Моя,  Пречиста  Матінко,  свята,
Як  терпиш  ти  знущання  погодинно?
Ця  біль,  як  віковічна  смерть  Христа.

Прости  нам  жадібність  і  ницість  нашу,
Прости  думки  не  гідні  висоти,
Ти  ж  бачиш  нас,  наскрізно  нашу  душу,
Що  є  у  Батьківщини  ще  сини.

Ми  прагнемо  навести  лад  в  державі,
Але  завжди  перевертні-кати  лихі
Плюндрують  землі  покидьки  картаві,
А  українці,  мов  в  бою  лише  одні.

В  бою,  як  сказано,  один  –  не  воїн.
Та  я  із  тугою  за  рідним  все  молю:
Благаю,  захисти  братів  від  воєн,
А  коли  ні,  то  іншого  прохать  буду.

Що  хоч,  залишилось  нас  так  замало,
Але  наш  дух  пробуджує  тоді,
Коли  з  буржуїв  час  здирати  сало,
І  вже  розквітнуть  коли  час  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730947
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 23.11.2017


Валентина Мала

ВЕСЕЛА НАВЧАЛОЧКА І РОЗВИВАЛОЧКА мови, мовлення, пам'яті, мислення /для малюків/

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]АБЕТКА  ДЛЯ  МАЛЮКІВ[/b]
 
1.А  Абрикос  і  апельсин  
Алла  з'їла  не  один,  
Ананас  дала  їй  мама,  
Аг"рус  попросила  Алла.
 
2.Б  Боровик  бере  бабуся,  
Бавитись  з  Борисом  мусить.

3.В  Віра  весело  співала,  
ВВерх  свій  погляд  підіймала.  
А  Василько  верхню  ноту  
Так  співав,що  вкрився  потом.

4.Г-Г"  Гуси  дуже  ґелґотали  
Гриша  гнав  гусей  до  Галі.  

5.Д  Добрий  день,дідусь  Данило!
 Дай  мені,будь  ласка  ,диню!  

6.Е  Ескалатор,екскаватор,  
едельвейс,  ЕльбрУс  і  ему
 Малювала  швидко  Емма.
 
7.Є  Єгор  з  Євменом  зустріли  Єнота
 І  вдвох  запитали  тваринку  ту:"Хто  ти?"

8.Ж  Жук  дзижчав  журливу  пісню,  
Він  у  жмені  в  Жені  висне.  
Відпусти  жука  ,Євгеній!
 Не  тримай  його  у  жмені!

9.З  Зіна  з'їла  зелену  зернину,
 Забула  Зіна  купить  в  магазині  
Родзинки  для  Зорика  сина..

10.І  Іван  та  Іванко  ішов  за  індиком,
 який  співав  смішно  і  дико...
                         
11.К  Красива  Катруся  картала  корівку,  
Котра  крутила  носом,  відмовившись  їсти  корм...  

12.Л  Листочок  з  липи  летів  дуже  швидко,
 А  Леся  й  Левко  зачепились  за  нитку.

 13.М  Мавпочка  Марися  милася  у  мисці,
 А  маленька  Маша  дала  сиру  мишці.
 
14.Н  Наймолодша  Наталка  накрила  на  стіл  
В  день  народження  нені  Надії.  

15.О  Отець  Омелько  оглянув  оком  навколо  оселі,  
Оселя  отця  Омелька  дуже  чиста  й  сучасна.  
Отець  Омелько  отримав  приз  за  кращу  оселю.
 
16.П  Півень  Петя  пив  компотик,  
У  півня  Петі  болів  животик.  

18.Р  Рома  рибалив  на  річці  щоранку,  
Рибу  зловив,потім  грався  на  г"анку  

19.Р  Раче-раче-небораче  
Щипнув  Рому,  Рома  плаче...

20.С  Слива  синя  скоро  поспіла,  
Синю  сливу  Світланка  з'їла.  

21.Т  Трактор  дуже  торохтів,  
За  кермо  Тарасик  сів.  
Тихо  став,потім  замовк.
 Гляньте,з  лісу  вийшов  вовк
 
22.У  Улянка  уранці  до  школи  прийшла,  
Учительку  й  клас  сама  не  знайшла,  
Улянці  уранці  хтось  допоміг,  
Тільки  ступило  дівча  на  поріг.  

23..Ф  Федір  приніс  їжачка  до  будинку,  
Фиркав  їжак,бо  потрапив  на  свинку...
 
24.Х  Христина  хвалилась  сьогодні  Хомі:
 -  Купила  халву  і  цукерки  собі.
 Хома  відповів:  "Ти  мовчи  не  хвались,
 Краще  із  другом  своїм  поділись!
 
25.Ї  Їхав-їхав  поїзд  швидко,  
Переїхав  переїзд,
 Їла  Ївга  їжу  з  миски  
І  збиралася  на  з'їзд.
 
26.Ф  Фотограф  Фаїну  фотографував,  
А  Федір  фіранку  свою  фарбував.

27.Ц  Цвірінчав  надворі  птах,  
А  цариця  каже:  "Ах!  
-Що  так  голосно  співаєш,  
Цить,бо  цар  відпочиває!"  

28.Ч  Чотири  рочки  маленькій  Марічці,
 Чомусь  не  пускають  купатися  в  річці.  

29.Ш  Шило  й  голку  взяв  Шурко,  
Нитки  й  ножиці  Левко.
 Шаруділи,шелестіли,  
Мишці  схованку  зробили.  

30.Щ  Щаслива  Марійка  щербет  наминає  
А  що  таке  борщ,  вона  і  не  знає.  

31.Ю  Юшку  Юрасика  мама  зварила,  
Юнга  поснідав  усе,що  налили.

32.Я  Яблуко  Яся  у  Ялті  купила,  
Ясно,що  з'їсти  його  захотіла.

33.Й  Й  -  це  Йосип,йод  ,гайок,
 гайка,майка,йорш  і  йок.  

34.Ь,  ЬО  День-деньочок,пень-пеньочок,  
Лінь  Юрку  писати,
 Весь  спітнів,писав  писака,
 Що  кричала  мати.  

35.  АПОСТРОФ  "  
В  дев'ять  ранку  Мар'янка  і  Дар'я  
Вийшли  удвох  на  подвір'я,  
М'яч  м'який  ,що  кидали  дівчата,  
полетів  і  попав  у  пір'я.  

36.ДЗ-ДЖ  Дзиг"а  дзижчала  щось  дзвінко  і  звучно,  
Дзвін  цей  почув  капітан  Й  мовив  гучно  :  
-Що  це  за  г"едзь  ,що  дзижчить  всім  над  вухом,
 Стала  робота,бо  весело  духом.  

[b]ВЕСЕЛА  АБЕТКА[/b]

А  -  автобус,  
Б  -  бабуся,
В  -  у  Валі  буквам  вчуся,  
Г  -горох,  Ґ  -  на  ґанку  ґави,  
Д  -  то  діти,не  роззяви.
Е  -  це  Ельбрус,  
Є  -  єнот,  
Ж  -життя,а  не  компот.  
З  -  це  зірка,  
И  -  дивись,  
І  -  Іринка,
Ї  -Їхав  Гриць.
Й  -це  Йосип,йорж,гайок,  
К  -Кирил  крутив  мішок.  
Л  -лелека,що  летів.
М  -Мишко  митись  не  хотів.
Н  -Настуся  неню  любить.  
О  -  це  Ольга  онде  ходить.  
П  -  це  півень  і  Петро.
Р  -  русалка  в  річці  Ро.  
С  -  сорока  сіла  в  сіно.  
Т  -  то  тигр  тікав  від  Тіни.  
У  -  Улянка  учить  умку.  
Ф  -фотограф  і  Фаїна.  
Х  -  хом'як,що  жив  у  Зіни.
Ц  -  цукерка,цуцик,цирк.
Ч  -це  Чіпка  на  чаплю  зирк.  
Ш  -  Шурко,що  шарудить.  
Щ  -  то  щастя,борщ  кипить.
ь  -  то  кінь,пальто.
Ю  -  це  юнга  юний  в  манто.  
Я  -  ялинка,Яна,яма.,  Яків,яблуко,сім'я
 Всю  АБЕТКУ  вивчив  я.  

 [b]ВЕСЕЛА  АБЕТКА  2[/b]  

А  -автобус,аґрус,Алла.
 Б  -бабуся  бавить  Борю.  
В  -  ворона,що  кричала.  
Г  -  це  галка  на  заборі.  
Ґ  -  це  ґвалт  на  ґанку  вранці.  
Д  -дерева,дім,дорога.
 Е  -едельвейс  у  Емми  в  ранці.  
Є  -  є  чи  ні  в  єнота  роги??
 Ж  -  жовте  пір'я  в  журавля.
 З  -  Зіна  знову  зафарбує.  
И  -  цікава  буква  ця.
 І  -  Ірина  і  Ігор  про  це  чують.  
Й  -  це  Йосип,йоршик,йод.
 К  -  каже  красень  :  "Крикни:  льод!"  
Л  -  лебеді  летять  й  лелеки.  
М  -мамця  з  Машою  далеко.
Н  -  неня  Ніну  носить.
О  -це  Ольга  очі  косить.  
П  -пливуть  плавно  плавунці.  
Р  -  рибалка  з  рибою  в  руці.
С  -  солона  сіль  в  солонці.  
Т  -  це  трактор  на  толоці.  
У  -  це  Уля  учить  Умку.  
Ф  -  фарбує  Федір  гумку.  
Х  -  Хома  хотів  ховатись.  
Ц  -  і  цукерку  цю  жувати.  
Ч  -  чаплю  часто  частували.  
Ш  -  шарфом  шаруділа  Алла.  
Щ  -  що  за  щастя  борщ  варити?
 ь-  мальву,пальму  лінь  носити.
 Ю  -  юна  Юля  юшку  просить.  
Я  -  Яків,яблуко,подвір'я,  янгол,ястреб,Яна,пір'я,  якір,десять,п'ять,сім'я...  ВСЮ  АБЕТКУ  ВИВЧИВ  Я.

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]СКОРОМОВКИ[/b]

 ***Йшов  дроворуб  ,  Дерева  обскуб,  
Там  і  тут-зруб  Ялина  і  дуб!
 Будує  він  клуб  із  досок  і  труб.  

***  Біг  лісом  лис,  Зайча  він  затис...  
А  онде-  ірис,  нарцис,кипарис.

***  До  лісу  приїдь!  У  лісі  ...-посидь
 Серед  різних  угідь...  Там  В  барлозі  ведмідь,  
Ти  Йди  мимохідь.

 ***  Стрибає  білча,  А  он  і  зайча,
 радіє  хлопча,  Сміється  дівча.

 ***  Маленьке  внучатко  малює  курчатко.  
-Їж,куро,зернятко,  маленьке  курчатко!  

***  Сказав  мені  татко,  що  то-слоненятко  
Що  ніс  в  нього-  хобот  Та  ні,він  не  робот...
 
***  Ой,дивись,а  там-фазан!  А  на  дереві-кажан,  
А  під  деревом  кабан!  Дай  йому  хутчіш  банан!
 
***  Бик  ,бичечок-  тупогуб  тупогубився,  
Бив  рогами  халахуб,халахубився  
А  корівка  -мукотілка,мукотілочка,  
Танцювала  гоп-ця-ця,наче  дівочка.
 
***  Дзвінко  щось  дзижчить"ДЗ-ДЗ!!"
 Г"едзь  то  чи  годинник???  
Подивіться,це  бджола...  
Заблукала  в  слинник...  

***  Цвіте  яблунька  в  саду,
 Квіти  всі  рожеві...  
А  на  гілці-  какаду,  
Посміхнувся  Єві...  

***  Йшов  дорогою  бичок,  
По  доріжці  скок  та  скок.  
Подивіться  на  бичка,  
СпИнка  в  плямах  он  яка!!  

***  Ось  біжить  струмок  по  лісу,  
Я  збираю  тут  мелісу,  
Буду  пити  з  неї  чай,  
Йди  і  ти  її  збирай.

 ***  Прокидайся  вранці  рано,  
Умивайся,йди  на  г"анок,  
Лови  промені  в  долоні,  
І  даруй  їх  усім  Соням.  

***Ладки-  ладушки-  ладусі,
 Посміхнися  до  матусі,  
Будь  чистесенька  завжди,  
Ми  не  можем  без  води!!

 ***  Гусінь  весь  листочок  з'їла,  
Їй  немає  більше  діла,  
Ти  рослинки  поливай  
Й  гусінь  ту  перемагай!  
14.05.2014р.

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]ЗАГАДКИ  [/b]

***Полюбляє  він  малину,  і  сутула  в  нього  спИна,
 Взимку  стереже  барліг,  Має  косолапість  ніг.  
Хто  ж  це  любить  дуже  медик,  Ну,звичайно,це  ...(ведмедик).  

***Довгі  вуха,куций  хвіст,  
Він  малесенький  на  зріст,  
Від  усіх  цей  звір  тікає,  
Взимку  білу  шубку  має.  (зайчик)

***  Ця  тваринка  не  маленька,  
Хитра,ласа  і  руденька,  
Зайчика  вона  ганяє,  
І,  де  курка  в  селі  знає.  (лисичка)

***  В  лісі  виє  він  вночі,  
Як  зустрів  його,-кричи!
 Дуже  схожий  на  собаку,
 І  зубастий  цей  кусака.  (вовк)  

***Діткам  понесла  горішки,  
І  грибів  сушених  трішки.
 Хто  стрибнув  в  дупло  із  гілки?
 Пишнохвоста  ,гарна....(білка)

***.  Ця  "царівна"-  просто  шик!
 Сів  комар  їй  на  язик.  
Квакотить  собі  ."ТА,ГОДІ!"
 Рада,що  пискун  у  роті!  (жабка)  

***Він  смакує  жолудями,  
Риє  своїм  носом  ями.  
Та  то  ж  дикий  звір-  іклан,  
Подивіться,це  ж  -....(кабан).

***  Їсть  малину  він  і  медик,
 А  зовуть  його  ...(ведмедик).

***  Що  за  звір,що  довгий  хвіст,  
Дуже  хитрий  має  хист,  
Руде  хутро,руді  лиця,  
У  норі  живуть  ...(лисиці).
 
***Їсть  вона  гриби  й  горішки,  
І  прудка,швидка  не  трішки,  
Ось  дупло,  а  он  і  гілка,  
А  на  гілці  сидить...(білка).

***  Ця  тваринка  -  шусть  у  нірку,
 Вона  зробить  любу  дірку,
 І  боїться  вона  кішку,  
А  зоветься  мило...(мишка).
 
***Вона  схожа  на  людину,  
Вміє  лазити,ходити,  
у  цирку  на  арені  
Всіх  людей  смішити.
 Ой,яка  ж  це  лапочка
 Ця  маленька  ...(  мавпочка)  

***Пригоща  всіх  молоком,
 Маслом  і  сметаною.  
Всім  говорить  вона  "Му-у",  
Жувать  не  перестане.  
Ой,яка  ж  вона  здорова,  
А  зовуть  її....  (корова).
 
***Сторожує  вона  дім,  
кращим  другом  є  усім,
 Інколи-  кусака,  
Хто  ж  це  є?  -...(собака)  

***Ти  від  неї  заховайся,
 В  лапи  їй  не  попадайся,
 І  це  хижий  звір,дивись,  
Живе  в  лісі,звати...(рись).  

***Їсть  вона  усе  підряд,  
Ой,брудний  її  наряд,  
Пятачок,рожева  спина,  
Перед  нами  справжня...(свинка).

***  Має  роги,не  корова,  
Тулуб  теж  його  здоровий.  
Подивіться  на  бочок,  
Це  ж  справжнісінький  ...(  бичок).  

***Цей  птах  пОвагом  все  ходить,  
Пшоно  й  зЕрнятко  знаходить,
 Він  кричить  :"Ку-ка-рі-ку!",  
Хто  ж  співає  на  току?  (  півник)  

***Швидко  бігає,стрибає,
 Біле  хУтро  взимку  має,  
Куций  хвіст  і  довгі  вуха,  
Шиють  шапку  з  його  пуха  .(зайчик)  

***"Га-га-га!",-  кричить  цей  птах,
 Плаває  у  річці,  Ходить  з  виводком  гуськом,
 Не  тоне  в  водичці.  (гусак)

***  По  двору  все  ходить  та  й  ходить,
 Качаточок  водить  та  й  водить,  
"Кря,кря-кря!",-  яка  чудачка!
 Це  ж  справжнісінькая  ...(качка).

***  Живе  в  лісі  хижий  звір,  
Він  зубастий,вір-не-вір.  
Сірий,виє  уночі,  Я
к  зустрінеш,то  кричи.  (вовк).

***Благородним  звуть  його,  
В  нього  роги  -  ого-го!
 Походжає  цілий  день.  
Ну,звичайно,  це...(олЕнь)  

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]КОЛИСАНКА[/b]

Сонко-  дрімко  бродить  гаєм

Сонко-  дрімко  бродить  гаєм
Перші  квіти  поливає
сіє  зоряне  намисто
і  співа  не  голосисто.

Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати

Сплять  усі  малята
хлопчики  й  дівчата
птахи  і  звірята
Усі  хочуть    спати.

Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати

Розкажу  я  казку
про  бубличків  в'язку
про  корівку,про  бичка
Гарна  казка  отака!

Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати

Сонко-  дрімко  бродить  гаєм
Перші  квіти  поливає
сіє  зоряне  намисто
і  співа  не  голосисто.

Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати

ходи  ,сонко,в  хати
До  Саші  і  Нати
І  до  Єви  й  до  Петра!
Буде  рада  дітвора!

Дитинка  маленька
розумна  й  гарненька
Давай  будем  спати
Люлю  колихати
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]МИРИЛКА[/b]

Мирись  ,мирись,  мирись!  і  більше  не  сварись  !
Швиденько  посміхнись!  мирись  ,мирись,  мирись!!
Дай  долоні,  мій  дружок!!Подарую  пиріжок  !
Про  погане  забувай!  посміхатись  починай!
Будемо  з  тобой  дружити!Нашою  дружбою  дорожити!
Наша  дружба  –красота!Скажуть:  не  розлий-вода!
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]ПОВЧАЛЬНІ  КАЗКИ  та  ВІРШІ[/b]

[b]СИЗИЙ  ГОЛУБ[/b]

Сизий  голуб    прилетів  ,  на  вікно  до  мене  сів.
Він  шукає  ту  голубку  ,свою  горличку  і  любку.
На  всі  сторони  зирить  і  у-у-ху  ,щось  кричить.
Може  просить  допомоги,може  це  пересторога?
Ачи  просить  сизий  їсти?Стриб  та  стриб  і  хоче  сісти  
На  балконів  килимок.Може  втік  він  від  пташок?    
-Ти  живи  у  мене,любий!  В  хаті  тепло  біля  груби,
Що  там  ще  тобі  казати?  Будем  зиму  зустрічати.
Я  зерняток  заготую.Тебе  щиро  нагодую.
Бо  ти  мерзнеш  під  час  зливи  на  гілках  отої  сливи,
що  в  садочку  біля  хати  посадила  моя  мати.
Голуб  слухав  тую  мову,за-у-у-хав  чомусь  знову,
Потім  ближче  підлетів  ,на  вікно  до  мене  сів.
Потім  сів  на  килимок.Мабуть  втік  він  від  пташок.    
Жив  у  мене  до  весни  .Сторожив  родини  сни.
На  вікно  весною  сів  і  до  друзів  полетів.
Хто  повірив  в  цюю  казку,бубликів  дарую  в’язку.
***
[b]БУДЬ  СЛУХНЯНИМ  ЯК  ПИЛИП  
[/b]
За  дев'ятими  горами,за  десятими    морями  .  
Там  ,де  сонце  як  та  діжа.Там,де  ліс  і  звірі  хижі.
Де  балакають  листочки,зеленіють  огірочки.
Де  малини  дуже  густо,Є  для  зайчиків  капуста,
Народилися  білчата,Дозволь  казку  розпочати.
Мама  білка  в  літню  пору  Заготовок  робить  гору.
І  грибів  насушить  й  шишок,І  для  діточок  горішок.
Тато  дім  оберігає,щось  майструє,утепляє.
А  малесенькі  білчата,діточки  і  онучата,
Лиш  по  гілках  стриб  та  стриб.Раптом,дивляться,-Пилип,
хлопчик,що  живе  в  селі.
...Підійшов  до  їх  будинку,І  поліз  на  деревинку.
Мама  білка  –до  дітей  :"-Ой-йо-йой!  Ей-гей-ейей!
 Швидше  діточки  до  хати!Досить  по  гілках  стрибати!
Бо  не  знаєм  що  чекати  Від  дитя  цього  Пилипа.
Треба  все-усе  ховати"  ,Мати  білка  уже  хлипа.
Діточок  своїх  хова.  А  сама  ж-то,йой-овва!
Хвістик  видно  із  дупла!
А  в  Пилипа,глянь,  стріла,  не  велика,не  мала!
Не  чекали  ми  багато,підійшов  Пилипів  тато:
"  Синку,злізь  швиденько  звідти!Ти  не  бачиш,в  білки  діти
 заховалися  в  дуплі?!Грайся  там,в  селі,в  селі!
А  у  лісі-  хижі  звірі!Краще  візьми  в  руки  гирі!
Не  ламай  гілок  і  гнізд!Бо  віддячить  нам  природа.
І  харчуйся  із  города!Не  чіпай  білчиних  шишок
 і  грибів  ,і  тих  горішок!
Гріх  природу  ображати!Ти  повинен  цеє  знати!"  .
І  хлопчисько  той  Пилип,почесав  там  щось  за  вухом,  
Потім  зістрибнув  й  щодуху  ,Полетів  в  своє  село.
Що  ж  там  далі,що  ж  було??
А  білчата  раді  цьому  Щастю  випадку  такому.
Вмить  стрибати  по  гілках!Веселитися,ах-ах!
Ну,  а  той  Пилипів  тато,що  сам  знає  так  багато,  
Сина  свого  научає  і  до  лісу  не  пускає.
Бо  у  лісі  хижий  звір.Може  на  дітей  напасти.Укусити  і  украсти.
"Грайся,сину,біля  хати.Де  є  тато,є  і  мати.Де  є  кому  захистити  
І  всьому  тебе  навчити".
Це  історія  чи  казка.Не  кінець  це,а  розв'язка.
Це  малесенький  сюжет  Із  Пилипом  тет  –а-  тет.
Будь  слухняним,як  Пилип!Щоби  тато  не    охрип!
Кликати  тебе  і  звати.І  не  мусь  його  кричати  !
Будь  слухняненьким  у  мами.Не  нервуй  її  ніграма.
А  з  історії  урок  і    учися  із  казок!
***
[b]ІШОВ  ЛІСОМ  МИКОЛАЙ
[/b]
Скоро  казка  кажеться,вузлик  хай  розвяжеться!
За  лісами,за  морями,за  широкими  полями,
На  галявині  в  лісочку,На  зеленому  горбочку.
Стоїть  гарная  хатина  .Хлопець  там  живе  й  дівчина.
Влітку  поле  обробляють,сіють,садять,поливають.
Взимку  сторожують  ліс.Мають  те,що    Бог  приніс.
Як  приходить  рік  Новий,їдуть  в  ліс  вдвох  по  ялинку.
Люблять  також  рік  старий!Взимку  там  така  картинка!
Сніг  летить  неначе  пух,що    захоплюється  дух.
Скоро  казка  кажеться.Вузлик  хай  розв'яжеться  .
Ішов  лісом  Миколай.Говорю,мене  не  лай!
 І  зайшов  у  ту  хатину.Хлопець  спав  там  і  дівчина.
Подарунків  цілий  міх  їм  приніс  і  навіть  сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки-швидкоходи.І  чарівний  гамачок,
палицю  іще  казкову.І  обновки  гарні,нові
.Неведимку  капелюх  і  комп’ютер  для  тих  сплюх.
Пішов  далі  Миколай,говорю,мене  не  лай!
Скоро  казка  кажеться.Вузлик  хай  розв'яжеться.
Як  проснулись  рано  вранці,  хлопець  той  і  з  ним  дівчина  
Та  й  стрибать  в  веселім  танці!Чудес  повная  хатина!
Миколайчик  цілий  міх  їм  приніс  і  навіть  сміх.  
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки  -швидкоходи.І  чарівний  гамачок,
палицю  іще  казкову.І  обновки  гарні,нові.
Неведимку  капелюх  і  комп’ютер  для  тих  сплюх.
Стали  ще  дружніше  жити  ,діточок  своїх  учити.
І  чекати  Миколая!То  вже  казочка  друга---я!
***
ЖИВ  НА  СВІТІ  ДОБРИЙ  ДЖИН

Жив  на  світі  добрий  Джин.Він  був  зовсім  не  один.Разом  з  ним  жила  Джиниха.Джененяток  троє,тихо.Бо  розбудим  джиненяток  ,тих  малесеньких  маляток.Джин  у  глечику  сидів  і  на  білий  світ  глядів.  Людям  він  допомагав  .А  кому  і  сам  не  знав.І  слабкому,і  малому,і  хромому,і  кривому.Він  літав  по  всій  планеті.Знають  Джина  навіть  йєтті.Де  машину  підштовхне.Щось  чедеснеє  утне.Кошеня  із  даху  зніме.Жив  в  селі  хлопчина  Ромка.Там  щодня  якась  поломка.Поламає  все,що  баче.Потім  сам  сидить  і  плаче.В  Ромки  друзів  не  було,бо  він  сам  як  НЛО.Біля  Ромки  жила  Ніла.Так  красиво  гомоніла.І  була  завжди  чистенька,  рум’яненька  ,слухняненька.Ось  одного  разу  Ніла,щось  цікаве  гомоніла  й  вийшла  в  двір  і  тут  одразу  під  кущем  знайшла,  що-  ?  ВАЗУ.Обдивилася,завмерла  і  чомусь  її  потерла…З  вази  дим  як  повалив  !Кольоровий,різнобарвний.Вилетів  із  вази  Джин.Величезний,добрий,гарний.Зверху  вниз  він  подивився,  посміхнувсь,не  забарився  .Руки  він  докучі  склав,  далі  Нілі  він  сказав  :  «Що  накажеш  моя  пані?Ваші  слуги  ми  старанні.Лиш  одне  бажання  Ніли  ми  готові,що  хотіли??»  «Що  ж  просити?,-дума  Ніла.    Чи  будинок,чи  машину?Чи  літак,чи  одежину?Шубу,яхту  чи  смартфон?Чи  новенький  телефон??Призадумалася  Ніла,потім  враз  загомоніла.  «Біля  мене  живе  Ромка,там  щодня  якась  поломка.Він  ламає  все,що  баче.Потім  сам  сидить  і  плаче.В  Ромки  друзів  не  було,бо  він  сам  як  НЛО.Ти  зроби  мій  Джин  рідненький,величезний  і  гарненький.Щоби  мудрим  став  цей  Ромка.Щоб  закінчилась  поломка.Не  ламав  щоб  те,що  баче.І  хай  більше  він  не  плаче.Друзів  море  щоб  було.Щоб  не  був  він  НЛО.-Буде  пані,-мовив  Джин.Буде  Ромка  не  один.І  в  ту  ж  мить  усе  змінилось,завертілось,закрутилось.  Правда  це,ачи  це  казка  та  приблизилась  розв'язка.Вчись  добро  робити  людям.Повертатись  воно  буде.І  сторицею  воздасться  кожне  добреє  причастя.
***
[b]НЕСЛУХНЯНЕ  СОВЕНЯТКО[/b]

За  широкими  полями,за  густющими  лісами,  там,де  соняхи  як  сонце  заглядають  у  віконце,Де  калина  біля  тину.Де  джерельная  водиця.Де  з  журавликом  криниця.Водоспад  де  б'є  фонтаном  .Там,де  яхта  з  капітаном.Де  веселка  коромислом  над  хатиною  повисла.Де  метелики  і  бджоли.Там,де  в  лісі  стоїть  школа,народилось  совенятко.У  сови  і  сова  татка.Мудра  мама  всіх  збирає,звірів  в  школі  научає  бути  пильними  завжди,стерегтися  від  біди.Тато  йде  на  полювання,на  сімейнеє  завдання.Щоб  було  чим  харчуватись,виростати,укріплятись.Совенятко  вранці  встало.Сонце  в  хатку  заглядало.За  промінчиком  злетіло  і  тихенько  полетіло.А  куди  й  саме  не  знає.Мама  пташечку  гукає.Та  не  чує  совенятко.Ані  мами,ані  татка.Прилетіло,примостилось  і  на  кущику  усілось  .  Раптом  йде  назустріч  вовк.  Він  ягня  колись  затовк.А  сьогодні  він  голодний  і  зубастий  ,і  холодний.Що  завгодно  він  би  з'їв.Раптом  чує  щось,присів.Бачить-  гарне  совенятко  .У  кущах  сидить,малятко.Вовк  стрибнув  три  кроки  прямо…  й  совенятко  теє  згамав.Мораль  казочки  така  ,поки  ти  іще  маленький.То  без  дозволу  матусі  І  рідненького  татка  Нікуди  сам  не  ходи,щоб  не  трапилось  біди.Грайся  близько  біля  хати,щоби  бачив  тато  й  мати.Люди  ходять  чужі  скрізь.В  незнайомий  двір  не  лізь!!Щоб  не  трапилось  біди,будь  слухняненьким  завжди!.А  з  історії  урок  і    учися  із  казок!
***
[b]ЙДЕ  ПО  ВУЛИЦІ  ДІДУСЬ[/b]

ЙДЕ  ПО  ВУЛИЦІ  ДІДУСЬ  ,згорбивсь,хека  і  зігнувсь.
Перехід  із  світлофором.Старий  каже  :  «  Я  боюсь!»  .
Що  робити  дідусеві?    І  звернувся  він  до  Єви  :
 «  Люба  дівчинко,скажи,перейти  допоможи!
Я  боюся,що  не  встигну.Зебру  цю  не  перестрибну!»  
 .Єві  іще  років  мало,але  дівчинка  сказала  :
 «Так,я  вам  допоможу!Що  робити  розкажу.
Ви  дивіться  на  ліхтарик,яке  світло  зараз  ярить.
Назавжди  запам’ятайте!І  зі  мною  промовляйте:
(рос.)  Красный  свет-  хода  нет!  Жёлтый  свет-  внимание!
На  зелёный  проходи  ,дружная  компания!
На  зелёный  проходи,дружная  компания!
(укр..)  Як  червоне  горить  світло-  стій  ,негайно  зупинись!  
Жовтий  колір  –приготуйся    і  чекати  не  лінуйся!  
а  зелений  –  переходь  й  не  затримуй  весь  народ!
Потім  дідуся  під  руку  Єва  міцненько  взяла,  
на  зелене  світло  швидко  на  той  бік  перевела.
Дідусь  дякував  маленькій  .Єві,дівчинці  гарненькій.
Як  поводить  себе  скрізь,-від  батьків  своїх  навчись!
А  з  історії  урок  і    учися  із  казок!
***
[b]Є  У  МЕНЕ  ВДОМА  ГЛОБУС[/b]

Є  у  мене  вдома  глобус.Я  як  сяду  на  автобус  
та  й  поїду    по  містах,по  рівнинах  і  лісах.
Глобус  свій  щодня  вивчаю.Де  що  є,я  уже  знаю.
Київ  де  і  де  Полтава,Миколаїв  величавий.
А  ось  Харків,Рівне,  Суми.Де  ж  поїхать-думу  думай!
Гарних  місць  у  нас  багато!  Подорож-  це  справжнє  свято!  
Чи  поїду  я  у  Львів,  у  Хмельницький  чи  Франківськ?
У  Житомир  чи  Тернопіль?Луцьк,Черкаси,Севастополь?
Вінницю  чи  Чернівці,Чи  в  Дніпро,а  може  в  ці??
Як  живуть  ужгородчани,луганчани,донеччани?  
І  Херсон  мене  чекає  й  Запоріжжя,точно  знаю.
Буду  їхать  по  країні,  по  прекрасній  Україні!  
Їду  я  в  Кіровоград  ,ачи  на  Одещщину.
Незрівняне  кожне  місто!Відпочити  де  ще  нам??  
Ми  запрошуєм  усіх  за  красою,чудесами!
Приїздіть  на  Україну!  В  подорож  поїдем  з  вами!.
***
[b]ДІД  МОРОЗ  НА  НАШІМ  СВЯТІ
[/b]
Сніжним  днем  і  через  ліс    Дід  Мороз  сюрпризи  ніс.У  садочок  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.У  садочку,мабуть,свято?  Гірлянд,іграшок  багато.Вірші  вивчили  хлоп’ята,танці  вивчили  дівчата.Вихователька  на  свято  вірішила  готувати  веселесенький  концерт  й  ігри  різні  на  десерт.Перша  виступає  Єва  у  костюмі  королеви..Наша  Єва  гарно  стала  й  віршик  голосно  казала:
- Новий  Рік  іде  до  нас!Я  вітаю  усіх  вас!Зичу  вам  здоров'я,щастя!І  запрошую  на  вальс!
Всі  дівчаточка-сніжинки,мов  легесенькі  пушинки,закружляли  круг  ялинки.Далі  мовила  Маринка    у  костюмі  мандаринки:
- Білий-білий-білий  сніг!Випав  з  неба  на  поріг!Раді  снігу  і  зайчата,і  білчата,і  малята!Нумо  пісню  всі  співаймо!Дружно  всі  розпочинаймо!
Пісня
Снігу-снігу-сніженьку!Постели  доріженьку!Від  хати  до  хати!Новий  рік  стрічати!  Від  хати  до  хати!Новий  рік  стрічати!
Далі  мовить  Катеринка  у  костюмі,так,сніжинки:
- Нам  ялинку  Дід  Мороз  з  лісу  вирубав,приніс.Нарядили  ми  ялинку  цукерками,кульками,гірляндами,бурульками.Нумо  станем  дружно  в  коло!Дитсадочок,також  школа.Хоровод  танцюймо,діти!Годі  на  стільцях  сидіти!
Хоровод
Тра-та-та!Тра-та-та!В  нас  ялинка  не  проста!сяють  вогники  красиві!Ой,яка  ж-то  красота!
Сніг  іде!Сніг  іде!Дід  Мороз  й  снігурка  де?Он  везуть  нам  подарунки,  і  коробки  ,і  пакунки!
Далі  мовить  наш  Іван,а  за  ним  Данил,Степан  у  костюмах  лісових,в  масках  різних  і  смішних:
- Щойно  ми  всі  із  морозу,  і  зустріли  там  Мороза!Відчиняйте  йому  двері!Сторож  наша  тьотя  Мері!
Двері  тьотя  відчинила,дідуся  до  нас  впустила.
- Йшов  я  довго  через  ліс,  подарунки  усім  ніс  У  садочок  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.У  садочку,мабуть,свято?  Гірлянд,іграшок  багато.  Вірші  вивчили  хлоп’ята?,танці  вивчили  дівчата?Внучку  я  узяв  з  собою,щоб  погралася  з  юрбою.Розгадайте  всі  загадки,милі  хлопчики  й  дівчатка!
Загадки
1.Що  летить  неначе  пух  і  захоплюється  дух?Що  рипить  в  нас  під  ногами,потім  розстає  краплями?  (сніг)
2.Мчусь  на  чому  я  з  гори?Швидко-швидко,говори!За  мотузку  я  тримаюсь  і  на  них  з  гори  спускаюсь?(сани)
3.Хто  через  гай  і  через  ліс,подарунки  дітям  ніс?Борода  і  довгі  вуса  і  його  я  не  боюся.(  Дід  Мороз)
4.Вішають  на  неї  кульки,і  цукерки,і  бурульки.Всіх  запрошують  у  коло,водять  хоровод  навколо?  (  ялинка)
5.Хто  бажає  усім  щастя  краще-краще,ніж  торік,Забува  старі  напасті.Ну,звичайно…(Новий  рік)
Далі  мовив  гучно  Костик  у  костюмі    формер  Ростик:
- Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай  нам  подарунки  для  садочку:  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.У  садочку  ж  у  нас  свято!Не  один,не  два,не  три!  І  готові  ми  до  гри!
Далі  діти  дружно  грали,танцювали  і  співали.Проводжали  рік  старий!Зустрічали  рік  новий.Дід  Мороз  дістав  пакунки.Роздав  дітям  подарунки.Побажав  всім  мирно  жити  й  тим,що  мають,дорожити.Сів  із  внучкой  в  самохід  і  поїхав  через  лід.І  у  школи,і  в  садки,  і  у  різнії  кутки.Всім  повіз  він  подарунки  і  сюрпризи  у  пакунках.З  усіма  дітьми  погрався  і  в  Лапландію  подався.На  літак  свій  вони  сіли  і  на  північ  полетіли.
Правда  це,ачи  це  казка  та  приблизилась  розв'язка.Новий  рік  стрічати  треба.В  українців  є  потреба.Пісні  й  віршики  вивчай.І  костюми  ший  ,і  маски.Будуть  подарунки,знай!Новий  рік-  це  справжня  казка!!
***
[b]КРУГООБІГ  ВОДИ  В  ПРИРОДІ
[/b]
В  школі  весело  навчатись!Я  біжу  туди  дізнатись  
Про  цікаве  й  загадкове,наукове  і  щось  нове!
Ой,цікаве  в  нас  навчання  !  І  труди  ,і  малювання!
Буду  знати  все  на  світі.Навіть,де  беруться  діти.
Та  про  це  у  старших  класах  ,вчителька  сказала
.Анатомія  предмет,так  його  назвала.
А  сьогодні  на  уроці  Увесь  клас  дізнається.
Як  під  сонячним  промінням  крапелька  міняється.
Що  такеє  «Кругообіг»  ?-    Рух  чогось  прямо  по  колу.
Нас  води  цікавить  біг.  Запитаю  я  у  школі.
Наша  вчителька  сказала,інформації  не  мало.
І  на  дошці  малювала.І  ми  всі  запам’ятали.
Коли  сонце  сильно  гріє,Водний  простір  весь  міліє.
Сонце-справжній  володар!  Випаровується  пар.
Із  морів,озер,струмочків,  із  землі  ,джерел,листочків.
Піднімається  він  вгору  В  жарку  спеку,в  літню  пору.
Там  збирається  у  хмари.Потім  б'ється  в  тари-бари.
Сірі  хмари  як  насунуть,вітри-хлопці  сильно  дунуть  .
І  із  неба  дощ  полився.Пар  у  дощ  перетворився.
Потім  скрізь  він  просочився.У  моря,ставки,струмочки,
в  землю,океан,листочки.
Крапля  рухається  в  колі.Я  дізнавсь  про  цеє  в  школі.  
Поки  сонце  у  зеніті,на  високій  на  орбіті.
Землю  спекой  застилає,Краплю  бігти  заставляє.
Кругообігом  це  зветься.І  чого  воді  не  йметься?
Випаровування  теж-Цей  процес  не  має  меж!  
В  школі  весело  навчатись!Я  біжу  туди  дізнатись  
Про  цікаве  й  загадкове,наукове  і  щось  нове!
***
Вересень,2016
***

ВЕДМІДЬ  І  МАША-  ОСЬ  КАЗКА  НАША

 (  казка  про  Машу,  яка  дуже  хотіла  навчатися  в  школі)

 ДІЙОВІ  ОСОБИ:  автор,Маша  маленька,Маша  доросла,
                             Ведмідь,вчитель
 АВТОР:
 Маша  -  дівчинка  кмітлива,їй  чотири  рочки.
 Маша  вчитись  захотіла,ведмедю  торочить:

 МАША:
 «Веди  мене  в  шосту  школу!Там  всі  світлі  класи!
 Там  комп’ютерів  багато,вчителі  там-  Аси!!
 І  директор  там  хороший,  строгий,справедливий!
 Веди  мене  в  шосту  школу,  як  поспінуть  сливи!!

 Ти  ж  казав,що  я  «Чомучка»,усе  хочу  знати!
 Веди  мерщій  і  не  мучай!Ти  ж  мені  як  мати!

 АВТОР:
 А  Ведмедик  подивився  і  лоба  почухав,
 Заричав,потім  підвівся  і….тікать  щодуху!
 Маша-  тільки  й  що  маленька,Мишка  наздогнала,
 Вилізла  йому  на  спину,в  вухо  закричала:

 МАША:
 «Веди  мене  в  шосту  школу,там  смачні  обіди!
 В  школі  грають  і  співають,балуватись  ніде!!
 Та  й  тобі  навчатись  треба,ти  уже  великий!
 Веди  мене  в  шосту  школу,вдягай  черевики!»

 Веди  мене!  Веди  мене!  І  це  все  не  жарти!
 Веди  мене!Веди  мене!  Я  сяду  за  парту!!!

 АВТОР:
 Взяв  Ведмедик  нашу  Машу  за  маленьку  руку,
 Та  й  повів  у  шосту  школу  за  знанням,наукой.
 Там  їх  весело  зустріли,привітали  щиро,
 В  перший  клас  зарахували,абетці  навчили.

 ВЧИТЕЛЬ  (говорить,а    Ведмідь    і  Маша  повторюють)
 1)Боровик  бере  бабуся,бавитись  з  Борисом  мусить.
 2)Віра  весело  співала,вверх  свій  погляд  підіймала,
     А  Василько  верхню  ноту  так  співав,що  вкрився  потом.
 3)Лариса  ластівку  ліпила,потім  помила  руки  милом.

 АВТОР:
 Вчилась  Маша  на  «відмінно»,виросла  кмітлива,
 Доросла  до  випускниці,така  гарна,дивна!
 В  школі  шостій  виростають  лиш  розумні  діти!
 Їх  плекають,розвивають!Діти-наші  квіти!

 Перед  нами  випускниця!  Не  Маша-  Марія!
 І  сьогодні  всім  бажає  здійсненної  мрії!

 МАША  ДОРОСЛА:(  звертається  до  випускників)
 Майте    вдачу  українську!  Хай  живе  надія!
 Нехай  лине  ваша  пісня  за  межі  країни!
 А  тепер  і  ви  бажайте  вчителям  і  школі!
 Ми  бажаємо  вам  щастя  на  стежині  новій!

 АВТОР:
 Пронеслась  про  школу  слава  
 По  всій  Україні!!!
 Там  навчать  усіх,хто  прийде
 Мові  солов’їній!
***

[b]КАРПАТСЬКІ  ГОРИ
[/b]
Між  Балтійським  й  Чорним  морем  
від  околиць    Братіслави
До  Залізних  до  воріт
простяглись  Карпатські  гори.
Знає  кожен  це  піїт...

Їм  25  мільйонів  років,
довжину  -  міряй  не  в  кроках!
А  були  вони  дном  моря
А  тепер--великі  гори!!!!

Люди  ті,хто  там  живуть,
Всіх  їх  "карпами"*  зовуть.
 Говерла,  Петрос,  Піп  Іван  -
Це  найвищий  гірський  стан**

А  на  згаслому    вулкані  
побудовано  там  замок!
Та  й  гарнючий  в  поєднанні
із  природою  там  ранок...

Не  лише  повз  Україну
тягнеться  гірський  хребет
Європейські  ще  країни
гірський  бачать  силует...

Серби,чехи  і  румуни,
І  австрійці  й  словаки
І  угорці  ,і  поляки
В  гори  йдуть  всі  диваки!

Бо  казкове  там  повітря!
Й  неймовірна  там  краса!
І  на  лижах  в  лице  вітер!
Й  загадкові  небеса!

І  відвідаєм  мольфарів,
загадкові  їхні  чари...
Запитаєм  про  усе...
І  про  кожного  sense  ***

Ми  поїдемо  у  гори,
Милуватися  усим!
Гарну  пісню  заспіваєм!
Буде  чути  там  усім!!

Й  Сербам,чехам  і  румунам,
І  австрійцям    й  словакам
І  угорцям  ,і  полякам
Й  українським    дивакам!

*«Карпати»  однокорінна  з  вірменським  Քար  (Qar)  —  камінь,  Պատ  (Pat)  —  стіна.  Давнє  польське  слово  «karpa»  означає  значні  нерівності,  підводні  каміння,  значні  стовбури,  або  коріння.  Від  можливого  дакійського  значення  —  «гори»,  може  походити  назва  племені  —  «карпи»  —  «ті  хто  живуть  в  горах»,  які  населяли  Карпати  за  часів  Римської  імперії.  Кельтсько-іллірійське  слово  «Karn»  —  означало  «камінь»  або  «купа  каміння».  Вражаюча  схожість  назви  гір  простежується  з  назвою  острова  Карпатос  між  Кіпром  і  Родосом.
Русини  цей  гірський  хребет  називали  Бещади.;
**  стан-  тут  
історична  адміністративно-територіальна  одиниця.  
***  sense  [sɛns>  vt  (become  aware  of)  чу́вствовать  (почу́вствовать  perf),  ощуща́ть  (ощути́ть*perf)
***
[b]Наша  планета  -  краса  загадковая
[/b]
Наша  планета  -  краса  загадковая  ,  
Летить  по  орбіті,constantly*,Чудово  як!  
Ніби  хто  грається  нашою  кулею,
 Голубою,чарівною,архі-красунею.  
Навколо  Сонця  летим  ми  у  космосі
 Мов  НА  величезному  чарівному  колесі...
 І  не  існує  у  просторі  ...хаосу...  
Все  відбувається  ЗІ  СЛОВА,ІЗ  ЛОГОСУ.  
Казка  ,легенда  це  ачи  гіпотеза  
ДЛЯ  ...тих,хто  вірить-  це  явная  істина,  
Світ  утворився  від  слів  "СОВЕРШИЛОСЯ!"  
Правда  чи  вимисел  ,  а  може  ,-містика.  
СЛОВО  несе  надмогутню  енергію,  
ВСЕ,що  ми  стверджуєм,-  то  те  і  отримуєм  
А  небеса  -  чарівнА  канцелярія  
Наші  "бажання"  пильнує,виконує.  
Життя  ніби  казка  ,про  нього  все  знай!  
Кожного  дня  щось  нове  пізнавай!  
Про  дощ  й  про  хмарки,про  сніг  і  про  йєтті
 Багато  ще  зАгадок  є  на  планеті!
 *constantly  (з  англ,)-  безперервно,незмінно,постійно  
29.03.2016Р.  

[b]СВІТЛІ  МРІЇ  БАБИ  З  ДІДОМ  (коротка    повчальна  історія)[/b]

Жили-були  бабуся  з  дідом.  Одного  разу,за  обідом  говорить  бабця  дідусю,
-Ти  подивись  на  цю  красу:розквітла  яблунька  в  саду,  співа  на  гілці  какаду
.-Ти,що,стара,примару  кажеш,той  птах  у  Африці  живе.  Ходім  мерщій,мені  покажеш,хто  там  співає  .Е-ге-ге!
Пішли  удвох  вони  в  садочок,там  деревця  ростуть  в  рядочку.  А  ось  і  яблунька-краса!Розквітла,справжні  чудеса!І  бджілок  рій  гуде  над  нею,розносять  аромати  з  неї  .
-  А  де  ж  твій  гарний  какаду?  Щось  тихо  в  нашому  саду!
-  То  трішки  я  покепкувала  і  на  подвір*ячко  позвала.  Нумо    присядемо  тут  вдвох  і  погомонимо,  ох-ох!Дивись  як  гарно  у  садку!Я  принесу  сюди  медку!  Поп'ємо    чаю  з  бергамотом,  чи  може  хочеш  ти  компоту?
Погодився  старий  дідусь,Сів  на  пеньок  і  круте  вус.
-Тут,дійсно,гарно  у  садку!Неси,стара,неси  медку!І  паляницю  із  родзинкой  і  принеси  іще  малинки.
Сиділи  вдвох  вони  довгенько  ,згадали  молодість  свою,  Співали  пісеньку  легенько  і  про  родину,про  сім'ю.Як  бігали  удвох  на  річку,як  обривали  вдвох  порічки,як  діточок  двох  народили,як  жили  гарно,не  тужили.Дивились  також  на  зірки,на  ті  космічнії  знаки.Та  ось  побачили  удвох,що  зорі  падать  почали,  і  баба  з  дідом  загули!  
–  Ти  встиг  замовити  бажання??
-  Так,я  приклав  усі    старання!
 –  Дивись,летить  іще  одна!Яка  ж  красивая  вона!
Замовили  старі  удвох  і  довголіття  всій  родині,зустріть  100-літні  іменини,у  мирі    ,силі  і  любові!  Також  міцного  всім  здоров'я!І  почуттів  веселих,нових!
Так  воно  й  трапилось  із  ними,  зі  стариками,із  отими!
Хто  в  серці  має  мрію  світлу,і  дуже  вірить  в  майбуття,  життя  будується  привітне.  Щасливим  буде  те  життя!
05.11.2016р.
***

[b]Біг  струмочок  веселенький[/b]    через  поле,через  ліс
А  За  ним  веселий  зайчик  швидко  –швидко  лісом  біг.
Та  з*явився  інший  зайчик,  той  яскравий  промінець,
До  струмочка  загравав  він,  той  блискучий  молодець!
Він  торкнувся  до  струмочку  і  водичку  так  нагрів,
Веселенький  наш  струмочок,все  мілів,мілів,мілів.
У  веселого  струмочку  всі  краплинки  із  води
Піднялись  високо  в  небо  і  з  хмаринкой  попливли.
Білі  хмари  стали  сірі  і  докупи  всі  злились
Разом  щось  не  помирились    ,посварились,розлились
Зливою,дощем  чи  снігом  на  міста,поля  ,  моря!
Дуже  раді  дощу  квіти  і  рослинки,і  земля!
Знов  ожив  наш  той  струмочок,що  по  лісу  біг  та  біг,
А  за  ним  веселий  зайчик,що  завжди  його  стеріг.
У  природи  научайся  і  за  всім  спостерігай,
Полюби  її  загадки  ,потім  дітям  передай!
І  ЛЮДИНА  –  теж  природа  ,її  часточка  жива,
Пам*ятай    казки  бабусі  і  усі  оці  слова!
21.01.2017р.












ПРОДОВЖЕННЯ  СЛІДУЄ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761817
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Світлана Семенюк

Борсучок

Хто  це  стежкою  бреде  -  
Сірий  і  пухнастий?
Це,  малята,  лісом  йде  -
Борсучок  смугастий.

І  не  йде  він,  а  біжить,
Хвостиком  виляє.
Та  куди  ж  бо  це,  скажіть,  
Борсук  поспішає?

Ви,  не  знаєте  куди?  -
До  своєї  хатки!
Бо,  несе  смачні  гриби  
У  маленьких    лапках.  

Свій  запас  він  покладе́
У  нору,  в  кладову.
Ну,  а  потім  в  ліс  піде́
По  грибочки,  знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761002
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Яна Яна

Вихрь

Как  ты  ворвалась!  
Словно  вихрь...
Лишь  взгляд  тебя
остановил.

И  приютил.
И  пригвоздил.
И,  вдруг  смутившись,
отпустил.

И  ты  умчалась.
Словно  вихрь.
Оставив  только
новый  стих.

Оставив  нот
простой  расклад
и  обожжённый  светом
взгляд.

Да  нет...  О  нет!  -
И  сто  надежд,
и  ветер,  что
безумством  свеж,

улыбки  чуть  заметный
край,
мольбу  -  меня  
не  забывай...

И  сладковатое
на  вкус  -
я  обязательно
вернусь...

23.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761832
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Виктория - Р

Романтик

[b][i][color="#bf00ff"]Кручу  в  руках  конфетный  фантик,
И  весела,  как  никогда...
Душой  и  сердцем  я  романтик,
Такой  останусь  навсегда...
23  11  2017  г  
Виктория  Р

[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761948
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Мазур Наталя

Гойдалка

–  Мамо!  Сніг!  Сніг!  –  кричала  зранку  маленька  Адрі,  підстрибуючи  біля  вікна.  –  Хочу  на  прогулянку!  На  гойдалку!  Чуєш,  як  вона  співає:  «Гой-да-да!  Гой-да-да!»?
–Зачекаймо,  поки  хуртовина  стихне,  –  промовила  мама.
Адрі  ще  декілька  разів  підходила  до  вікна,  та  сильний  вітер  люто  жбурляв  колючий  сніг  у  шибку,  ніби  хотів  налякати  дівчинку.
А  десь  під  вечір  випогодилося  і  мама  з  донею  подалися  до  дитячого  майданчика.
–  Тут  так  порожньо,  –  промовила  розчаровано  дівчинка,  роздивляючись  навкруги.
–  Знаєш,  люба,  –  сказала  мама,  –  гойдалки  також  впадають  у  сплячку.
Адрі  здивовано  подивилась  на  маму.
–  Так-так,  у  зимову  сплячку,  як  бурі  ведмеді  в  лісі.  Тільки  гойдалки  впадають  у  сплячку  на  дитячому  майданчику.  Спочатку  вони  на  студених  вітрах  співають  собі  колискову:  «Гой-да-да…  Гой-да-да….».    А  потім  тихенько-тихенько  засинають.  Сніг  притрушує  їх,  ніби  вкриває  пухнастою  ковдрою.  І  сняться  гойдалкам  кольорові  сни:  дзвінкоголосі  хлопчики  та  дівчатка  і  тепле-тепле  літо.
Адрі  потупцяла  до  гойдалки,  торкнулася  холодного  металу.
–  Гой-да-да!  Гой-да-да!  –  повільно  гойдаючи,  заспівала  дівчинка.  –  Спи,  гойдалко,  спи.



22.11.2017р.

Фото:  Володимир  Тулупов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761802
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


@NN@

Вранішні віршування

Які  легкі,  які  прозоро-світлі  рими...

Легенько  Музу  за  поділ  тримаю.

Я  десь  була  сьогодні...
                                           в  Сіракузах...  в  Римі...

Це  дзвін  дзвенить...
                                   чи  дзеленчать  трамваї...

І  хто  я  цього  ранку  ?...    Невідомо!
Десь  серед  зір  згубився  подих  мій.
І  що,  серед  світів  чужих,  шукаю?...

Мов  за  соломинку  тримаюсь  за  поділ,
Туніки  світлої  твоєї  Музо...

Сьогодні  я  була  у  Сіракузах.
І  джміль  над  квіткою,
                                                                       мов  дзвін,  гудів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761907
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Радомір

Закричить каченя

закричить  каченя  качки  сірої
мати  в  небі,  а  тіло  в  землі
я  і  знати  не  хочу  –  не  кажи  мені
про  що  плачуть  нічні  ковили

закричить  каченя  качки  сірої
задвигтить  попід  крилами  світ
бути  сильною  –  не  проси  мене
я  не  знаю  навіщо  живуть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761865
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Галина_Литовченко

Вишивальниці

                           
                             Світлій  пам’яті  Героя  України
                             кримської  вишивальниці,  
                             уродженої  лубенки  Віри  Роїк
                           (25.04.1911-  03.10.2010)

На  ллянім  полотні  повсідались  півні
із  лубенських  ранкових  тинів.
Сипле  жайворон  спів  і  з-під  голки  –  пісні
милих  серцю  полтавських  ланів.

Барви  заполочі  –  генофонду  ключі
у  мотивах  святих  рушників.
А  мережкою  стежка  -  як  промінь  свічі,
наче  плин  пережитих  років.  

Візерунками  ліг  кольоровий  моріг
під  шовкову  заквітчану  гладь.
І  нагадує  вишня  в  весняній  порі:
рідну  землю  ніколи  не  зрадь.

Не  схибнулась,  не  зрадила,  не  відійшла  –  
край  прославила  свій  на  віки.
Із  колодязя  світла,  любові  й  тепла
вишивáні  зійшли  рушники.
21.11.2017
(Фото  з  виставки  робіт  Віри  Роїк  в  Сімферополі)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761839
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ірин Ка

Нині вільна…

Я  нині  вільна?
Вільна,  вільна!
Я  -  спокій,  впевненість  суцільна.
Згасила  почуття  вороже,
Слабкою  бути  -  то  негоже.
Не  стрепенеться  птахом  серце.
Не  сколихнуть  бажань  озерце,
Чиїсь  легкі,  знайомі  кроки,
Рум'янком  не  заллються  щоки.
Душі  в  минулому  полон,
Перейдено  межу,  кордон.
Згубилась  ладанка  натільна...
Я  вільна,  Боже?  
Божевільна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761536
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ганна Верес

Дух козацький

Давно    у    сиву    далечінь      спливли    літа,
Та    дух  ,  козацький,    як    завжди,      витав,
Дух    пращурів    –    йому    тісна    могила.
Ні    смерть,    ні    війни    дух    цей    не    зломили.

Він    непокірний,    гордий,    не    одне    життя  
Вів    козаків    до    слави,    до    важких    звитяг.
Літав,    як    Божий    дар,    завжди    над    нами,
Вертав    на    землю    знову    дочками,      й    синами.

І  кров    козацька  з    ним      міцніє,        ожива,
Й    народ  з  ним    іншу  долю  вишива,
Бо    дух    –    то    вічне,    те,    що    нас    єднає.
Ми,    українська    нація,    така    одна    є! 15.10.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


геометрія

НАМ І В СНАХ НЕ СНИЛОСЬ…

                                           Дні  і  ночі  чорні                          Не  спали  дорослі
                                           незабуть  повік,                          і  діти  малі...
                                           жахливі  бездонні,-                Гуркіт  й  дими  чорні,
                                           в  сорок  перший  рік...        й  пекельні  вогні...
                                                                                     Душі  завмирали,
                                                                                     боліли  серця,
                                                                                     тулились  до  мами,
                                                                                     боялись  кінця...
                                           Мама  пригортала,                      Слухали  ми  маму
                                           втирала  сльозу,                            і  її  пісні,
                                           і  нам  колискову                            і  все  ж  засинали,
                                           співала  сумну...                            змучені  й  сумні...
                                                                                     Гуркіт  той  носився
                                                                                     довго  над  селом,
                                                                                     болем  в  душі  впився,
                                                                                     колючим  крилом...
                                           Майже  не  всміхались,              Довелось  стерпіти
                                           у  страсі  жили,                                    горя  і  біди,
                                           та  усе  ж  діждались                      дуже  хочем  жити
                                           ми  кінця  війни...                              в  Мирі  ми  завжди...
                                                                                 Та  живем  й  сьогодні
                                                                                   у  тривожний  час,
                                                                                   бо  війна  на  Сході
                                                                                   торкається  й  нас...
                                           Нам  і  в  снах  не  снилось,          Думаєм  щоденно,
                                           що  страх  буде  знов,                      що  маєм  зробить,
                                           що  внукам  судилось                      відновить  як  Правду,
                                           проливати  кров...                              й  війну  зупинить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761938
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Lana P.

ТОДІ…

Як  радісно  і  тепло  на  душі,
Здіймають  хвилі  бризки  шалу  —
Тоді  поеми  пишуться,  вірші,
Летять  словами  до  причалу  —
Де  ти  і  я,  і  мрія  між  вітрів
Заполонила  нас  з  тобою.
Поглянь,  у  сяйві  обрій  зазорів  —
Полоще  мрії  час  юрбою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761815
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Валентина Ланевич

Не відпускай мене

Не  відпускай  мене,  прошу,  не  відпускай,
Нехай  душа  живе  у  пожаднім  полоні.
Неволь  чуттєвість  та  по  краплі  випивай,
Лице  щасливе  заховаю  у  долоні.

В  усмішці  ясній  понесу  щиру  любов,
Плекатиму  у  серці  пізню  свою  весну.
В  камінне  черево  підкину  сухих  дров
І  у  вогні  згорю,  а  загодя  воскресну.

Не  відпускай,  без  тебе  згину  я,  помру,
Туманом  розчинюсь  в  осінньому  світанні.
Накинь  на  сутність  позолочену  вузду,
Той  гріх  безгрішний,  кохання,  що  на  стенанні.

19.11.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761231
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ніна-Марія

Сховалось літо в небокрай…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQwIts0briTwthj0oalnNUVU-_iaglF-ZCLw1a3Wn-oJa8VjmX3WA[/img]

[i][color="#f09f09"][color="#69150a"]Сховалось  літо  в  небокрай,
Сказавши  тихо  нам  "прощай".
А  тут  вже  й  осінь  на  порозі,
Така  звабливо  рудокоса.

Їй  личить  сукня  золотиста.
На  шиї  ще  й  разок  намиста.
Із  грон  червоних  горобини.
Декор  міняє  свій  щоднини.

Гаптує  килим  кольоровий.
Встеляє  парки  ним  й  діброви.
Милує  око  ця  краса.
Готує  осінь    чудеса.

А  ще  дбайлива  господиня.
Усе  для  дому,  для  родини.
Щоб  усього  було  в  достатку:
І  хліб  й  до  хліба  в  кожну  хатку[/color].[/color][/i]

[img][/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754350
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 23.11.2017


Надія Башинська

ЗОРІ, ЗОРІ, ЗОРІ… РІДНІ!

Зорі,  зорі,  зорі...  рідні!
Ночі,  ночі,  ночі  світлі.

Сад  в  цвіту...  біжать  доріжки
через  поле,  аж  до  річки.

Срібний  міст,  немов  доріжку,
стеле  місяць  через  річку.

Миють  личка  ясні  зорі
в  срібній  річці,  в  срібнім  морі.

Гляне  ранок  у  віконце  -
золотий  міст  зробить  сонце!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761826
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


ТАИСИЯ

Нарядный зонт



Типичная,  промозглая,  осенняя  погода
Порою  вызывает  возмущение  народа.
Но  худший  вариант  -  незванные  приходят  гости:
Депрессия,  а  с  ней  хандра  -  «перемывать  нам  кости*».

Компания  доверия  никак  не  вызывает…
И  пусть  никто  такому  гостю  дверь  не  открывает…
Спешу  заполнить  жизнь  свою  по  доброй  воле  Бога.
Я  творчески  использую  любое  время  года.

В  стихах  хочу  потомкам  дать  разумные  советы…
На  ватмане  нарисовать  волшебные  сюжеты…
Досуг  я  украшаю  умной  шахматной  игрой.
Поэтому  я  незнакома  с  чуждой  мне  хандрой.

Чтобы  уйти  с  достоинством  поэта  в  мир  иной,
Поторопись  раскрыть  нарядный  зонт  над  головой.
                                           *                        *                        *

*  Перемывать  кости  –  сплетничать,  злословить.

19.  11.2017.        Рисунок  –  мой  (тушь,  перо,  ватман.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761193
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ярослав К.

Засыпай на моём плече

Засыпай  на  моём  плече,
Примостись,  как  тебе  удобнее...
Свет  мерцающий  при  свече...
И  дыхание  стало  ровное...

Я  прислушиваюсь  к  нему...
Так  забавны  во  сне  движения...
Нежно  руку  приподниму
Из  затёкшего  положения...

Засыпай,  и  пускай  в  твой  сон
Не  проникнет  ничто  тревожное...
Наши  выдохи  в  унисон...
Полюбуюсь  тобою,  можно,  я?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Капелька

Новые русские, новые украинцы

Новые  русские,  новые  украинцы.
Название  новое,всё  остальное  старо́.
Или  ловкость  рук,  или  махинации,
Или  может  даже  крупно  повезло.

       Не  мне  судить  или  осуждать.
       Всё  могло  быть,  всё  может  статься.
       Ведь  власть,  богатство  даны  не  зря.
       Судьба  решается-как  им  распоряжаться.

Вот  новый  стиль  жизни.  И  для  кого?
Неужели  вновь  изобрели  велосипед?
Или  было  известно  быть  может  давно:
Для  ближних  ты  жил  или  только  для  бед?

       Ах,  денег  так  много:....лопатой  грести.
       На  много  ли  хватит?  Не  купишь  ведь  всё.
       Ведь  деньги  с  собой  и  не  унести.
       За  каждую  мелочь  будет  слово  твоё.

Любая  страна  во  все  времена
Ценилась  не  только  большою  "деньго́й".
А  люди  как  в  ней?Для  других,  для  себя.
Живёт  кто  в  ней?Друг  твой  иль  может  "изгой"?

       Да,  люди  должны  всегда  быть  друзья.
       Хоть  белый,хоть  чёрный-здесь  цвет  не  причём.
       Разделенье  пришло;не  игра,  а  борьба.
       По  вере,  по  жизни-во  всём  основном.

Вот  новым  ты  стал  с  большим  кошельком
И  "евро"  заделал  не  только  ремонт.
Наружно  сменился,  сменился  нутром.
Творца  не  забыл?  От  Него  далеко?

       Иль  может  мамону  в  душе  приютил
       И  он  понукает  твоей  головой?
       Про  душу  забыл,  чуть  её  не  сгубил.
       И  кто  управляет  тобой  и  "деньгой"?

Смотри  туда  дальше-рассвет  Божий  стал.
Опять  освятил,осветил  всё  собой.
Не  каждый  из  нас  доживёт  до  темна,
Кому-то  споют  о  душе  "упокой".

       Коль  был  виноват  иль  украл  где  когда
       -Покайся  скорей,  изменися  душой.
       А  если  вдруг  можеш,  "отдай"  всё  сполна.
       Без  пятен  чтоб  чистым  вернуться  домой.


                                                                 Сентябрь  1999

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761912
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


dashavsky

Замітає сніг стежину.

Осінній    сніг  в  небі  кружляє    ,
Білим  пухом  на  землю  паде.
Вітер      сліди  замітає
І  уже  їх  не  видно  ніде.

Падають  з  неба  сніжинки,
В  повітрі  у  танці  кружляють.
То  у  верх  високо  злетять,
А  потім  на  землю  лягають.

Стоять  в  задумі  високі  смереки,
Сніг  з  гілок  їх  на  землю  спадає.
Бігає  пухнаста  білка  по  землі,
Заховані  горішки  шукає.

В  лісі  настала  тиша  зимова,
Тільки  чути  старих  дерев  скрип.
Чарує  ця  природа  чудова.
Та  до  холоду  я  ще  не  звик.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761746
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Надія Башинська

НІЧКА - ЧАРІВНИЦЯ

Чорні  коси  розплела
                   ніченька  сріблиста.
Очі  -  зорі  в  небесах  
                                       й  річка  дзвінка,  чиста.

Щічки  мальвами  цвітуть...
                       рум'янець  ледь  видно.
Голос  -  чисте  джерело,  
                                           що  дзвенить  привітно.

Біжить  тихо,  між  отав...
                         там,  де  річка...  там,  де  став.
Тихо-тихо  дзюркотить,  присипляє  
                                             всіх,  хто  спить.

Є  у  ніченьки  ясної
                           разочок  намиста  -
Горобини  пишні  грона,
                                               калина  іскриста.

Сукня  бархатна  із  трав
                             перлами  сріблиться.
А  на  ранок,  від  заграв,
                                                 в  росах  заіскриться.

З  ранком  стрінеться  на  мить
                               нічка-чарівниця.
І  проснуться  всі,  хто  спить...
                       Сонце  заіскриться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761831
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Підлість… ( за твором Крилатої)

За  твором  Л.  Крилатої
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761763

Заздрість  часом  страшніша  ,  ніж  куля.
Вона  б’є  непомітно,  та  влучно,  
Душу  разить,  мов  око  цибуля,
Тіло  в’яже  підступно,  беззвучно.
-------------------------------------

Пам"ятай,  щоб  ти  не  робив  за  спиною  у    людей,
ти  робиш  це  на  очах  у  Бога.
____________________________-

Хіба  відчуєм  якось  заздрість?
Яка  вона  бува  на  смак?
Це  -  антитеза  слову  щедрість  (душі)
Вона    без  будь-яких  ознак.

Йому  синонім  -  слово  підлість.  
Тут    дуже  схожість    є  однак:
Втрачають  люди  людську  гідність.
Та  бумеранг  віддасть  все  взнак.

Прощення  просять  часто  в  Бога,
А  роблять  підлість  на  очах.
Чому  бува  душа  убога,
Несе  цю  ношу  на  плечах?
-----------------------------------
Щедрість  душі  -  доброта,  добрість,  тепло,  доброзичливість  (  синоніми)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761844
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ганна Верес

Накипіло…

Накипіло…    Як    же    накипіло!..
Зацементувалася    душа…
І    болить    вона    сильніш    від    тіла,
Та    надія    все    ж    не    залиша:
Вистоїть    народ    наш    у    двобої,
Правді    ж    не    дозволено    вмирать…
Тих,    хто    знищив    малазійський    «Боїнг»,
Зможе    і    знайти,      і    покарать.

І    на    тих,    хто    зазіхнув    на    волю,
Начинив    фугасами    Донбас,
Бог    нашле    не    кару    вже    –    недолю,
Від    Кремля    врятує    згодом    нас.
І    засяє    сонце    перемоги,
Засміється    хвилями    Дніпро,
Пройдемо    свою    важку    дорогу,
Й    запанують    воля    і    добро!..
30.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761834
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Наташа Марос

ЦЕ ВАШІ…

Чарівний  світ  поезії  земної
Метафори,  епітети  і  рими  -
Канони  ці  придумані  не  мною,  
Та  все  частіше  засинаю  з  ними...

Хтось,  може,  посміхатися  воліє,
Мовляв,  усе  це  -  вигадки,  не  більше,
Нещасний,  бо  він  зовсім  не  уміє
Ба,  навіть  почитать  готові  вірші...

Коли  п'янить  мелодія  розкішна,
Слова  кружляють  у  нестримнім  вальсі
Моїх  фантазій...  як  же  мені  втішно
Відчути,що  мої  думки  -  це  ваші...

             -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Живи і добротою грій

Доброта  —  це  те,  що  може  почути  глухий  
і  побачити  сліпий.  
Марк  Твен
--------------------------------------------------

Буває  вітер  дме  в    обличчя,
Збиває  легко  із  шляху.
Та  зупинятися  не  личить,
Не  треба  паніки,  страху..

Іди  упевнено  в  дорозі,
Нелегкий,  звісно,  оцей  шлях.
Та  тільки  сильним  будеш  в  змозі,
Допоки  все  в  твої  руках.

Ти  добре  знаєш  мову  вітру,
Дощу  і  сонця..  Добрий  знак!
Тримай  упевнено  в  них  віру.
Не  дадуть  впасти    тут  навзнак.

Поверне  вітер  свої  крила,
Почувши  лагідні  слова,
Тепер  подує  тихо  в  спину,
Свою  агресію  схова..

А  Місяць  й  зорі  шлях  освітять,
Підеш  на  зло  всім  ворогам,
Якщо  добро  в  душі  помітять...
І  ти  молитимиш  Богам.

І  пам"ятатимеш  ти  добре,
Що  доброта  всьому  рушій.
А  серце  хай  буде  хоробре..
Живи!  і  добротою  грій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761881
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Svitlana_Belyakova

Томлiння Душi

Томління  душі
замучило  зовсім.
Без  тебе  відлічую
дні,  миті,  години.
Адже,  ми  живемо
не  на  чужій  Планеті,
а  дихаємо  одним  повітрям
улюбленого  міста,
в  голодній  ночі,
хоч  у  Всесвіт
обпаленим  серцем  кричи.
Що  посієш,  то  і  збереш.
У  ночі  Душу  гірко  стиснеш,
думки  вголос  кричачи,
не  танучи  в  собі.
Життя  проходить  і
ніхто  над  ним  не  владний,
борг  же  його  платежем
червоний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761878
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Кофеманка

Пишу, пишу…

Пишу,пишу,и  вянет  лист  под  фразой,
Как  лёгкие  от  дыма  у  курца
Так  тяжела,как  исповедь,не  сразу
Дорога  к  пораженью  у  гонца...

Война  со  скукой  требует  подпитки  
"Горят"  нейроны  искажая  жизнь
Я  пью  любовь,зловонней  из  напитков,
Даже  в  Аду  не  подают  "на  бис"...

Что  ждёт  в  конце  мою  седую  душу,
Две  рюмки  водки  и  один  лимон?
Курю  печаль,ещё  одну  минуту,
И  вешаю  за  стаж  значок  "ГЕРОЙ".

Всё  важное  опять  отбросит  тени,
И  ты  хоть  синим  пламенем  гори,
Уходят  навсегда  дурак  и  гений,
Всегда...Какого  б  чёрта  не  дери!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Елена Марс

И в Бальмонта влюблённая, и в Блока

И  в  Бальмонта  влюблённая,  и  в  Блока,
В  Цветаеву,  Есенина,  Костенко.
В  часы  тоски  отчаянно-глубокой,
Когда  в  душе  минорные  оттенки,
Летит  в  миры  живительных  поэзий...
Всем  сердцем  уходя  в  глубины  слова,
Сбегает  от  тисков  своих  депрессий
И  жизнь  уже  не  кажется  суровой.
Не  кажется  судьба  безликой,  тщетной,  
Когда  она  в  родной  своей  стихии...
Поэзия...  В  ней  столько  чувства,  света,
В  ней  столько  этой  страстной  эйфории!..
Уже  не  так  сыра  дождя  пространность
И  ветра  разгулявшегося  холод  -
Где  жизнь  приобретает  многогранность,
Где  вновь  душа  испытывает  голод
К  моментам,  без  которых  -  безнадежье...
К  тем  чувствам,  без  которых  -  увяданье...
Поэзия  уносит  к  побережьям  -
Где  вновь  душа  желает  созиданья...
...  Где  слово  наполняется  -  дыханием...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761755
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Наташа Бруснікіна

Весна в мені

Десь  там  у  пригорщах  прозорих  вишини
Холодне  небо  тихі  зорі  колихає.
Я  знов  за  крок  лише  від  лютої  зими,
Та  є  весна  в  мені,  й  мене  це  зігріває.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761751
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


majra

Всесвіт

У  маленькому  Всесвіті  кожної  долі
Є  планети  свої,  і  свої  небеса.
Кожна  хвиля  подій  піднімає  поволі,
І  у  кожній  порі  -  неповторна  краса!

Між  галактик  людських  пропливають  століття,
І  нема  перехресть  паралельних  орбіт...
Але  кожне  життя  -  це  таке  розмаїття!
Подарунок  небес  -  так  влаштований  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761582
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Світлана Семенюк

Ледачий борсук

Казка

1
Щойно  осінь  жовтоброва
У  ліси  ступила  крок,
Як  листочки  кольорові
Облетіли  з  гілочок.
Хоч  шурхочучи,  та  тихо
Вкрили  мохові  коври.
На  цей    шурхіт  борсучиха  
Виткнулася  із  нори.

2
-Гей,  борсуче,  подивися
Скільки  листячка  кругом!
Тож  хутенько,  не  барися,
Йди  до  лісу,  та  з  мішком.
Назбирай  листочків  трішки
І  стеблиночок  з  трави.
Буду  я  стелить  доріжки,
Набивати  подушки.́
Незабаром,  хуртовини
 Принесе    у  ліс  зима,
А  в  нас  жодної  перини
Ще  тепленької  нема!

3
-Знову  йти  у  ліс,  ще  й  пішки!  -
Злий  борсук  пробурмотів.
Він  ледаченький  був  трішки,
Йти  далеко  не  хотів.
Біля  їхньої    хатинки
Виросли  (борсук  це  знав)  -
Три  красунечки-ялинки.
Він  з  них  голок  й  назбирав.
А  як    приволік  до  хати
Та  й  в  нору  уже  заніс  -
Борсучиха  ж    верещати
Почала  на  цілий  ліс!

4
-Що  за  витівки,  борсуче?
Ти  чого  набрав  в  мішки́?
Де  ти  бачив,  щоб    колючі
Були  ковдри  й  подушки!?
От  ледащо,  начувайся!
Геть  колючки  забирай!
Знов  до  лісу  повертайся
І  листочків  назбирай!
Та,  щоби  були  махрові,
Оксамитові,  сухі.
Хоч  кленові,  хоч  дубові,
Тільки,  щоб  були  м’які.
Не  принось  лишень  до  хати
Ялинові  голочки́,
Бо  поколять  борсучата
Свої  лапки  і  бочки.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761534
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Олена Жежук

Ну ось і здрастуй…

Ну  ось  і    здрастуй...  Моя  люба  осінь.
Так  несміливо  стукаєш  в  вікно.
Яка  ж  ти  юна…    зеленоволоса,
З  дощем  на  віях,  з  вітром  заодно.

Зажди…    хвилинку…  Я  тебе  змалюю
У  світлі  щастя,  радості  й    краси.
Барвисті  думи,  розкіш  золотую,
Легку  печаль  листочком  до  коси.

Ти  літ  моїх  нестримних  позолота,
Любов,  утіха,  радість  і  журба…
І  спраглої  душі  найвища  нота,
Неспитих  дум  надія  голуба.

В  тобі  сховаю  душу  поза  часом,
В  роздоллі  мрій,  в  блаженстві  почуттів.
Тобою  вражена...    ділитимуся  щастям
В  картинах,  у  віршах,  а  то  й  без  слів…






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 22.11.2017


Капелька

Плач грешника

Боже,  милостив  буди  мне  грешнику.
Боже,  пощади.
Виноват  я  всё  же.
Помилуй  мя,  спаси.

         Плачу  пред  Тобою.
         Плачет  белый  свет
         За  мои  неправды
         Вот  уж  много  лет.

Земля  засыхает,
Гибнет  изнутри-
Добра  не  хватает,
Не  только  воды.

       Сердце  каменисто,
       Добра  не  даёт.
       Тебя  забывает
       И  место  своё.

Заблудило  по  стихиям
Мира  сего;
О  суете  воздыхает,
Не  любя  никого.

       Заповедей  Твоих  не  знает,
       Не  любит  терпеть.
       О  тебе  вспоминает,
       Когда  час  умереть.

Оно  конечно  верно:
Лучше  поздно,  чем  никогда.
Господь  и  последнего  приемлет
Как  и  первого  бойца.

     Не  опоздай,  друже,
     Покаянье  принести.
     Оставить  заблужденье
     И  грехи  свои.

Очиститься  сердцем,
Обновиться  душой.
А  если  камень  сердце
-То  в  беде  большой.

     Помилуй  мя,  Боже
     Мир  Твой  сохрани.
     Ни  на  что  я  не  гожий
     -Площади,  потерпи.

Плачу  пред  Тобою
Плачет  белый  свет
За  мои  неправды  
Вот  уж  столько  лет.

                                                         Август  1999

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761740
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Lesyunya

…Дякую тобі…

Я,  наче  вперше,  тут  і  все  ж  востаннє
І  стільки  пам'яті,  а  скільки  тут  тепла
Ці  небеса  мені  подарували
Твою  любов,  яку  я  берегла…

А  пам'ятаєш  зустріч  на  сторінці?
Мої  вагання  і  свої  думки
Я  плакала,  коли  писала  вперше
Тобі,  мій  рідний,  лист  від  пустоти…

А  смайли,  знаєш,  я  їх  обіймала
Вони  були,  як  посмішки  добра
Твої  вірші  душу  в  мене  виймали
Я  знала,  що  в  житті  такого  вже  нема…

І  наші  зустрічі  стали  на  смак  солодкі
Цей  випадок  приніс  в  мій  світ  весну
Я,  наче  вперше  тут,  та  все  ж  востаннє
Сьогодні  вдячності  слова  тобі  несу...

P.S.    Дякую  за  те,  що  ти  став  кольором  мого  світу,  частинкою  мого  серця,  наповнив  мудрістю  мої  думки,  навчив  не  боятися  самотності.
Моя  душа  уже  ніколи  не  забуде  твоє  тепло  і  рідність,  добробуту  та  спокій.
Прийми  мої  слова  вдячності...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761109
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 22.11.2017


OlgaSydoruk

Долго не смеет решиться рука…

Белые  клавиши  трогают  пальцы…
Долго  не  смеет  решиться  рука    
Вспомнить  аккорд…  -  из  когорты  страдальцев…
Ноту  за  нотой  –  мелодию  для…  -
Края    земли…И  для    донышка  неба…
Больно,  наверное,  больно…  пока…
Но  -  разливается  тёплая  нега  
В  красно-солёной…Внутри…Где  душа…
Коль  ностальгия  напросится  в  гости
И  в  тайниках  все  скелеты  найдёт,..
То  перемоет  любимые  кости…      
Не  обещая,что  скоро  уйдёт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761738
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Калинонька

***

Мир  нам  потрібен    і    спокій  ,
Як    повітря  ,  як  хліб  ,  як  вода,
Україна    пройде  по  дорозі  крутій,    не  широкій,
Їй  лишень    двадцять    шість.  Вона  молода!!!


ЇЇ  очі  затьмарили    сльози  і  горе  ,
Бо    дороги  до    щастя  криваві  лягли,
Освіти    ж  ти  їх    нам,    з  неба,  ясная  зоре,
Щоб  до    Волі  ми  з  Богом  прийшли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761341
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Надія Башинська

ПЛАКАЛА РЕДЬКА…

Плакала  редька...  Сердилась  дуже.
-А  чому  сердитись?-  скажи  мені,  друже!

Плакала    редька,  слізоньки  лила.
Бо  хтось  сказав,  що  вона  некрасива!

Плакала  редька...  морква  втішала.
-Ти  дуже  гарненька!  -  вона  їй  сказала.

Хвалила  й  картопля,  горох,  цибулина,
соняшник,  соя,  біб,  капустина.

Плакала  редька,  слізоньки  лила.
Слухать  нікого  вона  не  хотіла.

Плакала  довго...  не  переставала.
Від  сліз  солоних  гірчить  трохи  стала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761448
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ніна-Марія

Свою любов у віршах заримую

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00393954.jpg[/img]

[i][color="#34a110"]Свою  любов  у  віршах  заримую,
Вплету  осіннє  злото  між  рядків.
Я  знаю,  любий,  ти  мене  почуєш,
І  через  сотні  пройдених  років.
 
В  багрянець  барв  вберу  я  кожне  слово.
У  цвіт  жоржин  і  в  пахощі  любистку.
Хай  грона  їх  прикрасять  калинові,
Які  червоним  гратимуть  намистом.
 
То  ж  хай  мелодія  дощів  осінніх,
Розвіє  осад  смутку  в  твоїй  душі.
Про  те  кохання  вічне  і  нетлінне
Тобі  розкажуть  написані  вірші...[/color][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750142
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 22.11.2017


Микола Шевченко

Рокам все…

...Рокам  -  все  летіти
а  скроням  -  сивіти...
Стареньким  -  хотіти
назад,  у  "совіти"...
Малечі  -  планшети,
а  молоді  -  драйви.
У  межах  планети  -
ніщо  вже  не  зайве.
Світогляду  кожному  -
вистачить  місця.
Бо,  якось,  вегану,
те  м`ясо  -  не  істься...
А  хтось  -  підлаштовує
світа    під  себе,
вдаваючи  Феба  -
то  так  йому  й  треба.
І  нігті  мальовані  -
річ  не  остання.
Для  зваби  вготовані  -
стиль  виживання.
Цікавість  -  у  складності,
вабить  -  красиве.
А  ген  геніальності  -
не  в  примітиві.
Хоч  іноді  хочеться
вийти  за  межі.
З  старої  одежі,
і  вищої  вежі.
Повчальні  слова  -
у  собі  залишити.
Приймаючи  данність  -
до  світу  ожити.
Ридати  й...  радіти  -
даруються  квіти.
В  молочності  вилиць,
рокам  -  облетіти...

16.10.17



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755622
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 22.11.2017


dashavsky

Карпати мій смерековий краю.

Карпати-  смерековий  мій  краю,
Славетна  у  віках    Бойківщино  .
Я  твої  простори  щиро  кохаю,
Бо  повязані    ми  воєдино.

Разом  зі  мною  смереки  зростали,
Виростали  оті  маленькі  бучки,
Що  великими  деревами    стали
І  дарують  тепер  горіхи  й  шишки.

Тут  дитинство  пройшло  босоноге
І  вперше  радість  кохання  узнав.
Тут  батьків  моїх  стоять  могили,
І  родичів  тих,  яких  добре  знав.

Сюди  друг  дитинства  приїзджає,
І  завжди  він  до  мене  зайде.
Наші  шкільні  роки  пригадає
І  весело  тоді  в  хаті  буде.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761539
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Яна Яна

По краю

Что  будет  весною?  -  не  знаю.
Дождётся  ли  наша  любовь,
(Идущая  ровно  по  краю,
Не  знавшая  раньше  краёв),

Просторов  весенних  и  щедрых,
Наивных  и  сочных  дождей,
В  которых  купаются  вЕтры  -
Носители  добрых  вестей?

Дождётся  ль  небес  нараспашку
И  солнца  безудержных  ласк,
Что  снега  срывая  рубашку,
Цветами  приветствуют  нас?

Что  будет  весною?  О,  Боже!
Всё  будет  весною!  А  мы?
Мы  тоже?  Мы  тоже,  быть  может...
Упрямо  дождёмся  весны...

22.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761737
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ганна Верес

Три дороги

Розлилися  води      
на  три  броди
І  блищать  вони,    
мов  серебро,
Для  мого  народу    –    
три  дороги,
 Волю  щоб  здобути    
і  добро.

Перша  з  них  –  важка,  
 полита  кров’ю,
Де  загине  наш  
 найкращий  цвіт,
Виткана  великою    
любов’ю,
Нею  йшов  до  Правди  
 цілий  світ.

Другий  шлях  –  змиритися  
 із  болем,
Крим  віддавши,  тихо  
 «здать»  Донбас,
Та  чи  зможем  бути    
ми  собою,
Внуки  наші  як    
оцінять  нас?

Третій  шлях  –  віддатися  
 Росії,
Мову  проміняти  
 на  «язык»,
Не  для  нас  поля    
свої  засіять,
І  Москви  боятись,  
 як  грози.

Розлилися  води    
на  три  броди  .
І  блищать  вони,  
 мов  серебро…
Час  твій  роковий    
настав,  народе:
Зняти  назавжди      
раба  тавро.
16.05.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761641
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


dashavsky

Тіло старіє, а душа не хоче.

Тіло    старіє,  а  душа  не  хоче,
Як  побачу    ще  гарну  молодицю,
То  серденько  радісно  затріпоче.
Серце  затріпоче,  приємно  загріє,
Зрадливо  очі    побіжать  за  нею
І  душа  моя  неначе  молодіє...
А  ще  як  мені  вона  посміхнеться,
Та  й  поведе  чорною  бровою,
То  здається,  що  як  молодий  юнак,
Так  перед  нею  трепетно  стою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761524
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Любов Іванова

З днем народження, Андрію Васильовичу

23  листопада  святкує  свій  день  народження  
Андрій  Васильович  Мартиненко.  
Знайома  я  з  ним  віднедавна.  Він  -  читач  моїх  
віршів  і,  як  стало  мені  відомо  від  нього  -  співає
пісні  на  слова  моїх  віршів.    Та  й  не  тільки  моїх,
а  й    інших  авторів  нашого  сайту!
Моє  вітання  йому  у  цей  святковий  день!!!

Коли  на  небо  вийде  зірка  рання,
Хай  у  вікно  Вам  лине  ніжний  спів.
Звучать  для  Вас  сьогодні    привітання
І  я    додам    до  них  букет  із  слів.

Рясної  Вам  на  все  прекрасне  долі
Веселих  дум  і  світлих,  гарних  мрій.
І  хай  Господь,  бо    це    у  Божій  волі...
Дає  Вам  захист  від  любих  стихій.

Бажаю  миру,  радості,  надії,
Людського  щастя,  ніжності  розмов.
Усе,  що  зайве,  вітер  хай  розвіє,
Залишить  щирість,  віру  і  любов.

Здоров"я,  миру,  хай  завжди  і  всюди
Дарують  радість  Вам  прийдешні  дні.
Довкола  будуть  милі,  добрі  люди,
А  для  душі  -  співаються    пісні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761725
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Повернути б в осінь літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]



Повернути  б    в  осінь  літо,  
Кликнуть  журавлів,
Бо  тепла  ще  недопито
З  теплих  літніх  днів.
 
Щоб  проливсь  пташиний  щебет,
Ніби  ніжний  шовк,
Розпогодиться  хай  небо,
Дощ  холодний  змовк.

Розцвіте  жасмину  гілка,
Мак  серед  степів.
Вітер  грав    би  на  сопілці
Так,  як  влітку  вмів.

Хай  душа  краси  нап"ється..
Радісний  мотив.
Тоді  й  серце  усміхнеться.
Ти  так  теж  хотів..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


A.Kar-Te

Жизнь унылая, ёлки-палки!

Пролетело  твое  зеро..,
Не  тебе  удача  банкует  ?
Эх..,  Ноябрь,  проиграл  добро  -
Ветер  лист  золотой  пакует.

И  когда  последний  сорвёт,
Поминай..,  поминай,  как  звали...
Потечёт  серых  дней  отсчет
Вереницей  тоски-печали.

Дождь  который  день  моросит...
Жизнь  унылая,    ёлки-палки!
Но  рулетка  жизни  кружит...
Господа,  делайте  ставки!



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ліна Ланська

ЗАТИСНУТИ МИТЬ

Коли    за    вікном    не    ніч,        –
                                                                                   осені    каламуть,
Коли    без    питання,    прожогом    стискуєш    миті,    –
Тоді    до    світання    час        
                                                               спалять,  або  задмуть,
Смакуючи    біль,  а  не  сни,    медами    залиті.

У    відчай    не    поринай,
                                                 ніжністю    обійми
Солона    краплина    сльози,  помалу,    зігріє.
Тремтяче    пташа,    у    серці    
                                                                             виспівує,  –  ми
Берем    у    кредит    щораз,    неоплачені    мрії.

Коли    за    вікном    не    ніч,  –
                                                                   сивих    туманів    крок,  –
А    день    пережитий          стисне  в    обійми        безсилі,
Відчути    короткий    дотик,    
                                                                   пробачити,    про...
Затиснуту    мить    у    подих,    на    гребені    хвилі.

19.11.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761635
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


OlgaSydoruk

И я - её ждала…

И  это  был  не  сон…  
Во  тьме  теснились  тени…
Бретельки  опускала
Послушная  рука…
Горячая  волна
Будила  негу  лени…
И  ты  -  её  позвал...  
И  я  -  её  ждала…
В  окошечко  без  штор
Заглядывали  тени…
"Войти  -    не  пригласят…
Покрепче    -  не  нальют…
Смотри  -  бокал  вина  
Пролился    на  колени...
Наверное,губами
Все  капельки  сотрут..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761371
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Олекса Удайко

КУЙОВДИТЬ ВІТЕР РЕВНО ШАЛЬ

           Спроба  перекладу...  вірша,
           що  міг  бути...  українським  
           народним...  романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить  вітер  ревно  шаль,
Цілує  складки  сукні.
Рожевий  обрій...  І  печаль,
І  вітровій  попутній...

А  неба  синього  кришталь
Дощем  дочиста  вмитий...  
Чекаю  щось,  чогось  так  жаль,  
Та  сум  печаллю  вбитий.

Сьогодні  можу  я  простить...
Зумію  –  всяк  буває.

Від  тебе  ладна  я  піти  –
Любов  благословляє.[/color][/b]

19.11.2017[/i]


Оригінал:[b]

[i]И  листья  сладко  пахнут[/b]

Ревнивый    ветер    треплет    шаль,
Целует    подол    платья.
Закат    разлит...    Легка    печаль
И    листья    сладко    пахнут.
А    неба    синего    хрусталь
Так    чист!    Дождями    вымыт.
Чего-    то        жду,    чего-    то    жаль
И    клином    клин,уж,    выбит.
Сегодня    я    тебя    простить
Сумею    —    всякое    бывает.
Я    научилась    уходить    —
Любовь    меня    благословляет.

               (вірш  Олі  Радченко)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


гостя

Чорничний смузі



Чорничний  смузі…
О,  меди  хмільні…
Тепло  долонь  на  перехрестях  лона.
Як  же  п'янів…  та  не  впізнав  її.
Земля
     у  третій  фазі  Скорпіона

Черпає  сни  
з  Великого  Ковша,
Руйнуючи  стовби  навігаційні
Ущент…    її  розхристана  душа  
На  столику  
     в  твоїй  операційній

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761048
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 55

Износилися  сапожки
За  замужних  сорок  лет
Та  и  я  ж  потерлась  трошки,
А  мужик  мой  -  вовсе  дед.
*
Хватит,  милый,  издеваться
Не  то  быть  меж  нас  войне!!
Договор  то  был  -  за  двадцать,
А  ты  трешку  сунул  мне.
*
Что-то  нос  с  утра  чесался,
Наперед  что  ль  правду  знал?
За  ухват  мой  Петька  взялся,
Прям  с  размаху  почесал.
*
Я  соседа  прикормила
То  колбаской,  то  сальцом,
Его  жинка  подловила
Разодрала  мне  лицо.
*
Бабы  сплетни  распускали
Обо  мне  уже  давно.
Вроде  свечку  нам  держали
Плюс  -  снимали  на  кино.
*
Как  у  тещи  на  макушке  
Справа,  слева  -  по  игрушке.  
Унеси  меня  пурга,  
Не  игрушки  то  -    рога!!  
*  
Кавалер  совсем  сдурел  
Молотком  Петра  огрел.  
Жениха  посадят  скоро,  
А  Петра  свезли  по  скорой.  
*  
Мы  купили  два  ковра  
На  одном  -  конкретный  брак.  
Брали  ведь  вещицу  бренда  
Оказался  с  секондхенда!  
*  
Утром  встал  -  забора  нет  ,
Жучка  мигом    взяла  след.  
Вор-то  -  наш  сосед  напротив  
За  ночь  с  досок  сделал  плотик.
*
Вот  и  выдали  заданье...  
Курсовую  ждет  препод.  
Жаль,  не  знала  я  заране,  
Что  натурой  он  берет!!  
*  
В  холодильнике  искала  
Что-то  сьесть,  пока  ты  спишь.  
Вместо  маслеца  и  сала  
Там  повесилася  мышь.  
*  
На  работе  смотрят  странно,  
Непонятливый  народ!!!  
У  меня  меццо-сопрано,  
Я  пою,  а  шеф  орёт!!!  
*  
Праздник  хочется  опять  
После  ресторана  
Муж  кричит:  "Куда  гулять  
Ты  же  в  стельку  пьяна!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761441
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

Осіння елегія

Доспало  літо  не  в  траві  –
В  отав  покосах.
Несміло  вересень  привів
Нам  ранню  осінь…
І  обізвались  небеса
Криком  лелечим,
А  клену  з  золота  краса
Накрила  плечі.  

Дощами  скупані  луги,
Жовто-зелені,
Отави,  складені  в  стоги.
Без  листя  клени.
Ослабла  змучена  трава
У  сивих  росах,
А  осінь  землю  засіва
Й  холоду  просить.  
10.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761291
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Веду з тобою я розмову. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvBUU2CPunc[/youtube]

Синичка  стукнула    в  вікно,
У  очі  пильно  задивилась.
Чому  не  тронула  зерно,
Нащо  у  рань  таку  прибилась?

Невже  мій  корм  не  до  смаку,
Думки  замучили  про  зиму?
Проблему  вирішу  таку,
Не  дам  загинуть  в  цю  годину.

Про  щось  хотіла  ти  сказать,
Як  зрозуміти  твою  мову?
Нащо,  сердешне,  так  страждать?
Моя  пташинко,  ти  -  чудова!

Так  хочу  біль  я  твій  узнать,
Веду  з  тобою  цю  розмову,
Щоб  сум  з  життя  твого  прогнать,
Зумій  відчуть  від  серця  слово..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761290
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Фея Світла

Намалюй мені щастя (акро)

Велике  спасибі  за  натхнення  і  науку  Любові  Івановій

[youtube]https://youtu.be/G_OaVd394pM[/youtube]

Н-атхненням  стану  я  для  тебе...
А  у  веселки  барв  візьмем.
М-итцем  чудовим  буде  небо,
А  ти  -  умілим  фахівцем.
Л-юбові  влиємо  у  барви,
Ю-нацьку  пристрасть  і  запал,
Й  добавим  ніжності  заграви,

М-агічний  радості  опал.
Е-скіз  малюнку  нанесемо
Н-а  полотно  свого  життя,
І  долю  щастям  ми  назвемо.

Щ-асливі  будем  -  Ти  і  Я!
А  як  захоче  непогода
С-тирати  вітром  кольори,
Т-и  пензлем  замалюй  негоду,
Я-скраве  сонце  сотвори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759752
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Плискас Нина

Осінь…її перли*****

Дивакуватість  у  людей  ніхто  не  відбирав,світ  без  них  нудний.
*********
Найдорожчий  скарб  людини  її  душа,коли  вона  ще  не  висохший  цебер.
*********
Безмірне  щастя,коли  воно  не  виливається  з  ваших  долонь.
********
Мізерний  погляд  ніколи  не  виміряє  глибину  можливого.
********
Суєцид  тут...початок  нестерпних  проблем  там.
********
Покірність...слабкість  людини,чи  велич  Духа,що  схиляє  голову  
перед  палачем?...
********
Господня  правда...канцелярія  без  дірок  для  зшивання  і  штампів  
брехні.
********
Пітьма...арена    на  якій  світло  в  головній  ролі.
********
Врожай  у  чужих  бур"янах,ваша  заздрість.Не  врожаї  ваші,
проблема  у  ваших  бур"янах.
*********
Байдужість...фіговий  рентген  наступного    дня.
*********
Фіаско...гордість  невдачі,наперекір  славі.
*********
Тиша  чує  мислення,як  павук  мікродотик.
*********
Розхитані  нерви...полтергейст  нашого  здров"я.
*********Осін

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760519
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Любов Іванова

Переверни листок календаря

П-роходит  все,  промелькнет  и  это,  
Е-ще  не  пройден  к    разрыву  путь.  
Р-азлука    -  мрак,  темнота  без    света,.  
Е-сть  все  же  веры  в  сердцах  чуть-чуть.  
В-о  все  часы,  дни  и  даже  годы,  
Е-сть  каждой  жизни  простая  суть  -  
Р-азвеять  в  поле  свои  невзгоды,  
Н-аметить  в  жизни  свой  лучший  путь.  
И-  приоткрыв  в  новый  мир  страницу  

Л-юбовь  на  ней  прописать  в  стихах,  
И-  не  резон  догонять  жар-птицу,  
С-иница  счастья  коль  есть  в  руках.  
Т-ик-так,  часы  нам  года  итожат,  
О-ставив  в  прошлом    багаж  обид.  
К-акую    ношу  даешь    нам,  Боже,  

К-кому-то    пух,  а  другим  -  гранит...
А-    звездочеты    нам  дни  считают,  
Л-ишь  им  под  силу  свести  итог.  
Е-й-ей,  не  просто  собрать  их  в  стаю,  
Н-о  в  этом  точно  поможет  Бог.  
Д-о  самой    тризны  нам  жизнь  в  рассрочку,  
А-  после  повести  -  эпилог...  
Р-аскрою  запись,  не  ставлю  точку,  
Я-  в  книгу  жизни  добавлю  строк...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761031
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Віталій Назарук

ЕТАЛОН

В  житті  дитячім.  еталон  –  батьки,
Діти,  мов  губка,  всмоктують  родинне.
І  вчаться  діти,  вчаться      залюбки,
Пірнають  у  своє  життя  глибинне.

В  батьків  наука  в  їхній  сивині,
В  міцних    руках,  що  вкриті  мозолями.
У  мудрості,  в  життєвій  глибині,
В  батьківській  силі  і  у  ласці  мами.

Щасливі  діти,  як  себе  батьки
Кладуть  для  них  ще  при  житті  на  плаху.
Тоді  життя  дається  у  знаки
І  світло  є  в  житті  обабіч  шляху.

То  ж  для  дітей  ставайте  промінцем,
Даруйте  мудрість  в  голови  дитячі…
Щоб  усмішка  вкривала  їх  лице,
Не  варто  поступати  нам  інакше.    


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760653
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Наташа Марос

ПОПУТЧИК…

Себя  я  закрывала  на  замки,
Ключи  бросала  -  с  глаз  куда  подальше,
Тебя  просила:  ну,  не  будь  таким  -
Я  не  могу  там  жить,  где  много  фальши...

Хочу  любви,  чтоб  кругом  голова,
Да!  В  будни-праздники  и  ночью  тоже,
Но  только  привыкала  я  едва,
Ты  безразлично  маялся  прохожим...

Устала,  не  хочу  я,  дверь  закрой,
Не  провожаю  -  просто  надоело,
Забуду  всё,  что  связано  с  тобой  -
А  снег  ложился  пеленою  белой...

Хотел  засыпать  все  твои  следы
И  ночь  с  ума  сходила  от  разлуки...
Ты  оглянулся  прямо  у  черты,
Где  я  ждала  протянутые  руки...

А  темнота  глушила  тишиной,
Луна  стыдливо  спряталась  за  тучи...
Как  хорошо,  что  снова  ты  со  мной  -
И  жизни,  и  судьбы  моей  попутчик...

             -                -                -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760739
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Надія Башинська

КРАЮ МІЙ!

Краю  мій!  У  мене  ти  єдиний,
барвінковий  цвіте,  синій-синій.
Вишиванок  золоті  мережки.
Споришеві  ясні  стежки.

         Це  ж  для  нас  тут  квітнуть  вишні...
         Мій  калиновий  ти  цвіте,  пишний!
         Твоє  слово  всіх  зігріє,
         то  ж  любити  кожен  тебе  вміє!

Тішить  душу  пісня  солов'їна.
Тут  моя  є  рідна  Україна!
Козаків  славетних  ми  всі  діти,
честю  вмієм  дорожити.

         Це  ж  для  нас  тут  квітнуть  вишні...
         Мій  калиновий  ти  цвіте,  пишний!
         Твоє  слово  всіх  зігріє,
         то  ж  любити  кожен  тебе  вміє!

Краю  мій!  У  мене  ти  єдиний,
барвінковий  цвіте,  синій-синій.
Вишиванок  золоті  мережки.
Споришеві  ясні  стежки...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761287
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Надія Башинська

ЯСНЕ СОНЕЧКО, ЖИТО В ПОЛЕЧКУ…

Ясне  сонечко,  жито  в  полечку.
Тут  лісок,  квітучий  гай.
Тут  матуся  й  тато,  радості  багато.
Тут  мій  рідний  край!

         Україно,  ненька!
         Я  люблю,  рідненька,
         твої  ріки  і  моря.
         Рідна  тут  моя  земля!

Дружба  тут  міцна,  усмішка  ясна.
Спів  веселий  солов'я.
Де  хлюпоче  річка  і  шумить  смерічка,
Стежка  тут  моя!

         Україно,  ненька!
         Я  люблю,  рідненька,
         твої  ріки  і  моря.
         Рідна  тут  моя  земля!

Ясне  сонечко,  жито  в  полечку.
Тут  лісок,  квітучий  гай.
Тут  матуся  й  тато,  радості  багато.
Тут  мій  рідний  край!

     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761124
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2017


Ніна Незламна

Тобі була рабою. .

Так,  себе  загубила
Це  я  знаю  з  тобою
Серце,  своє  розбила
Тож  була  все  рабою.
В  літніх  травах  шовкових
Як  віночки  сплітали
До  світанків  казкових
Солов`ї  нас  вітали.
Обіцяв  берегти  ти
Я  рушник  вишивала
Не  навчивсь  цінувати
Скажи  нащо  з`єднала?
Нас  доля  та….  Навіщо
На  роки  мов  сповила
Та  ти  такий,  ледащо!
Чи    це  я,  заслужила?
У  нас  гарненькі  діти
Як  під  хатою  рожі
Нам  тільки    та  й  радіти
Тож  на  тебе  так  схожі.
Ледь  приліз,  знову  п`яний
Коли  ти,  вже    й  нап`єшся?
На  обличчі  рум`яний
Ще  й  нахабно  смієшся…
Я  неначе  проснулась
Чи  нема  вже  терпіння?
Ні,  мабуть  схаменулась
Тож  не  маю  сумління..
Краще  вам  розійтися
Кажуть  все  мені  діти
Вже  пора  звільнитися
Стільки  можна  терпіти!
Мабуть  праві  ці  квіти
Адже  я,  їх  зростила
Де  вже  сльози  подіти
Більш  прощати  не  сила…

           Жовтень  2016р






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761281
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Радомір

Ты выходила голой в небо

Ты  выходила  голой  в  небо
Через  окно  покинув  мир
Усталый,  тошный,  безобразный,
Как  послесловие  квартир
Пропахших  дымом  табака,
Набитых  масками  людей.
Ты  превращалась  в  игрока,
Цены  не  зная  всех  потерь.
Ты  выходила  голой  в  тамбур
И  без  стыда  была  собой
И  заводила  речь  о  главном
И  не  боялась  быть  смешной.
Ты  выходила  голой  в  тексты,
Фальшивых  струн  не  теребя,
Не  нотой  мнимого  протеста  –  
Как  рукоять  кухонного  ножа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761140
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Повеял ветер ноября

Траву  поникшую  покрыл  морозец  первый,
Серебряные    россыпи  земле  даря.
Промчался  рысью  утром  ветер  слишком  резвый,
Дни  осени  летят  девяткой  ноября.

Последние  листки  слетают  с  веток  клёна,
В  лесу  стоит  нагая  липа,  чуть  дыша.
И  видно,  как  стремятся  в  небо  сосен  кроны,
В  раздумьях  тягостных  осенняя  душа.

А  солнце  утонуло  в  серо-блёклых  лужах,
Река  с  хрустальной  коркой  в  блёстках  льда-царя,
И  песнь  её  созвучна  шумной  зимней  стуже,
Ведь  холодом  повеял  ветер  ноября.

(2016.г.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761165
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

Осінь пливе понад краєм

Осінь    пливе    понад    краєм
За    журавлиним    ключем,
Роси,    мов    дивні    корали,
Після    вологих    ночей.

Заткані    озиминою
Зазеленіли    поля,
Ліс,    сіро-жовтий,    –    стіною,
Погляд    манив    іздаля.

Золотом    квітнуть    діброви,
Марево    пада    згори,
Мокре,    густе,    сивоброве.
Осені    то    кольори.
17.10.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761177
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

На цих позиціях стою

Не  визнаю  я  у  житті  напівбогів,
Напівзвірів  не  визнаю  й  напівборгів,
Напівненависть,  а  також  –  напівлюбов,
Бо  не  поділиш  половину  на  обох.
Адже  любов  є  у  природі  лиш  одна,
Дві  половинки  її  п’ють  і  всю  до  дна.
Не  визнаю  я  також  і  напівлюдей,
Напіврозлук,  напіврічок,  напівідей,
Не  визнаю  і  напівзрад,  й  напівжінок  –
Не  зодягають  для  вінчання  піввінок.
I  напiвзамiж  -  то  дурниця,  саме  так.
А  хто  це  робить  -  напiвдурень  той,  тупак.

Я  визнаю  ідею,  цінну,  різний  борг,
І  те,  що  світом  нашим  править  тільки  Бог,
Ненависть,  звіра  визнаю  і  жінку  теж,
Й  любов,  одну  лише  на  двох,  але  без  меж.
І  шлюб,  двополий,  традиційний,  визнаю  –
На  цих  позиціях  стояла  і  стою.
14.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761181
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2017


Миколай Волиняк

Гідра дворога

Хохлом  назвись…  Беззаперечно
Ти  свій…    в  отарі  там…  бігме.
Назватися  ж  вкраїнцем  небезпечно,
Юрба  тебе  козаче  не  сприйме.

Загадили  мізки,  запудрили  сердечко,
Прищеплена  ненависть  до  свого.
Потоплять  в  грязі,  зрадять  легко,
Чужого  люблять,  лише  б  не  свого.

Нема  Візантії…  впокоїлася…  мертва,
Здубарилась…  на  поприщах  інтриг.
Та    дика  їхня,  ненависна  церква,
Тримає  нас…  -  у  обіймах  вериг.

І  шпарять  нам,  що  власть  уся  від  бога,
Шо  Іуд.ї…  -  обраний  народ….
Невже  не  бачите,  що  гідра  це  дворога,
Христа  єрейського  …і  їхніх  воєвод!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761196
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


OlgaSydoruk

Закрой глаза…

Закрой  глаза…
Не  трогай  грешность...
Лети  сквозь  мрак  на  свет  любви…
Укроет  землю  нашу  снежность,
Когда  устанут  лить  дожди…
Когда  укроет  землю  снежность,
Тогда...  о  чувствах  напиши…
Я  так  хочу  читать  про  нежность  -
На  доминанте  тишины….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760992
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 20.11.2017


OlgaSydoruk

Мой волос пахнет мёдом…

Экспромт

Мой  волос  пахнет  мёдом,
Ромашкой  и  корицей…
Твой  голос  через  своды
Божественно  струится…
Уходят  быстро  годы,
Меняя  маски  лицам…
И  -  убегают  воды…
И  -    улетают  птицы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761235
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ніна-Марія

ПІЗНЯ ОСІНЬ

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSsVfvTDB35z5Dgxw1ctDtqkXAKVxpAiovWZwjQBYRr22gw5bWHqw[/img]
[color="#520c3e"]Ледь  гріє  сонце  й  зовсім  маліє  день,
Промінчик  нишпорить  десь  по  закутках.
Давно  дістала  осінь  фарби  з  кишень,
Узори  вміло  виводить  на  листках.
 
В  рудий  каштани  вбрались  на  алеях.
Лише  тополь  ще  не  торкнулась  осінь.
Стоять  стрункі  і  зовсім  ще  зелені,
Мов  збляклу  неба  підпирають  просинь.
 
В  зажурі  тихій  сад  старий  дрімає.
Йому  так  жаль  згасаючого  літа.
Останнє  листя  вітер  злий  зриває,
Тепер  чим  душу  в  холод  буде  гріти?...
 
А  небо  сіре  вже  дощами  плаче,
Сльота  осіння  всім  днями  докуча.
Зима  до  нас  на  білім  коні  скаче,
І  снігом  раптом  сипне  із-за  плеча.
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757746
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 18.11.2017


ТАИСИЯ

В зоопарке

В  зоопарке      интересно!
Впечатлений  -  очень    много!
"Врозь  –  хоть  брось,  а  вместе  –  тесно".
Пообщались  с  носорогом.
Он  пошёл  своей  дорогой.
Крокодиловы  размеры  –
Превышают  чувства  меры.
Вёл  себя  –  весьма  достойно:
Он    лежал  вполне  спокойно.

В  тесных  клетках  разместили  –
Ядовитых  тьму  рептилий:
Змеи,  ящерки,  гадюки…
Не  хотелось  брать  их  в  руки…

Но  зато  в  большом  вольере
На  просторе  ходят  звери.
Медвежонок  –  сын  и  папа
В  водоёме  моют  лапы.
А  потом  на  солнце  сушат  –
И  живот,  и  спинку,  уши.
Самый  храбрый  –  отгадай-ка!?
Это  страус  –  попрошайка!
Клювик  вытянул  он  ловко  –
Удивил  своей  сноровкой!
С  рук  он  семечки  хватает.
Даже  глазом  не  моргает.

Всех    забавней  –  обезьянка!
Малыша  кормила  самка…
Жизнь  –  в  заботах  друг  о  дружке.
Все  –  весёлые  подружки.

Волки    -  "места  не  находят"!.
От  людей  они  уходят.
На  свободе  –  ноги  кормят…
Они  долго  это  помнят.

Тигр  был  вполне  спокоен
И  как  будто  всем    доволен.
Даже  очень  равнодушен.
Удивительно  послушен.
Но…к  дверям  пришёл    «смотритель»
Поприветствовал  руками.
Зверь,  как  гордый  победитель,
Отвечал  ему  прыжками…

Все    зверята,    как  ребята.
Просят  ласки  и  общенья…
Все  хотят  их  приголубить…
Угощают  их  печеньем.

Мы  зашли  в  пустую  клетку
С  краткой  вывеской    «МЕДВЕДЬ»
Сногсшибательное    СЕЛФИ
Удалось  запечатлеть!

Испытали  злую    долю!
Как-то  жутко  стало  в  ней…
Захотелось  вдруг  на  волю!
На  свободу  поскорей!

25.  08.  2017.    -    16.  11.  2017..









: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760698
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 18.11.2017


OlgaSydoruk

Я накрасилась рыжей помадой

Я  накрасилась  рыжей  помадой
И  надела  «Мицуко»  наряд…
И  решила  -  что  больше  не  надо
Откровением  бумагу  марать…
Заболею  осенней  хандрою,
Если  знаками  свыше  –  пора…
И  как  сука...Как  ***  завою
На  луну  от  обид  бытия…
Я  накрасилась  этой  помадой,
Потому  что  мне  рыжий  к  лицу…
И  не  надо  мне  больше,не  надо  –  
Откровения  прятать  в  строку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760865
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


OlgaSydoruk

Понимаешь меня, понимаешь…

Экспромт

Понимаешь  меня,  понимаешь,  -
В  фиолетовом  цвете  душа…
И  свидания  час  назначаешь  
На  пороге  конца  ноября…
Со  спины  -  ни  за  что  не  узнаешь…  -
Не  встречались  нигде  никогда…
Но  мечтаешь…наверно,мечтаешь  -  
Как  зажгутся  желаньем  глаза…
С  тишины  до  безмолвия  -  близко…
Шелест  листьев,  опавших,  не  в  счёт…
Я  хочу  получать  твои  письма
Когда  снег,..когда  вьюга  поёт!
Свои  мысли  в  слова  воплощают…
Откровения    -  прячут  в  узлы…
А  душа,  в  фиолетовом,  знаешь,
Так  нежна  и  красива  в  любви…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760695
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Ліна Ланська

НЕ БІЙСЯ



Не  бійся  нічого,  я  проти
Страхів  твоїх,  бід  і  жахіть
Із  ніжності  плетиво...цить!  -
Змережу,  -    цілунками  дотик.

Не  змерзнеш,  укрийся  й  засни
В  обіймах  не  літа,  -  весни.

Не  бійся,  поламані  весла
Уже  не  потрібні,  -  лети,
На  плесо  поглянь  з  висоти,  -
Цвіт  яблуні  хвиля  принесла.

Злетівши,    до  сонця  торкнись,  -
Розхитуй  реальності  вісь.

Не  бійся  останню  скоринку
Віддати,  -  хай  з"їсть,  -  жебраку.
Надію,  -  примару  тремку,
З  собою  візьми  у  хустинку,

Любові  в  долоньку  візьми,
Хоч  віру  і  кропиш  слізьми.

Без  них  і  кохання  світи
Безсилі,  -  то  наші  щити.
Не  бійся,  бери  і  лети.

15.08.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760962
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Це марево, чи казка, а чи сон?

Серця  у  трепеті  вогню  палкі,
Напроти  спраглі  губи,  лиця.
Кагор  любові  з  амфори  п*янкий,
Цілунки  стиглої  суниці.

І  нагрівався  швидко  той  тигель,
І  тіл  сплелась  в*юнка  ліана.
Медово-липовий  кружляв  єлей,
Не  було  меж,  не  було  грані.

Це  марево,  чи  казка,  а  чи  сон?
Фантазія  дійшла  далеко.
Я  ж  відчуваю  дотик  губ  до  скронь,
І  пристрасті  жагучу  спеку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Елена Марс

Паломники

Никого  не  буду  помнить,
Из  прошедших  декабрей...
Только  ты,  души  паломник,
Будешь  в  памяти  моей.
Лишь  тебе,  мой  грех  и  святость,
Над  собой  вручаю  власть,
Отдавая  боль  и  радость,
И  пылающую  страсть...
Я  совсем  не  сожалею,
Что  увлёк  меня  собой.
Что  петлёй  обвита  шея,
Этой  пламенной  петлёй  -
Этой  крепкой  нежной  цепью  -
Ожерелием  любви...
За  тобой  иду  я  слепо,
Мой  желанный  визави...
Так  отрадно  мне  и  важно,
Что  вошла  не  миражом,  -
А  паломницей  бесстрашной,
В  твой  душевный  тёплый  дом...
Я  вошла,  чтоб  в  нём  остаться,
В  этой  нежности  глубин  -
Самым  ярким  в  жизни  счастьем,
До  последних,  до  седин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760774
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ1

Маргарита,  хозяйка  квартиры,
Квартирантам  закрыла  сортиры.
Капитан  и  майор,
Им  же  скоро  в  дозор,
А  они  обо**али  мундиры.
*
Отдыхала  я  с  мужем  у  речки.
Глядь,  ведет  он  коня  за  уздечки,
Разыгралася  вновь
В  нем  цыганская  кровь,
За  конем  он  привел  две  овечки.
*
Из  засады  следила  Светлана
Как  мы  вышли  с  Петром  с  ресторана.
Но  эмоций  фонтан
Из-за  тех  двух  путан.
Все  пошло  кувырком  в  наших  планах.
*
Дорофеев  кирпич  по  натуре,
И  женат  он  на  местной  профуре!
Что  с  такой  пары  взять
Слышно  мать-пере-мать.
Тут  и  думать  нельзя  о  культуре.
*
Дочка  мэра  толстушка  Жоржетта
Зря  поверила  разным  диетам,
И  не  ест,  и  не  пьет,
Вот  почти  целый  год.
Уж  похожа    совсем  на  скелета.
*
Глеб  Егорыч,  начальник  отдела
Ехал  к  морю,  душа  его  пела,
От  жены,  от  детей..
К  своей  милке  скорей,
А  жена  сбрить  бумажник  успела...
*
Прочитавши  журнал  "Вокруг  света"
Ждал  Иван  приближения  лета...
Выбран    лучший  маршрут
Ветры  парня  зовут...
Как  же  вырваться  из  интернета?
*
Злая    дама  из  города  Вятки
Год  играла  с  полицией  в  прятки...
Деньги  в  дом  к  ней  плывут,
Просто  так,  не  за  труд...
А  вчера  лишь  попалась  на  взятке.
*
Глеб,  двойник  одного  поп-артиста,
Зарабатывал  в  день  тысяч  триста,
Был  богат,  как  король,
Только,  парень,  позволь
Что  ты  корчишь  нам  здесь  альтруиста!
*
Отдиоров,  дизайнер  из  Праги...
Нализался  молоденькой  браги
И  совсем  одичал,
Матерился,  кричал!
Вот  нельзя  бражку  пить  для  отваги!
*
Сыроежкин,  грибник  с  супер  стажем
За  грибами  ходил  в  камуфляже.
Он  плевал  на    красу
Но  зато  в  том  лесу
Не  замеченным,  скрытым  был,  скажем!
*
На  диете  сидевшая  Любка,
Истощала,  висит  на  ней  шубка!
А  подруги  твердят,
Вот  и  ешь  все  подряд,
Без  разбору  жуй,  как  мясорубка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760781
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Ганна Верес

Герою-чернігівцю

[u]Будьку  Олександру  Анатолійовичу  (позивний  «Шустрий»)  ,  що  загинув  17  листопада  2014р.    Він  випускник  школи-ліцею  №16  м.Чернігова            
[/u]
Чернігівський  хлопчина  він,  простий,

Закоханий  у  парків  зелен-шати,

Прорік  синівське  батькові:  «Прости,

Тебе  і  місто  мушу  залишати,

Поїду  Україну  захищати.


Важкий  для  неї  випав  зараз  час:

Підступний  ворог  землю  роздирає,

Залитий  кров’ю,  змучений  Донбас…

В  безсонні  серце  і  душа  згорають:

Не  мій  то  принцип  –  «хата  моя  скраю».


І  ось  він  там,  далеко  звідціля…

Не  смерті  він  боявся,  а  полону,

Хотів,  щоби  зцілилася  земля,

Й  поповнивши  захисників  колону,

Мир  поспішав  принести  у  долонях.


Та  доля-зрадниця  завжди  так  поступа:

Тавро  вручила  смерті…  в  нагороду…

А  може,  доля  та  була  сліпа,

Що  вибрала  його  з  життя  колоди?

Ба,  сином    вірним  був  свого  народу!


Цьогоріч  знов  сумує  листопад:

17-ого  –  треті  роковини,

Як  відійшов  у  вічність  син-солдат…

Він  там  за  нас  і  неньку  Україну…

Це  пам’ятати  кожен  з  нас  повинен!
8.11.2017.              



Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760793
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Яна Яна

Ожидание

Ожидание.  Тихая  музыка.
Капель  с  неба  вечерний  минор...
Растворится  продрогшая  улица
в  тёмно-синих  печалях  дворов.

О,  беспечная,  необъяснимая,
ускользающая  от  меня,
пожалей,  я  сегодня  ранимая,
как  последний  аккорд  ноября.

Если  осень  бросает,  то  нАдолго.
С  детства  я  не  приемлю  разлук.
Обними  меня  нежно  и  ласково,
в  неизбежном  преддверии  вьюг.

Ожидание.  Сны  в  утешение.
И  мелодий  трёхтактный  итог...
Пусть  в  груди  неуёмное  жжение  -
лёгок  грусти  возвышенный  слог.

16.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760799
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Ганна Верес

«Я проклинаю…»

«Я  проклинаю,  –  з  материнських  вуст

Слова  камінням  падали  додолу,  –

Хоч    матір’ю  у  світі  цім  зовусь

Й  слова  були  ще  досі  невідомі…

Я  проклинаю,  –  рвали  ніч  уста

Тієї,  що  жила  лише  любов’ю,  –

Синочок  мій  не  для  війни  зростав,»  –

Під  зоряною  корчилось  габою.

Й  калічив  серце  мамі  чорний  біль,

Не  даючи  дрімати  небу  й  ночі…

«Росіє,  завинили  чим  тобі?»  –

Вогнем  палали  материні  очі…


Вдихала  ніч  гіркий  цей  монолог,

Шукаючи  пояснень-аргументів:

Чому  так  статись  у  житті  могло

І  винен  хто  у  сина  її  смерті?

Сльози  її  зміліло  джерело

Й  матуся  не  зронила  і  краплини…

Чому  в  житті  так  з  нею  відбулось?

Чом  позбулась  єдиної  дитини?


На  небі  схід  ліниво  багровів,

А  мати  у  думках  важких  блукала:

Як  жити  їй,  афганця  удові?

І  від  прокльонів  душу  рятувала…

«Я  проклинаю,»  –  плакала  трава,

Й  німіло  небо  від  її  розпуки…

Вже  день  новий  в  природі  наставав,

Та  матінку  не  залишали  муки.
 9.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760801
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Олекса Удайко

МІЙ ПАДОЛИСТ (Муз. С. Голоскевича)

                                                                                                                                     [i][b]Tth[/b][/i]
                 [i]Подаю  (повторно)  текст  пісні,  музика  
                 на  який  створена  Сергієм  Голоскевичем.
                 В  процесі  правки  з  невідомих  причин  
                 текст  втрачено  та  відновлено  по  пам'яті.  
                 Просимо  читачів  вибачити  та  прореагувати  
                 на  нову  редакцію  пісні.                                
                           
[b][color="#0c0578"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  в  плідній  неволі,  
Та  не  знесло  лихим,  буйним  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини,
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
І  дерева,  від  літепла  п’яні,
Самотіють  безрадісно  й  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Вже  німіє,  мовчить  горда  осінь,
Пришерхає  у  думі  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність,  притлумленість  ліній.
Хоч  природа  не  йме  уже  віри  
У  величність  Всевишнього  волі,
Святу  віру  вертають  нам  ліри  –
Ліри  щастя,  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Ярослав К.

Антидепрессионное

На  одном  сижу  сегодня  месте  я,
Из  дому  совсем  не  выхожу.
Ох,  накрыла  матушка-депрессия,
Это  же  понятно  и  ежу.

Как  она,  родимая,  уверенно
Кутает  в  объятия  меня.
Подремал  -  уже  полдня  потеряно,
Пообедал  -  вот  ещё  полдня.

Штукатурка  с  потолка  на  голову  -
Слишком  часто  я  в  него  плюю.
Но  однако,  как  же  это  здорово  -
Ублажать  депрессию  свою!

Психиатры  высказали  мнение,
Якобы  в  депрессии  поэт
Почерпает  больше  вдохновения  -
За  куплетом  пишется  куплет.

И  стихи  всё  больше  заунывные  -
Лирику  оттачивает  сплин.
Да  вот  только  все  вокруг  счастливые,
А  поэт  один  всё  да  один.

Жертвует  порой  своими  нервами,
(Дело  наживное,  мол,  и  пусть)
Удивляя  публику  "шедеврами",
Что  несут  тоску,  печаль  и  грусть.

Хлопают  стихам  его  поклонницы
И  кричат:  "Весь  мир  у  Ваших  ног!"
Он  же  на  депрессию  лишь  "молится"-
Муза  ведь  она  ему  и  "бог".

И  пока  талант  его  питается
От  своей  души  гниющих  ран,
Может  так  случится,  что  на  старости
Не  подаст  никто  ему  стакан.

Нет,  "поэты"-  всё  же,  не  профессия,
Столько  ещё  в  жизни  впереди!
Так  что,  всё,  гудбай,  моя  депрессия,
Молча,  по-английски  уходи!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760831
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Олена Жежук

Спрагла ніч

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]

Ця  спрагла  ніч…  і  я  в  ній  полонянка.
Уповні  місяць  в  темряві  спливає
В  мої  обійми.    Мій  він  до  світанку,
І  до  останку  –  далі  нас  немає.

Пробачте,  зорі,  ви  ж  бо  ворожили
Його  собі  холодними  ночами.
Я  лиш  торкнулась  ночі,  мов  ожини,
Жагою  вуст    під  тихими  дощами.

В    його  обійми  пригорнусь,    розтану,
Й  до  краплі  вип'ю…  Завтра  чи  настане?
Цілуй  мене  -  як  вперше,  як  востаннє!
Кохай  мене  -  допоки  серце  п'яне!

Допоки  небокрай  іще  світає,  
Моїх  бажань  -  міжзоряна  безодня.
Кохай  же,  місяцю...  Хай  не  згасає
Твоє  проміння  у  моїх  долонях.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Квітка))

Мов лавою розпечені ті дні

...Мов  лавою  розпечені  ті  дні,
Коли  думки  негаснучим  вулканом  ,
Вирують  у  душі  терпкі,  сумні.
Пригірклістю  безмежної  омани.

Чи  є  на  горизонті  кораблі?
Біліються  вітрила  із  надії?
Бо  лава  мов    приречені  жалі,
Впивається  у  хвилі  ,  буревії.

Із  часу,  розчиняють  її  вщент.
Але  не  згасне,  знов  оці  вулкани.
Стають  в  душі  немов  одвічний  хрест,
Де  кораблі  мов  марево,  тумани...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760735
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Наташа Марос

СТРЕС…

Якби  й  комусь  боліло,  як  мені,
Коли  назавжди  обривалась  віра
І  ватрою  у  серці  пломенів
Неспокій,  мов  у  пащі  злого  звіра...
Коли  думки  залишили  межу  -
Їх  не  зібрати  і  не  загнуздати...
Так  боляче...  але...  кому  скажу,
Як  доля  шматувала  диким  катом...
Безсилля  і  зневіра...  Потерпи
Собі  казала  і  жила  до  ранку,
Та  знала:  це  для  того,  щоб  купить
Комусь  нову  розкішну  забаганку...
Спочатку  починала...  і  не  раз  -
Сміялася  із  мене  ніч-пустунка!
А  я  -  комбінувала  сотні  фраз,
Шукаючи  останнього  рятунку...
Хто  спав,  немов  оте  мале  дитя
І  сни  кому  не  снилися  ніколи,
Не  їла  клята  совість,  каяття...
Щасливий  -  не  хворів  душевним  болем...
Так  хочу  я  навчитися  й  собі
Не  брать  важкого...  а  іще  -  дурного!
Від  магістралей  відійти  убік  -  
Нехай  летять...  і  що  мені  до  того...

Важким  котком  розчавлює  "прогрес"
Простих  людей,  а  совісних  -  тим  паче...
І  огортає  всенародний  стрес,
Бо  всі,  хто  крав...  тепер...  герої  наче...

                     -                      -                      -


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760677
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Ганна Верес

Благословляла мати

Благословляла    мати…    на    війну
Єдиного    улюбленого    сина,
І    холодом    у    серце    жах    війнув:
«Хіба    ж    для    цього    я    тебе    зростила?
Хіба    ж    на    світі    мало    й    так    біди?
Хіба    ж    ти    зайвий    у    моїй    родині?
Не    маю    права    я    сказать    –    не    йди,
Бо    ти    ще    й    України    є    дитина.

Які    і    де    знайти    такі    слова,
Щоб    ворога    держави    зупинити?
Жона    твоя    дитятко    сповива,
Як    їй    сльози    гіркої    не    зронити!
Якби    всі    сльози    матерів    зібрать
В    одне    велике    і    глибоке    море
Й    втопити    там,    ні,    з    Богом    покарать
Того,    хто    війни    шле    й    голодомори.»

Синок    святий    портрет    поцілував,
А    потім    неньку    у    щоку,    солону,
Дружину    пригорнув    з    синком,    що    спав,
Й    пішов,    щоб    мир    принести    у    долонях.
10.03.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760631
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Ганна Верес

Жовтень крутить осіннє колесо

Луг    сивів    унизу    туманами,
Стежечки    упивались    росами,
Сонце,    довоювавши    з    хмарами,
Промінцями    пробилось    косими
На    верхів’я    тополі    в    золоті
І    на    груші    під    багряницями,
І    на    кущик    калини    молодо
Що    давно    жартував    з    криницею.

Вітер    не    колисав    ще    листячка,
Та    уже    доторкнувся    пір’ячка,
Розцвіло    на    кущі    намистечко    –
Осінь    впала    і    на    подвір’ячко.
Заквітчалася    диво-квітами:
І    жоржинами,    й    чорнобривцями,
Й    золотими    берези    вітами,
Вихвалялася  і  полицями
З    помідорами    й    огірочками,
І    грибами,  й  смачненьким  соусом,
І    важкими    капусти    бочками.
Крутить    жовтень    осіннє    колесо.
21.11.2014.

ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760556
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Ганна Верес

Не тінь жовта – осінь ступає

Не  тінь  жовта  –  осінь  ступає
По  вим’ятій  мокрій  траві,
В  хмаринці  пливе  над  степами,
Дощі  щоб  спустити  нові.
Давно  вже  посіяне  жито
Зеленим  квадратом  лежить
І  ладне  під  снігом  спочити,
Весною  щоб  знову  ожить.
25.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760636
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2017


Елена Марс

Как будто "завтра" не настанет

Что  ветер  мне  морозных  дней,  
Что  злость  ночной  колючей  вьюги?
Не  станет  сердцу  холодней,
В  объятиях  любовной  муки!

Пылает  чувство  жарко  в  нём  -
Сильнее,  с  каждым  часом,  ярче!
Души  моей  ты  стал  -  царём!
Могло  ли  быть,  скажи,  иначе?..

Колдунья?  -  нет!  -  твоя  раба!
Цветок,  в  руках  твоих,  владыка!
Одна  во  мне  к  тебе  мольба:
Любить  меня  -  до  слёз,  до  крика!

Любить  -  как  я  тебя  люблю:
Как  будто  "завтра"  не  настанет,
Идя  по  жаркому  углю,
Боясь  лишь  смертного  
прощания...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760650
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Миколай Волиняк

Світлиця в Борисполі

В  мальвах  хата  і  довколо,
І  лунає  сміх.
Теплі  усмішки  навколо,
Падають  до  ніг.

Внучка  вибігла  з  порога,
Заблищало  все.
Притулилася  небога...
Розчинилась  вже.

Зашарілась  і  побігла,
Підхопила  шаль.
Моє  серденько  зігріла...
Зачепив  скрипаль.

В  хаті  соло  забриніло,
В  вишивках  столи.
В  хорах  янголи  зоріли,
В  зорях  кольори.

Як  дівиці  -  чарівниці,
Голуби  в  вікні.
Причаїлася  жар  -  птиця
Світить  в  таїні.

Вийшла  доня  наче  сонях...
Сипле  пухом  сніг.
Сонце  в  доні  у  долонях,
Капає  зі  стріх.

                 Приспів:
     
А  світлиця  ж,  як  ікона,
Звуки  линуть...  чарівні.
І  калинонька  у  гронах,
В  хаті...  з  двору  й  на  стіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760607
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Миколай Волиняк

"Молитва"

Нема  тут  місця  вам  злочинці,
Від  сатани  в  вас  віра..,  зла.
Месії...  йдіть  уже...  чужинці,
"Молитва"  ваша...  допекла.

Князі  вас...  зайди  запросили,
Брати  ж  бо...  юдохристиян.
Ще  не  забулось,  як  хрестили...
В  крові  топили...  прасловян.

Це  ви  чужинці  Русь...  згубили,
Ви...терор...  -  війни  розвели.
Як  ***  ворогу  служили,
Марою  ж...  пришлою  були.

Ви,  предків  -  скитів  оплювали,
Посівши  русів  світлий  трон.
Князівські  чвари  розв'язали...
Ключі  ж  від  пекла  дав...    Харон.

А  я  так  вірив...  сумнімався,
Коран  вичитував...  Талмуд.
В  псалмах  біблейських  розбирався...
А  там...  зневага...  -  від  приблуд.

Перелопатив...  строчки  й  глави,
Уздовж  і  впоперек  читав.
Мій  Боже,  скільки  ж  там  отрави,
Дарма  ...  там  істину  шукав.

Від  них,  про  них...  во  їхню  славу,
Сосем...  їх  байки...  -  битія.
Цілуєм...  дупу  їх  плюг.ву,
П'ємо...  -  з  гнилого...  ручая.

Вони  ж,  як  змії...  -  розвелися,
В  сліпій  покорі...  -  у  пітьмі.
І  ми  замалим...  не  звелися,
За  сотні  років  у  тюрмі.
Гноїли  нас...  і  білували,
Лякали  нас  страшним  судом.
 З  “князьками”  різали...  вбивали,
Лиха...  Гоморра  і  Содом!

Мій  Бог,  створив  мене  в  подобі...
Любов  дав,  розум,  гідність,  честь.
Покору  ж  дав  німій  худобі,
Пора  звільнитись  від  безчесть.

Вже,  скоро!  Виймемо...  зі  схову,
Сувій  священний...  в  тишині.
Відродим  віру  предків...  й  мову
Що  зберегли…  -  Ми..,  -  у  вогні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760606
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Візьму до хати я небогу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]

Останній  осені  листок,
Я  обережно  взяла  в  руки.
Промерз  бідненький  до  кісток.
Боліло  серце  від  розпуки.

Хотів  погрітися  на  склі,
Була    оце  остання  мрія.
Нащо  ти  викликав  жалі,
Коли  у  тебе  безнадія?

Зігрію  подихом  тебе,
А  як  зробить  мені  інакше?
Не  розумію  щось  себе...
Нехай  летить?.  Так  буде  краще?

Підхопить    вітер  на  льоту,
І  понесе  кудись  далеко.
І  з  ним  узнає  висоту,
Хіба  від  цього  стане  легко?

Листок  до  серця  притулю,
А  він  чекає  допомоги...
Одне  лиш  зможу,  це  й  зроблю:
Візьму  до  хати  я  небогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760570
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Передзим*я

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA
[/youtube]


Зажурилась  пізня  осінь,  лист  скида  останній.
Озирнулася  навколо  -  все  чогось  в  чеканні.
Передзим"я  на  порозі.  Чи  ти  бачиш,  пані?
Ще  не  час,  та  все  ж  тривога,  як  стерпіть  вигнання?
Нащо  лити  гіркі    сльози,  краще  тут  мовчання.
Відійшла  краса  і  грози,  марні  сподівання.
Поступитися  так  просто?  Нащо  з"ясування.
Розтривожила  щось  душу,  ти,  зима,  ця  рання..
Заварю  я  чашку  чаю,  сяду  на  дивані,
І  чекатиму  на  зиму,  в  кращих  сподіваннях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760668
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


OlgaSydoruk

На Парнасі - ніц не треба…

Експромт

На  Парнасі,апріорі,
Одягають  два  крила:
Для  обранців  (скарб  від  долі)…
І  розрада  -  для  буття…
Слів  вервечечку  гаптують
Із  намистин  «почуття»…
І  ніколи  не  жалкують,
Коли  болісно  бува…
Неймовірне  –  надихає…
Струм  пронизує  єство…
Раєм  пекло  називають,
Як  карають  нізащо…
А  блакить  у  мого  неба,
Мабуть,  кольору  твого…
На  Парнасі  -  ніц  не  треба…
Лише  –  сонечко  його…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760529
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Любов Іванова

Я ЖДУ ТВОЕГО ЗВОНКА

Я-рость  твоя  мне  изранила  сердце,

Ж-елчью  раздора  плеснула  в  глаза.
Д-ень  догорает...  а  мне  бы  согреться
У-гли  в  камине...но  стынет  слеза...

Т-рогаю  вновь  телефонную  трубку,
В-  ней  еще  эхо  от  сказанных  слов.
О-чень  уж  всё  по  хрустальному  хрупко,
Е-сли  ты  номер  набрать  не  готов.
Г-олос  твой  слышать  мне  необходимо
О-тзвуком  междупланетных  ветров.

З-ябко,  морозно  мне,  слышишь,  любимый
В-  пламени  еле  горящих  костров.
О-сень  с  тоскою  две  вечных  подруги,
Н-о  улыбаюсь  всем  бедам  назло...
К-то  же  ответит,  коль  ночью  средь  вьюги
А-  нгел  мой  в  трубке  промолвит:  "Алло  ..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760575
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2017


Процак Наталя

Тобі одному…

Тобі  одному  з  серця  струн  сплету  вінок
Тобі  одному  до  душі  зведу  мости
І  ще  в  уяві  мерехтить  літа  танок
Хоча  вже  осінь  прийняла  усі  пости.

Яскрава  ніч  в  рудому  листі  -  за  вікном.
В  осінніх  жилах  потонув  весь  неба  край
І  в  цій  красі  ти  застигаєш  всім  нутром
Тривожить  душу  не  осягнутий  ще  рай.

Майстриня  осінь  спокушає  на  любов
Запалює  в  душі  розпечені  вогні
Звільняє  серце  від  самотності  оков
І  біля  тебе  бути  хочеться  мені.

Жадаю  руки  гріти  подихом  п'янким
І  рахувати  стукіт  серця  в  голос  твій
Зв'язати  наші  душі  вузликом  цупким
І  на  щоці  відчути  лоскіт  твоїх  вій.

Цариця  осінь  посміхається  здаля
Здуває  листя  з  наших  схрещених  долонь
І  присипає  світ,  як  зморене  маля
В  якому  я  для  тебе  бережу  вогонь...

Тобі  одному  шепіт  листя  осені...
Тебе  одного  подаровано  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756771
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 15.11.2017


Марія Попова

Тривожать за вікном. .

Тривожать  за  вікном  шалені  хвилі  
Людей,  навіки  пропитих  вином.
Як  серед  чистоти  потоки  цвілі
Для  праведних  стають  поганим  сном.

Знедолені  від  серця  не  говорять.
В  печерах  на  туманній  глибині
Своїх  страхів  уже  не  переборять,
Закриють  свої  душі    льодяні.  

Світанок  як  завжди  відверне  очі,
Не  захистить  від  неясних  примар,
Та  навіть  в  найстрашніші  темні  ночі
Знайдеться  той,    хто  дасть  тобі  ліхтар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760474
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Валентина Мала

СУТЬ СВОЮ ЩОДНЯ ВИВЧАЮ

[color="#002fff"]/  [i]Відомий  поет  Стародавньої  Греції  Еврипід  говорив,  що  [b]в  світі  багато  дивних  див,  та  найдивніше  з  них  -  людина.[/b]  Унікальне  творіння  природи,  суспіль­ства  і  самої  себе  -  ось  що  таке  людина  -  найдивніше  з  дивних  див  -з  її  неповторністю,  з  багатоманітними  біологічними  рисами[/i]./
[/color]
***

[color="#9500ff"][i][b]т  а  к  и  й      с  о  б  і      ж  а  р  т  :))

СУТЬ  свою  щодня    вивчаю,де  вона  –так  і  не  знаю!
Ви  мені  допоможіть,суть  мою  та  й  віднайдіть!
Чи  у  мізках,у  руках,в  голові  чи  у  ногах?
В  серці,нирках  чи  печінці,у  очах  ачи  на  спинці?

Я    дивлюсь  на  своє  тіло,Де  ж  та  суть?-я  так  хотіла
Себе  вивчити,пізнати,із  середини  узнати…
Чи  вона  росте  зі  мною,із  красивою  такою?
Чи  духовний  має  зріст?Ачи  є  у  неї  піст?

Ачи  може  є  мораль,як  у  вихованих  краль?
Чи  поновлюється  часто,чи  відноситься  до  касти?
Чи  цікавиться  усім?Чи  бажає  щастя  всім?
Чи  щоденно  прогресує,ачи  не  говорить  всує?

Чи  годує  інтелект?Презентує  свій  проект?
Чи  в  гармонії  зі  світом?Чи  у  неї  є  орбіта?
Чи  усміхнена  й  весела?Дбає  про  свою  оселю?
Любить  свято  й  феєрверки?Шоколаднії  цукерки?

Чи  творить  чи  витворяє??Де  вона?-поки  не  знаю!
Ачи  любить  суть  співати,всім  дарунки  дарувати?
Веселковий  має  хист?  Виступає  мов  артист?
Любить  мріяти,читати,лірику  й  казки  писати?

Суть-  це  може  –центр  тяжіння,рема-логос-говоріння?
Мій  характер,темперамент  ?Домінуючий  регламент?
Когнітивнії  процеси  дами  з  норовом  принцеси?
Міжклітинне  Н2О?Дітороднеє  …того?

Може  це  якісь  Царини,що  у  діях  дуже  видні?
Може  це  чуття  сердечні?Хвилювання  безкінечні?
Галактичні  інтереси?Чи  обміннії  процеси?
Європейське  виховання?Віршів    зраночку  читання?

Чи  любов  ,надія,віра,  чи  близьким  своїм  довіра?
Чи  зарядка  –стадіон,чи  порад  аж  мілліон?
Може-ближнім  допомога?Чи  завжди  вперед  дорога?
Може  це  і  інь,і  янь?,думок  різних  колисань  ?

Може-  рішення  проблем,чи  синиця  з  журавлем?
Може  то  стремління  світлі,чи  бажання  перелітні?
Може  мрія  про  майбутнє  ачи  про  добробут  путній?
Може  то-  сімейне  щастя  чи  від  волечки  причастя?

Що  ж  то  є,скажи,сім*я?!-Суть-    напевно  –уся  Я!!![/b][/i][/color]

[color="#0400ff"][i][b]А,ЯКЩО  трішки  СЕРЙОЗніше,ТО….[/b]

...      Людина  в  її  конкретному  прояві  є  оригінальна  і  неповторна  істота.  Індивід  означає  окреме  існування  людського,  [b]поєднує  природне,  біологічне,  психологічне  і  соціальне[/b],  тобто  відтворює  в  одній  особі  всі  людські  якості.

[b]Суть  людини  в  тому[/b],  що  людина  -  істота  розумна,  людина  -  істота,  яка  має  самосвідомість,  людина  -  істота  моральна  і  вільна  та  ін.  Поняття  людини,  насамперед,  охоплює  загальнородові  риси,  що  відрізняють  людину  від  інших  живих  істот.  

Поняття  людини  в  такому  визначенні  стосується  не  якоїсь  конкретної  людини,  а  людини  як  представника  роду  людського.
 [b]Основними  ознаками  людини  [/b]є  якісні  характеристики  людини,  які  виділяють  її  з  тваринного  світу,  є  і  її  біологічна  структура,  а  також  загальні  прояви  соціальної  суті:  свідомість,  мова,  здібність  до  праці  і  творчості.

У  центрі  філософських  концепцій  -  особа  в  усій  різноманітності  її  духовного  життя.  [b]Особа  розуміється[/b]  філософами    не  як  мала  частина  соціального  цілого  (держави,  роду,  соціальної  групи),  а  [b]як  всесвіт-універсум,  мікрокосм.[/b]    
 Важливо,  що  особа  не  просто  маленька  копія  величезного  понадчуттєвого  світу,  а  й  абсолютна  цінність  світу.  Поняття  особи  у  філософів  має  концептуальний  зміст:  усі  їхні    роздуми  починаються  і  закінчуються  поняттям  людина,  вважається,  що  кожна  людина  є  особистість,  що  основа  її  духовного  буття  і  призначення  людини  полягає  саме  у  можливості  відкриття  у  собі  особистості  шляхом  безкінечного  самоутвердження.

[b]  Суть  людини  полягає[/b]  не  в  загальному  і  родовому,  а  в  індивідуальному.  Особа  має  свій  неповторний  образ.  Індивідуальне  буття  людини    є  первісним,  визначальним.  Зовнішня  реалізація  всього  індивідуального  і  неповторного,  що  має  людина,  складає  зміст  творчості.  

[b]Творчість  -  найважливіша  характеристика  людини  як  особистості.[/b]  

[b]Свобода[/b]  безпосередньо  зв'язана  з  суттю  людини:  основна  якість  духа  особистості.  Особа,  насамперед,  за  духовною  природою  є  істота  вільна  і  творча.  Свобода  є  позитивною,  творчою  потужністю,  що  нічим  не  обумовлюється  і  не  обґрунтовується,  -  це  потужність  духу  творити  не  з  природного  світу,  а  із  самого  себе.  Свобода  є  самоочевидною  і  не  потребує  зайвих  філософських  обґрунтувань  і  доказів./філософія  про  сутність  людини/

[b]У  просторіччі  синонімами  слова  "суть"  часто  є  слова[/b]  «сутність»,  «ідея»,  «призначення»,  «функція».

[b]В  логіці  сутність[/b]  —  це  невід'ємне  якість,  без  якого  предмет  неможливо  мислити.  Сутність  предмета  виражається  в  його  визначенні.

Сутність  виявляється  відповіддю  на  питання:  «Що  є  суще?»,  Який  слід  відрізняти  від  питання  про  бутті:  «[b]Є[/b]  Чи?»  («[b]Існує[/b]  Чи?»).

У  сучасній  філософії  термін  сутність  зустрічається  рідко.

Існує  ,звичайно,  інша  сторона  думки  про  Людину  ,враховуючи,[b]що[/b]  вона  витворяє  на  планеті  Земля,  та  це  вже  інша  тема...:)))
14.11.2017р.
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760320
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти будуєш знову естакади

Золотий  запас  втрачає  осінь,
Роздягає  пристрасно  минуле.
І  розхристані,  і  навіть  босі
Спогади  влучають,  ніби  кулі.

Дощ  стриба  по  фарбам  мастихіном,
Згладжує  все  голосу  рулада,
Слів  потік  і  ласк  адреналіну  -
Ти  будуєш  знову  естакади.

Кажеш,  що  любов  дійшла  зеніту,
І  зі  мною  осінь,  мов  стожари.
Почуття  зірвались  динамітом,
Хочеться  осіннього  узвару.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760515
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Ніна Незламна

Не сміється осінь…


Осінь…  не  сміється,  вкотре  знов  заплаче
Світанкова  просинь,  ховається  в  хмарах
Вже  й…  на  підвіконні,  тихо  дощик  скаче
А  на  склі  краплини,    сріблясті  в  узорах…

В  шибки  вибиває,  дощові  музики
І  скрипка  по  черзі,  то  раптом  гітара
Неначе  заграє..  Закрию  повіки…
Тихенько  дрімаю  під  дійством  мольфара.

27.09.2017р.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760484
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Що то за ліхтарики?

Що  то  за  ліхтарики
На  пеньку  трухлявім?
Ніч  настане  -  світять  так
Гарно  на  галяві.

Мов  маленькі  літачки
Вдало  приземлились.
Здогадались,  друзі  милі?
Ну,  звичайно...(  Світлячки).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760500
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


dashavsky

В пам'ять жертв війни.

Гримлять  в  небі  снаряди,
Стогне  від  болю  земля.
Перелякана  мати
Притулила  своє  маля.

-Не  бійся,  моє,    маленьке,
Ще,  нам,  трішечки!...  Ще  мить!...
І  швидко  через  дорогу
До  свого  підвалу    біжить.

Та  міна  смертельная
В  небі  високо  летить...
І  ця  міна  безжальная
Як  грім  вона  гуркотиь...

І  раптом...  О,  милий  Боже!
Здригнулась  поряд  земля.
Загинула  молода  мати...
Загинуло  невинне  диття...

Боже,  Великий,  Єдиний!
Чому  долю  таку  їм  дав?
Чого  ж  ти  їх  не  вберіг!
Чому  ти  їх  не  врятував!

Та  їм  би  жити  і  жити!
І  добро  на  світі  творить,
А  життя  їх  обірвалось
В  оцю  трагічную  мить...

Змовкли  ворожі  гармати,
Чорний  дим  до  неба  летить...
Тільки  молоденька  мати
Із  своїм  дитятком    лежить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760511
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


OlgaSydoruk

Звідти «тьох» увись лунає …

Коли  сонечко  лягає  
За  горбочок  спочивати,
Соловейко  прилітає
На  тополі  поспівати...
Звідти  «тьох»  увись  лунає  …
Душі  співом  зігріва  –
Доки  Божечко  до  раю  
Шлях  зірками  устеля…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760503
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ ТУМАН


Упав  туман  на  землю  пеленою
І  заховав  дерева  і  кущі.
Лише  синіло  небо  над  горою
І  намокали  крила  у  хрущів.

Такі  тумани  навесні  –  це  рідкість,
Коли  в  садках  буяє  рясно  цвіт.
Це  благодать,  чи  може  Божа  милість,
Туман  цей  вперше  за  багато  літ.

Він  біг  клубками  по  траві  і  квітах,
Лишав  росу,  яка  вмивала  все.
І  так  хотілось  жити  і  радіти,
Туманові,  що  казку  нам  несе.

На  сході  сонце  і  туман  угору,
Почав  злітати  соколом  увись…
Сади  умиті  в  ту  весняну  пору,
Неначе  новим  цвітом  узялись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760507
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Плискас Нина

Осінь…її перли****

Надмірно  підкидати  сухі  дрова  у  чужий  вогонь,
Можна  дістати  серйозних  опіків.
*******
Біль  це  така  собі  турбулентність,до  якої  не  має
іншим  діла.
*******
Емоції,це  тільки  супротив  нашої  свідомості,як  
запобіжник  катастрофи  вчинків.
********
Скільки  потрібно    всьому  вчитись,щоб  нічого
не  вміти,скільки  ж  всього  потрібно  знати,щоб  
нічого  не  розуміти.Скільки  потрібно  жити,щоб
зрозуміти,життя  забагато  не  буває.
*******
Істиною  живемо,істину  шукаємо,до  істини  йдемо,
а  зрозуміти  не  встигаємо.
*********
Свідома  руйнація  реальності,призведе  до  майбутньої
 без  свідомості  її  наслідків.
********
Не  бувале  завжди  бувале,  воно  в  минулому  або  
в  майбутньому.
********
Тварини  відчувають  тепло  сердець  і  тому  лащаться,куди  
пригорнутися  Всесвіту,коли  скільки  холодних  сердець.
********
Не    загрібайте  чужі  перегної,ваші  плоди  на  ваших  гноях.
********
Вся  наша  діяльність,це  нерозумна  наша  бездіяльність.Без
правил  не  виграти  бою.
*******
Не  визнаєш  малого,не  відкриєш  більшого.
********
Наше  життя,час  відведений  на  виправлення  помилок,
для  майбутнього.Воскресле  має  бути  відбілине.
********
Від  чужого  болю  руки  не  терпнуть,ні  дірок  тобі,ні  смутку.
********

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759625
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Валя Савелюк

МІСТО

вікна  міських  будинків  –
як  очі  у  змій:
непроникно-глянцеві  погляди  
гіпнотично  пильнують  зусюди  –  
без  повік  і  вій…

висотні  міські  будинки,
наче  кобри,  що  відчули  загрозу  –
попідводилися  
у  готових  атакувати  позах,
у  кільця  доріг  посплітали  хвости,
повигиналися  в  дуги-мости  –
якщо  дивитися  з  пташиної  висоти…

поміж  ними  і  мій
розлігся  стіною  китайською  –  удав-змій

споглядає  як,  по-сусідськи  добрі,
позводились  на  хвости  висотки-кобри,
витягують  голови  догори-догори,
де  майорять  розцвічування  прапори  –
малино́ві-рожеві-лілові  по-західні  хмари  

розписали  небо  арт-маляри
у  настроєві  трендові  кольори
розмашистими  мазками,
і  зіп`ялися  висотки-кобри  -
осягають  стріт-живописні  твори  
надчутливо  роздвоєними  язиками  

12.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760029
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Елена Марс

Господь не дал любви остыть

Зима  уже  не  за  горами
И  те  знакомые  ветра,
Что  воют  зимними  ночами,
Как  будто  злобными  волками,  
Зимы  шальные  фраера...

И  память,  в  час  моих  бессонниц,
Под  этот,  рвущий  сердце,  вой
И  блеск  снежинок  -  белых  конниц,
Напомнит  мне  Восток  и  солнце,
И  моря  пенного  прибой...

Нет-нет,  не  будет  сожаленья,
О  сумасшедших  жарких  днях,
Где  я  себе  казалась  -  тенью...
Где  часто  так  была  -  мишенью  -
Судьбе  своей,  глотая  страх.

Менялись  годы,  туфли,  платья
На  раздорожии  пустынь...
Менялась  -  внешностью  -  не  статью
Души  своей.  В  песков  объятьях
Господь  не  дал  любви  остыть...

Любви  к  земле,  такой  далёкой  -
Родной,  для  сердца  моего.
Судьба  -  кощунственно,  жестоко
Седеть  заставила  -  до  срока.
Мудреть,  как  требует  Восток...

Мудрела...  юность  сохраняя,
Боясь  наивность  потерять
Где  столько  светлого    -  от  мая!..
И  я,  как  гончая  хромая,
Бежала,  падая  опять...

И  в  тех  бесчисленных  паденьях,
Бесслёзно,  лишь  душой  скуля,
Себе  внушала  о  терпеньи...
Мне  сил  давало  -  вдохновенье:
Вернуть  искру  в  тоскливый  взгляд.

Вернуть  -  весну  в  души  бездонность,  
Чтоб  вновь  почувствовать  полёт,
Забыв  Восточную  бездомность
И  будней  трудных  монотонность,
И  скинуть  с  сердца  этот  гнёт...

...  Я  знаю...  Родина  не  та  уж,
Какой  вчера  ещё  была...
Ошибок  в  ней  -  гнилая  залежь!..
В  крови  горячей  хлебный  мякиш...
Сынов  смертей  -  святая  мгла...

И  всё  же...  есть  ещё  надежда:
Народ  поднимется  с  колен!
Душа  его  -  железный  стержень!..
...  Ведь  всё,  что  я  любила  прежде,
В  бесценной  памяти  не  тлен.

...  Зима  уже  не  за  горами...
Но  -  что  мне  зимние  ветра?..
Они  покажутся  -  щенками!..
Я  гладить  буду  их  руками
И  ждать  весеннего  утра...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760479
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Lana P.

У СНАХ МОЇХ…

У  снах  моїх  запалюєш  світанки,
Рікою  розливаєш  почуття,
Будуєш  подумки  високі  за́мки,
На  острові,  де  тільки  ти  і  я,
І  тихі  води,  що  цвітуть  лататтям.
Звідтіль  не  видно  меж  і  берегів.
Розведене  в  душі  горить  багаття,
Ховає  нас  від  холоду,  снігів.
Нічні  метелики  у  танцях  парних,
Як  марево,  кружляють  до  зорі.
Немає  там  оман,  вогнів  примарних  —
Щасливий  місяць  світиться  вгорі. 
     13/11/17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760480
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Ніна-Марія

Запахла осінь гіркими полинами

[img]http://i.ytimg.com/vi/xQrFjMFpyBg/mqdefault.jpg[/img]

Запахла  осінь  враз  гіркими  полинами,
Опалим  листям  під  ногами  шурхотить.
Крильми  розлуки  наче  тріпотить  між  нами,
Вона  ніколи  у  мені  не  відболить.

В  пожухлих  травах  хай  росою  засріблиться,
Світанком  босим  до  оселі  забреде.
Якась  надія  ще  десь  у  душі  тепли́ться,
І  смутком  осені  на  землю  упаде.

Хай  він  зотліє  у  рудому  падолисті
Прогірклим  болем  невимовного  жалю.
Зберу  із  світлих  мрій  моїх  разок  намиста.
З  тобою  пополам  їх  любий  розділю.    

[img]https://static.pexels.com/photos/63614/autumn-tree-leaves-red-63614.jpeg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760032
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Миколай Волиняк

Мамо, я зігрію.

Мамо  моя,  весно,
Зіронька  небесна,
Ненько  моя  мила,
Рано...  посивіла...
Чого  в  тебе  мамо  у  очах  журба?

Бо  на  серці  рана,
Й  синява  багряна.
Дощ  холодний  косить,
Просинь  в  далеч  просить...
На  постій  зібралась  осінь  золота.

Роки  синку  в  мами,
Збігли  табунами.
Вже  пора  наспіла.
Листям  облетіла...
Пасмами  синочку  в  косах  вже  зима.

Не  спішіть  матусю,  
Я  ще  вам  всміхнуся.
Відійдуть  тумани.
Лиш  не  йдіте  ж  мамо...
У  любові  ніжно  забринить  струна.

Обніму,  зігрію,
Сум  в  душі  розвію.
Наче  теплі  весни,
В  памяті  воскресли...
Хай  впаде...  додолу,  слізонька  скупа.  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760240
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Віталій Назарук

ЇХ ЖИТТЯ


Сивий  дідусь  на  лавці  біля  хати
Кладе  у  самокрутку  тютюнець…
Скільки  йому  прийдеться  ще  чекати,
Коли  життєвий  надійде    кінець.

Та  дід  пускає  в  вуса  хмару  диму
І  кажанів  збиває  на  льоту.
Тримає  купину  неопалиму,
Неначе  птицю  злапав  золоту.

Такі  діди  відрахували  роки,
Тепер  живуть,  як  доля  їм  велить…
У  правнуках  згубили  власний  спокій,
І  зрозуміли,  що  життя  –  це  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760397
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Виктория - Р

Я хочу вернуться в лето

[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь  идёт,  день  без  просвета
Это  осени  каприз...
Я  хочу  вернуться  в  лето,
И  поехать  в  свой  круиз...

Лицезреть  как  плещут  волны,
Любоваться  на  закат...
Когда  выйдет  месяц  полный,
Загорится  звездопад...

Эх,  мечты  шальные  мысли,
Всё  идёт  своим  чредом....
Опадают  в  парке  листья,
Я  спешу  в  свой  тёплый  дом...

Чтоб  укрыться  и  согреться,
Сесть  на  пуфик  у  окна...
И  на  осень  засмотреться,
За  бокальчиком  вина...
12  11  2017  г  
Виктория  Р
[/color]
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Капелька

Вот радостная в мире весть

Вот  радостная  в  мире  весть
-Пришёл  Утешитель  с  небес,
Кто  ждал  Его,  тот  получил.
Правда  если  не  возомнил.

Кто  умиленьем  ощутил,
Кто  разумением  благим.
Кто  сколько  смог  Его  вместил
И  храм  души  Он  освятил.
 
И  Духом  полнится  земля
И  очищается  она.
И  Духом  познаёш  Христа
И  уповаеш  на  Отца.

Господь  зовёт:"Придите  все".
Но  кто  противится  совсем
И  бремя  свое  сам  несёт.
И  как  же  в  нём  Христос  живёт?

И  блага  мира  на  земле
-Тогда  опасностью  душе.
Когда  лишь  деньги,роскошь,грех
Припрятано  в  сердце  у  всех.

И  если  в  мире  тишина  
-В  сердце  серьёзная  борьба.
И  нелегко  определить
Как  нам  порою  поступить.

Апостол  Павел  размышлял
И  для  себя  он  так  сказал:
"Все  блага  рад  отдать  всегда,
В  душе  чтоб  обрести  Христа".

                                                                                                           Июнь  2001  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760410
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Осінній ліс…

Осінній  ліс...Іду  і  подих  свіжий  відчуваю...
Укорінився  з  силою  могутнього  титана.
Неначебто  попала  я  в  блаженство  рідне  раю,
Маленькою  іще  доріжок  безліч  протоптала.

Осінній  лісе!  Час  зліта  невпинно,  ніби  листя.
Уже  дорослою  твою  я  мудрість  поглинаю.
Шумить  гілля,  мов  граєш  на  бандурі,  бандуристе,
Таку  журливу,  щемну  пісню  зболеного  краю.

Осінній  лісе!  В  тобі  стільки  мудрості  і  сили,
Допоможи,  країна  ледве  дише.
Всели  їй  дух  живий,  нехай  скоріш  розправить  крила.
Я  вірю,  лісе,  ти  у  скруті  нас  вже  не  залишиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759957
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Доторкнулася паморозь біла…

Доторкнулася  паморозь  біла,
До  листочка  осіннього  вже.
Вона  крони  дерев  посріблила,
Заблищало  довкола  усе.

Доторкнулась  своїм  поцілунком
І  лишила  його  на  вікні.
Залишився  у  серці  дарунком,
Той  цілунок  назавжди  мені.

Холодить  вітер  день  цей  осінній,
Смуток  в  небі  неначе  жалі.
Скоро  прийде  зима,  ляже  іній,
На  дерева,  кущі  ліхтарі...

А  цілунок  що  в  серці  лишився,
Буде  гріти  в  сумні  вечори.
Листопад  тихо  так  зажурився,
Полетять  білі  мухи  згори.

І  посипе  зима  сніг  лапатий,
Буде  в  казці  неначе  усе.
Дітвора  візьме  в  руки  санчата,
Вона  в  подорож  їх  понесе.

Зашаріються  щічки  дитячі,
Буде  чути  веселий  їх  сміх.
Доторкнуться  долонькі  гарячі,
І  розтоплять  пухнастенький  сніг...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760409
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Миколай Волиняк

Прикриття

Не  влада  ви,  а  прикриття,
В  донецькому  кортежі.
Жадоба  та  ж  і  поняття,
Ті  ж    воші,  у  «ковчезі».

Ви  ширма  злодіїв,  хапуг,
Пуста,  бездонна  мушіль.
За  океаном  ваш  пастух,
Гнила  ви  шваль  і  шушіль.

Та  скоро  скінчимо  банкет,
Ви  Льови…  у  фіналі.
Гопота…  Боні  і  Ахмєт,
Відійдете…  -  в  оскалі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760282
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ганна Верес

То моя свята земля (Слова для пісні)

Де    ходили    ноги    босі
Й    слід    козацького    коня,
Почорніли      раптом    роси    –
То      Донбасівська    земля.
То      моя    свята    земля.
Де    тополя    із    вербою
Й    з    вітром    буйним    розмовля,
Пісня    стрілася    з    журбою    –
У    вогні    моя    земля.
То        моя    свята    земля.

Де    вітри    ковил    колишуть,
Треба    землю    визволять,
Просить    миру    вона    й    тиші,
Плаче    змучена    земля.
То      моя    свята    земля.
Не    сніги    упали    в    коси    –
То      в    матусі    сивина,
Виглядає    сина    й    досі,
Бо    ж    покликала    війна.
Зачекалася    вона.
24.11.2014

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760324
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Наташа Бруснікіна

Я зрозуміла

По  колу  плелись  радість  із  журбою,  
Давно  згубивши  дням  своїм  лічбу.
Та  зважившись  на  все  махнуть  рукою,
Я  відпустила  тугу  і  журбу.

І  від  тепер  в  мені  їм  місць  немає.
Не  стану  в  гості  їх  чекать  на  чай.
Та  замість  них  в  моїй  душі  лунає
Любові,  вдячності  і  радості  розмай!

Я  зрозуміла,  що  усе  відносно,
І  не  буває  злоби  без  добра,
І  все  на  світі  правильно  і  просто,
На  все  свій  час,  на  все  своя  пора.

Ти  не  тривожся,  бо  самі  квітки,
Як  прийде  час,  розпустять  пелюстки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760386
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Струни тонкі в позолоті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=45MR7t7keaQ[/youtube]
Струни  тонкі,  в  позолоті.
Чистий  серця  звук.
Він  звучить  на  ніжній  ноті:
Дивний  серця  стук.

Заворожить  враз  це  соло,
Якщо  не  глухий.
І  чарівний  звук  навколо,
Попливе      легкий.

І  складає  вітер  крила:
Хоче  теж  почуть.
Дивина  ця  підкорила.
Як  же  зміст  збагнуть?

Нема  слів,  лиш  звук  спокійний,
Трішечки  сумний.
Темп  почуєте    повільний,
Срібно-золотий.

Хтось  відчує  вибух  щастя,
А  хтось  просто  звук.
Як  кому  почути  вдасться,
Серця  ніжний  стук.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760403
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТАК БУДЕ СОЛОДКО-ЗАЖУРЕНО

Розкішний  місяць  літа  у  оздобі
Поклав  собі  на  голову  вінець,
Витає  смак  припудреної  здоби,
Гуляє  житом  вітер-гребінець

Панбархат  стелить  пшениці  додолу,-
Ще  зойк  у  вись...  і  літечку  кінець,
Помолиться  з  пологами  в  стодолу,-
Ось-ось  розірве  ремінець

І  розпряже  свої  обійми  осінь
Цілунком  голої  короткої  стерні,
Багрянцю  листом  літніх  ще  мелодій
Так  буде  солодко-зажурено  мені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745418
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 13.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Частівки

Їсть  Галина  смачне  сало,
А  Микола  їй  гукає:
-Не  їж  сало,  мені  мало,
Орган  мій  умить  падає.

***
Закохався  наш  сусід  
В  молодую  Галю,  
Чим  ти  думав,  старий  дід,
Бджілка  ця  ужалить.

***
Дощ  іде,  Микола  спить,
Колисала  вчора  Галя.
До  дівчат  не  побіжить,
Бо  штанці  коза  зжувала

***
Била  Мотря  макогоном  
Василя  по  пиці,
Розмовляв  по  телефону,
Захотів  дівиці.

***
Ось  поїхав  Петя  в  ліс,
Кабана  хотів  впіймати,
Як  побачив  вепра  злість,
Втік  в  берлогу  дулю  ссати.

***
Випив  Петя  п*ятсот  грамів
Первачка  міцного  дуже,
Самодуром  став  і  хамом,
Зі  свинею  ліг  в  калюжу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИЧНА КАРУСЕЛЬ

–    Ви  вже  сходьте,  а  ми  покатаємось,  
доки  скинути  нас  не  пора.
Ще  в  політиків  трішки  пограємось,  
щоб  добути  бабла  на  гора.
Ви  ловкенько  ще  побізнесуєте,  
ми  –  закони  протиснемо  ще.
Ви  собі  лохторат  підтасуєте,  
доки  зовсім  ще  він  не  пощез.
І  нехай  нас  розсудить  історія.
Ми  прикупимо  дешево  всіх.
Передвиборну  гнімо  риторику.
Хай  шукають  зерно  у  луззі.
Ми  –  елітні,  бо  стали  могутніми.
Стоїмо  вже  ми  скрізь  на  весь  зріст.
Виживаємо  ради  майбутнього  
конкурентів  у  гриву  і  хвіст.
В  хутірці  і  великому  городі  
політична  гряде  чехарда.
Вставим  разом  і  древнім,  і  молоді.
Ловка  в  нас  карусель!

–    Такі  да-а!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741028
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 13.11.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 13.11.2017


Яна Яна

И только

Я  плачу  от  его  картин,  что  всё  темнее.
А  чёрные  -  глотают  часть  души.
Дают  понять,  что  наше  прошлое  длиннее,  
а  будущее  -  просто  миражи...

От  глубины  его  картин  онемеваю.
Лишь  руки  продолжают  говорить.
Иду,  как  будто  балансирую  по  краю.
Держусь  за  смысла  тоненькую  нить.

И  только  чувств  его  разломы  и  обрывы.
Эмоций  -  помогите,  я  тону...
Вдруг  понимаю,  до  чего  они  красивы...
И  Ротко  принимаю  красоту.

11.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759965
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ol Udayko

ТАКЕ БУТТЯ СТАРОГО БЕЗПОРАДНЕ

     [i]  ...правдива  історія  про  собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw  [/youtube]

[i][b]Т[/b]  ака  історія:  раз  песик  приблудився...
[b]А[/b]  звідки?..  Чи  не  впав  негадано  з  небес!    
[b]К  [/b]ому  ж  то,  як  не  нам,  двоногим,  пробудитись?  
[b]Е[/b]-х!  Що  за  люд!  Чуттів  і  милосердя  
                                                                                                             [b]  без…[/b]
[b]Б[/b]  уло  б  не  сумно  так,  якби  не  журні  очі
[b]У[/b]  пса,  що  плентався,  немов  трамвай  в  депо…  
[b]Т[/b]  ак  почались  його  безрадісні  то  ночі,
[b]Т[/b]  о  дні  собачого  труда  в  смітиськах,  
                                                                                                               [b]  по[/b]
[b]Я[/b]  ких  він    їжі  задля  ревно  шпортав  –
[b]С[/b]  обі  шукав,  клянучи  ницість  людських    зрад…  
[b]Т[/b]  а  швидко  постарів  через  життєві  корпи
[b]А[/b]  як  він  був  життю  тому  і  дружбі  
                                                                                                               [b]рад[/b]!
[b]Р[/b]  аз  зо́чив  він  вгорі  не  небо,  а    колеса...
[b]О[/b]  так  у  пса  життя  й  закінчилось  сумне…
[b]Г[/b]  осподня  кара  чи  феєрія  небесна?
[b]О[/b]!  Як  те  знать?  Та  кара  вбивцю  не  ми-    
                                                                                                                 [b]не[/b]…

12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b].  [i]На  фото  автора  героїня  цього  твору,
що  приблукала  до  двору  1.5  роки  тому,  та  загинула
під  колесами  "вельможного"  джипа  неподалік  дому.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Livoberezhna forever

Первый снег в ноябре

Алло!...  Сегодня  выпал  первый  снег…
Холодным  тонким  слоем  лег  на  злато.
…На  пустоту  –  наткнулся  мой  разбег,
И  в  том,  поверь,  сама  я  виновата.
Пыталась  удержать  я  пустоту,
За  ниточку  иллюзии  держалась.
Но  осень,  разрушая  красоту,
Совсем  не  знает,  что  такое  жалость,
Неведомы  ей  радость,  боль  и  смех,
Она  отчалит  ветрено-крылато…

Остатки  чувства  накрывает  снег,
И  в  этом  –  лишь  одна  я  виновата…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760125
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 54

Я  миленка  умоляла,
Ну  зачем  тебе  та  Алла?
Он  такооое  мне  изрёк,
Мол  у  Аллы  -  поперек!!
*
Рано  утром  грешным  делом
Любовалась  своим  телом..
Подсмотрел    из  сада  Нестер,
Любоваться  стали    вместе!
*
Поздно,  милая,  метаться,
Да  и  ты,  кум,  слазь  с  перин.
Правде  некуда  деваться!
Кум,  так  ты  там  не  один?!
*
Зря  не  слушала  я  маму,
Каждый  день  ходила  в  клуб
Мне  Петро  устроил  драму,
И  со  злости  выбил  зуб!
*
Ветер  локоны  кудрявит
Аж  на  шее    жуткий  зуд.
Если  Петька  зуб  не  вставит
На  него  подам  я  в  суд.
*
На  дворе  похолодало
Вирус  гриппа,  вот  беда!
Тот,  кто  ест  чеснок  и  сало
Не  болеет  никогда!
*
Лист  упал  на  землю  с  дуба.
И  меня  на  пол  свалил.
Час  уже  лежу  в  отрубе
Листик  шиферный  ведь  был.
*
Я  с  высокого  забора
Совершила  кувырок.
Догоняла  ночью  вора
Даже  Петька  так  не  смог.

Дождь  по  крышам  тарахтит
Никому  не  спится....
Вот  и  мой  Петро  не  спит,
А  мне  ж  надо  смыться..
*
Мужики  вели  беседу,
На  собраньи  в  эту  среду,
-  Нет  на  ферме,  мол,  быка...
Кто  заменит...  хоть  пока?
*
Петька  в  поле  третьи  сутки
Время  пахоты  сейчас...
Слава  Богу,  кум  мой  чуткий,
Выручает  каждый  раз.
*
Мой  Петруха  -  скандалист
Это  каждый  знает.
Потому  худой,  как  глист,
Желчь  его  съедает!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760059
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Хай день почнеться з доброти

Осіння  непогода  нетривка,
Та  все  минає:  раптом  блисне  сонце.
То    знову  хмарка  пропливе  легка,
І  дощ  забарабанить  у  віконце.

І  настрій  тут  міняється  нараз.
Під  серцем  десь  образа  затаїлась.
Та  добре  серце    виручає  нас:
 Усе  проходить,  і  злоба  десь  ділась.

І  смуток  відступає  і  біда,
Іржа  ненависті  не  точить    душу.
Вона  з  туманом  в  річку  осіда.
Усе  проходить,  пам"ятати  мусим.

Минає    темна  ніч,  минає  день
І  все  мине  в  життєвій  круговерті..
Одне  незмінне  у  житті  лишень:
Не  можем  обминути  тільки  смерті.]
---------------------------------------------
Хай  день  почнеться  з  доброти!

Доброго  ранку  всім,  і  хорошого  дня!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760158
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2017


Надія Башинська

З ТОБОЮ ДОБРЕ…

З  тобою  добре...  Добре.  Пам'ятаєш
той  літній  дощ,  що  зберігав  тепло?  
Ти  підійшов,  і  солодко  так  стало.
Узяв  мене  ти  під  своє  крило.

Ми  під  дощем  тоді,  без  парасольки,
йшли  по  воді...  з'єднались  два  крила.
Я  трепет  той,  твоє  тепло,  усмішку
назавжди  в  своїм  серці  зберегла.

Прошу  тебе,  мій  рідний...  Повертайся!
Коли  одна  -  холодний  дощ  іде.
Ой,  як  гірчить  сьогодні  наше  щастя.
А  хто  ж,  крім  нас,  між  гіркоти  знайде?

Твого  сердечка  стукіт  я  відчую.
Не  стане  більше  в  нашім  світі  зла.  
Знов  ніжний  трепет  в  душах  озоветься.
З'єднаються  у  щасті  два  крила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Моє вікно - це дивний світ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]



У  шибку  стукнув  жовтий  лист.
Чом  на  вікні    моїм  спинився?  
Літати  маєш  добрий  хист,
Чому  до  мене  ти  прибився?
.
І  я  подумала  в  цей  час:
Гірка,  листочку,  твоя  доля.
Колись  ти  був  тут  для  прикрас..
Та  й  вас  торкає  Божа  воля.

Осінній  ранок  вдавсь  похмурим,
Туман  укутав  у  вуаль.
А  жовтий  лист,  всіма  забутий..
Ось  так  проходить  все.  Так  жаль.

Пливе  журба,  немов  примара,
У  перемішку  із  дощем.
Так  обважніли  сірі  хмари,
А  на  душі  і  біль,  і  щем.

Тут  дощ  змінивсь  на  мілку  мжичку,
І    стало  легше  на  душі.
В  вікно  заглянула  синичка
Неспокій  влігся  у    тишІ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


OlgaSydoruk

Крепче меня обними …

Катится  солнце  с  горы...
Вечер  фонарь  зажигает…
Крепче  меня  обними  –
Душу  тоска  вынимает…
Видишь  –  и  тень  ожила…
Кто-то  её  раздевает…
В  локонах  -  тонет  рука…
Н`а  пол  шифон  опадает…
Пальцы  сплетает  в  замки…
И,наделённая,властью,
Жадно  целует  соски…  -
Нежность,ведомая,страстью…
Тихо  звучит  клавесин…
Звук  достают  молоточки…
Пыльный,затёртый  винил
Помнит  мелодии  ночи…
Снова    -    её  вспоминает…  -
Кто-то...  За  нею  грустит…
Кто-то  -  глаза  закрывает
И...беспросветно  скорбит...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759917
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Ганна Верес

Гаптує осінь шатра чарівні

Калини  кущ  в  осінньому  вогні,
В  холодні  води  заглядають  зорі.
Гаптує  осінь  шатра  чарівні,
Бурштин  із  золотом  злились  у  тім  узорі.

Вкорочені  на  піваршина  дні,
Доточені  настільки  ж  темні  ночі,
І  неба  очі  сірі  і  сумні
Ледь  проглядають  крізь  хмарини-клоччя.
4.09.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759812
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2017


Серафима Пант

Багряний на сірому

Бринить  в  мені  мелодія  дощів,
Гойдає  вітер  рвучко  серця  ноти,
Солоність  думки  вийшла  з  берегів  –  
Наповнює  вода  усі  пустоти.
Малює  небо  сірістю  цей  день:
Не  точечно,  мазками  –  фон  пастеллю.
На  тлі  душі  асфальтних  одкровень
Багряний  лист  дарує  шанс  натхненню.
Вогню  краплина  між  жовтневих  сліз  –
Послання  світу:  
Вір!  
Люби!
Надійся!
Несе  премудрість  осені  ескіз  –  
Всьому,  що  не  мовчить  у  серці,  тішся!
У  блиску  віч  –  окрилення  мотив:  
Він  сонцем  став  в  проекції  крізь  себе,
Усе  єство  багряним  полонив  –  
І  зникло  вмить  похмуре  сіре  небо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 11.11.2017


Ірин Ка

Суворий персонаж…

Любити  золото,  для  нього  то  не  гріх,
Ховав  за  пазуху,  в  кишені,  міх.
Був  здатен  обібрати  будь-кого  до  нитки,
Забрати  все  не  залишивши  й  свитки.
Обійми  теплі  -  не  його  талант,
У  "темних  справах"  частий  фігурант.
На  перший  погляд,  то  суворий  персонаж,
Скарбів  збирач  та  непідкупний  страж.
У  його  душу  зазирну  на  мить,
А  там...  Там  сонце  і  небес  блакить!
Впаде  додолу  маска  ця  сувора.
Любов,  ось  суть  майстерного  актора.

До  сну  готує  він,  а  не  грабує  сад,
Під  шквал  хандри  й  депресій...  Листопад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759756
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Віталій Назарук

ПЕРЕДВІСНИЦЯ

На  сході  сонце  ще  не  зовсім  гріло,
Потрохи  прокидався  білий  світ…
Миттєво  синє  небо  почорніло,
Підступний  вистріл  обірвав  політ.

Це  почалося  зранку  полювання,
Гриміло  небо  в  пострілах    кругом.
А  вісницею  стала  зірка  рання,
Що  гнала  темні  хмари  батогом…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759875
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Олена Ковбасюк

Думаю, самотність це не вирок…

Думаю,  самотність  це  не  вирок,
Вирок  -  залишитися  не  з  тим.  
Кожен  обирає  пасажирів  -  
Стати  для  них  всім  або  ніким...
Думаю,    самотність  швидше  звичка
Залишати  чашку  на  столі,  
Це  як  купувати  запальничку,  
І  шукати  в  домі  сірників.  
Думаю,    самотність  певне  вибір,  
Може  несвідомий,    а  хоча...  
В  кожного  свій  безмір  і  свій  вимір,  
В  кожного  свій  янгол  на  плечах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759832
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби цю жінку

Люби  цю  жінку,  бо  вона  єдина,
І  вірність  в  неї  у  крові.
З  тобою  завжди  у  важкі  години,
В  дні  блискавично-грозові.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  твій  подих,
У  грудях  трепет,  серця  стук.
Добро  в  очах  і  непідкупний  подив,
Обійми  теплих  ,  ніжних  рук.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  крилата
З  любов*ю,  у  душі  -  весна.
Пізнай  себе  подібно  до  Сократа,
Й  люби,  бо  МАТІР  лиш  одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759684
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2017


Виктория - Р

Не кохай її (слова до пісні)

[b][i][color="#8c00ff"]Не  кохай  її,
В  очі  не  гляди...
Почуття  твої-
Тільки  до  біди...

Не  твоя  вона-
Хоч  би,  що  роби...
А  чужа  жона,
ПрОшу,  не  люби...

Не  ходи  на  ніч,
Коли  зір  нема...
Не  торкайся  пліч,
Не  кохай  дарма...

Повертай  назад,
Заспокій  мій  щем.
Зацвіте  наш  сад,
Під  рясним  дощем...
30  09  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 11.11.2017


Анатолій Волинський

Ти

Ти  -  ластівка  весняна,
Відрада  для  душі,
Кохана,  незрівнянна  –  
Мов  блискавка  вночі.

Собою  сліпиш  очі,
Дивуєш  кожну  мить,
А  голос  твій  співочий  -
Родзинкою  бринить.

Неначе  колискова
Поезія  твоя
І  магія…  у  слова  -
від  співу  солов’я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Леся Геник

Спаде з її плеча прозорий шарф…

Спаде  з  її  плеча  прозорий  шарф,  
стече  повільно  долі,  долі,  долі...  
А  спраглі  риби  на  твоїх  устах
почнуть  молитись  лагідно  любові.  

Коли  ковзне  розтремлена  рука
на  стан  її,  і  стане,    мов  метелик,  
в  її  очах  розбурхана  ріка
волошками  усі  світи  застелить.  

І  попливе  прозорий  шарф  кудись
туди  у  ніч,  де  зорі,  наче  сливи.
А  ти  впадеш  у  неохопну  вись
із  нею  на  руках  -  такий  щасливий...    

20.10.17  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759860
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Ol Udayko

РОЗ ВИЛКОВА ІДИЛІЯ

         [i]  Після  закінчення  XY  з’їзду  ТМУ  в  Одесі
           була  автобусна  екскурсія…  в  «Українську    
           Венецію»…  Мої  враження  і  роздуми…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DEpxa8JEbUw[/youtube]
       
[i][b][color="#035661"]Автобус  мчить…  Та  не  по  бездоріжжю,
А  трасою…  з  Одеси  на  Рені…
Але  чомусь  уїдла  думка  ріже  –
В  автобусі  не  затишно  мені.
Не  хочу  бачити  красоти  Півдня?..  
Так  ті  самі  мені  у  очі  йдуть…
Хоч  у  Одесі  запустили  півня:,
У  нас  своя,  невідворотна  путь.

…Та  ось  і  Вилкове.  Тут  старовіри
Вже  знають  певно  слово  «патріот»,
Бо  в  душах    їх  уже  немає  «міра»,
Нема  й  Кремлем  обіцяних  щедрот.
Та  є,  «на  щастя»,  дула  автоматів,
Що  бережуть  «прихоплене»    добро  –
Довкола  маячать...  грабовані  «палати»,
Та  «на  замку»  в  них  «слово-серебро»!

Все  ж  є  церкви…  І  труд  тут  непосильний,
І  дух  священства,  правди,  простоти…
І  люд  привітний,  вельми  богомільний,
Хоч  дещо  дивний,  Господи  прости!
А  в  лоні  річки  широченні  плеса  –
То  води  з  Альп  несе  святий  Дунай…
І  заздрить  їм,  напевно,  вся  Одеса,
Бо  мудрий  там  народ,  -мудріший  най…

…А  ми  туристи,  і  цього  нам  досить,
Бо  краєвиди  пестять  спраглий  зір,
Бо  старовірка  рибу  нам  приносить
Й  вино…  з  боліт,  а  не  високих  гір…
Сади  заплав  милують  наше  око,
І  святістю  приваблює  Дунай,
Де  українства  дух  витав  високий  –
Знай  наших  козаків,  народе!  Знай…

Та  недарма  стоїть  град  на  Роз-Вилці**,
Де  і  заплави  є  й  буяння  Роз!
Чи  довго  бути  нам  в  чужій  тарілці,
«Героями»  служить  не  од,  а  проз?..
Та  вже  пора  збиратися  в  дорогу  –
Усе  «хороше»  має  свій  кінець…
Прихопимо  з  собою  перемогу  –
Приречена  ж  Вкраїна  на…  вінець?!  

…Чекає  вже  автобус  на  узбіччі
Дороги,  що  веде  у  Царство    Роз!
Дороговказ  гукає  нас  одвічний
У  вир  спасенних,  богоданих  гроз!
[/color]
[/b]
21.09.2017
_________
*Йдеться  про  пожежу  в  дитячому  санаторії.
**Вилкове  отримало  свою  назву  через  те,  що
   стоїть  на  "роз  вилці"  (тут  гра  слів)  Очаківського  
   та  Кілійського  русел  гирла  Дунаю.

   На  світлині  автора:  одна  із  старообрядницьких  
   церков  у  Вилковому.  [i]

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092200216  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751614
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 11.11.2017


Валентина Мала

ПЛАКАЛА ОСІНЬ, ПЛАКАЛА…

Плакала  осінь,плакала,
Свої  наряди  жмакала.
Крутила  листом  у  танку
І  на  берізці  й  на  кленку.

Плакала  осінь,плакала,
Свої  наряди  жмакала.
З  вітром  кружляла  до  рання
Пороздягала  убрання.

Плакала  осінь,плакала,
Свої  наряди  жмакала.
Порозганяла  шелест  трав
І  запалила  соло-драйв.

Плакала  осінь,плакала,
Свої  наряди  жмакала.
І  розбудила  зливу  й  дощ
Серед  степів  та  інших  площ.

Плакала  осінь,плакала,
Свої  наряди  жмакала.
Холодом  в  місті  дунула
Ачи  грозою  блимнула.

Плакала  осінь,плакала...
11.11.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759838
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Надія Башинська

ЗАБРАЛИ МИШКУ У КОТА

Забрали  Мишку  у  Кота...  Сказали:  -  Не  грайся!  
Забрали  Мишку  у  Кота.  А  він  так  старався!

І  день,  і  ніч  все  пильнував.  Скажіть  мені,  за  що?
Забрали  Мишку  у  Кота.  Та  Мишка  -  ледащо!

Ледача  Мишка  та  мала,  в  комору  залізла.
Там  їла  сир  вона...  й  зерно  усе  перегризла.

Добралася  до  ковбаси  та  ще    з'їла  сало.
Попрогризала  всі  мішки...  Невже  було  мало?!.

Забрали  Мишку  у  Кота...  Взяли  й  відпустили.
І  прикро  так  тепер  Коту,  потрачено  ж  сили!

Сказали:  Мишці  більше  тій  в  комору  не  лізти!
Та  хто  повірить?..  Миші  ж  є  для  того,  щоб  гризти.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759840
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Ніна Незламна

То справді диво

Бачили  те  диво
Пташка  полохливо
Напруживши  пір`я
Злетіла  на  гілля
Кіт  -  зелені  очі
Як,  той  біс  -  в  розпачі!
Плигнув  не  уміло
Та  занадто  сміло
Бабах  -  до  землиці
Кажу,  я  сестричці
-  Пташечка  молодець!
Тож,  нехай  йому  грець
Зухвалому  коту
Спіймав  він  марноту?
Менших  ти    -    не  чіпай!
Це  наука  -  тож  знай!
Радіємо  удвох…
А  пташечка,  -  Тьох  -  тьох
Ой,  то  справжнє  диво
 Й  так  співа  красиво!

                                   Серпень  2017р


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759503
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Ганна Верес

Тікають сни

Тікають  сни.  Давно  минуло  й  літо,
І  осінь  до  кінця  вже  добіга,
Та  не  перестає  душа  боліти,
Бо  край  мій  топче  ворога  нога.

Щодень  я  жду  з  Донбасу  повідомлень,
Там  день  і  ніч  ідуть  важкі  бої,
Й  від  того  ніби  губиться  свідомість,
Бо  ж  люди  гинуть,  кращі  і..  свої…

Один  убитий,  два  чи  три  щоденно,
А  скільки  ж  тих,  хто  мучиться  від  ран!
Я  хочу  знати  вкотре  достеменно,
Коли  настане  світла  та  пора  ,
Коли  народ  мій  мирний  сон  здобуде
І  перестануть  гинути  сини,
І  заживуть  щасливо  наші  люди,
Не  знаючи  ніколи  вже  війни?!
Чернігів.  12.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759815
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2017


Наташа Марос

ЗЕМЛЯ…

Рідна,  дорога  моя  земля,
Милая,  родимая  сторонка,
Геть  себе  не  уявляю  я
Без  твоей  травинки,  даже  тонкой...

Річка,  що  біжить  до  нас  здаля,
Может,  начинается  далече...
І  ліси  зелені,  і  поля,
Сёла,  люди,  города  -  не  вечны...

Лиш  земля,  стражденна  і  свята,
Знает  всё  о  нас  и  всё  умеет,
Вічна,  загадкова  і  проста
Грешных  нас  прощает  и  жалеет...

             -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Любов Іванова

УТРЕННИЙ КОФЕ

У-ходит  ночь  неслышными  шагами
Т-воим  теплом  моя    горит  щека.
Р-аскинул  крылья  лебедь-оригами
Е-му  бы  взмыть  на  волю,  в  облака...
Н-о  как  мечту  такую  сделать  былью?
Н-ет  здесь  тебя,  лишь  лебедь  на  окне.
И-  чувства  наши  время  кроет  пылью,
Й-  ты,  как  прежде  ночью  снишься  мне.

К-огда-то  здесь  мы  вместе  пили  мокко,
О-  том,  о  сем  беседуя  вдвоем.
Ф-антом  твой  здесь...и  мне,  любимый,  горько...
Е-ще  щека  горит  твоим  огнем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Радомір

Небо танцює дощ

нeбо  танцює  дощ
як  жe  я  скучив  за  ним
марно  чeкати  прощeння
бігмe  усіх  простив

позастилали  столи
білими  скатeртинами
щось  у  пeчі  гуготів
ставши  блідими  жаринами

птахою  б'ється  в  вікно
думка  порушує  спокій  
навіть  якщо  ти  один
світ  твій  нeодинокий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759676
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Процак Наталя

Метелики на стегнах і в душі… (16+)

"Поцелуи  обжигают  прикасанием,  в  темноте...
Эти  бабочки  роятся  сокровенное  открыть..."
                                                               слова  однієї  палкої  Жінки...


Солодка  пара  губ-екстаз  думок!
І  знову  роздягаєш  мою  душу
Переплелися  руки.Я  не  мушу
Вже  більше  зволікати,  коли  крок
між  нами...
                 і  навіть  менше...

В  тобі  горить  розпечений  вулкан
Занадто  вже  чутливі  твої  очі
Вивчали  всю  мене  крізь  призму  ночі
Свідомо  забрели  у  мій  капкан.

Лилась  ріка  спокуси  по  спині.
Уста  спивали  з  сіллю  аромати
Позаздрили  нам  зоряні  цукати
Блистіли  у  захмарній  вишині.

Ти  шепотів  на  вушко  не  вірші
А  дотиків  вогненні  серенади
І  роєм  спалахнули  зорепади-
Метелики  на  стегнах  і  в  душі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759425
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світла (Імашева Світлана)

Самоіронічне

                                                                                         **********
                                       Потоне  сонце  в  мороку  видінь,
                                       Глибока  тиша  крила  розгортає  -  
                                       Майне  над  садом  півпрозора  тінь:
                                       О,  я  літаю,  вільно  так  літаю...

                                       Політ  легкий  -  неначе  наяву:
                                       Прозорий  вітер,  небо  і  простори...
                                       А  стрепенуся,  в  дивосвіт  зирну  -  
                                       Заграють  в  небі  стоголосі  зорі...

                                       О,  я  живу  в  ту  неповторну  мить,
                                       Дихання  літа  в  груди  набираю,
                                       Купаюсь  в  вітру  струменях  тугих
                                       І  думкою,  і  мрією  літаю.

                                       Земних  турбот  щоденні  тягарі  -  
                                       На  мить,  на  день  -  нехай  мене  облишать.
                                       Душа-пушинка  рветься  від  землі,
                                       Колише  тиша,  нереальна  тиша...

                                       І  раптом  -  ти:  за  руку  різко  -  смик!
                                       -  Чи  ти  заснула?  я  ж  тебе  гукаю.
                                       Борщ  закипів.  Мій  телефон  десь  зник...
                                       Аеродром.  Я  більше  не  літаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Лілея1

ГОЛОСИТЬ ТИША…

[b]
[i]Сумний  поріг,  ледь  мліє  літня  осінь,
Кричать  дощі    в  порожні  вікна  школи,
Під  барабанний  бій  гілля  із  сосен
Снується  павутиння,  наче  штори.

Голосить      тиша  текстами  із  стенду.
Й  чиїмсь  відбитком  теплої  долоні
Ледь  гріє    класи      ніжно,    мов  легенда,
Та  сивиною  плутається  в  скроні.
 
І    хочеться,    хоч  тінню  аплікацій,
Пробігтись  класом  й  коридором  школи.
Та  вітряне,  від  стомлених      акацій,
Доноситься  -  "ніколи  ...    ой,    ніколи..."[/i][/b]


P.S.  Історія  однієї  закритої  школи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756371
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 10.11.2017


Елена Марс

Когда со мной придёте попрощаться

Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Не  слушайте  надгробные  слова,
О  том,  что  смерть  -  огромное  несчастье...
Душа  моя  останется  -  жива...

Она  навек  останется  -  влюблённой,
В  свою  неповторимую  весну.
В  мужчину...  И  я,  в  небо  вознесённой,
На  время,  на  какое-то...  усну...

Мне  жизнь  моя  дана  была  -  на  радость!
Ведь  так  отрадно  время  на  земле,
Где  каждый  час  -  Божественная  благость!..
Неважно,  то,  что  путь  был  чёрно-бел.

Я  всё,  в  своих  стихах,  о  нём  пропела,
Не  пряча  к  жизни  страсти  и  любви...
Душе  моей,  порой  такой  незрелой
И  зрелой,  как  колосья  жёлтых  нив,

Судилось  этот  круг  -  свободной    птицей,
Под  солнцем,  вдохновлённо,  пролететь!..
И  сердца  мои  певчие  страницы
Не  лягут  в  гроб.  Бессильна  в  этом  Смерть.

Прочтите,  над  худым  остывшим  телом,
Стихи  мои...  о  счастье,  о  любви...
О  том,  о  чём  душа  моя  болела,
На  полную  свой  час  земной  испив!..

...  Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Забудьте  про  надгробные  слова!
Прочтите  -  МНЕ  стихи  мои  о  счастье,
В  которых  столько  света,  естества!..

В  которых  я    -  душой  своей  жива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759596
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


rutzt

Дівчина в червонім кожушку…

Сонце  наче  в  хмарному  мішку,
Вітерець  на  градуси  злиденний,
Дівчина  в  червонім  кожушку  –  
Пляма  літа  в  сірості  буденній.
Скоро  снігом  вкриється  трава,
І  калюжі  будуть  склом  залиті,
Захолонуть  навіть  ті  слова,
Що  щодня  потрібно  говорити.
Почуття  у  когось  замете,
А  у  когось  збільшаться  печалі…
Дякую  Вам,  дівчино,  за  те,
Що  тепла  і  кольору  додали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759575
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ганна Верес

Гортаю я пожовклі сторінки

Гортаю  я  пожовклі  сторінки
Історії    моєї  України,
І  проростає  правда  крізь  роки
Про  те,  як  цвіт  наш  нищили-гноїли,  
Як  вижив  мій,  розправився  народ
І  розрубав  ненависні  кайдани,
Жить  не  схотів  під  владою  заброд,
Тож  сколихнули  двічі  світ  Майдани.

Зраділа  наша  змучена  земля,
Вона  шанує  Правду,  Гідність,  Волю,
Та  Крим  украли  зайди  із  Кремля
І  замахнулись  на  Вкраїни  долю.
Ні,  не  скорити  вільної  землі
І  мій  народ  уже  не  залякати,
Великий  Бог  нам  вижити  звелів,
За  неї  воювать  нам  не  звикати!
27.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759534
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


горлиця

Ой дубе, мій дубе!

Ой  дубе,  мій  дубе,чому  зажурився,
Такий  був  незламний,тепер  похилився!

Вітри  бушували,листочки  здирали,
Ти  пив  землі  соки,зелені  ставали!  

То  чом  же  тепер,коли  хмарка  у  небі,
Ти  щулишся  весь  і  тремтиш  без  потреби!.  

-Старий    уже  я  і  весна  не  для  мене,
А  листя  зів'яле,  не  стане  зелене.

Тому  так  хилюся,  щоб  землю  дістати,
Щоб  жолуді-діти  у  землю  сховати.

Нехай  проростають  надію  плекають,
Хай  виростуть    сильні  та  й  мене  згадають.

Мені  вже  час  спати,  своє  відбуянив,
Дубки  хай  ростуть,і  щоб  кожний  затямив-

Що  сильними  бути,  призначено  з  роду,
Бо  дуб  не  верба,  не  похилиться  зроду!  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759531
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ніна-Марія

МИРНОГО НЕБА ТОБІ, УКРАЇНО

[img]http://dozor.kharkov.ua/content/documents/11802/1180181/thumb-big-420x305-be14.jpg[/img]

Я  хочу,  Вкраїно,  тебе  привітати!
Як  жінку  вродливу,  як  люблячу  матір.
Вклонитись  доземно,  що  ти  в  мене  є.
Тут  я  народилась,  в  тім  щастя  моє
 
З  тобою  разом  я  радію  й  страждаю.
Крізь  серце  всі  болі  твої  пропускаю.
Ти  ж  зовсім,  голубко,  така  молода,
Звалилась  на  тебе  страшенна  біда.
 
Свободу  виборюєш  крові  ціною.
Воюєш  з  москальською  злою  ордою.
Вже  стільки  у  землю  козаків  лягло,
Щоб  небо  над  нами  лазур'ю  цвіло.
 
Хай  слава  твоя  невмирущою  буде!
Я  вірю  в  боях  перемогу  здобудеш!
Хай  буде  щасливою  доля  твоя,
Святиться  в  віках  нехай  горде  ім'я!

СЛАВА  УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ  СЛАВА!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755519
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 09.11.2017


Ганна Верес

У цьому бачу я свій сенс

Із    криці    виплавивши    слово,

З    собою    взяти    хочу    знову,

Щоб    не    зігнулось,    не    ржавіло,

Щоб    правду    говорити      вміло,

Щоб    запалило    всім    серця,

В    мені    побачило    борця

За    честь,    за    правду    і    свободу,

Таку    жадану    для    народу.

У    цьому    бачу    я    свій    сенс,

Щоб    словом    вплинути    на    все.



Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Радомір

Пастушок

десь  є  інші
дeсь  є  найкращі
а  мій  стeп  цвітe
і  моя  отара  йдe
дзинь-дзeлeньчиком

і  якщо  збeруться  хмари
раду  радити
най  би  їх  трави  заколисали
щастям  вкрадeним
най  би  вітру  розказали
що  ватага  сунe

Сонцe-братику  сіяй
он  твоя  красуня
квітка  квітом
нeбо  просинню
побратались  полюбились
літо  з  осінню

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759578
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Яна Яна

Художник

Он  знает  ноябрь  на  память.
Наверно  давно  знаком
с  умением  в  листья  падать
и  вёсны  любить  тайком.

И  всю  глубину  оттенков,
до  их  фиолетовых  душ,
осенней  листвы  фламенко,
ковров  ноябриных  плюш...

И  глядя  в  окно  мольберта,
и  кисти  макая  в  грусть,
рифмует  остатки  света,
прощальное  -  ну  и  пусть...

И  как  же  легки  движенья,
как  искренни  чудеса...
Ноябрьский  ноктюрн  забвенья
рождается  на  глазах...

8.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759530
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Наташа Марос

ПОПОЛАМ…

Вот  мой  рай,  у  тебя  он,  конечно,  свой.
Забирай  мою  осень  к  себе  поближе,
Обними,  навсегда  уведи  домой  -
Одиночество  ветром  промозглым  лижет...
Закипит,  приглашая  двоих  на  чай,
Не  молчи,  или...  может,  чего  покрепче?
А...  давай,  никого  не  наприглашай  -
Раздели  пополам  сладкий  торт  и  вечер...
За  окном  не  увидишь  знакомых  птиц  -
Потемнело,  лишь  ветер  холодный  воет...
Согревая  касаньем  своих  ресниц,
Ты  надёжно  любовью  меня  укроешь...

                   -                  -                -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759527
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Елена Марс

О, Господи, как мило.

Конечно  же,  когда  нибудь  придёт
И  в  жизнь  мою  тот  день,  когда  умолкнет  
Любовь  моя  во  мне...  И  небосвод  -
Дождём  слезу  прольёт  на  землю...  Толку,

Что  был  в  моей  душе  небесный  свет.
Он  рвался  из  меня  тот  луч  -  наружу  -
Отчаянно...  так  много-много  лет...
И  нет  его.  Как  будто  душу  стужа

Сковала...  Будто  тело  обвила  
Бездушными  цепями:  руки,  шею.
Как  будто  я  напрасно  прожила,
Тем  чувством  самым  нежным  не  болея.

И  всё  же,  в  глубине  своей  души,
Я  буду  помнить  то,  что  я  любила...
Но  будет  только  Смерть  ко  мне  спешить  -
С  объятьями...  О,  Господи,  как  мило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759040
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Леонід Луговий

Київ

Запалює  вечір  вогні  золоті
І  берег  далекий  синіє.
Неоновим  сяйвом  на  тихій  воді
Горить,  відбиваючись,  Київ.

Над  сивим  Хрещатиком  лайнер  летить,
В  сіріючих  хмарках  зникає.
Ще  місто  вечірнє  в  турботах  шумить,
Постукує  дзвінко  трамваєм.

А  поряд,  на  плесі  стихають  вітри,
Гудуть  лиш  буксири  у  дії.
Ти  з  часу  Хорива  стоїш  на  Дніпрі,
Тримаєшся  гордо,  мій  Київ.

Ти  перший,  хто  проти  хозар-ворогів
Здійнявся  валами  крутими.
І  першим  на  сході  поганських  богів
Топив  у  Дніпрі  Володимир.

Тягнулися  куполи  в  небо  твої,
Світились  добром  в  позолоті,
Коли  ще  булатом  дзвеніли  бої
З  азійським  сусідом  навпроти.

Ти  вільний  від  диких  і  грізних  колись
Нащадків  ординського  іга.
Ти  знову  в  ряду  європейських  столиць  -
Славутичем  зламана  крига.

Над  руслом  могутнім,  де  повз  льодохід,
Біліють  каштани  з  обривів.
І  цвіт  на  бруківку  скидаючи  з  віт,
Стоїть  посивілий  мій  Київ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 09.11.2017


Віталій Назарук

ЛЮБІТЬ СЕЛО

Я  той  поет,  що  вийшов  із  села,
Який  зберіг  свої  слова  і  мову.
Стежина  ця  іще  не  заросла,
По  ній  в  село  вертаюся  я  знову.

В  селі  вже  теж  міняються  слова,
Немає  слів,  якими  дід  ковінькав…
Тепер  вже  бита,  звали  ж  –  булава
І  горобець  тоді  іще  цвірінькав.

Ви  роду  не  цурайтесь  і  села,
Воно  живе,  та  все  ж  занепадає…
Щоб  наша  мова  знову  зацвіла,
Любіть  село  -  життя  так  вимагає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759494
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017


Lesyunya

…Рахуючи зорі…

Ми  рахували  зорі  навмання
Гортали  книгу  з  назвою  "  Забуті  "
Ховали  криги  суму  на  розпутті
І  йшли  вперед,  не  знавши  вороття...
Чи  ця  любов,  скажи,  була  чужа?
Ми  знали  відповіді  на  усі  питання
Обійнявшу  ніч  ми  цілували,  як  востаннє.
Продовжуючи  рахувати  навмання
Чужі  нам  зорі,  із  чужого  нам  вікна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759460
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Миколай Волиняк

Слава Соколина

         Приспів:
Ти…  і  я  Україно  в  тобі,
Маю  в  серці  тебе  я  єдину.
У  мені  твої  гени  в  крові,
Я  не  зраджу  тебе,  не  покину.
                                 *      
Ще  не  вмерла  Україна,
І  не  вмре  ніколи.
Зацвіте,  немов  калина,
У  обіймах  волі.
                   Приспів:
                               *
І  постане  ще  з  руїни,
Широка,  простора.
Бо  не  впали  на  коліна,
Внуки  Св’ятогора.
                   Приспів:
                                 *
Залунає  всьому  світу,  
Мова  Солов’їна.
Підіймає  на  орбіту,
Слава  Соколина

Прим.  Сокіл  тотем  древніх  україців(  тризуб)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759435
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


osenin

Когда напьюсь до урагана

Я  сразу  смазал  карту  будня,
плеснувши  краску  из  стакана;
я  показал  на  блюде  студня
косые  скулы  океана.
На  чешуе  жестяной  рыбы
прочел  я  зовы  новых  губ.
А  вы
ноктюрн  сыграть
могли  бы
на  флейте  водосточных  труб?

Владимир  Маяковский.



Когда  напьюсь  до  урагана,                      
И  мозг  возвысится  волной  -                      
Плевать  хотел  на  океаны,                          
И  что  придет  ко  мне  прибой!                    

А  то,  что  студень  не  по  вкусу,                    
Так  это  даже  не  впервой  -                                
Его  плесну  на  скатерть  резко                    
Своею  левою  рукой.                                                        

И  что-то  там  приметив  справа                
Бросаю  леску  в  океан  -                                                    
Пусть  даже  скулы  великана,                            
Мне  все  равно,  клевать  бы  стал!                  

А  за  окном  дождище  хлещет                        
И  водосток  трубы  гудит  -                                                
Ее  беру  рукой  как  флейту                                            
И  вот  играю  в  тот  же  миг.                                                

Вам  это,  знаю,  не  под  силу  -                                            
Вы  просто  все  здесь  мошкара.                              
Официантку  эту  мило                                                            
Беру,  друзья,  за  буфера!                                                            

Потом  танцуем  на  карнизе                                            
Мы  с  нею  танго  и  фокстрот  -                                              
Ничто  не  радует,  как  мысли                                              
О  том,  что  так  никто  не  смог!

Когда  напьюсь  до  урагана,                      
И  мозг  возвысится  волной  -                      
Плевать  хотел  на  океаны,                          
И  что  придет  ко  мне  прибой!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759466
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Таємнича

День, коли падало небо

Борітеся  —  поборете,
Вам  Бог  помагає!
Т.  Шевченко  «Кавказ»
Темно…  Лише  вогні  палаючих  шин  і  брязкіт  щитів  порушував  нічну  тишу  Майдану.  Гриміло  так,  ніби  от-от  могло  впасти  небо.  Ніщо  не  говорило  про  біду.  Ніщо  не  попереджало  спочатку  про  сотню,  а  потім  вже  про  тисячі  смертей.  Ніхто  не  знав,  що  народ,  який  вирішив  боротись,  приречений.  Темно…
Я  бачив,  як  жив  Євромайдан!  Люди,  немов  великі  мурахи,  злагоджено  укріплювали,  ставили  намети,  бочки,  носили  шини.  Ніхто  не  зупинявся  ні  на  мить,  бо  зупинитись  тоді,  означало  померти.  Усіх  в  тому  пеклі  об’єднувала  спільна  мета  –  перемога  над  катами  України.  Мета,  яка  переслідувала  український  народ  вже  довгі  століття,  яка  знайшла  своє  відображення  у  творах  Тараса  Шевченка.
Чомусь,  коли  попросили  говорити  в  камеру,  першим,  про  що  я  подумав,  були  слова  із  поеми  «Кавказ».  Можливо  тому,  що  як  і  Шевченко,  я  теж  вірив,  що  Україні  допоможе  Бог.
Я  відчував  близьку  смерть.  Можу  порівняти  це  лише  з  очікуванням  далекої  та  довгої  подорожі  або  з  тим,  як  Шевченко  прагнув  потрапити  на  Україну.  Уявити  лише  –  в  15  років  покинути  рідну  землю,  оселитись  на  чужині  і  не  знати,  чи  побачиш  ти  ще  колись  цю  красу.  Ту  чарівність,  яку  так  часто  описував  у  творах.  Знав  би  наш  Батько,  що  так  ганебно  будуть  нищити  Україну  милу  її  ж  діти  і  через  двісті  років!  Не  стерпів  би  такого.  Заплакав  би  гіркими  сльозами.
Хоча,  мабуть,  не  заплакав  би!  Адже  людина,  яка  пройшла  каземати  і  залишилась  сильною  у  найскладніші  моменти  життя,  яка  мислила  позитивно,  коли  навколо  не  залишалось  радості,  не  може  зневіритись.  Скоріше,  Шевченко  б  написав  ще  одну  поему,  або  вірш,  який  змусив  би  весь  народ,  весь  світ  схаменутись  і  подумати  про  те,  що  ми  люди,  а  не  дикі,  безправні,  загнані  у  клітку  тварини.
Перед  очима  поставала  одна  картинка  за  другою.  Переді  мною,  ніби  наяву,  з’явились  «Гайдамаки»,  «Гамалія»  -  і  в  пам’яті  зринають  картини  далекого  минулого  нашого  народу,  героїчні  битви,  сміливі  походи.  Далі  -  «Кавказ»,  «Єретик»,  «І  мертвим,  і  живим…»,  «Сон».  І  всі  твори  –  гірка  правда  про  поневіряння,  страждання  і  криваві  сльози  знедоленого  народу.  А  тоді  постали  питання:  «Чому?  За  що  ми  досі  платимо?  За  чиї  гріхи?»  Я  хотів  би  почути  відповіді  на  них.  Та  мабуть  не  почую,  як  не  почув  Шевченко.
Зараз  наступили  нові  часи,  здається,  Тарас  Григорович  і  його  вірші  це  частина  нашого  життя  яка  нікуди  не  може  дітися,  це  наше  надбання  на  всі  часи.  І  події  останніх  місяців  довели  це.  На  нашу  державу  чиниться  неймовірний  тиск,  і  вже  не  тільки  в  сферах  політичній,  економічній,  а  навіть  і  в  сфері  культурній.  Йде  масована  атака  на  знищення  наших  духовних  цінностей.
Раніше  я  мало  знав  про  Шевченка.  Соромно,  але  до  цього  часу  я  майже  не  цікавився  його  життям,  творчістю.  Але  коли  я  все-таки  почав  про  нього  більше  дізнаватись,  то  образ,  що  виник,  не  був  для  мене  каноном,  як  для  багатьох.  Це  не  був  старий,  знедолений  дід  із  сумним  поглядом.  Для  мене  Шевченко  –  це  щаслива,  обрана,  мічена  Богом  людина.  Адже  йому  вдалося  зробити  неймовірне:  вселити  у  кожного  справжнього  українця  віру  та  дух  патріотизму.
У  це  важко  повірити,  але  я  ніби  відчував  його  присутність  поряд  з  нами.  Може  тому,  що  у  кожного  на  вустах  звучали  такі  завітні  рядки:  «Борітеся  –  поборете…».  І  всі  боролись.  Ніхто  не  здавався.  Знову  тиша…  Маленьке  затишшя  перед  сильною  бурею.  Скоро  прийде  біда.  Скоро  будуть  сльози.  Матері  ридатимуть  над  синами.  Вони,  як  сотні  Марій,  яка  бачила  муки  свого  сина,  не  зможуть  знову  бути  щасливими.
І  упала
На  землю  трупом.
Розп’ялась
Твоя  єдиная  дитина!
Так  писав  Шевченко  у  поемі  «Марія».  І  така  доля  спіткала  синів  та  матерів  вже  незалежної  України.  Синів,  які  боролися.  Матерів,  які  любили.
Останнє,  що  я  пам’ятаю  –  постріл  і  темрява.  Вже  не  пригадую,  як  саме  опинився  в  оточенні  людей,  які  щось  говорили,  намагалися  допомогти  та  нічого  не  виходило.  І  не  вийшло  б,  бо  смерть  легкою  хотою  наближалася.  А  з  нею  ще  хтось  йшов.  Я  відразу  впізнав  його.  Кожен  день  він  дивився  на  нас,  майданівців,  своїми  очима.  Поряд  зі  смертю  йшов  той,  про  кого  я  найбільше  думав  у  ці  дні.  Чоловік,  про  долю  якого  ми  не  один  раз  чули.  Наш  великий  Кобзар,  наш  Батько,  наш  Тарас  Шевченко.  Кріпак,  сирота,  борець…
Він  сказав  мені  лише  три  слова,  після  яких  я  вже  точно  не  боявся  назавжди  заплющити  очі:  «Встане  воля,  сину».
Небо  впало…
 



Написала  в  2015  році.  Ризикнула  зробити  есе  від  лиця  Сергія  Нігояна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759464
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Олег Князь

Зрада

Приходить  радісна  й  лиха  година,  в  чомусь  знаходимо  усі  відраду,  все  може  витримать  людина,  найважче  пережити  зраду!  В  часи  ранкові  й  зоряно  вечірні,  нажаль  тривають  десь  сімейні  війни,  є  половини  у  подружжі  вірні,  й  такі  що  прагнуть  у  чужі  обійми!  Перекликаються  в  серцях  спалахи  гніву,  стають  закоханні  миттєво  ворогами,  гарно  подумайте  всі,  перш  ніж  йти  наліво,  можливо  й  ви  уже  давно  «з  рогами»!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759472
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Яна Яна

Отчалил

Отчалил.  Невнятные  первые  вздохи  колёс-вёсел...
Плеск  рельсов.  Перон,  словно  каменный  берег,  лишь  взгляд  бросил.

Тебя  отпустил  и  легко  так,  и  просто,  домой  в  дождь.
Меня  отпустил  он,  беспечную  слишком,  одну  в  ночь.

Отчалил...  Неровные  первые  строки  дрожат,  чУтки.
Слова  и  тревоги  стекают  по  венам  теплом  в  руки.

Ах,  поезд  ноябрьский,  ночной,  не  ручной  -  парусов  синь,
неси,  береги,  обнимай,  утешай,  отганяй  сплин...

4.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758792
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Наташа Марос

В СОТЫЙ РАЗ…

О  таких  говорят:  под  ногами  горела  земля,
Что  сквозь  пламя,  да  в  избу  -  сама,  ну,  конечно,  сама...
Поджигала,  ревела,  тушила,  палила,  паля!
Да,  когда-то  она  очень  многих  сводила  с  ума...
И  судачат,  что  душу  свою  уж  давно  продала
За  мгновение  -  быть  на  виду,  на  слуху,  на  коне...
По  ночам  спали  все,  а  она  не  спала,  не  спала,
Пропадая  в  ночном,  а  ещё  -  предрассветном  окне...
Новый  день  начинался,  где  призрачной  сказке  конец,
Понимание  сущности  грёз  -  ледяною  водой,
Что  никто  из  желанных  её  не  увёл  под  венец,
Хоть  была  сумасшедше-красивой,  такой  молодой...
Где  вы,  рыцари,  что  оседлают  строптивых  коней
И  обнимут  её,  дорогую,  ни  в  чём  не  виня,
Что  -  в  горящую  избу  и  без  промедленья  -  за  ней,
Не  боясь  умереть,  в  сотый  раз,  в  той  стихии  огня...

Приутихли,  умолкли,  упали  -  что  ниже  травы  -
Так  попроще...  кругом  очень  много,  так  много  простых...
Поспокойнее  с  ними  -  о  них  не  услышишь  молвы...
И...  один  лишь...  догнал  на  пороге  и  обнял...  А  ты?..

                           -                    -                      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Трояндові пелюстки (18+

Трояндові  пелюстки  на  постелі  -
Рожева  ніжність  з  білизною.
І  усміхається  ласкаво  стеля.
Жаданий,  ми  удвох  з  тобою.

Як  птах  торкаєш  крилами-руками
І  зігріваєш  мерзлу  душу.
Губами  дотик  -  спалах  до  нестями,
І  розквітає  знову  ружа.

Охоплює  мереживо  нейронне,
Ти  -  Всесвіт...  і  політ  любові.
І  щастя  світлі  подихи  синхронні,
І  ніч  із  зорями  казкові.

Трояндові  пелюстки  на  постелі,
Драперії  вид  феєричний.
Настінні  тіні  і  легкі  пастелі
І  почуття  м*які,  ліричні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759333
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2017


Любов Іванова

Заглядає ранок у моє віконце

З-аблищало  сонце,  просинатись  треба.
А-  лінощі  кажуть  –  не  вставай  ще,  ні!!
Г-олубінь  безмежна  вранішнього  неба
Л-агідний  промінчик  скаче  по  стіні.
Я-  відкину  ковдру,  ніжитись  доволі,
Д-ень  прийдешній  стука  в  шибку    вітерцем
А-  душі  до  щему  необхідно  волі...
Є-  ж  бо,  що  тяжіє  серденько  свинцем..

Р-оздивлюсь  довкола,  день  такий  хороший,
А-ж  до  небокраю  поглядом  сягну.
Н-іч  вже  поскладала  сни  мої  у  кошик.
О-сь  де  я  сховаю  мрію  осяйну…  
К-олихає  вітер  калинОву  гілку,

У-  повітрі  пахне  прілий  падолист,

М-ріям,  як  і  людям,  солодко..  чи  гірко
О-н  скільки  зібралось  різних  тих  намист.
Є-  у  кожній  днині  неповторні  миті

В-осени  і  влітку,  взимку  й  по  весні,
І-  найкраще  небо  у  своїй  блакиті,
К-раще  не  насниться  навіть  увві  сні.
О-дчиню  кватирку  і  вдихну  свободи
Н-е  помітить  раю,  треба  буть  сліпцем.
Ц-е  й  не  може  бути  краще  насолоди
Е-ос*  розмовляє  з  першим  промінцем.

*  Еос  в  поезії  –  ранкова  зоря.

     Фото  -  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Зоя Журавка

ПОВЕРТАЙТЕСЬ ДОДОМУ ЖИВИМИ

Сьогодні  повернулися  з  Новомихайлівки  Донецької  обл.  Їздила  з  волонтерами  з  Дніпра    до  наших  Захисників  з  концертною  програмою  та  різними  смаколиками.  Дуже  заморена  фізично,  емоції  переповнюють  душу  і  крутяться  в  голові  безліч  питань,  на  які  я  не  знайшла  відповідь.  Найбільше  бажання,  щоб  всі  повернулись  живими!!!


Повертайтесь  додому  живими!
За  Вас  молиться  Вся  Україна!
Повертайтесь  додому  живими!
Кожна  мати  благає  за  сина!
Повертайтесь  додому  живими!
Вас  удома  чекають  дружини.
Поветрайтесь  додому  живими!
До  Вас  тягнуться  руки  дитини.
Повертайтесь  додому  живими!
Ми  діждемось  щасливої  днини,
Перемоги  для  неньки-країни!
Тільки  Ви  повертайтесь  живими!

Зоя  Журавка  (Іванова)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756625
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 08.11.2017


Капелька

Простите все, кого обидел

Простите  все,  кого  обидел  
Или  нечаянно  задел.
Быть  может  Вас  не  часто  видел,
Порою  не  туда  смотрел.

                 Прощаю  Всем,  кто  сделал  зло  мне  
                 Или  невольно  оскорбил.  
                 Кто  пребывал  со  мною  в  ссоре
                 Или  за  что-то  невзлюбил.

Что  делать  ныне  в  этом  мире?
Пора  покаяться  за  всё.
Пока  покаяться  мы  в  силе,
Пока  не  поглотило  зло.

               Соблазнов  много,  много  злобы.
               Любовью  Божьей  побеждай
               Молись,  трудись,  смиряйся  больше.
               Чаще  на  Бога  уповай.

Простите  за  мое  стремленье
Лишь  показать,  не  доказать.
Не  прятал  что  в  "чулок"  уменье
Бояся  в  землю  закопать.

             Простите  каждому  из  ближних.  
             Может  он-добрый  человек.
             И  через  Вас  лишь  оступился,
             По  вине  Вашей  упал  в  грех.

Зачем  судить  друг  друга  будем?
Чтоб  осужденье  получить?
Один  Господь  судить  всех  будет.
Смотри  чтоб  суд  не  восхити́ть.

             Простите  Все,  кого  обидел
             И  ведь  обидеть  не  хотел.
             И  примет  Бог  Ваше  прощенье  
             И  чтоб  покаяться  успел.

                                                                                                                           Май  2001

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759361
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ганна Верес

Досить бездіяльно нить

Я  хочу  висталити  слово,
Щоби  міцніш,  твердіш  було,
Надію  сіяло  щоб  знову,
Щоб  зазвучало,  загуло.

Я  хочу  викресати  слово,
Щоб  запалити  ним  серця,
Й  окроплене  святою  кров’ю
Жило  в  людині  до  кінця.

Я  хочу  викарбувать  слово,
Щоб  душі  і  життя  змінить,
Щоб  розцвітала  наша  мова.
Вже  досить  бездіяльно  нить!
26.09.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759298
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


OlgaSydoruk

Не устрашает…

Не  устрашает  мраком  вечность…
Но  страшно  это  «никогда»…  -
Не  встретить  утро,  день  и  вечер…
И  -  не  смотреть  на  облака…
Не  слыть  -  любимицей  фортуны…
Не  быть  -  послушницей  судьбы…
Не  разрисовывать  картины…
Не  говорить  слова  любви…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759404
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Яна Бім

…затихне мить…

Завиє  лихо...  затихне  мить  -
Істерика  на  серці.
Крапель  не  крапать,  сліз  не  лить!
Додайте,  краще,  –  перцю...

Щоб  назавжди,  щоби  дотла
Синім  вогнем  горіло!
Опустиш  очі  -  де  зола
І  скажеш:  Відболіло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758476
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 08.11.2017


dashavsky

Вулкан.

Буває    вирветься  вулкан  з  душі,
Що  так    довго  її  спопеляє.
Потече  магма  лавиною  тоді
І  навкруги  усе  спопеляє.

А  потім  заспокоїться.  Остине.
Полум'я  кидати  перестане.
Та,  тільки  гаряча  лавина  ота,
Чорним,  холодним  каменем  стане.

І  довго  холод  льоду  отой
Душу  нашу  буде  холодити.
Багато  потрібно  часу  буде,
Щоб    крижину  оту  розтопити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759377
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


ullad1

Український Ґарик 428

[color="#7a0974"][i]За  мотивами  І.  Губермана[/i]

[b]В  красуньки  сум  —  грошЕй  катма.
Як  їй  триматися  позицій,
Коли  чекаєш,  а  нема
Палких  мерзенних  пропозицій?
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759343
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


гостя

Щастя…



Плавно  ідеш  під  воду…
Щораз    -  углиб.
Пальцями  в  небо,  десь  поміж  дахи  залатані.
Вірші  падають  з  яблуні…  чуєш  схлип?
І  не  зважай,
     що  очі  її  заплакані.

Першого  танцю,  
снігу  крихкого  сплін.
“Що  тобі,  сонце,  кави  з  корицею?  чаю  ще?”
…щастя  проходить  легко  крізь  товщу  стін
…щастя  знімає  скальпи,  
   не  вибачаючись

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758741
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Пасічник Анатолій

Невинність

 …магнолія  вибухає
палким  весняним  цвітом
щоб  несподівано  впасти
пелюстками  невинності
саме  тоді  коли  годинник
вибиває  вчорашній  день
у  якому  вже  не  буде
твоїх  зітхань  за  втраченим
а  дівоча  сльоза  не  змусить
планету  зупинитись
і  вона  мчатиме  в  майбутнє
звичною  орбітою
щоб  магнолія  знову
зацвіла  лише  для  тебе…
 
 
11.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759315
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Серафима Пант

Вибір

Якщо  ти  потрапив  в  глибокий  колодязь
У  темних  задвірках  своєї  душі,
Минатимуть  крик  твій  щасливі  –  та  горді:
Стискатимуть  горло    образи  вужі.
Солоністю  сліз  роз’їдатиме  стіни,  
Ставатиме  ширшою  чаша  біди  –  
Митарства  сердечні  злих  демонів  звільнять,
Що  спрагло  бажають  печалі  води.
За  твій  порятунок  проситимуть  віру  –
Канати  байдужості  спустять  у  грот.
Ти  думаєш    добрі,  ти  думаєш  щирі  –
Та  ні!  Лиш  голодні  до  решти  чеснот.
У  відчаї  стануть  немилими  друзі,
Що  віття  кидають  в  криницю  на  дно  –
Гадаєш  ховають,  бо  став  зайвим  грузом?
Обличчя  подерли  –  а  їм  все-одно?!
Та  гілка  –  на  гілку,  за  камінь,  на  виступ  –
Так    міст  викладають  нагору  тобі,
Все  виріши  сам  –  де  тут  поміч,  де  підступ,
І  хто  в  тебе  вірить  у  цій  боротьбі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759154
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Радомір

Тому й ти нe такий

Тому  й  ти  нe  такий,  як  усі,
Бо  у  кожного  своя  іншість,
Кожeн  має  своє  щось  знайти,
Полюбити  в  щодeнному  вічність.

На  зап'ясті  хтось  носить  чeрвону
Навіть  гадки  нe  має  по  що,
Хтось    вночі  нe  знімає  корону,
А  для  когось  вода  то  вино.

Місяць  бліднe  у  нeбі  щоночі
І  Христос  воскрeсає  щорік.
Та  нeмає  для  тeбe  пророків
І  нe  будe  ніколи  повік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758762
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Миколай Волиняк

Поетова судьба

Не  я  від  раю  тут  ключі  шукаю,
Чужі  й  рідненькі...  вибачте  раба.
Не  я    у  долі    стежку  обираю,
Мене    обрала...  доленька  скупа.

 Нема  злагод  між  світлом  і  пітьмою,
Чесноти  різні,  погляди  й  маршрут.
 Живе  одна  повагою...  любов'ю,
А  інша  креше  в  потойбіччі  трут.

Щоби  вогонь  не  вкрали  пройдисвіти,
Щоб  не  ставали  в  ряд  нові  хрести.
 Слабим  служу  щоб  словом  обігріти,
 Щоб  свічку  бідним  в  сутінках  нести.

Чомусь  у  Бога  та  була  потреба,
Коли  була  вторована  тропа.
Подав  на  землю  цяточкою  з  неба,
Із  злом  боротись,  то  моя  судьба.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759257
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Livoberezhna forever

Три слОва (о любви)

[b]Поэма.  Автор  -  Herr  Veliborr  von  Purr-pur[/b]

[i]По  мотивам  картины  Владимира  Куша  «Восход  солнца  в  океане»[/i]

Друзья,  я  брала  лишь  малую  толику  участия  в  создании  этой  поэмы  (предложила  для  сюжета  эту  картину).  

Посему  –  из  моего  –  тут  только  Пролог  и  Эпилог.  

[i]Итак,  я  ухожу  в  тень,  и  предоставляю  вам,  читатель,  поэму  целиком,  как  она  сложилась  (повторяю,  оставляйте  коменты  для  Велли,  ибо  это  -  его  Творение)[/i]

Пролог
Солнце  встаёт  над  спокойной  водой  океана.
Волны,  и  берег  -  лучи  принимают,  как  прану.
Снова,  и  снова  у  кромки  резвиться  прибою,
Если  светило  не  скроется  за  скорлупою
Наших  сомнений,  стремлений,  велений,  горений,
Старых  ошибок,  и  старых  обид  -  повторений,
Новых,  и  старых  амбиций  -  от  них  нам  не  скрыться,
Что  суждено  нам:  Разбить  скорлупу?  
...иль  разбиться?

***
Был  берег;  право,  небогат;
Но  в  нём  царил  свой  скромный  лад.
Жила  на  нём  простая  пара;
Свой  ели  хлеб  они  не  даром.
Непросто  жизнь  им  та  давалась  -
Был  пот,  и  кровь...конечно,  радость...
Простая  жизнь,  не  с  мира  снов:
Работа,  пара,  их  любовь.

     Он  был  -всё  прозаично  так!-
     Обыкновеннейший  рыбак.
     И  промышлял  он  рыбной  ловлей
     (Тяжелый  труд,  со  вкусом  соли).
     С  того,  вдвоём,  могли  кормиться...
     Такая  вот,  в  руках,  синица.
     В  занятьях  этих  жизнь  текла;
     Ждала  на  берегу  -  Она.
Ждала  -  без  отдыха  для  рук;
Ей,  труд  любой,  был  -  лучший  друг.
Была  любой  работе  рада:
Коль  есть  возможность  -  браться  надо!
Выглядывая  в  море  мужа,
Пахала  -  и  в  жару,  и  в  стужу  -
Горел  чтоб  ровно,  не  зачах  -
Домашний,  скромный  их,  очаг.

     Но  рыбака  –  опасен  труд!..
     Гипноз  сокрыт  великий  тут.
     Когда,  свои  закинув  сети,
     Глядел  он  вдаль,  то  мысли  эти
     Его  захватывали  разум  -
     И  всё  сильнее,  раз  за  разом:
     "Края  каких  шальных  красот
     Скрывает,  тайной,  горизонт?"
"Скрывает  сказки  дальних  стран
Огромный  этот  океан...
Мужской,  он,  сути  -  сущий  вызов...
Оставить  бы  оскому  мыса..."
"К  неведомым  уйти  бы  далям!..
Но,  к  берегу,  придёшь  едва  ли...
А  может,  бЕрега  там  нет?
Но  как  узнать  на  то  ответ?.."

     Те  мысли  разделял  он  с  Ней,
     Но  Ей  -мечтаний-  чужд  был  змей...

     -"Там  жизнь,  бать  может,  сущий  сахар!..
     Страданий  нету  там,  и  страха;
     Там  всё  прекрасно  и  чудесно,
     Быть  может...быть...сплошная  песня  -
     Звучит  весь  день  там,  от  зари!.."

     -"Ну  хоть  себе,  родной,  не  ври!..
В  фантазий  тонеш  глубине,
Но  самодурство  -  не  по  мне;
Пахать  везде,  на  свете,  надо  -
Чтоб  как-то  жить,  моя  отрада!
Такая  истина  простая;
Но  ты,  в  иллюзиях  витая,
Забыл  совсем  уж  про  неё,
Сердечко  милое  моё!"

     -"Не  в  этом  даже  самоцель;
     Мне  б  важно  знать  -  мол,  "Я  -  сумел!"..
     Открыть  те  зЕмли,  к  новой  жизни  -
     Двоих  нас  привести,  решившись...
     Найти  бы  там  могли  мы  счастье..."

     -"О  чём  ты,  право?!.  вот-те  здрасьте!..
     НесчАстлив  ты  со  мной?..давно?.."

     -"Я  -  счастлив,  счастлив!..счастлив...НО...
Понять  не  можеш  ты  меня!
И,  в  самодурстве  всё  виня,
Моих  не  чувствуешь  страданий;
Не  знаешь  ты,  как  манят  дали,
Гипнотизируя  загадкой!..
Но  я  -  решил,  и  мовлю  кратко:
-"С  тобой,  отправимся  мы  в  путь;
К  утру,  собраться,  не  забудь!"

     Принять  решенье  Он  был  рад;
     Не  лень  сыграла,  а  азарт.
     Давно  уж  очень  он,  изведать,
     Хотел  амброзии  победы.
     Событий  корень  -  нет,  не  жадность;
     Душа  не  от  неё  сжималась...
     Не  от  неё  -  средь  яви,  сны...
     Манила  пре  лесть  новизны!..
Она  прожгла  его  насквозь,
Оставив  в  сердце  искр  гроздь.
Его  манила  неизвестность,
Сирены  завлекая  песнью.
Влечение  его  томило...
Вопрос  -  ребром,  разумной  милой:

-"Плывёшь  со  мною  али  нет?"

-"Прости,  любимый,  это  бред!"

     -"Стихия  пусть  рассудит  нас;
     Я  в  море  ухожу  –  сей  час!"
     Её  ответ  разлИлся  стоном:

     -"Родной,  но  я  -  останусь  дома."

     -"Тогда  отправлюсь  в  одиночку  -
     Терпеть  уж  не  хватает  мочи!..
     И,  выиграв  с  природой  бой,
     Вернусь,  с  триумфом,  за  тобой!"

*****

           [i]Ах,  как  бываем  мы  слабЫ!..
           Своим  идеям  –  лиш  рабы.
           Совсем  бываем  одержимы:
           Уж  коли  что  себе  решим  мы,
           То  "держит"  очень  нас  нехило  -
           Ну,  как  своих  гостей,  могилы.
           В  гипнозе  том  бывал  и  сам;
           Дай,  Боже,  раз  ума  слепцам![/i]

*****

В  их  отношеньях  пала  ночь...
Но  как  ей  быть?!.идёт  Он  прочь!


И  для  таких  вот  ситуаций
(Напомню  вам  я,  нынче,  вкратце)  -
Есть  [i]"мудрецы",[/i]  что  без  сомнений,
Давать  готовы  наставленья  -
Всегда,  во  всём...конечно,  всем!..
И  так  навязчиво!  Совсем...
     Беззвучно  к  Ней  они  идут,
     Оставив  титаничный  труд...
     [i](А  жизнь  их  –  занятАя  очень!..
     Они  горбатят  днём  и  ночью,
     Не  покладая  ручек  хрупких  -
     Чтоб  Солнце  заключить  в  скорлупку!)[/i]
     И  издают  победный  зов:

     [b][u]-"Решение  -  из  трёх  лишь  слов!"[/u][/b]

И  мир  открыт  им,  вроде,  весь;
Их  льётся  отовсюду  песнь:

-"Мы  так  мудры!..ты  нас  послушай;
Никто  тебе  не  скажет  лучше!.."

Настойчиво,  Ей  -  шепчут,  шепчут,
Всё  возлагая  Ей  на  плечи  -
[i]Три  слОва,[/i]  что  гласит  молва...

[i]Она,  те,  прИняла  слова.[/i]


     В  челне,  их  двое  –  он  и...мысль;
     Та,  что  тянула  вдаль  и  ввысь;
     Та,  что  ведёт  всё  прочь,  подальше;
     Та,  что  она  звала  лишь  блажью.
     Ошеломлённые  дельфины  -
     Играя,  проплывают  мимо;
     Немой  вопрос  в  глазах  их  есть  -

     -"Какими  сУдьбами  он  здесь?!"

Ведь  им  известно:  берегА  -
Вполне  тождественны;  едва  ль
Один  из  них  хоть  чем-то  лучше.
Он  осознАет  это  тут  же,
Как  только  в  зЕмли  те  прибудет...
Такие  точно,  там  же,  люди...
[i](Иллюзии  -  душИ  ворьё)[/i]
Не  будет  только,  там,  Её.

     Лишения  и  голод,  соль...
     (Мираж,  глаза  хоть  не  мозоль!)
     Вояж  такой  -  он,  отрезвляя  -
     Реальностью,  что  очень  злая  -
     К  стабильности  приводит  сЕрдца,
     Что  ищет  только,  где  б  согреться...

     И  лишь  свою  достигнув  цель,
     Оценит  всё  он,  что  [i]имел![/i]



Стихию,  он  -  осилил,  смог!
Герою  -  приз,  сиречь  итог:
Пустынный  берег,  хвост  от  рыбы,
Сгоревшие  мечтаний  нимбы,
Ну  и  до  милой  –  очень  мало,
Всего  лишь  –  бездна  океана!..
И  колыбельной,  в  землях  тех  –
Лишь  собственный,  горчайший,  смех.

     С  самим  собой  наедине,
     В  пропахшем  рыбою  челне  -
     Осознаёт  он  понемногу,
     Что  на  обратную  дорогу  -
     (Где  соль  смешалась  с  дерзкой  кровью)
     Ни  сил  не  хватит,  ни  здоровья!

     Но  это  -  он;  а  что  ж  она  -
     На  той  земле,  что  не  видна?



[i]Пока  ещё[/i]  одна  сидит,
Гоняет  призраки  обид...
[i]И  сутенёры  грусти  –  с  ней:
Все  "прелести"  тоскливых  дней  -
ВдовЫ  мечтателя  живого,
Что  одержимый  мысли  зовом.[/i]

Из  всех  своих  взирает  сил  -
Туда,  куда  челнок  уплыл...
     Ведёт  -  волнАм,  приливам  счёт,
     И  медленно  осознаёт...
     Проклятье  популярной  фразы,
     (Что  подло  действует,  не  сразу)
     Что  [i]"мудрые"[/i]  всё  шепчут,  млея,
[i]Пускающим  воздушных  змеев  -[/i]
Всех  вОзрастов,  лет  от  шести  -
Мол,  [b][u]если  любишь  -  отпусти![/u][/b]


***
Эпилог
Вот  на  картине  восход  перемешан  с  волною…

Грустный  итог  у  истории  этой,  не  скрою.
Две  половинки  яйца  –  раскололись  беспечно.
Искра!  Минутный  порыв!  …А  расстались  –  навечно…
Что  помешало?  Молва?  Пересуды?  Советы?
Ты  –  не  подскажешь,  и  я  не  отвечу  на  это.

…Если  в  душе  зародилось  сомнение  Змеем  –
Чувства,  увы,  никакими  словами  не  склеить.

Тут  не  поможет  ничто  (ни  к  чему  суетиться).
Грустный  итог.  Здесь  Любовь  уже  –  не  возродится.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759251
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Наташа Бруснікіна

Орбіти

Я  думаю,  як  добре,  що  ти  є.
І  може,  навіть  не  дано  зустрітись,
І  що,  напевне,  щастя  не  моє
Зірково  з  неба  все  так  вперто  світить.

Та  я  радію  з  того,  що  орбіти
Пересіклися  наші.  Що  ТИ  Є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759258
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Фея Світла

Твого волосся колір білий…

За  твором  Д.  Павличка  "Не  бійся  сивини  моєї"

Не  бійся  сивини  моєї  –
Вона  тебе  не  забруднить  –
Ця  біла,  наче  цвіт  лілеї,
Ця,  наче  небо,  синя  нить.

В  ній  голова  моя  зігріта,
Неначе  в  мареві  гора.
Це  подих  не  зими,  а  літа,
Це  дим  незримного  костра.

Там  думка  палахтить,  як  рана,
Горить  віків  броня  і  бронь.
Благослови,  моя  кохана,
У  скронях  схований  вогонь.

Прийди  до  мене  –  це  не  сором,
Любити  мисль,  що  опекла.
Схились  над  полум’ям  прозорим
Мого  печального  чола.

І  не  питайся,  що  згоріло,
Бо  кров  мою  вогонь  зберіг,
Байдужості  смертельне  тріло
Не  вдерлося  до  жил  моїх.

Навчив  мене  вогонь  терпіти,
Хапливим  бути,  мов  карук,
Але  мого  чола  орбіти
Засвітяться  від  ніжних  рук.

Тож  доторкнися  до  сивизни,
Що  очі  молоді  пече,
Можливо,  світло  дивовижне
Тобі  між  пальців  потече.

Дмитро  Павличко

[youtube]https://youtu.be/vU96fW5Z_VQ[/youtube]

Не  обпікай  мене  словами,
Вони  є  зайві  у  цю  мить.
Хіба  світання  поміж  нами
Білявий  волос  затемнить

Й  кохання  нашого  світило,
Нестримні  зови  тіл  і  душ?
Чи,  може,  є  таке  мірило,
Що  розрізнить  нас?  Аніруш!  -

Благатиму  його...   Мій  милий!  -
Тебе  до  серця    притулю...
Твого  волосся  колір  білий
На  весь  наш  вік  благословлю.

Хай  зігріває  світло  срібне
Замерзле  серденько  моє...
І  місяць  сонечку  подібний  -
Його  проміння,  як  твоє.

Тож  не  журися,  що  біліє,
Й  густіш  сяйливість  сивизни,
Цей  колір  ніжної  лілії
Любіший  серед  білизни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755169
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 07.11.2017


Лунная соната

Я полюбила невпопад

Я  полюбила  невпопад.
Лишилась  дара  речи,  слуха.
Иду  вслепую,  наугад
И  на  душе,  как  в  танке,  глухо.

А  в  голове  сплошной  бардак.
От  мыслей  толку,  как  с  мочалки.
Из-за  того,  порой,  впросак
Я  попадаю,  ёлки-палки.

Забыла  гордость  и  покой
И  сколько  стукнуло  с  рожденья.
Привычный  жизненный  устой
Низвергнут  от  любви  волненья.

О,  вы,  святые  небеса!
Верните  мою  душу  в  тело,
Чтоб  верить  боле  в  чудеса,
Любить,  не  в  тему,  не  посмела!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597353
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 07.11.2017


Лунная соната

Греховная любовь

Грешно  ль  любить  того,  кто  под  запретом?
Скорбя  душой,  терзаясь  от  сомнений,
Кляня  себя  за  чувства,  и  при  этом,
Не  заключать  любовь  в  плену  забвений?

Ругать  себя  за  слабость  перед  теми,  
Кто  судит  слишком  строго  за  ошибки.
И  отвечать  упрёкам  не  по  теме?
И  прятать  грусть  под  маскою  улыбки?

Кто  смеет  называть  любовь  греховной?
Тот,  кто  лишён  такого  дара  свыше.
Но  их  слова  в  материи  безмолвной,
Едва  ли  Бог  когда-нибудь  услышит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375198
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 07.11.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Читайте, люди, Книгу із Псалмами

А  листопад  міняє  імідж  у  дерев,
Стоять  мовчазно  голими  стовпами.
Печальний  схлип  дощу  і  вітру  сильний  рев...
Тримайте,  люди,  Книгу  із  Псалмами.

Бо  беззаконня  вже  пройшло  давно  межу,
Країну  роздягають  можновладці.
Між  ними  і  людьми  незборність  рубежу,
Як  віл  знесилений,  народ  наш  в  пастці.

Щоби  не  втратити  надію  в  листопад,
Читайте,  люди,  Книгу  із  Псалмами,
Просіть  у  Бога  дати  низку  барикад,
Щоб  захистити  душі  від  омани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758977
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Елена Марс

Не бывает - никем не любимых

Не  бывает  -  никем  не  любимых...
Не  рождает  Господь  и  таких,
Кто  хоть  раз  не  любил  -  ощутимо,
В  глубине  своих  троп  потайных.

Любят  нас,  любим  мы...  В  этом  мире
Даже  самый  отпетый  подлец,
Пропивающий  душу  в  трактире,
Для  кого-то  -  и  муж,  и  отец...

Проститутка  -  продажная  девка,
Для  кого-то  -  бесценная  дочь.
Хоть  и  смотрят  "чистюли",  с  издевкой,
И  бегут  от  продажности  прочь.

И  бомжа,  в  одеяньи  зловонном,
Не  родившимся  грязным  бомжом,  
Любит  Бог...  В  этом  мире  огромном  
Любят  -  громко,  и  любят...  молчком...

И  того,  кто  на  земли  чужие,
С  автоматом,  идёт  убивать:
Крестят  -  матери  руки  худые...
Молит  Бога  о  нём  его  мать...

Отчего  же  так  много  пороков
В  этом  мире?  Любовь  ведь...    жива?..
Наши  души  -  и  злы,  и  жестоки?..
Добродетель  -  химера,  слова?

Неужели  любовь  постарела
И  не  значит  уже...  ничего?..
А  ведь  Свет  называется  -  белым.
Или  был  таковым...  лишь  пролог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759132
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Наташа Марос

БЛАЖЕНСТВО…

Я  так  давно  вже  скучила  за  нами,
Де  ти  і  я,  і  ніч,  безсонна  ніч,
Де  ми,  благословенні  небесами,
Ще  не  пили  отрути  протиріч...

Яке  блаженство  геть  не  помічати
Ні  віку,  ні  погоди,  ні  часу,
Коли  іще  нема  чого  втрачати,
Не  заглядає  в  душу  сірий  сум...

Але  короткі  ті  хвилини  щастя  -
Солодкого  багато  не  бува...
Нехай  тоді,  на  зло  усім  напастям,  
Моя  любов  щоночі  ожива...
             
                     -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Капелька

И снова вижу Божий храм

Не  знаю,  может  быть  не  прав,
Но  на  душе  тревожно  больно  
-Когда  увижу  Божий  храм
Непосвященный  жизнью  Богу.  

         И  негде  яблоку  упасть  
         В  храми́не  той  из-за  пороков
         -То  наши  души  что  в  грехах,
         А  мним  порою  за  пророков.

И  терпит  нас  Господь  таких,
Господь  не  хочет  нашей  смерти.
Что  ж  ты  молчишь,  как  будто  спишь?
На  обличенье  не  ответил.  

       Прости,  мой  друг,  тебя  задел
       В  чем  ежечасно  болен  тоже.
       Бревна  в  глазу  не  усмотрел,  
       На  осуждение  похоже.  

Всё  не  случайно  на  Земле
И  чистому  все  будет  чисто;
И  если  храм  рождён  уже,
Значит  и  к  Богу  был  он  близко.

       А  что  ж  теперь,  куда  пойдём?
       Стучит  Господь  к  нам  в  наше  сердце.
       Кого  в  молитве  призовём
       И  как  на  Божий  зов  ответим?

Неделя  страстная  грядёт.
Большие  скорби,  перемены.
На  крест  Господь  за  всех  идёт,
О  всех  страданье  и  моленье.

       И  снова  вижу  Божий  храм,
       Что  кровью  Божьей  искуплённый.  
       На  оскверненье  не  отдай
       Великий  храм  нерукотворный.

                                                                                                                       Апрель  2000

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759198
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Квітка))

Моє небо

Не  приходь  до  мене  мріями  у  сни,
Бо  реальність  жалем  стисне  мої  руки.
Світ  агоній  розливається,  спини;
Ці  думки  терпкі,  як  чорні,  ситі  круки...

Не  приходь  до  мене  подихом  весни,
Бо  те  щастя  розплітається  до  краю.
Як  кульбабка,  що  змирилася,  лети,
Рідне  небо,  хоч  шепоче,  я  чекаю...

Не  приходь  до  мене  спогадом,  болить...
Бо  реальність  затискає  ще  міцніше.
Бо  той  спогад  мені  душу  полонить,
Моє  небо,  найдорожче,  найрідніше...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759226
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


majra

Осінній дощ

Цей  самотній  осінній  дощ,
Як  завжди,  він  іде  в  листопад.
Серед  скверів  міських  і  площ
Та  ніхто  йому  тут  не  рад.

Вийшов  він  на  сільські  поля,
Тут  простори  -  із  краю  в  край!  
І  радіє  свята  земля
За  майбутній  свій  урожай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759229
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Наташа Бруснікіна

Я покличу тебе

В  мо́є  місто  замріяних  сосен
Вже  ось-ось  завітає  зима,
І  розтане  іще  одна  осінь,
Де  стоїть  в  лісі  тиша  німа.

В  моїм  місті  задуманих  кленів
І  кремезних  розлогих  дубів
Ледь  вчувається  "Мрія"  Шопена
Серед  парків  й  незримих  снігів.

Та  коли-не-коли  крига  кресне,  -
Й  повново́дніють  ріки  ураз.
В  місто  мо́їх  засніжених  весен
Я  покличу  тебе  ще  не  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758643
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 07.11.2017


OlgaSydoruk

Слишком чувственные точки

Слишком  чувственные  точки  в  недописанном  письме…  
В  эротичном  пухе  мочки…  На  запястье,..на  виске…
И  во  впадине  яремной,  и  на  пульсе  (на  бедре)…  -
Поцелуи  обжигают  прикасанием,  в  темноте...
Эти  бабочки  роятся  сокровенное  открыть…
И,  наверно,  не  боятся  -    меланхолии  испить…
Я  когда  тобой  болела,и  когда  звала  в  бреду,
То  сказать  одно  хотела:  что  люблю,  люблю,  люблю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


ТАИСИЯ

"Без Бога - ни до порога"



Здравомыслящий  народ    в  страхе  жить  не  будет!
Состояние  войны    гнев  людской    разбудит!

Не  способна    власть  людей    радость  дать  народу.
Бестолковый  бес  предел  только  мутит  воду.

Пышным  цветом  зацвела  модная  коррупция.
В  неизвестность    уплыла    ценная  продукция.

Заложил  бюджет  в  корзину  –  несъедобную  резину.
Всю-то  зиму  будем  спать,  лапу,  как  медведь,  сосать.

Произвёл  фурор  на  всех  рядовой  чиновник…
Накопил  себе  богатство  –  «Золотой  телёнок»…

Год  17-ый    сейчас    снова    бьёт  тревогу…
Мы  пойдём  другим  путём  –  обратимся  к  Богу.

Ведь  без  Бога,  говорят,  нам  –  «  ни  до  порога»…
Окончательный  вердикт  –  призываем    Бога!

07.  11.  2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759130
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


геометрія

ЧОМУ Я НЕ ПТИЦЯ?. .

                                 У  мене  є  друзі,                        Живуть  вони  в  селах,
                                 надійні,цікаві,-                        у  селищах  й  в  місті,
                                 в  Долинському  крузі        від  них  йдуть  до  мене
                                 є,звісно,і  далі.                          новини  і  вісті.
                                                                     Вони  всі  хороші,
                                                                     достойні  похвали,
                                                                     і  завжди  охоче,
                                                                     вони  розмовляли...
                                 Тепер  є  можливість,            І  літом,й  зимою,
                                 бо  ж  є  телефони,                    восени  й  весною,
                                 ми  майже  щоденно              хоча  б  телефоном,
                                 ведемо  розмови...                  підтримуєм  словом...
                                                                     Зі  святами  щиро
                                                                     друг  друга  вітаєм,
                                                                     любов  і  турботи
                                                                     завжди  відчуваєм...
                                   Найбільші  турботи                  Про  ті  негаразди,
                                   про  рідну  країну,                      що  сіються  всюди,
                                   про  землю  й  природу,        крадіжки  і  вбивства,
                                   й  про  долю  народу...            де  страждають  люди...
                                                                     Про  те  що  реально
                                                                     війна  йде  на  Сході,
                                                                     фізично  й  морально
                                                                     вбивають  сьогодні.
                                 Мурдують,  вбивають,-          Про  те,  що  злочинців
                                 по  всіх  Україні,                                у  нас  не  карають,
                                 і  часом  страждають                    за  вкрадений  викуп
                                 в  нас  люди  невинні.                  їх  всіх  відпускають...
                                                                       Про  те  що  при  владі
                                                                       у  нас  нечестиві,
                                                                       й  добитися  Правди
                                                                       майже  неможливо...
                                 "Вгорі"  там  зарплати              Отож  і  пишу  я,
                                   тягнуть  на  мільйони,            і  думу  гадаю,-
                                   а  в  тих,  що  працюють,-    чому  я  не  птиця,
                                   зарплати,  як  сльози...        чому  не  літаю?..
                                                                       Чому  я  до  Бога
                                                                       не  можу  злетіти,
                                                                       щоб  вірну  дорогу
                                                                       вказав,  попросити...
                                     Щоб  він  напоумив                    Щоб  всі  українці
                                     увесь  світ  на  Правду,          жили  в  Україні.
                                     щоб  зникли  назавжди,-    А  вражих  чужинців
                                     невігластво  й  зради...          не  було  й  в  помині...
                                                                       Щоб  діти  й  дорослі
                                                                       більш  не  бідували,
                                                                       слабкі  і  старенькі,
                                                                       щоб  горя  не  знали...
                                 Щоб  жодна  сльозина                  Щоб  в  кожній  оселі
                                 не  впала  даремно,                          жили  добрі  люди...
                                 щоб  наша  країна                              І  більше  ніколи  
                                 жила  незалежно!                              війни  хай  не  буде!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759215
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Надія Башинська

ЛИСТЯ ЖОВТЕ ОБЛІТАЄ

Листя  жовте  облітає  із  тополь  поволі.
Трактори  ріллю  лишили  у  нашому  полі.

Хазяйнує  листопад  вже.  Золотий  листочок
залишить  боїться  гілку...  Ой,  ніяк  не  хоче!

Та  прийшов  час  полетіти,  й  вітри  зашуміли.
Полетів...  ріллю  прикрасив.  Вистачило  сили!

Рілля  чорна...  й  позолота.  Листок  із  тополі.
За  усе,  що  нам  дається,  будьмо  вдячні  долі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758770
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Надія Башинська

ЧОМУ БУВАЄ В СВІТІ ТАК?

         Вовчицю  Вовк  просив,  благав:  -  Прийди  до  мене,  рибко!
Чекати  буду  вечірком  я  з  нетерпінням,  квітко!
-  Добре,  прийду,  -  сказала  та.  Словами  так  голубиш.  Побачить
хочу,  як  мене  ти  насправді  любиш.
         Тепер  сидить  той  Вовк  і  жде.  Вже  й  місяць  вийшов  з  хмари.
Прийшла  Вовчиця,  вовк  зрадів:  
-  Та  ти  ж  мені  до  пари!
Радіє  Вовк  ,  радіє  Вовк...  Очей  з  неї  не  зводить.  Вовчиця
й  справді  гарна.  Бач,  як  пава  в  хаті  ходить.  
         На  ній  кофтиночка  тонка  і  легка  спідниця.
Ніяк  Вовчиці  тій,  ніяк  на  місці  не  сидиться.
         А  Вовк  до  неї:
-  Приготуй.  Це  прибери  подалі.  Попідмітай  швиденько  тут.
Почисть  мені  сандалі.
         То  ж  увесь  вечір  Вовк  хвалив  Вовчицю.  Та  ж  є  за  що!
А  як  пішла  Вовчиця  та,  то  сказав:  -  Ледащо!
         Чому  буває  в  світі  так?  Того-то  ми  не  знаєм.  
Когось  і  зблизька  й  здалека...  Себе  ж  не  помічаєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758975
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ніна Незламна

Хто скаче так уміло. .

Хто  скаче  так  уміло?
Так  швидко  і  так  сміло?
З  гілочки  на  гілочку
З  рудим  хвостом,  білочку
Я  побачив  на  сосні
Ой,  як  радісно  мені.
Скік,  скік,  як  на    перині
У  теплій  кожушині
Вона  прудка,  маленька
Ніжна  така    -  миленька
 А  вушка  -  наче  ріжки
Хитренька,  спритні  ніжки
Трудівниця,  ще  й  така
Все  горішки  скрізь  шука.
То  запаси  до  зими
Дочекається  весни
Обожнює  скакати
Не  зможу  наздогнати
Налюбуюсь  та  й  піду
Може  теж  горіх  знайду…

                                 07.09.2017р


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759013
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ol Udayko

100-РІЧЧЯ РАЮ або НЕВЕСЕЛИЙ ЮВІЛЕЙ

         [i]Грядёт  сто  лет  Переворота,*
         Над  Петербургом  Ангел  плачет…
                                       [b]  Олег  Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
     
                                   [i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В  сусіда  знов  «червоне  свято»!..
На  цей  раз  в  честь  того  100-ліття,
Коли  творилася  завзято
Так  звана  «царствена  еліта».

Матрос  закони  всі  зневажив,
Заговоривши  автоматом…
"Хто  тимчасові  тут?"  –  він  скаже…  
Й  закінчить  річ  відбірним  матом.

І  так  постала  та  Росія,
Яку  й  наразі  ми  ще  маєм…
Й  з’явився  сам  творець  –  «месія»,
Оголосивши  Рашу  раєм!

                                 [b][i]    2.[/i][/b]
Не  знаю,  як  твоїм  народам,
Судить  за  них  не  маю  права,
Та  втрапив  край  мій  тим  "уродам",
Коли  та  армія  –  орава  

Заброд  з  команди  Мурав’йова
Штиками  захопила  владу...
Із  давнини  тут  рід  Кийовий
Молився  іншому  укладу.

Й  запанували  дурість,  морок
Для  волелюбного  народу...
Не  обійшлось  без  вбивств  і  порок  –  
Осяйнокам'яній  в  угоду...    

Микола  Щорс  був,  певно,  першим,
Хто  в  карк  отримав  вражу  кулю…
Та  тим  сусіда  не  завершив  –
Скрутив  «братам»  трипалу  дулю.

Міхновський,  добрий  мій  земляче,
Хто  допоміг  тобі  у  смерті?..
Ще  й  досі  за  тобою  плачуть  –
В  чужій  живемо  круговерті…

А  далі  пали  правдописці  –
Письменники,  знавці,  поети…
Це  їх  в  українській  колисці
Чекістські  нищили  адепти!

                                   [b][i]  3.[/i][/b]
Сандармох,  Воркута,  Соловки
І  Мордовія,  й  тундра    Сибіру…
То  не  гра  вже  у  вас  в  піддавки  –
У  смертях  ви  не  знали  вже  міри…

І  кістки  українців  усюди:  
Густо  встелена  руська  землиця  –
Прислужили  тому  зайшлі  юди,
Й  держиморді  Сосо  вірні  лиця!

Через  те,що  не  йшли  на  «утори»
Непокірні  «брати»-гречкосії,
Влаштували  їм  голодомори…
А  що  мала  за  зиск  вся  Росія?..

                                 [b][i]  4.[/i]  [/b]
А  та  загарбницька  війна  –
Хто  влаштував  її  Вкраїні?
Мільйони  жертв  взяла  вона,
В  замін  залишивши  руїни.

І  не  кажіть,  що  вітчизняна,
Бо  рідною  була  УПА,
Та  спалена  вона  вогнями  –
Енкаведистів  мста  тупа!

А  голодівка  повоєнна,  
А  депортація  в  Сибір?
А  «Вісла»  підла,  потаємна?
А  в  шахти  (примусом)  набір?

А  газ  Дашави?  А  Чорнобиль?
А  тисячі  сумних  смертей?
Афганістан…  І  все  «на  обум»…
А  –  сльози…  (чуєте?)  дітей!..

Іще  і  далі  можна  б  «акать»,
Але…  чи  варто?  Наяву  –
О,  кільки  сліз!..  Не  треба  плакать:
"Я  стверджуюсь!  Бо  я  живу!"  –

Так  вигукнув  Павло  Тичина,
Бо  не  вдалося  розстрілять,
Як  те  «Відродження»  дитинне
І  як  письменницьку  всю  рать…

                                         [b][i]5.[/i][/b]
…Та  маскарад  на  Красній  площі**
Під  репет:  «Наці  не  пройдуть!»
І  –  о,  "кощунство"!  –  Бланка  мощі
Нам  кажуть,  що  новий  редут

Вже  зводить  цар  супроти  світу…
(На  ядерний  на  цей  раз  штиб)
О,  скільки  в  нас  ще  того  квіту  –
Диктаторе!  Вдавився  ти  б…

І  пнеться  геть  зі  шкури  Раша...
Вдається  й  до  таких  лукавств,
Як  нинішній  парад  на  Красній,
Немов  пародія  якась…
 
...І  буде  бал  ,  і  будуть  гості…
(Та  чи  поїде  хтось  туди,
Де  море  крові,  тлін  і  кості,
…І  канібалові  сліди?!)

[i]                                      [b]  [b]6.  Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте  ж,  радійте…  на  тризні  –
Злодіянь    не  забудуть  народи:
В  них  відняли  ви  їхню  вітчизну!
Ще  б  покаятись  вам,  та  вже  пізно  –
Адже  тендер  на  мсту  уже  продан![/b][/color][/i]

7.11.2017
_______

*В  Росії,  та  і  в  СРСР  теж,  величали  той  більшовицький  
   заколот  як  Велика  жовтнева  соціалістична  революція.
**МОСКВАрад  –  кошмарад,  присвячений  нібито  
75-річчю  параду  7  листопада  1941  року,  коли  
війська  Вермахту  вже  були  під  Москвою...  
Із  свіжої  преси:  «Видихніть,  та  ВВВ  давно  вже  
закінчилася  (закінчиться  й  ця,  ваша  –  загарбницька,
а  наша  –  за  Незалежність)  і  Гітлер  помер.    Рефрен  
сьогоднішнього  параду  "фашисти  готові  на  все"  
читається  як  "Росіяни  готові  на  все".    "Хворе  
суспільство.  Коли  нема  чим  пишатися,  починають  
мишачу  метушню.  Краще  б  розповіли  про  шкоду  
жовтневого  перевороту,  про  роль  покидьків  в  історії",  -  
пишуть  коментатори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


БЕЗ

"Осіння троянда"

Осінню  троянду  в  моєму  саду
колише  самотній  вітер.
Він  тішить  її  ,  він  бавить  її    .
Не  може  лишень  зігріти  .
Багряні  пелюстки  краями  вже  в  'януть.  
По  -  ранках  обпалив  їх  з  морозом  туман.
Та  мріє  троянда  на  сонце  ще  глянуть  .
І  вірить  в  життя  ,  відкидає  обман  .
Вже  лист  останній  облетів  .
А  дощ  заграв  сумний  мотив  .
Він  так  зігріть  її  хотів  ...
Як  обійняв  -  так  і  зломив  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759193
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Миколай Волиняк

КАЦЫК

И  снова  семя  от  "Предтечи",
От  Саваотов  пар.зит.
И  на  манеже  снова  те  же,
У  безнадоге  Раша  спит.
На  стреме  вожжи  у  хаси.д.

У  Президэнты  рвутся  Ксеньи,
Иудин,Чирик  и  Гордон.
Потомки  Мойши...  Бори-Бени,
Решил  так  их  синедрион.
Народ  за  ними...  и  ОМОН.

Рабам  не  надобны  финансы,
Зачем  им  думать  головой.
Сегодня  имважней  романсы,
А  там...  как  голым  под  луной.
Надежно  держит  мезозой.

Слова  по  што...  зачем  кацапу,
Запас  словарный  их  изьян.
Ему  сосать  бы  было  лапу,
А  лапа  сладкая..  -  кальян.
Была  бы  брага  в  обезьян.
То  кацык  трезвый,  он  буян.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759061
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 53

По  утрам  вампир  Гаврила
Заходил  к  Любаше  с  тыла.
Он,  любитель  пышных  тел,
Укусить  ее  хотел.
*
Я    Петру  носки  вязала
Вечерами  в  тишине,
Покраснев,  потом  сказала
Петь,  ты  женишься  на  мне?
*
Как  у  города  Калуги
Есть  на  трассе  две  подруги.
Ну  одна  из  них  -  то  я,
А  со  мной  -  свекровь  моя!
*
Одуванчики-цветочки
Собирала  на  лугу.
Ночевала  там  две  ночки,
Отойти,  блин,  не  могу!
*
Прокати  ка  ты,  Петруша,
С  ветерком  деревней!  Ох!
Только  конь  овса  не  кушал
Через  10  метров  сдох.
*
Пироги-  такое  дело.
Съел,  а  дальше  не  зевай.
Что-то,  где  то  засвербело,
Говори:  -  Бабуль,  давай!
*
Воробей  чирикал  с  ветки,
Ты  замечен  в  доме  Светки.
Нес  конфеты  и  цветы,
Мне  лишь  водку  носишь  ты!
*
Я  грибочков  насолила,
Помидоров,  огурцов,
Приходи  ко  мне  Гаврила
Я  невеста  -  будь  здоров!
*
При  луне  мне  спать  охота,
С  Ленкой  из  аэрофлота.
А  при  солнышке  -  с  Любашей,
Любка    солнца  даже  краше!
*
Боты  старые  чужие
Ты  мне,  милый,  подарил,
Только  ножки    заводные
В  старых  пляшут,что  есть  сил!
*
Ровно  в  3:12  ночи
Топчет  курицу  наш  кочет.
Зинка  стук  меня  под  бок.
Ну!  Давай  и  ты,  милок!
*
Так  и  быть  уговорила
Я  отдам  тебе  Петра,
А  ты  мне  отдай  Гаврилу,
Обменяемся  с  утра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759063
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Яна Яна

Красота

Красота  неожиданна  
и  встречается  там,
где  как  будто  ошибочна  
и  не  свойственна  нам.

Где  как  будто  потеряна
среди  той  красоты,
что  стройна  и  размеряна,
и  глядит  с  высоты.

Мне  везёт  на  прекрасное.
Сердцем  видеть  легко.
Вот  и  небо  ненастное
нежно  машет  рукой.

Вот  улыбчивы  улицы
и  доверчивы  дни.
Ничего,  что  сутулятся,
ничего,  что  седы.

Ничего,  что  ноябрьские
И  дрожат  на  ветру.
Дождь  размытыми  красками
их  творит  красоту.

7.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759140
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ганна Верес

Чи схолоне Схід?

Хто    жив    в    війну    в    Донбасі,
У    пам’яті    привіз,
Як    найнята    зараза
Топила    в    морі    сліз
Людей,    що    довіряли
Російським  псевдо-ЗМІ,
Слухняно    козиряли,
Жили,    мов    у    тюрмі.
Тепер    там    плач    і    стогін    –
То    голоси    війни.
Чи    чути    їх    в    Ростові?
Чи    гірко    від    вини,
Що    кров’ю    Україна  
Вмивається    щодня,
Й    Донбас    –    тепер    руїна,
Велика    й    не    одна?

Роздроблює    каміння
Там    смертоносний    «град»,
Осколки,    кулі,    міни
І    звуки    канонад…
Там    чорні    діри-вікна
Благають    небеса:
«Краще    б    сади    тут    квітли
Й    купала    їх      роса.»
Зима    вже    на    порозі,
Та    чи    схолоне    Схід?
Народ    живе    в    тривозі:
Невже    не    вплине    світ?!
22.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759182
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Олена Жежук

Невипите небо

Знов  непроханим  гостем  до  нас  завітав  листопад,
Журавлиним    відлунням    заплакане  небо  прорвало.
Прохолодні  дощі  ллють  у  груди  землі  невпопад
Нерозтрачене  небо,  якого  усім  було  мало.

У  каштановій  стиглості  тверднуть    надії  нові,
Хай    імпресію  осінь    вливає  у  душу  людини.
Я  із  осінню  хочу  відпити    ці  дні  дощові
До  останнього  листу…  останніх  тремтінь  бадилини.

Віддзеркалять  калюжі  вчорашнім  барвистим  теплом,
Під  нічним  ліхтарем  засоромиться  клен  облисілий.
Я  прощаюся  з  осінню  тут,  під  вселенським  крилом,
Й  до  грудей  притискаю  невипите  небо  щосили.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

А зима не за горами…

А  зима  не  за  горами
Вьюгой  п`ологи    прядёт…
Рассыпая  пух  горстями,
Превращает  воду  в  лёд…
Розы  белые  рисует…
И  бутоны    -  на  стекле…
Барсы  снежные  гарцуют
Словно  кони  по  земле…
Время  с  памятью  играет…
Но  не  рвётся  её  нить…
Ком  тяжёлый  застревает…
Больно  -больно  проглотить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758918
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

Мне бы пёрышко Жар-Птицы…

Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Мне  бы  -  искорку  огня…
Мне  бы  -  малую  синицу…
Мне  не  нужно  журавля…
Я  б  такое  сотворила  -
Я  б  осколки  собрала…
Я  бы  клеила…лепила…
И  счастливою  слыла…
Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Искру  тихого  огня…
Пару  зёрнышек  –  для  птицы…
Мне  бы  -  чуточку  тепла…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

Укрыла снежность в округе пустошь…

Тебе  сегодня  немного  грустно…  -
Не  умиляет  моё  искусство…
Не  сладкий  запах  моей  помады…
И  откровений  уже  не  надо…
Укрыла  снежность  в  округе  пустошь…
Не  тронув  нежность  большого  чувства
Сонетов  знатных  (в  миноре  звуков)
И...  еле  слышных  сердечных  стуков…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758492
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

Побудь со мной…

Побудь  со  мной…
Пылают  свечи…
Тепло  уютно  стелется  у  ног…
Дыхание  стылое  зимы  ещё  далече…
Не  согревает  мой  смородиновый  грог?..
Ложись  на  бок…И,  подогнув  колени,
Как  тот  зародыш  кокона  любви…
И  мотылёк  –  воздушный(  из    мгновений)…
Касайся  нежно…и  -  не  отпугни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758451
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

Разрывает ветер в жёлтом оригами…

Разрывает  ветер  в  жёлтом  оригами…
Высоко  уносит  маленький  листок…
Снова  плачет  Осень  горькими  слезами    -
Догорает  пламя  яркое  у  ног…
Серебрится  локон    -  прямо  над  висками…
Колокольным  звоном    -  стон  со  всех  дорог…
Белоснежный  кокон,где  -то  за  гор`ами,
Россыпью  жемчужной    -  и  на  мой  порог…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Миколай Волиняк

Поету.

Коли  у  злодіїв  кураж,
Коли  не  видно  броду.
Поету  грішно  в  смути  час,  
Співати  птичкам  оду.

Женіте  з  серця  свого  страх,
Поставте  клин  уроду.
Й  розтане  смуток  у  в  очах,
Звільниться  дух  від  льоду.

Бо  слово  наше,  то  зерно,
Далося  ж  нам  по  роду.
Воно,  як  кисень,  як  вино,
В  душі  мого  народу.

Розчистим  рідне  джерело,
Живильну  пустим  воду.
І  забуяє  знов  зело,
Відновимо  ж  породу.

В  любов  повернем  по  слідах,
Втерпілися  ж  в  достоту.
Вмиватись  досі  у  сльозах,
Вже  обрано  свободу.

Розправить  крила  сокіл  птах,
Від  заходу  й  до  сходу.
Величним  буде  його  змах,
У  всій  красі  польоту.

Із  серця  смуток  одійде,
Боги  взяли  турботу.
Украйна  знову  розцвіте,
З  долин  до  небозводу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758130
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 02.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Красень

Він  мчить  так  швидко,  мов  стріла,
Високо  й  гордо  голову  піднявши,
А  серед  лісу  на  галяві
Він  дивну  пісеньку  співа.

Казок  про  нього  є  чимало,
Його  й  сани  запрягають
На  крайній  Півночі  мов  коней.
А  красень  цей  північний...(  Олень).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758191
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Ганна Верес

Осіння казка

Малює  осінь  казку  за  вікном:
Закутані  у  золото  діброви,
Лелечі  клини,  згублені  давно
В  високім  небі,  раннім,  сіробровім.

Гаптує  осінь  диво-килими
І  літа  бабиного  ніжні  візерунки,
І  ліс,  нехай  не  зовсім  ще  німий,
Припас  для  нас  грибочки-подарунки.

Прядуть  дощі  осіннє  срібло  з  рос,
Колишуть  воду  вітряні  весельця,
Не  скоро  закує  її  мороз,
Тому  й  радіє  ніжне  пташки  серце.
27.05.2017.


 Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758231
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Радомір

Навіщо є ми

Ромашковим  подихом  споєно  кисень,
Чи  наші  бо  пальці  в  тремтячім  вузлі?
Вечір  розлився,  мов  з  глечика  битого,
Спробуєм  випити  щастя  хвилини.

Ніч  в  перехрестях,  як  вишита  доля,
Мов  спалене  поле  старої  стерні.
Тримай  своє  тіло,  бо  Скринька  Пандори
Спробує  знати  навіщо    є  ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758227
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Бувають дати у житті

Бувають  дати  у  житті,
Ти  не  забудиш  їх  ніколи.
І  тихо  плачеш    у  тиші,
Яке  страшне  оце  "Ніколи"

І  все  життя  нести  цей  хрест.
Яка  важка  для  серця  ноша...
І  скільки  пройдеш  ти  з  ним  верст?
Вона  до  скону  днів  -  найдовша.

І  будеш  думати  в  цей  час,
Яке  життя  немилосердне,
За  що  нараз  карає  нас?
Зробити  щось  -  ми  безпорадні.

Життя  піде  уже  не  так,
Краса  поблідне  ця  осіння.
І  ти  заб"єшся,  ніби  птах.
Душі  проситимеш  спасіння..



.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758207
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Миколай Волиняк

Літо повернулось

Літечко  проснулось,  настрій  здарувало,
Зранку  смакувало  ковдру  снігову.
Променем  ласкавим  в  душу  заглядало,
Чи  то  йду  в  діброві,  чи  то  я  пливу.


Щось  таке  приємне  дихало  у  груди,
 Зупиняло  подих  наче  й  не  живу.
Господи  в  раю  я,  чи  то  ще  прибуде,
Чи  приснився  сон  цей,  чи  то  на  живу.


Вітерець  піднявся,  дмухнув  у  долину,
Загортав  у  килим  ковдру  золоту.
Блиснуло  намисто,  наряджав  калину,
Бачу...  бачу  не  дрімаю,  літечко  в  саду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758234
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Радомір

Додому, вітрe

Додому,  вітрe,
йдeмо
нeси  мою  лeгку  тривогу
як  хмар  своїх  нeзнану  таїну
додому,  вітрe,
камeнeм  під  ноги
чи  Каїном  слова
чeкаємо  на  звістку
Бога
ошую...одeсную
біль  ожива
і  більшe,  ніж  у  маковці  зeрнят
вагань  і  прощeнь,  і  любові

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758145
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 02.11.2017


Ганна Верес

Ми здавна вільні люди

Історія  –  то  є  не  просто  час,
Події  й  люд  там  у  клубок  сплелися,
Коли  хотілось  плакать  і  кричать
Від  того,  що  всі  мрії  не  збулися.
А  час  летів  і  долю  напинав,
Важку,  вдовину  долю  України,
Де  хрест  і  пісня,  де  народ  конав,
Та  вижив:  знать  хотів,  що  буде  після.

У  голод  у  тридцяті  врятувавсь,
Лишивсь  напівживий…  Чи  не  для  суду?
А  далі  37-ий  влаштував
Віссаріон,  із  Грузії    Іуда.
Це  він  війну  на  плечі  нам  поклав,
Котру  проніс  народ  і  раз,  і  вдруге,*
Та  перемогу  впевнено  кував,
Хоч  мав  у  серці  непомірну  тугу,
Що  вилилась  у  праведну  мету  –
Оплакану  й  омріяну  свободу,
Й  після  стількох  в  історії  потуг,
Таки  здобуто  волю  всім  народом!

І  хоч,  здавалось,  воля  –  ось  вона,
Та  московити  все  до  рук  прибрали,
І  ось  аж  через  двадцять  літ...  війна…
А  може,  і  не  м’язи  то  заграли,
А  вміло  запланований  реванш,
Щоби  затиснуть  нас  тугіш  петлею?
Щоб  нахилити  знаву  до  параш?
Вони  не  просто  дурнів  з  себе  клеють  –
Не  можуть  нам  пробачити  Майдан,
Коли  народ  закинув  їхні  пута,
Коли  не  захотів  уже  ридать…
Це  добре  зрозумів  кривавий  Путін.
Та  той,  хто  волі  укусив  хоч  раз,
Недоїдки  вже  споживать  не  буде,
Це  усвідомити  вже  й  Путіну  пора:
Ми  –  не  раби,  ми  здавна  вільні  люди!
23.10.2016.
*  …проніс  народ  і  раз,  і  вдруге  –  Війна  пройшла  із  заходу  на  схід  і  назад.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Миколай Волиняк

Олізарка й Борова

Все  частіше  хата  моя  сниться,
Край  долини  дідова  верба.
А  за  нею  батькова  криниця,
В  моїм  серці...  птахою  журба.

Книга  плаче  в  полі  сиротою,
Хилить  в  ноги  шовком  мурава.
Не  надишусь  рідного  настою,
Моя  юність  в  пам'яті  сплива.  

Ой,  яка  смачна  ж  її  водиця,
Стука  в  грудях  наче  там  пташа.
Поспішу  водиченьки  напиться.
Вже  кудись  спішить  моя  душа.

Там  де  свіжість  віє  теплотою,
По  струмочку  в'ється  Борова.
Тут  я  душу  й  серденько  загою,  
Бо  водиця  батькова...  жива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758302
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Яна Яна

Рядом

Как  мне  вдохнуть  эту  осень,
чтобы  хватило  надолго?
Жовтень,  тридцатое,  восемь...
Стелится  утро  полого.

Призрачность  или  прозрачность?
Лёгкая  ветренность  сердца...
Праздничность  или  невзрачность?
Сердцем  приходится  греться...

Нравится  эта  контрастность.
Неба  стальные  оттенки.
Странная,  дивная  радость  -
чувства  подобные  рЕдки.

Здесь,  на  краю  между  жизнью
и,  таки  чуточку,  смертью,
здесь,  освящённою  высью,
в  шаль  пеленающей  землю,

дышится  мне  так  любовно,
кажется  мне  всё  так  ценно,
будто  ты  рядом  и,  словно,
это  вокруг  -  твоя  нежность...  

30.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758318
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Ol Udayko

МІЙ ПАДОЛИСТ

           [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                     [b]  Ol  Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]                                    
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


гостя

Розсипами…



Ягода  чорна-чорна,
Мов  шлюбна  ніч…
Ягода  перестигла…  не  бачиш  сенсу
У  марочних  винах…  квіточко  вздовж  узбіч,
Третій  автобус  
   сходить  сьогодні  з  рейсу.

Сниш  поцілунками…
Твого  волосся  мідь
Розсипами  на  груди  йому…  не  бійся  
Танець  спинити,  аби  через  дим  століть
Все  повторити  
   саме  із  цього  місця

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758317
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Н-А-Д-І-Я

Сльози осені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]

Постаріла  осінь...  Постаріла..
До  зими  лишився  один  крок.
Від  туманів  дуже  посивіла.
Лиш  думок  залишився  пучок..

Треба  готувати  свої    речі,
Скільки  їх?  Та  жменька  там  одна.
Неважкий  тягар  на  слабкі  плечі.
Ось  така  історія  сумна.

Обвела  все  поглядом  уважним...
Не  повірю,  що  тепер  все  так.
Лиш  недавно  я  була  поважна,
А  тепер  в  повазі,  як  жебрак.

Де  краса  поділася  шикарна?
Змили,  мабуть,  цю  красу  дощі.
А  тепер  вся  сіра  і  безбарвна,
Думки  неспокійні  уночі.

Пролилась  холодними  дощами,
Вітер  пожаліти  лиш  зумів.
І  якими  йти  тепер  стежками?
Ось  і  сніг  посіятись  посмів..

Це    зима  на  п"яти  наступає,
І  краде  осінні    іще  дні.
Та  вона,  мубуть,  того  не  знає:
Чим  хутчіш  -  скоріше  до  весни..





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж    до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зораний.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757913
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ганна Верес

Гарцює осінь

Гарцює  осінь  в    парках  і  лісах,
Золочені  вдягає  всім  корони,
Берізки  пофарбована  коса
Підкреслила  її  казкову  крону.

Запнулось  небо  в  сіро-синю  шаль
З  лелечими  тривожними  ключами
Й  затріпотіла  стогоном  душа,
Немов  услід  їм  з  болем  прокричала:
«Чекайте,  не  спішіть  у  край  чужий.
Іще  теплом  наш  рідний  край  багатий!»
«Звичайно,  хочеться  нам  тут  іще  пожить,
Але  зима  нас  може  покарати.»
І  зникли-заховалися  з  очей,
Вони  ж  лелек  довгенько  ще  шукали,
Не  розуміючи  в  природі  двох  речей,
Чому  птахи  у  край  чужий  втікали.
17.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757914
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Любов Іванова

ОСІННЯ ЗАЖУРА

О-дцвіли  у  садах  різнобарвні  жоржини  і  айстри,
С-пілих  яблук  і  груш  вже  не  чути  п'янкий  аромат.
І-  змінився  чомусь  на  похмурий  з  веселого  настрій,
Н-аче  все  у  житті  розладналось  і  йде  невпопад.
Н-оровлива  пора,  то  морозно,  то  мряка,  то  вітер,
Я-сний  день  випадає  на  тиждень  хоча  б  лишень  раз.

З-аблукала  любов  серед  рим,  серед  смутку  і  літер,
А-    рядочки  віршів  затремтіли,  мов  лист  від  образ.
Ж-уравлине  «курли»,  як  ножами  у  зранене  серце
У-  природи  мінор…та  невже  буде  так  до    весни?
Р-зпинають  вітри  падолист  у  нестримному  скерцо,
А-  допоки  нехай  нам  насняться    про  проліски  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Миколай Волиняк

А хто наступний брати мої?

Печаль  у  душах,  стужа,  як  зима,
Вампіри  ненаситні  бродять.
Немає  влади  й  захисту  нема,
Мара  збирає  смерті    подать.

Життя  колосся  топчуть  табуни,
Бандити  і  злодюги  верховодять.
Байраки  вмиті  кров’ю  і  лани,
Найкращі  в  інший  світ  відходять.

За  дурнів  нас  тримає  Фарисей,
Москвою  все  лякає  і  розводить.
Немає  дня  без  сплаканих  очей,
Чужинець  Україну  мою  зводить.

   До  смерті  народного  героя
 А.  Окуєвої

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757991
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Яна Яна

Карие


Глаза  цвета  тёмного  янтаря,
цвета  застывшей  памяти.
Легко  сердце  выну  -  у  алтаря
взгляду.  Совсем  без  жалости.

Глаза  цвета  самых  земных  потерь  -
осени,  птичьих  дальностей...
Глаза  те,  что  встретят  мою  метель
с  нежною  честной  радостью.

Миндаль,  ночи  выжатый  сок  да  темь,
Карь,  кофе,  кони  умницы,
Дождь,  каштаны  глядят  с  ветвей,  стук  в  дверь  -
Карие  до  безумия...  

2.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757993
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


OlgaSydoruk

Я искала слова для души…

Я  искала  слова  для  души,..
Откровение  молитвы  пречистой:
Среди  шёпота  той  тишины…
Среди  вороха  жёлтого  листьев…
Я  просила  возврата  любви,
Собирая  кораллы  в  монисто…
Не  смотрела  -  печальные  сны…
Не  читала  -  прощальные  письма…
Ты  запомнил  -  в  зелёном  глаза?..
Прикасание  губ  одалиски?..
Это  была,  наверное,  я…
Это  время  далёкое  -  близко…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757897
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


OlgaSydoruk

Я не слышу, как дышите…

Экспромт

Я  не  слышу,  как  дышите…
Когда  письма  ей  пишите…
Но  я  знаю,  наверное,
Все  слова  Ваши  –  верные…
И  я  знаю:  что  нежные  
Ваши  чувства  безбрежные…
Если  станете  свататься,
Обещает  не  прятаться…
Она  знает,как  плачется…
И  отвергнутым  –  значиться…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757919
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Н-А-Д-І-Я

Дивна квітка - верес…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]

Хто  нам  першим  нагадає:
Літо  йде  на  спад,
Що  тепло  вже  відцвітає,
Кволий  спів  цикад.

Це  -  проста  і  скромна  квітка,
Полонить  наш  зір.
Починає  цвісти  влітку
Із  прадавніх  пір.

Квітка  верес  низькоросла,
Цвіт  аж  до  зими.
Так  пахуча,  медоносна,
Стелить  килими.

Невимоглива,  красива,
Бджіл  збирає  рій.
Хто  не  пив  оцього  дива?
Спробуй  цей  настій.

Він  надасть  здоров"я,  силу.
Хочеш  вір,  чи  ні...
Оця  квітка,  дуже  мила,
В  нас  завжди  в  ціні.,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757749
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2017


Любов Іванова

ОСЕННИЕ ДОЖДИ

О-пять  прорвалось  высей  полотно,
С-  утра    хозяйкой  стала  непогода.
Е-два  видна  сквозь  мокрое  окно,
Н-ад  улицами  серость  небосвода...
Н-е  выйдешь  в  эту  слякоть  за  порог
И-    стоит  ли...  Вокруг  сплошные  лужи
Е-й-Богу,  даже  ливень  изнемог

Д-рожит  от  начинающейся  стужи.
О-мыл  он  все  деревья  и  кусты,
Ж-мурки  играет  с  мокрою  листвою
Д-ень-два  и  в  небо  стаями  дрозды
И-здав  свой  крик  взлетят  над  головою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757715
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Ярослав К.

Вдохнови меня на стихи

Вдохнови  меня  на  стихи,
На  такие,  чтобы  пробрало,
Чтобы  их  показалось  мало,
Чтоб  они  были  не  сухи;

На  такие,  которых  ждёшь,
Как  сухая  пустыня  -  влагу,
Как  поэта  перо  -  бумага;
От  которых  бросает  в  дрожь.

На  стихи  меня  вдохнови,
От  которых  краснеют  щёки,
Чтоб  из  самого  сердца  -  строки
О  пьянящей  большой  любви.

Вдохнови  на  стихи  меня,
Что  нужны  нам,  как  будто  воздух,
От  которых  уносит  к  звёздам,
И  что  греют  сильней  огня.

На  стихи  меня  вдохнови,
Я  скучаю  за  вдохновеньем,
За  весенним  души  цветеньем,
Лишь  цветочки  ты  те  не  рви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Леся Геник

Опаде біль на біле полотнище…

***
Опаде  біль  на  біле  полотнище,  
зів'яне  цвіль  на  темнім  рукаві.  
На  вухо  вітер  істину  просвище,  
котру  знайшов  недавно  у  рові.  

І  бура  хмара  викашляє  сльози,  
і  хворе  небо  врешті-решт  засне.  
А  в  серці  знову  й  знову  передози
і  щось  до  зойку  прикро  гальмівне.  

Хтось  править  ревно  вже  заупокійну
за  першим  пір'ям,  куриться  з  вікна.  
Душа  кляне  триклято-кляті  війни,  
кляне  навзаєм  все  довкруж  війна.
 
Кляне  відрадно  вени  всі  недуга
і  зазирає  поглядом  пітьми.  
Ні,  не  знайдеш  на  попелищі  друга,  
де  бродить  осінь  з  голими  грудьми.

На  простирадла  білі  впаде  відчай,    
а  зверху  бризне  болем  чорноти.  
Але  ніщо,  ніщо  отут  не  вічне
під  вічно  хворим  небом  самоти...  

28.10.17  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757714
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Надія Башинська

ЗАСВІТИЛАСЬ РАНКАМИ…

Засвітилась  ранками,  
сіялась  хлібами.
Розсипалась  росами,
рясніла  дощами.

Веселилась  барвами,  
листя  золотила.
Ягідками  сипала,
зорями  світила.

Гнулась  плодом-вітами
у  садах  низенько.
Зігрівала  сонечком  
нас  усіх  частенько.

Листя  позолочене  
вітри  обтрусили.
Ті  листки,  танцюючи,
нам  до  рук  летіли.

Незабаром  зимонька  
засріблить  снігами.
Красунечко-осене,
радуй  ще  дощами!

Чарівнице-осене,
ми  тобі  всі  вдячні.
Дні  твої  золочені
такі  ясні-ясні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757690
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Ганна Верес

Нуртуй, козацька кров

Коли  в  душі  любові  дивний  сад
Вже  поселивсь  і  рясно  квітне  цвітом,
Коли  ти  не  втомився  колисать
Чуття,  яке  тобі  дарує  літо,
То  до  землі  до  рідної  любов,  
Котра  від  діда-прадіда  далася,
Ота  синівська,неспокійна  кров,
Що  у  борні  століттями  лилася.
Нуртуй,  козацька  кров,  не  затихай,
Адже  земля  під  ворога  прицілом,
Немає  в  світі  більшого  гріха,
Ніж  той,  як  діти  власний  код*  не  цінять.
25.10.2017.
*  Кодом  вважається  рідна  мова,  земля,  звичаї  рідного  краю.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757680
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Ганна Верес

Тепла осінь у вересні

Заколисана  барвами
тепла  осінь  у  вересні,
Усі  птахи  вже  парами
і  гаї  повні  вереску…
Сивим  вранішнім  дощиком
полини  заросилися,
Ти  казкова  удосвіта,
в  полотно  попросилася.

Не  впізнати  й  тоді  тебе,
коли  з  сонцем  прощаєшся,
Мов  дитя,  ти  радітимеш,
вишить  сон  намагаєшся.
Неповторна  ти  в  обіймах
запізнілого  полудня,
Саме  ти  мною  обрана,
залишайся  у  споминах…
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757681
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Елена Марс

Увы, ты не скульптор, не Бог

Увы,  ты  не  скульптор,  не  Бог,  чтоб  судьбу,  будто  статую,
Слепить.  Не  напишешь  сценарий.  Не  тот  сценарист...
Утюжь  -  не  утюжь  -  всё  равно  остаётся  помятою,
Хоть  гладко  чужую  играет  на  сцене  артист.

Коль  плохо  тебе  -  ты  вином,  на  какое-то  времечко,
Поможешь  себе,  "подлечив"  на  душе  дискомфорт.
Но  жизнь,  продолжаясь,  наносит  удары  по  темечку...
И  чувство  такое,  как  будто  бы  терпишь...  аборт.
 
Как  будто  бы  знахарь  какой,  без  наркоза,  лицензии,
Нутро  ковыряет  и  шепчет  злорадно:  терпи...
И  ты  не  предъявишь  ему  никакие  претензии.
Ты  пойман,  как  зверь.  Ты  как  будто  сидишь  на  цепи.

О,  Господи,  Боже,  откуда  взять  сил,  для  терпения?!  
Болит  ведь  не  тело!  Страдает  от  боли...  душа...
Оправдана  ль  глупость  такая  в  судьбе  -  как  смирение,
Когда  ты  живёшь  и  не  можешь  свободно  дышать?..

Ведь  люди  так  мало  способны  судьбу  изменять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757677
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Яна Яна

Никогда

Я  увидела  этот  обрыв  глубиной  в  никогда.
Золотела  листва  и  ветрА  открывали  мне  истины...
Я  прозрела.  Почти  отказалась  душой  от  тебя,
отрезвлённая  слишком  реальными  горькими  мыслями.

Опустела  внутри,  как  ноябрьский  растерзанный  сад,
и  в  таком  забытьи  прожила  долгих  несколько  вечностей.
Но  потом  отогрела  мечты  у  лесного  костра
и  сомкнула  края  над  обрывом  узором  беспечности.

Надышалась  надеждами  вольными  синей  реки
и  наполнилась  вновь  интонаций  твоих  переливами.
Возродилась  от  взмаха  волшебного  нежной  руки.
Задышала  опять,  для  тебя  сотворёнными,  рифмами.

5.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757683
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Надія Башинська

ДО МОРЯ Б НАМ…

Багато  нас  тут,  оселедців  в  банці.
Кудись  все  тиснемось...  
Все  тиснемось...  
                                                   Куди?

А  він  он  плаває.  
               Ви  подивіться.  Ви  погляньте!
А  він  он  плаває  -  один!

Ой,  скільки  ж  волі  йому...  
               Скільки  ж  йому  місця!
Ще  й  нарікає.  Каже:"Мені  тісно!"  
       Та  ще  й  на  поміч  зве.  
                                                                     Чому?..
                             Бо  він  в  акваріумі  живе!

До  моря  б  нам  усім.  До  моря!
Де  весело  завжди.  Де  сміх!
   Бо  воля  там.  
                           Бо  там  щаслива  доля.
         І  місця  вистачить  для  всіх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757631
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Надія Башинська

ГОЛУБ БІЛИЙ, БІЛИЙ-БІЛИЙ…

Голуб  білий,
       білий-білий...
               в  неба  вишині.

Голуб  білий,  
       ніби  мрія,
                 що  приходить  в  сни.

І  йому  назустріч  
         білий,
                   повен  сил...  летить.

І  йому  назустріч  
           білий,
                     і  ясна  блакить.

І  тріпочуть  в  небі
             синім
                       сильних  два  крила.

І  до  себе  кличуть,
               манять...
                         легких,  ніжних  два.

І  вже  квітне
                 білим  цвітом
                           ясна  неба  синь.

Це  Вона  кружляє  
                   в  щасті,
                             з  Нею...  Він!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757635
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Валерій Кець

Сьогодення

Сьогодення  це  просто  стислий  уривок  з  життя,  
момент  який  вже  став  спогадом  й  відлетів  
сірим  птахом  пережитого  до  пам'яті.  Він  згорів  
тримаючи  тебе  за  руку  та  передаючи  нестримну  
напругу  кожної  миті.  Коли  полічені  хвилини  
неквапливо  або  надто  швидко  рухаються  у  
напрямку  вічності.  Долаючи  примарність  кордонів  
нових  та  ще  не  звіданих  територій.  Сьогодення  
складається  із  твого  хаотичного  руху  поміж  
всіх  можливих  подразників  та  численних  чинників,  
які  ти  вперто  списуєш  на  випадковість  й  обставини.  
І  кожен  з  них  вимагає  від  тебе  обрати  
власну  можливість.  Створити  й  відстояти  
свій  кут  зору.  Але  він  завжди  замовчує  про  те,  що  
існують  наслідки.  Обертаючись  та  озираючись  у  
минуле  майже  кожна  людина,  воліє  що-небудь  
змінити  й  переписати  на  біло  той  чи  інший  
власний  стислий  уривок.  Проте  не  кожен  може  
зрозуміти,  що  саме  сьогодення  створює  тебе  
як  особистість  лишаючи  майже  не  видимий  шрам  -  
філігранний  відбиток  у  твоїй  душі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756853
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 51

Я  на  паперти  стояла
От  шести  до  девяти
Сто  рублей  почти  собрала
Завтра  надо  вновь  идти.
*
Это  я  на  порносайте
Предлагала  Вам  интим.
Мне  копеечку  подайте,
Преподобный  Серафим.
*
Надо  взять  скорей  метелку
И  снести  на  мусор  елку.
Ну,  а  может  быть  оставить?
Ведь  за  месяц  -  снова  ставить!
*
Расскажите,  люди  добры
Почему  Мы,  бабы  -  кобры.
Мы  сычим  один  раз  в  год
Когда  деньги  муж  пропьет!
*
К  нам  приехал  юморист.
А  худющий,  словно  глист.
Что  ни  слово,  то  икота,
Накормить  его  охота!
*
Почему-то  позвонили
Этой  ночью  в  нашу  дверь.
Мой  придурочный  Василий
Раздраконился,  как  зверь!
*
Что-то  стало  холодать,
Надо  шубку  покупать.
Вот  продам  ведро  морковки
И  куплю  себе...  из  норки!
*
Для  Василия  халява,
Рубь,  фуфайка  и  канава!
Вась,  ты,  вижу,  больно  рад,
Без  больших  на  то  затрат!
*
Пить  таблетки  не  хочу
По  другому  хворь  лечу.
Ночью  с  милым  пропотею
И  здорова,  не  болею!
*
Птичка  крылышком  взмахнула
И  в  окошко  упорхнула.
Не  для  ней  оно  открыто,
Договор  у  нас  с  Никитой.
*
Дед  сидит  мой  на  крылечке
А  я  старая  -  на  печке.
Дед  к  соседке  -  бровь  дугой.
Я  -  по  темечку  каргой!
*
Я  закусочки  в  придачу  
Со  стола  в  трусы  напрячу.
Тут  еды  на  этой  свадьбе
Что  тележками  тягать  бы!!
*
Я  когда  узнал  про  Свету,  
Прям  в  беспамятстве  лежал.
Плакал  всю  весну  и  лето
Лишь  под  осень  перестал!
*
Как  на  наш  на  пикничок  
Вышел  Ванька-дурачок
Так  и  дал  бы  ему  в  глаз.
Он  всех  баб  увел  у  нас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757610
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Олена Жежук

КОД ЩАСТЯ…

Обра́зи  відпускаю  вдаль,  
У  міжсвітів  безмірне  коло.
О  не  вертайте  мого  болю
У  сховки  зранених  проваль
Ілюзії  чи  божевілля…
Бо  я  ще  день  –  не  надвечір'я,
Розкрилля!
 
Бо  я  ще  бранка  зелен-літа,  
Ще  образу  його  тавро.
В  мені  Адамове  ребро
І  карма  роду  заповітна,
Що  іменована  любов'ю…
Я  п'ю  її  з  небес  живою
З  тобою.

Зі  жмутком  сонця  у  волоссі  
Несу  в  щоденнім  суголоссі
Крізь  час,  крізь  будні,  крізь  роки́,
Щоб  хтось  торкнувся  невтямки́  
Її    змарнілим  спраглим  серцем,  
Щоб  виростив  нові  зеренця  
Тої  любові…

Боже  мій!
У  ній  затято  код  віків,
Свобода  вічного  натхнення,
Хрещатого  шляху  проще́ння,
Едем  зруйнованих  гріхів...

Іду  в  незвідані  світи  -  
Цей  світ  змілів  -  мені  ж  рости…
Прости...                                                              

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


ТАИСИЯ

Найтворкс

Меня  потряс  один  профессор.
Он  –  Нобелевский  лауреат.
Спас  человечество  от  стресса.
Он  перекрыл  дорогу  в  ад.

Он  изучил    Оксид  Азота*
И  доказал  -  как  это  важно!
Чтоб  кровеносная  «Тойота»
Не  подвела  б  меня  однажды…

Луис    Игнарро  –  славный  Доктор!
Знакомству  с  ним  обязан  каждый.
Чтоб  от  внезапного  инфаркта
Ты  не  скончался  вдруг  однажды…

Кто  хочет  долго  жить  на  свете.
И  быть  значительно  моложе,
Есть  удивительное  средство:
Найтворкс    тебе  в  этом  поможет.

Я  изучила  средство  это!
Поняв  –  бесценна  его  польза!
Спешу  сказать  о  нём  поэтам  –
Теперь  Найтворкс  нам  всем    поможет!

24.  10.  2017.

*Оксид  Азота  –  молекула    жизни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757412
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Н-А-Д-І-Я

Весна у осінь заблудилась…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]

Весна  у  осінь  заблудилась:
Одне  цвіте,  друге  вмира..
Своє  тут  кожному  судилось.
Яка    незвична  ця  пора!

Красива  тут  пора  згасання,
Та  очі  дивляться  на  цвіт.
Чому  ось  так?-  є  запитання.
Непередбачуваний  світ!

Пора  осіння  нагадає,
Що  і  в  людей  буває  так.
Здається,  сила  покидає,
Та  раптом  все  піде  у  смак.

І  ми  радієм    дням  холодним,
Дощам,  що  ллються,  як  з  відра.
І  не  буваєм  безпорадні,
Не  мучить  нас  тоді  хандра...

Так!  Осінь    можна  пережити,
Коли  в  душі  цвіте  весна,
Когось  всім  серцем  полюбити,
Тоді  і  осінь  не  страшна...

-----------------------------------
Недавно  бачила:  цвіте  вишня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


OlgaSydoruk

Этой осенью…

Этой  осенью  от  богов
Примеряя  венок  печали,
Я  не  ведаю  –  для  чего
Его  накрепко  привязали…
Этой  осенью  от  богов,
Примеряя,  венок  печали,
Догораю  свечою  вновь,
Замерзая,на  перевале…
До  вершины  идут  с  душой…
И  мечтают  взлететь  повыше  -
Птицей  белою  -за  судьбой...
До  портала  великих…  -Слышишь?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757565
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ганна Верес

Я повернуся, мамо, із війни (Слова для пісні) .

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
Можливо,  білим  ангелом,  крилатим,
Тебе  я  й  землю  гідно  боронив,
Життя  віддавши  за  Вкраїну-матір.

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
Щоб  посмішку  тобі  подарувати,
На  півдорозі  ворога  спинив
Й  ані  тебе,  ані  себе  не  зрадив.

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
У  сон  твій  серед  ночі  завітаю,
Й  немає  в  тому  нашої  вини,
Що  я  на  небі.  Правда  ця  свята  є.
9.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757585
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ганна Верес

Свіча й троянда

Свіча  й  троянда  –  два  зовсім  не  схожі
Дарунки  для…    загиблого  бійця:
Свіча  в  безсмертя  шлях  знайти  поможе,
Троянда  –  рано  зірване  життя.

А  поряд  на  портреті  в  стрічці  чорній
Обличчя  юне,  навіть  ще  без  вус.
Це  він  м’яча  ганяв  іще  учора,
Пірнав  найглибше  рибою  в  ставу.

Вдивляюсь  у  напівдитячі  очі,
Й  гірчить  сльозою  змучена  душа:
Це  він  стеріг  для  всіх  нас  мирні  ночі,
Тепер  у  сиву  вічність  поспіша.

О,  скільки  ж  їх  зібралося  над  нами
Крилатих  ангелів,  ні,  посланців  від  нас,
Щоби  не  розповзлося  те  цунамі,
Котре  перевернуло  весь  Донбас.

Свіча  й  троянда  –  символи  безсмертя,
Адже  вони  –  то  світло  і  життя,
Це  тим,  хто  йшов  до  волі  метр  за  метром,
Завдячуймо  ж  їм  всім  своїм  буттям!

Свіча  й  троянда  –  це  дарунки  Божі,
Утілені  в  них  світло  і  краса.
Поки  ми  жити  й  думати  спроможні,
Даруймо  тим,  хто  вже  на  небесах!
28.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757586
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

Хандрите, я знаю… Я тоже хандрю

Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
В  ноябрьскую  пору  и  я  увядаю.
Туманное  время...  Пора  дождевая
Как  будто  бы  радость  в  душе  убивает.
Иным  и  не  быть  ноябрю.

Тяжёлые  мысли  взлететь  не  дают.
В  рассветах  сырых  -  и  на  сердце  сыреет.
И  мы  ощущаем  -    как  крылья  седеют.
Как  будто  усталые  крылья  болеют.
Такой  на  душе  неуют.

Не  надо,  прошу  вас,  не  надо  грустить.
Земные  часы,  как  известно,  -  по  кругу...
Мне  жаль,  что  согреть  мы  не  можем  друг  друга,
Но  в  наших  сердцах  -  лишь  печаль,  а  не  вьюга...
И  всё  же  не  порвана  нить...

Ничто  не  способно  ту  нить  разорвать,
Ту,  нить,  что  легла  между  мною  и  вами:
Строкой,  междустрочьем,  молчаньем,  словами!..
Та  нить,  что  украсила  судьбы  -  стихами  -
Оставила  в  сердце  печать...

...  Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
Но  серый  ноябрь  не  способен  на  подлость,
Хоть  щедро  в  сердца  он  отчаянья  подлил.
...  Виновен  ли  он,  что  весне  не  подобен,
Что  время  идёт...  к  декабрю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757513
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

Любов моя, зараза рокова

Гірчить  духмяне  злато  -  чорна  кава.
Густий  напій  гурманів  -  не  для  всіх.
Ти  -  вліво  повернеш,  а  я  -  направо,
Як  тільки  переступимо  поріг...

Ти  любиш  листопад,  яскраву  осінь.
Мені  жадана  сонячна  весна.
Твоя  душа  текіли  з  лаймом  просить,
Моя  душа  -  червоного  вина..        

Париж  тобі  подай,  мені  -  Варшаву,
Ти  потяг  обираєш,  я  -  літак.
Ненавидиш  духмяну  чорну  каву,
Гірчить  тобі  це  золото  на  смак.

А  я  твій  чай  зелений  зневажаю.
Не  має  він  ніякого  смаку.
Я  завтра  до  Варшави  відлітаю!
Ти  їдь  у  свій  Париж,  та  хоч  в  Баку!

...  А,  хочеш,  ми  поїдемо  до  Праги?
А,  може,  у  Берлін,  чи  в  Амстердам?
Люблю  тебе  і  всі  твої  "зигзаги",
І  я  тебе  нікому  не  віддам!

Пробач!  Я  так  сумую  за  тобою!
Дзвоню  тобі,  щоб  чути  кожен  час...
Та  й  ти  на  мене  дивишся  з  любов*ю...
Вона,  таки,  вузлом  зв*язала  нас.
 
Для  тебе  заплітаю  у  віночок  
Душі  своєї  лагідні  слова...
Тебе  цілую,  подумки,  щоночі,
Любов  моя,  зараза  рокова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757200
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

А вітер зриває цвітіння весни

...  А  вітер  зриває  цвітіння  весни:
Летять  пелюстки,  у  танку  чудернацькім,
Подібні  до  снігу...  Неначе  зненацька
Влетіла  зима  в  мої  сни...

Святковою  стала,  від  шовку,  земля.
Їй  личить  біленька  весни  скатертина.
Це  Небо,  напевне,  малює  картину...
А  вітер,  душа  скрипаля,

Вальсує,  невтомно,  той  шовк  весняни́й,
Неначе  коханий  мене,  в  сновидінні,
Вальсує.  Яке  ж  то  красиве  томління...
Це  справдi  танок  неземний...

Танцюй  мене,  милий,  в  казковому  сні...
Так  хочеться  бути  в  обіймах  кохання...
...  Можливо,  любов  ця  яскрава  -  остання,
Яка  народилась  в  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757454
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ніна Незламна

Це було в п`ятницю. /дит. розповідь/

Надворі  осінь….    Майже  кожен  день  похмурий,  надворі  сиро,  часто  хлюпоче  дощ.  З  дерев  опадає    кольорове  листя    і  його  кудись    несе  вітром.  А  часом  під  ногами  купками  збирається  і  здається  я  йду,  як  по  килиму.  Та  на  ранок  листя  збирають  люди,  одягнені  в  оранжеві  курточки,  а  потім  грузить  його  трактор  на  машини.  Вони  кудись  вивозять  його,  на  вулиці    стає  чистіше  й  привітніше,  а  асфальт,  аж  блищить  від  дощу
     Тато  після  роботи  забрав  мене  з  садочка.  Це  було  в  п`ятницю,  ми  в  такий  день  завжди  ходимо  на  вечерю  до  бабусі  й  дідуся.  Провідуємо  їх,  тато  все  цікавиться,  як  у  них  справи,  як  здоров`я….  А  я  ж  тішуся  бабусиними  пиріжками,  які  вона  завжди  пече  в  цей  день.  За  вечерею  всміхається,  погладить    мене  по  голові,  поправить  світлий  чубчик  і  говорить,»Їж  онучку,  їж  мій  любий  Сергійку.  Це  для  тебе  спекла,  бо  ти  такі  любиш…»
         А  я  і  справді  люблю  її  пиріжки  з  капустою,  чи  то  солодкі  з  яблуками.  Вони  такі  пахучі,  пухкенькі  і  смачненькі.  А  зверху,  ще  й  блистять,  як  погляну,  аж  слинка  котиться.
   Я  завжди  більше  часу  проводжу  з  татом.  У  мами  все  завал  в  бухгалтерії,  так  вона  висловлюється.  Ну  я  так  розумію  їй  не  до  нас  з  татом,  пізно  приходить  з  роботи.  Правда  на  вихідні  ми  всі  разом  вдома.  Все  ж  мені  трішки  сумно  з  ними,  вони  дорослі,  в  них  свої  проблеми,  свої  розваги  за  комп`ютером.  А  мені    лише  з  планшетом  дозволяють    і  то  тільки  пів  години  після  садочка.  Тато  говорить,  коли    підросту,  тоді  більше  буду  в  (стрілялки)  грати.  Сердиться,  коли  я  його  відволікаю  від  ігри  за  комп`ютером.
     Ось  так  і  сьогодні,  все  було,  як  завжди.  Після  вечері,  від  бабусі,  ми  з  пиріжками  в  пакеті,    поверталися  додому.  Надворі  швидко  стемніло,  тато  розповідав,  що  восени  і  взимку  ночі  все  довші,  а  з  грудня  місяця  знову  буде  день  довшати.
       Високі  ліхтарі  гарно  освітлювали  довкола.  Де-не-де    було  видно  опале  листя,  яке  ледь  -  ледь    тріпотіло  від  вітру.  Деяке  лежало  при  землі,  трохи  від  світла  виблискувало,  це  після  дощу,  ще  не  висохло.  Та  і  весь  час  здавалося,  що  зараз  з  вітерцем  знову    летітимуть  крапельки  дощу,  прохолода  била  в  обличчя.
Ми  підійшли  до  зупинки,  я  чомусь  подумав,  що  ще  далеко  йти,  бо  не  побачив  її.    Думав,  якийсь  паркан,  людей  нікого  не  було.  Тато  посадив  мене  на  лавку.  І  я,  як  завжди  почав  колихати  ногами,  туди,  сюди,  туди,  сюди,  немов  на  гойдалці.
-  Шило,  посидь  тихо,  бо  зараз  звалишся,  замурзаєшся  і  пакета  свого  впустиш,  -  голосно  сказав  тато.
   Я  почухав  лоба,  поправив  каптур,  змовчав.  А,  що  буду  говорити…  Він  справедливо  попередив.  Пригадую,  якось  одного  разу,    ми  йшли  вдвох  з  автобуса,  це  було  після  дощу.  Я  все  перескакував  через  невеличкі  калюжі,  він  мене  попередив  один  раз,  я  не  послухав,  потім  знову  попередив.  Та  я  його  завірив,  що  гарно  тримаюся  за  його  руку,  щоб  не  хвилювався.  Вже  доходили  до  переходу,    тато  відволікся,  звернув  увагу  на  сигнальні  вогні,  а  я    вкотре  захотів  перескочити  калюжу.  Та  й  вийшло  так,  що  стояв  потім  в  куточку  вдома,  бо  добряче  гепнувся  одним  місцем,  навіть  соромно  згадувати  яким,  ще  й  намочився.  Але  не  плакав,  гадав  сам  винен.  Хотілося,  щоб  мама  пожаліла  та  її  не  було  вдома.  Коли  вона  прийшла  я  вже  був  викупаний    і  лежав  в  ліжку.  Вона  в  мене  добра,  напевно  тато  їй  розповів  та  вона  не  сварилася,  поцілувала  в  щоку  і  сказала,  що  в  житті  всього  буває.
             Тато  стояв  недалеко,  від  весь  час  дивився  в  сторону,  звідки  мав  приїхати  автобус.
 Раптом  мене  неначе,  щось  штовхнуло  в  ногу,  я    відразу  покачав  однією,  потім  другою,  подумав,  нічого  собі  вітерець.  Вже  витріщив  очі,  хотів,  щоб  вітер  мені  так  в  обличчя  повіяв  та  не  дочекався,  вертів  головою  в  різні  сторони  та  все  марно.    Огледівши  все  довкола,  заспокоївся,  сидів  тихо,  пристально  дивився  на  тата,  коли  буде  команда  вставати.  Та  раптом  мій  пакет  почав  гойдатись  і  я  почув  тихе  нявчання.  Маленьке  котеня  намагалося  стояти  на  задніх  лапках,  а  передніми  торкало  пакета.  Воно  трохи  трусилося,  напевно  від  холоду,  на  вид  було  жалюгідне,  бо    мокра  шерсть  пристала  до  шкіри.  О!  Воно  пиріжка  хоче  вирішив  я  і  позираючи  на  тата,  крадькома  витягнув  пиріжок  з  капустою.  Ви  б  бачили!  Котеня  маленьке,  риженьке,  відразу  кинулося,  неначе  на  якогось  звіра,  жадібно  стало  їсти  пиріжок,  впираючись  в  нього  передніми  лапками.  Час  від  часу  позирав  на  мене  очами,  які  були,  як  два  зелені  вогники.
-Що  ти  там  нахилився?  -  раптом  запитав  тато.  
     Я  мовчав,  а  в  голові  відразу  думка,  от  би  додому  забрати,  мені  б  веселіше  було.  І  воно  б  бідненьке    тут  не  мокло  і  не  ходило  б  голодним.  Та  раптом  мене  з  середини  неначе,  щось  підштовхнуло  і  я  наважився,    відразу  випалив  татові.
-Це  мій  друг!  Ми  його  заберемо  додому.  Хіба  можна  такого  маленького  лишати  в  біді.  Ти  ж  сам  мені  завжди  говориш,  що  треба  тварин  жаліти….
 Тато  почухав  чоло,  нахилився,  а  потім  присів  біля  котика.  Уважно  дивився  на  мене,  а  потім  знову  на  котика.  А  я  напевно  теж  був  жалюгідним,  бо  відчував,  як  мій  голос  чомусь  трохи  тремтів,  чи  то  від  холоду,  чи  від  хвилювання.  Я  витріщив  очі  і  чекав,  що  ж  скаже  тато,  той  витягнув  з  кишені  газету,
-Ну,  що  він  вже  доїв  пиріжок?  Сидить?  Не  тікає?
І  усміхнувся,
-Сидить,  чекає,  що  буде  далі,  напевно  ти  йому  сподобався.  Гаразд  заберемо  додому,  давай  в  газету  його.
-Тату!  Йому  буде  незручно,  -  радо  викрикнув  я  і  зняв  каптур.  Продовжив,
-Тут  і  нести  буде  зручніше,  дощу  немає  і  не  холодно  та  і  я  вже  не  такий  маленький,  щоб  обов`язково  в  каптурі  бути,  не  замерзну.  Тато  тільки  всміхнувся  і  тут  під`їхав  автобус.  
Я  не  звертав  ні  на  кого  уваги  в  автобусі,  тільки  на  каптур,  що  тримав  на  руках.  Мені  було  зручно,  я  сидів,  а  котик  навіть  носика  не  показав  з  газети,  він  напевно  довго  блукав,  добряче  промерз,  поки  знайшов  мене.  
Тато  по  дорозі  додому,  в  ліфті  все  всміхався  і  мені  це  подобалося,  хоча  я  розумів,  що  з  мамою  обов`язково  буде  серйозна  розмова.
Він  відкривав  двері,  прошепотів,
-Давай  відразу  в  ванну,  а  потім  зробимо  мамі  сюрприз.  Я  тішився,  от  добре  тато  придумав,  так  буде  веселіше.  
-Надійко!  Ми  вже  вдома,  зараз  помиємо  черевики,  руки,  готуй    будь  ласка  нам  чай,  -  сказав  тато  і  ми,  знявши  одяг,  направились  в  ванну.
Тато  відразу  почав  купати  котика    під  душем,  той  махав  лапками,  струшував  з  себе  воду  та  цікаво  було,  що  не  кричав  і  не  дуже  пручався..  Нявчав  тихенько  і  мені  здавалося  весь  час  тільки  й  дивився  на  мене.  Нарешті  тато  замотав  його  в  старенький  рушник  і  дав  мені,  
-На!  Витри  його,  а  потім  включимо  мамин  фен,  трішки  підсушимо,  бо  він,  здається,    навіть  пухнастий!
Коли  вже  гудів  фен,  мама  відкрила  двері  в  ванну,
-А,  що  це  ви  тут  застрягли?
Вона,  від  здивування,  спиною  притулилася  до  дверей,  очі  округлилися  і  суворо  дивилася  на  нас,  а  потім  на  котика,  якого  я  притулив  до  себе.  Важко  перевела  подих,  знову  поглянула  на  тата,  потім  на  мене  і  раптом  усмішка  з`явилася  на  її  обличчі,
-Ах  ви,  партизани!  І  хто  з  вас    знайшов  таке  чудо?!  І,  хто  його  буде  доглядати?!  
Вона  взяла  малого  на  руки  і  запитала,
-І  як  його  звати?  Де  взяли?  Зізнавайтеся  і    мийте  руки!
Ми  з  татом  задоволено  переглядалися,  швидко  помили  руки,  йшли  пити  чай.
 Мама  постелила  в  коридорі  маленький  килим  і  поклала  туди  котика,  він  скрутився  клубочком  і  одним  оком  піддивлявся,  що  буде  далі.  
       Тато,  як  завжди,  поцілував  маму  в  щоку,  подякував  за  чай,  який  швидко  випив.  Задоволений  сідав  за  комп`ютер,
-А  за  кота  тобі  все  розповість  Сергійко!  Ти  вкладай  його  спати,  бо  вже  пізно,  довго  чекали  автобуса.  Гадаю  ім`я    придумаєте  без  мене..
 Я  був  на  сьомому  небі,  як  інколи  мама  каже,  коли  дуже  задоволена.  Так,  без  ніяких  дорікань  у  мене  з`явився  котик,  адже  я  так  давно  мріяв  про  це.  Якось  у  бабусі  просив,    є  у  неї  старий,  здоровий,  чорний  кіт.  Та  вона  тому  й  не  дала,  бо  каже  вже  старий.
-Ну,  що  Сергійку,  маєш  відповідальність  тепер,  хоч  вже  згодом    і  підеш  на  підготовку  в  школу  та  тобі  прийдеться  доглядати  за  котом,  раз  приніс.  І  яке  ім`я  йому  підібрав?
Мамо,  а  можна  я  подивлюся,  що  він  зараз  робить?
Вона  усміхнулася,
-А  чому  не  можна?  Можна!  
Я  швидко  до  килимка  та  там  котика  не  було.  Ото  біда!  Де  ж  подівся,  з  тривогою  подумав  я  і  закричав,
-Пропав!  Десь  немає!  Мамо,  тато  він  втік!
 Тато  навіть  не  звернув  уваги,  все  лупив  по  клавішах  клавіатури.  Мама  зайшла  в    прихожу  кімнату,  котик  лежав  на  дивані,  напевно  від  крику  підняв  голову,  але  спокійно  спостерігав  за  нами.  Я  побачивши  його,  був    задоволений,  що  він  є,    підійшов,  легенько  погладив  по  спині,
 -О  тепер  я  знаю,  як    його  назвати  Султан,  бо  він  любить  диван!
Мама  і  навіть  тато,  почувши,  засміялися.  А  я  задоволено  побіг    в  свою  кімнату.  В  ліжку  мама  вкрила  мене    ковдрою,  поцілувала  в  щічку.  Мені  було  приємно  і  затишно,  я  радів,  що  все  так  склалося.  І    почав  розповідати  мамі,  як  не  ми  знайшли  кота,  а  він  знайшов  мене  з  пиріжками….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757527
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А я в очі волошкові задивилась…

А  я  в  очі  волошкові  задивилась,
Закохалася  у  небо  голубе.
У  туманах  кучерявих  розчинилась,
У  осінній  тиші  я  знайшла  тебе...

Листя  падало  під  ноги,  шерхотіло,
Серце  билося  моє  навперебій.
Осінь  радісно  з  тобою  нас  зустріла
І  я  знаю,  що  тепер  ти  тільки  мій.

Як  то  добре  коли  все  у  нас  взаємно,
Я  не  зводжу  з  твого  погляду  очей.
Не  лякаюсь  як  довкола  нічка  темна,
Скільки  буде  ще  не  доспаних  ночей...

Десь  за  вікнами  самотньо  плаче  вечір,
Мене  ж  ніжно  зігріва  твоє  тепло.
У  цілунках  потопають  мої  плечі,
То  кохання  у  тенета  нас  взяло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757082
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Віталій Назарук

ОСІННЮ ПРО ПЕРВОЦВІТ

О,мій  весняний  первоцвіте,
Ти  ловиш  сонце  із  небес.
Як  ти  зацвів,  я  хочу  жити,
Бо  із  тобою  світ  воскрес.

Ти  ніжним  променем  весняним,
Зимові  відганяєш  сни.
І  теплим  цвітом  бездоганним,
Лице  прикрашуєш  весни.

Весна  приходить  з  первоцвітом
І  перший  птах  дарує  спів.
Весняні  крила  знов  над  світом...
Весь  світ  неначе  захмелів...


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757417
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Віталій Назарук

ОБЦІЛОВАНА БОГОМ

Синьоока  Волинь,  моя  доля  співуча,
Обцілована  Богом  святая  земля.
Тут  Полісся  цвіте,  а  Надстирові  кручі,
Шлють  вітання  свої  у  льонові  поля.

Тут  вугрі  в  мілині  гріють  Шацькі  озера,
Дідусі  і  понині  плетуть  постоли…
У  глибоких  ярах    бродять  страшні  химери,
А  у  лісі  собі  можна    Мавку  знайти.

Тут  грибів  по  лісах,  не  злічити  буває…
Не  змовкають  часами  в  ночі  цвіркуни.
Солов’ї  цілу  ніч  витинають  у  гаї,
На  волі  пасуться  скакунів  табуни.

Хай  у  рідній  Волині  душа  поблукає,
Не  мріє  шукати  свою  стежку  в  поля...
Вона  долі  щоднини  рушник  вишиває,
Бо  вона,  обцілована  Богом  земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757086
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Володимир Шевчук

Напевне, все…



Напевне,  все,  що  можна  уявити  –  
І  навіть  ві́рші!  –  ну  куди  ж  без  них,  
Секунди  днів,  турботами  залиті,  
Найлегші  мрії  і  найважчі  сни,  

Усе,  що  маю,  все,  що  є  в  природі,  
Сніги  лютневі,  квіти  запашні,  
Холодна  мряка  чи  травневі  води,  
Везучі  –  і  не  надто  –  довгі  дні  –  

Усе  Тобі.  Падіння  мої,  рани  
І  кожен  крок  для  того,  щоби  Ти  
В  майбутньому,  коли  весна  настане,  
Змогла  до  краю  неба  дотягтись.  



25.10.2017  р.  
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Надія Башинська

Я ЗНАЮ! ВЕРНУТЬСЯ ЛЕЛЕКИ…

Я  знаю!  Вернуться  лелеки
у  гнізда  близькі  і  далекі.
І  щастям  засвітяться  хати,
і  радості  буде  багато!

Бо  нашу  любов  відчувають,
що  дома  чекають  їх,  знають.
Летять  і  летять...  дні  і  ночі,
в  польоті  є  пильними  очі.

Кружлятимуть  знов  в  небі  синім,
змахнувши  крилом  своїм  сильним.
Де  житечко  зріє  у  полі,  
їм  легко  літати  на  волі.

Над  річкою  будуть  навчати  
малих  лелечаток  літати.
І  будуть  їх  старанно  вчити
і  гай,  і  діброву  любити.

Я  знаю!  Вернуться  лелеки
у  гнізда  близькі  і  далекі.
І  щастям  засвітяться  хати,
і  радості  буде  багато!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756888
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Де таке буває?

Тут  оспівують  сміливих
І  не  люблять  брехунів,
Вчать  добру,  злагоді  й  миру,
А  любов  розтопить  гнів.
Мудре  слово  поважають,
Ну,  а  скупість  зневажають,
Друзів  в  скруті  не  кидають,
Завжди  зло  перемагають.
То  ж  скажіть  мені,  будь  ласка
Де  буває  це?  У...(Казці).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757271
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ніна Незламна

Думала кохає /слова до пісні /



Одягла  дівка  намисто
Думала  кохає
Та  напевно  все  навмисно
Він  вже    другу  має

Та  чому  ж  усе  так  сталось
Чому  розійшлися
На  чужину  забажалось
Мрії  не  збулися.
**
Темна  нічка  шепотіла
Зізнававсь  в  коханні
Мов  пташечка,  вся  тремтіла
Прощавсь  на  світанні.

Не  думала  й  не  гадала
Що  її  покине
Вона  так  його  кохала
Без  нього  загине
**
Над  річкою  все  стояла
У  воду  дивилась
Та  й  навіщо  ж  з  ним  гуляла
Краще  б  утопилась

Просить  у  неї  поради
Що  ж  мені  робити
Не  чекала  вона  зради
Ой,  як  тепер  жити.
**
Під  грудьми  давало  знати
Про  себе  дитятко
Як  тепер,  буде    сказати
Хто  ж  є    його    татко.

Утопила..  Геть  намисто
Щоб  згадки  не  мати
Річка  сяяла  сріблисто
Не  треба  страждати
**
Заспівала  раптом  пташка
Сонечко  стрічала
Підхватила  спів  зозулька  
Роки  рахувала.

Вже  додому  поверталась
Щаслива  дівчина
Радо  з  сонечком  віталась  
Буде  мати  сина.
**
Ой,  не  ганьбіть  її  люди  
 Так  в  житті  буває
Геть  покиньте  пересуди
Доля  все  рішає….
                     Останній  стовпчик  2  рази.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757195
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ганна Верес

Розмова з Богом

Нічка  спить  у  обіймах  любові,

Висипавши  зорі  з  рукава,

Я  ж  веду  свою  розмову  з  Богом,

Добираю  змучені  слова:

«Чом  же  ти,  Великий,  мудрий,  вічний,

Не  зупиниш  війни  на  землі?

Матері  заглянь  у  її  вічі,

Коли  плаче  свічка  на  столі.

Лиш  тоді  ти,  Отче,  зрозумієш,

Що  то  є  матусина  любов».

Слуха  ніч  і  вись  її  темніє…

Упились  журбою  небо  й  Бог…
27.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757366
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Любов Іванова

РОЗДОРІЖЖЯ ЛЮБОВІ

Р-озійшлись,  розлучились,  погордо  пішли  в  різні  боки,
О-дцвіли  і  зів'яли  сумісного  щастя  квітки.
З-аблукались  в  житах  і    бажали  розлуки,  допоки
Д-оленосно  життя  не  зв'язало  образи  в  сніпки..
О-сь    тепер  все  як  є,  тільки  шлях  у  обох  одинокий,
Р-аптом  смуток  накрив  невимовно  брудним  полотном
І-  розлука  -  то  лиш  дуже  мудрі  життєві  уроки,
Жнив'яним  був  би  лан,  та  поріс  геть  увесь  бур'яном  .
Ж-уравлі  прилетять  і    зігріють  світ  білий  красою,
Я-блуневі  сади,  наче  снігом  покриють  траву.

Л-ише  тих,  хто  пішов  в  різні  боки  в  розлучнім  двобою
Ю-рми    тягісних  дум  заведуть  у  добу  грозову.
Б-ез  жалю  розійшлись,  та  відчули  тепер,  з  плином  часу
О-вдовіла  душа,  серце  кожного  рветься  навпіл
В-ідболілим  єством    корчить  підла  розлука  гримасу
І-    в  кохання  тепер  впились  сотні  отруєних  стріл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Миколай Волиняк

Сандармох і чортополох

Вісімдесят,  як  вас  нема,
Забрала  мороком  чума.  
Тепер  отаву,  діток  косить.  
Бо  ж  не  позбулися  ярма...
Ночами  чаєчка  голосить.

Мовчить  суворий  Сандармох,
Брати  лежать  в  пітьмі  утрьох.
В  могилі  братській  ...  й  поодинці.
Від  горя  зріс  чортополох.
В  кістках  посіяли  ординці.

А  він  узяв...  й  не  здичавів,
Серед  колючок  і  листків.
Зацвів  для  нас,  як  біль  утрати,
Яскраво  так,  як  кров  зацвів,
Очима  дивляться  агати.

Вольх,  Зеров,  Курбас  і  Куліш,
Їх  табір  сотнями...  Відніс!
Вкраїна  випила  цикути.
Останній  тут  їх  був  рубіж,
Про  це  не  можемо  забути.  

Ім'ям  клянемось  й  Кобзарем,
Що  нечисть  випалим  вогнем,
Відправим  в  пекло  юде.
З  руїни  виплечем  Едем,
Вкраїна  сильна...  Буде!

Трьом  братам  педагогам-  історикам  Крущельницьким:  Антону,  Остапу,  Богдану  та  тисячам  загиблих  страждальців  на  чужині  ради  майбуття  України
присвячую.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757459
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Леонід Луговий

Переведи мене через Майдан

       Переведіть  мене  через  майдан...
                                                                   (В.  Коротич)


Волошки  між  гіркого  полину
Про  очі  твої  сині  нагадають.
І  спогад,  через  відстань  і  війну,
До  тебе,  в  Київ,  знову  повертає.

Живий  ще  був  Серьожка  Нігоян
І  беркутня  свинцем  не  заряджала.
-  Переведи  мене  через  Майдан,  -
Мене  ти  несміливо  попрохала.

Вже  дні  у  них  відлічені  були
І  шини  вже  палаючі  диміли.
Ми  площу  неспокійну  перейшли,
Але  розстатись  так  і  не  зуміли.

Нам  все  відтоді  ділиться  на  двох,
І  чорні  дні  відміряні  війною.
Ти  навіть  в  непривабливий  окоп
Волошкою  заглянеш  голубою.

Я  вже  не  пригадаю  кожен  бій,
І  кожну  перемогу  і  невдачу,
А  тебе,  в  сірій  курточці  твоїй,
На  фоні  диму  барикади  бачу.

Я  згадую  несмілий  голос  там,
Під  грізний  шум  палаючої  ночі,
-  Переведи  мене  через  Майдан,  -
І  погляд  твій  чекаючий,  жіночий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 28.10.2017


Яна Яна

Не знай

Живи,  не  знай,  не  жди,  не  озирайся...
Желтеет  край  листвы...
Живи  и  никому  не  признавайся,  
что  безнадёжны  мы.

Живи  и  пей  отраду  из  ладоней
осенних  щедрых  дней.
Живи,  не  знай,  что  ты  не  встретишь  боле
руки  нежней  моей.

Живи.  Пусть  будут  вдохи  беззаботны
и  лёгок  сердца  звон.
Октябрь,  на  удивление  зелёный,
коснулся  только  крон...

12.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757525
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Наташа Бруснікіна

Відчуття

В  такий  приємний  осінній  день,
Здається,  більше  нічого  не  треба:
Душевний  спокій,  мій  сплін,  мій  дзен  -
Це  відчуття,  що  сягає  неба.

І  набираючи  номер  твій,
До  болю  рідний  голос  почути,
Прошепотіти  ледь  чутно  "Ти  мій"
Й  гаряче  дихання  твоє  відчути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757077
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Олена Жежук

… зі смерті у життя

Куди,        красо        оманлива,        осіння,
Зникаєш    надто    швидко    повсякдень?
Який    мольфар    в    час    свого    повеління
Посмів    тебе    позбавити    натхнень?

Куди    щедроти    ясних    днів    поділа,
Куди    пливеш,    сягнувши    всіх    вершин
Краси    своєї  ?    Тлінна    і      відцвіла
Летиш    зів’ялим    листям    в  часоплин.

Де    покровителі        краси    твоєї  ?
На    що        зрадливці    очі    відвели?
Як    плаче    мудрість    старості    своєї,
Вони    вже    іншим    возвели    хвали?

Оплакувать    дощем    –    то    марна    справа,
Як    горювать    від    зболених    образ.
Час    не    лікує    втрат.    Твоя    відправа    –    
Зима,    що    скорить    нас    усіх    не    раз.

В  лісах    оголених    красу    шукаю,
Мов    з    вічних    зір    вичитую    знання,
Серед    одвічних    істин    знов    блукаю,
Та    вічна    не    краса    й    не    надбання.

У    бляклості  й    понурості  вся    мудрість,
Із    золота    вчорашнього    -      гниття.
Як    сенс  людського  майбуття,    як    сутність    –
Це    з    «праху    в    прах»    -    зі    смерті    у    життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Яна Яна

Лис

Ты  мой  маленький  принц.  Я  -  твой  лис.
Их  история  списана  с  нас,
наших  светлых  открытейших  лиц,
наших  честных  наивнейших  глаз.

От  фантазии  и  от  мечты,
до  реалий,  где  царствует  боль.
Ах,  планеты  пустой  красоты...
О,  полянка,  что  дышит  тобой!

Где  находим  в  итоге  себя?
Лишь  друг  в  друге,  здесь  ясен  вопрос.
Мы  царапаем  сердце,  любя,
о  шипы  беззащитнейших  роз.

Если  грустно  -  смотри  на  закат...
Хоть  и  сорок  три  раза  подряд.
Знаешь,  он  ведь  на  встречи  богат.
Пусть  со  взглядом  увидится  взгляд...

25.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757199
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

Не тоскуй, не грусти - не надо…

Я  была  твоею  весной...
Я  и  осенью  твоей  буду...
Обогрею  студёной  зимой...
И  "рябиновой"(от  простуды)...
Не  тоскуй,не  грусти  -  не  надо...
Всё  уходит...  и  навсегда  -
В  бесконечности  анфилады...
В  незнакомые  города...
Отрастила  я  белые  крылья...
Прикасаются  ягодиц...
Улететь  далеко  от  бессилия!..
От  печальных  его  границ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757424
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


OlgaSydoruk

А в раю - бесконечна весна…

А  в  раю  -  бесконечна  весна…
Наряжает  в  цветастые  ситцы…
Улетают  и  птицы  туда…
Улетают  и  душ  вереницы…
Время  всё  на  одних  жерновах,  
Перемалывая,  на  крупицы,
Превращает  нетленное  в  прах    
По  велению  Господней  десницы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757422
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Яна Яна

Пришёл ко мне

Шагал  Париж  через  окно
сумбурно,  рьяно  и  цветно.

И  в  синем  прятались  цвета,
что  обозначили  кота.

И  поезд  шёл  наоборот.
Летел  над  городом  народ.

Часы  показывали  вновь
всё  время  время  на  любовь.

А  вот  на  запахе  лаванд
он  останавливает  взгляд...

Проходит  башня  до  небес.
Ладошка  -  место  для  сердец...

Париж,  Париж...  Шагал,  Шагал...
Он  ничего  не  обещал,
 
Но,  разгулявшись  налегке,
Пришёл  нечаянно  ко  мне.

26.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757337
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2017


євген уткін

Старий вітряк


Стоїть  вітряк  старезний  край  села,
Колись  була  вторована  дорога,
Він  день  і  ніч  крутився  до  знемоги,
Тепер  каліка  –  сил  уже  нема.

Застогне  журно    зраненим  крилом
Скрипить  сердега  раз  -  у-  раз  неначе  
Старий  каліка  тихо  й  тужно    плаче
У  чагарях  самітно  за  селом

Зістарівся  покинутий  людьми
Бо  люди  у  селі  повимирали
Дороги  і  стежки  позаростали
Лиш    він  стоїть  поскрипує  крильми

Ночами  сич    надсадно  підвива
Він  звів  кубло  своє  десь  там  під  дахом
Старий  вітряк  тепер  на  пару  з    птахом
Та  з  павуками  вік  свій  дожива.

І  між  людьми  буває  часто  так.
Потрібним  був  то  здалеку  вітались
Улестити  всіляко  намагались
А  став  ніщо  –  то  обминають  всяк.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756780
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Ганна Верес

Поглянь, як осінь жовта пропливає

Поглянь,  як  осінь  жовта  пропливає
За  журавлиним  угорі  ключем,
Як  смутком  тихим  землю  поливає
І  в  душах  засіває  ніжний  щем.

Лягали  вони  золотом  червоним
На  листяні  дерева  і  кущі,
Я  ж  опинилась  в  осені  полоні
І  душі  наші  стали  не  чужі.

Як  і  усі,  я  в  неї  закохалась,
Хоча  цього  й  не  мала  на  меті,
Із  вітром  на  берізках  колихалась,
Перебирала  коси  золоті.

Коли  ж  діждусь,  як  ранок  заблукає
У  марева  кудлатій  бороді,
У  жовтолистім  лісовім  розмаї
Грибочки  я  шукатиму  тоді.
26.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757289
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Леся Утриско

Чаклунко поетичних Муз.

Княгине  Осене,  зодягнена  у  шати,  
В  свої  покої  й  храми  запросіть
І  прохолодою  дощів  ступіть  до  хати-
Тепло  душі  візьміть.

Богине  Осене,  у  світі  найсолодша,  
Медами  стиглими  зомлілий  виноград,  
Захмелена  вином,  зерном  проросша-
У  барвах  листопад.  

Красуне  Осене-  посипані  отави,  
У  хризантемах-   "Дама",  "Черви  Туз",
Серця  у  роскоші-  дзвінких  пісень  октави-  
Чаклунко  поетичних  Муз.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757240
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Svitlana_Belyakova

Поки життя

Поки  життя  -  доти  надія.
Кажуть,  що  жодна  велика  буря,
не  буває  тривалою,
а  я    не  згодна  -  кажу,  що  буває,
на  собі,  на  жаль,  відчуваю.
Тішимось,  колись  і  наш  день  прийде,
заживемо  краще,
а  скрізь,  одні  напасті  та  нещастя.
З  віком  все  розуміємо  з  пів-слова,
тому  й  серце  щемить,
як  життєва  основа.
Пообіцяти    легше,
важче  -    додержати  слова.
Хто  шелесту  боїться,
той  у  ліс  не  ходить.
Життя  ж  тоді,  як  намисто,
коли  Ви  з  одного  тіста.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757275
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Зоя Енеївна

У перший клас!

У  перший  осінній  день
Прокинуся  рано-вранці,
Складу  іграшки  старанно,
Білого  ведмедика
У  наплічник  покладу,
Одягну  святкову  вишиванку,
Привітаю  з  святом
Маму  й  татка-
Я  до  школи
Вперше  йду!
20.10.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756561
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 26.10.2017


OlgaSydoruk

А ты листаешь годы…

Экспромт


А  ты  листаешь  годы…
И  -  катится  слеза…
Уносят  пароходы  в  чужие  города…
Седые  капитаны  над  картами  стоят…
И  чайки,над  вол`нами,охрипшие,кричат:
Так  трудно  возвращаться,  когда  тебя  не  ждут…
Так  трудно  улыбаться,  когда  огнём  сожгут…
Так  трудно  правду  принять…
А  ложь  –  порой  сладка….
Когда  душа  не  знает  –  кому  она  нужна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757246
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Георгій Грищенко

Простіть йому

Простіть  йому  великі  дози
Надій  на  щастя  і  любов,
Щоб  не  лилися  в  нього  сльози
І  не  псувала  б  розпач  кров

Минали  дні,  минали  ночі,
Коли  він  бачив  щастя  в  снах,
Але  розкривши  свої  очі
Від  горя  в  нього  їхав  дах.

Його  же  щастя  заблукало
Серед  бажань  людей  чужих,
Веселі  пісні  їм  співало,
А  він  страждав  завжди  без  них.

Простіть  йому  за  біль  страждання,
Що  він  приніс  у  білий  світ,
За  всі  даремні  намагання
Пожити  в  щасті  кілька  літ.
25.10.17.







































: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757245
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Ярослав К.

Молитва о мире

Молитва,  ставшая  основой  данного  стихотворения,  читается  на  Литургии  в  храмах  на  всей  территории  Украины,  в  том  числе,  и  на  неподконтрольной  её  части.  В  ней,  кажется,  заложено  всё,  что  необходимо  для  наступления  мира  в  нашей  многострадальной  стране.  Не  хватает  только  нашей  с  вами  веры,    понимания  и  отзывчивости  каждого  сердца.  Вот  ссылка  на  саму  молитву:  

http://orthodoxy.org.ua/data/molitva-o-mire-i-prekrashchenii-mezhdousobnoy-vrazhdy.html

Господи,  помилуй  меня,  грешного!
Прошу  прощения  и  у  читателей  за  некоторые  отклонения  от  оригинала,  допущенные  при  частичном  переводе  этой  молитвы  с  церковно-славянского  языка,   обусловленные  также  трудностями  стихосложения  и,  конечно  же,  каюсь,  недостатком  квалификации  автора  стиха.


Владыко  Вседержителю  и  милостивый  Боже,
Молитвы  наши  слёзные  прими.
Склонив  смиренно  головы,  поклон  земной  положим  -
Беда  и  скорбь  над  нашими  людьми.

Мы  сродников  святых  своих  на  помощь  призываем
И  просим,  чтобы  свет  Твоей  любви
Пролился  в  наши  души,  посмотри,  ведь  мы  страдаем
Во  тьме  вражды,  разрухе  и  крови.

Ходатайство  Владимира-крестителя,  что  с  неба
Вымаливает  русичей  грехи,
Сынов  его,  прославленных  князей  Бориса,  Глеба,
На  братьев  не  поднявших  и  руки;

Молитвы  Феодосия,  Антония  Печерских
И  с  ними  всех  святых  мужей  и  жен,
Которые  слезами  своих  душ,  когда-то  черствых,
Очистились  белее  белых  стен;

Прими  и  новомучеников  подвиги  святые,
И  к  правде  исповедников  призыв,
Которые  спасительную  Веру  сохранили,
Трудами  нашу  землю  освятив.

А  Девы  Богородицы  прими  Покров  особо,
Предстательствует  пусть  Она  за  нас.
Молитвами  Её  от  всякой  брани  межусобной
Избавлены  мы  были  уж  не  раз.

Услыши  ны,  Спасителю,  и  милостивым  буди
К  страдающим  по  собственной  вине,
Остави  прегрешенья,  научи  прощать  их  людям,
И  положи  конец  этой  войне.

Крамолы,  нестроения  в  измученной  державе
Умерить  можешь  только  Ты  Один.
Поэтому  надежду  на  Тебя  лишь  возлагаем,
Отца  и  Сына  и  Святаго  Духа  прославляем
Сегодня,  завтра  и  всегда.  Аминь.


На  фото  Киево-Печерская  Лавра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757243
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2017


Лана Мащенко

Письмо я так и не отправил

1.  Любовь  рисую  на  страницах,
Мечту  из  выдуманных  фраз.
Они  чисты  и  так  красивы,
Как  блеск  твоих  зеленых  глаз.
             ПРИПЕВ:
Письмо  я  так  и  не  отправил.
Жалеть  иль  радоваться  мне.
Свою  [b]любовь[/b]  в  письме  оставил,
В  старинном  ящике,  на  дне.

2.  Когда  мы  годы  были  вместе
И  пили  яд  ревнивых  дней,
Я  вновь  писал,  что  будет  лучше
Расстаться  в  облике  друзей.
               ПРИПЕВ:
Письмо  я  так  и  не  отправил,
Но  трудно  радоваться  мне.
Свою[b]  печаль[/b]  в  письме  оставил,
В  старинном  ящике,  на  дне.

3.  Ошибки  старость  рассудила  -  
Их  было  множество,  не  счесть.
Мы  боль  простили  и  забыли,
И  я  пишу  о  том,  что  есть.
           ПРИПЕВ:
Письмо  я  так  и  не  отправил,
И  нужно  радоваться  мне.
Свою  [b]судьбу[/b]  в  письме  оставил,
В  старинном  ящике,  на  дне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757228
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Лана Мащенко

Не может запоздалой быть любовь

Не  может  запоздалой  быть  любовь-  
Нет  у  любви  конца  и  нет  начала.
Она  лишь  в  такт  со  временем  идет,
И  много    судеб  на  пути  встречала.

Нежнейших  чувств  всегда  горит  огонь,
Но  мы  в  душе  порой  любви  не  ищем.
Теряем  свет,  забыв  его  пароль,-
Ритмичный  сердца  стук,  в  забвеньи  станет  нищим.

Храните,  люди,  веру  и  добро,
Чтобы  любовь  всегда  могла  на  зов  ответить.
Она  цветет  лишь  там,  где  ей  тепло.
Тому,  кто  холоден  -  ее  вовек  не  встретить!                                                07.05.04

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757229
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Окрилена

Гойдалка

[img]https://i04.fotocdn.net/s23/56/public_pin_l/249/2580346935.jpg[/img]
Це  природно,  що  дощі  готичними
вп’ялись  вежами  у  неба  лазурит.
Ми  йдемо  промоклими  узбіччями,
час  як  листя  під  ногами  шарудить  .

Хочеш,  я  мовчатиму?  І  диханням
збавлю  чорноту  у  стінках  шкарлупин,
у  яких  ми  сховані  горіхами
доки  терпко  і  туманно  править  сплін.

Сторожко,  багрянцево  і  вітряно,
по-осінньому  рецептори  гірчать.
Світ,  неначе  гойдалку  розхитано
від  васабі  жовтня  у  Твоїх  очах.
[img]http://proxy10.media.online.ua/uol/r2-9732b662a0/57e2c42187257.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756209
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Олена Жежук

Знайти себе…

Опало  листя.  Холодно.  Стоять
Оголені  й  обвітрені  дерева.
І  п'є  земля  барвисту  благодать,
Що  вчора  золотила  обрій  неба.

А  небо  плаче,  як  горить  земля,
Про  щось  шепоче  листя  в  круговерті.
В  цей  час  печалі  в  пісні  журавля
Знайшла  
                     себе  я
                                 в  справжності  
                                                                         відвертій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Мандрівник

Брезентова душа

[i]Театральні  сни  "  кози  сумирні    пасуться

Десь  на  полях  космічних  полотен  "...

А  в  мене  відсутній  квиток  до  власного  дому.

Між  прірвою  років  стелилась  ріка  :

Неспокійна,  каламутна  глибока,...

Старий  перевізник  Час  бере  надто  дорого

І  брід  загубився  в  потоці  днів...

Брезентова  душа  іще  шукає  берег.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757078
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Лилея

Рыжая белка на дереве

Рыжая  белка  на  дереве
С  орешком  в  зубах!
Сколько  за  день  переделает...
Вся  в  делах!

Но,  почему  ,  не  смелая,
От  всех  бежишь?
Труженица,  белочка,
На  месте  не  сидишь?

Носишь  дары  осени
В  закрома...
Запасы  на  зиму  -
Съедобного  сполна...

Какая  ты,  красавица,
Пушистый  хвост!
Любимая  зверюшка  ,
Когда  ты  отдохнёшь?

Некогда  труженицы  -
Готовится  к  зиме
Жизнь  её  проходит
В  заботах  и  труде

А  я  любуюсь  белочкой!
Её  трудом...
Не  помешаю  ,  рыженькой,
Пусть  радует  свой  дом!

И  среди  людей  есть  "  белочки"
Всё  отдали  б  семье!
О  них  мы  слышим:
-  Трудится,  как  белка,  в  колесе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756262
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           що  засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Хуго Иванов

*****Петро Кожум'яка - Любовь не Должность и не Званье

Петро  Кожум'яка  (Ян  Укович),  14.07.2017  -  01:39

Любов
це  не  посада,
не  звання,
а  роль
найголовніша
в  нашій  долі.
Крізь  розум,
підсвідомість,
навмання...
Це  крок  до  неї
в  небо,  в  невагомість.

Піти?
Відмовитись?
Чи  зменшити  на  чверть...
Вона  безмежна,
Як  безмежний  Простір,
Усе  життя  …
І  навіть  смерть
Навіть  вона…
Схиляє  свою  голову
і  кості...

Пронизує  усе  вкруги  собою
Ховає  нас  від  бруду  і  зими.
Лиш  досконалість  називаємо  любов'ю,
Не  боїмося  в  її  рабстві  бути  ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757083
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


dj-joka

Случай на дороге ( L t-1)

                                                                           
                                                                                           Справжні  каскадери  ризикують  тільки  собою!
 

 Она  красивая  была
 И  было  ей  всего  шестнадцать,
 Он  прокатиться  предложил,
 Ей  стало  стыдно  отказаться.

 Газ  до  упора  крутанул,
 Хотел  крутым  он  показаться,
 И  не  вписался  в  поворот,
 Её  никто  уж  не  вернёт.

 Не  слушай,  девочка,  его,
 Пускай  рискует  он  собою,
 А  ты  должна  ещё  расти,
 Должна  стать  матерью,  женою,
 Мы  все  когда-нибуть  уйдём,
 Но  очень  жаль,  когда  так  рано
 Погибнет  Девочка-  Краса
 Из-за  дурного  хулигана.

 Оберегайте  Вы  их,  Пацаны,
 Да  не  губите  Вы  Девчонок-
 Коль  рисковать,то  лишь  Собой-
 Должны  Вы  знать  ещё  с  Пелёнок!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757091
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Вишневецький

Пусте зерно.

       
Жалкує  той,  хто  поле  не  засіяв
Або  якщо  не  проросло  зерно,
Або  не  сталось  те,  про  що  так  дуже  мріяв
Й  ніхто  не  розіслав  перед  тобою  полотно.

Той  хто  посіяв,той  звичайно  й  змеле
Пусте  зерно  не  зможе  прорости
Лиш  той  хто  сам  собі  те  полотно  розстеле
Зможе  по  ньому  впевнено  пройти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757088
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Володимир Байкалов

Миражи и реальность

Золотая  сеть  по  дну  струится  –
Свет  и  тень  от  солнечной  волны.
Словно  это  сон  какой-то  снится,                    
Миражи  из  сказочной  страны.

И  реальность,  что  совсем  другая,
И  она  –  волшебной  Красоты:
Тени  нет,  а  Свет,  волной  играя,
Воплощает  вышние  Мечты.



.Авторское  фото

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753737
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Радомір

Коли осінь

Коли  осінь  ...
чи  то  приходить,  чи  панує,
чи  зривається  з  небес  снігами,
ніби  кожен,  хто  пише  мусить
відповісти  на  те  рядками

сизі,  білі  і  дивні  хмари
і  дощі  кучеряві,  і  лет
опівсонного  листя  руками
пригортаєм  та  цідим  момент

це  напевно  таки  ритуал
найбагатша  на  вірші  -  осінь...
перетворить  буденність  в  хорал,
а  сама  піде  світом  боса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757123
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2017


Леся Приліпко-Руснак

МРІЮ ПРО БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВЕЦЬ…


Сумна  симфонія  осінніх  дощів
Хмарами  супиться  стомлене  небо
Двигун  оптимізму  раптово  згорів
Його  не  врятуєш  ефектом  плацебо

Меланхолія  підкралася  кішкою
Кігтявою  лапою  торкнула  плече
Сіла  поруч  за  давньою  звичкою
Вона  знає  чому  у  грудях  пече

Байдужість  розлилась  панацеєю
По  тілу  приємним  теплом
Мозок  не  багатіє  новою  ідеєю
А  Муза  змирилась  з  безсилля  тавром

Мрію  утопічно  про  безлюдний  острівець
Де  тиша  і  полон  книжковий
До  моря  кілька  кроків  навпростець
І  сонця  схід  пейзаж  казковий


©  Леся  Приліпко-Руснак,  25.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757111
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Володимир Шевчук

Колискова



Досхочу  настрибалось  малятко  
І  в  куточок  собі  утекло.  
Просто  ніч,  і  пора  уже  спатки,  
Просто  змучилось    юне  тепло.  

Тільки  Ти,  моя  пташко,  не  бійся  –  
Завтра  сонце  зігріє  Тебе.  
Завтра  усмішок  буде  ще  більше,  
Завтра  рай  задощить  із  небес!  

Засинай  же.  До  завтра,  розваги!  
Хай  насниться  весна  у  піснях.  
Бо  найбільше  у  всесвіті  благо  –  
Знати  щастя  своє  на  ім’я.  




(Міленці,  
15.09.2017  р.)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750707
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 25.10.2017


Квітка))

Ти зачекай мене на роздоріжжі снів

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів.
І  я    прийду,  омріяна,  бажана.
Спокусою  п'янкою,  як  хотів,
Як  дивна  гостя,  ніжністю  незнана...

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів,
Де  кожен  подих  пристрастю  терпкою.
Із  оксамитових  цілунків  небо-  зліт,
Що  зорепадами  душею  неземною...

Ти  зачекай  мене  на  роздоріжжі  снів
Полине  шепіт,  спи  моє  кохання.
Бо  тільки  в  снах  в  безмежності  світів
Ти  вічне,  лиш  моє,  таке  жадане...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756796
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Квітка))

Калинові грона

Від  неможливості  втікати  в  ще  одну,
Блукати  в  лабіринтах  несвідомих.
Де  час  скрипаль  мелодію  сумну,
Заграє  тужно  в  калинових  гронах...
.....
Де  невимовність  тче  свою  вуаль,
Закрити  небо  сірими  дощами.
Що  сумніви,  яким  ніщо  не  жаль,
Із  лабіринтів,  стертими  стежками.
.....
Від  неможливості  втікати  в  ще  одну...
Блукати  в  коридорах  несвідомих.
І  слухати  мелодію  сумну,
Що  грає  дивно  в  калинових  гронах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757120
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ніна Незламна

За вікном так темно…

Так  темно  за  вікном,  сну  нема
Вже  нічка  минає,  я  сама
Кричу,  взиваю  -  верни  спокій
Бо  ж    не  літаю,  ні  не  сокіл.
А  була  б  ним,  то  полетіла
У  нічні  шати,  якби  крила
Я  замала,  то  б  попросила
Щоб    мені  повернуть  всі  сили.
І  сон  прийшов  і  тішилась  я
Немов  зовсім  маленьке  дитя
Хвороби  хочуть    подолати
           Е    ні!    Знай  мене  не  зламати!
Хоч  осінь  за  вікном,  не  хочу
Дерева,  хоч  менше,  шепочуть…
Не  буду    -  ні  кричать,  ні  плакать
Погляну  на  ніч,  йду  сон  шукать
Удалині  з-за  небокраю
Неначе  свічку  помічаю.
Та  тож,  я    свою  зірку  бачу
Від  радості  тихо  заплачу
Злітаю  птахом  я  уві  сні
Хворобам  зашморг  -  добре  мені…

23.10.2017р



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757115
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Н-А-Д-І-Я

Це було учора, а сьогодні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ukuWtyxwcQ
[/youtube]

А  думки  все  просяться  у  літо.                        
Це  не  гріх  згадати  про  тепло,
Де  трава  в  оздобі  малахіту...
І  куди  оце  усе  втекло?

А  воно  пробігло,  ні,  промчалось!
Часто  ми  шукаєм  його  слід.
Ось  тепер  так  сильно  забажалось,
Осені  в  думках  зробить  обхід...

Відголоски  ми  шукаєм,  осінь..  
Може,  ще  знайдемо  оті  дні:
Милували  очі  сині    роси;
Почуття  тоді  були  в  ціні.

Це  було  учора,  а  сьогодні,
Перший  пролітає  ось  сніжок,
Ранками  міцніє  прохолода,
І  не  видно  літа  вже  стежок.

Все  тепер  змінилося,  неначе:
Вітерець  за  комір  заповза.
Осінь  зна  свої  права,  одначе:
Починає  хід  свій  із  туза.

Та  завжди  є  виняток  із  правил:
Вишні  можуть  восени  цвісти.
І  під  снігом  зеленіють  трави,
Спалені  будуються  мости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757073
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


OlgaSydoruk

Любит - красные морелли…

У  седого  менестреля  -  
Изумрудные  глаза…
Небо  -  в  серой  акварели…
Жёлтой  капелькой  -  луна…
Любит  -  красные  морелли…
Тёрпкий  запах  октября…
Баритон  виолончели…
Многозначные  слова…
Вновь  стучится  тихо  в  двери…
Обнимает  сильно  грусть...
Зацелуют  нежно  (верю)  –  
Чуть  солёные  на  вкус…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757062
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


dashavsky

Вибори.

-Ходім  куме,  Іване,  голову  обирати.
-Та  не  піду.  Бо  чого  так  -  не  знаю:
-Послухаю,  гарно  виступа...  Ніби  голова.
Проголосую,  що    обираю,
Та  потім  настають  дива.
За  рік  як  він  обживеться,
То  маєм  тільки  капелюх,
А  зникає  десь  голова.


















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756908
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


dashavsky

З чого починається Україна.

З  чого  починається  Україна,
Із  широких  чорноземних  степів.
Де  біля  хати  червона  калина,
А  в  садах  лунає  спів  соловїв.

Із  гір  Карпатських  високих  зелених,
Де  купаються    смереки    в  росі.
З  Волинсько-Шатських  озер  глибоких,
Що  в  небо  здіймають  очі  голубі.

З  цих  вересових  полів    Лісостепу,
Що  розкинулись  в  казковій  красі.
З  молодих  Українських  дівчат  гарних
В  яких  заплетені  стрічки  в  косі.

Де  починається  твоя  Батьківщина,
Там  де  тебе  завжди  батько  і  мати  жде,
Де  виглядає  рідних  дочку  чи  сина
І  кожний  з  них  гостинці  їм  береже.

Ще    для    нас  починаєтья  Україна,  
І  так  завжди  було,  і  завжди  буде,
Там  де  протоптана  в  дитинстві  стежина,  
Що  до  рідного  дому  постійно  веде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756890
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Зустрілось літечко з осінньою добою

Зустрілось    літечко    з    осінньою    добою,
Щоб    вересню    вудила    передать,
А    та    відповіла    йому    любов’ю,
Зраділа    почуттям    отим    вода.

Городи    запишались    врожаями,
У    золоті    діброви    і    ліси,
Громи    стомились    –    більше    не    дрижали    –
Боялись    край    позбавити    краси…
9.08.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757069
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Осінній ранок – то не просто казка,

Осіння  ніч  в  кишенях  сни  тримала,
Ділила  їх  на  всіх-усіх  людей,
А  коли  ранок  вирветься  з  туману,
Тоді  й  дорогу  сонечко  знайде.

Прорве  воно  завісу  щільну,  сиву
Несмілим  першим  променем  згори.
Нечітко  ляже  в  мареві  курсивом,
Як  свідок  осені  й  ранкової  пори.

Ще  вітер  не  насмілився  повіять,
Красу  боїться  ранку  сколихнуть.
В  росі  купають  айстри  свої  вії,
Щоб  сонечку  закохано  моргнуть.

Осінній  ранок  –  то  не  просто  казка,
Що  з  марева,  мов  човен,  виплива,
Він  той,  хто  для  душі  дарує  ласку,
Яку  не  передати  на  словах.
21.12.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Анатолій Волинський

Недавно. .

Недавно,  осенью  унылой,
Под  шорох  парковой  листвы,
Давно  прошедшее  …ожило
И  виноваты  в  этом  –  Вы.

Под  грусть  душевного  вокала,
Вам  удалось  налить  вина,  
Чтоб  сердце  вновь  затрепетало
И  в  этом  Ваша  лишь  вина.

Читал,  стихами  восхищался,
И  наслаждался  естеством…
В  тиши  ночами  упивался  –  
Любви  божественным  вином.

Красой  поэзии  чудесной,
Как  в  юности,  был  изумлён:
Чертами  женщины  прелестной,
Умом    навечно…    покорён!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Елена Марс

Я ранку хочу, сонця і тепла

Все  менше  листопад    дає  тепла,
Хоч  осінь,  ще  і  досі,  мальовнича,
Народжуються  в  серці  протиріччя...
Здається,  ніби  в  ньому  віджила

Надiя.  Мов  чаклун,  густий  туман
Прокрався  у  світанки  прохолодні...
...  Я,  начебто,  чужа  собі  сьогодні,
В  міцних  обіймах  сірості  й  оман...  

В  години  ранні  спить  осінній  світ.
Чому  ж  душі  тривожно  і  лякливо?..
Чому  на  ній  так  сумно  і  мінливо?..
Ще  й  вікна  чорні  шлють  мені  привіт..

Дивлюсь  на  них,  в  цю  тиху  чорноту,  -
І  ніби  заглядаю  в  потойбіччя...
І  вітер  -  прохолодою  в  обличчя,
Підкреслює  душевну  самоту...

...  Я  ранку  хочу,  сонця  і  тепла,
Втекти  від  цього  холоду  і  суму,
Щоб  геть  пішли  з  душі  мінливі  думи
І  радість  в  серці  знову  ожила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757028
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Galina Udovychenko

Допліткувалися


 Раз  увечері  пізненько  на  краю  села
Стріла  Женьку    я  пліткарку,що  із  лісу  йшла.
Мені  б    треба  було    мовчки  йти  собі  до  хати,
Та  цікавість  поборола,  треба  ж  усе  знати.

За  годину  все  на  світі  вона    розказала:
Хто  з  ким  спить,хто  розлучився,кого  смерть  забрала,
Хто  з  сусідів      п’є  горілку,хто  їсть  хліб,хто  сало…
Не  помітили  ми  з  нею,коли    темно  стало.

Раптом  в  Женьки  за  плечима  гілля  захиталось  –
І  із  лісу,мов  із  пекла,  роги    показались.
В  мене  руки  затрусились,  підкосились  ноги,
Я    упала    на  коліна  –  і  молюся  Богу.

Женька  глянула  на  ліс    і  заверещала,
І    немов  чурбан  із  брички,коло  мене  впала..
–Це  нам  кара,  –кажу  Женьці,  –гріх  же  пліткувати,
В  муках  будемо  з  тобою  ми  ось  тут  вмирати.

Лежимо  удвох  в    пилюці  ,зажмуривши  очі,
Ніхто  з  нас  в  цю  ніч  осінню  вмирати  не  хоче.
Трясемося    з  переляку,  цокотим  зубами,
А  те  чудо  пелехате  вже  стоїть  над  нами.

Важко  дихає,лоскоче,в  лице  вітром    дме,
Потім  Женьку  облизало    і  сказало  «Ме-е-е!»
 Я  відкрила  одне  око  –  і    зареготала:
 –Та  це  ж  її  коза  Мілка    так  нас  налякала!

Женька  теж  прийшла  до  тями  й  тихо  прошептала:
-Так  я  ж  її,  проклятущу,  цілий  день  шукала.
Ми  зірвалися  на  ноги,Мілку    цілували,
І  з  тих  пір  уже  ніколи  більш  не  пліткували.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756948
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2017


Радомір

Самотність

[i]Він  дощем  літнім  в  небі  шумів,
а  вона  його  не  впізнала.[/i]

не  один
а  з  ким?
не  з  тобою
навіщо
тоді  з  кимось?
стіною
дощ  перед  очима
 сумно
дощ  перед  очима
тобою

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696460
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2017


Ганна Верес

Повнить серце журба осіння

Трави  після  жаркого  літа
Притомилися,  ледь  живі,
Мов  карлючки,  заклякли  квіти,
Забілів    лише    деревій.

Його  кругла  з  суцвіть  долоня
Себе  осені  простяга,
Та  ж  свої  золоті  корони
На  дерева  й  кущі  вдяга.

Вітер  бавиться  жовтолистом,
Що  зненацька  злітає  вниз,
Коли  ж  він  починає  злиться,
Рве  щосили  і  всім  болить:

І  листкам,  що  від  ран  страждають
На  холодній  блідій  траві,
І  гілкам,  котрі  голі  мають,
Зустрічатимуть  вітровій.

Повнить  серце  журба  осіння
За  красою  і  за  теплом,
І  шукає  душа  спасіння,
Щоб  весною  зійти  зелом.
18.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756917
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Наташа Бруснікіна

Там, де і завжди

Я  так  хочу  до  тебе,
Щоб  не  думать,  що  в  серці  завмерла  весна.
Ти  як  сонце  в  пів  неба,
Що  пробуджує  завжди  мене  віді  сна.
Ти  як  та  орхідея,
Що  у  душу  мою  так  глибоко  вросла.
Ти  запитуєш,  де  я?
Я  в  тобі,  любий,  там,  де  і  завжди  була.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756984
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Радомір

До побачення, моя радосте

[i]Пам'яті  тих,  хто  рано  від  нас  пішов.[/i]


До  побачення,  моя  радосте,
вже  прийшли...
ти  знаєш  за  ким
сховатися  б  у  шухляді  старого  столу
дідового,  без  жодного  цвяху
словами  б  покотитися  по  білому  папері
та  час  іти
сприймай  як  таємницю
і  загадку  життя
наші  легенькі  і  короткі  кроки
по  чорній,  мов  печаль  землі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756924
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2017


OlgaSydoruk

Прости…

Прости  -  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо  -  в  анфиладах...
И  за  неверие  в  богов...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец  -  на  губах...
И  нежелание  стать  отрадой...
За  страсть  и  страх  -  на  рубежах...
Звучание  грустной  серенады...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756892
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Лариса Чорноус

Ранній ранок

Ранній  ранок.
Не  спиться.
Погляну  на  схід  –
Мов  Юпітера  кола  гаряче-зухвалі.
Віддих  ранку  –  білизни
Замерзлої  -  лід.
Радість  дня  відчуваю  з  холодної  рані.
Геть  нічний  перестук  думок,
Мов  зубів  переклац.
І  провина-кажан
За  невірно  вкроковані  кроки.
Збудувала  палац  –  
Одна  стінка  хитка.
Щось  змінити  –  
Розбіглися  роки.

Липень  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756955
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сімейне вогнище…

Осіннє  листя  впало  нам  до  ніг,
Стоять  дерева,  мерзнуть  без  одежі.
Як  добре,  що  любов  нашу  зберіг
І  клятву,  що  давав  мені  на  вежі.

У  свідках  було  небо  голубе
І  сонце  що  ласкало  нас  і  гріло.
Коханий,  як  же  я  люблю  тебе,
Кохання  в  серці  полум'ям  горіло...

Осінній  день  а  на  душі  тепло,
Твої  обійми  ніжно  зігрівають.
Вже  листопадом  листя  намело,
У  край  далекий  птахи  відлітають...

А  ми  з  тобою  двоє  у  човні...
Нас  вогнище  сімейне  зігріває.
Човен...  то  дім  збудований  мені,
Він  нас  з  доріг  далеких  зустрічає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756748
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Любов Іванова

Приходи ко мне в гости всегда

П-оставлю  свечи  у  икон,  прочту  молитву,
Р-аз    объявил  ты  чувствам  бой,  затеял  битву.
И-    на  любовь  поставил  вновь    свои  запреты,
Х-отя  недавно  были  мы  теплом  согреты.
О-стыло  видимо  твоё    шальное  сердце,
Д-уша  ушла  в  глухой  минор  в  холодном  герце.
И-  не  пробиться  мне  к  тебе,  уходят  силы,

К-акой    болезненной  ценой  все  это,  милый...
О-пять  над  нами  небосвод  -  сплошные  тучи,

М-олю,  остынь  и  перестань  жестоко  мучить.
Н-о  ты  молчишь  и  у  меня  надежда  тает,
Е-й  Богу,  хочется  примкнуть  к  осенней  стае.

В-злететь  повыше  над  землей,  как  вольный  лебедь

Г-ореть  свечей  былой  любви  на  звездном  небе.
О-статься  вечно  для  тебя  желанной  самой,
С-уметь  расстаться  навсегда  с  сердечной  драмой.
Т-ропинки  наши  и  пути    цветут  пусть  счастьем
И-  чтоб  хотелось  в  общий  дом  нам  возвращаться.

В-встречать  чарующий  рассвет  в  своем  окошке,
С-пуститься  в  сад  по  росяной  тропе-дорожке...
Е-ще  у  речки  постоять,  где  ивы  плачут,
Г-адая,  как  не  упустить  свою  удачу.
Д-ом  мой  открыт,  я  жду  тебя  с  теплом  признаний,
А-  я  накрою  щедро  стол,  мой  милый  странник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Миколай Волиняк

Річниця…ордєн…рєзідєнт…

За  вклад  за  вбивство  «визначне»,
За...  професійний  внесок.
Лише  Хєрант  таке  утне…
Здаровує  ж    бо...  писок.

У  них  колишніх  не  бува,
А  що  в  них  є  святого?
Свого  в  медальки  одяга,
Вони  ж  з  гнізда  одного.

Убивці  Марченка!  Мораль:
Хмелевич,  Кішин  і  Михалко.
Вчепив  іще...  до  причандаль,
Де  ж  совість…  вовкулако?

Наруга  Боже  ця...  За  що?
В  лапищах  все  в  Пілата.
Невже  померли  ніза  що,
На  нечисть  де...  розлата?

Спить  тихим  сном  вже  дисидент,
Душа  десь  там...  далеко...
Поштує  вбивцю  Резид.нт,
І  підлість  плодить...  ехом.

Лиш  тридцять  три  йому  було,
І  стільки  ж  відлетіло.
Гріхів  ще  більше  прибуло,
Як  носить...  підле  тіло.

До  роковин  смерті  поета  дисидента  Валерія  Марченка  та  одночасного  нагородження  презідєнтом  М.  Зубця  ордєном  Ярослава  Мудрого...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756828
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Sukhovilova

Вас чекаю…

 Ви  з  цікавістю  торкались  
 Ніжних  пелюстків  душі,
 Серце  з  серцем  запліталось
 У  безсмертному  вірші.
 Чула  різні  запитання,
 Що  лунали  в  темну  ніч:
-  Це  писалось  від  страждання,
-  Чи  з  коханням  віч-на  -віч?


 Ви  так  трепетно  дивились
 На  розхристані  вірші,
 Очі  полум'ям  світились,
 Що  горів  в  моїй  душі.
 Без  вагання  відчинила
 Браму  у  таємний  світ,
 Піч  стареньку  розтопила,
 Вас  чекаю  у  воріт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756727
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


majra

Зорепад

Боже  мій!  Як  опадає  листя!
Жовтень  демонструє  зорепад.
Тішиться  калина  у  намисті,
Світ  чарує  безліччю  принад.

У  садах  запанувала  тиша...
Пензлем  золотим  із  краю  в  край,
Осінь  в  дзеркалах  калюж  напише  
Не  сумуй,  не  плач...і  прощавай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756730
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Вишневецький

Боса поетеса.


Їй  не  відкрила  двері  преса,
Їй    защеміло  на  душі  
Й  на  східцях  боса  поетеса
В  сльозах  зачитує  вірші.

Я  просто  мимо  йшов  і  бачив
Як  її  слухав  простий  люд,
А  та  читає  вслух  і  плаче
Про  світлий  мир,  та  Божий  суд.

Й  на  груди  ліг  нестерпний  біль
За  мій  народ  який  загнали
Злі  проповідники  свавіль  
І  тихим  шепотом  приспали.

Скажіть  куди  народу  йти,  
Коли  попереду  вже  прірва
І  всі  розведені  мости
І  там  внизу  вирує  вирва?

Скажіть,  куди  народу  йти
Й  яку  читать  йому  молитву
Щоб  врешті  решт  скінчили  битву
Два  нерозумнії  брати?

В  очах  людей  я  бачив  страх
І  кожен  знав  свою  провину
У  не  відпущених  гріхах,
За  ненароджену  дитину.

В  очах  людей  я  бачив  біль
Сліпу  покору  й  сильну  втому
Від  можновладницьких  свавіль
Й  що  він  не  вірить  вже  нікому.


І  закрутилась  голова
І  ладаном  лягли  на  душу
Босої  дівчини  слова.

Їй  не  відчинить  двері  преса
Їй  наболіло    на  душі
Й  читає  боса  поетеса
Скроплені  правдою  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756675
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Петро Корнійчук

Одинокая птица над морем

     *    *    *
Одинокая  птица  над  морем  –
Моя  мысль,  устремлённая  вдаль,  –
Снова  ищет  в  небесном  просторе
Уголок,  где  таится  печаль.

Благодарно  листает  страницы
Моя  память  –  сладчайшая  боль!
Пусть  любовь  хоть  разок  повторится,
Как  заветная  новая  роль.

Уже  плещется  утро  прохладой  –
Значит,  осень  маячит  вблизи:
Наливается  гроздь  винограда,
Позолота  по  листьям  скользит.

Опьяняющий  миг  замираний,
С  ожиданием  новых  чудес!
Переливы  отточенных  граней
Непременно  приходят  с  Небес.

2009г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756697
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Наталі Рибальська

Еще одна осень, еще одно лето…

Еще  одна  осень,  еще  одно  лето  –  
В  обратную  сторону  нету  билетов,
Всё  дальше  и  дальше  от  точки  рожденья…  
Мы  связаны  вместе  земным  притяженьем,
Мы  связаны  вместе  любовью  и  страхом  –  
Кому-то  на  бал,  а  кому-то  на  плаху

Всё  меньше  песка  отсыпает  нам  время  –  
Слабеют  поводья,  качается  стремя…
И  серые  дни,  как  усталые  кони,
Не  в  силах  теперь  ускакать  от  погони,
Но  всё  по  инерции  мчатся  по  кругу,
Врезаясь  в  барьеры,  толкая  друг  друга…
И,  загнанный  падает  в  облако  пыли,
А,  рядом  бежавшие,  сразу  забыли...

Душа  улетает  как  белая  птаха,
А  тело  становится  пылью  и  прахом…

Еще  одна  осень,  еще  одно  лето…
А  белая  птаха  проклюнется  где-то…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756699
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ніна Незламна

Муза і осінь


Я  знаю,  що  Муза  бува  охоронцем
Як  дощик  цілісінький  день  за  віконцем
Коли  незвана  самотність  нагряне
Зненацька  осінь,  прикрасить  у  багряне.

Муза  слова  несе,  про  неї  яскраву
Чудо  -  панянку,  красиву  і  ласкаву
Грає  з  вітром  в  хованки,  потім  сміється
Радо  по  полю,    золотом  розіллється

Молодий    ліс,  вбрався,  в  кольори  червоні
До  землі  схилились  трави  напівсонні
Дощик  чечітку  вибивав,  так  грайливо
Тішусь  я  Музою,  це  рідкісне  диво…

17.09.2017р













: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756702
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ol Udayko

ДВІ ЛІНІЇ ЩАСТЯ

         [i]Відчути  ті  дари  небесні  хочу:  
         Торкатись  щастя  ніжними  руками...
                                                                         [b]  Елена  Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]

[b][color="#4d0354"]Я    кінчиком    пальчика    –
в    пристрасті    сонній,        
за    межами    стулених
вій,    в    супокої    –
дві    лінії    щастя    
шукаю    в    долоні,
з    притлумленим    диханням    
таїнство    кою.    

Тихесенько,    трепетно    
никну    в    зап’ясті    
і    ніжно,        поволі,    
поверх        передпліччя    
осиковим    ли́стом        
втикаюсь    у    щастя,
що    в    серденьку    мріє,        
де    істина    вічна...    

І    –    сонми    мурашок    
по    стерплому    тілу,    
нечутний    мій    видих            
завмер    на    хвилину…
Нові    почуття,    
немов    птах,    прилетіли
і    в    ямочках    щічок    
дві    долі    молили…

Я    світлом    займуся,    
мов    клен  на  осонні,    
губ    милих    торкнуся    
неспішно,    поволі...
й    шепну    їй    на    вушко:
"    Люблю    тебе,    сонну!"
Дві    лінії    щастя    –    
дві    лінії    долі.[/color][/b]

13.01.2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


A.Kar-Te

Под дождём

Ах..,  оставьте  же,  мысли  лукавые,
(Хоть  порой  вы  чертовски  милы),
Хоть  вы  левые  или  же  правые,
Вы  сегодня  ничтожно  малы.

Не  гадайте  кофейною  гущею
На  бубновый  души  интерес,
Не  стращайте  тоской  вездесущею  -
Знаю  ваше  я    "поле  чудес".

Да    оставьте..!  Коль  даже  вы  вещие...
Необъятное  время  объять  -
Мне  бы  неба  дождливую  трещину
Лентой  радуги  перевязать!



(картинка  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017


majra

Спілі соняхи

Спілі  соняхи  літо  сховали
В  сірих  буднях  ...  я  їх  не  виню...
Мою  долю  зозулі  кували,
Та  для  щастя  забракло  вогню.

Там,  де  іскри  його  розлітались,
Дивні  квіти  для  мене  цвіли.
Небеса,  хоч  на  мить  відкривались,
Птахи  сонце  на  крилах  несли.

А  тому  я  жила,  як  уміла,
Кожну  хвильку  тепла  берегла.
Дню  прийдешньому  завжди  раділа,
І,  напевне,  щаслива  була!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756021
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Олена Жежук

І знову задивишся

Ніяк  не  наплачеться  осінь  –  
дощить  безупинно,
Мов  реквієм  листю,  
якому  вмирати  дано.
На  жаль…  та  краса  ця  не  вічна,  
зів'  яне  й  загине.  
Осиплються  й  зникнуть  пейзажі  
під  білим  сукном.

Красу  цю  відпустиш,  
хоч  перше  відтужиш,  відмолиш,
Бо  ти  нею  дихав,  і  жив,
 і  любив  як  умів.
Та  душу  красою  до  щему  
ніяк  не  наповниш  –
І  знову  задивишся  в  небо  -
в  калюжі  на  дні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ярослав К.

Солдати

Свої  сльози  не  стримує  мати,
Підбадьорює  батько  синка.
Проводжають  селом  у  солдати,
Хрестить  мати  услід  юнака.

Захищай,  мій  синочку,  кордони
Та  виконуй  сумлінно  наказ,
Щоб  ніякі  ворожі  загони
Не  пролізли  таємно  до  нас.

Кілька  тижнів  пройшло,  може  місяць,
Шле  хлопчина  свій  перший  привіт,
Що  послали  його  до  столиці  -
Обминув  він  палаючий  Схід.

І  зітхнула  полегшенно  мати  -
Все  ж,  не  те,  що  десь  там,  на  війні...
Стали  з  батьком  спокійно  вже  спати
І  не  бачили  жахів  у  сні.

Якось  батько,  ввімкнувши  новини,
Бачить  раптом  обличчя  солдат,
Серед  них  упізнав  свого  сина,
Боронив  же  синок...  гей-парад!

І  попало  йому  помідором,
Став  червоним  його  камуфляж...
Ох,  який  же,  синочку,  це  сором,
Захисник  невідбувшийся  наш...

Стало  гірко  так  батьку  за  сина,
Як  каміння  на  серці  лягло,
Бо  в  селі  він  -  поважна  людина,
А  тепер  і  не  вийти  в  село...

                    *    *    *

Зарплатні  не  отримала  мати
Дуже  довго,  мабуть,  цілий  рік,
І  поїхала  правди  шукати,
Оббивати  столиці  поріг.

Перепони  здолала  всілякі,
Ось  і  він,  урядовий  квартал,
Та  зустріли  її...  автозаки,
І  синок  перед  нею  постав...

Ви  кого  захищаєте,  хлопці,
Від  батьків,  матерів  і  братів?
Обкрадаючих  вас  урядовців?
Хіба,  сину,  ти  цього  хотів?

Обступили  спецназівці  трона,
Крізь  приціл  споглядають  народ.
Наче  власна  його  охорона,
Заглядають  хазяїну  в  рот.

Дорогі  ж  мої  хлопці-солдати,
Розумію,  наказ  є  наказ,
Та  якщо  в  вас  в  руках  автомати,
Це  не  значить,  що  ви  є  спецназ.

Вам  наказують  обороняти
Не  народ,  а  отих  пацюків.
Тож,  не  сплутайте,  хлопці-солдати,
Дармоїдів  та  власних  батьків.

Всіх  на  небі  чекає  розплата,
Коли  ми  відійдемо  в  той  світ...

Не  псує  хай  нічого  вам  свята,
Відпочиньте  сьогодні,  як  слід...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755407
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 50

Прикупил  Виагру  тесть
На  бабло,  что  в  доме  есть!!
Жрем  теперь  лишь  патиссоны,
Зато  вздыбились  кальсоны!
*
Теща  сделала  татушку,
Хоть  свези  ее  в  психушку!
Тут  виагра,  там  тату
Вот  послал  Бог  срамоту!!!
*
А  у  свата  под  пупком,  
Цепь  мощнейшая  с  замком!!
Сваха  ключ  в  кармане  носит
Сват  и  в  нужник  ключик  просит!
*
Как  у  Толика  в  чулане
"Генерал"  упал  по  пьяни!!
Девка  держится  за  дойку...
Возвращай,  гад,  неустойку!!
*
Злая  тетя  в  интернете
На  мальчишек  ставит  сети,
Мой  вон  -  кандидат  наук,
А  попался,  как  паук.
*
Что  у  нас  на  ужин,  зая?
Вопрошает  мой  Максим!
Я  в  ответ  ему  -  не  знаю...
Может  в  койке  полежим?"
*
В  доме  люстра  закачалась,
Сверху  вновь  сосед  шалит,
Жаль,  не  мой,  какая  жалость
Мой  ленивец  крепко  спит.
*
Внучка  я,  из  русской  сказки,
Глянь,  подпухли  с  ночи  глазки.
И  синяк  на  пол  щеки
Ванька  чистил  кулаки!
*
Снег  летит  и  ветер  дует
Знать  зима  вошла  во  вкус.
Мой  Петро  в  снегу  буксует
Но  к  порогу  держит  курс!
*
Он  встречал  меня  с  букетом,
После  свадьбы..  первым  летом.
И  уж  тридцать  лет  потом
Провожает  батогом!
*
Как  я  вовремя  успела,
Серенады  он  ей  выл!
Гвоздодером  так  огрела,
Ноты  сразу  все  забыл!
*
Эта  дурочка  ,  золовка
Провела  всех  дома  ловко!
Привела  бомжа  с  вокзала,
Мол,  пришел  ко  мне,  сказала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756585
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ганна Верес

Осіннє

Дрімають  трави  попід  килимами,
Луги  й  галяви  в  росяних  стежках…
На  потемнілі  води  у  лиманах
Жовтневий  день  краплинками  стіка.

Стомившись  він  у  вечір  шкандибає.
Все  ж  не  забув  приспати  комарів.
А  сонце  небом  землю  застібає.
Переступає  ніч  святий  поріг…

Із  нею  й  місяць  виплив  на  доріжку,
Щоб  засвітити  зоряні  вогні.
Душа  за  день  теж  притомилась  трішки,
Нагадує  про  сон  вона  мені.
14.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756522
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Сергій Прокопенко

Как жаль…

Как  жаль,  что  нам  с  Тобой  не  по  пути
И  Ты  доехала  всего  до  "Театральной"!(((((
Мне  на  "Шулявке"  надо  бы  сойти,
Но  я  б  с  ТОБОЮ  вышел  на  "Вокзальной"!!!

И  мы  бы  сели  рядом  у  окна,
И  поезд  тёплый  и  совсем  не  "скорый"
По  рельсам  милых  нежных  разговоров,
Повёз  бы  нас  сквозь  осени  заторы
От  станции  "Октябрь"  до  станции  "Весна")))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756588
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Zoja

Мелодія осіннього дощу.

Звучить  сумна  мелодія  осіннього  дощу.
На  склі  віконнім  візерунки  він  малює.
Вже  землю  промочило  до  схочу.
А  між  деревами  холодний  вітер  все  лютує.

Нещадно  листя  золоте  з  дерев  зриває
Кружляє  у  повітрі  і  кида  на    асфальт.
Чомусь  в  тривозі  серце  замирає,
І  на  душі  моїй  якась  печаль...

Гаряча  кава,  чорний  шоколад  і  тепла  шаль...
Танцює  полум'я  грайливеє  від  свічки.
Рядки  невмілих  віршів  знімають  із  душі  печаль
І  відправляють  її  десь  згорати  там  у  вічність.

Важкі  осінні  хмари  кольору  свинцю
Вже  опустились  майже  на  дерева,
А  дощ  все  ллє  і  ллє,  нема  йому  кінця,
Хоч  і  давно  уже  його  не  треба...

Жовтень  2017рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756579
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Наташа Марос

МОЛЬФАРКА…

Повертайся  у  місячну  ніч  восени,
Коли  сяйво  зірок  затуманює  розум.
Позолотою  жовтня  хоч  раз  ризикни  -
Я  й  сама  все  частіше  схиляюсь  до  прози...

Перепишемо  разом  всі  ноти  й  слова,
Я...  мольфаркою  стану  і,  може,  позичиш
Мого  серця  вогонь  та,  допоки  жива,
Ти  ще  зможеш,  ти  зможеш,  ти  зможеш  пожити...

Я  не  хочу  втрачати,  не  хочу,  не  хо...
Поскладаємо  разом  чи  пазли,  чи  соти
І  закинем  подалі    амбітні  ІМХО...
Я  -  мольфарка  твоя...  без  боргів  і  відсотків...

                 -                  -                    -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Іванюк Ірина

Жовтнева фуга… Бачиш? Листопад

Жовтнева  фуга...  Бачиш?  Листопад
за  рогом  причаївся  в  потороччі...
Збира  до  торби  листя-сни  пророчі,-
чи  встереже?...  Чи  випурхнуть  назад...

Порозлітаються  садами  журавлі,-
ранет  схвильованих  закрутять  в  круговерті...
Бодай  як  сонце  спить,-  такі  одверті...
Руді  птахи  ті  -  клаптики  душі...

О,  старче,  не  ховай  до  торби  сніг...
Хай  зігріва  замерзлі  руки  саду!
Народжусь  ним  і  білим  тілом  впаду...
Аби  травою  стати  навесні!

21.10.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


гостя

Золоті… джмелі…



Ні  споминів,  
Ні  сліз,  ані  тепла…
Лиш  спраглих  губ  чутливий  силікон.
Вона  у  твої  сутінки  ввійшла,
Ти  не  шукай  її
     серед    ікон.

Бо  відлітає  
Вже  яскравий  птах,
Сполоханий    туманом  протиріч,
Червоний  диск  зникав  в  її  світах,
Твій  день  згоряв…  
   та  не  настала  й  ніч….

На  споночілій  
Пасіці  заклять  -
Ця  бездоганність,  п”ятий  елемент.
Вона  -  із  найпрозоріших  багать.
Чорна  богиня…  
   чорний  континент…

В  переддень  літа  –
Найчистіший  сніг.
У  темних  росах    -  золоті  джмелі.
Ти  все  це  легко  відпустити  б  зміг…
Лиш  не  її…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756583
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Наташа Бруснікіна

З тобою…

З  тобою  розминулись  ми  в  житті.
З  тобою  нам  вже,  певне,  не  зустрітись.
Мої  дороги  -  звичні  та  прості,  
З  твоїми  не  дано  їм  перестрітись.

А  новий  день  мені  приносить  знов
Про  вічне  резонансних  мрій  букети:
Чи  десь  ще  є  ота  свята  любов,
Яку  оспівують  в  своїх  віршах  поети?

Я  знаю  точно,  що  для  зустрічей  таких
Існує  назва  "Роковая  встреча",
І  хай  я  не  почула  слів  палких,  -
Я  точно  знаю,  "что  еще  не  вечер".

Гора  не  сходиться  ніколи  із  горою,
Та  ми  не  гори.  Люди  ми  з  тобою.

VII.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756353
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Юля Гармаш

Почти религия

Что  наша  жизнь?Короче  лишь  строка…
Тебя  влечет  мой  выбившийся  локон,
Ревнивый  свет  из  любопытных  окон
И  ощущенье  кружева  чулка.

Почти  религия.  Искусство  во  плоти,  
Эстетика  немого  превращенья,
В  котором  все,  от  слез  и  отвращенья,
До  внутренней    душевной  наготы.

Ты  открывал  касанием  и  взглядом,
Моих  страстей  клокочущую  силу.
Под  треск  осиротевшего  винила
Отравлен  (Окрылен?)  любовным  ядом.


instagram:  @j.s.garmasch

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 22.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НЕ КВАПТЕСЬ, ПАНІ…

Не  кваптесь,  пані,  в  осінь,  зупиніться
На  тім  пероні,  зваблених  сюїт...
Летять,  як  в  стрічці  із  архіву  лиця,
А  серед  них  ,  знайоме  вам  стоїть

Не  кваптесь,  пані,  в  осінь,  подивіться
В  мороз  і  вітер  -  плетених  шкарпет...
Не  настоявся  смак  густий  за  сонця
Важких,  багатих,  писаних  ранет

Не  кваптесь,  пані  в  осінь,оберніться-
Там  присмак  літа  на  пелюстках  вуст...
Тепліший  светрик  з  вечора  вдягніться,
Крильми  розправте  витончений  бюст

Не  кваптесь,  пані,  в  осінь,  зачекайте,
Там  літо  стигле  з  кошиком  суниць,
Там  журавель  не  в"юниться  у  небі,
А  гнізда  в"є  в  господі  з  блискавиць

Не  кваптесь,  пані,  в  осінь,зупиніться
І  пригубіть  солодкого  вина...
Це  просто  осінь,  золотава  осінь,
За  нею,  неодмінно,  що  весна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756507
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ведомая любовью

С годами ценности от цен важней

Умом  нам  невозможно  объяснить
как  в  памяти  храним  былые  годы,
ведь  с  «жестким  диском»  душу  не  сравнить,
«делиту»  не  дает  она  свободы.
Не  удалит  из  памяти  своей,
ни  дня,  ни  места  своего  рожденья,
и,  становясь  с  годами  все  мудрей,
хранить  нас  учит  каждое  мгновенье!
Когда  душа  с  душою  говорит
о  ценностях  все  чаще  чем  о  ценах,
тогда  огонь  счастливых  чувств  горит,
что  выжигает  мысли  об  изменах.

С  годами  ценности  от  цен  важней,
и  чувства  все  сильнее  и  нежней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749133
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 21.10.2017


Rekha

Вранішнє звичне) ) )

Усміхнений  ранок,  все,  начебто,  звично,
та  тільки  думки  розгортаються  в  шовк,
і  линуть  до  тебе,  бо  ранку  так  личить
твій  погляд  глибокий...  І  хочеться,  щоб
одвічно  могла  я  щодня  зазирати
в  його  глибочінь  та  всю  ніжність  свою,
палку  та  відверту,  тобі  віддавати,
та  повнити  погляд  промінням  "люблю".
І  день  мій  -  для  тебе,  аби  щохвилинно
ніжнішим  здавався  б  весь  світ  навкруги.
Думки  всі  ранкові  до  тебе  лиш  линуть,
коханням  наповнені  світлі  думки...

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756164
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Ірина Васильківська

Господарі і слуги

Господарем  крокую  по  країні.
Автобус  мене  з  жалем  проминув.
А  вслід  -  слуга  мій  на  крутій  машині
Промчав  і  голови  не  повернув.

Тих  слуг  народних  в  мене  є  багато.
Щоб  їх  усіх  в  теплі  й  добрі  тримать,
Я  маю  їм,  шановним  депутатам,
Останню  гривню  вийняти  й  віддать.

Щоб  той  слуга  належну  мав  зарплату,
Щоб  не  в  халупі  жив  і  ситно  їв.
Чого  ж  він  має  душу  надривати
За  долю  своїх  власних  хазяїв?

От  я  і  йду  -  не  їду,  не  літаю,
Бо  в  мене  слуги  -  всі  оті  пани...
Яке  обрала,  отаке  і  маю.
Вони  такі  із  нашої  вини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755936
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Мара Рута

Мы друг другу…

Мы  друг  другу  находим  замену-
Рвем  и  вяжем  судьбу,  словно  нить...
Потому  ,  что  всему  знаем  цену,
Ничего  не  умея  ценить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754020
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Sukhovilova

Помедленнее жить.

Мой  день  летит  по  небу  как  яркое  мгновенье,
То  к  солнцу  устремлён,  то  в  снежную  пургу,
Я  день  за  днем  ищу  своё  предназначенье,
Как  стрелка  на  часах  своей  судьбы,  бегу.

Как  много  ярких  звёзд  на  небе,  одиноких,  
Они  ведь  как  и  люди,  живут  и  умирают,
И  свет  лучей  планет  непознанных,  далёких,
Мы  видим  лишь  тогда,  когда  они  сгорают.

На  лавке  тихо  мёрзнет  дедушка  бездомный,
И  пальцы  онемевшие  устало  растирает  ,
Во  времени  застыл  немой  фигурой  тёмной,
Звездою  одинокою  навеки  угасает.

А  завтра  дымкой  сизой  затянет  город  спящий,
И  лучик  мимолётный  протянет  свою  нить,
И  на  прощанье,  день,  так  быстро  уходящий,
Меня  попросит  молча:  помедленнее  жить.

Прийду  туда  где  дедушка  молча  голодает,
Я  душу  отогрею    огонём  своей  звезды,
И  пусть  его  звезда  огнём  вночи  сверкает,
И  станет  на  планете  поменьше  темноты.

В  окно  уже  стучится  холодный,  зимний  вечер,
Сегодня  с  тишиною  хочу  поговорить.
Накину  шарф  уюта  на  ледяные  плечи,
Бежать  уже  устала.  Я  буду  просто  Жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753857
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2017


Михайло Плосковітов

Ховали Героя

Виносили  сина  –  а  яблуні  гупали  літом
На  землю  прогріту,  на  лаву,  де  спокій  приліг.
Ховали  Героя  –  хилилися  голови  й  віти,
Прощально  стогнав  під  ногами  кленовий  поріг.

Гуділа  машина.  Ішли  побратими  та  люди.
Жінки  голосили  і  плакав  дідусь  у  літах,
А  щось,  наче  камінь,  давило  на  горло,  на  груди…
Скрипіла  машина  й  дорога  далеко-свята.

На  цвинтарі  тиша,  на  купці  стужавіла  глина,
Салют…і  віночки…  і  літери  –  мов  золоті.
І  змучений  батько,  упавши  на  хворі  коліна,
Від  горя  заплакав  уперше  в  своєму  житті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 03.10.2017


Нея

Наймичка

Зібрати  бісер  кабали?  Чи  ж  варто?
Немає  розуміння,  як    іти.
Стоїть  сумління  час  брилою  варти,
Цураючись  задачі  «я  +  ти».
А    «ти»,  то  хто?  Займенник  у  цій  байці:
Без  тіла,  без  історії,  без  «нас»…
Сам  малахай,  чи  сарвень  у  нагайці,
Що  для  любові  спритної  припас?
Горить  нутро!  (Хіба  буває  в  сорок
Така  жага  отримати  когось?)
Не  тіло  –  ні,  душа  тримає  шворок,
Коли  бажання  стільки  береглось.
Прив’язана,  сполохана,  щаслива…
У  чверті  віку  –  подруга  й  жона.
Засу́ха  сильна,  полохлива  злива,
Тверезі  мислі,  дурість  од  вина.
Ти  тільки  не  дивись  мені  ув  очі
І  не  питай  чи  вірую,  чи  ні.
Я  –  наймичка  твоя  цієї  ночі,
Ти  –  юний  пан  у  рідній  сивині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753513
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОКЛИК ЛЕЛЕКИ

«Вже  в  Хитцях  не  гніздяться  лелеки»  –
мені  сумно  Олекса  повідав.

Як  же  те  споглядати  нелегко!..
Одиноку  він  хату  провідав…

А  було  ж  це  село  мальовничим:
річка  Удай,  узліски,  долини…
Як  же  боляче  в  спомини  кличе
неповторне  те  царство  дитинне!..

А  було  ж  воно  верхи  на  конях!..
Вже  давно  вороні  і  не  сняться.
Сивина  оселилась  на  скронях.
Вже  й  лелеки  тут  жити  бояться.

…Чагарник,  самосадні  дерева,
гомінливі  пташки,  та  не  люди…
На  горі  в  самоті  ферми  ребра…
По  Вкраїні  вже  так  ледь  не  всюди.

Тут  не  стрінеш  вже  й  древню  бабусю.
Кілька  хат  зирять  вікнами  в  небо…
Та  невже  і  Всевишній  забувся,
що  село  рятувати  вже  треба?

У  Хитцях  оселилася  тиша.
Тут  малеча  давно  не  щебече.
Олексій  про  село  своє  пише.
А  села  вже  немає.  Вже  –  вечір…

Клекотять  життєдайні  лелеки,
де  клопочуться  люди  в  оселях.
Вимирають  близькі  і  далекі
українські  покинуті  села…

Ще  провідує  цвинтар  ілюзій
Олексій  Неживий,  бо  живий  ще.
По  світах  розлетілися  друзі.
І  все  далі  до  них,  і  все  ближче…

Як  же  хочеться  хатнище  мати!..
Мов  лелека,  в  дворі  походжає…
Відлетіли  вже  батько  і  мати…
І  не  радий  Олекса  врожаю.

Хоч  садок  іще  родить  нівроку,
і  садили  город  для  годиться…
Це  ж  колись  тут  держали  корову.
Це  ж  отут  –  найсолодша  водиця…

Де  гриміли  пташині  оркестри
і  кумедні  перегуки  півнів.
Відлітають  брати  його  й  сестри.
Захлинається  серце  в  кипінні.

Тут  до  нього  ще  зовсім  недавно
озивалися  жваві  сусіди.
В  самоті  і  вечеря  й  сніданок.
Ну  куди  отепер  він  тут  піде?

Щоб  горіх  не  звалився  на  хату,
довелося  спиляти  по  пояс.
Його  плоду  і  так  забагато…
Озивається  в  степ  дальній  поїзд.

Покотились  літа  чередою
з  весен  радості  в  траурну  тишу.
Не  юнак,  а  дідусь  з  бородою
про  минувшину  зболено  пише…

Якби  ж  можна  вернути  минуле,
освятив  би  він  в  Удаї  воду.
Щоб  сюди  козаки  повернулись
і  на  храм  приїжджали  підводи…

Ой  ви  коні,  розгнуздані  коні,
покатали  ж  ви  як,  поносили!..
Серце  рветься,  слізьми  очі  повні
і  немає  тримати  їх  сили…

Боже  ж  боже,  за  що  ця  наруга
щоб  село  ще  живеньке  ховати?
Як  же  жаль  мені  вірного  друга
що  тулився  до  рідної  хати.

Що  вітався  уголос  з  порогу
і  хрестився,  неначебто  в  церкві.
Із  вікна  поглядав  на  дорогу…
І  рубці  розправлялися  в  серці.

Бо  Хитців  найрідніших  на  світі
всі  заморські  столиці  не  варті.
Тут  коріння,  тут  вічності  віти…
І  молитва  до  рідної  хати.

Тут  вівтар  на  вітрах  благодатний.
Тут  думок,  теплих  споминів  повінь.
Приїздить  Олексій  бородатий
на  довічно  святу  тиху  сповідь.

Стогне  вітер  в  дрімучій  долині…
Відродити  село  ой  нелегко!
Дзвонить  в  скроні,  у  серденько  лине
невмовкаючий  поклик  лелеки…

1  жовтня  2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Nemyriv

Танка

[b]JAKUREN  (1139?-1202)[/b]
http://www.michaelhaldane.com/TankaNonJapanese

on  every  blade  of  glass
in  the  autumn  field
dew  is  posted  –
the  tears  of  insects
crying  through  the  night?

на  кожній  травинці
в  осінньому  полі
краплі  роси  -
сльози  комах
що  плакали  вночі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753201
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Любов Іванова

Відпусти мене в ніч

Відпусти  мене  в  ніч,  де    цілуються  з  хмарами  зорі,
Де  молочний  туман  на  світанні  лягає  в  луги.
Нам  затісно  удвох  у  бурхливім  життєвому  морі,
Та  і  щастя  ріка  віддаляє  від  нас  береги...

Відпусти...  прожени!!!  Всеодно  вже  нестерпно  від  болю.
Не  сама  ніби  йду...  так    малюють  майбутнє    зірки.
Напророчили  нам  розіпнуту  вітрилами  долю.
Я  в  покорі  прийму  її  вирок  полинно-гіркий.

Я  за  обрій  піду,  своє  серце  залишу  з  тобою,
Бо  ж  без  тебе  мені,  як  колоссю  в  жнива  без  зерна.
Я  напевно  слабка...  за  любов  не  готова  до  бою...
Відпусти  мене  в  ніч,  бо    для  дня  я  занадто  сумна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 30.09.2017


Натта Лі

Мовчить мій сірий відчай під снігами…

Мовчить  мій  сірий  відчай  під  снігами,
Я  звикла  вже  його  не  помічать.
Ховала  осінь  літо  з  журавлями
І  поховала  з  ним  мою  печаль.

Ця  шибка  у  вінках  і  переливах  –  
Як  сподіванням  визвана  весна,
Як  ненароком  видумане  диво
Замість  цього  бездумного  вікна.

Дарма,  що  квіти  мертві  у  віночку,
Що  травень  цей  морозом  віддиха,
Я  в  нім  свою  весну  впізнати  хочу,
Хай  у  думках  поки,  в  надіях  хай…

[i]Жовтень,  2010[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751843
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Мне нравится быть тайною твоею (18+

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
Изюминкой  пикантной  в  сердце.
В  глазах  соблазном,  яркою  идеей,
Со  жгучим  для  гурмана  перцем.

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
Желанием  безумным  в  мыслях.
Луной  невинною,  игрой-затеей
И  солнцем  радости,  и  смыслом.

Мне  нравится  быть  тайною  твоею,
В  руках  искриться  по-бенгальски.
...Горю  в  любви  и  вовсе  не  жалею,
И  ласкам  отдаюсь  я  райским.


Щиро  дякую  автору  М.С.  за  майстерний  переклад  вірша  українською  мовою.          
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786358

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752586
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


majra

Все закінчилось

Все  закінчилось  на  високій  ноті,
Такий  бурхливий  був  апофеоз!
Душа  немов  погрязла  у  болоті,
А  в  голові  -  відлуння  літніх  гроз...

Та  все  минає...  все  уже  минає,
І  час,  і  світ,  а  разом  з  тим  і  ми.
Осінній  дощ  усі  жалі  змиває,
І  серце  омивається  слізьми.

Хоч  сумно  восени  і  так  невтішно,
Бо  жовтень  сонця  вже  не  принесе.
Та  айстри  знову  розцвіли  розкішно,
А  квіти  я  люблю  понад  усе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752578
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Наталя Данилюк

Цей дощ – не дощ…

[quote]Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...

Любов  Ігнатова
[/quote]

Цей  дощ  –  не  дощ,  це  органза  на  вітрі,
Розгойдана  у  прорізі  вікна.
Гроза  толочить  хмари  у  макітрі,
Скрегоче,  мов  обірвана  струна.

Така  приємна  свіжа  прохолода
На  висохлі  знекровлені  ґрунти!
Збігають  цівки  сріберні  по  сходах,
Стара  іржава  ринва  торохтить.

Так  віртуозно  клавішами  стріхи
Перебігають  струмені-нитки,
А  грім  у  небі  лускає  горіхи,
Від  гуркоту  здригаються  листки.

І  добре  так  пробігтися  босоніж,  
Струсити  сльози  Бога  у  траві,
Й,  докупи  склавши  ковшиком  долоні,
Ловити  крапель  порухи  живі!

І  слухати,  як  обмиває  злива
Твоїх  думок  розпечений  граніт…
І  вірити:  в  житті  не  бракне  дива,
Бо  диво  –  це  насправді  цілий  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 27.09.2017


Серго Сокольник

Знаєш, десь у раю…

...знаєш,    десь  у  Раю
Розквітають  сади  яблуневі,
Що  спокусу  дають
ГріхопАду  Адаму  і  Єві...

...я  тебе  пізнаЮ
Мов  плоди,  що  зростають  на  гіллі...
...чуєш-  нерви  здають,
Наче  струни  вібрують  у  тілі-

Переміна  часів,
Не  найкращі  часи  для  кохання.
Я  тобі-  Гречкосій...
Може  перший...  Можливо-  останній...

Мов  богині  Землі
Ти  подоба...  Ти  Макош  і  Мати...
Переломлений  хліб...
І  майбутнього  сім"я  сприймати

Це  одвіку-  віків
Доля  жінки,  солодко-  зваблива-
Чарівний  перелив
Дарування  дитячого  дива-

Не  інакша  ніяк
У  часи  буревійно-вітрОві.
...бо  у  яблука  смак
був  солоним...  Із  присмаком  крові.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116122801325  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 26.09.2017


Lilay

живу

-ну  як  живеш?
-усе  не  так...не  ті,
не  ті  квітки  цвітуть.  -до  мілілітра  
рахую  краплі  ртуті  мовчазні.
-у  грудях  бракне  сонця!  і...  повітря.
-північний  зимний  вітер  по  ночах
колише  біль,  мов  синю  ковилу.
-мов  рештки  твого  імені...(  в  очах  
застигла  вперто  відповідь-
                             "живу")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752303
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Lilay

просипалось жито

Просипалось  жито  в  долоні  мої  з  твоїх.
Дихалось  легко,а,власне,на  повні  груди.
Спалося  добре.Полями  котився  гріх,
Жертву  шукаючи,легко  ішов  між  люди.

Ми  ж  опирались,вигнанці  із  райських  земель,
Ще  потенційні,ще  безневинно  чисті.
Пахло  отавою.Сонячна  акварель,
Змішана  з  росами,  бавилась  з  нами  в  листі.

Знаю  напевне,що  ти  цю  картину  б  міг
Переписати,переінакшити  звуки.
Саме  тоді,ніби  перша  з  земних  утіх,
Те  райське  яблуко  впало  до  нас  у  руки.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731661
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 26.09.2017


Лерочка

проселок, деревня, пустынный район…

[b][i]
проселок,  деревня,  пустынный  район...
забытые  судьбы  на  сельских  дорогах...
леса,  перелески  да  речка  Молога  -
таких  деревень  по  России  мильон!

в  разбитом  суглинке  легла  колея.
от  лучших  времен  сохранился  проселок,
вон  там  чуть  асфальта,  бетона  осколок,
вот  так  доберемся  и  мы  до  жилья...

здесь  дом-пятистенок,  еще  один  дом...
недаром  зовется  деревня  Избищи!
и  пусть  жили  здесь  не  огромные  тыщи,
но  было  в  жилье  что-то  и  от  хором.

а  жили  нормально:  поля,  огород...
еще  лесосплав,  хоть  река  и  в  сторонке,
овечек  пяток  да  лошадка,  буренка,
в  общем,  в  достатке  жил  местный  народ!

Зачем  и  куда  эту  жизнь  унесло?
остались  в  деревне  здесь  лишь  единицы  -
забытые  Богом  и  городом  лица,
все  остальное  быльем  поросло...

а  был  пароходик,  бежал  по  воде,
автобус  ходил  и  была  своя  школа...
видать  виноваты  татаро-монголы,
что  нынче  в  краю  запустенье  везде!

деревня  Избищи,  дорожная  пыль...
забытые  жизни  в  забытых  поселках...
леса  да  подлески,  да  елок  иголки...
да  жгучая,  горькая,  злая  полынь...  

[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750652
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2017


Елена Марс

Тебе не чета эти души, летящие мимо

В.З.

Так  много  сегодня  земля  нарожала  поэтов  -
Тщеславных  умов,  бороздящих  поэзии  ниву...
Найти  бы,  в  том  ворохе  строк,  золотые  монеты,
Где  меньше  гламура,  любви  откровенно  -  фальшивой.

Ведь  я  никогда  не  смогу  от  той  фальши  заплакать,
Она  не  пленит,  не  заденет  тревожную  душу...  
Я,  сердце  забросив,  на  дно  красоты,  будто  якорь,
В  твоих  междустрочьях  купаюсь,  слезу  обнаружив...

Блуждаю  в  стихах,  не  тая  своего  восхищенья,
Не  вскользь,  пробегая  глазами,  а  сердцем  ранимым...
Ты  -  лучший  из  лучших  Философ,  Поэтище,  Гений,
Тебе  не  чета  эти  души,  летящие  мимо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750400
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


VIRUYU

3АМІСТЬ ТИСЯЧІ СЛІВ

Намалюю  свiй  свiт  i  тобi  передам  через  подих,
Свiтла  блиск  увiмкну  у  очах,  що  зведе  з  берегiв
Пролечу,  на  вiдчиненiй  думцi  в  бажання,  крiзь  води
Упiймавши  ту  мить,  що  триватиме  тисячi  днiв
Доторкнуся  до  серця  медовими  звуками  руху,
Переповнивши  тишi  благання  вiдсутнiстю  снiв,
Подарую  вогонь  щирих  променiв  власного  духу,
Залишившись  у  твоїх  думках  замiсть  тисячi  слiв


11.09.2017                                          Португалiя
                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750263
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Rekha

Рождаются лучи…

Ну,  как  же  в  эту  тёплую  ложбинку
всё  тянет,  тянет,  тянет...  Нет,  молчи!
Я  лишь  хочу  смотреть,  как  в  нашей  были
рождаются  рассветные  лучи,
тебя  целуют...  Я  -  теплей,  конечно!
И  я...  хочу  всё  это  повторять  -
ложбинку  вдоль  плеча,  рассвет  и  нежность,
и  долго  выводить  "люблю  тебя"...
И...  лишь  тебя  вдыхать,  глубинно-жадно,
и...  лишь  тебя  же  видеть  -  небом,  вновь
встречая  утро  цвета...  шоколада,
да,  глаз  лучистых,  глаз  твоих,  родной...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749881
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Стах Розсоха

Не буває перших і останніх

[color="#00a6ff"][b]Не  буває  перших  і  останніх,
Не  важливий  в  полі  кожний  крок,
Коли  промінь  б’є  у  груди  ранній
Після  зливи,  наче  крові-сток.

Не  потрібні  пам’яті  прикмети,
І  лахміття  залишків  думок  -
Пристрастей  колишніх  раритети,
Які  ти  відправив  під  замок.

Рівнодення  літнього  портрети
Не  потрібні,  коли  листя  знов
Стелиться  під  ноги,  як  буклети,
Рекламує  холод  за  вікном.

І  коли  на  перегонах  дальніх
Темряву  осяють  ліхтарі,
Пролетить  експрес  невдач  останніх
Подихом  тривожним  по  землі.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748398
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 05.09.2017


Стах Розсоха

Поезія смартфона

[color="#8179ab"][b]Накреслю  у  смартфоні  слово  “вічність”,
Зігрію  в  пальцях  корпусу  метал.
Позначу  лише  знаками  окличними
Історії  вечірньої  фінал.

Про  ті  маршрути  електричок  дальні,
Зупинки,  що  ридають  від  дощу.
Про  лікті  в  спину,  як  ножі,  безжальні.
І  впевнене:  “Не  бійся,  захищу”.

Про  гаснучий  неон  в  квартирі  нетрях,  
Про  наш  з  тобою  замок  на  піску.
І  повівом  нічним  останнє  в  две́рях,
Як  скальпелем  у  серце:  ”До  зв’язку”.
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749291
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Олександр Мачула

Танці осені


Закружляла  осінь  в  дивовижнім  вальсі,
замелькало  листя  жовто-золоте.
У  ламбаді  літо  проминуло  й  сальсі,
а  тепер  у  моді  па  і  фуете.

Залунало  танго  й  літня  танцівниця
в  золотім  наряді  в  коло  увійшла,
та  ялин  і  сосен  зеленіє  глиця  –
осінь  їм  заміни  так  і  не  знайшла.

Липи  з  ясенами  крутяться  у  польці,
віти  їх  мелькають  ніби  вітряки,
виграють  багрянцем  на  осіннім  сонці,
щедро  розсипають  злато  й  мідяки.

У  низькому  небі  появилась  просинь,
промінцями  світоч  землю  обійма.
Бал  останній  править  танцівниця-осінь.
Залишилась  кода,  скоро  вже  й  зима…

05.09.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749284
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Eva1904

Пожалуйста - идите НА…!

пожалуйста  -  идите  НА  хер!
я  здесь  для  вас  не  выступал!
отведайте  австрийский  "Захер"
он  выше  всяческих  похвал.

пожалуйста  -  идите  в  *ОПУ!
пустых  накаченных  девиц,
чтоб  даже  в  линзу  микроскопа
я  не  узнал  бы  ваших  лиц.

и  в  путь  дорогу  в  "место  паха",
не  задержитесь  по  пути,
отправлю  с  вами  жаро-птаха,
чтоб  вам  дорогу  осветил.

пожалуйста  -  идите  к  черту!
спокойно  обойдусь  без  вас,
и  в  своей  области  комфорта
без  ваших  любопытных  глаз!

А.В.  (Сентябрь,  2017  г.)  #AnnVishtak  #Annaslittlepoetry  #poetry  #odessa  #menarealwaysright

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749288
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Гарде

Неповторимая

Когда  от  обожаемого  августа
останется  одно  воспоминанье?
Когда  уже  от  бойкой  разудалости  
слетит  со  всех  катушек  ванька-встанька?
Когда  ещё  дойти  смогу  до  белочки
и  от  тебя  останутся  колени?
Когда  ж  ещё  в  коробке  с  жуткой  мелочью
я  отыщу  советский  юбилейный?

Да,  никогда.  Пускаю  струйку  дыма  я.
Эх,  никогда.  Трезвею  понемногу.
Смотрю,  а  ты  совсем  неповторимая,
и  тоже  собираешься  в  дорогу.
Не  может  быть,  что  нынче  вся,  как  скромница,
что  дважды  душу  бесу  не  продашь  ты.
Всё  та  же  чаша  горя  преподносится,
а  вот  напиток  счастья  лишь  однажды.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747158
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Гарде

Миллиарды камней


Прошлым  утром  внутри  своего  гаража
ты  на  целую  жизнь  овдовел,
и,  должно  быть,  теперь,  вычитанью  служа,
отдохнёшь  от  бессмысленных  дел,

или  нет  –  или,  всё-таки,  царство  теней
криком-матом  впотьмах  огласив,
будешь  в  бездну  сгружать  миллиарды  камней,
чтоб  к  тебе  поднимал  их  Сизиф?

Пусть  подальше  судьба,  собирая  отцов-
сыновей  в  бого-бесо-цеха,
от  живых  уведёт  дорогих  мертвецов,
точно  мама  –  детей  от  греха.

Я  не  помню  соседа  –  тебя  –  пустоту,
что  припала  барбосом  ко  мне:
здесь  в  шестом,  и  в  седьмом,  и  в  десятом  поту
дела  нет  до  каких-то  камней.

Здесь  свои  миллиарды,  свой  вирус-микроб,
лица-мины,  безмолвье-печать...
Даже  тут,  на  земле,  я  работаю  –  чтоб
вычитать,  вычитать,  вычитать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733885
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.08.2017


Гарде

Стихи без поцелуев

Узкий  круг

В  твой  давно  отшумевший  мирок,
где  душа  забывала  о  теле,
даже  с  энною  суммой  хотений
до  конца  я  проникнуть  не  смог.

Хоть  в  ладонях  приют  буфера
обретали,  даря  неприкрытость,
злое  сердце  отчаянно  билось
за  другие  победы  вчера.

В  сфере  нравов  -  за  диким  кустом  -
мы  не  знали  ни  правил,  ни  истин,
и  классический  фиговый  листик
был  естественным  банным  листом.

Да,  владела  судьбою  рука
до  конца,  и  по-прежнему  лучших
ощущений  не  ведает  ключик,
ибо  крепче  не  вспомнит  замка.

Узкий  круг,  не  знававший  угла,
коим  ты  дорожила  когда-то,
умолчал  о  фигуре  квадрата,
не  расправил  четыре  крыла.

Ты  читала  Басе.  Я  -  Нидзе.
Горяча,  ночь  играла  на  флейте.
Мы  любовь  уподобили  Лете  -
потому  и  закончилось  все.

Все  закончилось.  Все  позади.
Смыв  греха  оказался  разлукой,
хоть  с  моей  персональною  мукой
продолжается  битва  в  груди.



Венера  в  мехах


Я  ступал  посреди  ничего  и  всего  в  никуда,
видел  царство  твое,  где  собаки  не  знали  стыда
и  томились  во  мгле  по  самцам,  завывая  всю  ночь,
и  спешило  забвенье  к  нему  устремленным  помочь.

Птица  мира  плодилась  быстрее,  чем  буквы  в  строке,
да  сужала  круги  над  землей  в  первозданном  пике,
и  права  оказалась:  спокойней  с  повязкой  для  глаз.
Получай,  эволюция,  бесцеремонный  отказ!

Я  входил  в  это  зданье,  как  в  сумерки  загнанных  душ,
где  сварливой  жене  бил  по  кумполу  доблестный  муж
и  бахвалился  тем,  что  хотел  бы  кота  завести;
вождь  протягивал  длань,  ничего  не  имея  в  горсти.

Позади  ненавистные  земли,  суды  и  стада.
Оглянулся  в  пути,  но  пустыни  не  помнят  следа
нанесенного  тем,  кто  прошел  и  ступил  за  черту.
Мне  хотелось  в  Париж,  только  поезд  стремился  в  Читу.

Пусть  врывались  в  оконце  снега,  задевая  висок,
ведь  не  зимы  страшили,  но  рьяно  бегущий  песок
из  ладоней  промеж  не  способных  сомкнуться  перстов,
и  молчал  на  столе  недочитанный  мною  Шестов.

И  когда  оказалось,  что  -  вот  и  пора  выходить,
и  когда  оказалось,  что  впору  бескрайнюю  стыдь
дорогого  нутра  предоставить  началу  пути,
я  вцепился  за  полку  мою,  отказался  сойти.

Параллельные  снова  ведут  несойденность  свою
посреди  ничего  и  всего,  попадая  в  струю
будням  вверенных  масс  завсегда  вольнодумной  судьбой.
В  мире  станции  нет,  чтоб  она  завершалась  тобой.

Мне  в  тебя  не  попасть  -  не  проникнуть  ни  правды  лучом,
ни  в  замочную  скважину  белым  советским  ключом,  -
чтобы  дверь  выводила  в  приветливый  солнечный  рай,
дабы  в  пенье  святых  мы  вплетали  свой  взбалмошный  грай.

Пересечься  б,  но  -  как,  если  ждет  нас,  неправедных,  суд?
Рельсы  наших  дорог  не  крестом,  к  сожаленью,  кладут,
хоть  могли  бы,  шлагбаум  сшибив,  согрешить  сгоряча...
Жди,  Венера  в  мехах!  Будет  царская  шуба  с  плеча.



Говорящие  боги


Прекратим  о  любви  говорить,
не  хотим  о  весне  вспоминать:
нам  важна  внутривенная  стыдь
и  мила  ледниковая  гладь.

Жизнь  кровава!  Смотри!  Из  реки
утащила  она  карася.
Ах,  когда  же  примерим  коньки  -
чтобы  жить,  по  пространству  скользя?

Пусть  не  станет  красней  молоко,
даже  если  ты  кровь  расплескал...
Нам,  богам,  притворяться  легко
ратью  звезд  и  каменьями  скал.

Веришь  слову,  молчанью,  плевку  -
столь  наивен,  незрел  и  нелеп.
...только  муки  рождают  муку,
только  так  получается  хлеб!

И  тебя  не  пойдем  провожать:
ты  и  сам  провожаешь  уже
уходящих  от  жара  и  жатв
принесением  собственных  жертв.

Резвый  бег  на  мгновенье  прерви,
то  увидь,  что  и  нам  привелось  -
как  в  запястье  распятой  любви
целым  миром  вгоняется  гвоздь.

Посмотри,  пожирают  костры,
разведенные  ночью,  тела...
Копья  всадников  больно  остры.
Слишком  длань  палача  тяжела.

Пережить  бы  все  это,  но  -  как?
Молодой,  ты  спасешься  седым:
мы  тебя  понесем  на  руках,
проведем  через  пламя  и  дым;

и  забудешь  болезную  прыть,
и  себе  пробурчишь  палачу:
"не  могу  о  любви  говорить,
вспоминать  о  весне  не  хочу".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746171
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


dovgiy

ХРИЗАНТЕМІ

Нападає  хандра  від  безсилля
І  не  хочеться  суму,  але,
Ця  душа  як  під  вітром  бадилля
Коливається  рвучко  і  зле.

Душа  прагне  у  небо  злетіти,
Поза  хмари,  де  сонце  сія!
Та  не  крила,  а  зламані  віти,
Піднімаю  знесилено  я.

Ти  десь  там,  моя  мила  і  ніжна,
Ти  десь  там,  куди  я  не  прийду.
Серед  літа  нам  важко  і  сніжно
Бо  долаємо  разом  біду.

Ця  біда  намагається  стерти
Радість  руху,  життя  повноту.
Нам  ще  рано  скорятися  смерті,
Коли  гілка  твоя  у  цвіту.

Нам  ще  рано  весну  забувати!
Знаєш  ти,  як  я  вірно  люблю.
А  тому  і  не  смій  піддаватись
І  як  можеш  –  борися!  Молю!

Не  дай,  Бог!  –  якщо  сили  не  стане
І  засохне  чарівне  гілля,
То  і  я,  -  у  ту  ж  мить,  -  теж  зів’яну,
Бо  відторгне  коріння  земля.

Я  тримаюсь  одною  тобою.
А  тому,    у  липневі  ці  дні,  
Поруч  серцем  у  цьому  двобої,
Коли  тілом  не  дано  мені.

Знаю,  -  боляче!  Чую,  -  нестерпно!
Шукай  вихід,  допоки  ще  є,
Хоч  маленька  можливість  зіпертися
На  той  шанс,  який  доля  дає.

І  повір,  нас  недуг  не  подужає,
Хай  не  в  сотню  відсотків,  та  все  ж,
Хризантемою  в  осінь  квітучою,
Ти  до  мене,  кохана,  прийдеш!  

18.07.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742539
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017


Володимир Шевчук

Сезонна алергія



Замучила  сезонна  алергія.  
Тополі  пух,  пилок,  –  не  головне.  
Я  від  недуги  збутися  не  вмію  
І  це,  чомусь,  залякує  мене.  

Яка  це  насолода  –  просто  знати  
Що  Ти,  десь  там,  всміхаєшся  кудись
І  я  відверто  хочу  забагато,  
Щоб  Ти  була  такою  назавжди.  

Ти  просто  будь,  моя  п'янка  спокусо.  
Насправді,  я  щасливий  дотепер  
І  алергії  зовсім  не  боюся!  
Лякаюсь  лиш  відсутності  
Тебе.  

19.06.2017  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Натта Лі

Не думай про завтра, це буде за тисячу літ…

Не  думай  про  завтра,  це  буде  за  тисячу  літ.
Хай  ціле  століття  мине  за  сьогоднішній  вечір,
А  я  буду  поряд.  Святиня  на  грішній  землі  –  
Це  наша  любов,  і  я  більше  не  прагну  до  втечі.

Не  думай  про  завтра,  воно  не  обніме,  як  я,
І  тишу  не  зрушить,  і  руку  в  біді  не  простягне.
А  я  не  клянуся  любить  тебе  ціле  життя,
Я  просто  для  тебе  хранителем-янголом  стану.

Не  думай  про  завтра,  ти  в  ньому  ніколи  не  був.
Давай  загадаємо  вічно  лишатися  поряд.
Про  цінність  моменту  наш  зраджений  світ  вже  забув,
А  ми  собі  щастя  з  простих  випадковостей  створим.
2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739561
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Натта Лі

Мовчати словами уміють лише поети…

Мовчати  словами  уміють  лише  поети.
За  долю  секунди  до  зради  присягу  скласти,
А  потім  під  стріли  свої  підставляти  плечі  –
На  карту  –  життя,  тільки  б  небу  не  дати  впасти.

І  знову  летіти  крізь  вікна  своїх  ілюзій,
Щоб  в  тому  моменті,  де  слава  нависне  роком,
Зірватися  з  мосту  знедоленим  псом-відлюдьком
І  в  мить  перед  смертю  здобути  блаженний  спокій.

Мовчати  словами  уміють  лише  поети…
2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739562
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Світла (Імашева Світлана)

Вот день - и ночь, и сумрак, и заря…

                                                                                                         *******
                                           Вот  день  -  и  ночь,    и  сумрак,    и  заря,

                                           Экстаз  -  и  спад,    и    шлейфом  -  ностальгия...
                                     
                                           Те    сонмы    чувств    к    подножью    алтаря

                                           Легли,    нагие...

                                           
                                           А    сонмы    грез    мелькали    в    тишине

                                           Игриво-яркой,    дивной    каруселью  -  

                                           Увяли    все,    лишь    эхо    обо    мне

                                           В    модерной    келье...


                                         Вот    взмах    ресниц  -  и    зеркало    твое

                                         Лицо    вписало    в    раму    из    печали,

                                         Лишь    памяти    негаснущим    лучом

                                         Глаза    сияли...


                                         В    стране    иной,    во    времени    ином

                                         Не    пересечься,    не    вернуть    мгновенья...

                                         Живу,    дышу,    забывшись    странным    сном  -  

                                           Твоим    прикосновеньем...


                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717045
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 27.06.2017


Світла (Імашева Світлана)

Стихи для релаксации

                                                                     И  чтобы  выжить  в  этом  мире,  нам  нужно  выдеть  красоту...
                                                                       Так  подумала  я  и  решила  написать  стихи  для  релаксации.
                                                                         Предлагаю  их  Вам.  Постарайтесь  представить  это,  
                                                                         расслабиться  и  поверить  в  хорошее.  С  любовью  -  Светлана.

                                                                       ************************

                                                         Под  сиянием  лип      в  бирюзово-  пчелином  июле

                                                         Отдыхаю  душой,  окунаясь  в  таинственность  снов.

                                                         Вот  под  музыку  грез      лета  яркие  крылья  сверкнули  -
                                                           
                                                         И  вздохнулось  легко,    и  манила  долина  цветов.


                                                       Там  над  чистым  ручьем      улыбаются  белые  розы,

                                                       Там  кристально  искрист,  светел  воздух  и  ясен  восход...

                                                       Утомленные  солнцем      порхают  летуньи-стрекозы,

                                                       И  блестят  зеркала      серебристые  девственных  вод.


                                                         Постигаю  тогда,      что  светло  и  уютно  в  сем  мире,

                                                         Где  живу  и  дышу,      где  витает  и  крепнет  любовь.

                                                         Этот    Мир    справедлив,    так  прекрасен  и  так  изобилен...

                                                         Все    богатства  -  во  мне...    улыбаюсь  грядущему  вновь...


                                                       Под  сиянием  лип      в  бирюзово-пчелином  июле

                                                       Я  сижу  на  скамье...  озарен  голубой  небосвод...

                                                       И    под  птичий  трезвон    лета  яркие  крылья  сверкнули...

                                                       Принимаю  сей  мир  -  хорошо  мне  и    радостно  в  нем...







                                                           
                                                       
                                                                         
                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739536
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Наташа Марос

НА ПЕРЕКРЁСТКЕ…

А  мне  вот,  осень  по  душе  -
Холодный  дождь  на  витраже,
Большие  лужи  и  зонты,
На  перекрёстке  -  я  и  ты...

Там,  у  неоновых  витрин,
Мы  ни  о  чём  поговорим  -
Слова  упали  в  никуда,
А  до  тебя  -  рукой  подать...

Красиво  схваченный  плащом,
В  холодный  вечер  под  дождём...

А  капельки  наперебой,
Опять  орут:  не  твой,  не  твой!!!
 
               -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Тетяна Магеровська

Утро начинается с рассвета

Утро  начинается  с  рассвета,  
Вечер  начинается  с  заката..
За  тобой  пойду  я  на  край  света,  
Даже  если  буду  виновата.

Даже  если  вдруг  ты  отвернёшься,  
Гордость  позабуду  я  свою.  
Боже,  как  ты  искренне  смеёшься!  
Боже,  как  же  я  тебя  люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739113
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Тетяна Магеровська

Напиши мені листа - не електронно

Напиши  мені  листа  -  не  електронно.
Від  руки,  в  конверт  його  склади,
Щоб  від  нього  віяло  лимонно.
Запах  свій  словами  заклади.

Напиши  усі  думки  і  мрії,
Не  забудь  згадати  і  мене.
Ще  горить  в  душі  вогонь  надії,
Що  цей  лист  кохання  поверне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739247
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2017


Дощ

Сонцеворот

Вже  й  по  весні!  Кульбаба  одцвіта
І  хилить  сиву  голову  на  трави,
А  Божий  день  мольберта  розгорта
І  дощ  малює  в  сонячній  оправі.
Та  й  солов'ям  урвалися  пісні  -
Наспіли  птахам  клопоти  родинні.
Лиш  де-не-де  ще  зойки  голосні
Палким  відлунком  виснуть  на  калині.
Якраз  добіг  межі  сонцеворот  -
Незрима  грань  небесного  порядку.
В  зеніті  літа  тягне  на  курорт,
А  сонце  знову  верне  на  колядку!
Мандрує  так  від  літа  й  до  зими,
А  потім  знову  від  зими  й  до  літа.
Який  би  день  не  був  за  ворітьми,
Він  вже  не  раз  тут  милувався  світом.
Одвічний  рух  космічних  величин  -
Усе  в  свій  час  і  строго  по  закону.
Первинний,  кажуть,  вибух  на  почин
Таку  спричинив  дію  загадкову.
І  в  тій  безмежній  величі  стихій,  
В  чіткому  ритмі  сонячних  галактик,
Як  виклик  випадковості  крихкій,
Земного  раю  витворився  клаптик.
Блажен  той  рай,  хоч  інколи  й  жорстокий,
І  жити  в  нім  шкідливо  без  меча.
Мільйон  епох  там  вирував  неспокій,
Та  й  нині  він  так  само  докуча!
Тому  й  кортить  малесенького  дива  -
Галузки  щастя  в  оберемку  зла.
Щоб  вітер  віяв  і  шуміла  злива,
І  щоб  кульбаба  навесні  цвіла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738538
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Дощ

Жизнь продолжается

Скоро  старость  меня  разукрасит
Сетью  дряблых  морщинок  у  глаз.
И  не  будет  уж  прежнего  Васи,
Хоть  ты  в  профиль  смотри,  хоть  анфас...
Будет  хмурый  такой  старикашка  -
Худощав,  лысоват,  глуховат.
Крупной  клеткой  навыпуск  рубашка,
Он  ворчлив  и  ...  чуток  скуповат!
Не  пугаясь  грядущих  коллизий,
Всё  же  в  грусть  окунулась  душа.
После  бега  галопом  по  жизни,
Трудно  будет  ходить  не  спеша.
Трудно  будет  предаться  безделью,
Станет  в  тягость  обыденный  день.
Над  измятою  за  ночь  постелью
Будет  виться  дремучая  лень.
Будут  путаться  мысли  о  главном
На  пути  к  запредельной  черте,
Об  умчавшемся  времени  славном,
О  несбывшейся  детской  мечте.
Будут  так  же  плясать,  веселиться
Чьи-то  жизни  в  назначенный  срок.
Согрешив,  будут  Богу  молиться,
Не  усвоив  печальный  урок.
Но  не  будем  о  грустном,  ребята!
Счастье  жизни  нам  свыше  дано.
Всем  понятно,  что  жизнь  -  необъятна.
Всю  объять  её  -  не  суждено!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319503
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 20.06.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2017