Мліє тиша в саду осіннім
Під автографом «листопад»,
Змовкли окрики, голосіння,
Та дерева іще не сплять –
Тишу слухають напівсонні,
Килимочком – опалий лист.
Мишка вискочила босоніж,
Та не так уже, як колись.
Зирить місяць холодним оком
І на мишку ту, і на сад,
Де дерева німі, високі,
Зорі яблучками висять.
Мліє так лиш осіння тиша,
Чи то спить, чи то теж німа.
Чуєш, як вона рівно дише?
Скоро збудить її зима.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865952
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Мліє тиша в саду осіннім
Під автографом «листопад»,
Змовкли окрики, голосіння,
Та дерева іще не сплять –
Тишу слухають напівсонні,
Килимочком – опалий лист.
Мишка вискочила босоніж,
Та не так уже, як колись.
Зирить місяць холодним оком
І на мишку ту, і на сад,
Де дерева німі, високі,
Зорі яблучками висять.
Мліє так лиш осіння тиша,
Чи то спить, чи то теж німа.
Чуєш, як вона рівно дише?
Скоро збудить її зима.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865952
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Пора осіння пишна і багата,
Вдягла й землі і ризу, й пектораль.
Ген задиміли димарі на хатах
Крізь синьо-сіру марева вуаль.
Ще де-не-де висять плоди на сливці
У молодому нашому саду.
Вітаються до сонця чорнобривці,
І я із ними бесіду веду
Про се, про те, про їх життя і вроду,
І про дощі осінні, золоті,
Про картоплі, що виросли в городі,
І про зимову срібну заметіль.
10.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859576
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Троянди! Милі мої квіти!
В оману жовтня сонце світить,
а ви готові ще рости,
попри морози, розцвісти,
щоб вами всі могли радіти!
Закони осені печальні.
Ранковий морозець повчально
не спинить мерзлої руки
і посивіють пелюстки...
Зима запросить до вітальні.
Хтось з вас розквітнути зуміє,
хтось у бутоні почманіє,
у квітів все, як у людей.
Твердий, як камінь, вирок цей -
у старості короткі мрії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859572
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Ось прийшла до нас зима,
Тільки снігу, бач, нема!
Доки ми ловили гав,
Мабуть хтось його украв.
Кинув нишком у мішок,
Та в комору, під замок.
Ми ж без снігу сидимо,
Поглядаєм у вікно.
Сіре місто, сірий парк,
Тротуаром ходить грак,
Весь пейзаж не по погоді,
Бо зимою біле в моді!
У кутку стоять санчата,
Снігу ждуть неначе свята,
Щоб помчати із гори,
В гарнім колі дітвори!
Нумо, "хтось"! Наш сніг віддай,
Із комори відпускай,
Хай сніжиночки у танці,
Закружляють рано-вранці!
(с)Надія Семена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858364
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Як пишно розквітатиме весна в вінку,
Протягне сонячний світанок руки.
Поклич мене, зіллємось разом у танку,
Звучатимуть в серцях любові звуки.
Як прийде білий день у радості й журбі,
Із ласкою від лагідного літа,
Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
Мов райдуга засяю розмаїттям.
Як завітає вечір в сірому плащі,
Стихатиме потроху денний гомін,
І повні вражень, почуттів палких ковші,
Поклич мене в осінній щастя пломінь.
Як приблукає таємничо-стигла ніч,
І темінню прикриє всі принади.
Мене тихенько в зиму споминів поклич,
Збиратимем сніжинок міріади.
До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858664
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Подаруй мені, мамо, на згадку ту, білу хустину,
Із віночком кульбаб й волошок на туманному тлі,
Я ж пов’яжу з любов’ю, на щастя, всю нашу родину,
І життя твоє, мамо, і слід доброти на землі.
Подаруй мені, люба, сорочку, що маки в барвінку
У піснях зацвіли, серед зим та пекучих снігів,
І ту крайку стару, і запАску - в кольорах, так згірклих,
І ту вічну тугУ із твоїх, так святих берегів.
Подаруй свій віночок, рідненька, із стиглого жита,
В нім румянок і м’ята, чебрець і освячений квіт,
Всі дороги пройду по життю так, як вчила ти жити,
Щоб лиш пісня, молитва, твій образ - а в нім цілий світ.
Нині скриню стару відіпру, щоб дістати хустину -
Як же пахне нудьга, тихий спомин, мінлива журба.
Притулю до грудей біло- чорну маленьку світлину...
І полину думками у час, де родина була.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858439
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Вже листопад подув у спину,
Холодним струмом пройняло
Беззахисну в кущах ліщину,
Яка тремтіла за вікном,
В надії повернутись в літо,
Смарагдову вдягнути шаль,
Вогненним дивувати цвітом.
Минулося тепло, на жаль.
Не повернути і сережки,
Як і горіхи золоті,
Любові сонячні мережки,
Як порятунок в мерзлоті.
11/11/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858226
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Пройде́ мій біль, пройде́ твоя спокута.
Пройде́ зима. Розквітне навесні
Верба плакуча, мов до берега прикута.
І зійдуть сходи спогадів рясні.
Пройде́ журба, печаль пройде́. І повінь
Водою чистою позолоти́ть піски.
Я зрозумію знов, як скучив за Тобою!
Я знову скучив. Це вже мабуть навіки…
Ні, не пробачив розум, що хотілось.
Час не загоїв у живій душі рубці.
Я просто скучив за Тобою. Покотилась
Краплина суму в мене по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854386
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Пишу слова багряним листом,
Промінням сонця і душі
Своє вітання я намистом
Вплітаю донечці в вірші…
До ніг стелю барвистий килим,
Що осінь ткала при свічі
Букет строкатих квітів милих
Чекає ранку у парчі…
Нехай цей килим до домівки
Покличе серденько твоє
В ній пригорну ніжно голівку,
Рідненьке сонечко своє…
Немов вода в прозорій вазі
Хай виграє твоє життя…
Купайсь лиш в шані і повазі
Щоб душу гріли почуття.
Пишу з любов’ю побажання
Вплету молитву в ці рядки
І щоб збулися ті бажання,
Що зичать люблячі батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854111
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019
У вирій нап’яло вітрила літо,
З останніх квітів виплело вінки,
Вербиця нижче опустила віти,
Прибрались дивом-зеленню ставки.
В задумі ліс… Зелом запах, грибами,
Що після теплого пробилися дощу,
Мов акробати, білочки стрибають.
Озвався сич – недоброго віщун.
Ось низина, немов зелене море,
Неторкане ні вітром, ні людьми.
То – папороть. Для неї осінь – горе.
І день осінній трохи притомивсь.
Люблю осінню теплу світлу днину,
Красу її п’ю й запах ледь п’янкий,
Коли погідна сонячна година.
Нагадує лиш втома про роки.
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852634
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Кружляє листя по алеях саду,
Танцює прохолодний вітерець.
І тихий блюз дощу і листопаду
Із сумом доторкається сердець.
У кружеві гаптованім берізки,
Серед ялин зелених - чарівних.
Ляга туман кудлатий на доріжки,
Вернувшись з далей сонних - мандрівних.
Дарує осінь колір золотавий,
Осінній блюз підхопить саксофон.
Мелодію послухають отави
І буде линуть пісня вище крон.
Послухай й ти мелодію цю милу,
Замріяну, окрилену таку.
Вона неначе вітру дивна сила,
Вона мені несе любов п'янку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Прийди в мій сад, де я тебе чекаю,
Плоди доспілі сяють на гіллі.
Наллю тобі у філіжанку чаю,
З найкращих трав подільскої землі.
А ще до чаю - з медом паляниця,
Букет із листя в вазі на столі.
... В осінній вечір щастя ніби сниться,
І кличуть в небо перші журавлі.
Тут чорнобривці пахнуть тихим раєм,
І айстри в ніжну райдугу сплелись.
Прийди до мене, я тебе чекаю,
Щоб наші душі з сонцем обнялись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846617
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Ловлю це літо за останні промені,
Куди ж ти, мій невтомний мандрівник?
Дерева стихли, наче зачаровані,
І осінь стелить вишитий рушник.
Так лагідно, так ніжно, так негадано
Махає день пожовклим рукавом,
Мені б іще розфарбувати райдугу.
Побавитись із сонячним теплом.
Із журавлями літо відлітатиме -
Дивлюсь у вічну царину небес
Я спогадом листи йому писатиму,
В світи, куди не знаю я адрес.
Туди, де мрії із суничних пахощів,
І з сонячними спогадами чай,
Ловлю це літо за моменти радості,
Нестримно мчить до осені трамвай.
Квітковий рай… Малинові джмелі…
Гойдає вітер у руках билинку
Переписати б всі календарі,
Хай осінь зачекає ще хвилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846219
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Ти знаєш?! Про зірку не мрію…
Коштовності? Мішура..
Мені подаруй надію,
Дай серцю міцні два крила!
Мені важливіше вчинки
А ніж дорогий ресторан.
Слів ніжних твоїх краплинки,
Бальзам рятівний для ран.
Верни мені віру в завтра,
Цінніше дарунка не знаю!
Багатство надії не варте,
Коли любов помирає…
Ти знаєш?! Давно зрозуміла,
Для щастя так мало треба…
Щоб хтось пурпурові вітрила,
Був здатен створити для тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846153
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Вже літо ключем закурликало,
Утоптує стежечку осені.
За ним відлетіли канікули,
Уклавши емоції стосами.
Віддихує сонце приморене,
Голубить квітки оченятами,
А школа, мов вдруге народжена,
Знов стрінеться із школяратами.
Знов дошки засіються цифрами
І дат зійдуть сходи запишнені ,
Знов вірші похваляться римами
Й у грі м’яч підстрибне залишений.
Заждались кімнати зашторені,
Таблиці Дмитра Менделєєва,
Вершини наук невпокорені,
Життя вдосконалення формули.
Стрічає нас вересом вересень,
До знань кличе дзвоник школяриків.
Готує свої осінь дайджести…
А в небі прощання журавликів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846148
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Так трішки літа залишилось:
Щось гомонять собі птахи,
Росою ще отави вмились,
Туман розлігся на дахи.
Хизують барвами химери,
Хмарок обвислих над ставком,
Їх підпудровують гримери,
Пробігши сірим беріжком.
Та сонце дихає в напрузі,
Ріллю цілує за селом,
Там хміль пахучий, на окрузі,
Своїм виблискує чолом.
Ще все живе - барвисто чисте,
В ключі задиристих качок,
Ще достигає цвіт - намисто,
У недописаних казок.
В них оксамитова малина,
Вуста малює до зорі
І коротає час свій днина,
В сумній лелеці на ріллі.
Тепло викручує сорочку,
Терпкому меду на житах,
Готує дуб старезну бочку,
Що загубилась у літах.
У ній заквасить синь небесну,
Змішавши всі земні смаки,
В них пекторалі й світ чудесний
Кладуть картини у сумки.
Так трішки літа залишилось...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845786
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Природа, - одна з кращих книг, написана на Божій мові, краса у кожному є слові, милуйтесь, якщо хто не встиг! Погляньте всі на небеса, на ці блакитно-сині хмари, на хлібні золоті гектари, лісів зелених чудеса! Співає чисте джерело, зачарували п»янкі трави, у ластівок свої вистави, щось відцвіло, щось розцвіло! У очереті коропи, лебідь, а поруч з ним лебідка, пливуть за ними їхні дітки, лелекам по душі стовпи! Все зрозуміло без інтриг, країна щастя і любові, написана на Божій мові, природа, - краща з кращих книг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843227
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Іду по стежці. Ніжна вечоровість
Плете гамак притишеним вітрам.
Високі трави пишуть літню повість,
Лоскочуть ноги рідним споришам.
Цвіте казкове диво – різнотрав’я.
Пахуче в серце хлюпає чебрець.
І на сопілці тихо-тихо грає
В обіймах теплих липень-пустунець.
В водиці миють кучері хмарини,
Ковтками хміль п’є річечка до дна
Колише вітер хвилі і краплини
Купають трави росами сповна.
Душа співає спілими житами.
Деінде вже видніється стерня.
Летять всі діти літечком до мами
Аби зібралась разом вся рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Грає сонце на роялі,
Натискає на педалі —
Аж до самої землі
Линуть звуки чарівні.
В моря музика — органна,
Чиста, свіжа, бездоганна.
Чайки ноти в вишині
Перетворюють в пісні.
Місяць дмухає у люльку,
Вітровій горланить в дудку —
Дме пісок у саксофон —
У напрузі мікрофон.
Зорі грають на цимбалах.
Їх багато, струн же мало.
Утворили зорепад,
Сяйвом вийшли на парад.
Буря грає на тромбоні —
Переможець в марафоні.
Блискавка взяла смичок,
Подалася в гопачок.
— Та дощу дісталась скрипка, —
Закричала чапля хрипко.
Стукнув грім у барабан —
Полетів луною гам.
Грозові малі краплини
В хід пустили клавесини,
А у небі райдуг шлейф
Зазвучав красою флейт.
Пританцьовують оркестри,
Бо самі собі маестро.
Хай лунає «тара-рам» —
Веселіше жити нам!
16/06/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839112
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 18.06.2019
Букет у вазі - спогади про літо,
Мінливе сяйво в спалахах жоржин.
В саду гуляє вересневий вітер
І грає блюз на струнах павутин.
Ранетку спілу і медову грушу
Цілує сонце в золоті вуста.
Щось невловиме проникає в душу
І вабить очі неба висота.
Гарбуз, як пан, дрімає на осонні,
Відсторонився світ від суєти...
А я вбираю промені в долоні,
Щоб в довгу зиму в серці зберегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805518
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Зранку літо іще гостювало,
Теплим променем ніжило днину.
А з обіду дощі завітали,
Впав листочок на землю з калини.
Осінь мчиться у гості на конях,
Розпустила рудаве волосся.
Посміхнувся, зрадів її сонях,
Павутиння у коси вплелося.
Впав відтінок на ліс смарагдовий,
Луг змінив враз одежу яскраву.
І картина з'явилась казкова,
Посміхнулася осінь ласкаво.
Не лякайтесь. Ще холод далеко,
Буде... Буде ще Бабине літо...
Над землею здіймається клекіт
І луною відноситься вітром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805467
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Етюд
Находившись, літо осеніє.
Спорожніла кузня зозулина.
Згорбатіла рутка стогом сіна,
Очерет чуприну сиву скинув.
З потічком тихенько сокоріє,
У червоне вкутавшись, купина.
По мокві бреде самотній бусол,
Сенс життя шукає у болоті.
Засичали збори дикі гуси,
Підморгнуло з неба сонце русе.
Відчиняють вирії ворота
В безамбітні теплії широти.
Вечорами під зими завої
За верстат присяде весняниця,
До тепла натче шовків сувої
Під мотив веселої й сумної…
Карусель поверне патерицю
Й молодій весні вкладе в десницю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803361
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Тільки мить до осіннього смутку –
Кілька тижнів достиглого літа…
І веде мене серпень за руку,
Де жоржини, мов жевриво, квітнуть,
Де красоля збирає намисто
Й сонях небо цілує з любові,
І під ноги, неначе навмисно,
Пада яблуко з гілки рясної,
Пахне медом і м’ятою вечір,
І вже злежаних груш ароматом…
У високім кружлянні лелечім
Неминучість прощань чуєш разом.
В прохолоді серпневої ночі
Ловиш серцем вогні зорепаду -
Хтось запалює в небі пророче
Мерехтливо-яскраве свічадо.
Серпень підстрибом в осінь прямує,
П’є водицю цілющу з джерельця…
Може, хтось восени й засумує,
Я ж візьму своє літо до серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802795
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Хлюпочеться вода тихенько під вербою,
Кудись вона біжить за обрій вдалину,
А берег вкрився весь рясною осокою,
Що стрімко піднялась високо над водою,
І корінь заховавсь у річки глибину.
Тут качка в осоці звила собі кубельце
І вивела діток, малесеньких таких.
Ховаються вони в пуховеє сідельце,
І захисток для них - тонесенькі стебельця,
Гойдаються які на корінцях легких.
Поважно ходить тут висока сіра чапля
І нишпорить кругом в зеленій осоці,
Басує на качок, що заховались в зіллі,
Та ловить жабенят, що скачуть по бадиллі
Й живуть своїм життям у стишеній ріці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799939
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Мліє літо в нашому садочку:
Сонце зачепилось в вишняках,
Стука дятел диво-молоточком –
Павучків-жучків геть полякав.
Гілля-руки вгору тягнуть сливи,
Нанизавщи сотні ягідок,
Поряд кучерявиться малина,
Кетяги сховала в холодок.
Кличе погляд за садочком річка,
Що лоскоче хвилями кущі.
Жабки підставляють сонцю щічки.
Очерет прочісують вужі.
Скільки ж дива виткало нам літо:
Запалило сонце на воді.
Котре ловлять безнадійно діти.
Чи йому можливо не радіть?
21.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799439
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Шалена, як бджілка, літаю по квітах.
П’ю щедрий нектар золотої пори.
Шукайте мене, неприкаяну, в літі –
У нас з ним подібні думки й кольори.
Немає зв’язку. Догукатися марно.
Приходьте до мене в квіткові луги.
Тут роси в покосах виблискують гарно.
Тут – річка натхнення і море снаги!
Відкриється справжнє, нетлінне і суще.
Душа празникує, а руки – в труді.
Лелітечко-літечко скороминуще,
Надбаєм з тобою комору плодів.
Таке ти лілове, казкове, медове.
І джмелик поважний, як кум королю!
Усе із кохання, усе із любові,
З сльози дощової і краплі жалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799421
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Золотився ранок, усміхався
Та купався в променях тепла,
Капелюха зняв і привітався
Чемно та привітно з усіма.
Розбудив на грядці квіти сонні,
Бджілоньку покликав в пелюстки,
Котиком сидів на підвіконні
І про щось тихенько муркотів.
Покропив росою зелен-трави,
Солов"я піснями забринів.
Такий світлий-світлий та яскравий
У душі автограф залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797820
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Пахне яблуком стиглим і сухою травою,
В’юнка стежка в садку, що до школи веде,
Навесні пахне цвітом, пахне сонцем і літом,
Її в цілому світі не знайти більш ніде.
Там дитинство заснуло на спочилих покосах,
Колискову виводили птахи в гіллі,
І доріжка до нього загубилась у росах,
У далекій солодкій, барвистій імлі.
Рік за роком лелеки проводжають у вирій,
А вертаючись весну приносять мені,
Спориші на доріжку, цвіт садів у затишку,
Дні забуті дитинства, що приходять у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795285
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Мені знову привітно всміхнувся ще заспаний ранок
У хорах щебетань й солов’ їного теплого соло,
У тремтінні роси, що запалює сонцем світанок,
Гулом бджіл над віночком акацій, розквітлих довкола.
Серед трав на лугах коник пісню нехитру стрекоче,
Заблукало-басисто хрущ травневий у вітті гуде,
У квіткових лісах так тихенько і ніжно муркоче
Щось про вдячність комусь кошенятко біляво-руде.
Травень вже невловимо стікає у сонячне літо,
Мов художник, уміло підбирає відтінків тони,
Довершено й вправно, малюючи сонячним світлом,
На мольберті збирає кольори й аромати весни.
У смарагдових травах жовтіють голівки кульбаби,
У мереживі білім не впізнаєш кущів бузини,
І півонії манять чистотою рожевої зваби,
І високістю кличе невпізнанна блакить далини.
Ця розквітла земля благодаттю наповнює серце,
Не розхлюпати б тільки, не затьмарити ці відчуття
Дивини і простору… Раю світлого чисте джерельце
Зберегти , пронести крізь захмареність душ і життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793478
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2018/05/blog-post_18.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792272
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Над верхівкою кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось, ромашок цвіт!
Розпашілося пелюстя, не столочу віт.
Збоку в’язіль конюшинка, у сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, слухаю пташки.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких квіт.
Підростала я з роками, грушам Медункам,
Малювала осінь промінь сонячним бокам.
Разом з вирієм пташиним обирала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати цвітом забілілась, в коси заплела,
А де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Розкажи мені, бабусю, що це за квітки?
Ось лягай в траву, Іринко, і дивись сюди:
Це – ромашки! Ось, кульбабка, щавель, лобода,
Де росте маленька грушка, була там стара.
А над нею, бачиш, хмарки, мов овечий пух.
Онде, світла і кошлата одягла кожух.
Глянь, хуткіше! - Божі птахи, звати - ластівки.
Тут це місце є казкове, все угледіш ти.
Світ такий, як біла грушка, а над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, тільки не любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
[i]Перстач* - гусячі лапки[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791767
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Погляд на мудрість.
Вислови,погляди про те, як менше турбуватися про думку інших людей
Будучи дітьми, ми повинні слухатися наших батьків, які про нас дбають. Незабаром наші різні родичі, друзі, наставники і навіть люди, яких ми ледве знаємо, говорять нам, як прожити наше життя. Але якщо ви хочете прожити своє життя, а не чуже, вам потрібно прислухатися до себе, а не до думки оточення.
«Очі інших - наші в'язниці; їх думки - наша клітина »- Вірджинія Вульф
«Вірте в себе, і настане день, коли інші не матимуть іншого вибору, крім як вірити разом з вами». - Синтія Керсі
«Ви не несете відповідальність за те, щоб жити відповідно до думок інших. Я не несу відповідальність за те, яким я повинен бути, на думку інших. Це їх помилка, а не мій недолік ». - Ричард Фейнман
«Піклуючись про те, що думають інші люди, ви завжди будете в їхньому полоні». - Лао-Цзи
«Ніколи не гасіть свій блиск для кого-то другого». - Тайра Бенк
«Якщо бути егоїстом означає, що я вірю в те, що я роблю, в своє мистецтво або музику, то в цьому відношенні ви можете стверджувати, що я вірю в себе». - Джон Леннон
«Мене не стільки хвилює те, хто я для інших, скільки те, хто я для себе». - Мішель де Монтень
«Будьте тими, хто ви є, і говоріть те, що відчуваєте, тому що ті, хто проти, не мають значення, а ті, хто має значення, не заперечуватимуть». - Доктор Сьюз
«Сумніви вбивають більше бажань, ніж невдача, яка може і не настати». - Сьюзі Кассем
«Більшість людей - інші. Їхні думки - чужі думки, їх життя - мімікрія, їх пристрасті - цитата ». - Оскар Уайльд
«Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на проживання його чужим життям». - Стів Джобс
«Великі духи завжди зустрічають шалений опір з боку посередніх умів. Посередній розум не здатний зрозуміти людину, яка відмовляється схилитися сліпим звичайним забобонам, а вибирає замість цього вільне вираження своєї думки, мужньо і чесно ». - Альберт Ейнштейн
«Деякі люди кажуть, що ви йдете по неправильному шляху, коли це просто ваш власний шлях». - Анджеліна Джолі
«Мене не хвилює, що ви думаєте про мене. Я не думаю про вас взагалі ». - Коко Шанель
«Не турбуйтеся про те, хто вас не любить, хто має більше, або хто що робить». - Ерма Бомбек
«Коли справа доходить до цього, я дозволяю їм думати те, що вони хочуть. Якщо вони досить уважні, щоб морочитися про те, що я роблю, то я вже краще, ніж вони ». - Мерилін Монро
«Не витрачайте енергію, намагаючись когось повчати або змінити думку. Робіть свою справу, і не хвилюйтеся, якщо комусь це не подобається ». - Тіна Фей
«Я хочу бути серед людей, які роблять щось. Я не хочу бути серед тих, хто засуджує інших або обговорює їх вчинки. Я хочу бути з тими, хто мріє, підтримує і надихає ». - Емі Барнс
«Ви, напевно, не стали б турбуватися про те, що люди думають про вас, якби знали, як рідко вони це роблять». - Олін Міллер
«Люди, які неодноразово нападають на вашу впевненість і почуття
власної гідності, не інформовані про ваш потенціал». - Уейн Джерард Тротман
«Так багато людей на шляху, по якому ви рухаєтеся, скаже вам, що у вас нічого не вийде. Але все, що потрібно, - це уява. Ти мрієш. Чи плануєш. І досягаєш ». - Майкл Фелпс
«Більшість людей просто хочуть побачити, як ти впадеш, а це ще одна причина, щоб стояти в повний зріст». - Емма Мішель
«Існує тільки один спосіб уникнути критики: нічого не робити, нічого не говорити, і бути ніким». - Аристотель
«Коли я ріс, я завжди хотів бути кимось. Тепер я розумію, що я повинен був бути більш конкретним ». - Лілі Томлін
«Одного разу, в ретроспективі, роки боротьби здадуться вас
найкращими». - Зигмунд Фрейд
Переклала на українську мову 15.05.18 7.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791742
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Дідусь до́́щик бородою
Розчесав волосся полю.
Омив краплею рясною
І калину, і тополю.
Напоїв долину спраглу –
Забуяли зелен-трави.
Підняли до сонця лиця
Кукурудза і пшениця.
Все радіє цій волозі:
Луки, квіти при дорозі,
Спрагла, стомлена пташина
І тваринка, і людина.
Поливай врожаї наші
З щедрої своєї чаші,
І городи і сади,
Щоб смачні були плоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791552
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 14.05.2018
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2018/05/blog-post.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791203
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Пора осіння з неповторною красою,
Мов чепурна ґаздиня тихою ходою
Господарює, красить, золотить,
Мозаїкою казку скрізь творить.
Колотить фарби жовті та багряні,
А барви зріджують дощі й тумани.
Сумна, проте захоплююча акварель,
Мить сподівання, роздумів, ідей.
Вальсує з мокрим листям вітер долом,
Вверх підійме й розкидає довкола.
Акорди птахів лиш зрідка чутно,
На небі висить сіре полотно.
Тепер вся осінь в спілому буянні,
Бо відчуває неминучий час прощання.
У ній немає ні образ, ні люті.
Вона царює одиноко на розпутті.
[i]Твір із скрині[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791037
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Ніхто в житті не знає долі наперед…
З ким вірність жде, а де чекати зради…
Хто стане другом нам, хто радість відбере,
а хто у час сумний додасть розради.
Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,…
розділить хліб, і слово тепле скаже.
Хто руку допомоги в час важкий подасть,
а хто й в простій пораді нам відкаже.
З ким почуваєшся самотнім і чужим,
Кому відкриєш легко серце й душу…
Або ж усе життя своє живеш із тим,
кого не любиш, а терпіти мусиш.
Ніхто не знає, яку маску одягне,
І що де жде, блукаючи цим світом…
Кого удача всюди, й успіх посягне,
а хто за гріх зів’яне пустоцвітом.
Таке людське життя: одним завжди щастить -
біль, горе і страждання - мають інші.
Одним - за справедливість завжди вічний бій,
а де - хто і брехнею є мудріший.
Так живемо на цій святій своїй землі
І в благодаті, радості і в злості…
Грішим, як недосвідченні і молоді,
Забувши те, що ми на ній лиш гості.
Ще помилкам чужим ведемо справно лік,
а про свої не хочемо і чути…
Та рідних, друзів ображаємо весь вік,
не боячись страждання від покути.
Там де кричати треба, довго мовчимо,
А інколи і по святинях топчем…
І перед сірістю ми трусимось давно
Хоча красиво жити усі хочем.
Ми в розпачі, коли не досягли мети
Наше життя у суєті нестримній…
Дивись, воно пройшло... І ми уже не ті,
Бо за вікном звучить наш вальс осінній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Не вгодив професор зранку
Молодій дружині Валі:
-Не обіймеш, не пригорнеш,
Все сидиш у тім журналі,
Бо для тебе ця наука
Є дорожчою за мене…
Як так буде, то з тобою
Я розлучуся, Семене!
-Цить, Валюшо, заспокойся,
Ввечері підеш на танці…
Тут цікава ось замітка,
От розумні ці китайці!
Де беруться у них сили
Так науку розвивати?
Прилад вже такий зробили -
Можуть всі його придбати.
Якщо станеш біля нього,
Просто будеш говорити -
То ця лампа при розмові
Буде ясно нам світити.
Валя в крик: - Тобі чим-небудь,
Аби голову забити,
Таким дурням ці китайці
Будуть всяке говорити!
-Ні, Валюшо, якби пристрій
Нам вдалось собі придбати,
Від твоєї лиш розмови
Освітили б дві кімнати.
Уяви, як це чудово,
В мене в грудях аж розквітло,
Від твоїх повчань і сварок
Не платили б ми за світло!
А як прийде твоя мама
І на мене буде злиться -
То лампочка в коридорі,
Й навіть в ліфті загориться!
Не відпустять твою маму
На заслужений спочинок
За її таку роботу
Буде вдячний весь будинок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790956
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Замріялась… В саду поміж квіток.
У білий цвіт прибрались дикі вишні.
Схилив на плечі голову бузок
І пригорнув в свої обійми ніжні.
Солодкий присмак літа на вустах,
П’янить цей ніжний аромат нектару.
Замріялась… Квітує у світах…
І білі зорі розливають чари.
Неначе юність, вишня розцвіла,
Злітає з вітром легкий пух кульбабки,
У затишку весняного тепла
Ховаються в траві лякливі мавки.
Заквітчана на сонячний манеж
Весна ступає гордо, як царівна,
Моя душа вже їй скорилась теж -
Окрилена, замріяна, наївна.
Ступаю світлим берегом весни
До пишного вишневого причалу.
Замріялась… і оживають сни,
В яких колись я квіти малювала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790877
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Плин часу́ як під вітром трава.
Хвилювання стиска мої груди!
Мов маленькі блакитні слова-
Квіточки́ - «Я Тебе не забуду!!!»
Спогад цей море трав не схова –
Бо крізь час пробиваються всюди
Ледь печальні, блакитні слова –
«Я довіку Тебе не забуду!!!»
У смарагдах блакить спочива -
В цих очах оселилося чудо,
Й народило журливі слова –
«Не забув…Ні на мить не забуду…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790866
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
[b][i][color="#0f4b9e"][color="#e32822"]С[/color]-пинився час, неначе впав у жерло,
[color="#e32822"]Х[/color]-олодна шаль лягає на плече.
[color="#e32822"]О[/color]-сь тут… десь тут... твоє кохання вмерло
[color="#e32822"]В[/color]-ідтоді біллю серденько пече…
[color="#e32822"]А[/color]-ле ж початок був таким красивим
[color="#e32822"]Є[/color]-ство палало в пристраснім вогні.
[color="#e32822"]С[/color]-кажи лишень, ти був тоді правдивим,
[color="#e32822"]У[/color]- почуттях освідчившись мені?
[color="#e32822"]М[/color]-оже я вдала бажане за дійсне,
[color="#e32822"]М[/color]-оже впадала в простір гарних мрій,
[color="#e32822"]І[/color]- ти вдавав свою любов умисне,
[color="#e32822"]Й[/color]-шов без бажань, бо я жадала дій.
[color="#e32822"]Т[/color]-и - далечінь, а солов»ї співають,
[color="#e32822"]Е[/color]-дем кругом, лиш нас у нім нема
[color="#e32822"]М[/color]-іж диких трав думки мої блукають,
[color="#e32822"]Н[/color]-а серці біль... і на душі зима..
[color="#e32822"]А[/color]- завтра знову темрява настане,
[color="#e32822"]Н[/color]-а небо вийде місяць молодий.
[color="#e32822"]І[/color]- вся печаль в отій імлі розтане
[color="#e32822"]Ч[/color]-и десь пірне в лагуні голубій.[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790604
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Кінчався день. Хрущі гули, як бджоли.
Хори творили ранні цвіркуни.
Сідало сонце ген за видноколи.
У глечики вбиралися тини.
Роса світилась рідким діамантом.
Був у ремонті весь Чумацький шлях.
В гаю «ку-ку» звучало», як куранти*
І легка хвиля бігла по хлібах.
Шугало літо теплими ночами,
Вже не лякали криком пугачі.
Пилюка утопталася дощами,
Сховалися у листі комарі…
Таким був рай, жили у ньому люди.
Мерехкотіли зорі угорі.
Місячні тіні, як якісь приблуди,
Зникали, коли Місяць відгорів...
* Не москальські...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789783
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
Прийшла весна рум»янолиця,
Весна – красуня, Весна –сестриця.
Збудила землю торкнула віти,
Теплом дихнула на перші квіти.
Пташок зустріла,їх привітала,
На зустріч Зайчикові помандрувала.
Кругом травиця все розквітає,
У зайчика сірої шубки немає.
Снігу немає, все сіро – зелене.
- Весно, принесла ти шубку для мене?
Щоб за кущем було можна сховатись,
З хитрою лискою не зустрічатись.
- Бери кожушину і мчися у гай,
З весною – красною усіх привітай
20.03.1995 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789623
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
То не клаптик неба ліг до ніг –
Пролісків синенькі оченята,
Мов святий для лісу оберіг,
Без якого ні весни, ні свята.
Ті дарунки неба для весни
Принесли вівсяночки на крилах,
Співом своїм дивно-голосним
Шлях для неї широко відкрили.
Вже налився-набубнявів клен,
Розродились котиками верби,
Кожен з них пухкенький, мов тюлень,
Та не льоду – сонечка їм треба.
Ще земля не хоче парувать,
Хоч теплу давно вона радіє,
А коли проклюнеться трава,
Трударі вже візьмуться до діла.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782192
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
слова до пісні
Ой згадалась кладочка на річці,
потекла сльозинка тай по щічці.
Вже давно немає тої кладки,
Лише верба там стоїть на згадку.
Приспів:
Зажурилась, похилилася
наша верба сива...
Там, під молодою вербою,
була я щаслива.
Чом же сталося так поміж нами?
Заросла стежинка полинами…
Берегти кохання ми не зуміли,
швидко наші голови посивіли…
Приспів:
Посадила з вербою калину,
берегтиме щастя безупинно.
Не плач, моя вербонько, ще вернуся -
з тобою й калиною обнімуся.
Приспів:
Зажурилась, похилилася
стара верба сива...
Там, під молодою вербою,
була я щаслива.
В.Ф. -10.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781398
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Обійми мене літніми грозами,
Поцілуй веснянковим світанком,
Тобі небо прихилю мімозами,
Прийду стиглим, освіченим ранком.
Зачерпни пожовтілого обрію,
Нічку випий ранковими росами,
Загорюсь божевільною зіркою,
Де кохання, заплетене косами.
Квітом літнім, словами, мов перлами,
Передзвоном сердець, оксамитами,
Наші миті зостались завмерлими,
Ми дощами віджили пролитими.
Прийду стиглим,освіченим ранком,
Обійми мене літніми грозами,
Поцілуй васнянковим світанком,
Тобі небо прихилю мімозами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781441
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
В кришталевих заметах сховався маленький підсніжник,
Він тендітні пелюстки в холодні морози розкрив,
Перший вісник весни подарує зимі свою ніжність –
І розтануть сніги, наче білий солодкий зефір.
Сонце світ напува животворчим м’яким еліксиром,
Одягає в життя усю сіру тональність скульптур,
Аромати весни свіжим шлейфом легкого ефіру
Таємниче витають, як ноти нових партитур.
Розсипаються срібні перлини струмочком-намистом,
Перші кванти тепла вибудовують свій пантеон,
Сонцесяйна весна на порозі зимового міста
З-під натягнутих хмар відкриває новий горизонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779936
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
З-під снігу пробивається життя
Із назвою простенькою – підсніжник.
То – первісток весни, її дитя.
Сльоза зими, надія, справжня ніжність.
Його я навіть вирвати боюсь.
І боляче боюсь йому зробити.
Тримаюся подалі від спокус
Й:"Весна"-, усім я хочу сповістити.
Такі землі прикраси – до лиця.
Життя провісник на тоненькій ніжці
Аж проситься на кінчик олівця
В нарядній, помереженій маніжці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779940
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Колихнулась гілочка.
Рудувата білочка
З донею-красунею
Вийшли погуляти.
А ласкаве сонечко
Вбралося в суконочку,
Почало за клунею
Хату фарбувати.
Доторкнулось кінчиком
Пензлика-промінчика
До хмаринки- кізоньки,
Освітило ганок.
З клуні вийшов півничок,
Наполохав білочок:
Заспівав їм пісеньку.
Розпочався ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777392
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Лежать пожовклі фота і листи,
А в них – життя – скупий автограф долі –
Якесь із них не встигло й розцвісти,
Чиєсь же перейшло життєве поле.
І не букетом, а снопом думки:
Життя, шо ж робиш ти із нами:
То плину тихого наповнені роки,
То розженуться швидко, мов цунамі?
І знову думка час переганя:
Нема життя без мук, випробування,
Й для кожних ніг своя лише стерня,
І висота в життєвому змаганні.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776845
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Усе в житті своє джерельце має:
З любові проростає лиш любов,
Високий дух на подвиг піднімає,
Із ним ніхто ще не ставав рабом!
Земля також народжує зернину,
Коли води нап’ється і тепла,
Й коли пошле їй небо світлу днину,
Й любов’ю щоб людина полила.
Любов’ю дише і поета ліра,
І мати, що виношує дитя,
Любов щедріше щастя людям міря
Й знайти допомагає сенс буття.
Тільки б любові не було замало,
Бо міра їй – у кожного своя,
Вона й родинне щастя теж тримає,
Коли із неї проросте сім’я.
Непросто сад любові посадити,
А ще складніше виростить його,
Коли, крім двох, зростають їхні діти,
Горніть же їх до саду до свого!
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776847
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Там, де ніжаться лимани,
Проживають пелікани —
Довгий дзьоб, розлогі крила…
Мабуть, в тому їхня сила, —
Над водичкою літати,
Свіжу рибку вполювати.
11/02/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776503
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Ця зима – розбалувана пані,
На пухо́вих глянцевих перинах
Розляглась у пишному убранні,
В льодових прозорих намистинах.
Й нічичирк, лише прудкий горобчик
Сколихне розпатлану галузку,
Крильцями дрібними затріпоче –
І сніги розсиплються на друзки
Безліччю тендітних витинанок,
Підставляй долоні, щоб ловити
Цей легкий засніжений серпанок,
Цей зимовий дощ метеоритний.
І пусте, що сіється за комір,
Що тече за спину пінним ла́те,
В ці ковдри пухкі і невагомі
З головою хочеться пірнати!
Хай собі поніжиться ще трішки
Ця зима на глянцевих перинах,
Ще помни в долонях білі сніжки,
Ще побудь смішною, мов дитина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776345
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Сонячний промінчик
Завітав у хату,
Скочив на ослінчик,
Освітив кімнату.
Золотим зайчатком
Розпочав стрибати,
Бавився з дитятком —
Спробуй наздогнати!
Настонька маленька
Спритно доганяла,
Розтулила жменьки,
Але не впіймала.
На велике диво,
Вислизнув з кімнати
І побіг сяйливо
День новий вітати!
10/02/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776308
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Між житами волошки нагадали про небо,
Колоски налилися і схилилися ниць…
Недалеко під лісом солов’я чути щебет,
Легкий вітер розносить запах свіжих суниць.
Вбились в пір’я кульбабки, засвітились у росах,
Зрідка, зрідка пушинки поза вітром пливуть…
Усміхаються сонцю перші ніжні покоси,
З них росинки у хмари прокладають свій путь.
Усміхається небо до волошок у житі,
Наче шле їм вітання в колоскову красу.
І летять поза вітром зачаровані миті,
Піднімаючи в небо дрібну, дрібну росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775970
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[color="#0022ff"][i]На відеролику-Антоніо Вівальді. Пори року.
Зима (3 частини) Написано в стилі барокко.
венеціанським композитором в 1723 році.
Концерт №4 фа- мінор «Зима»[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/qPA5YBm6PeI[/youtube]
[color="#8000ff"][i][b]Кожен рік-це місяців скік,
Один за одним йдуть,
Людей слідом ведуть…
СІЧЕНЬ-січе й скатертиночку тче.
Річки скувало морозне «зухвало»
ЛЮТИЙ-лютує,кучугури лаштує,
Дочекалися ми кінця у зими.
БЕРЕЗЕНЬ-плаче,пливе та і скаче.
Птахи повернулись додому неначе.
КВІТЕНЬ-квітує,вкривається цвітом,
Дружить із сонечком,дощиком,вітром.
ТРАВЕНЬ-травневий буяє і пахне,
Тюльпани у цвіті і соловей тьохне.
ЧЕРВЕНЬ-черешні,соком налиті,
Суниці і вишні росою политі.
ЛИПЕНЬ- у липах,ягоди-в кошик.
Плаваєм в морі,якщо маєм грошик.
СЕРПЕНЬ –в жнивах,країна із хлібом
Ще місяць канікул із іграми й бігом.
ВЕРЕСЕНЬ- верес мені приберіг,
Школа пустила мене на поріг.
ЖОВТЕНЬ-жовтіє,осінь малює,
Золота осінь усіх приваблює.
ЛИСТОПАД-в листі,калина-в намисті,
Танцює лист Вальсом у падолисті.
ГРУДЕНЬ-то студень.В вихідний і в будень.
Рік новий на носі,Всі люди в сполосі.
Зимові свята-для усіх красота!
23.01.2018р.
[/b][/i][/color]
[color="#ff009d"][i][b]
продовження тут :
[/b][/i][/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772839
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
МАЛЮК
Малюк… Зернятко на руках мужчини…
Нема на світі кращої картини!
Як міцно тулить сина він до себе,
Здається, ладен прихилити неба!
Тримає найдорожчий скарб в руках,
Лише вгадайте, що в його думках…
Не обірвалася священна нитка роду!
І сина Бог послав у нагороду!
У нім – майбутня гордість, оборона…
І горця честь, і вільнолюбний дух…
П’янити так би не змогла й корона,
Як син п’янить і зір його, і слух…
Хай ніжки в сина надто ще малі,
Та скоро побіжить він по землі…
Стежки долатиме… І звивисті, й гористі…
Хай наміри він завжди має чисті!
М. Львів - м. Будва, автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772522
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Відкрилась брама лісу ранньої пори.
Лепече свіже листя вітру небилицю,
Яскраве сонце усміхається згори
До трав пахких, що так і просяться в копицю.
Зелені віти розтулили диво-світ,
Вустами ловлять потаємну насолоду,
Додолу сиплеться пилок — зі сосен цвіт —
На оксамитний мох, що держить прохолоду.
Медунками і рястом уквітчався шлях,
Зі свіжістю нектар просочується в груди.
Кущі, дерева веселяться в солов’ях,
І пісня лісу розливається усюди.
Голубку голуб ніжно обійняв крильми,
Воркує милій казоньку — витають гами.
В мелодіях весни вже розгубились й ми —
Дві долі розійшлись терновими стежками.
20/01/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772471
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Через поля веде стежина,
Крізь золотисті пшениці.
В грабовий ліс, там де ожина,
Сліди лишає на руці.
У пшеницях берізка в’ється
І спориші, і спориші…
Стежина в золоті сміється,
Сховавши смуток у душі.
А колоски шепочуть тихо,
Спадають роси на траву.
Ось на дорозі знявся вихор,
Що крутить силу вітрову.
Уже ожина почорніла,
Жнива прийшли за нею вслід.
Роса упала, мов сп’яніла,
Почервонів достиглий глід.
Стежина в’ється між хлібами,
Де хліб достиглий на полях.
Цілую колоски губами,
Що подарила нам земля.
Я йду у ліс по цій стежині,
Тут я ходив багато літ.
Де глід росте, хліба й ожина,
По ній би обійшов я світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772474
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Стелися доле рушником-
Тим рушником, що шила мати,
Стелися полем за селом,
Стелися гаєм біля хати.
Стелися тихо на поріг,
Торкни намисто, що у скрині,
Скуштуй матусеньки пиріг,
Цілуй їй руки щиро нині.
І те, стареньке вишиття,
Візьми в далеку ту дорогу,
Ним застели моє життя,
А я молитимуся Богу.
Я заспіваю всіх пісень-
В них розкажу про Божі дива,
Де за вікном жевріє день,
Де колоситься щиро нива.
Де мамин хліб, що на столі,
Торкну солодкими вустами,
Весь жаль залишу десь в імлі,
Як і колись іду до мами.
О тим, малим її дитям,
Малим дівчиськом- коси з льону,
Несу в руках лиш вишиття,
З ним повертаюся додому.
Життя минає, наче мить,
А в нім дороги... всі дороги,
Сльоза у долі защемить,
Як бачу ріднії пороги.
Цвіте мій льон- на скронях цвіт,
Знов марить квітом вишиванка,
Де за плечима жменя літ,
Зі мною каву п'ють на ганку.
І я всміхаюся життю,
Всміхаюсь долі, Богу- мило,
Радію тим, що я живу,
Життя людське- велике диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Розквітла білими трояндами зима,
Пелюстки шовку сніжні скрізь.
Відбитки діамантів, срібного клейма -
Морозу витівка-реприз.
А у кімнаті, на вікні троянди теж -
Природний витвір чистоти.
І обіймають неофітом із мереж,
Розкривши душу наготи.
Зайшов з морозу, серце тепле в квітах.
В пелюстках білих суть одна.
Не зрозуміти, може цьому світу:
Троянди для душі - весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772322
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.
Вітер повіяв... Летить сніговиця...
Раді сніжинки... Усміхнені лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772290
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Вночі упав на землю сніг раптово
Й навколо стало дивно і казково.
Покрила пухом всі дерева й трави
Пані- зима морозна, не лукава.
Серед квіток лишились хризантеми.
Яка чудова для художника ця тема! -
На білім покривалі мерзлі квіти,
Мов виклик смерті та бажання жити.
Байдужий сніг пелюстки відбиває,
Холодний вітер ловить їх й кружляє.
Та квіти, наче душі відчайдушні,
Незламно тріпотять укупі дружній.
За що їх так жорстоко і навіщо?
Не відцвіли ж іще, а сніговиця нищить.
Ще не закінчена із осінню розмова,
А вже січе байдужа крижана полова.
Як до тендітних жалю не відчути?
Чи до безстрашних? Зразу й не збагнути.
Приходить віра в чисте і прекрасне,
Що взавтра буде теплим день і ясним,
Щоб з хризантем упали білі шалі.
Враз оживуть вони покірні і зів'ялі.
Продовжиться життя своя принада
В природній нерозважній серенаді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771681
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Ми побілимо хату і посадим города,
Біля самої хати розіб’ємо квітник.
Зеленітимуть грядки, як проснеться природа,
А під хатою ляже дивовижний рушник.
Всі садки стануть білі, роси наче перлини,
Як салат молоденький, будуть перші листки.
Свіжа юність прикрасить гілочки у ялини,
Закружляють в повітрі молоді пелюстки.
А хрущі вечорові знову зійдуться в хорі,
Задурманить медово повітря у садку.
Знов летітимуть в простір перламутрові зорі
І пісні солов’їні будуть всім до ладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771415
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018
У надвечірньому серпанку
День весняний вже догорав
У сяйві золотих заграв,
Сюрчав цвіркун безперестанку
А я у спогадах витав
Туди де молодість блукає.
В дитинстві топтаних стежок.
Приємних згадок ланцюжок
Наразі пам'ять повертає
З минулого мій образок
Де перешіптуються трави,
Дзвін малиновий із гори
Де чорнобривці у дворі
Де солов’ї у дві октави
Витьохкують аж до зорі
Туди де дивний передзвін
Лунає в росах кришталевих.
Де розмаїття лук травневих.
Де лине тихий відгомін
З ошатних, ніжних горобин.
Цінуймо ж Божий дар життя!
Бо тільки раз воно дається
І вже минуле не вернеться.
Не допоможе й каяття.
Цінуймо ж , Божий дар життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v6d78pIkfFg[/youtube]
Відлига - це на щось надія,
Це - потепління серед зим.
Таємно квітне чиясь мрія,
Маленьким вогником, блідим.
І ти малюєш вже картину,
(От тільки б мрію не злякать).
Що буде потім? Відпочину...
І знов в фантазії блукать.
Відлига взимку - ненадовго,
Бо раптом вдарить морозець.
Від мрій залишиться - нічого.
Пішло усе тут нанівець.
Засипе сніг усі бажання,
Доріжки мрії замете.
Та все ж у серці є вагання:
Ще, може, білим зацвіте?
Відлига в серці теж буває.
Це значить, що надія є,
Бо серце добре пробачає,
І болю вже не завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771108
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][color="#470a46"]Б-лизько Новорічне дивне свято,
А-нгели несуть нам міх чудес.
Ж-ваво всі готуються, завзято
А- на зміну Півню йде вже Пес!!
Ю-рби покупців спішать в крамниці
В-ибір подарунків - річ ще та!,
С-вітом полетять вітання-птиці
І- з теплом промовлять їх вуста.
М-иру зичу рідній Україні,
Д-нів, в яких щедроти всі сповна
О-днозначно - злагоди в родині,
Б-ез проблем життєвого човна.
Р-адості в думках, душі і серці,
А-бсолютно всім на цій землі
І- любові, як води в джерельці
Щ-едрих страв щоденно на столі.
А- іще - хай все у всіх здійсниться,
С-міх і радість линуть звідусіль,
Т-епло буде в душах і світлицях
Я- вітаю з святом від душі!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768961
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Давно у снах
весна і літо, й осінь…
Тепер навколо
розляглась зима,
З глибоким снігом,
вітром і морозом,
На жаль, цьогоріч
іншого нема.
Частенько і
бабуся-заврюха
Навідує,
мов гостя, тихий край,
Тоді синички
й горобці-злодюги
Під стріхами
шукають собі рай.
Коли ж зима
під відлигу одягне
Дерева в срібні
ризи і кущі.
Здається, ніби
з неба білий янгол
Казкову втіху
сипле для душі.
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768218
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
[b]К[/b]раплі дощу на гіллі, немов бісер.
[b]Р[/b]анок зимовий цілує вікно,
[b]А[/b] на дорозі заплаканий вітер
[b]П[/b]еребирає калюж бите скло.
[b]Л[/b]асощі дзьоба синичка квапливо
[b]І[/b] підчищає пір'їнки свої,
[b]Д[/b]ятел в садку дріботить терпеливо —
[b]О[/b]сь так він їжу шукає собі.
[b]Щ[/b]е день грудневий на зиму не схожий,
[b]У[/b] цьому й є загадковість зими.
[b]Н[/b]іжність сніжинок розсипле день гожий,
[b]А[/b] небо синє всміхнеться землі.
[b]Г[/b]арно! Як гарно, коли у задумі
[b]І[/b], мов у казці, кружля тихо сніг.
[b]Л[/b]егко йдемо ми з тобою, мов юні.
[b]Л[/b]егко, бо не відчуваємо літ
[b]І[/b] усміхаємось спогадам, мріям,
[b]Н[/b]аче гортаємо книжку життя.
[b]Е[/b]хом далеким колишні повір'я,
[b]М[/b]и, мов намисто, низали літа.
[b]О[/b]сторонь, геть, дощові пішли хмари —
[b]В[/b] нашім житті так бувало й не раз,
[b]Б[/b]о там, де радощі, там є і чвари
[b]І[/b] ми вчимося йти рівно ввесь час.
[b]С[/b]рібні краплинки осипались з гілля,
[b]Е[/b]пос зима свій напише для нас:
[b]Р[/b]анок і тихе, чарівне сніжіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768086
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[i]З переспівів світової музичної класики для дітей
Німецька народна пісенька
Обробка Тамари Попатенко
[/i]
Придумала [b][i]Мама[/i] [/b]донькам імена:
Ось [color="#ff0000"][b]Літо і Осінь, Зима і Весна![/b][/color]
Настане [color="#ff0000"][b]Весна[/b][/color] - зеленіють ліси,
Пташині усюди дзвенять голоси.
А [color="#ff0000"][b]Літо [/b][/color]прийде - все під сонцем цвіте,
І ягідка спіла до ротика йде.
Нам щедрая [color="#ff0000"][b]Осінь[/b] [/color]приносить плоди,
Дарують врожай і поля, і сади.
[color="#ff0000"][b]Зима[/b][/color] застеляє снігами поля.
[color="#ff0000"][b]Зимою[/b] [/color]дрімає і [b][i]Мати-Земля[/i][/b]!
Зі дитячої музичної книжечки [b][i]„В лапку джміль бере смичок”. [/i][/b]– Львів:Ліга-Прес,2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767237
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]АБЕТКА ДЛЯ МАЛЮКІВ[/b]
1.А Абрикос і апельсин
Алла з'їла не один,
Ананас дала їй мама,
Аг"рус попросила Алла.
2.Б Боровик бере бабуся,
Бавитись з Борисом мусить.
3.В Віра весело співала,
ВВерх свій погляд підіймала.
А Василько верхню ноту
Так співав,що вкрився потом.
4.Г-Г" Гуси дуже ґелґотали
Гриша гнав гусей до Галі.
5.Д Добрий день,дідусь Данило!
Дай мені,будь ласка ,диню!
6.Е Ескалатор,екскаватор,
едельвейс, ЕльбрУс і ему
Малювала швидко Емма.
7.Є Єгор з Євменом зустріли Єнота
І вдвох запитали тваринку ту:"Хто ти?"
8.Ж Жук дзижчав журливу пісню,
Він у жмені в Жені висне.
Відпусти жука ,Євгеній!
Не тримай його у жмені!
9.З Зіна з'їла зелену зернину,
Забула Зіна купить в магазині
Родзинки для Зорика сина..
10.І Іван та Іванко ішов за індиком,
який співав смішно і дико...
11.К Красива Катруся картала корівку,
Котра крутила носом, відмовившись їсти корм...
12.Л Листочок з липи летів дуже швидко,
А Леся й Левко зачепились за нитку.
13.М Мавпочка Марися милася у мисці,
А маленька Маша дала сиру мишці.
14.Н Наймолодша Наталка накрила на стіл
В день народження нені Надії.
15.О Отець Омелько оглянув оком навколо оселі,
Оселя отця Омелька дуже чиста й сучасна.
Отець Омелько отримав приз за кращу оселю.
16.П Півень Петя пив компотик,
У півня Петі болів животик.
18.Р Рома рибалив на річці щоранку,
Рибу зловив,потім грався на г"анку
19.Р Раче-раче-небораче
Щипнув Рому, Рома плаче...
20.С Слива синя скоро поспіла,
Синю сливу Світланка з'їла.
21.Т Трактор дуже торохтів,
За кермо Тарасик сів.
Тихо став,потім замовк.
Гляньте,з лісу вийшов вовк
22.У Улянка уранці до школи прийшла,
Учительку й клас сама не знайшла,
Улянці уранці хтось допоміг,
Тільки ступило дівча на поріг.
23..Ф Федір приніс їжачка до будинку,
Фиркав їжак,бо потрапив на свинку...
24.Х Христина хвалилась сьогодні Хомі:
- Купила халву і цукерки собі.
Хома відповів: "Ти мовчи не хвались,
Краще із другом своїм поділись!
25.Ї Їхав-їхав поїзд швидко,
Переїхав переїзд,
Їла Ївга їжу з миски
І збиралася на з'їзд.
26.Ф Фотограф Фаїну фотографував,
А Федір фіранку свою фарбував.
27.Ц Цвірінчав надворі птах,
А цариця каже: "Ах!
-Що так голосно співаєш,
Цить,бо цар відпочиває!"
28.Ч Чотири рочки маленькій Марічці,
Чомусь не пускають купатися в річці.
29.Ш Шило й голку взяв Шурко,
Нитки й ножиці Левко.
Шаруділи,шелестіли,
Мишці схованку зробили.
30.Щ Щаслива Марійка щербет наминає
А що таке борщ, вона і не знає.
31.Ю Юшку Юрасика мама зварила,
Юнга поснідав усе,що налили.
32.Я Яблуко Яся у Ялті купила,
Ясно,що з'їсти його захотіла.
33.Й Й - це Йосип,йод ,гайок,
гайка,майка,йорш і йок.
34.Ь, ЬО День-деньочок,пень-пеньочок,
Лінь Юрку писати,
Весь спітнів,писав писака,
Що кричала мати.
35. АПОСТРОФ "
В дев'ять ранку Мар'янка і Дар'я
Вийшли удвох на подвір'я,
М'яч м'який ,що кидали дівчата,
полетів і попав у пір'я.
36.ДЗ-ДЖ Дзиг"а дзижчала щось дзвінко і звучно,
Дзвін цей почув капітан Й мовив гучно :
-Що це за г"едзь ,що дзижчить всім над вухом,
Стала робота,бо весело духом.
[b]ВЕСЕЛА АБЕТКА[/b]
А - автобус,
Б - бабуся,
В - у Валі буквам вчуся,
Г -горох, Ґ - на ґанку ґави,
Д - то діти,не роззяви.
Е - це Ельбрус,
Є - єнот,
Ж -життя,а не компот.
З - це зірка,
И - дивись,
І - Іринка,
Ї -Їхав Гриць.
Й -це Йосип,йорж,гайок,
К -Кирил крутив мішок.
Л -лелека,що летів.
М -Мишко митись не хотів.
Н -Настуся неню любить.
О - це Ольга онде ходить.
П - це півень і Петро.
Р - русалка в річці Ро.
С - сорока сіла в сіно.
Т - то тигр тікав від Тіни.
У - Улянка учить умку.
Ф -фотограф і Фаїна.
Х - хом'як,що жив у Зіни.
Ц - цукерка,цуцик,цирк.
Ч -це Чіпка на чаплю зирк.
Ш - Шурко,що шарудить.
Щ - то щастя,борщ кипить.
ь - то кінь,пальто.
Ю - це юнга юний в манто.
Я - ялинка,Яна,яма., Яків,яблуко,сім'я
Всю АБЕТКУ вивчив я.
[b]ВЕСЕЛА АБЕТКА 2[/b]
А -автобус,аґрус,Алла.
Б -бабуся бавить Борю.
В - ворона,що кричала.
Г - це галка на заборі.
Ґ - це ґвалт на ґанку вранці.
Д -дерева,дім,дорога.
Е -едельвейс у Емми в ранці.
Є - є чи ні в єнота роги??
Ж - жовте пір'я в журавля.
З - Зіна знову зафарбує.
И - цікава буква ця.
І - Ірина і Ігор про це чують.
Й - це Йосип,йоршик,йод.
К - каже красень : "Крикни: льод!"
Л - лебеді летять й лелеки.
М -мамця з Машою далеко.
Н - неня Ніну носить.
О -це Ольга очі косить.
П -пливуть плавно плавунці.
Р - рибалка з рибою в руці.
С - солона сіль в солонці.
Т - це трактор на толоці.
У - це Уля учить Умку.
Ф - фарбує Федір гумку.
Х - Хома хотів ховатись.
Ц - і цукерку цю жувати.
Ч - чаплю часто частували.
Ш - шарфом шаруділа Алла.
Щ - що за щастя борщ варити?
ь- мальву,пальму лінь носити.
Ю - юна Юля юшку просить.
Я - Яків,яблуко,подвір'я, янгол,ястреб,Яна,пір'я, якір,десять,п'ять,сім'я... ВСЮ АБЕТКУ ВИВЧИВ Я.
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]СКОРОМОВКИ[/b]
***Йшов дроворуб , Дерева обскуб,
Там і тут-зруб Ялина і дуб!
Будує він клуб із досок і труб.
*** Біг лісом лис, Зайча він затис...
А онде- ірис, нарцис,кипарис.
*** До лісу приїдь! У лісі ...-посидь
Серед різних угідь... Там В барлозі ведмідь,
Ти Йди мимохідь.
*** Стрибає білча, А он і зайча,
радіє хлопча, Сміється дівча.
*** Маленьке внучатко малює курчатко.
-Їж,куро,зернятко, маленьке курчатко!
*** Сказав мені татко, що то-слоненятко
Що ніс в нього- хобот Та ні,він не робот...
*** Ой,дивись,а там-фазан! А на дереві-кажан,
А під деревом кабан! Дай йому хутчіш банан!
*** Бик ,бичечок- тупогуб тупогубився,
Бив рогами халахуб,халахубився
А корівка -мукотілка,мукотілочка,
Танцювала гоп-ця-ця,наче дівочка.
*** Дзвінко щось дзижчить"ДЗ-ДЗ!!"
Г"едзь то чи годинник???
Подивіться,це бджола...
Заблукала в слинник...
*** Цвіте яблунька в саду,
Квіти всі рожеві...
А на гілці- какаду,
Посміхнувся Єві...
*** Йшов дорогою бичок,
По доріжці скок та скок.
Подивіться на бичка,
СпИнка в плямах он яка!!
*** Ось біжить струмок по лісу,
Я збираю тут мелісу,
Буду пити з неї чай,
Йди і ти її збирай.
*** Прокидайся вранці рано,
Умивайся,йди на г"анок,
Лови промені в долоні,
І даруй їх усім Соням.
***Ладки- ладушки- ладусі,
Посміхнися до матусі,
Будь чистесенька завжди,
Ми не можем без води!!
*** Гусінь весь листочок з'їла,
Їй немає більше діла,
Ти рослинки поливай
Й гусінь ту перемагай!
14.05.2014р.
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]ЗАГАДКИ [/b]
***Полюбляє він малину, і сутула в нього спИна,
Взимку стереже барліг, Має косолапість ніг.
Хто ж це любить дуже медик, Ну,звичайно,це ...(ведмедик).
***Довгі вуха,куций хвіст,
Він малесенький на зріст,
Від усіх цей звір тікає,
Взимку білу шубку має. (зайчик)
*** Ця тваринка не маленька,
Хитра,ласа і руденька,
Зайчика вона ганяє,
І, де курка в селі знає. (лисичка)
*** В лісі виє він вночі,
Як зустрів його,-кричи!
Дуже схожий на собаку,
І зубастий цей кусака. (вовк)
***Діткам понесла горішки,
І грибів сушених трішки.
Хто стрибнув в дупло із гілки?
Пишнохвоста ,гарна....(білка)
***. Ця "царівна"- просто шик!
Сів комар їй на язик.
Квакотить собі ."ТА,ГОДІ!"
Рада,що пискун у роті! (жабка)
***Він смакує жолудями,
Риє своїм носом ями.
Та то ж дикий звір- іклан,
Подивіться,це ж -....(кабан).
*** Їсть малину він і медик,
А зовуть його ...(ведмедик).
*** Що за звір,що довгий хвіст,
Дуже хитрий має хист,
Руде хутро,руді лиця,
У норі живуть ...(лисиці).
***Їсть вона гриби й горішки,
І прудка,швидка не трішки,
Ось дупло, а он і гілка,
А на гілці сидить...(білка).
*** Ця тваринка - шусть у нірку,
Вона зробить любу дірку,
І боїться вона кішку,
А зоветься мило...(мишка).
***Вона схожа на людину,
Вміє лазити,ходити,
у цирку на арені
Всіх людей смішити.
Ой,яка ж це лапочка
Ця маленька ...( мавпочка)
***Пригоща всіх молоком,
Маслом і сметаною.
Всім говорить вона "Му-у",
Жувать не перестане.
Ой,яка ж вона здорова,
А зовуть її.... (корова).
***Сторожує вона дім,
кращим другом є усім,
Інколи- кусака,
Хто ж це є? -...(собака)
***Ти від неї заховайся,
В лапи їй не попадайся,
І це хижий звір,дивись,
Живе в лісі,звати...(рись).
***Їсть вона усе підряд,
Ой,брудний її наряд,
Пятачок,рожева спина,
Перед нами справжня...(свинка).
*** Має роги,не корова,
Тулуб теж його здоровий.
Подивіться на бочок,
Це ж справжнісінький ...( бичок).
***Цей птах пОвагом все ходить,
Пшоно й зЕрнятко знаходить,
Він кричить :"Ку-ка-рі-ку!",
Хто ж співає на току? ( півник)
***Швидко бігає,стрибає,
Біле хУтро взимку має,
Куций хвіст і довгі вуха,
Шиють шапку з його пуха .(зайчик)
***"Га-га-га!",- кричить цей птах,
Плаває у річці, Ходить з виводком гуськом,
Не тоне в водичці. (гусак)
*** По двору все ходить та й ходить,
Качаточок водить та й водить,
"Кря,кря-кря!",- яка чудачка!
Це ж справжнісінькая ...(качка).
*** Живе в лісі хижий звір,
Він зубастий,вір-не-вір.
Сірий,виє уночі, Я
к зустрінеш,то кричи. (вовк).
***Благородним звуть його,
В нього роги - ого-го!
Походжає цілий день.
Ну,звичайно, це...(олЕнь)
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]КОЛИСАНКА[/b]
Сонко- дрімко бродить гаєм
Сонко- дрімко бродить гаєм
Перші квіти поливає
сіє зоряне намисто
і співа не голосисто.
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
Сплять усі малята
хлопчики й дівчата
птахи і звірята
Усі хочуть спати.
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
Розкажу я казку
про бубличків в'язку
про корівку,про бичка
Гарна казка отака!
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
Сонко- дрімко бродить гаєм
Перші квіти поливає
сіє зоряне намисто
і співа не голосисто.
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
ходи ,сонко,в хати
До Саші і Нати
І до Єви й до Петра!
Буде рада дітвора!
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]МИРИЛКА[/b]
Мирись ,мирись, мирись! і більше не сварись !
Швиденько посміхнись! мирись ,мирись, мирись!!
Дай долоні, мій дружок!!Подарую пиріжок !
Про погане забувай! посміхатись починай!
Будемо з тобой дружити!Нашою дружбою дорожити!
Наша дружба –красота!Скажуть: не розлий-вода!
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]ПОВЧАЛЬНІ КАЗКИ та ВІРШІ[/b]
[b]СИЗИЙ ГОЛУБ[/b]
Сизий голуб прилетів , на вікно до мене сів.
Він шукає ту голубку ,свою горличку і любку.
На всі сторони зирить і у-у-ху ,щось кричить.
Може просить допомоги,може це пересторога?
Ачи просить сизий їсти?Стриб та стриб і хоче сісти
На балконів килимок.Може втік він від пташок?
-Ти живи у мене,любий! В хаті тепло біля груби,
Що там ще тобі казати? Будем зиму зустрічати.
Я зерняток заготую.Тебе щиро нагодую.
Бо ти мерзнеш під час зливи на гілках отої сливи,
що в садочку біля хати посадила моя мати.
Голуб слухав тую мову,за-у-у-хав чомусь знову,
Потім ближче підлетів ,на вікно до мене сів.
Потім сів на килимок.Мабуть втік він від пташок.
Жив у мене до весни .Сторожив родини сни.
На вікно весною сів і до друзів полетів.
Хто повірив в цюю казку,бубликів дарую в’язку.
***
[b]БУДЬ СЛУХНЯНИМ ЯК ПИЛИП
[/b]
За дев'ятими горами,за десятими морями .
Там ,де сонце як та діжа.Там,де ліс і звірі хижі.
Де балакають листочки,зеленіють огірочки.
Де малини дуже густо,Є для зайчиків капуста,
Народилися білчата,Дозволь казку розпочати.
Мама білка в літню пору Заготовок робить гору.
І грибів насушить й шишок,І для діточок горішок.
Тато дім оберігає,щось майструє,утепляє.
А малесенькі білчата,діточки і онучата,
Лиш по гілках стриб та стриб.Раптом,дивляться,-Пилип,
хлопчик,що живе в селі.
...Підійшов до їх будинку,І поліз на деревинку.
Мама білка –до дітей :"-Ой-йо-йой! Ей-гей-ейей!
Швидше діточки до хати!Досить по гілках стрибати!
Бо не знаєм що чекати Від дитя цього Пилипа.
Треба все-усе ховати" ,Мати білка уже хлипа.
Діточок своїх хова. А сама ж-то,йой-овва!
Хвістик видно із дупла!
А в Пилипа,глянь, стріла, не велика,не мала!
Не чекали ми багато,підійшов Пилипів тато:
" Синку,злізь швиденько звідти!Ти не бачиш,в білки діти
заховалися в дуплі?!Грайся там,в селі,в селі!
А у лісі- хижі звірі!Краще візьми в руки гирі!
Не ламай гілок і гнізд!Бо віддячить нам природа.
І харчуйся із города!Не чіпай білчиних шишок
і грибів ,і тих горішок!
Гріх природу ображати!Ти повинен цеє знати!" .
І хлопчисько той Пилип,почесав там щось за вухом,
Потім зістрибнув й щодуху ,Полетів в своє село.
Що ж там далі,що ж було??
А білчата раді цьому Щастю випадку такому.
Вмить стрибати по гілках!Веселитися,ах-ах!
Ну, а той Пилипів тато,що сам знає так багато,
Сина свого научає і до лісу не пускає.
Бо у лісі хижий звір.Може на дітей напасти.Укусити і украсти.
"Грайся,сину,біля хати.Де є тато,є і мати.Де є кому захистити
І всьому тебе навчити".
Це історія чи казка.Не кінець це,а розв'язка.
Це малесенький сюжет Із Пилипом тет –а- тет.
Будь слухняним,як Пилип!Щоби тато не охрип!
Кликати тебе і звати.І не мусь його кричати !
Будь слухняненьким у мами.Не нервуй її ніграма.
А з історії урок і учися із казок!
***
[b]ІШОВ ЛІСОМ МИКОЛАЙ
[/b]
Скоро казка кажеться,вузлик хай розвяжеться!
За лісами,за морями,за широкими полями,
На галявині в лісочку,На зеленому горбочку.
Стоїть гарная хатина .Хлопець там живе й дівчина.
Влітку поле обробляють,сіють,садять,поливають.
Взимку сторожують ліс.Мають те,що Бог приніс.
Як приходить рік Новий,їдуть в ліс вдвох по ялинку.
Люблять також рік старий!Взимку там така картинка!
Сніг летить неначе пух,що захоплюється дух.
Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться .
Ішов лісом Миколай.Говорю,мене не лай!
І зайшов у ту хатину.Хлопець спав там і дівчина.
Подарунків цілий міх їм приніс і навіть сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки-швидкоходи.І чарівний гамачок,
палицю іще казкову.І обновки гарні,нові
.Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.
Пішов далі Миколай,говорю,мене не лай!
Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться.
Як проснулись рано вранці, хлопець той і з ним дівчина
Та й стрибать в веселім танці!Чудес повная хатина!
Миколайчик цілий міх їм приніс і навіть сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки -швидкоходи.І чарівний гамачок,
палицю іще казкову.І обновки гарні,нові.
Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.
Стали ще дружніше жити ,діточок своїх учити.
І чекати Миколая!То вже казочка друга---я!
***
ЖИВ НА СВІТІ ДОБРИЙ ДЖИН
Жив на світі добрий Джин.Він був зовсім не один.Разом з ним жила Джиниха.Джененяток троє,тихо.Бо розбудим джиненяток ,тих малесеньких маляток.Джин у глечику сидів і на білий світ глядів. Людям він допомагав .А кому і сам не знав.І слабкому,і малому,і хромому,і кривому.Він літав по всій планеті.Знають Джина навіть йєтті.Де машину підштовхне.Щось чедеснеє утне.Кошеня із даху зніме.Жив в селі хлопчина Ромка.Там щодня якась поломка.Поламає все,що баче.Потім сам сидить і плаче.В Ромки друзів не було,бо він сам як НЛО.Біля Ромки жила Ніла.Так красиво гомоніла.І була завжди чистенька, рум’яненька ,слухняненька.Ось одного разу Ніла,щось цікаве гомоніла й вийшла в двір і тут одразу під кущем знайшла, що- ? ВАЗУ.Обдивилася,завмерла і чомусь її потерла…З вази дим як повалив !Кольоровий,різнобарвний.Вилетів із вази Джин.Величезний,добрий,гарний.Зверху вниз він подивився, посміхнувсь,не забарився .Руки він докучі склав, далі Нілі він сказав : «Що накажеш моя пані?Ваші слуги ми старанні.Лиш одне бажання Ніли ми готові,що хотіли??» «Що ж просити?,-дума Ніла. Чи будинок,чи машину?Чи літак,чи одежину?Шубу,яхту чи смартфон?Чи новенький телефон??Призадумалася Ніла,потім враз загомоніла. «Біля мене живе Ромка,там щодня якась поломка.Він ламає все,що баче.Потім сам сидить і плаче.В Ромки друзів не було,бо він сам як НЛО.Ти зроби мій Джин рідненький,величезний і гарненький.Щоби мудрим став цей Ромка.Щоб закінчилась поломка.Не ламав щоб те,що баче.І хай більше він не плаче.Друзів море щоб було.Щоб не був він НЛО.-Буде пані,-мовив Джин.Буде Ромка не один.І в ту ж мить усе змінилось,завертілось,закрутилось. Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.Вчись добро робити людям.Повертатись воно буде.І сторицею воздасться кожне добреє причастя.
***
[b]НЕСЛУХНЯНЕ СОВЕНЯТКО[/b]
За широкими полями,за густющими лісами, там,де соняхи як сонце заглядають у віконце,Де калина біля тину.Де джерельная водиця.Де з журавликом криниця.Водоспад де б'є фонтаном .Там,де яхта з капітаном.Де веселка коромислом над хатиною повисла.Де метелики і бджоли.Там,де в лісі стоїть школа,народилось совенятко.У сови і сова татка.Мудра мама всіх збирає,звірів в школі научає бути пильними завжди,стерегтися від біди.Тато йде на полювання,на сімейнеє завдання.Щоб було чим харчуватись,виростати,укріплятись.Совенятко вранці встало.Сонце в хатку заглядало.За промінчиком злетіло і тихенько полетіло.А куди й саме не знає.Мама пташечку гукає.Та не чує совенятко.Ані мами,ані татка.Прилетіло,примостилось і на кущику усілось . Раптом йде назустріч вовк. Він ягня колись затовк.А сьогодні він голодний і зубастий ,і холодний.Що завгодно він би з'їв.Раптом чує щось,присів.Бачить- гарне совенятко .У кущах сидить,малятко.Вовк стрибнув три кроки прямо… й совенятко теє згамав.Мораль казочки така ,поки ти іще маленький.То без дозволу матусі І рідненького татка Нікуди сам не ходи,щоб не трапилось біди.Грайся близько біля хати,щоби бачив тато й мати.Люди ходять чужі скрізь.В незнайомий двір не лізь!!Щоб не трапилось біди,будь слухняненьким завжди!.А з історії урок і учися із казок!
***
[b]ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ДІДУСЬ[/b]
ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ДІДУСЬ ,згорбивсь,хека і зігнувсь.
Перехід із світлофором.Старий каже : « Я боюсь!» .
Що робити дідусеві? І звернувся він до Єви :
« Люба дівчинко,скажи,перейти допоможи!
Я боюся,що не встигну.Зебру цю не перестрибну!»
.Єві іще років мало,але дівчинка сказала :
«Так,я вам допоможу!Що робити розкажу.
Ви дивіться на ліхтарик,яке світло зараз ярить.
Назавжди запам’ятайте!І зі мною промовляйте:
(рос.) Красный свет- хода нет! Жёлтый свет- внимание!
На зелёный проходи ,дружная компания!
На зелёный проходи,дружная компания!
(укр..) Як червоне горить світло- стій ,негайно зупинись!
Жовтий колір –приготуйся і чекати не лінуйся!
а зелений – переходь й не затримуй весь народ!
Потім дідуся під руку Єва міцненько взяла,
на зелене світло швидко на той бік перевела.
Дідусь дякував маленькій .Єві,дівчинці гарненькій.
Як поводить себе скрізь,-від батьків своїх навчись!
А з історії урок і учися із казок!
***
[b]Є У МЕНЕ ВДОМА ГЛОБУС[/b]
Є у мене вдома глобус.Я як сяду на автобус
та й поїду по містах,по рівнинах і лісах.
Глобус свій щодня вивчаю.Де що є,я уже знаю.
Київ де і де Полтава,Миколаїв величавий.
А ось Харків,Рівне, Суми.Де ж поїхать-думу думай!
Гарних місць у нас багато! Подорож- це справжнє свято!
Чи поїду я у Львів, у Хмельницький чи Франківськ?
У Житомир чи Тернопіль?Луцьк,Черкаси,Севастополь?
Вінницю чи Чернівці,Чи в Дніпро,а може в ці??
Як живуть ужгородчани,луганчани,донеччани?
І Херсон мене чекає й Запоріжжя,точно знаю.
Буду їхать по країні, по прекрасній Україні!
Їду я в Кіровоград ,ачи на Одещщину.
Незрівняне кожне місто!Відпочити де ще нам??
Ми запрошуєм усіх за красою,чудесами!
Приїздіть на Україну! В подорож поїдем з вами!.
***
[b]ДІД МОРОЗ НА НАШІМ СВЯТІ
[/b]
Сніжним днем і через ліс Дід Мороз сюрпризи ніс.У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато.Вірші вивчили хлоп’ята,танці вивчили дівчата.Вихователька на свято вірішила готувати веселесенький концерт й ігри різні на десерт.Перша виступає Єва у костюмі королеви..Наша Єва гарно стала й віршик голосно казала:
- Новий Рік іде до нас!Я вітаю усіх вас!Зичу вам здоров'я,щастя!І запрошую на вальс!
Всі дівчаточка-сніжинки,мов легесенькі пушинки,закружляли круг ялинки.Далі мовила Маринка у костюмі мандаринки:
- Білий-білий-білий сніг!Випав з неба на поріг!Раді снігу і зайчата,і білчата,і малята!Нумо пісню всі співаймо!Дружно всі розпочинаймо!
Пісня
Снігу-снігу-сніженьку!Постели доріженьку!Від хати до хати!Новий рік стрічати! Від хати до хати!Новий рік стрічати!
Далі мовить Катеринка у костюмі,так,сніжинки:
- Нам ялинку Дід Мороз з лісу вирубав,приніс.Нарядили ми ялинку цукерками,кульками,гірляндами,бурульками.Нумо станем дружно в коло!Дитсадочок,також школа.Хоровод танцюймо,діти!Годі на стільцях сидіти!
Хоровод
Тра-та-та!Тра-та-та!В нас ялинка не проста!сяють вогники красиві!Ой,яка ж-то красота!
Сніг іде!Сніг іде!Дід Мороз й снігурка де?Он везуть нам подарунки, і коробки ,і пакунки!
Далі мовить наш Іван,а за ним Данил,Степан у костюмах лісових,в масках різних і смішних:
- Щойно ми всі із морозу, і зустріли там Мороза!Відчиняйте йому двері!Сторож наша тьотя Мері!
Двері тьотя відчинила,дідуся до нас впустила.
- Йшов я довго через ліс, подарунки усім ніс У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато. Вірші вивчили хлоп’ята?,танці вивчили дівчата?Внучку я узяв з собою,щоб погралася з юрбою.Розгадайте всі загадки,милі хлопчики й дівчатка!
Загадки
1.Що летить неначе пух і захоплюється дух?Що рипить в нас під ногами,потім розстає краплями? (сніг)
2.Мчусь на чому я з гори?Швидко-швидко,говори!За мотузку я тримаюсь і на них з гори спускаюсь?(сани)
3.Хто через гай і через ліс,подарунки дітям ніс?Борода і довгі вуса і його я не боюся.( Дід Мороз)
4.Вішають на неї кульки,і цукерки,і бурульки.Всіх запрошують у коло,водять хоровод навколо? ( ялинка)
5.Хто бажає усім щастя краще-краще,ніж торік,Забува старі напасті.Ну,звичайно…(Новий рік)
Далі мовив гучно Костик у костюмі формер Ростик:
- Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай нам подарунки для садочку: для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку ж у нас свято!Не один,не два,не три! І готові ми до гри!
Далі діти дружно грали,танцювали і співали.Проводжали рік старий!Зустрічали рік новий.Дід Мороз дістав пакунки.Роздав дітям подарунки.Побажав всім мирно жити й тим,що мають,дорожити.Сів із внучкой в самохід і поїхав через лід.І у школи,і в садки, і у різнії кутки.Всім повіз він подарунки і сюрпризи у пакунках.З усіма дітьми погрався і в Лапландію подався.На літак свій вони сіли і на північ полетіли.
Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.Новий рік стрічати треба.В українців є потреба.Пісні й віршики вивчай.І костюми ший ,і маски.Будуть подарунки,знай!Новий рік- це справжня казка!!
***
[b]КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ
[/b]
В школі весело навчатись!Я біжу туди дізнатись
Про цікаве й загадкове,наукове і щось нове!
Ой,цікаве в нас навчання ! І труди ,і малювання!
Буду знати все на світі.Навіть,де беруться діти.
Та про це у старших класах ,вчителька сказала
.Анатомія предмет,так його назвала.
А сьогодні на уроці Увесь клас дізнається.
Як під сонячним промінням крапелька міняється.
Що такеє «Кругообіг» ?- Рух чогось прямо по колу.
Нас води цікавить біг. Запитаю я у школі.
Наша вчителька сказала,інформації не мало.
І на дошці малювала.І ми всі запам’ятали.
Коли сонце сильно гріє,Водний простір весь міліє.
Сонце-справжній володар! Випаровується пар.
Із морів,озер,струмочків, із землі ,джерел,листочків.
Піднімається він вгору В жарку спеку,в літню пору.
Там збирається у хмари.Потім б'ється в тари-бари.
Сірі хмари як насунуть,вітри-хлопці сильно дунуть .
І із неба дощ полився.Пар у дощ перетворився.
Потім скрізь він просочився.У моря,ставки,струмочки,
в землю,океан,листочки.
Крапля рухається в колі.Я дізнавсь про цеє в школі.
Поки сонце у зеніті,на високій на орбіті.
Землю спекой застилає,Краплю бігти заставляє.
Кругообігом це зветься.І чого воді не йметься?
Випаровування теж-Цей процес не має меж!
В школі весело навчатись!Я біжу туди дізнатись
Про цікаве й загадкове,наукове і щось нове!
***
Вересень,2016
***
ВЕДМІДЬ І МАША- ОСЬ КАЗКА НАША
( казка про Машу, яка дуже хотіла навчатися в школі)
ДІЙОВІ ОСОБИ: автор,Маша маленька,Маша доросла,
Ведмідь,вчитель
АВТОР:
Маша - дівчинка кмітлива,їй чотири рочки.
Маша вчитись захотіла,ведмедю торочить:
МАША:
«Веди мене в шосту школу!Там всі світлі класи!
Там комп’ютерів багато,вчителі там- Аси!!
І директор там хороший, строгий,справедливий!
Веди мене в шосту школу, як поспінуть сливи!!
Ти ж казав,що я «Чомучка»,усе хочу знати!
Веди мерщій і не мучай!Ти ж мені як мати!
АВТОР:
А Ведмедик подивився і лоба почухав,
Заричав,потім підвівся і….тікать щодуху!
Маша- тільки й що маленька,Мишка наздогнала,
Вилізла йому на спину,в вухо закричала:
МАША:
«Веди мене в шосту школу,там смачні обіди!
В школі грають і співають,балуватись ніде!!
Та й тобі навчатись треба,ти уже великий!
Веди мене в шосту школу,вдягай черевики!»
Веди мене! Веди мене! І це все не жарти!
Веди мене!Веди мене! Я сяду за парту!!!
АВТОР:
Взяв Ведмедик нашу Машу за маленьку руку,
Та й повів у шосту школу за знанням,наукой.
Там їх весело зустріли,привітали щиро,
В перший клас зарахували,абетці навчили.
ВЧИТЕЛЬ (говорить,а Ведмідь і Маша повторюють)
1)Боровик бере бабуся,бавитись з Борисом мусить.
2)Віра весело співала,вверх свій погляд підіймала,
А Василько верхню ноту так співав,що вкрився потом.
3)Лариса ластівку ліпила,потім помила руки милом.
АВТОР:
Вчилась Маша на «відмінно»,виросла кмітлива,
Доросла до випускниці,така гарна,дивна!
В школі шостій виростають лиш розумні діти!
Їх плекають,розвивають!Діти-наші квіти!
Перед нами випускниця! Не Маша- Марія!
І сьогодні всім бажає здійсненної мрії!
МАША ДОРОСЛА:( звертається до випускників)
Майте вдачу українську! Хай живе надія!
Нехай лине ваша пісня за межі країни!
А тепер і ви бажайте вчителям і школі!
Ми бажаємо вам щастя на стежині новій!
АВТОР:
Пронеслась про школу слава
По всій Україні!!!
Там навчать усіх,хто прийде
Мові солов’їній!
***
[b]КАРПАТСЬКІ ГОРИ
[/b]
Між Балтійським й Чорним морем
від околиць Братіслави
До Залізних до воріт
простяглись Карпатські гори.
Знає кожен це піїт...
Їм 25 мільйонів років,
довжину - міряй не в кроках!
А були вони дном моря
А тепер--великі гори!!!!
Люди ті,хто там живуть,
Всіх їх "карпами"* зовуть.
Говерла, Петрос, Піп Іван -
Це найвищий гірський стан**
А на згаслому вулкані
побудовано там замок!
Та й гарнючий в поєднанні
із природою там ранок...
Не лише повз Україну
тягнеться гірський хребет
Європейські ще країни
гірський бачать силует...
Серби,чехи і румуни,
І австрійці й словаки
І угорці ,і поляки
В гори йдуть всі диваки!
Бо казкове там повітря!
Й неймовірна там краса!
І на лижах в лице вітер!
Й загадкові небеса!
І відвідаєм мольфарів,
загадкові їхні чари...
Запитаєм про усе...
І про кожного sense ***
Ми поїдемо у гори,
Милуватися усим!
Гарну пісню заспіваєм!
Буде чути там усім!!
Й Сербам,чехам і румунам,
І австрійцям й словакам
І угорцям ,і полякам
Й українським дивакам!
*«Карпати» однокорінна з вірменським Քար (Qar) — камінь, Պատ (Pat) — стіна. Давнє польське слово «karpa» означає значні нерівності, підводні каміння, значні стовбури, або коріння. Від можливого дакійського значення — «гори», може походити назва племені — «карпи» — «ті хто живуть в горах», які населяли Карпати за часів Римської імперії. Кельтсько-іллірійське слово «Karn» — означало «камінь» або «купа каміння». Вражаюча схожість назви гір простежується з назвою острова Карпатос між Кіпром і Родосом.
Русини цей гірський хребет називали Бещади.;
** стан- тут
історична адміністративно-територіальна одиниця.
*** sense [sɛns> vt (become aware of) чу́вствовать (почу́вствовать perf), ощуща́ть (ощути́ть*perf)
***
[b]Наша планета - краса загадковая
[/b]
Наша планета - краса загадковая ,
Летить по орбіті,constantly*,Чудово як!
Ніби хто грається нашою кулею,
Голубою,чарівною,архі-красунею.
Навколо Сонця летим ми у космосі
Мов НА величезному чарівному колесі...
І не існує у просторі ...хаосу...
Все відбувається ЗІ СЛОВА,ІЗ ЛОГОСУ.
Казка ,легенда це ачи гіпотеза
ДЛЯ ...тих,хто вірить- це явная істина,
Світ утворився від слів "СОВЕРШИЛОСЯ!"
Правда чи вимисел , а може ,-містика.
СЛОВО несе надмогутню енергію,
ВСЕ,що ми стверджуєм,- то те і отримуєм
А небеса - чарівнА канцелярія
Наші "бажання" пильнує,виконує.
Життя ніби казка ,про нього все знай!
Кожного дня щось нове пізнавай!
Про дощ й про хмарки,про сніг і про йєтті
Багато ще зАгадок є на планеті!
*constantly (з англ,)- безперервно,незмінно,постійно
29.03.2016Р.
[b]СВІТЛІ МРІЇ БАБИ З ДІДОМ (коротка повчальна історія)[/b]
Жили-були бабуся з дідом. Одного разу,за обідом говорить бабця дідусю,
-Ти подивись на цю красу:розквітла яблунька в саду, співа на гілці какаду
.-Ти,що,стара,примару кажеш,той птах у Африці живе. Ходім мерщій,мені покажеш,хто там співає .Е-ге-ге!
Пішли удвох вони в садочок,там деревця ростуть в рядочку. А ось і яблунька-краса!Розквітла,справжні чудеса!І бджілок рій гуде над нею,розносять аромати з неї .
- А де ж твій гарний какаду? Щось тихо в нашому саду!
- То трішки я покепкувала і на подвір*ячко позвала. Нумо присядемо тут вдвох і погомонимо, ох-ох!Дивись як гарно у садку!Я принесу сюди медку! Поп'ємо чаю з бергамотом, чи може хочеш ти компоту?
Погодився старий дідусь,Сів на пеньок і круте вус.
-Тут,дійсно,гарно у садку!Неси,стара,неси медку!І паляницю із родзинкой і принеси іще малинки.
Сиділи вдвох вони довгенько ,згадали молодість свою, Співали пісеньку легенько і про родину,про сім'ю.Як бігали удвох на річку,як обривали вдвох порічки,як діточок двох народили,як жили гарно,не тужили.Дивились також на зірки,на ті космічнії знаки.Та ось побачили удвох,що зорі падать почали, і баба з дідом загули!
– Ти встиг замовити бажання??
- Так,я приклав усі старання!
– Дивись,летить іще одна!Яка ж красивая вона!
Замовили старі удвох і довголіття всій родині,зустріть 100-літні іменини,у мирі ,силі і любові! Також міцного всім здоров'я!І почуттів веселих,нових!
Так воно й трапилось із ними, зі стариками,із отими!
Хто в серці має мрію світлу,і дуже вірить в майбуття, життя будується привітне. Щасливим буде те життя!
05.11.2016р.
***
[b]Біг струмочок веселенький[/b] через поле,через ліс
А За ним веселий зайчик швидко –швидко лісом біг.
Та з*явився інший зайчик, той яскравий промінець,
До струмочка загравав він, той блискучий молодець!
Він торкнувся до струмочку і водичку так нагрів,
Веселенький наш струмочок,все мілів,мілів,мілів.
У веселого струмочку всі краплинки із води
Піднялись високо в небо і з хмаринкой попливли.
Білі хмари стали сірі і докупи всі злились
Разом щось не помирились ,посварились,розлились
Зливою,дощем чи снігом на міста,поля , моря!
Дуже раді дощу квіти і рослинки,і земля!
Знов ожив наш той струмочок,що по лісу біг та біг,
А за ним веселий зайчик,що завжди його стеріг.
У природи научайся і за всім спостерігай,
Полюби її загадки ,потім дітям передай!
І ЛЮДИНА – теж природа ,її часточка жива,
Пам*ятай казки бабусі і усі оці слова!
21.01.2017р.
ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761817
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Прокотивсь по землі листопад.
Простелив килими, барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовто горять кольори,
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761643
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
В моїм саду, в моїм саду
зустрів тебе я молоду.
Побачив й зразу закохався
тобі освідчитись боявся.
В моїм саду, в моїм саду
квітують вишні на виду.
Згадалась наша заметіль:
в душі і щем, і тихий біль...
В моїм саду, в моїм саду
до тебе я в думках іду,
І хоч пройшло багато літ
живе любові ніжний цвіт.
В моїм саду, в моїм саду
стрічаю осінь молоду -
мою голубку сизокрилу,
як і колись, кохану й милу.
В моїм саду, в моїм саду
збираю квіти на ходу.
Тобі несу вінок любові,
щоб ми були живі-здорові.
В моїм саду, в моїм саду…
20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761579
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Розлетілися жучки —
Загадкові світлячки,
Мерехтять, як ті свічки.
Серед ночі, в темноті,
На осяжній висоті,
Сіють блиски золоті.
Випромінюють тепло,
Щоб нічне життя гуло,
Веселенько всім було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760912
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Осінь розкидала жовте листя,
Ніби невідправлені листи.
Тільки сторінки, на диво, чисті.
Що хотіла в них розповісти?
Де знайти таємних адресатів,
Хто чекає, осене, листів?
Чи не можеш адрес пригадати,
Чи запас потрібних слів спустів?
Все писала, рвала, розкидала,
Не могла знайти оті слова,
А коли адресу пригадала,
То вже осінь стала снігова..
Вітер у листах знайшов забаву:
Розкидав, сміючись, на весь світ.
Цим зробив він дуже добру справу:
Адресатам передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759682
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2017
Вечір із полуднем бився й таки переміг.
Сонце за синіми шатами вклалося спати.
Вийду із хати й присяду на теплий поріг –
буду вечірню зорю в самоті зустрічати.
Я прихилюсь до одвірка старого плечем,
він мене знає давно, тож не буде перечить.
Темрява крученим ляже до ніг паничем,
випливе запах левкой у нічну порожнечу.
Видасть присутність під тином духмяний тютюн,
блисне очима з кущів чорний котик-приблуда,
спуститься з неба і пильність приспить Гомоюн,*
піснею матінки ляже тихенько на груди.
Ой, люлі-люлечки, стану маленькою я,
буду леліяти мрії під зоряним небом…
(Певно чекає на мене домівка моя,
серце підказує теж, що поїхати треба).
* З слов'янської міфології відомо, що крик птиці Гомоюн віщує добру звістку (щастя), а людям вона співає божественні пісні (гімни) та віщує майбутнє тим, хто вміє чути таємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759411
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
То чари… дійство, так буває восени,
Злітає листя, зажурені ясени,
Строкатий ранок, всміхнувсь за віконцем,
Троянда жовта, заясніла сонцем.
Одна – одненька, потрапила в казку,
Примхлива осінь, ось, зробила ласку,
Подарувала, мені щасливу мить,
На пелюсточках, роса, аж блищить.
Свої дива, дарує нам природа,
Чи колись буде, в житті, ще нагода,
Сонце ясне, бачити в купі листя,
Серед краси й тихого падолиста.
І розліталися із хмар сніжинки,
До пелюсто́к, лягали, як пір`їнки,
Накрили квітку, срібною фатою,
Як дитя тішусь, тією красою.
05.11.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759350
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Котилось небом
Яскраве диво
Навколо тебе
Весь день ходило.
Рухалось небом,
Не присідало.
- Виспатись треба, -
Врешті згадало.
За ліс сховалось,
Закрило очі.
Сутінки впали.
Початок ночі.
Що це?
22.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758488
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
О-дцвіли у садах різнобарвні жоржини і айстри,
С-пілих яблук і груш вже не чути п'янкий аромат.
І- змінився чомусь на похмурий з веселого настрій,
Н-аче все у житті розладналось і йде невпопад.
Н-оровлива пора, то морозно, то мряка, то вітер,
Я-сний день випадає на тиждень хоча б лишень раз.
З-аблукала любов серед рим, серед смутку і літер,
А- рядочки віршів затремтіли, мов лист від образ.
Ж-уравлине «курли», як ножами у зранене серце
У- природи мінор…та невже буде так до весни?
Р-зпинають вітри падолист у нестримному скерцо,
А- допоки нехай нам насняться про проліски сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Грудень - первісток зими,
Білими махне крильми.
Діточок чекає зграя
На святого Миколая.
Приспів:
Має трьох синів зима,
Задоволена всіма.
Кожному приділить час,
Щоб уникнути образ.
Січень - ялинковий пан,
Гарний одягне жупан.
Починає часу лік
З нього завжди новий рік.
Приспів
Лютий - наймолодший брат,
Кине снігу сто лопат.
Заморозить ніс та щічки,
Зажене на теплі пічки.
Приспів
Дякую талановитиму композитору Миколі Ведмедері за написання музики до цього тексту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757592
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Осіння ніч в кишенях сни тримала,
Ділила їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілився повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Гомонять тополі тихо в частоколі,
на дахи вершини дивляться здаля.
Під осіннім сонцем грають скелі голі,
над широким плаєм вітерець гуля.
Виснуть павутини бабиного літа,
в’яжуть у пучечки грона горобин.
Гарбузи вродили – нікуди їх діти,
сушиться цибуля на щаблях драбин.
Квітнуть на подвір’ях кулями жоржини,
гріють на кілочках глечики боки.
Витягнули шиї крізь вузькі шпарини –
норовлять з повітки гуси навтьоки.
Перекочували яблука із саду
(їх напередодні повно там було).
Дітвора у гилку грає до упаду,
цій погожій днині тішиться село.
Прийде незабаром смуток листопаду,
зрідка нагадають про минуле сни.
Запасають люди кожен промінь радо,
щоб було достатньо сонця до весни.
20.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756946
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Приходячи до будь-чиєї долі,
Запам’ятай як «Отче Наш..» одне –
Все врешті решт в житті мине
Але в душі чужій не залишай ні крихти болю…
В чуже життя лиш зіркою прийди:
Приносить радісь – непогана звичка!
Якщо ж ідеш, то не роби біди…
Прийшов як полум'я – піди як тепла свічка….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756684
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Знімають люди селфі на смартфони
На тлі осінньої арт-модної краси,
Бо осінь пробігає марафоном,
Коралом, яшмою фарбуючи ліси.
Хітовий помаранчево-лимонний,
Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
Новинки із осіннього салону,
Вбрання дерев, кущів - це розмаїття сплеск.
Залишаться на згадку фотознімки,
Бо згодом естетична осінь стане в "ню".
І вітражем завершиться мандрівка,
Як спомин пряного осіннього вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754467
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Журлива рапсодія осені,
Чуттєва струна скрипаля…
І кучері жовтня, навощені,
Виблискують міддю здаля.
Осріблює паморозь пудрою
Траву перепрілу щораз.
Закладено силою мудрою:
Всьому своє місце і час.
Цвісти, а відтак плодоносити,
Прийняти дочасні дари –
Сусальні коштовності осені,
Барвисті, леткі кольори!
І перш, ніж у сон провалитися,
Ще сонця зробити ковток,
Що, мов поторочена китиця,
Розпалось на жмутки ниток.
І знову чекати пробудження
Крізь холод зимовий і біль,
Допоки гілки перестуджені
Трястиме лиха заметіль.
Нічого, здавалося б, зайвого –
Ні менше, ні більше, як є.
А сад усміхається айвами,
Останнє тепло віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Гаптує осінь диво-килими –
Зна ж бо, немає кращої майстрині,
Коли ж обійме ставу гладь крильми,
Від подиву вода у нім застигне.
Побачивши земний казковий рай,
Гроза остання простір сколихнула,
Осінній день пташок у гурт збира
Й земля, здалось, полегшено зітхнула.
Гарцює жовтень в вітру на крилі,
Обтрушує з дерев останнє листя,
Втекло далеко літо у брилі,
І журавлі у небо піднялися.
У гай шукає стежку листопад,
Простеле скоро килими із листя,
А коли їх накриє снігопад,
Заснуть листочки, мов дитя в колисці.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753519
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Кошенята закривають оченята,
Рибки також вже затихли у воді,
Вушка вгору - сплять кудлаті цуценята,
Заховавши свої хвостики руді.
І струмок з просоння все тихіш дзюркоче,
Ніби щоб не розбудити береги,
І трава схилилась долі - спати хоче.
Квіти також поховались навкруги.
Навіть хмари відпливають спочивати,
Спить усе, вже дню немає вороття.
На добраніч, моє щастя, пора спати,
Щоб уранці знов продовжити життя.
© Олександр Попроцький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753441
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Похилий вік, який похилий вік…
Уже й сама мов тин , що похилився…
Та день новий знов кличе на поріг,
Де ранок щедрим сонечком упився.
Знов дивовижею здається білий світ,
І спориші, й ромашки, що край ниви…
Всміхнеться, наче скине четверть літ:
« Хіба ж не диво? Достеменне диво…»
Веде розмову з вишнею старою,
З жоржинами, що квітнуть край воріт,
Немов і не лишалась сиротою,
Немов і досі з нею увесь рід.
Де стежці вузько витись повз садок,
Її город в буянні стиглім літа.
На смужечках прополених грядок
Вирує зелень, сонечком зігріта.
Там соняшник торкається руки
І чорнобривців квіт милує око,
І бурячків шикуються рядки,
І диньки налились медовим соком.
Мов пух кульбаби, десь згубився лік
Її рокам в щоденному натхненні,
І десь беруться сили, хоч й малі,
На дивну творчість у житті буденнім.
Дозріє день у літньому теплі,
Де по межі рясніють трави в цвіті…
І вклониться вона своїй землі,
Що та тримає ще її на світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб частенько спокій рвуть.
Маленькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
З чого починається кохання,
Звідки це приходить і чому,
Чом для інших це - розчарування,
Іншим - щастя квітне на віку,
Що приходить завжди непомітно,
І без стуку селиться в серцях.
Раптом орхідеєю розквітне,
Пелюстки розсипе на вустах.
Посмішка осяює обличчя,
Ти відчуєш інше вже життя.
У чарівний край тебе покличе,
Зникла десь назавжди самота.
І мені кохання дарувала доля.
Знаю його чари непрості.
Віддала йому я свою волю,
Бо відчула щедрості душі.
Солодко мені в твоїх обіймах.
Щастя не приходить просто так.
Хай все ж не таке воно, як в фільмах,
Та багато має тих ознак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753140
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір*їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".
Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх скаже глибина.
Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Та, хай з небес попадають всі зорі ,
Хай не настане більше день ясний,
Нехай застигнуть хвилі в синім морі,
Нехай затопить землю дощ рясний,
І Місяць не розкриє сенс ночей,
Якщо хоч раз краплини сліз прозорі
Впадуть з оцих смарагдових очей!
=========================
Хіба ж краса любові ВИМАГАЄ?
Красу для того і дарують небеса,
Щоб не лише в раю селились чудеса.
Щоб зрозуміло серце що кохає,
І про любов щомить благає –
Сама ЛЮБОВ, насправді, й є КРАСА!
=========================
Сонце ще не встало,
Та вже засіріло.
Солов’ї над ставом
Наче подуріли -
Репетують хором
Про красу кохання!
Над води простором
Аж дзвенить бажання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750723
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
О,як же я люблю осінній ліс,
Білі грибочки вересень збирає,
Їжак на спині яблуко поніс,
А дятел нову пісню вибиває.
Столітній дуб забув свої роки
І жолудями із гори кидає,
Зелений град несеться,а птахи
На льоту ловлять і в дупло ховають.
Бабине літо вже вуаль сплело,
На голову березі приміряє,
А та зніяковіла, бо збулось…
Давно вже клена у свати чекає.
Багряне листя стелеться до ніг,
Веселкою на сонці виграває,
А ніжний промінь по сосні пробіг,
Останні краплі меду вибирає.
Хтось золото розсипав на стежки,
Траву пожовклу зверху прикриває,
Ховає сивину,бо залюбки,
Згадавши молодість, у сніжки ще пограє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750685
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Бузі-бузі, бузі-бузі...
Кози паслися у лузі,
А маленькі козенята
Розбивали лобенята
У змаганні — хто сильніший,
Витривалий і прудкіший.
Бузі-бузі, бузі-бузі...
Стало гамірно в окрузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750462
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Приголублена полуднем тиша
Ув обіймах снує промінець.
Ось і джмелик жоржину колише,
Під кущем заховавсь стрибунець —
Справжній коник, лиш тільки маленький,
Загубив свій смичок серед трав,
Затремтів його голос тихенький —
Донедавна на скрипочці грав.
Підігріте повітря так кволо
Оксамитом торкнуло плече,
Павутинки літають навколо —
Літо бабине посаги тче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750071
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017
…Бо на те вона й осінь, щоб дощ лебедів за вікном
Під журливу мелодію Вагнера, Баха чи Верді,
Коли небо, мов чан, перекинутий догори дном,
А природі ще хочеться пульсу й тепла, а не смерті.
Ще у затишних клумбах медові й густі кольори,
І деревам довкола не бракне зеленого глянцю!..
Та у шереху крон відчуваються нотки хандри,
І в осикове листя вплітаються плями багрянцю…
Ще теплінь пообіді тягуча, як сливовий глей,
Ще в дібровах щоранку лунає пташина забава,
І, здавалося б, ось тобі грушка смачна і глінтвейн,
Чистий аркуш паперу, натхнення і з пінкою кава.
Бо на те вона й осінь, щоб ніжити серце в теплі,
Римувати думки й розкладати по ветхих полицях,
Відпускати терпку ностальгію у вільний політ ─
Хай собі покружляє і віршем під ранок насниться.
Тож допоки довкола такі ще живі кольори,
Й на світанку розгойдують тишу гаї пишнокосі,
Насолоджуйся світом, закохуйся, мрій і твори,
Бо на те вона й осінь, поете, на те вона й осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Д-е б не топтала я стежки життєві,
О-днак є та, куди спішу весь час.
Р-вуть серце й душу спогади чуттєві,
І- той... будинок, як іконостас.
Ж-адана мить пройтись уздовж подвір"я,
К-овтнути теплих спогадів за мить.
А- чи то правда, чи людське повір"я,
Д-уша тут ніби й зовсім не болить...
О-двічний щем та сходжена стежина,
Р-озлогість всіх не здійснених надій.
І- у саду, як сполохи, ожина...
Десь тут залишу ревний смуток свій...
Н-іколи вже в дворі не стріне мати,
О-днак, тут стільки ще її слідів...
Г-оріх, що ріс у нас позаду хати,
О-динакує... наче овдовів.
Д-оволі сліз, але тремтять повіки....
О-чам болить ось цей матусин сад.
М-оя печаль, тут смуток мій навіки,
У-се, як юнь, не вернеться назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749690
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2017/09/blog-post.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749200
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Осінній день не знає відпочинку,
Пожовкле листя до землі летить.
Ти йдеш собі й чекаєш на зупинку,
Вимірюєш в годинах кожну мить.
Неплинна, золотаво-тиха осінь...
Вона говорить щедрістю дощів.
Дає тобі останній теплий промінь,
Побуджує до створення віршів.
Це суміш суму, радості й печалі.
Важливий підсумок всього того -
Про що весною голосно кричали.
А влітку думали, що все пройшло...
Прекрасна осінь - зріла і поважна.
Це досвід світу, впевненість, знання.
Життя своє прожити тобі треба,
Щоб твоя осінь марна не була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749118
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[color="#ff0000"][b][i]Яснолиця тітка Осінь
Дітям кошики розносить:
Тим, хто помагає мамі,
Сипле яблука рум’яні.
Тим, хто дуже любить тата,
Принесе грушок багато.
І опеньки, і лисички –
Тим, у кого є сестрички,
В кого ж братики молодші –
Тому ягід найсолодших.
От така то тітка Осінь.
Натрудила ногі босі,
Щоб тепер малій дитинці
Дарувати по гостинцю.[/i][/b][/color]
(З першої збірки [b]"Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748671
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
З ранку і по вечір бігає малеча,
Скаче й веселиться дітвора,
Раптом між дворами чути голос мами,
Кличе, бо додому вже пора.
Ніч іде до хати, час лягати спати,
Тільки щось не спиться аж ніяк,
Ну, і як тут бути? Щоб скоріш заснути,
Порахуй маленьких слоненят.
ПРИСПІВ:
Слоненята бігають, бігають, бігають,
І сміються весело i хихотять,
Слоненята бігають, бігають, бігають,
Ніжками товстенькими тупотять.
Забіжать у річку, наберуть водичку
У свої маленькі хоботки,
Бризкають на себе і на всіх довкола, -
Вони теж малята й дітлахи.
Але слоненятам теж пора до хати,
Бо сідає сонце у вечірній час,
Як слониха-мати їх вкладає спати,
Що вони рахують? Та, напевно, нас.
21.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748380
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Чорноока нічка розпустила коси,
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
А між нами кілометри, хмарочоси.
Океан бездонний і не видно суші.
Лиш тебе я наче років сто чекала.
Пагони любові протяглись магнітом.
Це кохання, ніби опера з Ла Скали.
Зірка щастя, астероїд Геракліта.
А до зустрічі вже часу небагато.
Навіть світ увесь принишк давно в чеканні.
Перейдемо знову вулканічне плато.
Ніжно стеблами сплетемося в жаданні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Біг по лісі Борсучок... Зачепився за сучок.
Розкричався на весь ліс! Чули крик той сто беріз.
Липи, клени і дуби. Налякалися гриби.
Аж під листя поховались. Тепер спробуй їх знайди!
А Борсук той хоч малий, та який же голосний!
Чули крик його в діброві лисенята і зайці.
В лузі... коні та корови, кози, вівці й баранці.
Заховалось вовченятко і маленький їжачок.
Ой зчинивсь перопелох! Винуватий не сучок.
Налякав це своїм криком всіх у лісі Борсучок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748101
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Осінь в золоті вересень кличе,
Сріблом іній на землю спада,
Журавлі нам прощання курличуть
Час прийшов відлітати пора.
Оголилися шати діброви
І тумани вкривають поля
Вже пташині стихають розмови
Засинає під сонцем земля
Наступає пора вереснева
Сонця промінь на лист заглядав
Сум осінній окрилив дерева
Фарби осені в вітах розклав
Ще теплом сонце вересню зиче
На гілках горобина горить
Осінь золотом вересень кличе
Їй мелодії вітер сурмить
24.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747664
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Милуюсь вами, дивна незнайомко,
Тендітних форм і фарб живе творіння,
Де кожна лінія так вишукано й тонко
Вплітається в повітряне коріння.
Немов метелик із чужих світів,
Десь заблукавши, сів на підвіконня,
Де інших птахів незнайомий спів,
І небо інше, і тривке безсоння.
Вам долею цвісти на чужині,
Комусь ясніть в мереживах фіранки,
Й привітно усміхатися мені
Квітковим дивом у промінні ранку,
Бриніти спогадом про диво серед буднів,
Росу зронить від незатертих фраз
І нагадати, що лишиться незабутнім,
До чого серцем доторкнувсь хоч раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Ще вчора літо бігло по стерні,
Таке смішне, гаряче, босоноге,
Та чуть сумне- здавалося мені...
Хоч пахло сонцем, та ставало строге.
Хмарки чесало- вовняні такі...
Кудлатим... зовсім, коси виплітало,
Зкуйовджені- м'які, м'які, м'які,
В небесну загородку тихо гнало.
Їм вітерець співав усіх пісень:
Про весни, буйний світ і теплу просинь,
У снах земних наступить новий день:
- А зараз спати, бо настала осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746914
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Лине осінь до нас крізь вітри,
Казку літа ховає у скриню,
Ці слова у блокноті зітри,
Дочекайся жовтаву богиню.
Листя сипле вогнем і пала,
Серце нотами крає гітару,
Я дарую яскраву тіару
І частинку сердечка тепла
Тобі, осінь, о вірна моя.
© Володимир Верста
Дата написання: 19.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746877
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Сповнені любові і душа, і серце,
коли таємничим лісом я іду.
Свіжістю дихнуло лісове озерце,-
тут усе чудове, усе на виду!
Біленькі хмаринки он моргають з неба,
вітерця натхненні подихи ловлю.
Тут все загадкове...А кущі й дерева
вітами колишуть: "Шу-шу-шу-шу-шу!"
Ось високим муром, темним, височенним,-
велична дубина стоїть на посту,
усе захищає гіллям здоровенним,
а гостям незваним каже: "Не пущу!"
Ген, поміж дубами стоїть запишався,
надміру натхнений, вищий від усіх,
загадково - пишно, в листя загорнувся,
гордий і величний лісовий горіх.
"Добрий день, дідусю!"- голосно гукаю...
"Сю-сю-сю!"- відлунням лине звідусіль.
Я ловлю ті звуки, я їх відчуваю.
"О-хо-хо!"- проснувся вже нарешті "дід".
І від сну стряхнувся своїми гілками,
крякнув величаво, аж ліс зашумів.
Навкруги чудово стає і цікаво,
розбудити вчасно "дід" усіх зумів.
Сповнена наснаги, я крокую далі,
ось стара цегельня, зранена стоїть.
Це сумна руїна, сповнена печалі,
з нею і легенда на жаль уже спить.
Я про цю цегельню уже дещо знала,
колись вона сильна і міцна була.
У роки буремні людей захищала,-
від ворогів лютих вона як могла.
І я біля неї постою в зажурі,
сповнююся віри, любові й тепла.
Дивляться на мене її вікна й двері,
наповнюють душу тим теплом до дна.
А в моїй уяві тремтить щось жагуче,
ніби тут бувала і моя рідня.
Таке загадкове колишнє минуле,
сповнена надії подорож моя.
Час збігає швидко, вже пора додому,
тихо повертаюсь і назад іду.
Дякую я лісу і Духу Святому,
в помислах я з лісом розмову веду.
У лісі набралась я наснаги й сили,
так ніби скупалась у святій воді.
І мені здалося, появились крила,
щоб не потонути навіть у біді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746817
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Ранок серпневий яблуками пропах,
Сонце сльозиться м’якоттю абрикоси…
Літо ще хазяйнує в густих садах,
Ходить в махрові трави збивати роси.
Ця ледь відчутна, майже наскрізна грань,
Що розділяє серпень і ранню осінь…
Смолами пахне видублена кора,
Соки сливові смокчуть янтарні оси.
Пряно гірчить обпалений сухостій,
Пе́ра старі скидають додолу сови…
Медом п'янким віддячився Маковій,
Яблучний Спас насипле дарів фруктових…
І попливуть, мов човники, у двори
Кошики закосичені, жовтобокі…
Дзвін молитовно схопиться догори
І розіллє над світом солодкий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
***
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.
В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скільки усього за час оцей перебуло,
того, що ніколи уже не повториться більше.
Того, що упало в покоси червневих світань.
Того, що в копиці сховалось на будучну зиму.
А сонце все ближче і ближче до змучених бань,
все далі від буйного шалу свого і нестриму.
Он пробує пташок ще юний на міцність крило,
і неба окрайчик на смак - ще солодкий, медвяний.
А хату по вікна жоржинами знов замело,
ще трошки, і літо між ними розтане...
15.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746568
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Даня смикає сестричку:
– М’ячик мій упав у річку.
Грати як тепер в футбола,
Не заб’ю я хлопцям гола.
Сам біду не одолію,
Плавати я ще не вмію.
Жаль сестричці стало брата.
В поміч кличе пса Пірата,
– Хочеш , песику, калачик?
Дам, дістань будь ласка м’ячик.
Гавкнув пес, стрибнув у воду
(Пахне смачно нагорода.)
Данічка отримав м’ячик,
А Пірат смачний калачик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746253
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Мій трояндовий сад я у ньому немов королева,
На дворі листопад, одяглися у жовте дерева.
Він дарує мені гарний настрій і усмішку ніжну,
Наче все у вогні, все казкове таке й дивовижне.
Осінь... кажуть прийшла... а мій сад так мене зігріває,
Посилає дива і так радо мене зустрічає.
Ось блакитна весна, а ось літо гаряче і тепле,
Білосніжна зима, вишня спіла, калинонька терпка.
Різнобарв'я таке, ну а запах заморського чаю,
Сонце в нім золоте, веселкове неначе у раю.
Мій трояндовий сад, забуваю про біль тут і смуток,
Найдорожчий мій скарб, найцінніший для мене здобуток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746051
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Ростіть маленькі діти,
На подив всьому світу.
І в сонечком зігріту,
В земельку цю святу,
Колись посійте діти,
Любов і красоту.
Ви будьте наче бджілки,
Що з гілочки до гілки.
Із квіточки на квітку,
Перелітають влітку.
Маленькі Віка й Настя,
Ви сійте в землю щастя.
Щоб було щастя всюди,
Де проживають люди.
Посійте в теплім полі,
Свої маленькі долі.
Щоб виросли багаті,
Високі і крилаті.
2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745010
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY
[/youtube]
Дощ почався якось несподівано,
Краплями ударив по шибках.
Прокотивсь потоками розгнівано,
По, нагрітих сонцем, жолобках.
В поведінці цій він був так певний
Знав, що зачекалися дощу,
Полюбляють стан оцей плачевний.
За любов старанно пригощу.
По землі, порепаній від спраги,
Потекли, радіючи, струмки.
Мріяли так довго про розваги...
Іноді збуваються й думки.
Жебонять струмочки, спотикаючись.
До вподоби їм сьогодні гра.
З камінцями, по дорозі граючись,
Річечка маленька вже текла.
Довго я дивилась на цю зливу,
В голову приходили думки:
Мало треба так, щоб буть щасливим.
Ось, наприклад, так, як ці струмки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
[b](З переспівів світової музичної класики для дітей)[/b]
[i]Слова: Анни Свірщинської [b](Польща)[/b][/i]
[i]Музика: Марії Качурбіної [b](Польща)[/b][/i]
Мружать очки дрібнії дітки.
Дрібним діткам спати пора.
Сплять дерева, пташки і квітки.
Нічка настала – спи, дітвора!
Мружить вічка темная нічка,
Коло пічки спить світлячок.
Моя лялю, спи, моє личко,
Спи, моя чічко, ляж на бочок.
(З музичної книжечки для дітей [b]«В лапку джміль бере смичок»[/b]. – Львів:Ліга-Прес,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743044
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Жив на світі [b]Жужа[/b]-жук.
Мав багато ніг і рук.
Мав дружину – [b]Жужелину[/b],
Чепурненьку, мов жоржину.
Мав малесеньких малят –
Сім жвавеньких[b] жужелят.[/b]
Знали всі, що [b]Жужа[/b] – пан:
Він вбирався у жупан,
Брав червоні чобітки
І вивчав усі кутки.
Раз сімейство [b]Жужаків[/b]
Повилазило з кутків,
Пообідало нівроку
І гуляло аж півроку.
Посідало на кущі,
Дуже змокло на дощі,
А маленькі [b]жужелята[/b]
Застудили ноженята.
Позлітались свояки –
[b]Жу́же-Жу́жо-Жужаки,[/b]
Довго думали, гадали,
[b]Жужеляток[/b] наставляли:
«Не лякайтесь, [b]жужелята,[/b]
Грійте в травці ноженята,
З квіточок беріть нектар,
І нектар погасить жар».
Днів за три, а то й за п’ять,
Ніжки більше не болять,
[b]Жужелята жужелять,[/b]
Тата й маму веселять.
Чуєте: [b]жужу-жужу![/b]
Підійдете – покажу:
Ось листок, немов перина,
Тут вся [b]Жужина[/b] родина
Цілу зиму буде спати…
Цить-бо, годі [b]жужеляти[/b]!
[i](З першої збірки "Дзеркала". - Львів: Каменяр,1991).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739785
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017