Коли приходить хвороба, то змінює все. Ти більше не належиш собі. Твої тіло, час, гроші, плани на майбутнє і саме майбуття стають її власністю. Та й хвороби бувають різні. Можна відкрито, навіть з гордістю, казати, що маєш хворе серце або нирки. А от навряд знайдеться хтось, хто захоче розповісти про свій геморой.
Більш за все про хвороби побалакати люблять ті, в кого їх немає.
А є недуги і зовсім табуйовані: дехто називає їх психчіними, інші - душевними, а треті... Але не будемо уподібнюватися до них. Опинившись в пазурах цього чудовиська, про котрого не прийнято згадувати вголос, легко стати ідіотом, що пускає слину, самогубцею або навіть вбивцею, не впізнавати рідних, перетворитися на страховидло або посміховисько. Але божеволіють не в одну мить.
Божеволіють? Значить, переходять під Божу волю чи ні?
Як це дивно - по краплині втрачати волю, енергію, бажання. Спочатку втрачається радість, потім - спокій. Або навпаки. Не хочеться нікого бачиати, спілкуватися. Ти кидаєш друзів, рвеш зв’язки, ображаєш людей, гніваєшся на них та на себе. І тебе не розуміють. Ти і сам себе не в змозі зрозуміти, усвідомлюєш лише, що щось змінилося, щось важливе. Те, що було дорогим або приємним, перетворилося на тягар. Душа стала порожньою, немов яєчна шкарлупка і вже ніщо не сповнить її, окрім туги і страху.
|
|
