Коли я стану дорослою, я перестану метушитись і спішити робити добро одразу після того, як мені його зробили, і – в 10 разів більше. Я буду берегти вдячність спокійно, без надриву, аж доки не наступлять сприятливі обставини. І коли мені зроблять комплімент, я сприйму його як належне, а не впадатиму в паніку і страх, що можу людину розчарувати. Я не буду намагатись з усіх сил показати комусь, як добре це, коли між нами все добре. Можливо, колись я навіть злегка вклонюсь собі і подумаю: «Приємно було познайомитись».
|
|
