А я все розумію
І так... не laite
Говорить кожен день
І певно існування
В телефоні
Так варто
Всіх нездійснених ідей.
А чоловік він хто?
Потвора і потреба-
Живе у ньому
Наче гул в ушах
Стоіть, стоіть
Коли не треба
Кирує світом
Де той страх?
Незвичний день
Не той постійно час,
Невчасно, незабаром.
Немов кітайська та стіна
Твоі страхи.
Мов руки жжені паром.
Навколо тебе землетрус
Його ні хто не чує
Твоі страхи- це почуття
Вони неначе кулі.
Твого життя завдання
Жити, себе покласти
Хай там що.
За це тебе любити будуть
Наразі всі, а далі хто?
Звичайно, так звичайно
Знайдеться, бо яка краса
Людьми наповнена земля.
Твоі страхи то павутіння
Де не запутався лиш я.
І ти за стількі років звикла,
Права - не ображай його
Життя примирить ніч із світлом
І з часом прийде: Всеодно.
Не порошуся більше ні...
Не хай будудуються стосунки
Не хай живуть оті страхи,
Але не знають поцілунків.
а що робити, якщо ви всі свої твори, крім "заколки", поховали?
