Коли прийде година пік,
Я не буду тебе тримати -
Ми не зможем ніколи встати,
Адже сил запас вчасно втік.
Вимикай телевізор. Хутко!
Не дивись на тих шльондр й уйобків.
Нам лиш треба покласти руки,
А ворота розвести в боки...
Відкривай із теплом прохід,
А цистерни витягуй на волю.
Я насосом залишу слід,
Хоч машині приємно до болю.
Та не рипайся, курво! Ні.
Ти в полоні, ти - на заправці.
Хоч кричи, плач, бий - ти на війні,
А насос вже рве клапани в сраці.
Після бою приходить любов,
Після болю приходить зітхання...
Та не думай, що вже стигне кров...
Я тоді це робив не востаннє...
Мов пропхати в твоє желе сталь,
Мов прорізати ножем тканину...
Ти лежи, мила, й тихо кохай -
Я ніколи тебе не покину...
|
|
