Крізь призми бачення ми губимо істину.
Істину речей і сутність буття.
Все наше життя заховане під шифрами, яке ми називаємо життя.
Проникливі погляди та трепет сердець
А, що це?
Про, що ви?
Розумінню кінець.
Можливо в свідомості демон сховався,
Можливо я проживаю чуже життя.
Та кажу ж я вам, цього я не знаю!
Так сильно пробирає відчуття...
Усвідомлення можливості, що ти - це не ти,
Що можливо блукаєш у різних світах.
Та єдине, що зараз ти відчуваєш - це страх.
Страх цинічної марності.
Буденність, що зїдає тебе живцем.
Все засліплених людей з відчуттям солідарності,
До чорних душ та кривавих сердець,
Змирених з відчуттям власної бездарності.
Ти дивишся на все це крізь свій біль і страх.
Ти тихо надієшся що все це не крах.
|
|
