Минав вже третій день від початку червня.За останній місяць в мене відбулося чимало змін,що стосується мого життя.Кожна людина у своєму житті переживає якісь зміни.Тільки чи приємні вони для ВАС чи ні-судити кожному особисто.Отже перед тим як розповідати про все чим хочу поділитися,то по опису сьогоднішього дня,скажу,що пройшов він досить спокійно.Я провела сьогоднішній день у квартирі в яку недавно переїхала.Завжди мріяла жити на окраїні міста із фонтанчиком біля будинку,зеленими газончиками і лавочками де сидять в основному матусі із дитячими візочками.Коли я виходжу в це середовище,я просто сідаю і думаю про своє буття,як жити далі,складаю плани на наступний день,переживаю,як складеться задумане або просто спостерігаю за сім'ями,які гуляють з дітьми і ніби з першого погляду щасливі сімейним життям.
Сьогодні я побачила дві зовсім протилежні сім'ї.Одна мама сиділа на одній із лавочок самотня із маленьким синочком і просто плакала,а інша із щасливим обличчям гралася з маленьким хлопчиком,котрий ще зовсім не вмів ходити.Вона із задоволенням тримала його за ручку і давала уроки початкових кроків.Тут і думати багато не потрібно,щоб здогадатися хто самотня мати а хто просто щаслива дружина,яка чекала на свого чоловіка з роботи,котрий також поспішав,щоб побачити рідних-кохану дружину і маленького синочка.Люблячий чоловік і батько напевно шкодує тих втрачених годин,що проходять на роботі поки маленький синочок робить перші кроки і видає вже цікаві звуки.Коли він прийшов до цього фонтану із невеличким букетом польових квітів для дружини,я подумала в чому різниця між цими двома жінками.Між цією щасливою жнкою і одиночкою,котра плакала.Адже скоріш за все батько зовсім не цікавиться життям людей,які б могли відіграти важливу роль у його житті.Не думає,як летить час,а син росте,не уявляє як він потрібен самотній мамі,яка напевне так колись йому вірила і сподівалася на нього:на його підтримку,захист і любов.В цей момент я знову почала думати про речі,над якими часто задумуюсь.Як доля вибирає кому бути щасливому а кому все життя залишається тільки сподіватися на краще,або просто змиритися з тим,що мають.А може це людина сама робить вибір,сама будує життя,реалізує його своїми діями і думками?Але хто хоче ось так жити?Спостерігати за щастям інших так і не відчувши власного.Іноді судять людину за її вибір.Ніби вона сама обрала таке життя,звинувачують її в нещасті або просто сміються за спиною.Я не хочу поглинатися у філософію і робити висновків,але хочу тільки згадати слова однієї хорошої людини:"Не існує правилього і неправильного вибору.Ти не можеш знати як робити краще."Ці слова мені ще досі запам'яталися.Тому хочу поділитися цими словами, хто буде читати цей щоденник.Я не планую,випускати книгу,яка стане бестселлером у майбутньому,чи ставати номінантом якогось Міжнародного літературного конкурсу.Хочу лише ділитися з,Вами,дорогі читачі своїми враженнями,переживаннями і думками,які постійно накопичуються в моїй голові.Також в моєму житті стається чимало пригод,думаю вони Вас також зацікавлять.Тому читайте наступні сторінки мого щоденника де я описую пригоди буденного життя.І все описане може статися з кожним із нас.
|
|
