Всім доброго дня та вечора. Знову хочу звернутися до вас. Це я думаю не коректно всім розказувати про свої проблеми. Але справді, крім вас, поетів, я не маю вже кому виговоритись. Тому можливо в такому випадку і ви мене, дорогі, допоможете.
Останнім часом все якось різко змінилося. Здається літом, коли було так добре, в мене був і хлопець (хоча я знаю що в моєму віці ще рано), 5 найкращих подруг, два найкращих друга. А на сьогоднішній день можна так сказати, одна подруга, яка ніколи мене не залишить в біді та один найкращий друг, який дуже далеко від мене. Та й все. Чому друзі приходять, і йдуть. Навіщо?
Всі свої проблеми я можу розповісти всім вам та особистому щоденнику. Це єдині, хто мене не перебиватиме коли я розмовляю, не буде казати зайвих речей. Навіть особистий щоденник, але з ним якось легше.
Я й не знала, що у своїх 13 я стільки буду знати про біль. Про ті сльози вночі, про біль, який щодня коле в груди. Не розумію. Як же так.
Можливо хтось прочитає, і все таки зможе мені якось допомогти.
Дякую.
Василина М.
|
|
