Іноді буває так, коли душа - неначе відкрита . Такий стан я називаю вразливість до світу. Часто, в такі моменти, ти стаєш особливо здатна до ліричних віршів та сумних думок. В цьому є багато плюсів, коли маєш до чогось хист. Співати веселі пісеньки, пережити цей період за музичним інструментом, книжкою або писати. Писати так, щоб виплеснути усе, що наболіло за весь час. Писати так, щоби весь світ зачекав. Писати так, немов це останні твої слова. Почувати невловимий зв`язок душі з папером. Часом, клянуся, я можу думати, що пишу зовсім не чорнилами, а власною душею. Таке дивне враження.
|
|
![galactiki110121[1].jpg](/upload/poem_all/01012745.jpg){kind=small}
