Всетаки як мало мені потрібно для щастя...
Лише побачити його хоч раз на тиждень, хоч краєчком ока поглянути на нього і щастя забезпечене надовго... Я можу сидіти годинами і так безглуздо дивитись на його фото і лише мріяти... В житті ж я навіть не наважуся підійти до нього і познайомитись краще... Я ж по суті навіть незнаю його добре, я ніколи з ним не спілкувалась, ніколи не тримала його за руку, ніколи не доторкалась до його уст і навіть не знаю чи він мене хоч знає, але цього всього достатньо було для того що закохатись в нього з першого погляду.
Він з таких хлопців, що можуть лише одним своїм поглядом привернути увагу дівчини... Мене приваблює в ньому все: усмішка, очі і навіть ті смішні трішки клапаті вуха, що так гармонійно поєднуються з його виразом обличчя. Я стільки про нього мрію, кожну годину,хвилину, навіть мить - він живе в моїх думках. І якби він тільки знав як я його потребую. Постійно чекаю від нього чогось нереального чи навіть цього банального повідомлення зі словом \"привіт\". Так я знаю це безглуздо весь час його чекати, треба жити дальше, але ж я нічого з собою не можу поробити, бо він наче сам того не підозрюючи вселився в мої думки і категорично відмовляється їх покинути. Він красивий, а я проста як і більшість дівчат... В мене немає якогось шарму особливості, нічого геніального чи фантастичного. Тому він тільки моя мрія і на жаль ніколи не стане моєю реальністю...
|
|
