З того часу коли я зробила свій перший запис у цьому щоденнику пройшо десь 2 тижні. Можливо більше.
За цей час я почала зустрічатися з тим, в кого , можливо, навіть закохуюся.
Я не знаю що таке "кохання" і взагалі "почуття", але оце відчуття коли на вулиці люта зима, а він обіймає тебе, цілує, і здається що на вулиці так тепло, навіть спекотно, а його губи майже горять, а в голові тільки весна, можливо це і є симпатія? Чи що воно таке?
Я не знаю! Але я щаслива. На данний момент мене все влаштовує.
Можливо, дивлячись на мене він думає зовсім про іншу. Я не можу сказати цього. Так він каже, що я йому подобаюся, що любить, як мені хочеться вірити в те, що це правда.
Усе в цьому світі можливо. Усе.
Єслі сільна захатєть можна в космас улітєть!
Банально, але правда.
Я хотіла, щоб він був зі мною - ось він, милий!
На срібній тарілі з яблуком у роті!
Але як кажуть "насильно милим не будеш"!
Я не знаю чи це на довго, чи то так, я лише для нього забавка,
головне залишатися чесним.
Якщо й не з оточуючими, то хоча б з собою.
Зізнатися собі, у тому, що ти справді любиш, чого насправді хочеш...
Можеш обманювати мене. Я не проти.
Я прийняла правила цієї гри і згодна далі так грати.
Я буду боротися. Але будь чесним із самим собою...
Удачі!..
|
|
Все що відбувається з нами не просто так...це не випадково...на все є свої пояснення...
