Нестримно болить рука – від передпліччя і до самого зап’ястя…
А душа болить ще більше – починаючи від суботи і дотепер.
Невпинно капають сльози, ніби відгомони минулих напастей.
І серце вимучено-злякане шепоче, що спокій давно вже помер…
Опухлі повіки втомилися знову вмиватись вчорашнім дощем,
Що виливається несамовито на щоки з милих очних яблук.
І думки розбрелися зажуреним сірим містом і шукають іще,
Хто б пошкодував мене і прогнав різко-колючий біль з моїх бідних рук.
(березень 2011)
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
