Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Щоденник - Мирослав Вересюк


Щоденник - Мирослав Вересюк
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 34
Персональный ЧАТ Alice Falcon
Персональный ЧАТ Antoshka
Персональный ЧАТ IRINA
Персональный ЧАТ Kallina
Персональный ЧАТ Majra
Персональный ЧАТ Амелия
Персональный ЧАТ Андрій Толіч
Персональный ЧАТ Апрель
Персональный ЧАТ Вільна птаха - Freebird
Персональный ЧАТ Виктория - Р
Персональный ЧАТ Галина Рибачук-Прач
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Голдар
Персональный ЧАТ Давид Мрійник
Персональный ЧАТ Дружня рука
Персональный ЧАТ Зоя Енеївна
Персональный ЧАТ Капелька
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Михайло Гончар
Персональный ЧАТ Наталя1973
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Остапенко
Персональный ЧАТ Променистий менестрель
Персональный ЧАТ Сіроманка
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Сергій Дроботенко
Персональный ЧАТ Сергій Ранковий
Персональный ЧАТ Сергій Усенко
Персональный ЧАТ Тарас Слобода
Персональный ЧАТ Той, що шукає себе
Персональный ЧАТ Щукіна (Гордієнко) Ірина
Персональный ЧАТ Юлія Л
Персональный ЧАТ Ярослав К.
Персональный ЧАТ яся

Пошук


Перевірка розміру



Щоденник

        Мирослав Вересюк        
 на головну щоденників | на сторінку автора | всі записи
Мої вірші мене переживуть І будуть довго за живе чіпати, Допоки люди на землі живуть, Співати колискову буде мати. Ще хтось свої зрівняє почуття З моїми, адже схоче зрозуміти. Я просто жив і так любив життя, Що так любити треба ще уміти! Не був святим, але мої гріхи - Земні гріхи звичайної людини. В селі родився, кажуть, від сохи, І сам долав усі свої вершини. Мої думки, усі мої вірші Кипіли в серці і пройшли горнило. Тому слова, народжені в душі, - Уже не просто висохле чорнило. За люд, державу щиро вболівав, Вкладав в будову і свою цеглину. А для дітей творив і так писав, Щоб з молоком сприймали Україну! Мої вірші мене переживуть, Ще чиюсь душу зможуть зачепити, Коли моя злетить в далеку путь, Щоб зіркою у небі засвітити! 02.03.2011 р. ID: 414185 Гадаєш ти мене образив, Коли бандерівцем назвав? Скажу тобі на це одразу, – Я ним не був! Тепер вже став! Сприймаю це, як нагороду! Звання, присвоєне за те, Що сином став свого народу, Любові почуття святе! Люблю безмежно рідний край, Цю чарівну, магічну мову, Дарований Всевишнім рай, Красу дівочу чорноброву. Люблю за щедрість і за спів, Шалені ночі солов’їні, Коли бракує навіть слів, Освідчитися Україні! А ти мене за цю любов Оскаженіло ненавидиш. Не я до тебе! Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш! Іди подальше від гріха, Моє терпіння не безмежне. Нехай святиться у віках В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ! 28.10.13 р. ID: 457222 Поет! Поет! Який же я поет? Буває, що, заповнить душу щем …, Кохання хвиля чи парад планет… І все це раптом вихлюпне віршем. Коли душа ридає чи співа, Десь там у ній щось діється магічне, Беруться десь, складаються слова Щоб почуття ці перенести в вічність. Лиш те, що зачепило, що болить Якось неждано проросте віршами. Це незбагненна і магічна мить … Коли їх хтось нашіптує словами… 21.05.2015 р. ID: 582833 Пишу вірші, для себе, у шухляду. Про те, що бачу, чим дихаю, живу, Про розкіш, бідність, героїзм і зраду, Про те, що сховане і те, що наяву. Пишу не ради, всупереч скоріше, Бо це мене чіпає і болить. Це ніби сповідь, сповідь через вірші, І словом душу пробую зцілить. Вона болить, бо зранена війною, Плачем сиріт, сльозами матерів. І ніби теж це все було зі мною, Я теж вмирав, був ранений, горів… Війна одних калічить і вбиває, Її для інших ніби і нема. Реальність дику розум не сприймає, Пояснень цьому, виправдань катма. Болить душа, що судді, прокурори Не відчувають власної вини. Ще більші стали хабарі, побори, Знов осміліли слуги сатани. Болить душа за бездіяльність влади, За злидні, що виглядують з кутків. ВІд депутатів обраних до Ради, Яких у пеклі бачить би хотів. Болить душа, що ми у власнім домі Порядок досі ще не навели, Що досі ще у бездуховній комі І в повний ріст піднятись не змогли… 24.09.2016 р. ID: 690563 Це хобі, чи це стан душі? Не знати звідки, мабуть з неба, На тебе сиплються вірші, Бо є душі у них потреба. Словами б’ються, наче дощ, І пестять душу, омивають, Це ритуал небесних прощ, Коли словами розпинають. Коли у скронях стукотить І біль чужий, як свій відчуєш, Як вічність видається мить, За гріх чужий себе ґвалтуєш. Коли пропалюють наскрізь, Лунають криком із грудей… Мовчи! Не пхайся і не лізь, – Звучить натомість від людей… 19.01.2017 р. ID: 713115

ПнВтСрЧтПтСбНд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930


 
 
[ всі записи ]
Немає записів :(
 
Нові твори