Лилея: Такое интересное переплетение сюжета: человек пропадает, молчит...
Но , невероятно, всё ж вдохновляет!!!
Жизнь не стоит на месте... Нужно идти дальше... Но как хочется летать!!!
Как дорого это чувство полёта!!!
Всё - таки нужно попробовать отпустить... Нелегко... Надо... Если твоё - никуда не денется...Если уйдет - значит дан был для опыта, полёта...Отданная любовь никуда не девается - вернётся , обязательно вернётся!!!
Может это будет новый опыт, новая любовь!!!
Да, так бывает!!! Думаем - вот это тот человек, проходит время ,остаётся благодарность за пережитые чувства...
Ничего, что пришлось внутренне страдать...
Но какая Душа!!! Вот это главное!!!
Фарбований Лис: Лілеє, Ви суперові
Отримав насолоду читаючи...
та можна на тлі панегіриків загострити одне місце у вірші, доречі, Ви самі знаєте яке...
\"З суми всіх осеней...\" якось надто науково, математично, словом випадає з картинтки...може допрацювати момент?
Richter: Дякую за таке об\'ємне і цікаве обгрунтування своєї позиці. Судити (засуджувати) і судити (думати, оцінювати) - це різні речі, але формат сайту не дає мені можливості висловити в повному обсязі свою точку зору з цього приводу. Дякую Вам. Ви цікава співбесідниця і, дасть Бог, ми ще продовжимо нашу розмову, а поки-що на добраніч, шановна незнайомко!