Інна Рубан-Оленіч: Ну, не кожному з любов\"ю оце так везе...
Наче в казці: \"небитого, битий повезе\"
Захотілося на руки, як французи вчать -
а прийдеться тепер м\"язи трішки підкачать...
Вікторія Т.: Так був чи не був цей тяжкий день суцільних стресів? Мабуть, був, бо хіба можна так зримо описати те, чого не було: і мушку, і вітер, і жіночий пластиковий тулуб на дорозі...Мушку дуже шкода, навіть боюся питати, що Ви з нею зробили. Мабуть, не буду.
Отут не дуже зрозуміло:\"але дещо враз заступає важкість і непевність\".
Світла (Імашева Світлана): \"А я ступаю впоперек дороги
Свою стежину навпрошки топчу,
Хоч натикаюсь на бугри й канави,
Та я не нарікаю, не кричу\" - отак і доходять до мети. Цікаві роздуми, п.Інно
прихованих - 1 чол. 
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Усі ми змінюємося з часом,змінюються характери, уподобання.І дороги у нас непрості
