Мам
Ти пробач, що не можу без Тебе,
Що кричу на бабусю і тітку,
Що у цьому житті мені треба.
Лиш Тебе, моя мила лебідко.
Мам!
Ти пройшла шлях важкий і далекий,
Та не в грошах лишщастя і сила.
Я чекаю Тебе, як лелеків,
Бо з Тобой я рада й щаслива.
Мам!
Я так хочу вставати щоранку
І горнутись до Тебе, рідненька,
Твою щиру почути співанку,
Бо не сон це, бо тут моя ненька.

Вірш доньки Світлани Кумгир, яка залишилася в Україні (13 років їй),
а батько з мамою вже два роки в Італії працюють...

__________________________________________________________________

Поки поети не об'єднаються і не стануть вимагати справжні гонорари
за свої твори – нас безсоромно і далі будуть використовувати "дільці"
від видавництв...